Оцінка та облік фінансових інвестицій

2

План

Вступ

Поняття фінансових інвестицій, їх визначення та класифікація

Оцінка фінансових інвестицій

Облік довгострокових фінансових інвестицій

Облік короткострокових фінансових інвестицій

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Однією із складових діяльності підприємства є здійснення інвестицій, які можуть включати в себе надходження від реалізації фінансових капітальних вкладень, необоротних активів, майнових комплексів, отриманих відсотків і дивідендів а також, з іншого боку повинна враховувати видатки на придбання фінансових капітальних вкладень, необоротних активів чи придбання майнових комплексів. Це безпосередньо впливає на визначення фінансового стан; підприємства, що виражають у співвідношенні структур його актів і пасивів. тобто засобів підприємства І їх джерел. Основні завдання аналізу фінансових інвестицій - визначення якості фінансового стану, вивчення методів його діяльності або погіршення за певний період, підготовка рекомендацій для підвищення фінансової стійкості і платоспроможності підприємства.

Фінансові інвестиції здійснюються з метою;

Ю отримання податкових пільг по інвестиціях;

Ю виявлення впливу на діяльність підприємства, що інвестується;

Ю отримання відповідного, як правило, сталого доходу, який складається з двох елементів протягом інвестиційного періоду: доходу вигляді дивідендів і зростання ринкової вартості цінних паперів, що знаходяться у власності інвестора.

Фінансові інвестиції оцінюються і відображаються в бухгалтерському обліку за собівартістю, яка, в свою чергу, складається з ціни придбання інвестицій, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов'язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням фінансової інвестиції. У разі, якщо придбання фінансових інвестицій здійснюється шляхом обміну на пінні папери власної емісії (чи інші активи підприємства), то собівартість фінансової інвестиції визначається за справедливою вартістю переданих цінних паперів (чи відповідних активів).

Основним завданням при написанні курсової роботи стануть:

* дослідити суть та класифікацію фінансових інвестицій підприємства;

вивчити методологічні засади оцінки фінансових інвестицій, які можуть здійснювати суб'єкти господарювання;

охарактеризувати особливості оцінки довгострокових і короткострокових фінансових інвестицій.

При написанні курсової роботи будуть використані підручники та посібники вітчизняних вчених по теорії бухгалтерського та податкового обліку (Бутинця Ф.Ф., Пушкаря М.С., Гарасима П.М., Кізими А.Я та ін.), матеріали періодичних видань з питань, методології обліку витрат (журнали «Бухгалтерія», «Баланс» тощо).

1. Поняття фінансових інвестицій, їх визначення та класифікація

Одним з найважливіших завдань фінансових служб на підприємстві є визначення найефективніших напрямів вкладення залученого капіталу. Інформація про здійснені підприємством вкладення міститься в активі балансу. Загалом інвестиції - це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Досить часто під інвестиціями розуміють лише довгострокові вкладення підприємств з метою отримання прибутку. Хоча залучений капітал може бути інвестований як у необоротні (довгострокові), так і в оборотні (короткострокові) активи.

Приймаючи рішення щодо вкладання коштів у той чи інший об'єкт інвестицій, потенційні інвестори повинні визначитися з такими основними питаннями:

цілі інвестування;

сума коштів, яку вони можуть інвестувати;

3) строки, на які кошти можуть бути заморожені в інвестиційні вкладення;

4) собівартість окремого об'єкта інвестицій;

5) сума доходів (процентів, дивідендів), на яку вони можуть розраховувати, вклавши кошти в об'єкт інвестицій;

можливі вигоди та доходи від альтернативного використання капіталу;

ризики, пов'язані з інвестуванням;

ліквідність фінансових Інвестиції!, тобто швидкість і спроможність їх трансформації у грошові кошти.

Основними завданнями організації бухгалтерського обліку фінансових інвестицій є [6, с. 75]:

класифікація інвестицій на довгострокові і поточні:

своєчасне документальне оформлення операції з фінансовими інвестиціями;

знаходження можливостей найбільш раціонального вкладення вільних коштів як джерел фінансових інвестицій;

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції визначені П(С) БО 12 «Фінансові інвестиції».

Інвестиції - грошові, майнові, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Фінансові інвестиції - активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора [16, с. 49].

До основних цілей здійснення фінансових інвестицій підприємств належать:

v одержання прибутку (як правило, довгострокові фінансові інвестиції);

v поглинання чи здобуття контролю над підприємством-конкурентом, у т. ч. з метою його ліквідації;

v створення інтегрованих корпоративних структур (концернів, холдингів);

v поліпшення фінансово-господарських зв'язків з постачальниками сировини (матеріалів, комплектуючих тощо) та споживачами готової продукції;

v диверсифікація діяльності та одержання доступу до певного сегмента ринку;

v збереження ліквідних резервів (як правило, поточні фінансові інвестиції).

Доходи, отримані підприємством від здійснення фінансових інвестицій, відображаються у звіті про фінансові результаті; за такими позиціями:

o дохід від участі в капіталі - дохід, отриманий від інвестицій в асоційовані, спільні або дочірні підприємства, облік яких ведеться за методом участі в капіталі;

o інші фінансові доходи - дивіденди, проценти, сума збільшення балансової вартості інвестицій та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі);

o інші доходи - дохід від реалізації фінансових інвестицій [8.с. 16].

