2

Кафедра бухгалтерського обліку і аудиту

Контрольна робота

з дисципліни:

«Судово-бухгалтерська експертиза»

Суми-2008

Зміст

1. Організація судово-бухгалтерської експертизи

2. Експертне дослідження операцій з розрахунків з персоналом

Задача

Список літератури

1. Організація судово-бухгалтерської експертизи

Організація (від фр. organisation) -- це побудова, впорядкування певного процесу, явища тощо.

Організація передбачає встановлення певних правил, принципів, за якими має відбуватись той чи той процес. Без відповідної організації неможливе існування суспільства в цілому та його частин зокрема. Зважаючи на те що судово-бухгалтерська експертиза є невід'ємною частиною суспільного життя взагалі та судового процесу зокрема, вона також потребує належної організації.

Ця потреба реалізується у відповідних нормативно-правових актах, які ухвалюються державними органами, що мають на це повноваження. В Україні до таких органів належать Верховна Рада України, Міністерство юстиції, Міністерство внутрішніх справ, Служба безпеки та інші.

У цих документах визначаються ті установи, на які покладається обов'язок проведення судово-бухгалтерської експертизи; установлюються порядок призначення та проведення експертизи, права, обов'язки та відповідальність учасників даного процесу, документи, якими оформляється процес проведення експертизи, проблеми та задачі, які вона вирішує; з'ясовуються питання фінансового та інформаційного забезпечення процесу проведення експертизи та ін.

Судово-експертну діяльність в Україні здійснюють державні спеціалізовані установи та відомчі служби:

- науково-дослідні та інші установи судових експертиз Міністерства юстиції України і Міністерства охорони здоров'я України;

- експертні служби Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони та Служби безпеки України.

- Координацію організації судово-екслертної діяльності в Україні здійснює Міністерство юстиції України.

Одними з основних завдань Міністерства юстиції є організація експертного забезпечення правосуддя, формування державного замовлення на науково-дослідні роботи в галузі судової експертизи, контроль за діяльністю підвідомчих науково-дослідних інститутів судових експертиз, координація роботи відповідних державних органів з питань розвитку судової експертизи, контроль за судово-експертною діяльністю, атестація судових експертів.

У системі Міністерства юстиції діють Київський, Харківський, Львівський, Одеський та Донецький науково-дослідні інститути судових експертиз, які мають філії у Вінниці, Дніпропетровську, Тернополі, Чернігові, Симферополі, Севастополі, Херсоні, Черкасах.

Експертні установи Міністерства охорони здоров'я України складаються із судово-медичних бюро та судово-психіатричних відділень, які є майже в кожному обласному центрі.

У системі Міністерства внутрішніх справ України для проведення судових експертиз створено криміналістичний центр, який має обласні філії.

Крім того, судово-експертна діяльність може здійснюватись на підприємницьких засадах на підставі спеціальних дозволів (ліцензій), а також окремими громадянами на підставі разових Договорів. Міністерство юстиції України веде Реєстр атестованих експертів державних і підприємницьких структур та громадян. Органи дізнання, попереднього слідства та суди зобов'язані доручати проведення судових експертиз здебільшого спеціалістам, внесеним до цього Реєстру.

Організація науково-методичного забезпечення судово-експертної діяльності покладається на ті міністерства та відомства, до складу яких входять відповідні спеціалізовані установи та заклади, що здійснюють відповідний вид судової експертизи, у тому числі й судово-бухгалтерську.

Для розгляду найважливіших питань розвитку судової експертизи, що мають міжвідомчий характер, при Міністерстві юстиції України створюється Координаційна рада з проблем судової експертизи.

На Координаційну раду з проблем судової експертизи покладається обговорення та розробка рекомендацій.

Організаційно-фінансове забезпечення судово-бухгалтерської експертизи в Україні визначається Законом України «Про судову експертизу».

Здійснення науково-дослідними установами судових експертиз, наукових розробок з питань організації та проведення судових експертиз фінансується з державного бюджету. Виконання судових експертиз іншими спеціалізованими установами та відомчими службами фінансується за рахунок коштів, що виділяються їм на цю мету з державного та місцевих бюджетів, а науково-дослідними установами -- за рахунок замовника.

