9

Зміст

1. Огляд літератури

2. Організаційно - економічна характеристика

3. Організація обліку з покупцями та замовниками

3.1 Економічний зміст та завдання об'єкту обліку

3.2 Принципи організації безготівкових розрахунків

3.3 Первинний облік розрахунків

3.4 Синтетичний та аналітичний облік розразунків

4. Удосконалення обліку

4.1 Основні напрямки реформування бухобліку в Украіні

4.2 Удосконалення первинного синтетичного та аналітичного обліку розрахунків з покупцями та замовниками

Висновки і пропозиції

Список літератури

1. Огляд літератури

Історичною подією для нашої держави стало прийняття Верховною Радою України 28 червня 1996 року Конституції України, стаття 1 якої констатує: „Україна є суверенна й незалежна, демократична, соціальна, правова держава”. Стаття 3 Конституції України „Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю”.[1] Виключно Законами України встановлюються:

- Державний бюджет і бюджетна система в Україні;

- Система оподаткування, податки й збори;

- Засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків;

- Статус національних та іноземних валют на території України;

- Порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи.

Передумовою реформування бухгалтерського обліку стала аграрна реформа, яка здійснюється з метою забезпечення реалізації державної аграрної політики, прискорення реформування та розвитку аграрного сектору економіки на засадах приватної власності, тобто реформування протягом грудня 1999 року по квітень 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств. [9]

Аграрні зміни на одне з перших місць висувають необхідність приведення бухгалтерського обліку до відповідності з новими умовами господарювання на селі. При цьому з'являються повністю нові для сільськогосподарських підприємств облікові категорії (об'єкти), наприклад, включення в систему обліку вартості оцінки землі, необхідність ідентифікації системи обліку для фермерських господарств з обліком в громадських підприємствах. [17]

Внаслідок реформи АПК виникають нові підприємства з різною формою власності, де умови створення, реєстрації та здійснення господарської операції регламентується Законом України „Про господарські товариства”. [7] Внаслідок чого в кожному підприємстві застосовують свою форму обліку. І діють на підставі таких нормативних актів, як:

- Закон України „Про підприємництво” від 14 жовтня 1992 року (із змінами і доповненнями), в якому визначаються загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності громадянами та юридичними особами на території України, встановлює гарантії свободи підприємства та його державної підтримки. [4]

- Закон України „Про підприємства в Україні” від 10 травня 1993 року, який спрямований на забезпечення самостійності підприємств, визначає їх права і відповідальність у здійсненні господарської діяльності, регулює відносини підприємств з іншими підприємствами, органами державного управління. [5]

- Закон України „Про власність”, де закріплюється право кожного громадянина на одержання частки з суспільних фондів споживання, на соціальний захист та інше. [3]

- В разі банкрутства підприємство може звернутися до Закону України „Про банкрутство” від 14 жовтня 1998 року, де визначені умови і порядок визнання юридичної особи банкрутом. [8]

З метою створення незалежного фінансового контролю, з метою захисту інтересів власника був введений в дію Закон України „Про аудиторську діяльність”, де визначенні правові засади здійснення аудиторської діяльності. [6]

Кожне підприємство повинне мати в банківських установах рахунки для безготівкових розрахунків в процесі своєї діяльності. Інструкція „Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” визначає загальний регламент відносно організації форм розрахунків, стандартів документів та документообороту. [13]

Основи нової системи бухгалтерського обліку закладено в Законі України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, прийнятому 16.04.1999 року, та конкретизованому у відповідних Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку. Важливим інструментом реалізації міжнародних принципів й методів бухгалтерського обліку є новий План рахунків, розроблений на виконання Програми реформування бухгалтерського обліку, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.1998 року №1706.

Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” ввів те, що до національної теорії й практики бухгалтерського обліку вводиться нова термінологія й відповідно до вимог Положень (стандартів) бухгалтерського обліку уточнюється зміст давно вживаних термінів. [2]

Дискусії викликає і новий План рахунків. З одного боку вважається, що він забезпечить створення інформації, потрібної для контролю за діяльності підприємства, прийняття управлінських рішень та складання фінансової звітності на основі принципово нової системи бухгалтерського обліку, що відповідає умовам ринкових відносин.

З іншого боку, автор Сук Л.К. вважає, що нав'язана нам система бухгалтерського обліку, ще повністю не розроблена, не пройшла експериментальної перевірки, має дуже багато недоліків і неясностей. Тому перед її запровадженням, вважає автор, необхідно провести детальну підготовку на підприємстві: вивчити нормативні документи, визначити облікову політику, провести навчання бухгалтерів тощо. Підприємства не знають як працювати, як правильно платити податки, а податківці не усвідомлюють як збирати і контролювати. Проте запропоновані нововведення аж ніяк не вирішують заплутані податкові справи. [29]

В. Головач в своєй статі вважає, що на основі Законі України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” Національні (стандарти) положення бухгалтерського обліку в Україні, можна зробити висновок, що міжнародним стандартам надається вища юридична сила у відношенні до Національних (стандартів) положень бухгалтерського обліку.

Про недоліки Національних стандартів йде мова і в статті Дани Онишко, вона зазначає, що в п. 2 статті 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 року передбачено, що фінансова, податкова й статистична звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, але ні в НП(С)БО №15 „Дохід”, ні в НП(С)БО №16 „Витрати” не має взаємозв'язку між податковим і бухгалтерським обліком у частині валових витрат, тобто порушено п.2 статі 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. [2]

З 1 січня 2000 року розпочався новий відлік в українському бухгалтерському обліку. І хоча такий автор, як Л. Горбатова, вказує що реформа ця „не передбачає диференційного підходу до підприємств та участі податкових органів в процесі реформування” [26], все ж на даному етапі, коли держава перестала бути єдиним монопольним „підприємцем” і втратила можливість привласнювати собі левову долю додаткового прибутку, методологія бухгалтерського обліку повинна змінитися.

Порядок утворення, прийому та відображення в бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємства регламентується Положенням „Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку”, затвердженим Постановою Міністерства фінансів від 24 травня 1995 року №88.