Витрати та збитки від фінансових інвестицій у звіті про фінансові результати відображаються за статтями:

§ втрати від участі в капіталі - збиток, спричинений інвестиціями в асоційовані, дочірні та/або спільні підприємства (зменшення балансової вартості інвестицій);

§ інші витрати - собівартість реалізації фінансових інвестицій; втрати від уцінки інвестицій, сума зменшення балансової вартості інвестицій; втрати від зменшення корисності (вартості) вкладень відображаються з одночасним зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій.

Фінансові інвестиції здійснюються з метою [10,0.13].'

=> отримання відповідного, як правило, сталого доходу, який складається з двох елементів протягом інвестиційного періоду: доходу вигляді дивідендів і зростання ринкової вартості цінних паперів, що знаходяться у власності інвестора;

=> виявлення впливу на діяльність підприємства, що інвестується;

=> отримання податкових пільг по інвестиціях.

За терміновістю фінансові інвестиції поділяються на довгострокові інвестиції зі строком більше одного року, та короткострокові - на строк менше одного року.

Довгострокові фінансові інвестиції - не інвестиції на період більше одного року, а також всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. До них відносяться довгострокові фінансові вкладення в боргові цінні папери, акції та інші корпоративні права.

Довгострокові інвестиції згідно з П(С) БО 12 поділяються на ті. що обліковуються за методом участі в капіталі, та інші інвестиції.

Під поточними фінансовими інвестиціями розуміють фінансові інвестиції на термін, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, котрі с еквівалентами грошових коштів).

У балансі поточні фінансові інвестиції відображаються в складі оборотних активів підприємства за статтею «Поточні фінансові інвестиції». До цього виду інвестицій належать вкладення підприємством тимчасово вільних коштів у банківські депозити, короткострокові цінні папери та інші дохідні фінансові інструменти з метою формування ліквідних резервів та одержання доходів. Поточне фінансове інвестування може здійснюватися також у рамках політики рефінансування дебіторської заборгованості.

Поточними фінансовими інвестиціями, крім того, вважаються векселі, якщо вони використовуються як цінний папір. Зокрема, за позицією «поточні фінансові інвестиції» можуть бути відображені векселі, що придбаваються нижче за номінальну вартість з метою зарахування кредиторської заборгованості в сумі номіналу векселя.

Окрім цього, поточними можуть бути й інвестиції в асоційовані, дочірні підприємства та спільну діяльність зі створенням юридичної особи, якщо вони придбані та утримуються виключно для продажу протягом 12 місяців з лати придбання, або відповідні асоційовані чи дочірні підприємства ведуть діяльність в умовах, які обмежують їх здатність передавати кошти інвестору протягом періоду, що перевищує 12 місяців.

Оскільки поточні фінансові інвестиції розглядаються здебільшого як ліквідні резерви, для підприємства принципове значення має їх загальна ринкова вартість, тобто обсяг грошових коштів, які можна отримати в результаті реалізації портфеля поточних фінансових Інвестицій [7, с. 2ОЗ].

Поточні фінансові Інвестиції (фонди та акції інших підприємств) мають наступні ознаки: встановлений строк їх погашення не перевищує одного року або вкладення здійснені без наміру отримувати доходи по них більше одного року. ЦІ інвестиції згідно з П(С) БО 12 поділяються на еквіваленти грошових коштів та інші поточні фінансові інвестиції.

Еквіваленти грошових коштів - короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і характеризуються незначним ризиком зміни вартості. Інвестиції, які визнані еквівалентами грошових коштів, відображають на балансі не стільки для отримання інвестиційного доходу або контролю за діяльністю компанії - об'єкту інвестицій, скільки для забезпечення виконання короткострокових зобов'язань. Як правило, до еквівалентів грошових коштів відносять інвестиції зі строком погашення не більше трьох місяців з дати придбання. Інвестиції в акції інших компаній не відносяться до грошових еквівалентів, за винятком тих випадків, коли вони по своїй суті ідентичні грошовим коштам. Наприклад, привілейовані акції, придбані незадовго до встановленої дати погашення.

2. Оцінка фінансових інвестицій

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові Інвестиції та її розкриття у фінансовій звітності визначаються П(С) БО 12 «Фінансові Інвестиції».

Фінансові інвестиції є таким самим активом, як і запаси або основні засоби. Тож вони відображаються в балансі за одночасної відповідності таким умовам:

• їх оцінка може бути достовірно визначена;

• очікується одержання в майбутньому економічних вигод, пов'язаних з їх використанням.

Придбані (отримані в будь-який інший спосіб) фінансові інвестиції, які не відповідають зазначеним умовам, не можуть бути відображені в балансі.

Оцінка та облік фінансових інвестицій здійснюється в розрізі їх окремих об'єктів, а не в рамках портфеля інвестицій. Стандартами бухгалтерського обліку передбачено три основні методи оцінки інвестицій для відображення їх у фінансовій звітності:

оцінка фінансових інвестицій за справедливою вартістю;

метод ефективної ставки процента при оцінці фінансових інвестицій:

метод участі в капіталі [12, с. 346].

