Інвентаризація активів і зобов’язань як метод бухгалтерського обліку і достовірність відображення об’єктів обліку в фінансовій звітності
Методика і техніка проведення інвентаризації активів і зобов’язань на прикладі сільськогосподарського товариства “Моноліт”, її види і цілі. Визначення розмірів матеріального відшкодування, оформлення і відображення в обліку результатів інвентаризації.
| Рубрика | Бухгалтерский учет и аудит |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 14.04.2009 |
| Размер файла | 71,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Зміст
Вступ
1. Огляд літератури
2. Організаційно-економічна характеристика господарства
3. Інвентаризація активів і зобов'язань, як метод бухгалтерського обліку і достовірність відображення об'єктів обліку в фінансовій звітності
3.1 Види і завдання по проведенню інвентаризації
3.2 Методика і техніка проведення інвентаризації активів і зобов'язань
3.2.1. Інвентаризація грошових засобів
3.2.2 Інвентаризація основних засобів
3.2.3 Інвентаризація товарно-матеріальних цінностей
3.2.4 Інвентаризація поголів`я тварин і птиці
3.2.5 Інвентаризація зобов`язань
3.3 Оформлення і відображення в обліку результатів інвентаризації
3.3.1 Оформлення, відображення і визначення результатів інвентаризації
3.3.2 Порядок визначення розмірів матеріального відшкодування за результатами інвентаризації
4. Удосконалення порядку проведення інвентаризації і відображення її результатів в документах
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Формування ринкової економіки України здійснюється шляхом запровадження нових суспільно-економічних відносин, які базуються на існуванні різних форм власності та способів господарювання. Адміністративні методи керування поступово втрачають свої функції в управлінні народногосподарським комплексом. На зміну їм приходять економічні методи управління, які ґрунтуються на:
· нових прогресивних технологіях безвідходного виробництва продукції, конкурентноспроможної на внутрішньому та зовнішньому ринках;
· застосуванні таких систем оподаткування, які б заохочували до збільшення кількості, якості та прибутковості продукції;
· впровадження конкретних відносин між товаровиробниками і державою, що зумовлюється взаємним зиском;
· стимулюванні інвестицій у матеріально-технічну базу виробничої та соціальної сфери аграрної мікроекономіки.
У сільському господарстві нові економічні відносини формуються надто повільно, адже у соціально-економічному розвитку країни сільське господарство посідає особливе місце. Це одна з основних галузей народного господарства, яка забезпечує виробництво продуктів харчування і є найпершою умовою розвитку суспільства. Продукти сільського господарства і промислові товари, що виробляються з сільськогосподарської сировини становлять 75% фонду народного споживання.
Основні завдання сільського господарства -забезпечити інтенсивний розвиток і підвищення ефективності всіх його галузей з метою збільшення виробництва і поліпшення якості продукції, більш повне задоволення потреб населення в продуктах харчування і промисловості в сировині. Вирішення цих завдань значною мірою залежить від рівня використання досягнень науково-технічного прогресу, поглиблення зв'язків сільського господарства з усіма галузями агропромислового комплексу, радикальних перетворень в економічних відносинах та прискорення соціальної перебудови села.
В умовах економічної кризи, спаду виробництва, зниження продуктивності праці, збільшення виробництва значної кількості робітників та службовців в організації праці та її оплати відбуваються значні зміни. Відсутність соціальних гарантій, реальної економічної свободи працівників, недосконале трудове законодавство призвели до погіршення кон'юнктури ринку робочої сили в аграрному секторі, знизили професійну і територіальну мобільність селян, а також рівень життя сільського населення. Тому значної актуалізації набули питання контролю затрат праці та її оплати, яка є фінансовим і соціальним фактором ефективного розвитку сільськогосподарського підприємства та аграрного сектора взагалі.
Підвищення ефективності виробництва, дійсну і достовірну інформацію про втрати праці на кожній виробничій ділянці, використання робочого часу і його оплати повинен забезпечити бухгалтерський облік. Основним завданням інвентаризації є:
· перевірка дотримання законодавства в роботі підприємства;
· обґрунтованість планування використання активів підприємства;
· наявності затверджених нормативних документів, які регулюють використання ресурсів підприємства та інше.
За методологічну основу дослідження береться чинні законодавчі акти державних структур України, нормативно-довідкова література, а також монографії, статті вітчизняних та закордонних вчених економістів-аграрників.
Конкретним підприємством на прикладі якого розглядається тема курсового проекту є Селянське фермерське господарство “МОНОЛІТ”
1. Огляд літератури
Темі даного курсового проекту присвячено досить багато наукових статей, нормативно-правових документів - законів, інструкцій, положень тощо. Розпочати огляд літератури необхідно з Конституції України [1], що є основним законом нашої держави, і всі інші закони, постанови Уряду, укази Президента приймаються на її основі. Статтею 13 Конституції затверджується право власності і держава при цьому забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а згідно статті 42 кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
На підставі Конституції прийнятий Закон “Про власність”[2], яким передбачені основні форми власності як індивідуальна (особиста і приватна) і державна, а також суб'єкти права власності - народ України, громадяни, юридичні особи та держава.
Право власності і право на підприємницьку діяльність реалізується за допомогою створення підприємств, діяльність яких в свою чергу регламентується Законом “Про підприємства в Україні” [3]. Даний Закон визначає види і організаційно-правові форми підприємств, правила їх створення, реєстрації, реорганізації, ліквідації та механізм здійснення ними підприємницької діяльності.
На превеликий жаль, більша частина підприємств аграрного сектору економіки, що працювали до 2000 р., були збитковими, тому, враховуючи необхідність докорінних змін у вирішенні цієї проблеми, був виданий Указ Президента “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки ”[4], відповідно до якого передбачалося, реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 р. колективних сільгосппідприємств на засадах приватної власності на землю та майно.
Беручи до уваги необхідність приоритетного розвитку сільського господарства в нашій країні, парламентарі та урядовці розробили декілька нормативних правових актів, що надають певні пільги сільськогосподарським товаровиробникам при виробництві і реалізації їх продукції. Це, зокрема, Закон “Про фіксований сільськогосподарський податок”[5], яким передбачено замінити більшу частину податків єдиним фіксованим податком.
Закон “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 рр.”[6] встановлює такі пільги, як граничний рівень цін при споживанні електроенергії газу та нафтопродуктів, пільги, щодо сплати ввізного мита та ПДВ на запчастини до сільгосптехніки до 1.01.2004 р. На цей же термін нарахований при реалізації продукції власного виробництва ПДВ залишаються в розпорядженні сільськогосподарських підприємств.