Вимоги до змісту розрахункових документів, визначення обов'язкових реквізитів регулює Положення „Про форму та зміст розрахункових операцій” від 12 лютого 2001 року. [14]

Всі госпрозрахункові підприємства, організації і фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, метою діяльності яких є отримання прибутку, пов'язані з продажем власної продукції, виконанням робіт, послуг, тобто з покупцями і замовниками. [24]

Взаємовідносини з покупцями і замовниками починаються з пошуку і вибору їх продавцем, що пов'язане з певними витратами, на рекламу, представницькі заходи. Відповідно до підпункту 5.2.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” [11], суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з продажем продукції включаються до складу валових витрат.

При розрахунках з покупцями і замовниками виникає дебіторська заборгованість (в момент відвантаження товарів покупцеві). Далі таку заборгованість погашають, однак, на жаль не завжди. Іноді кредитори не одержують оплати, причому це може бути викликане чим завгодно: від непевного фінансового стану боржника, до припинення його існування. Якщо він не повернув у встановлені строки кошти або товари потрібно пам'ятати, що в законодавстві України існують строки позовної давності, після яких заборгованість списується, тому необхідно чітко знати строки позовної давності, щоб не втратити час для подання претензій і позовних заяв. [10]

По строку платежів класифікується заборгованість на відстрочену (строк виконання зобов'язань ще не настав) і прострочену (строк виконання зобов'язань вже настав). Час, на який може бути відстрочений платіж, визначається самими підприємствами і організаціями і є однією з умов договору. [38] прострочену дебіторську заборгованість списують за рішенням керівника підприємства на результат фінансової діяльності. При вивченні системи розрахунків керівника цікавить, перш за все, економічний бік цієї справи, а потім технічний. Тому облік розрахунків потрібно розглядати в тісному взаємозв'язку з чинними офіційними матеріалами і практикою роботи підприємств.

В обліку розрахунків з покупцями і замовниками потрібно дотримуватися зв'язку доходів і видатків, тобто вони повинні бути відображені в одному періоді.

В більшості країн світу використовують метод нарахування (поставки), тобто реалізацію відображають по відвантаженій продукції. І це правильно, бо касовий метод викривляє фактичний стан справ, - так вважає доктор економічних наук, професор Сук Леонід Кіндратович в своїй статті „Облік розрахунків з покупцями і замовниками”. [44]

Помітне місце серед літературних джерел займає підручник за редакцією професора Огійчука Миколи Феодосійовича „Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах”, в якому висвітлено організацію бухгалтерського і внутрішньогосподарського обліку за новим Планом рахунків на засадах міжнародних і національних стандартів. В ній на базі нових методологічних концепцій викладено організацію обліку грошових коштів, цінних паперів, виробництва, доходів і результатів діяльності. [25]

2. Організаційно - економічна характеристика господарства

Організаційно-економічна характеристика філіалу “Колос” Слов^,янського району Донецької області розташоване у другому агрокліматичному районі з помірно - посушливим кліматом. По грунтово - кліматичних умовах господарство відноситься до північно - степової зони. Середньорічна температура повітря становить + 7,8⁰С. Середня температура повітря найбільш теплого місяца - липня + 30⁰С.

Відстань від філії “Колос” до:

- залізничної станції Слов^,янськ 28 км

- шосейної дороги 2км

- обласного центру, м. Донецьк 228 км

- пункту здачі сільськогосподарської продукції 26 км

- м^,ясокомбінату 30 км

На підставі грунтових вишукувань і лабораторних даних на обстеженній площі грунти відрізняються між собою ступенем придатності під зернові культури:

1) Чорнозем звичайний, малогумусний на льосі придатні для виробництва кормових культур і багаторічних насаджень;

2) Чорнозем звичайний, слабозлитний на лесі сприятливо придатний під усі зернові культури;

3) Чорнозем звичайний, слабозлитний на лесі задовільно придатний під зернові і кормові культури.

В господарстві маються: бригада тваринництва, бригада рослинництва, учбово - виробнича майстерня, машино - тракторний парк, склади.

Філію “Колос” було створено 5 травня 1998 року на базі колишнього КСП “Колос” згідно Установчього договору, для ведення господарської діяльності в області сільського господарства та інших галузей виробництва і переробки сільськогосподарської продукції, виробництво і реалізації продовольчих товарів зайняття іншою підприємницькою діяльностю, яка не суперечить законодавству України.

Для забезпечення своєї діяльності філія створила статутний фонд в порядку передбаченому їх Установчим договором згідно з чинним законодавством України.

Для кращої організаційно - економічної оцінки філії “Колос” наведемо дані таких таблиць.

2.1. Динаміка показників розміру господарства

Показники	1999 р	2000 р.	2001 р.	2002 р.	2003 р.	2003 р. в % до 2001 р.
Валова пр-ція сільського господарства тис.грн	4835,7	4629,2	5904,4	6084,3	6216,3	105,3
Товарна пр-ція, тис.грн	4533,4	4311,5	5003,7	5199,3	5325,3	106,4
Площа с/г угідь, га з них рілля пасовища сінокоси	4561 3551 807 195,4	4561 3551 807 195,4	4561 3551 807 195,4	4561 3551 807 195,4	4561 3551 807 195,4	100 100 100 100
Середньорічна чисельність працівників, чол.	160	164	161	157	157	97,5
Середньорічна вартість основних виробничіх фондів, тис.грн	12899	13384	13215	14102	15151	114,6
Наявність на кінець року основних засобів, тис.грн	3215,3	3643,8	3877,3	4009,9	5250,4	135,4
Поголів,я худоби, ум.гол	1278	1201	1307	1315	1612	123,3

З даних таблиці видно, що площа сільськогосподарських угідь не зменшилась за 5 років і складає 4561 га.

Середньорічна чисельність працівників в 2000р. збільшилась і складала 164 чол., а з 2001 р. зменшилась і в 2003 р. складала - 157 чол., це свідчить про стійкість у часі складу працівників господарства.

Валова продукція в 1999 р. склала 4835,7 тис. грн., в 2000 р. вона зменшилася на 206,5 тис.грн., в 2001р. вона збільшилася на 1275,2 тис.грн., порівняно з 2000р.; в 2002р. вона збільшилась на 179,9 тис.грн.; в 2003р. вона збільшилась на 132 тис.грн. порівняно з 2002р.