Фінансові інвестиції оцінюються і відображаються в бухгалтерському обліку за собівартістю, яка, в свою чергу, складається з ціни придбання інвестицій, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов'язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням фінансової інвестиції. У разі, якщо придбання фінансових інвестицій здійснюється шляхом обміну на цінні папери власної емісії (чи інші активи підприємства), то собівартість фінансової інвестиції визначається за справедливою вартістю переданих цінних паперів (чи відповідних активів).

Фінансові інвестиції (окрім тих. які утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) відображаються па дату балансу за справедливою вартістю. Цей метод обліку фінансових інвестицій є найпростішим і застосовується передусім до поточних фінансових інвестицій та інших вкладень, справедливу вартість яких можна достовірно визначити на основі аналізу операцій з купівлі-продажу відповідних інвестицій на ринку. Справедливою вартістю цінних паперів є їх поточна ринкова вартість на фондовому ринку, а за її відсутності - експертна оцінка. Підтвердженням справедливої вартості цінних паперів може бути виписка про їх ціну за результатами торгів на біржі. Для визначення справедливої вартості може бути також використана інформація щодо котирування активів, які є предметом інвестування.

У разі, якщо справедлива вартість фінансових інвестиції на Дату складання звітності перевищує їх балансову вартість, то сума збільшення відображається у складі інших фінансових доходів із відповідною переоцінкою балансової вартості інвестицій. Якщо ж справедлива вартість є меншою за балансову, то відбувається уцінка фінансових інвестицій з відображенням відповідних втрат за статтею «Інші витрати» звіту про фінансові результати.

Оцінка фінансових вкладень визначається їх видами:

вкладення до статутного капіталу (купівля паю) іншим підприємством оцінюється в розмірі, встановленому засновницькими та Іншими аналогічними документами;

надані позики та грошові кошти, перераховані на депозит в банку, оцінюються в розмірі фактичної вартості грошових коштів;

цінні папери, як правило, оцінюються в розмірі фактичних витрат для інвестора (витрат на купівлю цінних паперів, сплати комісійних винагород посередникам тощо), але, враховуючи специфіку обігу цінних паперів, їх оцінка залежить також від їх видів, терміну обігу та зміни ринкової вартості.

Оцінка інвестицій при придбанні. Основною оцінкою у організації-інвестора при їх придбанні та постановці на облік с оцінка цінних паперів за фактичною собівартістю (купівельною - ринковою вартістю цінних паперів, включаючи суми фактичних витрат підприємства по вкладенню, витрати по сплаті комісійних винагород посередникам тощо).

Оцінка інвестицій на дату балансу. При складанні звітності застосовуються наступні методи оцінки: за справедливою вартістю, за амортизованого собівартістю і за методом участі в капіталі.

Справедлива вартість - це сума, за якою може бути здійснено обмін активу або оплата зобов'язання у результаті операції між поінформованими, заінтересованими і незалежними сторонами. Інакше кажучи, справедлива вартість - це реальна ринкова вартість активу.

За справедливою вартістю відображаються всі інвестиції, крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі, а також Інвестиції, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо (з врахуванням зменшення корисності інвестицій).

Цей метод обліку фінансових інвестицій є найпростішим і застосовується передусім до поточних фінансових інвестицій та інших вкладень, справедливу вартість яких можна достовірно визначити на основі аналізу операцій з купівлі-продажу відповідних інвестицій на ринку. Справедливою вартістю цінних паперів є їх поточна ринкова вартість на фондовому ринку, а за її відсутності - експертна оцінка. Підтвердженням справедливої вартості цінних паперів може бути виписка про їх ціну за результатами торгів на біржі. Для визначення справедливої вартості може бути також використана інформація щодо котирування активів, які є предметом інвестування.

У разі, якщо справедлива вартість фінансових інвестиції на Дату складання звітності перевищує їх балансову вартість, то сума збільшення відображається у складі інших фінансових доходів із відповідною переоцінкою балансової вартості інвестицій. Якщо ж справедлива вартість є меншою за балансову, то відбувається уцінка фінансових інвестицій з відображенням відповідних втрат за статтею «інші витрати» звіту про фінансові результати.

Однак не за всіма видами фінансових інвестицій можна достовірно визначити їх справедливу (ринкову) ціну. У такому разі інвестиція відображається на дату балансу за її собівартістю з урахуванням зменшення корисності Інвестиції, що, в свою чергу, відбувається в результаті нарахування амортизації собівартості інвестиції.

Розрахунок ефективної ставки процента використовується не лише при оцінці доцільності інвестицій, а й при визначенні вартості, за якою вони відображаються у фінансовій звітності. В останньому випадку розрахунок ефективної ставки процента має свої особливості. Він здійснюється інвесторами з метою визначення амортизованої собівартості фінансових інвестицій, яка відображається у звітності. Різниця між собівартістю та вартістю погашення Інвестиції (дисконт або премія при придбанні) з урахуванням нарахованих процентів поступово амортизується інвестором протягом період)» з дати придбання до дати їх погашення за метолом ефективної ставки процента [7, с. 94].

Метод ефективної ставки процента - метод нарахування амортизації дисконту або премії, за яким сума амортизації визначається як різниця між: доходом за фіксованою ставкою процента і добутком ефективної ставки та амортизованої вартості на початок періоду, за який нараховується процент.

Сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно з нарахуванням процента (доходу від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню, та відображається у складі інших фінансових доходів або інших фінансових витрат відповідно з одночасним збільшенням або зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій.

Амортизована собівартість фінансової інвестиції - це собівартість фінансової інвестиції з урахуванням часткового її списання внаслідок зменшення корисності, яка збільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії).

За амортизованою собівартістю відображаються інвестиції, не призначені для продажу (друга група), вони включають інвестиції в боргові цінні папери та акції, які, як правило, утримуються підприємством до погашення.

Різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових Інвестицій (дисконт або премія при придбанні, відповідно) амортизується інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка.

Оцінка фінансових інвестицій при вибутті. При вибутті (продажу, обміні тощо) цінних паперів можуть застосовуватись наступні методи їх оцінок:

Ш за вартістю одиниці кожного цінного паперу (або одного виду);

Ш за середньою вартістю;

Ш за вартістю останніх за часом закупок (метод Л! ФО);

Ш за вартістю перших за часом закупок (метод ФІФО).

Як правило, методи оцінки ЛІФО та ФІФО використовуються підприємствами, що є професійними учасниками ринку цінних паперів.

Поточні активи не повинні оцінюватись дорожче їх чистої вартості реалізації, що дорівнює сумі грошових коштів, які отримає підприємство після їх продажу, мінус витрати, необхідні для їх підготовки до продажу та організації самого процесу продажу.

Серед численних методів і прийомів аналізу доцільності вкладень у ті чи інші об'єкти фінансових інвестицій виокремлюють дві основні групи метолів. Перша призначена для оцінки інвестицій в активи з фіксованою ставкою дохідності та визначеним строком їх утримання. До таких об'єктів інвестування належать вкладення в облігації з фіксованим процентом, привілейовані акції. депозитні сертифікати, векселі тощо. Друга група методів призначена для оцінки фінансових вкладень з чітко невизначеною нормою прибутковості та строками інвестування, якими є насамперед інвестиції в акції, інші види корпоративних прав.

При прийнятті інвестиційних рішень інвестори порівнюють очікувані доходи від вкладання коштів у даний об'єкт капіталовкладень, з доходами від інших, альтернативних можливостей Інвестування. При цьому розрізняють два основні підходи до оцінки інвестицій:

Ш статичний аналіз усі: показники, які характеризують об'єкт інвестування, розглядаються в короткостроковому періоді; при розрахунках використовуються величини, зафіксовані в певний проміжок часу (факт зміни вартості грошей у часі не враховується);

Ш динамічний аналіз; показники аналізуються в динаміці, з урахуванням зміни вартості грошей у часі за ряд періодів.

При оцінці фінансових інвестицій здебільшого використовують методи, які дають можливість дослідити показники, що характеризують об'єкт інвестицій у динаміці. До основних з таких методів належать: метод дисконтування майбутніх доходів та метод внутрішньої норми прибутковості. Серед численних методів і прийомів аналізі доцільності вкладень у ті чи інші об'єкти фінансових інвестицій виокремлюють дві основні групи метолів. Перша призначена для оцінки інвестицій в активи з фіксованою ставкою дохідності та визначеним строком їх утримання. До таких об'єктів інвестування належать вкладення в облігації з фіксованим процентом, привілейовані акції, депозитні сертифікати, векселі тощо. Друга група методів призначена для оцінки фінансових вкладень з чітко невизначеною нормою прибутковості та строками інвестування, якими є насамперед інвестиції в акції, інші види корпоративних прав. При прийнятті Інвестиційних рішень Інвестори порівнюють очікувані доходи від вкладання коштів у даний об'єкт капіталовкладень, з доходами від інших, альтернативних можливостей Інвестування. При цьому розрізняють два основні підходи до оцінки інвестицій [19, с. 346]:

статичний аналіз: усі показники, які характеризують об'єкт інвестування, розглядаються в короткостроковому періоді; при розрахунках використовуються величини, зафіксовані в певний проміжок часу (факт зміни вартості грошей у часі не враховується);

динамічний аналіз: показники аналізуються в динаміці, з урахуванням
зміни вартості грошей у часі за ряд періодів.

При оцінці фінансових інвестицій здебільшого використовують методи. які дають можливість дослідити показники, що характеризують об'єкт інвестицій у динаміці. До основних з таких методів належать: метод дисконтування майбутніх доходів та метод внутрішньої норми прибутковості.

3. Облік довгострокових фінансових інвестицій

У довгострокові фінансові інвестиції можуть здійснюватися вкладення підприємства з мстою одержання прибутку, здобуття контролю над іншими підприємствами, одержання доступу на певний сегмент ринку, створення інтегрованих корпоративних структур, диверсифікації діяльності тощо. Зазначимо, що через інструментарій довгострокових фінансових Інвестицій можна опосередковано здійснювати реальні інвестиції. Наприклад, замість вкладання коштів у придбання основних засобів для розвитку нового виробництва можна придбати контрольний пакет корпоративних прав підприємства, яке володіє відповідними необоротними активами, чи заснувати дочірнє підприємство, наділивши його статутним капіталом, за рахунок якого будуть здійснені реальні інвестиції.

