Аудит коштів та розрахунків

10

Реферат

Аудит коштів та розрахунків

Ведення касових операцій регулюється Порядком ведення касових операцій у національній валюті України, який поширюється на всіх юридичних і фізичних осіб. Підприємства мають право здійснювати розрахунки між собою, а також з фізичними особами як у готівковій так і безготівковій формі.

Сума платежу готівкою одного підприємства іншому не повинна перевищувати 3 тис. грн. протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. Розрахунки готівкою мають проводитися з оформленням видаткових і прибуткових касових ордерів, а розрахунки зі споживачами у сфері торгівлі та послуг за готівку мають проводитися через належним чином зареєстровані і контрольно - касові апарати (ЕККА) і повинні обов'язково видаватися споживачеві касові чеки, а під час виходу ЕККА - товарні чеки.

Ліміти залишку готівки в касі встановлюються всім підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють касові операції з готівкою. Підприємства можуть зберігати у своїй касі готівку у межах лімітів залишку готівки в касі на кінець робочого дня, що встановлюється їм установою банку щорічно протягом першого кварталу з урахуванням таких умов:

режиму і специфіки роботи підприємства;

розміру касових оборотів;

встановлення строків і початку здавання касової виручки;

віддаленість підприємства від банку.

Порядок встановлення лімітів залишку готівки в касі регулюється Інструкцією НБУ №4. Всю готівку понад встановлені ліміти залишку готівки у касі підприємство забов”язане здавати у порядку і строки, встановлені установою банків для зарахування на їх рахунки. У разі, якщо ліміт залишку готівки у касі взагалі не установлено, вся наявна готівка у касі на кінець дня має бути здана до банку (незалежно від причини відсутності ліміту каси).

3. Готівкова виручка підприємств, які не мають податкової заборгованості, може використовуватися ними для забезпечення господарських потреб, на виплату з/п, допомог. Проте незалежно від наявності у них податкової заборгованості можуть проводитися розрахунки з бюджетом, та державними цільовими фондами у готівковій формі за податками і обов'язковими платежами та іншими платежами.

Ті підприємства, які мають податкову заборгованість, здійснюють виплати по оплаті праці, виключно за рахунок коштів отриманих з установ банків. Готівка отримана в банку, може зберігатися на підприємстві протягом трьох робочих днів понадвстановленний ліміт залишку готівки в касі.

Після закінчення цих строків, готівка не використана за призначенням, повертається до банку не пізніше наступного робочого дня.

Видача готівки під звіт проводиться з кас підприємства за умови повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданими під звіт сумами.

Особи, які одержали готівку під звіт, забов”язані подати до бухгалтерії звіт про витрачені суми не пізніше:

за відрядженнями - 3 робочих днів після повернення з відрядження;

на закупівлю с/г продукції, втор сировини, металобрухту - 10 робочих днів з дня видачі готівки під звіт;

на всі інші виробничі потреби - наступного робочого дня після видачі її під звіт.

У разі здійснення підприємством готівкових розрахунків з іншими підприємствами понад встановлену граничну суму (3 тис. грн.) кошти у розмірі перевищення зазначеної суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі платника готівки одноразово, з подальшим порівнянням одержаної суми із затвердженим лімітом каси.

Касові операції оформлюються документами, типові форми, яких затверджено наказом Міністерства статистики України від 15.02.96р. №51.

У строки, встановлені керівником, але не рідше одного разу на квартал, на кожному підприємстві проводиться ревізія каси (наказ по підприємству, складається акт, виявлення недостачі лишків).

Аудит дотримання касової дисципліни здійснюється за даними бухгалтерського обліку по рахунку 301 “Каса в національній валюті” ( у разі потреби і за первинними документами - касовими ордерами, платіжними відомостями, податковими накладними, товарними і касовими чеками, касовою книгою).

При перевірці касової дисципліни з'ясовується:

а). Наявність встановленого ліміту залишку каси. Понадлімітні залишки готівки в касі підприємства визначаються прямим розрахунком за кожний робочий день шляхом порівняння залишку готівки в касі на кінець дня з лімітом;

б). Повнота оприбуткування готівки, одержаної з банку, відповідність записів касової книги про суми одержані з банку і здані в банк. У разі розбіжностей, з'ясовуються причини.

в). Правильність витрачання готівки з виручки.