Товарна продукція склала в 2001р. - 5003 тис.грн., а в 2003р. вона збільшилася на 321,6 тис.грн. або на 6,4%.

Основні засоби збільшились в 2003р. на 1373,1 тис.грн. порівняно з 2001р. Також збільшилось поголів^,я худоби на 305 гол.

Середньорічна чисельність працівників зменшилась на 4 чол., або на 2,5 %. За 2003 р. було спорудженно коровник на 506,3 тис.грн. і введено в дію, придбано продуктивної худоби на 698,6 тис.грн. інших основних засобів на 321,5 тис.грн.

Одним з важливих показників, що характеризують будь яке господарство з економічної та виробничої сторін є його спеціалізація. Цей показник показує на виробництво продукції якої галузі мобілізується ресурси підприємства.

Спеціалізація господарства визначається виходячи зі складу та структури товарної продукції сільського господарства. Галузеву структуру та склад товарної продукції в філії “Колос” розглянемо на основі даних таблиці 2.2.

Таб. 2.2 Склад і структура товарної продукції філіалу “Колос”

Показники	2001 р. тис.грн	2001 р. %	2002 р. тис.грн	2002 р. %	2003 р. тис.грн.	2003 р. %
1. Рослинництво всього	1501,1	30	1980,9	38	2041,4	38,3
Зернові і зернобобові всого	1239,9	24,8	1624,8	31,2	1766,5	33,2
в т.ч. оз. пшениця	549,5	11	825,9	15,9	1065,2	20
Кукурудза на зерно	290,4	5,8	298,9	5,7	201,3	3,7
Соняшник	12,4	0,2	12,4	0,2	12,6	0,2
Інша пр-ція рослинництва	248,8	5	343,7	6,6	262,3	4,9
2. Тваринництво, всього	3208	64	3000,1	57,7	2794,5	52,5
в т.ч. ВРХ	300,9	6	301,8	5,8	331,7	6,2
Свині	1693,2	33,8	1562,7	30	1260,2	23,7
молоко	1073,5	21,4	963,3	18,6	1074,7	20,2
ін. продук. тваринництва	140,4	2,8	172,3	3,3	127,9	2,4
промислова продукція	148,5	3	131,7	2,6	142,9	2,7
ін. продук., роботи та посл.	146,1	3	86,6	1,7	346,5	6,5
Разом	5003,7	100	5199,3	100	5325,3	100

З даних таблиці по 2001 - 2003р. найбільша вага товарної продукції припадає на тваринництво в 2001 р. питома вага його склала - 64 %, в 2002 р. - 57,7%, в 2003 р. - 52,5 %. Товарна продукція свинарства в 2001р. склала - 33,8% , в 2002р. - 30% в 2003р. - 23,7%, продукція молока склала відповідно в 2001р. - 21,4%, в 2002р. - 18,6%, в 2003 р. - 20,2%.

Виробництво продукції рослинництва складає в 2001 р. - 30%, в 2002 р. - 38%, а в 2003 р. - 38,3%. Найбільш питома вага в рослинництві припадає на зернові і зернобобові, так в 2001р. вона склала - 24,8%, в 2002 р. - 31,2%, а в 2003 р. - 33,2%.

Виробництво промислової продукції в 2001 р. склала 3%, в 2002 р. - 2,6%, а в 2003 р. - 2,7%. Ця продукція в основному виготовляється для власних потреб.

Таб. 2.3 Забезпеченість та ефективність використання виробничих засобів

№ п/п	Показники	2001 р.	2002 р.	2003 р.	2003р. у % до 2001 р.
1.	Фондозабезпеченність (100га) т. грн.	372,2	397,2	426,7	114,6
2.	Фондоозброєність т. грн.	82,1	89,8	96,5	117,5
3.	Фондомісткість грн.	2,24	2,32	2,44	108,9
4.	Фондовіддача грн.	0,45	0,43	0,41	91,1

Із таблиці бачимо, що за три роки забезпеченність господарства основними засобами змінювалася. У звітному році порівняно з 2001 р. фондозабезпеченість збільшилась на 14,6%, фондоозброєність на 17,5%.

Ефективність використання основних засобів підвищилась: фондомісткість збільшилась на 8,9%, а фондовіддача зменшилась на 8,9%.

В умовах формування ринкових відносин, особливо актуальними стають показники фінансовими результатами, здатність наявними та швидко ліквідними засобами спішне виконання планів з усіх видів діяльності та своєчасного виконувати при цьому зобов^,язання по платежах.

2.4 Фінансово - економічні результати діяльності підприємства

№ п/п	Показники	2001 р.	2002 р.	2003 р.
1.	Вартість валової продукції в порівняльних цінах з розрахунку тис.грн.: - на 100 га с/г угідь тис. грн. - на 100 грн. основних виробничих фондів с/г призначення грн.	176,3 132,5	171,4 141,5	175,1 151,5
2.	Рівень рентабельності, %	0,8	0,03	0,03

Фінансово - економічна діяльність підприємства за три останні роки не значно покращалась.

Рівень рентабельності зменшився порівнянні з 2001 роком на 0,73.

Платоспроможність підприємства - це здатність власними платіжними засобами погасити платіжні забов`язання на повну дату.

Розрахунок платоспроможності філіала “Колос” наведено в таблиці 2.5.

2.5 Платоспроможність філії “Колос” в 2003 р. тис. грн.

Показники	На початок року	На кінец року	Зміни (+,_)
Платіжні засоби:
Грошові кошти та їх еквіваленти	87,2	55,6	- 31,6
Готова продукція	22,5	21,6	- 0,9
Дебіторська заборгованість з основної діяльності	309,1	244,7	- 64,4
Разом платіжних засобів	418,8	321,9	- 96,9
Платіжні зобов`язання:
Розрахунки з кредиторами	1655,9	1574,3	- 81,6
Разом платіжних зобов`язань	1655,9	1574,3	- 81,6
Коефіцієнт платоспроможності	1,1	1,1	-

Дані таблиці показують, що коефіцієнт платоспроможності філії “Колос” Донецької області на кінець 2003 р. становив 1,1, це значить, що господарство здатне погасити платіжні зобов`язання власними платіжними засобами.