Для успішного здійснення підприємницької діяльності на кожному підприємстві ведеться бухгалтерський облік, єдині методологічні засади якого встановлені Законом України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”[7]. Щодо обраної теми дослідження статтею 10 цього Закону зазначено, що для забезпеченості достовірності даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, при якій перевіряються й документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.
Зауважимо, що ще до прийняття зазначеного Закону неодноразово ставились питання про реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів. Відповідна Програма [8], затверджена КМУ, визначила основні завдання реформи - створення національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (далі - П(С)БО), серед яких зупинимося на таких, що безпосередньо стосуються обраної теми.
П(С)БО 2 ”Баланс” [9] визначає зміст і форму бухгалтерського балансу та загальні вимоги до розкриття його статей. П(С)БО 4 “Звіт про рух грошових коштів” [10] визначає зміст та форму звіту про рух грошових коштів протягом звітного періоду в результаті діяльності підприємства. В цьому П(С)БО дається визначення операційної, фінансової та інвестиційної діяльності підприємства.
При проведенні інвентаризації та ревізії на підприємствах особи на те уповноважені мають спиратися на П(С)БО 7 “Основні засоби” [11], яким визначаються методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності. При інвентаризації нематеріальних активів слід посилатися на П(С)БО 8 “Нематеріальні активи” [12], який відповідно визначає методологічні засади формування в обліку інформації про нематеріальні активи. Згадані П(С)БО розглядають методи оцінки названих об'єктів та методи нарахування на них амортизації. При інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, готової продукції слід керуватися П(С)БО 9 “Запаси”[13], яким передбачені визнання і первісна оцінка запасів, оцінка вибуття запасів, оцінка запасів на дату балансу, розкриття інформації про запаси в примітках до фінансової звітності.
При інвентаризації розрахунків не буде зайвим звернення до П(С)БО 10 “Дебіторська заборгованість” [14], що визначає оцінку дебіторської заборгованості, відображення її в балансі та розкриття інформації про неї в примітках до фінансової звітності. Також при інвентаризації розрахунків треба спиратись і на П(С)БО 11 “Зобов'язання” [15], яким регламентується визнання і оцінка зобов'язань, відображення їх у звітності.
При інвентаризації незавершеного виробництва та інвентаризації витрат необхідно звернутися до П(С)БО 16 “Витрати” [16], в якому дається класифікація витрат, склад витрат, їх визнання і оцінка, поняття виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), склад загальновиробничих витрат та методика їх розподілу.
Для обліку активів, капіталу і зобов'язань передбачено План рахунків бухгалтерського обліку [17], що є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності. У ньому за десятковою системою наведено коди й найменування синтетичних рахунків: субрахунків, що розміщуються в певних класах (з 0 по 9). Можна підкреслити, що запровадження нового плану рахунків викликало неоднозначну реакцію у бухгалтерів та вчених економістів. Зокрема, С.Л. Шатковська [18] вказує на неузгодженість Плану рахунків з податковим обліком, відмічає проблему ускладнення обліку необоротних активів, доходів і витрат.
Проблему реформування бухгалтерського обліку після прийняття Закону “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність” та Національних положень (стандартів) порушують Бутко А.Д. та Бакун Ю.В. [19], що наголошують на усуненні розбіжностей між згаданими нормативними документами та податковим і господарським законодавством.
Бухгалтерський облік неможливий без документального оформлення записів, що підтверджують факти господарських операцій. Положення “Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку” [20] встановлюють порядок створення, прийняття і відображення в обліку, а також зберігання первинних документів, облікових реєстрів та звітності.
Підходячи суто до ключового об'єкту наших досліджень - інвентаризаційні роботи, відмітимо, що основним документом, який регламентує її здійснення на підприємстві є Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів та розрахунків [21], яка містить основні завдання інвентаризації, порядок складання інвентаризаційних описів, порядок регулювання інвентаризаційних різниць, повноваження інвентаризаційних комісій, строки проведення інвентаризації окремих об'єктів.
Втім, при інвентаризації окремих об'єктів обліку слід також керуватися і тими нормативними документами, якими передбачаються умови зберігання і обліку таких об'єктів. Так, при інвентаризації грошових коштів в касі підприємства слід керуватися Положенням “Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні [22], в якому темі інвентаризації каси присвячено розділ, а при інвентаризації коштовностей (дорогоцінних металів, каміння ) - відповідно Інструкцією [23].
При встановленні інвентаризацією нестач необхідно достовірно визначити розмір матеріального збитку, завданого підприємству; для цього головний бухгалтер має застосовувати затверджений КМУ Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення, псування матеріальних цінностей [24], що містить формулу для визначення розміру збитку і відповідні коефіцієнти для різних видів цінностей.
Також треба мати на увазі, що відповідні випадки, у яких слід обов'язково проводити інвентаризацію містяться і в Порядку подання фінансової звітності [25].
В цій роботі при її написанні використовувалися також добірки різних авторів з питань інвентаризації. Розділ, написаний Л. Гуйдою [26] присвячений актуальним питанням інвентаризації зобов'язань, розрахунків, грошових коштів, бланків суворої звітності, а розділ, написаний А. Раєвою [27] містить цінні поради щодо інвентаризації нематеріальних активі, основних засобів. Окрема стаття присвячена автором питанню регулювання інвентаризаційних різниць. А в статті “Отражение результатов инвентаризации в бухгалтерском учете ” [28] А. Раєва наводить конкретні приклади визначення сум матеріального збитку, виявлених під час інвентаризації та методику відображення таких сум у бухгалтерському обліку.
Оскільки часто інвентаризація є часткою ревізійної роботи, то деякі методи і пропозиції щодо проведення успішного контролю за зберіганням матеріальних цінностей можна взяти зі статей, присвячених контролю і ревізії. Так Н. Цуканова в статті “Ревізія кас і касових операцій” [29] визначає предмет ревізії, механізм проведення ревізії каси, порядок проведення документальної перевірки касових операцій та перевірки дотримання касової дисципліни на підприємстві, контроль за зберіганням грошей та інших цінностей в касі.
Інша стаття Н. Цуканової [30] присвячена ревізії основних засобів, де вона розглядає окремі питання, пов'язані з правильною організацією інвентаризації основних засобів. Є у цього автора і окремі статті з ревізії матерільних цінностей [31] та розрахунків [32], з яких можна дістати корисну інформацію стосовно проведення інвентаризації зазначених об'єктів.
Як відомо, кваліфіковано провести ревізію і інвентаризацію, об'єктивно і принципово обґрунтувати кожний факт, наведений в акті ще не означає закінчити ревізійну роботу. Романів М.В. [33] звертає увагу на важливість подальшого контролю за фактичним втіленням в життя розроблених заходів виданих наказів, прийнятих рішень на підставі матеріалів ревізії, наголошує на обов'язковому усуненні фінансових хиб, виявлених ревізією.