Інші роботи зазначені установи та служби проводять на госпрозрахункових засадах.

Перелік державних платних послуг, які надаються науково-дослідними інститутами судових експертиз Міністерства юстиції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.1999 за № 1432. Ці послуги надаються інститутами судових експертиз юридичним та фізичним особам на договірних засадах за плату в обсязі витрат, пов'язаних з їх виконанням.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про судову експертизу» на працівників державних спеціалізованих установ судових експертиз поширюються особливості матеріального та соціально-побутового забезпечення, передбачені Законом України «Про державну службу».

Керівники спеціалізованих установ та відомчих служб за отримання згоди від органу або особи, які призначили судову експертизу, мають право включати до складу експертних комісій спеціалістів інших держав. Такі спільні експертні комісії здійснюють судові експертизи відповідно до умов та положень процесуального законодавства України. Плата іноземним фахівцям за участь у судовій експертизі та відшкодування інших витрат, пов'язаних з її виконанням, здійснюється, відповідно, за домовленістю сторін.

Спеціалізовані установи та відомчі служби, які виконують судові експертизи, користуються правом установлювати міжнародні наукові зв'язки з інституціями криміналістики інших країн, проводити спільні наукові конференції, обмінюватися науковою інформацією та випускати спільні видання в галузі судової експертизи і криміналістики.

Охорону приміщень і територій установ судових експертиз забезпечує Міністерство внутрішніх справ за рахунок коштів, які виділяються йому для цього з державного бюджету.

Як будь-який дослідний процес, провадження експертизи включає такі стадії: підготовчу; організаційно-методичну; дослідну; узагальнення, оцінки і реалізації результатів експертизи.

Таким чином, провадження судово-бухгалтерської експертизи являє собою системне дослідження господарських процесів, в яких виникли конфліктні ситуації в правовідносинах, з метою встановлення доказів істини для їх правового врегулювання.

В Україні застосовується атестація судових експертів узагалі та експертів-бухгалтерів зокрема. Метою атестації судового експерта є забезпечення належного професійного рівня керівних працівників та фахівців, які залучаються до проведення судових експертиз або беруть участь у розробках теоретичної та методичної бази судової експертизи. Залежно від спеціалізації і рівня підготовки їм присвоюють кваліфікацію судового експерта з дозволом проведення певного виду експертиз і кваліфікаційний клас.

Порядок проведення атестації та присвоєння кваліфікаційних класів визначається міністерствами і відомствами, до системи яких входять спеціалізовані установи та відомчі служби, що проводять судові експертизи. Відповідно до ст. 9 і 16 Закону України «Про судову експертизу» наказами Міністерства юстиції затверджені Положення про кваліфікаційні класи судових експертів (№ 360/6 від 30.11.1995), Положення про Державний реєстр атестованих судових експертів державних та підприємницьких структур та громадян (149/7 від 15.04.1997) і Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестації судових експертів (№ 285/7-А від 15.07.1997).

Відповідно до цих документів у системі Міністерства юстиції України створюються:

- експертно-кваліфікаційні комісії (ЕКК) науково-дослідних інститутів судових експертиз;

- Центральна експертно-кваліфікаційна комісія Міністерства юстиції України (ЦЕКК).

Саме визначення рівня професійної підготовки співробітників інститутів через їхню атестацію для присвоєння кваліфікації та кваліфікаційного класу судового експерта є головним завданням експертно-кваліфікаційних комісій науково-дослідних інститутів судових експертиз.

Основними завданнями Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України є:

- проведення атестації з метою присвоєння кваліфікації судового експерта фахівцям підприємницьких структур та громадянам;

- розгляд питань дисциплінарної відповідальності судових експертів;

- визначення порядку та умов підвищення кваліфікації судових експертів.

Судово-експертна діяльність (яка до 2000 року підлягала ліцензуванню) може здійснюватись на підприємницьких засадах, а також окремими громадянами за разовими договорами. Скасування ліцензування судово-експертної діяльності, яка була зафіксована в Законі України «Про ліцензування окремих видів господарської діяльності», призвело до того, що до сфери судової експертизи приєдналась велика кількість експертів-підприємців. Вони, з одного боку, надають певну допомогу в забезпеченні правосуддя додатковою кількістю експертиз у кримінальних та цивільних справах, а з іншого -- їх дослідження без належного нагляду з боку Міністерства юстиції можуть заподіяти шкоду інтересам правосуддя.

