Українська академія банківської справи

Національного банку України

Кафедра бухгалтерського обліку і аудиту

Контрольна робота

з дисципліни: Аудит

	Виконав: студентка заочного відділення Ткаченко С.В. гр.ЗМ-31 №з/к 034291
	перевірив викладач: ас. Овчарова Н.В.

Суми - 2006

Зміст

1. Питання №15. Програма аудиту

2. Питання №37. Загальна методика проведення аудиту

3.Питання №42. Аудит надходження, переміщення, вибуття та ліквідації основних засобів

Список літератури

1. Питання № 15. Програма аудиту

Аудиторська перевірка потребує попереднього ознайомлення з підприємством для врахування специфіки діяльності підприємства та зумовлених нею особливостей.

Ознайомлення з підприємством-клієнтом слід починати з вивчення установчих документів: статуту та установчого договору, а також протоколів засідань пайовиків-засновників чи акціонерів. Вивчення установчих документів потрібно тому, що в них зазначені всі види діяльності, якими займається підприємство.

Велике значення матимуть бесіди з керівниками підприємства-клієнта, бо дають можливість чіткіше визначити основні напрямки аудиторської перевірки. Ознайомлення зі звітністю (основними показниками) допоможе встановити масштаби діяльності підприємства-клієнта та її результатів за період, що підлягає перевірці. При умові співробітництва аудитора з підприємством протягом тривалого часу можна накопичувати щодо нього зовнішню інформацію, проте слід пам'ятати, що публікації можуть бути упередженими, перекручувати фактичний стан підприємства, що обумовлює певний ризик для аудитора. Тому він повинен скласти власну, незалежну думку про клієнта. Ризиком для аудитора може бути також отримання замовлення на проведення аудиту від підприємства з сумнівною репутацією.

Ознайомлення з підприємством-клієнтом потребує також визначення обсягу господарських операцій та зумовлену ним кількість виписаних первинних документів, особливо за грошовими та розрахунковими операціями, оскільки вони підлягають суцільній перевірці. Слід оглянути підприємство, місце зберігання матеріальних цінностей, ознайомитися з розташуванням структурних підрозділів. Важливе значення має вивчення зв'язків підприємства з постачальниками та покупцями, дотримання ними господарських договорів, своєчасності розрахунків між ними та підприємством-клієнтом.

На основі проведеного первинного вивчення підприємства-клієнта можна встановити обсяг аудиторської перевірки та її тривалість. Відповідно до обсягу аудиторської перевірки та її складності (кількість видів діяльності та виробництва продукції, проведення інвентаризації матеріальних цінностей тощо) визначається вартість аудиту, яка має бути обгрунтована відповідними розрахунками. Погоджена сума, включаючи ПДВ, зазначається у договорі на проведення аудиторської перевірки.

Дуже важливо встановити чітку послідовність проведення аудиту та правильно розподілити обов'язки між аудиторами. Програма аудиторської перевірки включає: мету аудиту, основні ділянки діяльності підприємства та обліку, що підлягають перевірці; характер перевірки (суцільна, вибіркова, візуальна тощо); закріплення обов'язків за членами бригади; максимальна тривалість перевірки, терміни її початку та закінчення.

Мета аудиту передбачає визначення користі, яку одержить клієнт від проведення перевірки. Визначаючи ділянки обліку, що досліджуватимуться в ході аудиту, потрібно, по-перше, виділити найважливіші ділянки, які мають принципове значення для правильного відображення діяльності підприємства та формування фінансових результатів. По-друге, обгрунтувати, чому інші ділянки господарської діяльності підприємства не мають вирішального впливу на кінцеві фінансові результати. В перші дні перевірки аудитори повинні точно визначити стан тієї чи іншої ланки діяльності та обліку на підприємстві і встановити той обсяг робіт, який при мінімальних затратах часу на перевірку забезпечить аудиторам максимум необхідних відомостей для складання обгрунтованого аудиторського висновку. За помилковий вибір ланок перевірки та неправильні висновки за результатами перевірки відповідальність цілком і повністю несуть аудитори.

Для кожної ланки аудиторської перевірки слід визначати її характер -- суцільна чи вибіркова. Суцільна перевірка здійснюється стосовно касових, банківських документів, авансових звітів. Первинну документацію на заробітну плату або матеріали доцільно перевіряти вибірково. Проте коштовні та дефіцитні матеріали краще перевіряти суцільно. Перевірка повинна встановити збереженість та раціональність використання матеріалів.

Для кожного аудитора бригади визначається перелік питань, що потребують перевірки, з врахуванням кваліфікації та досвіду. Аудиторам-початківцям доцільно доручати суцільну перевірку касових документів та авансових звітів; досвідченим фахівцям -- звітність та Головну книгу, їх зв'язок з поточним бухгалтерським обліком, з обліковими регістрами, визначення обгрунтованості записів на бухгалтерських рахунках за даними первинного обліку. Тривалість аудиторських перевірок може бути різною, однак встановлено, що інтенсивна робота аудиторів не перешкоджає одержанню точних результатів.

Програма аудиторської перевірки подається керівництву підприємства для ознайомлення та погодження об'єктів і етапів перевірки, внесення змін і доповнень за пропозицією управлінців підприємства.

Програма аудиторської перевірки може бути скоригована з урахуванням ефективності внутрішнього контролю на підприємстві. Якщо інвентаризації майна підприємства проводяться регулярно, вчасно та ретельно, а за їх результатами вживаються відповідні заходи, то обсяг аудиторських робіт відповідно скорочується.

Складаючи програму аудиторської перевірки, неможливо повністю передбачити всі чинники, що впливатимуть на її трудомісткість та тривалість. їх слід враховувати під час самої перевірки.

У практиці зарубіжного аудиту використовуються спеціальні графіки планування послідовності та трудомісткості роботи на окремих ділянках аудиту великих підприємств, що забезпечує завершення перевірки у визначені строки та з належними результатами. Використання цих графіків дозволяє раціонально розподіляти сили аудиторів на окремих етапах перевірки. Використовуючи досвід аудиторів Німеччини, варто застосовувати спеціальне обчислення для раціонального розподілу сил аудиторів з урахуванням їх кваліфікації (освіти, досвіду та інших особистих якостей). Однак подібні обчислення досить трудомісткі (кількісний вимір, оцінка кваліфікації, складність розрахунків).