2. Соціально-економічна характеристика господарства
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Моноліт” Борівського району Харківської області розташоване в населеному пункті: с.Підлиман.
Господарство сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Моноліт” знаходиться в с. Підлиман на відстані 30 км від районного центру -с.м.т. Борова, і в 160 км від обласного центру м. Донецьк. Найближча залізнодорожна станція знаходиться на відстані 12 км у місті Слов'яногірськ.
Пункт по прийому основної сільськогосподарської продукції знаходиться у м. Слов'янську:
здача зерна-30 км;
здача м'яса -30 км;
здача молока -30 км.
Для визначення спеціалізації СТОВ “Дружба” слід проаналізувати дані таблиці №1:
Таблиця №1. Склад і структура товарної продукції в СТОВ "Дружба"
|
Галузі і види продукції |
1998 |
1999 |
2000 |
||||
|
Тис. грн. |
В % до суми |
Тис. грн. |
В % до суми |
Тис. грн. |
В % до суми |
||
|
Зерно |
173 |
26,9 |
364,6 |
29,3 |
236,5 |
18,0 |
|
|
Цукрові буряки |
43,1 |
3,5 |
108,7 |
8,3 |
|||
|
Соняшник |
121,4 |
18,9 |
255,7 |
20,6 |
208,6 |
15,9 |
|
|
Картопля |
0,8 |
0,1 |
|||||
|
Інша продукція рослинництва |
4,1 |
0,6 |
7,4 |
0,6 |
10,8 |
0,8 |
|
|
Рослинництво, всього |
299,3 |
46,5 |
670,8 |
54,0 |
576,1 |
43,9 |
|
|
Молоко |
83,7 |
13,0 |
157,6 |
12,7 |
209,1 |
15,9 |
|
|
ВРХ на м'ясо |
68,5 |
10,6 |
101,6 |
8,2 |
113,8 |
8,7 |
|
|
Свинарство |
12,8 |
2,0 |
|||||
|
На племінні цілі ВРХ |
4,6 |
0,7 |
71,5 |
5,4 |
|||
|
На племінні цілі свиней |
37,2 |
5,8 |
|||||
|
Інша продукція тваринництва |
0,4 |
0,1 |
0,9 |
0,1 |
3,5 |
0,3 |
|
|
Тваринництво, всього |
207,2 |
32,2 |
260,1 |
20,9 |
397,9 |
30,3 |
|
|
Промислова продукція, всього |
28,1 |
4,4 |
23,7 |
1,9 |
38,7 |
2,9 |
|
|
Реалізація іншої продукції і послуг |
108,6 |
16,9 |
288 |
23,2 |
300,8 |
22,9 |
|
|
Разом по господарству |
643,2 |
100 |
1242,6 |
100 |
1313,5 |
100 |
Аналіз даних таблиці №1 показує, що в 1998 році провідною галуззю в господарстві, було рослинництво. Тут було вироблено товарної продукції на суму 299,3 тис. грн., що склало 46,5 % від загальної кількості виробленої товарної продукції в цілому по господарству. Найбільшу питому вагу товарної продукції в рослинництві займає зерно - 26,9 % або 173 тис. грн. Це говорить про те, що головним напрямом діяльності господарства, його спеціалізацією є вирощування зерна. Також в СТОВ “Дружба” значну увагу приділяють вирощуванню соняшнику. В загальній структурі його частка складає 18,9 % або 121,4 тис. грн.
Стосовно тваринництва, слід відмітити, що в загальній структурі товарної продукції, його питома вага становить 32,2 % або 207,2 тис. грн. А по самому тваринництву найбільшу питому вагу має молоко (13% або 83,7 тис. грн.) та ВРХ на м'ясо (10,6% або 68,5 тис. грн.).
Промислова продукція в 1998 році становила 28,1 тис. грн. Або 4,4 % в загальній структурі товарної продукції, якої було вироблено 643,2 тис. грн.
У 2001 році ситуація суттєво не змінилася, провідною галуззю залишається рослинництво. Товарної продукції в цій галузі в 2000 році порівняно з 1998 роком вироблено на 276,8 тис. грн. більше. Провідним напрямом в цій галузі залишається виробництво зерна, хоча в 2000 порівняно з 1998 р., дещо зменшилась питома вага зерна з 26,9 до 18 %. Але при цьому виручка від продажу зерна підвищилась на 63,5 тис. грн., що пояснюється загальноекономічними інфляційними процесами, які зараз глибоко перетинають економіку України.
Стосовно тваринництва, слід відмітити, що в 2000 році дещо зменшилась питома вага цієї галузі в загальній структурі товарної продукції в динаміці по роках. Ми бачимо, що в 2000 р. виручка склала 397,9 тис. грн., що на 92 % більше ніж в 1998 році. По тваринництву найбільша виручка зросла по молоку, в 2000 році цей показник становив 209,1 тис. грн., що більш ніж у два рази більше аналогічного показника 1998 року.
По промисловому виробництву товарна продукція також зменшилася і склала 2,9 % структури товарної продукції або 300,8 тис. грн. в 2000 році.
В цілому по господарству товарної продукції в 2000 році було вироблено на суму 1313,5 тис. грн., що на 104 % більше ніж в 1998 році.