Тому згідно з Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим Указом Президента України від 30.12.1997 p., основними завданнями Міністерства юстиції є: організація експертного забезпечення правосудця, формування державного замовлення на науково-дослідні роботи в галузі судової експертизи, контроль за діяльністю підвідомчих науково-дослідних інститутів судових експертиз, координація роботи відповідних державних органів з питань розвитку судової експертизи, контроль за судово-експертною діяльністю та ведення Реєстру атестованих судових експертів. Органи дізнання, досудового слідства та суди зобов'язані доручати проведення судової експертизи переважно спеціалістам, унесеним у цей Реєстр.

У випадках, коли проведення експертизи доручається працівнику підприємницької структури, суд або інший орган, який призначив експертизу, має перевірити, чи є в спеціаліста свідоцтво про присвоєння йому кваліфікації експерта з відповідної спеціальності.

Проведення експертизи за разовим договором може мати місце в тих випадках, коли провести її за інших умов неможливо. При цьому в договорі мають бути вказані строки виконання експертизи, розмір винагороди експерту та порядок їх виплати.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про адвокатуру» та ст. 48 Кримінально-процесуального кодексу України на підставі заяв адвокатів, захисників та осіб, які самостійно захищають свої інтереси, в експертних установах можуть виконуватись дослідження, результати яких викладаються в письмових висновках спеціалістів. Причому експертизи та висновки спеціалістів проводяться експертними закладами відповідно до регіональних зон їх обслуговування.

Основою для проведення експертиз в експертному закладі є передбачений законом процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на це особою (органом). Інші дослідження проводяться на підставі письмової заяви замовника з обов'язковим зазначенням його реквізитів, а також питань, які підлягають вирішенню.

Ст. 10 Закону України «Про аудиторську діяльність» для деяких підприємств передбачене обов'язкове проведення аудиту, за результатами якого складається аудиторський висновок. Проте слідчим та судам, особливо господарським, слід мати на увазі, що аудиторський висновок не є висновком судової експертизи, яка може бути призначена тільки після початку провадження у справі. Крім того, сертифікат на аудиторську діяльність не дає права їх власникам займатися судово-експертною діяльністю.

Таким чином, метою атестації судових експертів є забезпечення належного професійного рівня фахівців, які підтверджують свою кваліфікацію за відповідними спеціальностями.

Цільову підготовку спеціалістів із судово-бухгалтерської та судово-економічної експертизи в системі вищої освіти України поки ще не проводять, хоч необхідність у таких фахівцях постійно зростає. Велика кількість кримінальних справ з економічних злочинів та господарських спорів розглядається судами без залучення експертів, а це не завжди гарантує повне висвітлення причин економічних правопорушень.

Дуже важливе значення під час проведення судово-бухгалтерських експертиз має інформаційне забезпечення.

Ст. 20 Закону України «Про судову експертизу» визначає, що установи, організації та підприємства незалежно від форм власності зобов'язані надавати спеціалізованим установам та відомчим службам, котрі проводять судові експертизи, на їхні запити натуральні зразки або каталоги своєї продукції, технічну документацію та іншу інформацію, необхідну для створення та оновлення методичної і нормативної бази судової експертизи.

Спеціалізовані установи та відомчі служби, що проводять судові експертизи, мають право отримувати від судів, органів дізнання і попереднього слідства знаряддя злочину та інші речові докази, щодо яких закінчено провадження у справах, для використання в експертній і науковій діяльності.

Інформаційне забезпечення експертизи являє собою сукупність відомостей, які характеризують фактичний стан об'єкта дослідження та його законодавчо-нормативне, нормативно-правове забезпечення, що регламентує процес проведення судово-бухгалтерської експертизи.

Основними завданнями організації інформаційного забезпечення є:

- інформування учасників судово-бухгалтерської експертизи про стан досліджуваних об'єктів;

- інформування учасників експертизи про їх функціонування і відповідність нормативно-правовим актам та законодавству;

- інформаційне забезпечення експерта-бухгалтера і працівників правоохоронних органів з питань, що стосуються розслідуваних справ.