Для більш повного визначення фінансового стану господарства необхідно обчислити показники ліквідності балансу

Таб. 2.6. Показники ліквідності балансу філіала “Колос” в 2003 р.

Показники	На початок року	На кінець року
Оборотні засоби, грн
Перша група: грошові кошти	87,2	55,6
Друга група: Дебіторська заборгованість	309,1	244,7
Третя група: Запаси та затрати	2366,7	2017,7
Всього оборотних засобів	6642,1	6873,9
Поточні забов`язання	825,9	298,6
Коефіцієнт ліквідності баланса
абсолютний (0,2 - 0,25)	0,11	0,18
проміжний (0,7 - 0,8)	0,09	0,03
загальний (2,0 - 2,5)	0,7	0,6

Показники ліквідності балансу господарства відображають здатність на конкретну дату своїми активами погасити заборгованість кредиторам, банкам, інвесторам за рахунок реалізації майна.

З даних таб. 2.6., де наведено показники ліквідності балансу філіала “Колос”, ми бачимо, що на початок року абсолютний коефіцієнт ліквідності балансу дорівнює 0,11, а на кінець 0,18, при тому, що теоретичне значення його знаходиться в межах 0,2 ...0,25, отже, в разі потреби,господарство може оплатити значну частку платіжних зобов`язань.

Що стосується коефіцієнта проміжної ліквідності, то для нормальної роботи підприємтсва він повинен приблизитись до 1. В нашому прикладі на початок року він становив 0,09, а на кінець 0,03, це значить, що господарство може оплатити дуже малу частину платіжних зобов`язань.

І нарешті, коефіцієнт загального покриття на початок року склав 0,7, а на кінець - 0,6, що говорить про дуже низьку можливість сплати платіжних зобов`язань.

3. Організація обліку з покупцями та замовниками

3.1 Економічний зміст розрахунків з покупцями і замовниками, та завдання об`єкту обліку

Здійснюючи свою виробничо-господарську діяльність підприємства вступають в різні розрахункові відносини з різними юридичними і фізичними особами. Ці розрахунки пов'язані з формуванням основних і оборотних засобів, реалізацією виробленої продукції і наданням послуг, формуванням і розподілом прибутку та ін.

Правильна організація розрахунків потребує суворого дотримання фінансової дисципліни, власної оплати боргів і забезпечення своєчасного отримання коштів за реалізовану продукції, виконані роботи, надані послуги. Несвоєчасне надходження коштів за продукцію (товари, роботи) призводить до фінансових труднощів у веденні господарства.

Дебіторська заборгованість спричиняє вилученню коштів з обороту підприємства, що негативно позначається на їх фінансовому стані. Завданнями бухгалтерського обліку розрахункових операцій є:

дотримання встановлених правил розрахункових операцій;

своєчасне документальне оформлення розрахункових операцій;

своєчасне і достовірне ведення аналітичного і синтетичного обліку;

своєчасне відображення розрахункових операцій в податковому обліку;

своєчасне взаємне звіряння;

недопущення нереальної дебіторської заборгованості.

Розрахункові операції здійснюються відповідно до законодавства України в порядку встановленому Національним банком України.

Сільськогосподарські підприємства в процесі своєї діяльності одержують продукцію рослинництва, тваринництва і промислового виробництва, яку вони частково залишають для власних потреб (посівний матеріал, корми та ін.), а основну її частину реалізують.

Канали реалізації можуть бути наступними:

заготівельним та переробним організаціям (хлібоприймальні пункти, м'ясокомбінати, молокозаводи, цукрозаводи та ін.);

установам громадського харчування;

на ринку, через мережу роздрібної торгівлі;

власним робітникам;

- школам і дошкільним установам;

- іншим покупцям і замовникам.

Окрім того сільськогосподарські підприємства можуть надавати різноманітні послуги та виконувати сільськогосподарські роботи.

Бухгалтерський облік продажу товарів, надання послуг і виконання робіт є однією з основних і найбільш відповідальних ділянок бухгалтерської роботи. Правильне визначення і відображення в бухгалтерському обліку доходів і витрат, податків, а також фінансових результатів має велике значення для забезпечення ефективності господарсько-фінансової діяльності підприємства.

Кошти, отримані від покупців і замовників, є основним джерелом формування основних та оборотних засобів підприємства, фонду заробітної плати, подальшого розвитку виробництва. Тому так важливо приділяти належну увагу обліку розрахунків з покупцями і замовниками.

Завданням бухгалтерського обліку в цій сфері є суворий контроль за постачанням продукції та розрахунків за неї; вчасне та повне надходження коштів; перевірка інформації щодо платоспроможності покупців і замовників; вчасний розрахунок з бюджетом по податку на додану вартість, а також перевірка правильності та вчасності документального оформлення господарських операцій.

Слід пам'ятати, що дебіторська заборгованість, яка виникла з вини покупців і замовників, свідчить про вилучення коштів з обороту підприємства.

Якщо по заборгованості вже минув строк позовної давності, який складає 3 роки, то дебіторська заборгованість за рішенням керівника списується на фінансові результати.

Методичні засади бухгалтерського обліку розрахунків з дебіторами (до яких належать покупці і замовники) визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 “ Дебіторська заборгованість”.

3.2 Принципи організації безготівкових розрахунків

Розрахункові відносини в Україні зумовлені наявністю товарного виробництва, товарного обороту грошей. В Україні більшість розрахунків здійснюється у безготівковій формі.

Зобов'язання платника розрахуватись з своїм контрагентом за поставлену йому продукцію виникає в наслідок укладення відповідного договору поставки, купівлі-продажу, підряду.

Існування цього зобов'язання базується на відповідному виконанні отримувачем засобів (поставником, підрядчиком, виконавцем тощо), свого зобов'язання по цьому договору, яке є зустрічним по відношенню до зобов'язання платника.

Безготівковий грошовий обіг - це рух грошових коштів без використання готівкових грошових знаків шляхом перерахування сум за рахунками в банках чи зарахування взаємних вимог. У безготівковому обігу гроші функціонують як засіб платежу, бо є певний проміжок часу між одержуванням товарів та оплатою їх. Переваги безготівкового обігу перед готівковим очевидні - прискорюється обіг грошових коштів господарських суб'єктів; значно скорочуються суспільні витрати обігу; збільшуються можливості держави щодо регулювання грошової сфери тощо.