г). Забезпечення щоденного дотримання встановлених банком лімітів залишків готівки в касі, строків і порядку здавання грошової виручки, своєчасність повернення в банк не витрачених у встановлений строк сум заробітної плати. У разі виявлення порушень з'ясовується, протягом якого часу, і яка сума не здавалася до банку і за якої причини, коли і на яку суму мало місце перевищення ліміту каси за період, що перевіряється.

д). Правильність ведення касової книги та своєчасність і повнота обліку в ній надходження і видачі готівки; правильність оформлення касиром касових ордерів.

У разі порушення норм з регулювання обігу готівки застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу:

“за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - в 2 - х кратному розмірі суми виявленої понадлімітної готівки за кожний день”. Отже, якщо перевищення ліміту виявлено на 5 - й день після порушення, тарифна санкція буде застосовуватися за всі 5 днів.

“за не оприбуткування у касах готівки у 5 - ти кратному розмірі не оприбуткованої суми”;

“за витрачання готівки з виручки … та інших касових надходжень на з/п, за наявності податкової заборгованості - розмірі здійснених виплат”;

“за перевищення встановлених строків використання виданої підзвіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування, щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25% виданих під звіт суми”.

Готівка, видана під звіт ( у тому числі і на відрядження), але не витрачена і не повернута до каси підприємства, на наступний день після закінчення строків включається розрахунково до суми фактичного залишку готівки в касі на кінець дня.

за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документу (товарного або касового чека, квитанцій до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, у розмірі сплачених коштів.

4. Підприємства та індивідуальні підприємці, які мають поточні рахунки у банку, забов”язані зберігати свої кошти в установах банків. Готівка, яку вони одержують з власних поточних рахунків в установах банків у межах наявних на них коштів, має витрачатися на визначені у чеку цілі, що не суперечать чинному законодавству. (в.т.ч.) нормативним актам НБУ).

При проведенні аудиту операцій на рахунках використовуються дані бухгалтерського обліку на рахунку

311 “Поточні рахунки в національній валюті”

312 “Поточні рахунки в іноземній валюті”

313 “Інші рахнки в банку в національній валюті”

314 “Інші рахунки в банку в іноземній валюті”

Джерелом є виписки банку, платіжні доручення, а також рахунки, договора.

Перевіряється достовірність операцій, їх законність, а якщо на підприємстві існує податкова заборгованість по платежам в бюджет, то перевіряють черговість платежів.

Під час аудиту операцій за рахунками коштів у банку необхідно проводити зустрічні перевірки, а головне - ретельно перевірити взаємопов'язані первинні документи з однорідних операцій. Для цього необхідно зіставити дані записів бухгалтерського обліку, товаро - транспортні документи, журнал реєстрації дорожніх листів тощо.

Аудит операцій за рахунками в банку починається з перевірки наявності усіх виписок банку за кожним особовим рахунком підприємства і відповідності зазначених у них даних даним бухгалтерського обліку - Головної книги. При цьому виписки добираються за хронологічною послідовністю для того, щоб перевірити чи правильно перенесено залишки з попередньої виписки до наступної.

Не менш важливо перевірити і про відповідність сум оборотів у Дебеті і Кредиті. За умови, якщо бухгалтерські котировки за банківськими операціями складено, розбіжностей між залишками коштів і сумами оборотів за даними бухгалтерського обліку бути не може.

Аудитор також перевіряє наявність усіх додатків та виписок, що засвідчують здійснення тієї чи іншої операції платіжних доручень, вимог. У тому разі, якщо не вистачає якихось додатків або якщо у виписках є помарки та виправлення, аудитор бере копії усіх виписок у банку.

Особливо ретельно перевіряється сутність господарських операцій. А саме - чи на законних підставах надійшла на відповідний рахунок або була списана будь - яка сума коштів. Крім взаємної звірки та порівняння сум, що записані у відповідних документах, треба обов”язково пересвідчитися у реальності тієї чи іншої операції.

За іншими рахунками, що відкриті у банку, перевіряють використання коштів за цільовим призначенням.

Відповідно до п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №10 “Дебіторська заборгованість”. Дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємств на певну дату, а дебітори - це юридичні та фізичні особи, які в наслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів.

Крім того, аудитору слід мати на увазі, що згідно із загальними вимогами до визнання активів відповідно до національних стандартів дебіторська заборгованість може знайти відображення в балансі, якщо може бути достовірно визначена її грошова оцінка та в майбутньому очікується отримання економічних вигод від її погашення в наслідок одержання грошових коштів, інших активів або зменшення забов”язань.