Основна діяльність експерта-бухгалтера пов'язана з дослідженням бухгалтерських документів, що згідно з КПК України передбачені в числі джерел доказів у розслідуваній справі.

У зв'язку з широким упровадженням комп'ютерних технологій в обліковий процес для оцінки і вивчення інформації, що зберігається в комп'ютері і на магнітних носіях, можуть бути використані дані нового роду судових експертиз -- комп'ютерно-технічної.

Оскільки результати комп'ютерно-технічної експертизи, особливо програмного забезпечення, прямо залежать від збереження інформації на внутрішньому і зовнішньому магнітних носіях, необхідно в разі вилучення об'єктів і підготовки їх для експертизи дотримуватися правил, що виключають навмисне псування чи знищення даних, які зберігаються в комп'ютерах. У таких випадках необхідна участь фахівця в галузі електронної обчислювальної техніки під час слідчих дій, тому що для приховування інформації на комп'ютерах можуть бути встановлені спеціальні захисні програми, що за певних умов автоматично роблять повне чи часткове знищення інформації. Тому для збереження облікової інформації у розслідуванні кримінальних справ звичайно вилучаються всі наявні на об'єкті комп'ютери і магнітні носії.

Зауважимо, що експерту забороняється самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню.

Таким чином, організація інформаційного забезпечення являє собою збирання, опрацювання і нагромадження інформації про фінансово-господарську діяльність підприємства, на якому проводиться експертиза.

Планування процесу проведення експертизи здійснюється безпосередньо в експертній установі, якій доручено проведення експертизи. Метою планування є організація роботи експертів.

Процесуальними нормами передбачені строки розслідування кримінальних і цивільних справ правоохоронними органами, а постанови про призначення судово-бухгалтерської експертизи унормовують строки проведення експертизи, подання висновку експерта-бухгалтера.

Для того щоб забезпечити виконання завдання судово-бухгалтерської експертизи у зазначені строки, керівник групи експертів складає план-графік її проведення. Кожний член експертної групи за завданням керівника розподіляє визначені йому роботи на складові елементи й установлює час для їх завершення.

Точних норм затрат часу на виконання робіт проведення судово-бухгалтерської експертизи немає, тому тривалість робіт визначають на основі практичного досвіду експертів.

Успіх експертизи багато в чому залежить від того, як здійснюється планування проведення експертизи. Ефективне планування передбачає розподіл обов'язків з-поміж експертів у такий спосіб, щоб вони відповідали їхній кваліфікації та досвіду для досягнення найліпших результатів.

2. Експертне дослідження операцій з розрахунків з персоналом

Відповідно до Закону України «Про оплату праці» заробітна плата -- це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці і господарської діяльності підприємства (установи, організації) і максимальним розміром не обмежується. Облік заробітної плати є однією з найгроміздкіших та найважливіших ділянок у бухгалтерському обліку підприємства і, відповідно, у судово-бухгалтерській експертизі. Як показує практика, велика кількість порушень і корисливих зловживань допускається під час здійснення операцій, пов'язаних з розрахунками щодо оплати праці.

Завданням судово-бухгалтерської експертизи в дослідженні операцій з праці та заробітної плати є активізація господарського механізму на раціональне використання трудових ресурсів, стимулювання працівників за результатами їхньої праці, тобто правильне здійснення розподільних функцій за розміром трудових затрат у знову створений продукт. У процесі експертного дослідження встановлюється порушення трудового законодавства та інших нормативних актів з праці та її стимулювання, які негативно впливають на результати праці, коли оплата праці випереджає зростання продуктивності праці робітників. Судово-бухгалтерська експертиза визначає розмір витрат від правопорушень в організації праці, у використанні трудових ресурсів і заробітної плати, а також розробляє пропозиції щодо профілактики негативних явищ.

Основні об'єкти експертизи, що їх досліджує експерт-бухгалтер:

Розрахунки з персоналом вивчаються в разі встановлення розміру збитків, завданих через порушення нормативних актів або навмисного зловживання посадовими особами з метою привласнення коштів. Навмисне перекручення коду працівника може створити умови для нарахування ЕОМ і переведення на особовий рахунок у банку коштів особам, яким вони не належать (бухгалтерам та ін.). Відсутність належного контролю за веденням документів із заробітної плати за умов комп'ютерних технологій дає можливість нечесним працівникам бухгалтерії розкрадати грошові кошти.