При повторних аудиторських перевірках програма перевірки будується з урахуванням набутого досвіду та обізнаності з діяльністю підприємства. Розроблену програму можна використовувати упродовж декількох суміжних періодів. Досвід країн з ринковою економікою свідчить про доцільність складання багаторічних (п'ятирічних) планів перевірок, якщо до кожної повторної аудиторської перевірки вносяться зміни та доповнення, обумовлені об'єктивними причинами.

Аудитор повинен планувати свою роботу на рівні, що дає можливість провести ефективну перевірку кваліфіковано і вчасно. За міжнародними стандартами, планування аудиту передбачає:

- вивчення політики підприємства в галузі обліку та її змін;

- знайомство з бухгалтерською системою підприємства і організацією в ньому внутрішнього контролю;

- встановлення ступеня достовірності внутрішнього контролю;

- визначення змісту та обсягу аудиторських процедур, а також часу їх проведення;

- координування аудиторської роботи.

Для досягнення поставленої мети аудитор може вільно доповнювати перелік або виключати з нього будь-які елементи.

Плануванню аудиту передує попереднє ознайомлення з результатами діяльності і структурою підприємства, специфічними особливостями галузі, з'ясування чинників (подій, угод, заходів), які, за оцінками аудитора, можуть впливати на характер фінансової інформації.

Аудитор досліджує зміни в управлінні підприємством, організаційній структурі діяльності підприємства-клієнта, у діючому законодавстві, господарській діяльності, що впливають на діяльність підприємства; вивчає можливі фінансові труднощі і бухгалтерські проблеми, склад співзасновників підприємства, нові (відкриті чи закриті) підрозділи підприємства-клієнта, поточні або прогнозовані зміни в технології виробництва і наданні послуг, процес виробництва і збуту, зміни в бухгалтерському обліку та системі внутрішнього контролю.

Планування аудиту включає складання загального плану очікуваних робіт і розробку аудиторської програми.

У плані очікуваних робіт подається їх перелік і обсяги, строки проведення, процедури (способи і прийоми), які виконуються аудитором.

Загальний план аудиторської перевірки оформляється документально, до нього додається розклад виконання кожної ланки перевірки або аудиторської процедури.

План аудиторської перевірки переглядається керівником підприємства, що підвищує ефективність аудиту і сприяє скороченню кількості аудиторських процедур. Аудитор повністю відповідає за розробку (виконання) плану та програми аудиту.

Складений план буде якісним, а визначений обсяг очікуваних робіт реальним, якщо аудитор:

- вивчить умови контракту (договору на проведення аудиту) і встановлену законом відповідальність аудитора;

- уточнить зміст звіту або іншої інформації, яку йому необхідно передати замовнику відповідно з укладеним договором;

- встановить вплив на результати перевірки нових стандартів з обліку та аудиту, законів, положень, інструкцій та інших нормативних актів;

- виділить ключові питання аудиту;

- з'ясує умови, що потребують особливої уваги (можливість матеріальних помилок, обману тощо);

- визначить ступінь довіри до системи обліку і внутрішнього аудиту підприємства;

- встановить обсяг аудиторських доказів;

- оцінить професійну придатність внутрішніх аудиторів і можливість їх залучення до зовнішнього аудиту;

- проаналізує доцільність залучення інших аудиторів до проведення перевірки у філіях, представництвах, відділах, відокремлених підрозділах підприємств, що мають самостійний баланс;

- встановить необхідність залучення експертів.

Для підготовки плану аудиторської перевірки використовуються річні звіти, інформація про збори акціонерів (засновників), засідання ради директорів, внутрішні фінансові звіти підприємства (фірми), аудиторські висновки за попередній період, матеріали внутрішнього аудиту, періодичні видання (газети, журнали тощо).

Загальний перелік завдань, відображуваних у плані і програмі аудиту, включає:

- аналіз системи бухгалтерського обліку та системи внутрішнього контролю на підприємстві;

- попередню оцінку господарських операцій та видів доходів підприємства за період, що перевіряється, щодо їх відповідності законодавству та статутним документам;

- аналіз рахунків Головної книги;

- коригування робочої програми з урахуванням виявлених проблем та зон ризику;

- перевірку правильності заповнення форм звітності, відповідність даних Головної книги, обігово-сальдового балансу та (або) інших регістрів бухгалтерського обліку;

- порівняння різних форм звітності щодо їх відповідності;

- внесення (за результатами аудиту) необхідних змін у відповідні облікові реєстри;

- звірку залишків на кінець операційного дня на 31 грудня з даними касової книги, звірку виписок банку та журналів-ордерів;

- звернення до банку (при необхідності) з приводу підтвердження залишків на рахунках під кінець року, а також іншої інформації, необхідної для аудиторського висновку;

- перевірку оборотів за звітний період;

- правильність відображення залишків на рахунках бухгалтерського обліку за окремими дебіторами та кредиторами;

- наявність актів звірок на кінець року за найкрупнішими дебіторами та кредиторами, їхню відповідність даним аналітичного обліку;

- порівняння даних синтетичного, аналітичного та складського обліку;

- порівняння даних відомостей інвентаризації на кінець року з обліковими даними;

- правильність ведення обліку товарно-матеріальних цінностей, їх оцінки та вчасності оприбуткування;

- встановлення відповідності даних синтетичного та аналітичного обліку;

- правильність ведення обліку основних засобів, оцінки їх вартості, своєчасного оприбуткування (списання), застосування норм амортизації, класифікації капітальних вкладень;

- тотожність відображення в обліку дебіторської та кредиторської заборгованості, розрахунків інших дебіторів та кредиторів з бюджетом, з персоналом по заробітній платі та інших операціях;

- правильність відображення на рахунках бухгалтерського обліку кредитів та позик, нарахованих та сплачених процентів;

- порівняння облікових даних з банківською інформацією;

- відповідність розміру статутного фонду, зазначеного в установчих документах, обліковим даним, правильність оцінки та повноти внесення учасниками своїх часток;

- правильність класифікації, оцінки та відображення в обліку доходів підприємства, формування валових витрат, прибутку тощо.