Безготівкові розрахунки - розрахунки, що проводяться без участі готівки, тобто в сфері безготівкового грошового обігу. Безготівкові розрахунки поділяються на міжбанківські та міжгосподарські, які обслуговують, відповідно, відносини між банками та між клієнтами банків. Безготівкові розрахунки є розрахунками (платежами) за продукцію та послуги, що здійснюються двома основними способами: акцептно-інкасовим, коли поставка передує оплаті, та акредитивним, - коли оплата передує відправленню продукції. Акцепт у даному разі виступає як згода на оплату розрахункових документів. Інкасо - це банківська розрахункова операція, завдяки якій банк одержує гроші за дорученням клієнта і зараховує ці гроші на його банківський рахунок на підставі поданих розрахункових документів. Акредитив - це розрахунковий документ, за яким один банк доручає іншому здійснити за рахунок спеціально заброньованих для цього грошових коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажені чи надані послуги.

Безготівкові розрахунки здійснюються за двома основними грошовими потоками. Це по-перше, надходження грошових коштів на рахунок; по-друге, витрачання коштів з рахунку.

Безготівкові розрахунки між підприємствами, організаціями та установами всіх форм власності, підприємствами без створення юридичної особи і фізичними особами здійснюються у національній валюті України через банки шляхом перерахування коштів з рахунка платника на рахунок одержувача коштів. Кошти з рахунка клієнта списуються за розпорядженням його власника, крім випадків, у яких чинним законодавством передбачене безспірне стягування та безакцептне списання коштів. Розрахункові документи приймаються банком до виконання тільки в межах наявних на рахунку клієнта коштів. Платежі одного клієнта за рахунок коштів іншого не допускається.

Установи банків здійснюють контроль за додержанням правил розрахунків, а також за станом розрахунків підприємств. Підприємства (платники та одержувачі коштів) зі свого боку також мають контролювати проведення безготівкових розрахунків.

Народногосподарське значення безготівкових розрахунків полягає у прискорені обігу грошових і фінансових коштів, забезпеченні в максимально короткий час грошової компенсації виробникам - власникам поставленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг. Прискорення міжгосподарських розрахунків важливе як з мікро-, так із макроекономічної точок зору.

Принципи безготівкових розрахунків - це вихідні положення які визначають конкретний економічний зміст способів і форм розрахунків. У міру реальних ринкових змін в економіці змінюється також принципи організації безготівкових розрахунків, виникають і формуються нові принципи.

Виділяються такі основні принципи організації безготівкових розрахунків:

1. Грошові кошти всіх господарських суб'єктів (як власні, так і залучені) підлягають обов'язковому зберіганню на розрахункових, поточних та інших рахунках в установах банків.

2. Грошові розрахунки і платежі підприємств (організацій) усіх форм власності здійснюється через установи банків, як правило, в безготівковому порядку за документами, що передбачені правилами проведення цих розрахунків. Готівкові розрахунки характерні лише для невеликих за сумою міжгосподарських платежів і обмежених витрат на внутрігосподарські потреби.

3. Розрахунки з покупцями за товарно-матеріальні цінності і послуги проводяться , як правило, після відпуску продукції або надання послуг. Максимальне наближення моменту проведення платежу до терміну відпуску товарів - необхідна умова забезпечення економічності безготівкових платежів. Проведення оплати товарів і послуг після їх відвантаження (відпускання, надання) без затримки платежу свідчить про високу платоспроможність підприємств і ефективну платіжну та договірну дисципліну в народногосподарському обороті країни.

4. Платежі за товари і послуги з рахунка підприємства здійснюються, як правило, за згодою (акцептом) платника (власника рахунка) після перевірки виконання постачальником договірних умов. У разі порушення умов договору платник може відмовитися від оплати розрахункових документів, про що повідомляє постачальника у порядку і в терміни, непередбачені договором. Цей принцип організації безготівкових розрахунків відображає основоположну роль споживача (покупця) в системі ринкових відносин.

5. Безготівкові розрахунки проводяться за рахунок і в межах коштів, що є на рахунку платника, або його права на одержання кредиту (банківського чи комерційного). Якщо на рахунку покупця немає достатніх грошових коштів, платежі не можуть бути здійснені в принципі “Не постачати, не маючи гарантій оплати” - правило ринкових відносин. Банком відкривається і обслуговується картотека неоплачених вчасно розрахункових документів. Платежі проводяться в міру надходження грошових коштів на рахунок платника.

6. Зарахування коштів на рахунок одержувача відбувається після списання відповідних грошових сум з рахунка платника. Банк зобов'язаний проконтролювати ці рахунки, щоб попередити зловживання, що мають місце під час оплати безтоварних документів. Якщо буде встановлено факт подання в банк безтоварних розрахункових документів, то банк зобов'язаний стягнути штраф з підприємства (організації), яке виписало такий документ.

7. Постачальники і покупці (споживачі) мають право вільного вибору форми безготівкових розрахунків і способу платежу, що узгоджується при укладанні договорів поставок або договорів підряду. Банк не втручається у договірні відносини та вибір форм розрахунків і способу платежу. Платники й одержувачі коштів контролюють вчасне проведення розрахунків і претензій, що виникають, розглядають їх у встановленому претензійно-позовному порядку без участі банківських установ. Необхідним є використання найраціональних форм і способів безготівкових розрахунків у даних фінансово-господарських умовах.

Недотримання принципів організації безготівкових розрахунків призводить до кризи всієї системи розрахунків (платіжної кризи).

В системі юридичних і економічних наук виділяється таке поняття, як спосіб безготівкових розрахунків.

Спосіб безготівкових розрахунків у широкому розумінні - це економічно і фінансово обумовлений порядок здійснення грошових відносин між постачальником (продавцем) і платником (покупцем). Спосіб розрахунків визначаються конкретними умовами виконання господарськими суб'єктами своїх грошових зобов'язань один перед одним. різні форми економічної організації сфери грошового обороту зумовлюють і різні способи платежу за продукцію.