Первинна документація з обліку розрахунків з персоналом досліджується з метою встановлення доброякісності для використання в разі обґрунтування розміру нанесених збитків.

Бухгалтерський облік з розрахунків з персоналом і звітності вивчається з метою виявлення приписок невиконаних робіт, навмисного завищення заробітної плати окремим особам і виявлення інших правопорушень.

Нанесені збитки в результаті правопорушень в оплаті праці, виявлені ревізією, їх обґрунтованість і відповідальні особи визначаються за результатами ревізії (перевірки) і встановлюються розмір нанесених збитків і конкретні матеріально відповідальні особи.

Експерт-бухгалтер також має ретельно перевірити правильність відбиття в обліку розрахунків з персоналом на таких рахунках: 661 «Розрахунки по заробітній платі»; 81 «Витрати на оплату праці»; 23 «Виробництво»; 91 «Загальновиробничі витрати»; 92 «Адміністративні витрати»; 65 «Розрахунки по страхуванню» (pax. 651, 653); 641 «Розрахунки по податках»; 662 «Розрахунки з депонентами»; 377 «Розрахунки з іншими дебіторами»; 30 «Каса» тощо.

Основні джерела інформації: законодавчо-нормитивна і фактографічна інформація

Отже, первинна документація, регістри бухгалтерського обліку та звітність, акти ревізій і перевірок, в яких знайшли відображення операції, пов'язані з розрахунками з оплати праці, сприймаються судово-бухгалтерською експертизою як об'єкти дослідження, з одного боку, і джерела інформації -- з іншого.

Методичні прийоми експертного дослідження операцій з розрахунків з персоналом включають: розрахунково-аналітнчні, документальні, прийоми узагальнення і реалізації результатів експертизи.

Таким чином, застосування експертом-бухгалтером прийомів дослідження операцій із заробітної плати залежить від характеру та способів вчинення необґрунтованих виплат зарплати, їхнього приховування та обумовлюється особливостями документації й обліку праці та заробітної плати на окремих підприємствах, в установах і організаціях.

Як правило, експертне дослідження операцій, пов'язаних з розрахунками з оплати праці, проводять за такими етапами:

1. Аналіз штатної дисципліни.

2. Перевірка законності оплати праці працівників, що працюють за сумісництвом. Такі працівники отримують заробітну плату за фактично виконану роботу. Необхідно зазначити, що робота за сумісництвом також здійснюється на підставі трудового договору.

При цьому експерту варто пам'ятати, що згідно з Положенням про умови праці за сумісництвом, затвердженим постановою KM України від 12.09.1993 p., забороняється робота за сумісництвом керівникам державних підприємств, їхнім заступникам, керівникам структурних підрозділів (цехів, лабораторій) і їхнім заступникам, за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності.

Слід зазначити, що всі правові відносини, пов'язані з укладанням і виконанням трудового договору, регулюються Кодексом законів про працю України.

Певні види робіт можуть виконуватися на підставі угод (договорів) цивільно-правового характеру, які часто плутають із трудовими договорами (особливо з трудовим договором, що укладається на час виконання певної роботи). До таких угод цивільно-правового характеру, умови яких дуже схожі з обов'язками, покладеними на сторони за трудовими договорами, належать договори підряду, комісії, доручення та ін.

У випадках укладання угод цивільно-правового характеру правовідносини регулюються Цивільним кодексом України і цивільним законодавством. Усі ці особливості трудових відносин мають ураховуватись експертом-бухгалтером під час перевірки операцій з нарахування та виплати заробітної плати (винагороди) працівникам підприємства.

3. Перевірка правильності встановлення тарифних ставок і окладів працівникам підприємств, організаційта установ України.

Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників -- залежно від їхньої кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є базою для формування та диференціації розмірів заробітної плати". Експерту потрібно керуватися рекомендаціями постанови KM України «Про єдині тарифні умови оплати праці працівників і службовців масових професій і посад» і відповідними додатками до неї, де наводиться єдина тарифна сітка оплати праці працівників масових професій і переліки професій з віднесенням їх до розрядів тарифної сітки.