Проаналізувавши дані таблиці №1 в динаміці по роках, можна зробити висновок про те, що за ці роки спеціалізація СТОВ “Дружба” не змінилася, господарство продовжує спеціалізуватися на вирощуванні зерна. Але крім основного напрямку своєї діяльності, господарство почало більше уваги приділяти виробництву іншої сільськогосподарської продукції: цукрові буряки, соняшник, молоко. Для подальшого аналізу господарської діяльності СТОВ “Дружба” проаналізуємо показники розміру господарства в динаміці по рокам:
Таблиця №2. Динаміка показників розміру господарства
|
№ П.П. |
Показники |
1998 |
1999 |
2000 |
2000 рік до 1998 в % |
|
|
1 |
Валова продукція с.-г. в співставних цінах 1996 р., тис. грн. |
665,7 |
883,1 |
748,5 |
112,4 |
|
|
2 |
Товарна продукція в фактичних цінах реалізації, тис. грн. |
643,2 |
1242,6 |
1313,5 |
204,2 |
|
|
3 |
Площа с.-г. угідь, га |
2892 |
2892 |
2892 |
100,0 |
|
|
4 |
В т. ч. ріллі, га |
2231 |
2231 |
2231 |
100,0 |
|
|
5 |
Середньорічна чисельність працівників, чол. |
134 |
132 |
136 |
101,5 |
|
|
6 |
Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн. |
4466,4 |
4569,6 |
4930 |
110,4 |
|
|
7 |
Середньорічна вартість основних виробничих і оборотних засобів, тис. грн. |
5289,8 |
5330,6 |
5610,6 |
106,1 |
|
|
8 |
Поголів'я худоби, ум. гол. |
342 |
315 |
497 |
145,3 |
|
|
9 |
Витрати кормів, ц корм. од. |
12797 |
11459 |
16259 |
127,1 |
Аналізуючи наведену вище таблицю, ми бачимо, що в 2000 році валова продукція сільського господарства в співставних цінах 1996 року, збільшилась порівняно з 1998 роком на 12,4 % і склала 748,5 тис. грн. В той же час збільшилася товарна продукція по фактичних цінах реалізації в 2000 р. порівнянні з 1998 р. на 104,2 % і склала 1313,5 тис. грн. Площа сільськогосподарських угідь залишилася при цьому не змінною і становить 2892 га. Така ж ситуація і з площею ріллі, розмір якої становить 2231 га. На 1,5% збільшилась у 2000 р. середньорічна кількість працівників, порівняно з 1998 р. і склала 136 чоловік. Також в 2000 р. збільшилась середньорічна вартість основних засобів на 10,4 % в порівнянні з 1998 р. При цьому середньорічна вартість основних виробничих і оборотних засобів збільшилась на 6,1 % в 2000 р. порівняно з 1998 р. і становить 5610,6 тис. грн.
В господарстві в 2000 р. порівняно з 1998 р. збільшилося поголів'я худоби на 45,3%, що призвело до підвищення витрат кормів на 27,1%.
Проаналізувавши дані цієї таблиці, можна зробити висновок про те, що СТОВ “Дружба” в 2000 році працювала і розвивалась більш інтенсивно ніж в 1998 році, тому що при збільшенні виробничих фондів і чисельності працюючих, ми спостерігаємо збільшення виробництва валової продукції в співставних цінах, збільшення товарної продукції відбулося за рахунок зростання цін та обсягів виробництва.
Крім тих показників, що наведені вище, важливо також проаналізувати фінансово-господарську діяльність господарства.
Цей аналіз проводять на підставі звітних документів балансу, і додатків до нього.
Баланс підприємства будується на даних бухгалтерського обліку і уявляє собою основний фінансовий звіт господарства, який характеризує фінансове становище на відповідний період часу. Він поділяється на дві частини: одна з яких характеризує певний тип господарських засобів - активів, друга - їх джерела - пасив.
Основними напрямками аналізу фінансового стану господарства є визначення і співставлення у часі показників ліквідності, платоспроможності, рентабельності та ін. Ці показники можуть складати співвідношення показників статей активу і статей пасиву балансу в вертикальному і горизонтальному розрізі, а також співвідношення між складовими обліку фінансових результатів і балансу.
При оцінці фінансового стану господарства важливе значення має поточний коефіцієнт ліквідності, який визначається як відношення оборотних активів до суми короткострокових зобов'язань. Він допомагає оцінити платоспроможність господарства.
Цей показник повинен формуватися на рівні мінімум 1, так як тільки тоді він підтримує можливість виконання підприємством вимагаємих зобов'язань. Він дає змогу оцінити негайну платоспроможність підприємства. Більш узагальнюючим показником є коефіцієнт загальної платоспроможності, який розраховують шляхом ділення активів підприємства на суму позичкових і залучених коштів. Він оцінює, яка частка реальних активів фінансується за рахунок залучених коштів.
Наступним важливим показником, який характеризує фінансовий стан господарства є коефіцієнт використання активів, який уявляє собою відношення обсягів реалізації до середньої вартості активів. Цей коефіцієнт характеризує окупність активів підприємства.
Для того, щоб визначити, яка частка активів фінансується за рахунок власних коштів, розраховують показник довгострокової платоспроможності, його визначають шляхом ділення власного капіталу на середню вартість активів.
Наступною групою аналізу показників є показник рентабельності, які визначають фінансові результати по відношенню до отриманого доходу від реалізації. Рентабельність активів визначають, як відношення балансового прибутку до суми активів. Вона характеризує прибутковість коштів, вкладених в активи. Остаточним узагальнюючим показником фінансового стану підприємства вважають рентабельність виробничо-комерційної діяльності, вона розраховується шляхом ділення балансового прибутку на повну собівартість реалізованої продукції.
Необхідною умовою динамічного соціально-економічного розвитку підприємства є підвищення ефективності виробництва. При цьому в процесі аналізу необхідно розробити конкретні заходи щодо її підвищення, оцінити результати вкладень живої, уречевленої праці і виявити причини низької окупності ресурсів.
Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва і її економічна ефективність у СТОВ "Дружба"
|
Показник |
1998 |
1999 |
2000 |
2000 у % до |
||
|
1998 |
1999 |
|||||
|
Показники рівня інтенсивності виробництва |
||||||
|
З розрахунку на 100 га с.-г. угідь: |
||||||
|
1. Основних засобів, тис. грн. |
154,4 |
158 |
170,5 |
110,4 |
107,9 |
|
|
2. Основних виробничих і оборотних засобів, тис. грн. |
182,9 |
184,3 |
194 |
106,1 |
105,3 |
|
|
3. Поточних виробничих витрат у сільському господарстві, тис. грн. |
40,3 |
54,4 |
58,5 |
145,2 |
107,5 |
|
|
4. В т. ч. оплати праці, тис. грн. |
5,6 |
7,1 |
8,45 |
150,9 |
119,0 |
|
|
5. Поголів'я продуктивної худоби, ум. гол. |
342 |
315 |
497 |
145,3 |
157,8 |
|
|
Вартість валової продукції з розрахунку на: |
||||||
|
1. 100 грн. основних виробничих і оборотних фондів, грн. |
12,6 |
16,7 |
13,3 |
105,6 |
79,6 |
|
|
2. 1 люд.-год. |
3,2 |
4,9 |
4,1 |
128,1 |
83,7 |
|
|
3. 1 середньорічного працівника |
5 |
6,7 |
5,5 |
110,0 |
82,1 |
|
|
4. 100 грн. Виробничих витрат |
57,2 |
56,1 |
44,2 |
77,3 |
78,8 |
|
|
5. На 100 га с.-г. угідь, тис. грн. |
23 |
30,5 |
25,88 |
112,5 |
84,9 |
|
|
Рівень сукупної рентабельності, % |
-35,9 |
16,2 |
28,6 |
-79,7 |
176,5 |
Дані СТОВ “Дружба” свідчать, що праця у даному господарстві використовувалась не ефективно. В господарстві в 2000 р. з розрахунку на 100 га с.-г. угідь вартість основних засобів склала 170,5 тис. грн., що на 10,4% більше ніж в 1998 р.; вартість основних виробничих і оборотних засобів склала 194 тис. грн., що на 6,1% більше ніж в 1998 р. В той же час збільшення цих показників призвело до зменшення виробництва валової продукції в розрахунку на 100 грн. основних виробничих і оборотних засобів до 13,3 в 2000 р. з 16,7 в 1999 році. Збільшення поточних витрат на 100 га с.-г. угідь на 7,5% призвело до зменшення виробництва валової продукції на 100 грн. витрат на 21,2 %.