Об'єктами довгострокового фінансового інвестування можуть бути:

– цінні папери, які засвідчують право власності (акції);

– цінні папери, що засвідчують відносини позички (облігації, ощадні та інвестиційні сертифікати, векселі);

– облігації державних та місцевих позик;

– вкладення в статутний капітал інших підприємств, створених на території країни та за кордоном.

При придбанні, перепродажу цінних паперів з каси або поточного рахунку підставою для здійснення записів в бухгалтерському обліку є ПКО чи виписка банку.

Оплата придбаних акцій може проводитись не тільки шляхом перерахування грошових коштів, але й матеріальними цінностями, нематеріальними активами, основними засобами, що повинно бути обумовлено в договорі.

Підставою для здійснення відповідних записів є документи, які підтверджують факт передачі об'єктів інвестором АТ (акт приймання-передачі основних засобів, накладна на відпуск матеріалів на сторону тощо).

Підставою для оприбуткування депозитних сертифікатів та отримання процентів є виписка банку з рахунків в банку з доданням виправдовуючих документів.

По кожному пакету придбаних цінних паперів в 2-х примірниках складається реєстр, який повинен мати наступні обов'язкові реквізити: найменування емітенту; номінальну вартість цінного паперу; купівельну вартість; номер, серію тощо; загальну кількість; дату купівлі; дату продажу.

На розрахунок премії або дисконту складається довідка бухгалтерії. Коли придбані підприємством акції, облігації або інші цінні папери передаються банку на тимчасове зберігання, то в регістрах аналітичного обліку посилаються на відповідний документ, який одержано з банку.

Аналітичний облік фінансових інвестицій ведеться в розрізі видів придбаних цінних паперів та підприємств, що їх емітували (випустили). При цьому побудова аналітичного обліку повинна забезпечити можливість отримання інформації про фінансові вкладення в об'єкти як на території України, так і за кордоном (табл., 1.) [10, с. 93].

Облік інвестицій підприємства в цінні папери - акції, облігації, ощадні, депозитні сертифікати, казначейські зобов'язання інших підприємств, вклади у статутні капітали спільних підприємств, процентні облігації внутрішніх державних і місцевих позик ведуть на рахунку 35 «Поточні фінансові вкладення». Тут обліковують інвестиції на строк до одного року, бо для інвестицій з більшим терміном призначений рахунок 14 «Довгострокові фінансові інвестиції».

Схема обліку за цим рахунком побудована за загальним принципом. Первинними документами, що підтверджують фінансові вкладення, є платіжні доручення про оплату цінних паперів і власне вони самі.

За дебетом рахунку 35 «Поточні фінансові інвестиції» відображають придбання (надходження) еквівалентів грошових коштів та поточних фінансових інвестицій, за кредитом - зменшення їх вартості вибуття.

Аналітичний облік ведуть за видами фінансових інвестицій із забезпеченням можливості отримання Інформації про інвестиції як на території країни, так і за кордоном.

Таблиця 1. Типові операції за рахунком 35 «Поточні фінансові інвестиції»

Зміст господарської операції	Дебет	Кредит
Відображення зміни довгострокових фінансових інвестицій на поточні	35	14
Зарахування довгострокової дебіторської заборгованості як поточних фінансових інвестицій	35	16
Розблокування депозитних вкладів	35	18
Придбано за готівку депозитний сертифікат	35	30
Придбано депозитний сертифікат за рахунок безготівкових коштів	35	31
Надішли кошти від покупців, які зараховані як депозитний вклад	35	36
Надійшла дебіторська заборгованість, яку зараховано як депозитний вклад	35	37
Вартість розпайованого майна, зарахованого як депозитний вклад	35	41
Дооцінка депозитних вкладів	35	42
Погашено заборгованість учасників за внесками до статутного капіталу акціями, сертифікатами	35	46
Проведено поточні фінансові інвестиції за рахунок довгострокових позик	35	50
Проведено поточні фінансові інвестиції за рахунок короткострокових позик	35	60
Зараховано як поточні фінансові інвестиції переплату за податками і платежами	35	64
Зараховано на депозитний вклад отриманий аванс від покупців і замовників	35	68
Зараховано на депозитний вклад отримані підприємством дивіденди чи відсотки	35	73
Курсова різниця за поточними фінансовими інвестиціями в іноземній валюті	35	74
Переведення поточних фінансових інвестицій у довгострокові	14	35
Відображення заблокованих депозитних вкладів	18	35
Перераховано на поточний рахунок депозитний вклад	31	35
Відображення оцінки поточних фінансових інвестицій	42	35
Втрата поточних фінансових інвестицій від надзвичайних подій на підприємствах, які використовують рахунки класу 9
Відображення собівартості реалізованих поточних інвестицій	97	35
Втрата поточних фінансових інвестицій від надзвичайних подій на підприємствах, які використовують рахунки класу 9	99	35

Довгострокові фінансові інвестиції в балансі підприємства-інвестора відображаються за такими позиціями [8, с. 159]:

* довгострокові фінансові інвестиції, котрі обліковуються за методом участі в капіталі,

* інші фінансові інвестиції.