У сучасній системі безготівкових розрахунків господарські суб'єкти використовують два основних способи платежу:

- перерахування коштів з банківського рахунка на рахунок одержувача коштів шляхом відповідних записів щодо них.

- зарахування взаємних вимог платника і одержувача коштів.

Призначення того чи іншого способу розрахунку полягає в погашені грошових зобов'язань юридичних і фізичних осіб.

Одна з актуальних наукових проблем - визначення струкрурно- функціональних компонентів системи безготівкових розрахунків. Важливо розрізняти такі складові даної системи:

- принципи безготівкових розрахунків;

- вимоги до організації розрахунків;

- форми розрахунків;

- розрахункові документи;

- способи безготівкових розрахунків;

Оскільки безготівкові розрахунки мають вирішальне значення у здійсненні народногосподарського обороту, необхідний контроль за станом розрахунків, законністю проведення грошових операцій, правильним оформленням розрахункових документів та вчасністю їх проходження.

Як правило, безготівкові розрахунки поділяються за об'єктом розрахунків, тобто залежно від призначення платежу, на дві групи:

- розрахунки за товарні операції - платежі за товарно-матеріальні цінності, надані послуги і виконанні роботи;

- розрахунки за нетоварні операції - сплата податків та перерахування інших платежів до бюджету, одержання і повернення банківських позичок, страхових сум тощо.

В залежності від місця проведення безготівкових розрахунків виділяють:

- внутрідержавні (внутріміські, що здійснюються в межах одного населеного пункту, і міжміські - за межами цього пункту);

- міждержавні розрахунки (між господарськими суб'єктами, які знаходяться на територіях різних держав).

Безготівкові розрахунки класифікуються також як:

- гарантовані, тобто, такі що забезпечують гарантію платежу за рахунок депонування грошових засобів;

- негарантовані, тобто, такі за яких платіж не гарантується;

Залежно від способу реалізації продукції безготівкові розрахунки можуть буди:

- прямі - здійснюються безпосередньо між постачальниками;

- транзитні - здійснюються за наявності проміжних структур (ланок).

Нормалізація системи безготівкових розрахунків сприятиме становленню нормальних ринкових відносин. Проблема органічного зв'язку системи безготівкових розрахунків з ринковим середовищем, що формуються у вітчизняному сільскому господарстві, набуває сьогодні особливої актуальності.

У сучасних умовах використовуються такі основні форми безготівкових розрахунків:

- платіжне доручення;

- платіжні вимоги - доручення;

- чеки;

- акредитив;

- платіжні вимоги;

- векселя;

- інкасові доручення (розпорядження).

1) Платіжне доручення .

В господарському обороті України, поширеною правовою формою безготівкового розрахунку є платіжне доручення. Сукупність цієї форми зводиться до того, що на бланку банку, заповненого у відповідності з вимогами НБУ, володар рахунку дає доручення банку, що його обслуговує, про перерахування визначеної їм суми зі свого рахунку на рахунок суб'єкта розрахункових відносин за поставлену продукцію, надану послугу тощо. Таким чином платіжне доручення - розрахунковий документ який є письмово оформленим дорученням клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної сумі коштів зі свого рахунку.

Розрахунки платіжним дорученням - одна з найпоширеніших форм безготівкових розрахунків у господарському обороті України. Позитивною рисою розрахунків із застосуванням платіжних доручень є їхній універсальний характер. Доручення широко застосовується в розрахунках за найрізноманітнішими платежами.

Технологія розрахунків платіжними дорученнями полягає в тому, що банк платника списує зазначену у доручені суму з рахунка платника і зараховує її на рахунок постачальника.

Платіжні доручення в Україні застосовуються при розрахунках за поставлені товарно-матеріальні цінності і надані послуги, для попередньої оплати товарів і послуг, внесення авансових платежів у випадках, передбачених чинним законодавством, погашення кредиторської заборгованості постачальником за раніше одержані товари і послуги. Крім того, підприємства й організації розраховуються платіжними дорученнями при здійсненні нетоварних операцій: розрахунків із державним бюджетом, органами соціального страхування тощо.

При розрахунках за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги) у платіжному дорученні в рядку “призначення платежу” вказується назва (вид) відвантаженої продукції (виконаних робіт, послуг), номер, дата товарно-транспортного чи іншого документа, що підтверджує відвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг).

Усі примірники платіжних доручень мають бути ясно і чітко оформлені. Доручення приймаються до виконання банками протягом 10 календарних днів з дня виписки. День заповнення платіжного доручення не враховується.

Доручення застосовуються також при розрахунках у порядку планових платежів на підставі договорів та угод рівномірних і постійних поставках між постачальниками і покупцями.

У двосторонньому договорі передбачаються розмір та строки перерахування коштів, періодичність звернення розрахунків і порядок проведення кінцевого розрахунку покупцем. Останній платіж за договором, як правило, має врахувати взаємну заборгованість між постачальником і покупцем.

3.3 Первинний облік розрахунків з покупцями і замовниками

В сучасних умовах роль бухгалтерського обліку, який формує фактичну інформацію, безперечно підвищується, адже дуже важливо мати якісну, своєчасну і достовірну облікову інформацію для прийняття рішення суб'єктом, що господарює, розширяться його функції, оскільки на нього покладено серед інших насамперед контрольну функцію.

А для чіткого контролю необхідно насамперед визначити місце первинного обліку в інформаційній системі управління.

Первинний облік - це початкова стадія системного сприйняття і реєстрації окремих операцій, що характеризують процеси і явища, які відбуваються на підприємстві.

Первинні документи - це документи, які складаються у момент здійснення господарської операції.

Первинні та зведені документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні включати такі обов'язкові реквізити:

назва документа (форми);

дата і місце його складання;

назва підприємства, від імені якого складається документ;

зміст та обсяги господарської операції, одиниці виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і за правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В філіалі “Колос” для обліку розрахунків з покупцями і замовниками використовують рахунок 36 “Розрахунки з покупцями і замовниками”.

Первинний облік по цим розрахункам в господарстві ведеться з використанням таких первинних документів, як накладна (форма № 87), рахунок-фактура (форма 868-а), податкова накладна.