Необхідною умовою успішного виконання плану аудиторських робіт є програма аудиту. У ній наведено перелік запитань, які треба з'ясувати: період проведення, обсяг та види аудиторських процедур, необхідних для виконання плану аудиторської перевірки.

У процесі підготовки аудиторської програми враховуються результати внутрішнього контролю. Чим він ефективніший, тим менше аудиторських процедур буде внесено до програми без ризику для одержання об'єктивних висновків про достовірність показників фінансових звітів і балансів.

До складу аудиторської програми входять: тестування операцій, аналітичні процедури і тестування статей балансу.

Тестування операцій використовується для виявлення кількісних помилок і порушень, що впливають на правильне відображення показників фінансової звітності. При цьому визначається:

- наявність дозволу на проведення операції;

- правильність складених бухгалтерських проводок і підсумків у регістрах синтетичного й аналітичного обліку;

- тотожність занесення операцій у Головну книгу.

Аналітичні процедури є також важливим інструментом аудиторської перевірки. Це ефективні способи перевірки, які використовуються для:

а) формування думки (уявлення) про діяльність підприємства - клієнта;

б) оцінки фінансової стабільності підприємства;

в) виявлення помилок у фінансовій звітності;

г) скорочення обсягу тестів.

Тестування статей бухгалтерського балансу грунтується на даних Головної книги. Завдання тестів:

- підтвердження рахунків дебіторів і кредиторів;

- обстеження товарно-матеріальних цінностей та основних засобів;

- перевірка правильності відображення грошових коштів;

- встановлення правильної періодичності проведених протягом року операцій.

Найефективнішими методичними прийомами аудиторської перевірки є аналіз процедури оцінки внутрішнього контролю і тестування системи внутрішнього контролю. Найскладніша процедура - це тестування операцій.

Вимоги до змісту аудиторських програм встановлює кожна аудиторська фірма. Основними з них є:

- розкриття суті процедур з метою забезпечення аудиторів необхідним інструментарієм;

- встановлення терміну перевірки;

- надання інформації для виконання кожної процедури (посилання на робочі документи, що відображають одержані докази; вказівка на аудитора, що виконує роботу; дату її закінчення; встановлені винятки із правил та їх пояснення).

При необхідності план і програма аудиторської перевірки коригуються. Суттєві зміни, внесені в їх зміст, підтверджуються документально. Оперативне уточнення змісту і програми аудиту дозволяє забезпечити належну перевірку ключових напрямків діяльності підприємства, вирішувати проблеми, що виникли у процесі проведення аудиту, скоригувати аудиторів і експертів, якісно і своєчасно провести аудит.

Прикладом аудиторської програми може бути перевірка коштів у касі та касових операцій (табл. 1).

Для підвищення якості планування, скорочення витрат часу використовуються стандартні програми аудиторської перевірки, які аудитор може відкоригувати з урахуванням особливостей її застосування в умовах конкретного підприємства та оцінки системи внутрішнього контролю. Зміни стандартної програми, що в основному стосуються аудиторських процедур, обов'язково документуються з висвітленням причин.

Наведені у табл. 1 процедури різні за своїм обсягом. Найбільший обсяг процедур у кінці звітного року - проведення інвентаризації виробничих запасів, коштів, основних засобів, нематеріальних активів, цінних паперів, оцінка результатів.

Зміст плану і програми значною мірою визначається розміром підприємства. Для підприємств малого бізнесу вони більш спрощені.

Таблиця 1 - Програма аудиту коштів у касі та касових операцій.

Завдання	Процедура перевірки	Термін проведення	Обсяг перевірки	Індекс робочих документів
Оцінка системи внутрішнього контролю	Встановлення: а) наявності договору з касиром про повну індивідуальну матеріальну відповідальність	Проміжний аудит	Суцільна
-II-	6) систематичності здійснення інвентаризацій (нестачі, надлишки)	На 31.12	-II-
-II-	в) своєчасності оприбуткування коштів у касі та їх внесення на розрахунковий рахунок	Проміжний аудит	Вибіркова
-II-	г) якості ведення касових документів	-II-	-II-
-II-	д) відповідності умов обладнання приміщення каси, зберігання коштів, цінних паперів, грошових документів та бланків суворої звітності чинним вимогам	-II-	Суцільна
Реальність існування	Спостереження за інвентаризацією грошей у касі	За станом на 31.12. звітного року	Суцільна
Право власника	Вивчення прибуткових касових ордерів з додатками, витягів банку	Проміжний аудит	Вибіркова

Чітко спланувати і організувати виконання аудиту легше, коли замовники постійні. Проте і в цих умовах здебільшого визначаються лише терміни виконання робіт, а поетапне планування не здійснюється. Більшість аудиторських фірм, особливо з невеликим штатом аудиторів, не розробляють програм аудиту, а проводять перевірку на основі досвіду та професійної інтуїції.

Узагальнення результатів планування аудиту оформляється меморандумом (доповідною запискою), який включає:

- короткий огляд напрямків діяльності замовника з виділенням основних партнерів (постачальників, замовників, банків тощо);

- оцінку власного ризику у галузі і на підприємстві;

- оцінку ефективності внутрішнього контролю та ризику контролю;

- перелік проблем, пов'язаних з нетиповими господарськими операціями, галузевими особливостями, що потребують допомоги експертів;

- склад аудиторської групи, графік виконання робіт, використання внутрішніх аудиторів тощо;

- терміни виконання аудиту, строки зустрічей з керівництвом замовника та дату завершення аудиту.

Меморандум розглядається відділом (чи особою) по контролю якості аудиту, обговорюється з партнером, відповідальним за аудит, менеджером. Після необхідних коригувань план і програма приймаються до виконання.

В організації планування, особливо у розробці типових програм аудиту в Україні, важливою є допомога Аудиторської палати. Це забезпечуватиме якість аудиторських перевірок та сприятиме скороченню інструкцій з боку органів державної виконавчої влади (Мінфіну України, Фонду держмайна, Національного банку).