У бухгалтерському балансі дебіторська заборгованість представлена цілим рядом статей :

(050) “Довгострокова дебіторська заборгованість”

(150) “Векселі одержані”

(160 - 162) “Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги”

Дебіторська заборгованість за розрахунками

з бюджетом (170)

за виданими авансами (180)

з нарахованих доходів (190)

із внутрішніх розрахунків (200)

інша поточна дебіторська заборгованість (210)

Головним завданням аудиту дебіторської заборгованості є:

Перевірка давності і правильності оформлення первинних документів, що є підставою для облікових записів по дебіторській заборгованості.

Оцінка синтетичного та аналітичного обліку, правильне використання відповідних рахунків нового Плану рахунків.

Перевірка правильності розрахунків по дебіторській заборгованості (оплата грошовими коштами., векселями, застосування бартерних операцій).

Правильність оцінки дебіторської заборгованості, розрахунок величини сумнівних боргів;

Перевірка належної класифікації дебіторської заборгованості і наявність необхідних відповідних роз'яснень у примітках до фінансової звітності.

Збираючи загальні відомості щодо виникнення, обліку дебіторської заборгованості, правильності її оцінки, аудитору, потрібно визначити мінімальний перелік інформації, яка має бути надана клієнтом, а саме:

Перелік видів продукції, яка реалізується, встановлення обороту по ній;

Кількість пунктів по відвантаженню продукції, характеристика клієнтів;

Обсяг реалізації та встановлення рахунків всього, в т.ч.

передоплата

оплата готівкою або чеком

продаж в кредит

бартерні розрахунки

оформлення векселями.

5. Торгівельна та фінансова політика підприємства

спосіб реалізації товарів

система реклами

тарифна цінова політика

надання відстрочки в платежах або знижок

визначення безнадійних та сумнівних боргів

6. Загальна схема системи виставлення рахунків

7. Елементи системи внутрішнього контролю за станом дебіторської заборгованості.

Наступний крок аудитора є оцінка надійності системи внутрішнього контролю дебіторської заборгованості.

Контроль повноти відображення

Контроль реальності записів

Контроль правильності розрахунків

Контроль відповідності та своєчасності облікової реєстрації.

На підготовчому етапі аудиту крім зазначених вище дій аудитору слід оцінити величину аудиторського ризику в цілому, з'ясувати величину ймовірності того, що суттєві помилки, які є в обліку дебіторської заборгованості можуть залишитися не виявленими і вплинуть на достовірність фінансової звітності. Аудитор повинен визначитись, які методи і підходи він буде застосовувати.

Найдоцільнішим є застосування таких методів: запит, тестування, вибіркова документальна перевірка та аналітичний огляд.

Після цього складається план та програма перевірки, до яких включаються такі процедури:

Оцінка правильності оформлення договорів на поставку продукції та розрахунків за неї.

Перевірка поточного обліку дебіторської заборгованості і відображення її у звітності.

Проведення контролю даних інвентаризації розрахунків з покупцями і підтвердження сум дебіторської заборгованості.

Перевірка розрахунків за претензіями і повернення товарів покупцями.

Перевірка правильності кореспонденції розрахунків при відображення дебіторської заборгованості.

На проміжному етапі аудитор аналізує правильність складання фінансової звітності і відображення в ній дебіторської заборгованості.

Так, оцінюючи повноту інформації потрібно впевнитись, чи всі рахунки клієнтів були зареєстровані, записані в книгу продаж та чи всі товари, які були відвантажені до кінця року, були віднесені до реалізованих, а ті що не були оплачені, показані як дебіторська заборгованість. За певних умов існує ймовірність, що частина таких товарів може бути віднесена до іншого звітного періоду.

Перевіряючи правильність оцінки дебіторської заборгованості, аудитору необхідно проконтролювати, чи правильно вона була оцінена відповідно до встановленої облікової політики. Так, у валюту балансу дебіторська заборгованість має входити за чистою реалізаційною вартістю, тобто за мінусом безнадійних та сумнівних боргів.