Накладна виписується в трьох примірниках, де зазначено номер накладної, дата видачі, відомості про назву культури, кількість, ціна за одиницю продукції і загальна сума, а також зазначається сума податку на додану вартість. А також дані про те, кому видана накладна і від кого. Завіряється підписами директора підприємства, яке реалізовує продукцію, бухгалтера підприємства (головного), особи , яка здала продукцію і особи, яка прийняла продукцію.

Разом з накладною продавцю видається рахунок-фактура (форма 868-а), яка виписується в господарстві в трьох примірниках, як і накладна, 1 примірник залишається в бухгалтерії, 1- видається покупцю, 1- залишається у завідуючого складом.

В рахунку фактурі зазначається найменування підприємств, які продають та які отримують продукцію, також в цьому документі містяться дані про обслуговуючий банк підприємства постачальника та підприємства платника, їх рахунки в банках, коди підприємств, також зазначається кому виданий документ і на підставі, якого документу (номер доручення). Записується найменування продукції, кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю продукції, податок на додану вартість, а також загальна сума до сплати. Підписують рахунок-фактуру директор і головний бухгалтер.

Покупець, який купує продукцію, одержує в бухгалтерії податкову накладну, що містить зазначені окремими рядками:

порядковий номер податкової накладної;

дату виписування податкової накладної;

назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по-батькові фізичної особи, зареєстрованої, як платник податку на додану вартість;

податковий номер платника податку на додану вартість;

опис товарів та їх кількість;

ціну продажу без врахування податку;

ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця в двох примірниках. Копія залишається в бухгалтерії, а оригінал видається покупцю.

Податкова накладна є звітним документом, податковим і одночасно розрахунковим.

Право на складання податкової накладної надається виключно особам, зареєстрованим, як платники податку.

Податкова накладна не виписується, якщо обсяг разового продажу не перевищує 20 гривень.

В господарстві головний бухгалтер виписує податкову накладну, накладну, рахунок-фактуру на підставі дозволу директора даного господарства, а також приходного касового ордера, а саме квитанції цього документа, якщо дане підприємство не є боржником покупця і одразу оплачує суму за продукцію в касу господарства.

В даному господарстві первинні документі не своєчасно поступають в бухгалтерію, тому нами розроблений графік документообороту по 36 рахунку, тобто оборот первинних документів по розрахунках з покупцями і замовниками.

Дані про оплату покупцем товарів, якщо він сплачує за продукцію через обслуговуючий банк, надходять на підприємство через такий документ як кредитове авізо. Тобто відомості про перерахування коштів від покупця за певну продукцію і на певну суму. В даній курсовій роботі ми застосовуємо платіжне доручення для відображення оплати покупцем продукції, оскільки кредитове авізо надходить з банку і на автоматичних носіях надруковані дані про оплату боргу. Також дані про перерахування коштів на рахунок в банку містяться в виписці банку.

На основі накладної складається такий накопичувальній документ в філіала “Колос” як “Реалізація продукції сільськогосподарського виробництва по складу за певний місяць по собівартості”. Цей документ ведеться на довільних листках, в ньому зазначається вид продукції, дата її видачі, номера накладних, кількість і сума по собівартості.

Первинний облік має якнайповніше задовольняти вимоги всіх видів обліку.

Дані первинного обліку використовуються в процесі здійснення контрольно-ревізійних та аудиторських перевірок для аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства з метою визначення його місця на ринку.

3.4 Синтетичний і аналітичний облік розрахунків з покупцями і замовниками

Рахунок 36 “Розрахунки з покупцями і замовниками” використовується в філіалі “Колос” для відображення узагальнення інформації про розрахунки з покупцями і замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи та надані послуги, крім заборгованості, яка забезпечена векселями.

Цей рахунок активний, балансовий, призначений для обліку розрахунків.

Рахунок 36“Розрахунки з покупцями і замовниками” має такі субрахунки:

361 “ Розрахунки з вітчизняними покупцями”;

362 “ Розрахунки з іноземними покупцями”.

За дебетом рахунка 36 “Розрахунки з покупцями і замовниками” відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг, яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки та збори (обов'язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів та включені у вартість реалізації, за кредитом - суми платежів, які надійшли на рахунок підприємства в банківських установах в касу та інші види розрахунків. Сальдо рахунку відображає заборгованість покупців і замовників за одержану продукції (роботи, послуги).

Аналітичний облік розрахунків з покупцями і замовниками ведеться за кожним покупцем і замовником, за кожним пред'явленим до сплати рахунком.

В філіалі “Колос” аналітичний облік розрахунків з покупцями і замовниками ведеться по кожному покупцю в спеціально відведеній книзі по 36 рахунку. В ній зазначається сальдо на початок місяця, культури, які одержали, за якою накладною (номер накладної), коли проведена оплата, на підставі якого документа. Також вказується оборот за місяць та сальдо кінцеве.

В бухгалтерії філіала “Колос” складають Зведену по реалізації сільськогосподарської продукції покупцям і замовникам за звітний місяць. В ній містяться дані про найменування організацій - покупців продукції, найменування культур, кількість проданої культури тому чи іншому покупцеві та сума на яку реалізовано продукцію, без податку на додану вартість, окремо ставлять колонку “Разом”, а також колонку “ПДВ”. Потім в колонку “Разом” проставляють загальну кількість і суму по кожному покупцю і також в кінці зведеної проставляють кількість і суму реалізованої культури (по кожній культурі) за звітний місяць.

Також по рахунку 36 “Розрахунки з покупцями і замовниками” ведеться в господарстві Оборотна відомість, де наводяться дані по кожному покупцеві, а саме сума, яку вони заборгували нам чи ми їм, сума на яку ми реалізували продукцію, а також сума яку сплатили покупці за товари, і сума яку заборгувало господарство перед покупцями або ж яку не сплатили покупці за реалізовану продукцію на кінець місяця.

Як уже зазначалося в філіалі “Колос” змішана форма обліку. Лише 30, 31, 372 рахунки, відповідно “Каса”, “Рахунки в банках”, “Розрахунки з підзвітними особами” ведуться в 1, 2, 7 журналах-ордерах. Всі інші рахунки ведуться в меморіально-ордерній формі обліку.