2. Питання №37. Загальна методика проведення аудиту

Основою аудиторської перевірки є зовнішні та внутрішні нормативні документи. Зовнішня нормативна база включає: закони, положення, методичні матеріали щодо обліку і звітності, оподаткування га аудиторські правила (стандарти). Вони необхідні аудитору для визначення відповідності обліку і бухгалтерської звітності, проведення аналізу та складання аудиторського висновку за встановленими вимогами.

Внутрішня нормативна база включає облікову політику підприємства, різні методичні та інструктивні матеріали щодо організації обліку з урахуванням специфіки підприємства. Остання підлягає аналізу і порівнянню аудитором за діючою методологією.

Аудиторська перевірка -- складний і тривалий процес. Постійним завданням аудиторів є пошук напрямку максимального скорочення часу для перевірки високої якості, без підвищення аудиторського ризику. Ефективність проведення аудиту забезпечує розробка методики перевірки кожного розділу бухгалтерського обліку. На стадії планування аудиторської перевірки необхідно визначити склад контрольних процедур, які розробляються напередодні. На основі відповідного набору документів та облікових регістрів проводиться аудиторська перевірка за описаною процедурою.

Методика проведення аудиторської перевірки різних розділів бухгалтерського обліку повинна розроблятися за єдиною схемою, що включає:

- перелік основних нормативних документів;

- опис альтернативних облікових рішень, право вибору яких надано підприємству законодавством з бухгалтерського обліку та звітності і відображено в обліковій політиці підприємства;

- первинні документи з розділу бухгалтерського обліку;

- регістри синтетичного й аналітичного обліку та звітність;

- класифікатор можливих порушень;

- запитання аудитора для розробки програми аудиторської перевірки;

- методи збору аудиторських доказів, які використовуються при перевірці;

- опис контрольних процедур.

Проведення перевірки традиційним способом включає виконання положень, передбачених у перших чотирьох пунктах методики. Наступні доцільно використовувати у разі залучення до аудиторської перевірки асистентів.

Перелік основних нормативних документів включає закони, положення з бухгалтерського обліку, методичні вказівки, інструкції ДПІ, якими повинен керуватися аудитор, перевіряючи відповідні розділи обліку.

Опис альтернативних облікових рішень, право вибору яких надано підприємству, включає різні варіанти, що дозволяє аудитору порівнювати доцільність вибраного клієнтом варіанта, аналізувати та рекомендувати заходи щодо поліпшення ведення бухгалтерського обліку.

Перелік первинних документів наводиться з кожного розділу обліку, що дозволяє аудитору зробити висновок про стан відображення у первинному обліку (використання типових форм первинних документів, дотримання порядку їх оформлення тощо).

Регістри аналітичного і синтетичного обліку та звітності визначають опис відповідних їм форм обліку (журнально-ордерної, меморіально-ордерної, журнальної форми, журнал-головної, спрощеної тощо).

Перелік регістрів клієнта дає аудитору можливість визначити їх відповідність загальноприйнятим та розробити рекомендації щодо їх удосконалення.

Звітність повинна включати відповідні форми (баланс ф.1, звіт про фінансові результати -- ф. 2 тощо). Класифікатор можливих порушень включає типові порушення з відповідних розділів обліку.

При складанні програми перевірки запитання аудитора зосереджуються на переліку проблем, які необхідно включити до плану перевірки. Вони спрямовані на виявлення можливих порушень в організації обліку, оформлення документів, складання звітності, проведення внутрішнього контролю. Запитання оформляються аудитором у вигляді таблиць, які включають відповіді на них та висновки.

Методи збору аудиторських доказів, які використовуються для перевірки, типові. Використовується вісім основних методів: нагляд за інвентаризацією або участь у ній; нагляд за виконанням господарських або бухгалтерських операцій; усне опитування; отримання письмових підтверджень; перевірка документів, одержаних клієнтом від третіх осіб; перевірка документів клієнта; проведення аналізу.

Опис контрольних процедур для виявлення можливих порушень або зловживань проводиться по кожному розділу обліку.

Усі процедури проводяться за єдиною схемою і включають:

- найменування контрольної процедури;

- мету проведення контрольної процедури;

- перелік засобів (первинні документи, регістри аналітичного й синтетичного обліку клієнта, норми, нормативи, інша довідкова інформація), необхідних для виконання процедури;

- опис техніки виконання процедури;

- опис форми подання результатів проведеної процедури провідному аудиторові.

Всі процедури мають класифікаційні номери, що спрощує посилання на них у програмі аудиторської перевірки підприємства. Класифікаційний номер включає назву розділу бухгалтерського обліку і три цифрових знаки: перший знак -- номер порушення за класифікацією порушень; другий -- номер різновиду порушення; третій знак -- порядковий номер контрольної процедури для виявлення цього порушення.

Розробка практичних методик для перевірки кожного об'єкта обліку дуже трудомістка. За описаною вище схемою представлено лише одну методику -- аудит обліку касових операцій.

При проведенні аудиту використовують методи та прийоми, основні з яких наведені в табл. 1.

Наведені у таблиці методи по-різному використовуються у аудиторській перевірці. Найширше застосовуються методи суцільної або вибіркової перевірки документів.