4. Перевірка стану розрахунків з оплати праці починається із зіставлення показників поточної і річної звітності з даними аналітичного і синтетичного обліку заробітної плати. Так, аналітичні дані про структуру заробітної плати за окремими видами виплат і розподілу її між дільницями, цехами і відділами підприємства мають відповідати записам у відомості № 12 і журналі-ордері № 10. Сальдо за рахунками 65 і 66 Головної книги на кінець кожного кварталу мають відповідати даним бухгалтерських балансів. Для контролю за правильністю визначення заробітку працівників, що перебувають на погодинній оплаті праці, використовують показники табельного обліку.

5. Обсяги виконаних ремонтних і будівельних робіт. Перевірка з метою встановлення приписок за цими видами робіт вимагає спеціальних знань як у галузі технології, так і в проектно-кошторисній справі. Тому для проведення експертної оцінки правильності складання кошторисів і визначення фактичних обсягів будівельних і ремонтних робіт експерт-бухгалтер може скористатися послугами експертів інших галузей знань.

Після експертного визначення фактичних обсягів робіт і зіставлення їх з обсягами, зазначеними в договорі, експерт-бухгалтер за допомогою слідчого повинен установити, чи дійсно ці роботи виконувалися сторонніми особами. У договорі підряду обов'язково мають бути зазначені всі дані про виконавців: прізвище та ініціали, серія і номер паспорта, ідентифікаційний код, домашня адреса і номер телефону.

6. Перевірка правильності нарахування виплат.

Для перевірки правильності нарахування виплат за невідпрацьований час, передбачений трудовим законодавством, експерт повинен перевірити відповідність розрахунків «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженому постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266.

Склад виплат, що враховуються для обчислення середньої заробітної плати, визначається Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 11.12.1995 р. №323.

Середня заробітна плата працівників за місяць (квартал, рік) у цілому по підприємству, установі, організації обчислюється діленням сум, нарахованих з фонду оплати праці працівників у грошовій формі, на середньоспискову чисельність працівників, що береться для розрахунку середньої заробітної плати, та інших середніх показників (середньоспискову чисельність усього персоналу в еквіваленті повної зайнятості) за відповідний період.

Середню заробітну плату для оплати тарифних, додаткових відпусток і відпусток на навчання (уразі навчання без відриву від виробництва), а також розмір компенсації за невикористану відпустку розраховують виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців перед місяцем надання відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати та розрахунку допомоги з тимчасової непрацездатності середньомісячна заробітна плата має розраховуватися за останні два календарних місяці роботи. Якщо працівник проробив менше двох місяців, то середня заробітна плата розраховується за фактично відпрацьований час. При цьому експерт має пам'ятати, що у випадках законодавчого підвищення тарифних ставок і посадових окладів заробітна плата й інші виплати, що беруться до уваги для розрахунку середнього заробітку, мають коригуватися на коефіцієнт їхнього підвищення.

7. Порядок надання відпусток регулюється Законом України «Про відпустки», затвердженим постановою ВР України від 15.11.1996 р. № 505/96-ВР. Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи наданому підприємстві. Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, -- 69 календарних днів. Заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку. Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та компенсації за невикористані відпустки встановлюється KM України.

Експерт-бухгалтер має перевірити порядок оплати відпусток у межах їхньої тривалості, а також законність і правильність створення резерву на оплату відпусток робітників, яка включається в собівартість продукції, що випускається, і наданих послуг.

Експерт-бухгалтер, керуючись законодавчими актами та іншими нормативними документами, повинен перевірити обгрунтованість нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності, родинам з дітьми, громадянам, що постраждали від Чорнобильської катастрофи, та ін.

- 8. Законність і правильність утримань із заробітної плати.

З 01.01.2001 р. набув чинності Закон України «Про компенсацію громадянам втрат частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їхньої виплати». Тому за затримання виплати заробітної плати працівникам експерту необхідно перевірити, чи діє на підприємстві, що перевіряється, механізм компенсації доходів.

Одночасно з перевіркою правильності нарахування заробітної плати експерт має перевірити і порядок нарахування роботодавцями внесків до державних цільових фондів, базою для визначення яких є фактичні витрати на оплату праці найманих робітників.