При цьому слід проконтролювати правильність застосування методики списання безнадійних боргів і створення резерву сумнівних боргів, передбаченої положенням бухгалтерського обліку № 10 “Дебітори”, з метою правильної оцінки дебіторської заборгованості. Аудитор повинен впевнитися у додержанні принципу обережності, який означає, що підприємство не повинно завищувати доходи і занижувати затрати. Тому важливим аспектом контролю є списання безнадійних боргів, як таких по яких існує впевненість у неповернені їх боржником або за яким минув строк позовної давності. Аудитор повинен з'ясувати, як виявляються такі борги, та причини їх виникнення, а також проконтролювати їх списання на інші операційні витрати звітного періоду бухгалтерським записом:

Дт 944 “Сумнівні та безнадійні борги” або Дт 38 “Резерв сумнівних боргів” Кт 36 “Розрахунки з покупцями і замовниками”

Що стосується сумнівних боргів (поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником) то на них потрібно створювати резерв. Відповідно до ПБО 10 “Дебітори” величина резерву сумнівних боргів визначається виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікації дебіторської заборгованості.

Така класифікація передбачає групування дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи, який зростає із збільшенням строків простроченності дебіторської заборгованості. Аудитору важливо перевірити, як було проведено розрахунок цього коефіцієнта і визначено суму резерву.

Коефіцієнт сумнівності встановлюється самим підприємством виходячи з наявного досвіду непогашення дебіторської заборгованості за попередні звітні періоди.

Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості відповідної групи та коефіцієнта сумнівності. При цьому може бути зроблено такий розрахунок:

Класифікація дебіторської заборгованості та визначення загальної суми резерву сумнівних боргів

Покупці	Кількість прострочених днів оплати
	0	1-30	31-60	61-90	Більш як 90
Х	600	---	---	---	---
Y	---	300	---	---	400
Z	780	---	250	---	---
Інші	20540	18420	5400	2000	1500
Разом	21920	19020	5650	2000	1900
Відсоток неоплачених рахунків виходячи з досвіду попередніх 3 років	2	4	7	15	43
Розрахункова сума резерву	438,4	760,8	395,5	300,0	817,0

Загальна сума резерву буде становити

438,4 + 760,8 + 395,5 + 300 + 817,0 = 2711,4

при цьому слід зробити такий бухгалтерський запис:

Дт 944 “Сумнівні та безнадійні борги”

Кт 38 “Резерв сумнівних боргів”.

Аудитор повинен впевнитися у тому, що якщо рахунок мав залишок на момент створення резерву, то наведений запис потрібно зробити на суму, яка б дала змогу до нарахувати резерв до визначеної суми в розрахунку величини. Витрати по створенню резерву безнадійних боргів відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат. Зайво нарахований резерв визначається як дохід по Кт рахунку 71 “Інший операційний дохід”.

Щодо правильності відображення - аудитор перевіряє, правдивість, точність відображення дебіторів на дату складання бухгалтерської звітності. В балансі та примітках. Слід впевнитись у правильності ведення поточних облікових реєстрів (книги обліку продажу і книга обліку дебіторів). Також з'ясовується, чи існує операційна дебіторська заборгованість, строк погашення якої перевищує один рік.

Особливу увагу слід приділити контролю розкриття інформації у примітках до фінансової звітності:

А саме:

Перелік дебіторів і суми довгострокової дебіторської заборгованості:

склад і сума статті “Балансу” “Інша поточна дебіторська заборгованість”.

Метод визначення резерву сумнівних боргів;

Сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги в розрізі її класифікації за строками непогашення.

Найтиповіші помилки бухгалтерів і факти зловживань під час перевірки дебіторської заборгованості.

На основі узагальнення практичного досвіду обліку та аудиту дебіторської заборгованості вітчизняних та зарубіжних підприємств, виявлення пов'язаних з цим аспектом обліку і аудиту проблем, спричинених практичним застосуванням положень (стандартів) бухгалтерського обліку можна назвати найбільш типовіші помилки бухгалтерів або факти (види) зловживань, шахрайства, обману, викривлення інформації, щодо дебіторської заборгованості з корисливою метою, які виявляються аудиторами під час перевірки звітності підприємств - клієнтів. Наведені нищу основні види порушень повинні прийматись до уваги як бухгалтерами практиками для їх уникнення, так і аудиторами - для виявлення в процесі аудиту:

заміна виписок банку іншими або виправлення відповідних сум, що свідчать про погашення дебіторської заборгованості (для виявлення цих фактів слід зробити запит у банк та до підприємств дебіторів).