Таблиця 1. - Методика проведення аудиту

№ п/п	Назва методу	Зміст методу
	2	3
1.	Інспекція	Періодична перевірка на місці аудиторами записів, документів чи матеріальних активів та доцільності здійснюваних операцій з метою встановлення фінансового стану підприємства
2.	Спостереження	Контроль за виконанням процедур іншими способами у безпосередній присутності аудитора для цілеспрямованого та об'єктивного сприйняття інформації
3.	Опитування	Опитування обізнаних осіб всередині підприємства або за його межами (формально, неформально, письмово)
4.	Обчислення	Арифметична перевірка точності бухгалтерських записів і самостійне виконання обчислень
5.	Аналітична перевірка	Вивчення важливих коефіцієнтів, трендів, інших статистичних матеріалів, дослідження будь-яких незвичайних та неочікуваних явищ
6.	Запит	Оформлення листом з банку дебіторів та кредиторів клієнта, інших його господарських партнерів з проханням надати певну інформацію про об'єкт перевірки
7.	Вибіркова перевірка	У зарубіжній практиці перевіряється окремий аспект проблеми. В Україні вибірково перевіряється окремий місяць або певна частина кожного місяця
8.	Анкетування	Отримання від службовців підприємства чи третіх осіб відповідей на попередньо сформульовані запитання
9.	Тестування	У своїх робочих документах аудитор сам відповідає "так" або "ні" на певний перелік запитань кожного етапу аудиторської перевірки або кожного об'єкта перевірки
10.	Зустрічна перевірка	Встановлення випадків крадіжок, що завуальовані, виправленням даних в окремих документах, складанням нових підроблених документів і заміною ними дійсних, неправильного відображення на рахунках бухгалтерського обліку господарських операцій або їх невідображення взагалі
11.	Взаємний контроль	Вивчення та порівняння окремих реквізитів документів, які повторюються в ряді документів і відображають взаємні операції
12.	Техніко-економічні розрахунки	Проводять при отриманні доказів про правильність окремих показників бізнес-плану, правильність складання кошторисів загальновиробничих та загальногосподарських витрат, капітального ремонту, списання матеріалів на обсяг виробництва продукції або будівельних матеріалів, на обсяг виконаних будівельно-монтажних робіт
13.	Нормативні перевірки	Застосовуються аудитором для отримання доказів про виконання певного завдання. На підставі цих даних аудитор оцінює дотримання показників і розробляє пропозиції, які дають можливість попередити у подальшому виникнення відхилень негативного характеру
14.	Інвентаризація	Порівняння фактичних даних за об'єктами контролю з відповідними даними бухгалтерського обліку
15.	Контрольний обмір	Перевіряється правильність звітних даних про виконані обсяги і вартість будівельно-монтажних та ремонтних робіт, оплачених чи пред'явлених до сплати з метою отримання аудиторського доказу про достовірність відображених в обліку робіт
16.	Експертна оцінка	Для її здійснення залучаються спеціалісти належної кваліфікації
17.	Обстеження на місці	Використовується для отримання ряду доказів, безпосереднього ознайомлення з об'єктом перевірки, його вивчення та оцінки
18.	Контрольний запуск сировини та основних матеріалів у виробництво	Залучаються спеціалісти-технологи. Відбувається контрольний запуск сировини та основних матеріалів у виробництво з метою оцінки його результатів та порівняння з нормативними

Суцільна перевірка вимагає контролю за всіма документами і записами, які відносяться до об'єкта перевірки за відповідний період, вибіркова -- за частиною документів, відібраних аудитором.

Суцільна перевірка доцільна при аудиторській перевірці операцій з готівкою (касові і банківські операції), при перевірці сигналів про крадіжки, а також зловживань на вимогу слідчих органів, суду і арбітражного суду. Першочерговим завданням аудитора є встановлення типових порушень (помилок) у роботі підприємства, для чого суцільна перевірка є необов'язковою. Характерна ознака систематичних порушень -- постійне їх повторення, хоча детальна перевірка документів за один-два місяці дозволяє встановити їх наявність. Цим обгрунтована правомірність вибіркової перевірки, яка забезпечує проведення аудиторської перевірки з найменшими затратами часу. Вибірковий метод дозволяє отримати достовірні результати, якщо для перевірки правильно відібрані документи. Останнє забезпечується при врахуванні специфіки діяльності підприємства, матеріалів попередньої перевірки та визначенні господарських операцій, які вимагають особливої уваги. Вибірка документів здійснюється за двома ознаками: хронологічною та систематичною.

За хронологічною ознакою відбираються документи за місяці, протягом яких було проведено найбільше операцій, що підлягають аудиту. Крім того, перевіряються документи за останній місяць року, де найчастіше незаконно списуються цінності при закритті рахунків.

За систематичними ознаками відбираються документи, на основі яких складені бухгалтерські проводки з сумнівною кореспонденцією рахунків.

Правильна вибірка документів дає достовірні відомості про наявність порушень. Якщо при вибірковій перевірці виявлені порушення, то аудитор може використати суцільну перевірку щодо окремих господарських операцій для встановлення масштабів порушень, якщо необхідно визначити суму збитку, завданого підприємству, або ступінь відповідальності посадової особи за допущені нею порушення чи зловживання.

Основний принцип аудиторської вибірки визначається при плануванні аудиту. Кількість відібраних господарських операцій і документів для аудиторської перевірки залежить від оцінки системи бухгалтерського обліку та ефективності внутрішнього контролю. Чим вища оцінка, тим менший обсяг вибірки. Обсяг аудиторської перевірки може визначатися двома шляхами:

- оціночно, на основі попереднього досвіду;

- залишковим методом, що базується на імовірності виникнення помилок.

У першому випадку аудитор визначає обсяг вибірки інтуїтивно, виходячи із досвіду і специфіки господарських операцій. У другому -- аудитор спочатку встановлює точність підтвердження інформації, а далі за формулою вибіркового розподілу Пуасона визначає коефіцієнт надійності (достовірності) і на його основі розраховує необхідний обсяг вибірки.

Якість аудиторської перевірки залежить від одержаної аудитором інформації і доказів. Аудиторська інформація -- це вся інформація, підготовлена і зібрана аудитором до і в процесі аудиторської перевірки, а також надані аудитору документи та їх копії.

Аудиторські докази -- це інформація, зібрана аудиторами у процесі перевірки, висновки аудитора. Аудиторські докази повинні бути релевантними і достовірними.

Аудиторські докази поділяються на внутрішні, зовнішні і змішані. Внутрішні докази -- інформація, одержана від клієнта; зовнішні -- інформація, одержана від третіх осіб та організацій; змішані -- інформація, одержана від клієнта і підтверджена зовнішніми джерелами. Найціннішими і найдостовірнішими є зовнішні докази, далі -- змішані і після них -- внутрішні.

Якість аудиторських доказів залежить від джерел надходження. Використання доказів з різних джерел знижує аудиторський ризик. Про відсутність достатніх доказів аудитор обов'язково повідомляє у аудиторському висновку.