До складу довгострокових фінансових інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі, належать:

Ш інвестиції в асоційовані підприємства - підприємства, в яких інвестору належить блокувальний (понад 25%) пакет акцій (голосів) і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора;

Ш вкладення у дочірні підприємства - підприємства, що перебувають під контролем материнського (холдингового) підприємства (контроль - вирішальний вплив на фінансову, господарську і комерційну політику підприємства з метою одержання вигод від його діяльності). При з'ясуванні питання про віднесення підприємства до категорії дочірніх вирішальну роль відіграє ступінь впливу інвестора при прийнятті рішень стосовно ключових питань господарської діяльності об'єкта інвестування;

Ш вкладення в спільну діяльність - господарська діяльність зі створенням юридичної особи, яка є об'єктом спільного контролю двох або більше сторін відповідно до письмової угоди між ними.

До Інших довгострокових фінансових інвестицій належать усі інші фінансові вкладення, які можуть бути об'єктами інвестування: облігації, вкладення в корпоративні права підприємств, які не належать до вище перелічених, тощо.

Порядок прийняття рішень щодо здійснення довгострокових фінансових інвестицій залежить від мети та об'єкта вкладень..Якщо головною метою інвестицій є безпосереднє отримання прибутку, то відповідні рішення приймаються після ретельного аналізу інвестиційної привабливості відповідного об'єкта, оцінки доцільності вкладень з погляду їх ризиковості та прибутковості, аналізу альтернативних можливостей використання капіталу. При цьому застосовують широкий набір інструментів і методів оцінки окремих інвестицій та інвестиційного портфеля в цілому.

У разі здійснення довгострокових фінансових вкладень під виливом інших. отримання прибутку, цільових установок (наприклад, поглинання конкурентів, у т. ч. з метою їх ліквідації), слід провести аналіз витрат і вигод відповідних операцій та оцінити їх відповідність загальній стратегії розвитку підприємства.

Інвестиційні рішення можуть прийматися лише за наявності відповідних фінансових джерел. У противному разі інвестор може стати неплатоспроможним з усіма наслідками, які з цього випливають. Довгострокові інвестиційні вкладення доцільно здійснювати за рахунок власного капіталу, довгострокових позичок чи коштів, які вивільняються в результаті дезінвестицій.

4. Облік короткострокових фінансових інвестицій

Аналітичний облік ощадних сертифікатів ведеться за банками, які видали сертифікати.

Операції з обліку довгострокових та поточних фінансових інвестицій відображаються в журналі-ордері №3 (таблиця 2).

Таблиця 2. Аналітичний облік цінних паперів

№з/п	Вид цінного паперу	Аналітичний облік
1	Акції	За акціонерними товариствами та видами акцій із зазначенням номінальної та фактичної (облікової) вартості
2	Акції іноземних акціонерних товариств	За акціонерними товариствами та видами акцій в гривнях та в іноземній валюті, в якій вони випущені
3	Депозитні сертифікати	В розрізі установ банку і строків відшкодування грошових коштів
4	Облігації	За строками, видами та емітентами, із забезпеченням можливості одержання даних про фінансові вкладення в країні і за кордоном, а також в національній валюті

На підприємстві фінансові інвестиції зберігаються в касі підприємства в порядку збереження готівки, як це передбачено нормативними документами Національного банку України.

Матеріальна відповідальність за їх збереження покладається на касира або особу, яка виконує його обов'язки. На них складають опис із зазначенням виду цінних паперів, номера, серії, номінальної ціни і строку погашення. Реєстр складають в 2-х примірниках: один - для касира, другий - для бухгалтерії. Запис в ньому здійснюють по кожному виду цінних паперів (таблиця 3).

Таблиця 3. Реєстр цінних паперів, що знаходяться на зберіганні в касі підприємства

№ з/п	Назва елементу	Вид цінного паперу	Номер, серія	Ціна, грн.	Кількість, шт.	Вартість, грн.	Дата придбання
				Номінальна	купівельна
1	ВАТ «Тернопільський комбінат силікатних виробів»	Іменна акція	УК 222222	50	50	2	100	14.10
2	ВАТ «Промінь»	Облігація на пред'явника	СК 33131	100	90	3	270	11.12

Всі цінні папери описуються в Книзі обліку цінних паперів, яка повинна бути зброшурована, скріплена печаткою підприємства та підписами керівника та головного бухгалтера, сторінки пронумеровані. Виправлення в Книгу можуть вноситись лише з дозволу керівника та головного бухгалтера із зазначенням дати виправлень.

Дані про довгострокові і короткострокові фінансові вкладення в цінні папери (акції, облігації тощо), депозити, статутні капітали інших підприємств наводяться в окремих Інвентаризаційних описах, в яких вказується назва фінансової інвестиції (акції, облігації, паї, депозити тощо), дата і строк вкладення, номер і серія цінних паперів, назва документу, що підтверджує фінансові інвестиції (установчий договір, інші домовленості, виписки банків, накладні на передачу обладнання тощо), сума, вид вкладення.

При інвентаризації цінних паперів встановлюється 119, с. 351]:

– правильність оформлення цінних паперів;

– реальність вартості цінних паперів, що знаходяться на балансі;

– збереження цінних паперів шляхом співставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку);

– своєчасне і повне відображення в бухгалтерському обліку отриманих доходів по цінних паперах.

Інвентаризація цих засобів проводиться шляхом перевірки наявності цінних паперів, перевірки в установчих та інших документах даних про паї і вкладення до статутних капіталів спільно створених підприємств і депозитаріїв.