Меморіальні ордера оформляють на спеціальному бланку, на підставі первинних документів або накопичувальних відомостей. Його перевіряє і підписує головний бухгалтер або його заступник. У меморіальному ордері коротко описується зміст господарської операції або дається посилання на документ, зазначається шифр кореспондуючих рахунків і сума обороту.

Записи ґрунтують у реєстрі синтетичного обліку - Головній книзі.

Меморіально-ордерна форма відрізняється простотою і гнучкістю побудови синтетичних і аналітичних регістрів, що дозволяє рівномірно розподілити обсяг роботи між працівниками бухгалтерії.

За грудень місяць в філіалі “Колос” були здійснені такі господарські операції по рахунку 36 “Розрахунки з покупцями і замовниками” в 2003 році.

3.1. Журнал господарських операцій філії „Колос” за грудень 2003 року

Зміст господарської операції	Кт	Дт	Сума, грн
1	2	3	4
1.СП СХП продано продукцію за плановою собівартістю	901	27	3563
2. Дохід від реалізації продукції	361	701	10160
3. Податок на додану вартість	701	641	1693,93
4. Продано за готівку по собівартості Кутарій А. А.	901	27	489,20
5. Дохід від реалізації продукції	361	701	1026,66
6. Нараховано ПДВ	701	641	146,66
7. Продано за готівку по собівартості Труш В. М.	901	27	32
8. Дохід від реалізації продукції	361	701	54
9. Нараховано ПДВ	701	641	9
10.Продано по собівартості продукцію Слов`янському молокозаводу	901	27	320
11. Дохід від реалізації продукції	361	701	710,40
12. Нараховано ПДВ	701	641	118,40
13. Продано за готівку по собівартості Ткачук А.А.	901	27	1120
14. Дохід від реалізації продукції	361	701	1400
15. Нараховано ПДВ	701	641	233,33
16. Продано продукцію по собівартості Шахтер ПТК	901	27	3450
17. Дохід від реалізації продукції	361	701	5790,02
18. Нараховано ПДВ	701	641	965
19. Продано продукцію по собівартості СП СХП	901	27	160
20. Дохід від реалізації продукції	361	701	550
21. Нараховано ПДВ	701	641	91,65
22. Продано за готівку по собівартості Диденко Л. В.	901	27	35
23. Дохід від реалізації продукції	361	701	163,33
24. Нараховано ПДВ	701	641	23,33
25. Продано за готівку по собівартості Колода Ю.М.	901	27	115
26. Дохід від реалізації продукції	361	701	198,92
27. Нараховано ПДВ	701	641	28,42
28. Продано за готівку по собівартості Істратову А.Н.	901	27	320
29. Дохід від реалізації продукції	361	701	427,70
30. Нараховано ПДВ	701	641	71,30
31. Продано продукцію по собівартості СП СППТК	901	27	3200
32. Дохід від реалізації продукції	361	701	3952
33. Нараховано ПДВ	701	641	658,74
31. Продано продукцію по собівартості ПП.Кислиця	901	27	410
32. Дохід від реалізації продукції	361	701	537,60
33. Нараховано ПДВ	701	641	89,60
34. Продано продукцію по собівартості ТОВ “Нива”	901	27	1100
35. Дохід від реалізації продукції	361	701	6560
36. Нараховано ПДВ	701	641	1093,32
37. Продано за готівку по собівартості Вовк Л.М.	901	27	40
38. Дохід від реалізації продукції	361	701	70
39. Нараховано ПДВ	701	641	11,70
40. Продано продукцію по собівартості ТОВ “Надія”	901	27	950
41. Дохід від реалізації продукції	361	701	3558,33
42. Нараховано ПДВ	701	641	508,33
43. Продано за готівку по собівартості Адномах Л. Ф.	901	27	210
44. Дохід від реалізації продукції	361	701	910
45. Нараховано ПДВ	701	641	130
46. Продано продукцію по собівартості ВАТ”СКЗ”	901	27	7500
47. Дохід від реалізації продукції	361	701	27500
48. . Нараховано ПДВ	701	641	4583
43. Продано за готівку по собівартості Савіной Н.Д.	901	27	4
44. Дохід від реалізації продукції	361	701	6,25
45. Нараховано ПДВ	701	641	1,04
46. Продано по собівартості ДСУ	901	27	8500
47. Дохід від реалізації продукції	361	701	19210
48. . Нараховано ПДВ	701	641	3201,66

Рахунок 36 “Розрахунки з покупцями і замовниками” може кореспондувати з іншими рахунками, крім тих, які були здійснені в філіалі ”Колос”. Приклади проводок наведені в таблиці 3.2.

3.2. Приклад кореспонденції рахунку 36 “Розрахунки з покупцями і замовниками”

Зміст господарської операції	Кредит	Дебіт
1. Суми авансів, обігових коштів одержаних у тимчасове користування, зарахування підрядником в оплату за своїми рахунками, що пред'явлені замовниками	361	371
2. Перерахування покупцями і замовниками невикористаних сум	361	311
3.Кредитор.заборгованість з термінами позовної давності,що минули	361	717
4. Оплата розрахункових документів замовниками	311	361
5. Зарахування одержаних авансів	371	361
6. Дебіторська заборгованість з простроченими термінами позовної давності	944	361
7. Одержані векселі за відвантажену продукцію в міру пред'явлення розрахункових документів	341	361
8.Списана дебіторська заборгованість покупців, що визнана безнадійною	38	361
9. Видано вексель в забезпечення заборгованості за недопоставлену продукцію	62	361
10. Повернуто страховику страхові платежі	76	36
11.Нараховано негативну курсову різницю по дебіторській заборгов.	94	36
12. В результаті зміни фінансового стану покупця відновлюється сума його заборгованості, що раніше визнана безнадійною	36	38
13. Нарахований страховий платіж при поставці продукції покупцю	36	76
14. Залік взаємної заборгованості	63	36

В сучасних умова господарювання мета інвентаризації полягає у виявленні фактичної наявності і стану об'єкту, що перевіряється, виявленні відхилень від тих нормативних, планових і багатьох інших характеристик, у відповідності з якими він може функціонувати, та їх нормативно-правовому регулюванні.

4. Удосконалення обліку розрахунків з покупцями і замовниками

4.1 Основні напрямки реформування бухгалтерського обліку в Україні