Докази підбираються з використанням таких процедур:

- перевірки арифметичних розрахунків клієнта (залежно від плану перевірки, оцінки системи внутрішнього контролю і аудиторського ризику);

- нагляду або участі в інвентаризації активів клієнта, що забезпечує одержання цінних і достовірних доказів про реальність статей активу балансу і фактів проведення господарських операцій. Це дозволяє правильно оцінити організацію бухгалтерського обліку і систему внутрішнього контролю на підприємстві;

- нагляду за здійсненням окремих господарських і бухгалтерських операцій. Ця процедура важлива для оцінки організації бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю;

- перевірки достовірності окремих статей звітності, залишків на рахунках і реальності господарських операцій шляхом отримання письмових підтверджень від третіх сторін.

Перевірка документів, одержаних підприємством від третіх осіб, супроводжується контролем за правильністю складання і оформлення документів, за точністю і своєчасністю їх відображення у бухгалтерському обліку. Перевірка документів, підготовлених на підприємстві, дає можливість встановити їх достовірність і оцінити ефективність системи внутрішнього контролю.

Система методичних прийомів проведення аудиту передбачає: інвентаризацію, обстеження, спостереження, лабораторні аналізи, експертизи (експертні оцінки), контрольні обміри виконаних робіт, контрольний запуск сировини та матеріалів у виробництво; документальних прийомів -- аналогію, моделювання, зустрічну перевірку документів, логічне осмислення операцій, зворотний рахунок, коефіцієнтний спосіб непрямого розподілення витрачених матеріалів, прийом спеціальних розрахунків, експертизи (експертні оцінки) документів, балансовий метод, статистичні методи (групування абсолютних, відносних та середніх величин, дисперсія, середньоквадратичне відхилення, коефіцієнт варіації, амплітуда коливань, індексний метод, кореляція), економіко-математичні методи (математичні моделі), евристичні методи, оцінка реальності балансу, логічна перевірка достовірності машинограм, прийоми економічного аналізу, програмного контролю введеної в ПЕОМ інформації тощо.

Основними методичними прийомами аудиторської перевірки є: фактична перевірка, підтвердження, документальна і арифметична перевірки, нагляд, опитування, аналітичні тести, сканування, обстеження, спеціальна перевірка, зустрічна перевірка тощо.

Фактична перевірка -- огляд чи підсумок (підрахунок) аудитором матеріальних активів, у тому числі інвентаризація.

Підтвердження -- одержання письмових відповідей від клієнта або третіх осіб для уточнення інформації.

Документальна перевірка -- перевірка документів і записів. У практичній діяльності аудиторів застосовується як метод документальної перевірки, так і формальна перевірка документів.

Арифметична перевірка -- правильність підрахунків у документах.

Нагляд -- одержання загального уявлення про можливості клієнта на основі візуального нагляду.

Опитування -- одержання письмової або усної інформації від підприємства-клієнта.

Аналітичні тести -- метод порівнянь, індексів, коефіцієнтів.

Сканування -- безперервний по елементний перегляд інформації з метою виявлення чогось нетипового.

Обстеження -- особисте ознайомлення аудитора з об'єктом контролю. Обстеження та застосування нагляду для вивчення використання основних виробничих фондів, умов зберігання товарно-матеріальних цінностей, стану матеріально-технічної бази підприємства тощо.

Спеціальна перевірка -- перевірка з участю запрошених спеціалістів вузької спеціалізації (товарознавців) для підтвердження якості товару тощо.

Зустрічна перевірка -- одночасна перевірка двох підприємств, пов'язаних між собою здійсненням господарських операцій.

Застосування методичних прийомів визначається завданнями аудиторської перевірки підприємства. Вони обумовлюють послідовність аудиторської перевірки, її етапи.

Чітко визначеного алгоритму аудиторської перевірки не існує. Залежно від конкретних умов аудитор проводить ті чи інші дії. На методику та послідовність проведення аудиту впливають: форма власності підприємства; галузь економіки, до якої відноситься об'єкт аудиту (промисловість, торгівля та ін.); нормативні акти України; умови договору з економічним суб'єктом чи зміст доручення на перевірку прокурора, суду або арбітражного суду; рівень інфляції за період, в якому проводиться аудит тощо.

Інформаційну базу аудиту становлять форми річної звітності, облікові регістри (Головна книга, журнали-ордери або меморіальні ордери, оборотні відомості за синтетичними рахунками, звіти касира, накопичувальні, групувальні, розрахунково-платіжні відомості, картки аналітичного обліку, особисті рахунки тощо) та первинні документи.

Насамперед вивчаються установчі документи. Основна увага приділяється перевірці звітності підприємства: балансу підприємства -- форма № 1; звіту про фінансові результати та їх використання -- форма № 2; звіту про фінансово-майновий стан підприємства -- форма №3.

Серед звітності найважливішим документом є бухгалтерський баланс. Він дозволяє оцінити розміри підприємства, структуру господарських коштів та їх джерел, ступінь зносу основних засобів, фінансовий стан, результати фінансово-господарської діяльності за звітний період тощо. Послідовність дій при перевірці стану бухгалтерського обліку та достовірності звітності визначається залежно від поставленого завдання. Спочатку перевіряється стан бухгалтерського обліку та реальність статей балансу, далі -- достовірність звітності. Якщо ж об'єктом перевірки є достовірність звітності, то перевірку слід починати з уточнення реальності балансу та правильності оцінки його статей. Перевірка реальності балансу передбачає насамперед підтвердження усіх статей балансу записами у регістрах синтетичного та аналітичного обліку та документів інвентаризації, проведеної напередодні складання річного звіту.

Статті балансу порівнюються із залишками на рахунках Головної книги. Вони повинні співпадати. Після перевірки Головної книги перевіряються облікові регістри -- журнали-ордери, меморіальні ордери, накопичувальні та групувальні відомості.