Здійснюючи перевірку розрахунків за цими зборами, експерт зобов'язаний дослідити:

- правильність нарахування внесків і визначення страхових тарифів;

- законність використання пільг;

- своєчасність перерахування коштів до цільових фондів;

- правильність відображення в обліку операцій з нарахування і сплати зазначених зборів.

9. Перевірка достовірності розрахункових і платіжних відомостей із заробітної плати.

Серед видаткових касових документів, за якими видається готівка, найбільшу питому вагу мають розрахунково-платіжні та платіжні відомості. Саме завдяки підробленням у цих документах приховуються розкрадання грошей з каси, призначених для виплати заробітної плати.

Ці підроблення можуть бути викриті способом підрахунку підсумків у розрахунково-платіжних відомостях як по горизонталі (рядках), так і по вертикалі (стовпцях). Кінцеві підсумки порівнюють із сумою, зазначеною у видатковому касовому ордері та в первинних документах з нарахування заробітної плати.

Документування підроблень, викритих за допомогою арифметичної перевірки розрахунково-платіжної відомості, здійснюється на підставі таких документів:

- розрахунково-платіжна або платіжна відомість; видатковий касовий ордер;

- журнал обліку прибуткових та видаткових ордерів;

- касова книга та касовий звіт;

- наряди на оплату праці або табелі обліку робочого часу.

Вибірково можна перевірити, чи не записані в розрахунково-платіжні відомості підставні особи. Для цього порівнюються прізвища осіб, які внесені у відомість, з даними обліку особового складу підприємства. Порівнюються підписи працівників у відомості на одержання заробітної плати за будь-який місяць і підписи на заявах про прийняття на роботу або у відомостях за попередні чотири-п'ять місяців. Це дозволяє розкривати випадки видачі заробітної плати підставним і вигаданим особам. У разі виявлення певної суми готівки, яка одержана не тією особою, кому була призначена, через підроблення розрахунково-платіжної відомості, призначається ревізія з ініціативи органів внутрішніх справ.

10. Перевірка необгрунтованих виплат заробітної плати.

Способи необгрунтованих виплат заробітної плати можна розділити на дві основні групи:

- виплати, проведені за документами, необгрунтовано складеними бухгалтерськими розрахунковими працівниками;

- виплати, проведені на підставі документів, необгрунтовано складених іншими посадовими особами.

Необгрунтовані виплати заробітної плати насамперед здійснюються в разі виконання розрахунковими працівниками, що ведуть розрахунки із зарплати, обов'язків касира або в разі змови розрахункових працівників, які мають право підпису касових документів.

Найбільш поширеними способами необгрунтованих виплате:

- повторна виплата заробітної плати тим самим особам за той самий платіжний період;

- неправильний підрахунок у платіжних відомостях підсумкових сум, що належать до видачі та утримання із заробітної плати;

- видача позапланових авансів без подальшого утримання їх;

- виплата депонованих сум не тим особам, яким вони призначені.

Необгрунтовані виплати заробітної плати можуть робитися на підставі помилкових даних, що надаються робітниками, які ведуть облік виробітку та відпрацьованого часу. Наприклад, такі виплати можуть здійснюватися за рахунок:

- виплати заробітної плати за операції, які фактично не виконувалися;

- завищення розцінок.

11. Перевірка правильності оформлення відповідних документів на виплату депонованих сум.

Депонентом уважається особа, яка з тих чи тих причин своєчасно не отримала заробітну плату, додаткову заробітну плату, премію тощо. Ознакою можливих розкрадань грошових коштів через привласнення депонованих сум може бути такий показник використання трудових ресурсів, як відносно велика плинність кадрів на тому чи тому підприємстві.

Механізм розкрадання готівки через привласнення депонованих сум полягає в тому, що касир у змові з бухгалтером підробляють підпис депонента в розрахунково-платіжній відомості або в депонентській відомості, або у видатковому касовому ордері. Проте за заробітною платою, яка не отримана своєчасно, працівник пізніше звертається в бухгалтерію, тому на практиці привласнення депонованої заробітної плати у порівнянні з привласненням інших видів грошової винагороди зустрічається рідко.