Зважаючи на зниження продуктивності праці і збільшення поточних витрат в цілому господарство отримало зменшення виробництва валової продукції на 100 га с.-г. угідь з 30,5 тис. грн. в 1999 році до25,88 тис. грн. у 2000 р. Загальні ж результати діяльності можна вважати задовільними, бо в господарстві отримано прибуток, про це свідчить показник рівня сукупної рентабельності - в 2000 р. він становить 28,6 %, що на 76,5% більше ніж в 1999 році, тоді як, ще в 1998 році СТОВ "Дружба" отримало збиток.
Отже господарство повинно підвищувати продуктивність праці за рахунок більш оптимального складу основних, оборотних засобів та чисельності працівників; зменшувати трудомісткість виробничих процесів за рахунок повного використання нововведень.
Все це повинно послужити основою для подальших перспективних розробок господарювання, які направлені на проведення міроприємств по удосконаленню господарської діяльності, яка б забезпечила більш раціональний розвиток підприємства.
Для удосконалення фінансового стану, покращення фінансової стабільності.. необхідно збільшувати величину прибутку за рахунок росту виробництва продукції, покращення структури спеціалізованої продукції, економного витрачання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, використання усіх резервів збільшення прибутку, прискорення обертання оборотних засобів тощо.
Застосовувана форма обліку
В СТОВ "Дружба" застосовується журнально-ордерна форма обліку, що є основною формою бухгалтерського обліку на сільськогосподарських підприємствах.
Журнально-ордерна форма обліку будується в господарстві відповідно до загальних принципів організації обліку за цією формою в народному господарстві з урахуванням специфіки діяльності підприємства. У господарстві при даній формі обліку застосовуються журнали-ордери, допоміжні відомості і реєстри, виробничі звіти, таблиці аналітичних даних до журналів ордерам, аркуші - розшифровки.
Усі застосовувані журнали ордера, у залежності від прийнятого порядку записів у них можна підрозділити на сімох груп:
Журналу-ордера по кредиту одного рахунка з відомостями по дебету одного рахунка (Журналу-ордера № 1, 2р. і відомості № 1а, 2а).
Журналу-ордера по кредиту декількох рахунків з відомостями по дебету рахунків.
Журнали ордера по кредиту декількох рахунків з відомостями аналітичного обліку (Журналу-ордера № 12, 13, 15.)
Журналу-ордера по кредиту одного чи декількох рахунків і окремо відомості до них для аналітичного обліку (журналу-ордера № 8, 11, 16.).
Журналу-ордера по великому числу рахунків і окремо відомість, чи таблиця виробничі звіту для аналітичного обліку до кожного рахунка (Журнал - ордер №6.)
Журнал-ордер по одному балансовому рахунку зі сполученням синтетичного й аналітичного обліку шляхом застосування принципів лінійно-позиційного запису (Журнал-ордер №6, 7.)
Журналу-ордера по одному балансовому рахунку зі сполученням синтетичного й аналітичного обліку шляхом об'єднання в одному регістрі допоміжної відомості і Журналу-ордера (Журнал-ордер №9.).
Переважне більшість регістрів журнально-ордерної форми обліку побудовано виходячи з основних принципів:
Шахової форми графлення облікових регістрів.
Лінійний спосіб запису в них господарських операцій.
Шахова побудова регістрів дає можливість записувати операції по дебету і кредиті рахунків за один робочий прийом.
Лінійно-позиційний спосіб запису дає можливість організувати ведення аналітичного обліку паралельно із синтетичним.
При журнально-ордерній формі обліку узагальнюючим синтетичним регістром, за допомогою якого складається звітний баланс, є Головна книга. У зв'язку з побудовою журналів-ордерів по кредитовій ознаці дебетові обороти в Головній книзі по кожнім синтетичному рахунку розосереджуються по декількох журналах-ордерах. Сукупність регістрів журнально-ордерної форми обліку припускає визначений порядок запису в них. Вони містять усю необхідну інформацію для складання поточної і річної бухгалтерської звітності.
Підставою для записів у регістри журнально-ордерної форми обліку є типові первинні документи. Дані документів попередньо групують у чи відомостях виробничих звітах. Наприкінці місяця в цих регістрах підраховують підсумки, що використовують для записів у журнали-ордери. Після підведення місячних підсумків у журналах-ордерах роблять взаємне звірення даних журналів-ордерів. Остаточні підсумки всіх журналів-ордерів переносять у Головну книгу, на підставі якої складається бухгалтерський баланс.
При журнально-ордерній формі обліку важливо організувати справа так щоб усі первинні документи надходили в бухгалтерію вчасно і не допускалася затримка записів у регістрах.
У цілому переваги журнально-ордерної форми обліку можна звести до наступного:
Значне скорочення повторюваності облікових записів.
Система обліку передбачає широке сполучення синтетичного й аналітичного обліку.
Показники регістрів у журнально-ордерної форми обліку тісно зв'язані з показниками звітності, що дозволяє складати практично усі форми звітності на основі підсумкових даних поточного бухгалтерського обліку.
Багато регістрів журнально-ордерної форми обліку будуються таким чином, що в них поряд з фактичними даними приводяться і відповідні планові показники,
При журнально-ордерній формі обліку значно полегшуються можливості поточного контролю.
Поліпшуються можливості для удосконалювання праці рахункових працівників. Оскільки всі облікові регістри строго регламентовані по аналітичних позиціях і кореспондуючим рахункам створюються можливості для поліпшення документообігу, більш раціонального поділу праці між рахунковими працівниками. Усе це підвищує загальну культуру обліку і вірогідність даних.
3. Інвентаризація активів і зобов'язань, як метод бухгалтерського обліку і достовірність відображення об'єктів обліку в фінансовій звітності
3.1.Види і завдання по проведенню інвентаризації
Інвентаризація - це перевірка та документальне підтвердження наявності та стану, оцінка активів і зобов'язань (майно, вкладення підприємств в статутні фонди інших підприємств, розрахунки з дебіторами і кредиторами) підприємства.