Предметом перевірки облікових регістрів є:

- повнота обліку. Перевіряється формування і облік окремих показників. Наприклад, при перевірці формування валових витрат з'ясовується повнота та правомірність занесення до їх складу робіт чи послуг, тобто витрат на виробництво продукції відповідно до переліку, передбаченого новим законодавством про оподаткування прибутку;

- точність запису. Перевіряється правильність запису господарських операцій на рахунках бухгалтерського звіту, від чого залежить точність формування показників балансу, фінансової звітності тощо;

- правильність вартісних оцінок, що впливає на розмір активів і пасивів підприємства. Враховуються вимоги щодо визначення вартісної оцінки активів і пасивів балансу відповідно до чинного законодавства з питань ведення бухгалтерського обліку;

- об'єктивність, тобто впевненість аудитора в тому, що наведені у балансі статті відображають наявність господарських запасів, реальний стан дебіторської заборгованості тощо;

- дотримання межі облікового періоду, розмежування видатків і доходів підприємства між обліково-звітними періодами. Перевіряються , наприклад, видатки, які відображені у звітному періоді, хоча вони відносяться до майбутніх періодів, а також доходи, одержані (обчислені) у звітному періоді, хоча вони відносяться до майбутніх звітних періодів;

- дотримання прав і обов'язків. З'ясовується відображення на рахунках бухгалтерського обліку і в балансі усіх юридично оформлених у звітному періоді фінансових і розрахункових взаємовідносин підприємства;

- відкритість відомостей. Аудитор не повинен сумніватися в тому, що окремі господарські операції не відображені на бухгалтерських рахунках і облікових регістрах;

- забезпеченість обліковими регістрами повного відображення господарських операцій підприємства, ступінь охоплення обліковими регістрами інформації, придатність їх для складання необхідної звітності та використання в економічному аналізі;

- пов'язаність регістрів між собою та з Головною книгою, що забезпечує контроль повноти та правильності облікових записів.

Після перевірки обгрунтованості балансових статей даними синтетичного обліку, а у необхідних випадках і аналітичного обліку дані балансу звіряються з відповідними позиціями у формах № 2 і № 3. З формою № 2 "Звіт про фінансові результати та їх використання" звіряються дані балансу про прибуток та його розподіл, з формою № 3 -- дані балансу про залишки на рахунках основних засобів, фондів на початок та кінець звітного періоду, про залишки на рахунках нематеріальних активів на кінець року, про банківські кредити, дебіторську та кредиторську заборгованість тощо. При необхідності перевіряється Головна книга та інші регістри бухгалтерського обліку.

Наступний етап -- перевірка балансових статей. При перевірці основних засобів в першу чергу необхідно встановити правильність їх оцінки з урахуванням темпів інфляції. Від цього залежить розмір нарахованого зносу, який включається до виробничих витрат підприємства.

Аналогічним способом перевіряють матеріальні і виробничі запаси. Важливе значення для забезпечення ефективності роботи підприємства має структура цих запасів, яку можна встановити на основі Головної книги та інших облікових регістрів.

Детально перевіряється правильність формування та обліку валових витрат підприємства згідно з новим законодавством, яке набуло чинності з 01.07.1997 року. Валові витрати вирішальним чином впливають на розмір прибутку підприємства і залежать від обсягу реалізації, ринкових цін, які складаються під впливом попиту та пропозиції, ступеня монополізації ринку. У ринкових умовах, коли відсутня монополія і незалежні товаровиробники конкурують між собою, успіх залежить від якості товарів та доступності їх для покупця. Тому аудит валових витрат починається з перевірки їх правомірності та обгрунтованості їх розмірів.

Завдання аудитора -- вчасно попередити клієнта про неправильне відображення в обліку витрат для того, щоб організувати такий аналітичний облік витрат виробництва, який забезпечив би правильне визначення кінцевих фінансових результатів кожного підрозділу.

Перевірка прибутку зводиться до встановлення дотримання чинного порядку формування і розподілу балансового прибутку, правильності і своєчасності платежів з прибутку в бюджет, відрахувань у фонди і резерви, а також обгрунтованості розподілу прибутку між засновниками і акціонерами.

В умовах неплатежів ретельно перевіряється своєчасність та правильність розрахунків з підприємствами-постачальниками, бюджетом, пенсійно-страховим та іншими фондами. Встановлюється час виникнення дебіторської або кредиторської заборгованості; реальність погашення заборгованості, досвід "згортання сальдо з дебіторської та кредиторської заборгованості", факти неправильного занесення залишків дебіторсько-кредиторської заборгованості на інші статті.

Аудиторська перевірка може бути глибшою, включаючи аналіз фінансового стану та визначення фінансової стратегії підприємства.

3. Питання №42. Аудит надходження, переміщення, вибуття та ліквідації основних засобів

Завдання аудиторського контролю:

- Дати оцінку стану збереження, ефективності використання.

Установити наявні факти порушень чинного законодавства, щодо правомірності та обґрунтованості управлінських рішень відповідних працівників підприємства при придбанні, використанні, реалізації і ліквідації окремих об'єктів ОЗ і НА.

Розробити заходи по реалізації результатів контролю:

- притягнення до відповідальності винних осіб з відшкодуванням збитків, нарахування і стягнення штрафних фінансових санкцій на користь державного бюджету за допущенні порушення чинного законодавства по об'єкту контролю, які взаємопов'язані з оподаткуванням доходів підприємства (оцінка майна, амортизація, реалізація).

Об'єкти контролю:

Первинні документи про надходження, передачу, реалізацію, інвентаризацію, нарахування амортизації, ліквідацію ОЗ: накладні, акти приймання - передавання ОЗ, акти ліквідації ОЗ, відомості нарахування амортизації, акти виконаних робіт по ремонту ОЗ.

Реєстри синтетичного та аналітичного обліку: інвентарні картки з обліку по окремих об'єктах ОЗ і НА; оборотні відомості в бухгалтерії у розрізі груп об'єктів ОЗ по МВО та підприємству в цілому, журнали ордери №13, 16, машинограми по рахунках:

10 “Основні засоби”

101 Земельні ділянки

102 Капітальні витрати на поліпшення земель

103 Будинки та споруди

104 Машини та обладнання

105 Транспортні засоби

106 Інструменти, прилади та інвентар

107 Робоча і продуктивна худоба

108 Багаторічні насадження

109 Інші основні засоби.

11 Інші необоротні матеріальні активи.

12 Нематеріальні активи

13 Знос необоротних активів

15 Капітальні нвестиції

152 Придбання ОЗ

153 Придбання НА

Головна книга, баланс.

Основні джерела інформації - це нормативні акти, якими керується аудитор при здійсненні контролю.