Інвентаризація цінних паперів проводиться за їх окремими видами, із складанням опису, в якому наводяться: номінальна та фактична вартість, строки погашення та їх загальна сума.

При інвентаризації перевіряється наявність обов'язкових реквізитів, щоб запобігти їх навмисній фальсифікації. Реквізити кожного цінного паперу порівнюються з даними описів (реєстрів, книг), що зберігаються в бухгалтерії підприємства.

Якщо цінні папери зберігаються в установі банку, то комісія проводить інвентаризацію за документами банку, що підтверджують їх прийняття.

На відміну від довгострокових фінансових інвестицій, поточне інвестування не потребує наявності відповідних фінансових джерел, зокрема прибутку, інших позицій власного капіталу чи довгострокових позичок. Основою прийняття рішень про поточні фінансові інвестиції є інформація, наведена в оперативному фінансовому плані (бюджеті ліквідності). Якщо з плану випливає, що в окремих періодах у підприємства очікується тимчасовий надлишок грошових коштів, то слід прийняти рішення стосовно їх раціонального використання, зокрема вкладення в легколіквідні прибуткові інвестиції.

Управління поточними фінансовими вкладеннями слід узгоджу, вати із політикою оптимізації залишків грошових коштів на банківських рахунках та формування резервів ліквідності. Тут фінансисту у пригоді можуть стати широко відомі ь світі моделі управління вільними залишками грошових коштів на поточних рахунках: модель Баумоля, модель Міллера-Орра та модель Баранка [19, с. 352].

Згідно з цими моделями рішення щодо обсягів та кількості операцій у рамках поточних інвестицій слід приймати, враховуючи такі чинники:

Ю прогнозовані доходи від поточних фінансових інвестицій;

Ю накладні витрати, пов'язані із здійсненням інвестицій і дезінвестнцїй;

Ю величину втрачених доходів у разі зберігання залишків коштів на рахунку в банку (за відсутності інвестицій).

Вітчизняним П(С) БО 12 «.Фінансові інвестиції» рекомендується спосіб розрахунку ефективної ставки процента, за якого очікувані середньорічні доходи від фінансових інвестицій слід ділити не ні! розмір коштів, вкладених в інвестиції (як це описувалося вище), а на середню величину собівартості інвестиції (або зобов'язання) та вартості її погашення. Згідно з П(С) БО І2 алгоритм розрахунку ефективної ставки процента за інвестиціями з дисконтом має такий вигляд:

Red= (І+d/n)/(Ке+Кн)*100;

Якщо кошти вкладаються з премією, то ефективну ставку процента рекомендується розраховувати за такою формулою.

Rep= (і-g/n)/(Ке+Кн.)*100%(Ке+Кн):2;

де Rе - ефективна ставка процента з дисконтом; d-дисконт, виражений у процентах (Кн - Ке); і - фіксована процентна ставка; Ке - курс емісії (собівартість інвестицій), %; Кн - курс погашення інвестицій, %; d - період погашення інвестиції.

Зрозуміло, що використання середньої величини собівартості інвестиції та вартості її погашення у наведених формулах не дає об'єктивної картини про реальну ставку дохідності інвестиційних вкладень.

Підприємство здійснило фінансові вкладення в довгострокові облігації іншого емітента. Облігації придбані з дисконтом в 20 000 гри: номінальна вартість - 100 000 грн.; курс емісії (вартість придбання) - 80 000 грн. Фіксована ставка процента за облігаціями встановлена на рівні 10% річних (10 000 грн.). Погашення облігації відбудеться через 5 років. Виплата процента здійснюється щорічно в кінці року. Розрахуємо вартість інвестиції, за якою вона відображатиметься у фінансовій звітності підприємства.

Ефективна ставка процента, розрахована за алгоритмом 8.9, становить 15.5%. Сума процента за ефективною ставкою визначається як добуток амортизованої собівартості інвестиції (гр. 5) на попередню дату та ефективної» ставки процента.



Період	Номінальна сума процента (за фіксованою ставкою), грн.	Сума процента за ефективною ставкою, грн.	Сума амортизації дисконту, грн. (гр. З-гр. 2)	Амортизована собівартість Інвестиції, грн.
На момент здійснення Інвестицій	-	-	-	80000
За 1-й рік	10000	12400	2400	82400
За 2-й рік	10000	12772	2772	85 172
За 3-й рік	10000	13202	3202	88374
За 4-й рік	10000	13698	3698	92072
За 5-й рік	10000	14271	4271	96343

Як бачимо, амортизована собівартість інвестиції не досягла її номінального значення, отже, сума амортизації є дещо заниженою.

Висновки

На основі проведеного курсового дослідження ми можемо зробити наступні висновки і узагальнення. Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові Інвестиції визначені М(С) БО 12 «Фінансові інвестиції». Під інвестиціями розуміють грошові, майнові, інтелектуальні цінності, що вкладаються н об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. В свою чергу фінансові інвестиції являють собою активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Під поточними фінансовими інвестиціями розуміються фінансові інвестиції на термін, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, котрі є еквівалентами грошових коштів). На відміну від довгострокових фінансових інвестицій, поточне інвестування не потребує наявності відповідних фінансових джерел: зокрема прибутку, інших позицій власного капіталу чи довгострокових позичок. Основою прийняття рішень про поточні фінансові інвестиції є інформація, наведена в оперативному фінансовому плані (бюджеті ліквідності).