Інвентаризація є одним із елементів бухгалтерського обліку і виступає в якості обов'язкового доповнення до поточної документації господарських операцій.
Статтею 10 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” від 16.07.99 р. № 996-ХІV (з змінами і доповненнями) пункти 1 і2 стверджують, що інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, при якій перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.
Об'єкти та періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, окрім випадків, коли їх проведення є обов'язковим згідно чинного законодавства України.
Випадки обов'язкового проведення інвентаризації декларовані п.12 постанови Кабінету Міністрів України “Про порядок подання фінансової звітності” затвердженого 28.02.2000 р. № 419. Перед складанням річної звітності річної фінансової звітності обов'язкове проведення інвентаризації активів і зобов'язань підприємства.
Крім того проведення інвентаризації обов'язкове в випадках:
- Передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, реорганізації державного підприємства в акціонерне товариство;
- За приписом судово-слідчих органів;
- У разі техногенних аварій, пожежі чи стихійного лиха (на день після закінчення явищ);
- При передачі підприємства та їх структурних підрозділів (на дату передачі);
- У разі ліквідації підприємства.
Порядок проведення інвентаризації визначається Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарної-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 р. № 69 (із змінами та доповненнями).
Наряду з цим, у відповідності із Законами України “Про прокуратуру”, “Про службу безпеки в Україні”, “Про міліцію”, “Про державну податкову службу в Україні” та організаційно-правовими основами боротьби з організованою злочинністю судово-слідчі органи, які поводять дізнання, можуть призначати повторні та додаткові ревізії по тим чи іншим питанням з обов'язковим проведенням інвентаризації цінностей на об'єктах. Потреба в таких інвентаризаціях частіше всього виникає в тих випадках, коли попередня ревізія проводилася без інвентаризації цінностей.
В окремих випадках потреба в інвентаризації цінностей виникає при ревізіях по завданню судово-слідчих органів, коли неправильно визначені наявність і розмір нестач, залишків та інших матеріальних витрат, період їх виникнення і відповідальних осіб.
В залежності від періодичності проведення інвентаризації бувають плановими і раптовими. Планові інвентаризації готуються завчасно, і їх основним завданням є не стільки встановлення фактів нестач (залишків), скільки вивчення загального стану справ по відповідності оперативного обліку встановленій обліковій політиці підприємства та документального оформлення господарських операцій по тому чи іншому питанню. Підготовка до планової інвентаризації включає групування по назві, сортування за сортами та розкладання по групам ТМЦ для зручного підрахунку, вимірювання, переважування,, їх розташування в складських приміщеннях для зберігання та подальшої переробки, оформлення реєстру прибутково-видаткових накладних, товарних, касових та інших звітів.
Раптові інвентаризації проводяться без попередньої підготовки. Головним завданням таких інвентаризацій є встановлення порушень та осіб, які допускають такі порушення, розробка та здійснення заходів по недопущенню таких порушень в майбутньому.
В залежності від повноти обхвату об'єкта інвентаризація поділяється на повні та часткові.
Повна інвентаризація передбачає перевірку активів і зобов'язань, при якій перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, визначається їх стан(придатність чи непридатність для подальшого використання). В разі прийняття рішення про ліквідацію підінвентарного об'єкта проводиться оцінка залишкової (реалізаційної) вартості. Як правило, це річна інвентаризація, яка проводиться перед складанням річної бухгалтерської звітності.
Часткова інвентаризація охоплює якусь частину засобів чи зобов'язання. Часткова інвентаризація проводиться для забезпечення точності облікових або звітних даних з метою посилення боротьби з втратами та зміцнення фінансової дисципліни.
В залежності від способу проведення інвентаризації бувають суцільними, вибірковими та контрольними.
Суцільна інвентаризація може здійснюватися як при повній, так і при частковій її формі, і передбачає інвентаризацію всіх без винятку об'єктів.
Вибіркова охоплює фактичною перевіркою тільки окремі назви цінностей і доцільна в тих випадках, коли в коморі порівняно недавно (не більше 2 місяців) проводилася повна інвентаризація.
Контрольна інвентаризація є різновидом вибіркової. Вона проводиться в період повної, суцільної інвентаризації цінностей або відразу після її закінчення , як правило, повинна охоплювати не менше 10 % від загальної кількості назв (бажано найбільш цінних) внесених до опису.
Всі вище перераховані види інвентаризацій (крім повної та суцільної) мають однакове (рівноцінне) значення, і на практиці жодній з них не слід надавати переваги.
Згідно Інструкції №69, основними завданнями інвентаризації є (пункт 7):
- Виявлення фактичної наявності основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, а також обсягів незавершеного виробництва в натурі;
- Встановлення лишку або нестачі цінностей і коштів шляхом співставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку;
- Виявлення товарно-матеріальних цінностей, які частково втратили свою первісну якість, застарілих фасонів та моделей, а також матеріальних цінностей та нематеріальних активів, що не використовуються;
- Перевірка дотримання умов та порядку збереження матеріальних та грошових цінностей, а також правил утримання та експлуатації основних фондів;
- Перевірка правильності зарахування на баланс основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів, фінансових вкладень, сум грошей у касах, на поточному, валютному та інших рахунках в установах банків, грошей у дорозі, дебіторської і кредиторської заборгованості, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, резервів наступних витрат і платежів.
Інвентаризація є просто необхідним і незамінним, безальтернативним важелем в руках керівництва підприємства в сфері управління матеріальними ресурсами.
3.2 Методика і техніка проведення інвентаризації активів і зобов'язань
3.2.1 Інвентаризація грошових засобів
Згідно Порядку ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженому Правлінням НБУ від 02.02.95 р. №21 (із змінами і доповненнями), в строки встановлені правлінням (керівництвом) підприємства, але не ріже одного разу на квартал, на кожному підприємстві проводиться раптова ревізія каси з покупюрним перерахунком всіх грошей та перевіркою інших цінностей, які знаходяться у касі.
Залишок готівки в касі звіряється з даними обліку по касовій книзі. Для проведення ревізії каси наказом керівництва підприємства призначається комісія, яка складає акт. У випадку виявлення ревізійною комісією нестачі або лишку цінностей в касі в акті вказується сума нестачі або лишку та обставини їх виникнення.
При інвентаризації каси робиться перерахування готівки (як в національній, так і іноземній валюті), цінних паперів, грошових документів, бланків суворої звітності.
Інвентаризацію каси доцільно проводити в такому порядку:
1. підрахунок фактичної наявності готівки в касі, цінних паперів, грошових документів, бланків суворої звітності;
2. перевірка правильності оприбуткування і списання грошових коштів, а також складання первинних документів;
3. складання акту інвентаризації.