Важливе значення при організації проведення аудиторського контролю ОЗ має оцінка стану бухгалтерського обліку та оперативного контролю за їх збереженням, який здійснює бухгалтерія підприємства.

Використовується послідовність.

Перевірка дотримання умов збереження ОЗ: закріплення ОЗ за МВО

Контроль повноти та своєчасності проведення інвентаризації ОЗ та відображення її результатів у обліку.

Аудитор не може приступити до контролю, якщо аналітичний облік ОЗ перебуває в запущеному стані. Про неможливість проведення аудиту складається акт, в якому чітко конкретизуються недоліки в обліку на підприємстві, подаються відповідні пропозиції про поновлення та наведення порядку в обліку і встановлюється термін виконання цих вказівок.

Контроль повноти закріплення об'єктів ОЗ за МВО здійснюється методом порівняння даних Головної книги по рахунках 10 залишок на перше число місяця з даними оборотної відомості у розрізі МВО.

Аудитор повинен уважно вивчити матеріали попередніх інвентаризацій, особливу увагу звертаючи на своєчасність їх проведення оформлення, результатів в обліку. Зустрічаються випадки формального проведення інвентаризації, коли дані по ОЗ переносяться в інвентаризаційні описи з інвентарних карток.

Повноту об'єктів інвентаризації встановлюють порівнянням інвентарних описів з даними аналітичного обліку в оборотних відомостях.

Для перевірки якості інвентаризації доцільно провести вибіркову інвентаризацію окремих об'єктів ОЗ.

Під час проведення інвентаризації здійснюється контроль використання ОЗ, як власних так і орендованих, а також по, ОЗ які не використовуються, перебувають на консервації.

Основні напрямки аудиту операцій з надходження та вибуття ОЗ:

- Контроль обґрунтованості придбання окремих об'єктів ОЗ (виходячи з виробничої необхідності спеціалізації підприємства, ефективності подальшого використання;

- Контроль повноти та своєчасності оприбуткування;

Контроль правильності оцінки ОЗ:

а). При введенні в експлуатацію від нового будівництва;

б). При оренді через викуп державного майна;

в). При приватизації державного майна;

г). При безкоштовному одержанні.

Контроль правомірності операцій з вибуттям ОЗ:

а). При ліквідації об'єктів ОЗ через непридатність до подальшого використання.

б). При реалізації іншим організаціям (обґрунтованість ціни реалізації, правильність розрахунку ПДВ, Акцизного збору, якщо оподатковується цей ОЗ).

Контроль операцій при оперативні оренді ОЗ (тариф плати за оренду, оформлення угод на оренду, достовірність обсягів оренди, стан розрахунків).

а). Контроль відображення господарських операцій в обліку методом перевірки кореспонденції бухгалтерських рахунків, виходячи зі змісту господарських операцій відображеної у первинному документі.

При цьому до основних порушень належать:

- Заниження оцінки ОЗ при реалізації, виходячи з діючих ринкових цін.

- Заниження обсягів та оцінки матеріальних цінностей від ліквідації ОЗ.

- Необгрунтованість списання, заниження автотранспорту (особливо легкового).

- Неправильне визначення ПДВ, Акцизного збору при реалізації об'єктів.

- Використання не за виробничим призначенням офісних меблів, оргтехніки, засобів зв'язку.

- Зменшення тарифів орендної плати та обсягів приміщень, що здаються в оренду.

Послідовність аудиту витрат на ремонт ОЗ:

Контроль обгрунтованості включення до складу об'єктів для ремонту.

Перевірка витрат на ремонт, що здійснюється підрядними організаціями та господарським способом.

Контроль відображення в обліку.

Здійснюючи контроль витрат на ремонт ОЗ потрібно визначити: чи ці об'єкти є власністю підприємства; якщо орендовані, то чи передбачено умовами договору про оренду здійснення ремонту.

Первинні документи (акти технічного огляду, кошторис витрат, договори з підрядними організаціями) мають бути оформленні належним чином. При перевірці ремонту підрядними організаціями встановлюють наявність договору, чи додержані строки виконання, чи не перевищена вартість ремонту, обумовлена договором. Особлива увага звертається на ремонт легкових автомобілів, побутової техніки, будівель, квартир.

Правильність обліку витрат контролюється по Дт рахунку 15 “Капітальні інвестиції”.

Відповідно до ЗУ “Про прибуток підприємства” витрати на ремонт у обсязі 5% від балансової вартості ОЗ на початок року відноситься на валові витрати, а решта відноситься на збільшення балансової вартості відповідних груп ОЗ виробничого призначення, та підлягають подальшій амортизації в складі ОЗ.

Завдання аудиту операцій по нематеріальних активах:

Перевірка обґрунтованості складу НА:

а). По об'єктах, які внесені засновниками підприємства до статутного фонду.

б). По об'єктах, придбаних за плату.

в). По об'єктах, одержаних безкоштовно від юридичних і фізичних осіб.

Перевірка операцій з надходження НА.

Перевірка операцій з реалізації НА і передачі безкоштовно іншим підприємствам.

Контроль нарахування амортизації НА.

Контроль правильності бухгалтерських записів в облікових реєстрах і звітності.

Перевірка обліку руху основних засобів.

При перевірці операцій по надходженню основних засобів необхідно встановити доцільність та законність їх придбання або відбудування, своєчасність і достовірність документального оформлення, реальність оцінки та повноту оприбуткування окремих об'єктів.

Практика аудиторських перевірок показує, що основні порушення та помилки допускаються при оформленні руху основних засобів. Тому слід відмітити, що на відміну від інших матеріальних цінностей, основні засоби потребують особливого первинного обліку.

Оприбуткування та введення в експлуатацію об'єкта основних фондів повинно бути оформлено обов'язково актом прийомки-передачі (форма № ОС-1), тоді як його придбання оформлюється накладною або рахунком-фактурою. Тільки з моменту введення об'єкту основних засобів в експлуатацію починається відлік нарахування зносу (амортизації). Звідси можна зробити висновок, що несвоєчасне оприбуткування основних засобів призводить до недонарахування зносу і як наслідок - до перекручення залишкової вартості об'єктів та фінансових результатів діяльності підприємства.