Зарахування сум отриманої дебіторської заборгованості на погашення заборгованості не відповідних дебіторів платників.

Неправомірне здійснення бартерних операцій для погашення дебіторської заборгованості.

Списання недостач та крадіжок за рахунок збільшення дебіторської заборгованості.

Приховування дебіторської заборгованості відображенням у Балансі згорнутого залишку замість розгорнутого (слід докладно вивчити склад таких статей балансу : Дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги” (рядки 160, 161, 162), Дебіторська заборгованість по розрахунках” (рядки 170-210), Кредиторська заборгованість за товари роботи і послуги (рядок 530), “Поточні забов”язанням по розрахунках” (рядки 540 - 600), “Інші поточні забов”язання” (рядок 610)).

Неправильне визначення (оцінка) суми дебіторської заборгованості у зв'язку з коливанням курсу валют на дату складання Балансу при розрахунках в іноземній валюті.

Неправильний розрахунок суми резерву безнадійної дебіторської заборгованості, що може бути спричинено:

Відсутністю зіставної інформації за попередні звітні періоди.

Арифметичними неточностями.

Неправильним групуванням дебіторів по періодах простроченності погашення заборгованості.

Не прийняттям до уваги вихідного сальдо по рахунку “Резерв сумнівних боргів”.

Навмисним завищенням суми резерву сумнівних боргів або сум прямого списання дебіторської заборгованості з метою завищення величини загальних витрат звітного періоду і як наслідок - зменшення суми оподатковуваного прибутку.

Невідповідністю сум, зазначених у первинних документах, що є підставою виникнення дебіторської заборгованості.

Шахрайством із сумами дебіторської заборгованості підзвітних осіб (списання її без підстав і документального підтвердження на загально господарські витрати або за рахунок інших підприємств, прострочених сум депонованої заробітної плати та ін.).

Неправильним оформленням або відсутністю договорів, що стали підставою для відвантаження товару і виникнення дебіторської заборгованості.

Неправильною кореспонденцією рахунків при відображенні в обліку дебіторської заборгованості.

Неправильною кореспонденцією рахунків при відображенні в обліку дебіторської заборгованості.

Відображена дебіторська заборгованість не належить підприємству.

Зарахування дебіторської заборгованості у валюту Балансу не за чистою реалізаційною вартістю, а за початковою вартістю виникнення (наслідком є завищення активів).

Неправильною класифікацією дебіторської заборгованості на довгострокові та короткострокову, внаслідок чого викривлюється фінансове становище підприємства при аналізі показників, що його характеризують.

Записом дебіторської заборгованості по фіктивних рахунках неіснуючих клієнтів або по фіктивних, нетоварних операціях.

Список літератури

1. Ватуля, І. Д. Аудит [Текст] : практикум / І. Д. Ватуля, Н. А. Канцедал, О. Г. Пономаренко ; Мін-во освіти і науки України, Полтавська держ. аграрна академія. - К. : ЦУЛ, 2007. - 304 с.

2. Гончарук, Я.А. Аудит [Текст] : навчальний посібник / Я. А. Гончарук, В. С. Рудницький. - 3-те вид., перероб. і доп. - К. : Знання, 2007. - 443 с.

3. Дорош, Н.І. Аудит: теорія і практика [Текст] : навчальний посібник / Н. І. Дорош. - К. : Знання, 2006. - 495 с.

4. Немченко, В.В. Практичний курс внутрішнього аудиту [Текст] : підручник / В. В. Немченко, В. П. Хомутенко, А. В. Хомутенко ; Одеська нац. академія харчових технологій, Одеський держ. економ. ун-т. - К. : ЦУЛ, 2008. - 240 с.

5. Про внесення змін до Закону України "Про аудиторську діяльність" [Текст] : закон України / Україна. Закон. - [Б. м. : б. и.], 2006. - Б. ц.

6. Пшенична, А.Ж. Аудит [Текст] : навчальний посібник / А. Ж. Пшенична ; Мін-во освіти і науки України, Полтавський ун-т споживчої кооперації України. - К. : ЦУЛ, 2008. - 320 с.

7. Савченко, В. Я. Аудит [Текст] : навчальний посібник / В. Я. Савченко ; Мін-во освіти і науки України, КНЕУ. - К. : КНЕУ, 2005. - 322 с.