Відмітимо, що згідно Інструкції №69 при перевірці фактичної наявності цінних паперів встановлюють правильність їх оформлення, реальність відображеної в балансі підприємства їх вартості, повнота та своєчасність відображення в бухгалтерському обліку доходів по фінансовим інвестиціям.
Інвентаризацію цінних паперів необхідно проводити по окремим емітентам з вказанням назви, серії, номера, номінальної та балансової вартості, строків їх погашення.
У випадку передачі підприємством цінних паперів на зберігання спеціальним організаціям (депозитарій, банк), їх інвентаризація заключається в звірці залишків, відображених на відповідних рахунках бухгалтерського обліку підприємства, з даними виписок спеціальних організацій.
Інвентаризації бланків суворої звітності слід приділити особливу увагу. Згідно постанови КМУ “Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів та документів суворого обліку” від 19.04.93 р. № 283 для підприємств найбільш актуальним є слідуючі бланки суворого обліку:
- проїзні документи (білети на проїзд в залізничному, морському, річному та повітряному транспорті; документи на перевезення вантажів, військові проїзні документи);
- знаки поштової оплати (поштові марки, конверти з марками, відкритки з марками);
- документи обслуговуючі грошовий обіг (ощадні книжки, чекові, депозитні); чеки грошові, майнові, розрахункові; бланки фінансування, страхування; акредитиви; марки податкові, митні; довіреність на видачу коштів, пенсій, майна; сертифікати якості, на право ввозу-вивозу; поліси страхування; ліцензії;
- бланки білетів тиражних та миттєвих лотерей.
Крім того, до бланків суворого обліку відносяться:
- бланки довіреностей;
- форми документів застосовуваних для оформлення заказів і розрахунків з споживачами за побутові послуги;
- білети і абонементи на відвідування спектаклів, концертів та ін.
Необхідно встановити здійснюється на підприємстві контроль за рухом бланків суворого обліку, чи ведеться журнал їх реєстрації, правильність та своєчасність оформлення актів на списання бланків суворої звітності.
Згідно наказу Мінстату України “Про затвердження типових форм первинного обліку бланків суворої звітності” від 11.03.96 р. №67 для обліку бланків суворої звітності передбачені слідуючі типові форми:
- прибуткова-видаткова накладна на бланки суворої звітності (форма №С3-1);
- прибуткова-видаткова книга по обліку бланки суворої звітності (форма №С3-2);
- акт на списання використаних бланків суворої звітності (форма №3);
- акт перевірки наявності бланків суворої звітності (форма №С3-4);
- карточка-довідка по виданим і використаним бланкам суворої звітності (форма №С3-5);
Найбільш часто підприємства зіштовхуються з таким бланком суворої звітності, як довіреність, тому його інвентаризації необхідно приділити особливу увагу. Особливістю первинного обліку бланків довіреностей є те, що списання таких бланків здійснюється на підставі актів списання бланків довіреностей (форма №14-2а); реєстрація виданих, повернутих та використаних довіреностей (форма №14-3).
Вказані форми встановлені Наказом Мінфіну України від 16.05.96 р. №99.
Результати проведеної інвентаризації бланків суворого обліку відображаються в інвентаризаційному описі за формою № инв-16, яка складається в двох екземплярах, підписується інвентаризаційною комісією і матеріально-відповідальною особою. Один екземпляр опису передається в бухгалтерію підприємства (організації), другий залишається у матеріально-відповідальної особи, приймаючої цінності або бланки документів суворої звітності на відповідальне зберігання.
До початку інвентаризації від кожної матеріально-відповідальної особи або групи осіб, які відповідають за зберігання цінностей, береться розписка, яка включається в заголовну частину інвентаризаційного опису.
При зміні матеріально-відповідальної особи опис складається в 3-х примірниках (матеріально-відповідальній особі, яка здала цінності; матеріально-відповідальній особі, яка прийняла цінності; та бухгалтерії). На останній сторінці форми перед розписом голови комісії є дві вільні строки для запису останніх документів у випадку руху цінностей, бланків документів суворої звітності під час інвентаризації.
3.2.2 Інвентаризація основних засобів
Інвентаризація основних засобів -це не тільки підрахунок фактичної кількості одиниць будівель, машин та обладнання.
Перехід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку потяг за собою зміни в обліку необоротних активів підприємства. Зокрема, значні зміни відбулися в обліку основних засобів в зв'язку з набуттям чинності П(С)БО 7 “Основні засоби”, затвердженого наказом Мінфіну України №92 від 27.04.2000 р. під №288/4509 та набув чинності з 1 липня 2000 р. з введенням в дію даного стандарту збільшилося роботи постійно діючим інвентаризаційним комісіям, оскільки на ці комісії покладаються обов'язки по встановленню вартісних ознак предметів, які входять до складу малоцінних необоротних активів. Також вони повинні: здійснити перерозподіл старого рахунку 01 згідно з вимогами нового законодавства; обрати один із п'яти методів нарахування амортизації, викладених в П(С) БО 7, додаючи метод, яким користувалися до введення в дію нового стандарту; в разі необхідності провести переоцінку окремих об'єктів основних засобів, якщо їх залишкова вартість значно (більш ніж на 10%) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. Також необхідно визначити строк корисного використання (експлуатації) основних засобів.
Основні засоби -матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва або поставки товарів, надання послуг, надання в оренду іншим особам або здійснення адміністративних та соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довше одного року).
Бухгалтерський облік основних засобів ведеться на балансовому рахунку 10”Основні засоби”. Згідно П(С)БО 7, всі основні фонди підприємства для мети бухгалтерського обліку класифікується за групами.
Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.
Об'єкт основних засобів -завершений прилад з усіма належностями до нього та окремий конструкційно відокремлений предмет, призначений для виконання окремих визначених самостійних функцій, або відокремлений комплекс конструкційно об'єднаних предметів одного або різного призначення, які мають для їх обслуговування загальні прилади, приналежності, управління та єдиний фундамент, внаслідок чого кожний предмет може виконувати свої функції, а комплекс -визначену роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.
Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), та кожна з них може визнаватися в бухгалтерському обліку окремим об'єктом основних засобів.
Первісна вартість безоплатно одержаних основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання.
Первісна вартість основних засобів, внесених до статутного капіталу підприємства, визнається узгоджена з засновниками (учасниками) підприємства первісна вартість.
Згідно з п.8 П(С)БО 7 “Основні засоби” і п.4 П(С)БО 19”Об'єднання підприємств”: справедлива вартість - сума, за якою може бути здійснюватися обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між освідомленими, зацікавленими та незалежними сторонами.