У балансі поточні фінансові інвестиції відображаються у складі оборотних активів підприємства за статтею «Поточні фінансові інвестиції». До цього виду інвестицій належать вкладення підприємством тимчасово вільних коштів у банківські депозити, короткострокові цінні папери та інші похідні фінансові інструменти з метою формування ліквідних резервів та одержання доходів. Поточне фінансове інвестування може здійснюватися також у рамках політики рефінансування дебіторської заборгованості.

Оцінка фінансових вкладень визначається її видами:

Ш вкладення до статутного капіталу (купівля паю) іншим підприємством оцінюється в розмірі, встановленому засновницькими та іншими аналогічними документами;

Ш наданні позики та грошові кошти, перераховані на депозит в банку, оцінюються в розмірі фактичної вартості грошових коштів;

Ш цінні папери, як правило, оцінюються в розмірі фактичних витрат для інвестора (витратна купівлю цінних паперів, сплати комісійних винагород посередникам тощо), але, враховуючи специфіку обігу цінних паперів, їх оцінка залежить також від їх видів, терміну обслуговування, ринкової вартості.

При оцінці фінансових інвестицій здебільшого використовують методи, які дають можливість дослідити показники, що характеризують об'єкт інвестицій у динаміці. До основних з таких методів належать: метод дисконтування майбутніх доходів та метод внутрішньої норми прибутковості. Серед численних методів і прийомів аналізу доцільності вкладень у інші об'єкти фінансових інвестицій виокремлюють дві основні групи методів. Перша призначена для оцінки інвестицій в активах з фіксованою ставкою дохідності та визначеним строком їх утримання. Об'єктами довгострокового фінансового інвестування можуть бути:

Ю цінні папери, які засвідчують право власності(акції);

Ю Цінні папери, що засвідчують відносини позички (облігації, ощадні та інвестиційні сертифікати, векселі, облігації державних та місцевих позик);

Ю Вкладення в статутний капітал інших підприємств, створених на території країни та за кордоном.

При придбанні, перепродажу цінних паперів з каси або поточного рахунку підставою для здійснення записів в бухгалтерському обліку є ПКО чи виписка банку.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», затверджений постановою ВРУ 16.07.1999 р, №996-15.

2. Збірник систематизованого законодавства // Бухгалтерія. - 2001-2003.

3. План рахунків бухгалтерського обліку та інструкція про його застосування. Затверджена наказом Міністерства фінансів України 31.11.1999 №291 // Бухгалтерський облік та аудит. - 2000. - №1.-с. 3-64.

4. Про внесення змін і доповнень до положень бухгалтерського обліку // Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2000 року №15.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» // Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318.

6. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні: Навчально-практичний посібник / За ред. С.Ф. Голова. - Дніпропетровськ: і ТОВ «Баланс-Клуб», 2000.-768 с.

7. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник. За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - 3-тє вид. доп. і перероб. - Житомир ЖІТІ, 2001. - 672 с.

8. Бухгалтерський фінансовий облік. Практикум. Навчальне видання для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.0501061 «Облік і аудит» / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця та доц. Л.В. Чижевської; 3-те вид. / доп. і перероб. - Житомир: ЖІТІ, 2001. - 512 с.

9. Гарасим П.М., Кізими А.Я., Забчук В.Д., Кушніри І.П., Хомин П.Я. Фінансовий облік і звітність на підприємствах різних галузей: Навч. посібник/ За ред. Хомина П.Я. - Тернопіль: Астон.2000. - 288 с.

10. Голов С.Ф., Єфіменко В.І. Фінансовий та управлінський облік. - ТОВ «Автоінтерсервіс», 1996. - 544 с.

11. Голов С.Ф., Пархоменко В. Новий план рахунків: побудова і застосування // Бухгалтерський облік і аудит, 2000. - №1. - с. 66.

12. Горицкая Н.Г. Бухгалтерский учет и финансовая отчетность в Украине с 2000 года. - К.:Бухгалтерия, 2000. - 256 с.

13. Грабова Н.Н., Добровский В.Н. Бухгалтерский учет в производствених и торговых предприятиях, 2000: Учеб. пособие для студентов вузов / Под. ред. Н.В. Кужельного. - К.: А.С.К. 2000.624 с.

14. Завгороддий В.П. Бухгалтерский учет в Украине. Учеб. пособие для студентов вузов. - 5-е изд., доп. перераб.-К.:А.С.К., 2001.-848 с.

15. Організація бухгалтерського обліку: Навчальний посібник Ф.Ф. Бутинець, О.В. Олійник, М.М. Шигун, С.М. Ібуленова. Житомир: ЖІТІ. - 2001. - 576.

16. Організація бухгалтерського обліку: Навчальний посібник для студентів вузів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит»/ Ф.Ф. Бутинець, О.В. Олійник, М.М. Шигун, С.М. Шулепова; 2-ге вид. доп. і перероб.-Житомир: ЖІТІ-2003.

17. Пушкар М.С. Фінансовий облік: Підручник. Тернопіль: Карт-бланш, 2002.-628 с.