У ході перевірки та аналізу документів порівнюються підписи працівників підприємства (у тому числі й звільнених), що зазначені в розрахунково-платіжній відомості, депонентській відомості чи у видатковому касовому ордері (залежно від того, за яким з цих документів отримані готівкові кошти), з підписами у документах відділу кадрів. Визначається, чи правильно зроблено перенесення депонованих сум з розрахунково-платіжної відомості до депонентської відомості, журналу обліку депонованих сум та депонентської картки. За наявності підстав за ініціативою органу внутрішніх справ призначається ревізія. Після порушення кримінальної справи може бути призначена почеркознавча експертиза.

Таким чином, ефективність боротьби з корисливими правопорушеннями, у тому числі з правопорушеннями, пов'язаними з виплатою заробітної плати, залежить від професіоналізму кадрів правоохоронних органів, а також експер-тів-бухгалтерів, від опанування ними бухгалтерського обліку, контролю, економічного аналізу, фінансового та господарського права, зокрема тактичних і методичних аспектів використання документів під час виявлення та розслідування таких злочинів.

За умов реформування економіки України найчастіше змінюється нормативна база з питань оплати праці, тому експерт-бухгалтер має постійно стежити за цими змінами та враховувати їх у своїй практичній діяльності.

Задача

На підставі приведених даних перевірити правильність проведених розрахунків та відображення їх в бухгалтерському обліку. Провести відповідні виправлення у вільних колонках, також визначити відхилення.

Проаналізувати допущені порушення та їх вплив на фінансовий результат діяльності підприємства і на розрахунки з бюджетом. Зробити відповідні висновки.

№ з/п	Зміст операції	Курс НБУ	Кор. рахунок	Сума	Кор. рахунок	Сума	Відхилення
			Д	К		Д	К
1.	На валютний рахунок зараховано суму одержаного короткострокового кредиту банку	5,20	312	601	$50000 260000	312	602	$50000 260000
2.	Перерахована попередня оплата іноземному постачальнику відповідно до контракту в іноземній валюті	5,29	371	312	$50000 264500	371	312	$50000 264500
3.	Оприбутковано товари від іноземного постачальника	5,12	281	632	$50000 256000	281	632	$50000 260000	-4000
4.	Нараховано та віднесено на вартість одержаних товарів суми:
	- мито - 1% митної вартості; - митний збір -0,2% митної вартості		281 281	642 642	2560 512	281 281	642 642	2560 512
5.	Сплачені суми ввізного мита і митних зборів		642	311	3072	642	311	3072
6.	Нарахований і сплачений ПДВ під час митного контролю (20 %)		641 641	644 311	51712 51712	644 641	641 311	51712 51712
7.	Проведено залік попередньої оплати по розрахунках з постачальниками		632	371	$50000 264500	632	371	$50000 264500
8.	Відображена курсова різниця по розрахунках з постачальниками		945	632	8500	Курсова різниця не відображається при попередній оплаті	8500
9.	Списана курсова різниця на фінансовий результат		79	945	8500				8500
10.	Відображена курсова різниця, яка виникла на валютному рахунку в банку		945	312	4500				4500
11.	Курсову різницю списано на фінансовий результат		79	945	4500				4500

Список літератури

1. Белуха Н. Т. Судебно-бухгалтерская экспертиза. -- М.: Дело, 1993. -- 269 с.

2. Мумінова-Савіиа Г. Г. та ін. Тим, хто не нехтує законом. Контроль, ревізія та аудит у комерційних банках України. -- К.: Факт, 2001. -- 447 с.

3. Поникаров В. Д. и др. Судебно-учетная экспертиза. -- Харьков: ХГЭУ, 1998.-- 112 с.

4. Савченко Л. І. Судово-бухгалтерська експертиза: Опорний конспект лекцій. -- К.: КНТЕУ, 2001. -- 166 с.

5. Усач Б. Ф. та ін. Аудит і судово-бухгалтерська експертиза. -- Львів, Каменяр, 1998. -- 134 с.

6. Энциклопедия судебной экспертизы / Под ред. Т. В. Аверьяновой, Е. Р. Российской. -- М.: Юристь, 1999. -- 552 с.