При інвентаризації основних засобів перевіряють правильність: включення до складу основних засобів; нарахування амортизації; проведення переоцінки (індексації). При цьому за першу половину 2000 року перевірка амортизаційних відрахувань та переоцінки здійснюються за нормативними документами діючими на той час. Правильність віднесення цінностей до основних фондів контролюється з урахуванням вимог нового законодавства.
Спочатку комісія перевіряє дані бухгалтерського обліку про наявність: основних фондів, ознайомлюється з записами про рух та технічний стан окремих об'єктів в інвентарних картках або інших документах, які характеризують окремі основні засоби (технічні паспорти, по поверхові плани будівель). Перевіряє наявність документів на земельні ділянки, водоймища та інші об'єкти природних ресурсів, які підтверджують право власності підприємства на них.
Після ретельного вивчення облікової інформації члени комісії оглядають об'єкти в натурі з метою перевірки фактичної наявності у визначених розпорядчими документами керівника підприємства місцях експлуатації та встановлення їх придатності для подальшого їх використання за прямим призначенням. До опису заносять їх повну назву, призначення, інвентарний та заводський номера, рік випуску (будівлі), дату введення в експлуатацію, балансову (первісну) вартість. У випадку виявлення непридатних до експлуатації основних фондів на них складається “Акт ліквідації” типової форми ОЗ-3 (затвердженої наказом Мінстату від 29.12.95. №352) та вносяться пропозиції по подальшому їх використанню в іншій якості. Такі об'єкти заносять в окремий опис. Об'єкти, які за своїми економічними характеристиками не відносяться до основних засобів, переводяться до складу інших активів (ТМЦ, МНМА чи МШП).
При виявленні неврахованих основних засобів встановлюється, коли і за чиїм розпорядженням побудовані невраховані об'єкти, виявлені при інвентаризації, за рахунок яких джерел списані витрати на їх споруду, з відображенням даних в протоколі засідання інвентаризаційної комісії. Якщо встановити первісну вартість за фактичними витратами неможливо, виявлені невраховані об'єкти оцінюють за їх справедливою вартістю на дату їх виявлення. Знос визначають експертним шляхом, в залежності від технічного стану відповідного об'єкту (з оформленням відповідного акту).
Подібні об'єкти - об'єкти, які мають однакове функціональне призначення і однакову справедливу вартість, які надійшли одночасно та в один цех, обліковуються в інвентарній картці групового обліку, до опису припускається вносити однією строкою з вказанням кількості таких об'єктів та їх загальної вартості.
Робочу худобу, велику рогату худобу, свиней (матки, борови), особливо цінні вівці та іншу племінну худобу переважно заносять в окремі описи, отже індивідуально. Інших тварин обліковують в описах груповим порядком, за віковими та статевими групами, з вказанням кількості голів та живої ваги.
Інвентарні об'єкти, що знаходяться за межами підприємства (на капітальному ремонті, автомобілі в довгострокових поїздках, предмети в прокаті, в переробці та ін.) належать інвентаризації до моменту їх тимчасового вибуття з підприємства, а якщо це неможливо (наприклад, передача до капітального ремонту за довго до початку інвентаризації) -заносять до окремого опису на підставі первинних документів, які підтверджують знаходження таких засобів в ремонті, користуванні (наприклад, договори на капремонт, платіжне доручення на часткову оплату наданих послуг прокату, акти приймання-передачі виконаних робіт і т. ін.)
Подобные документы
- Документальне оформлення результатів інвентаризації поточних зобов’язань та відображення їх в обліку
Порядок і строки проведення інвентаризації на підприємствах. Складання інвентаризаційних описів та порядок відображення в обліку та фінансовій звітності результатів інвентаризації. Особливості проведення інвентаризації дебіторської заборгованості.
реферат [20,2 K], добавлен 04.01.2014 Організація проведення інвентаризації грошових засобів, витрат на ДП "Дубенський лісгосп", порядок відображення в обліку її результатів. Відображення результатів інвентаризації активів і зобов'язань підприємства в умовах функціонування АРМ бухгалтера.
дипломная работа [455,3 K], добавлен 19.07.2011Поняття, суть, значення та види інвентаризації, теоретичні аспекти проведення та порядок відображення в обліку її результатів. Перевірка наявності основних засобів, запасів та зобов'язань. Шляхи вдосконалення організації і методики проведення перепису.
дипломная работа [215,1 K], добавлен 12.10.2010Основні проблеми забезпечення достовірності бухгалтерського обліку і фінансової звітності на підприємстві. Проведення інвентаризації майна та фінансових зобов’язань. Здійснення в компанії порівняння та перевірки фактичної наявності майна з даними обліку.
курсовая работа [155,6 K], добавлен 27.07.2015Класифікація зобов'язань підприємства. Економічна сутність довгострокових зобов'язань, організація та методика їх обліку. Відображення інформації щодо довгострокових зобов'язань в фінансовій звітності. Використання автоматизованих бухгалтерських систем.
курсовая работа [130,6 K], добавлен 03.12.2014Сутність та нормативно-правова база обліку поточних зобов’язань. Характеристика та показники господарської діяльності ЗАТ "Криворіжаглобуд". Облік та порядок відображення поточних зобов’язань у фінансовій звітності підприємства, шляхи їх вдосконалення.
курсовая работа [72,8 K], добавлен 06.04.2011Сутність, види інвентаризації. Завдання інвентаризації та умови її проведення. Нормативні документи, якими регулюється порядок підготовки та проведення інвентаризації на підприємствах України. Відображення нестач і надлишків, виявлених при інвентаризації.
курсовая работа [855,2 K], добавлен 01.03.2015Основи побудови обліку, аналізу та аудиту активів і зобов'язань підприємства. Методика і організація здійснення інвентарізації активів і зобов'язань. Методика аналізу змін структури балансу та ефективності інвентаризаційної роботи на підприємстві.
дипломная работа [4,7 M], добавлен 13.10.2008Поняття зобов'язань, види та форми розрахункових взаємовідносин. Бухгалтерський облік зобов'язань перед постачальниками, із заробітної плати, за податками й платежами, інших поточних зобов'язань. Інвентаризація зобов'язань та відображення її результатів.
курсовая работа [1,4 M], добавлен 10.02.2011Інвентаризація основних засобів та нематеріальних активів на ПрАТ "Протеїн Продакшн". Виробничо-фінансова характеристика товариства. Бухгалтерські поняття, терміни та їх визначення в трактуванні вітчизняних авторів. Облікове відображення інвентаризації.
курсовая работа [62,9 K], добавлен 30.01.2014
