Переоцінка основних засобів

1

Переоцінка основних засобів в бухгалтерському обліку

У відповідності з п. 16 - 21 П(С)БО-7 підприємство може переоцінити об'єкт основних засобів у тому випадку, коли його залишкова вартість істотно відрізняється від його справедливої вартості на дату складання балансу. Критерій істотності підприємство визначає самостійно і може відобразити його в наказі про облікову політику. Для визначення критерію істотності підприємство може скористатися методичними рекомендаціями, викладеними в листі Мінфіну від 29.07.2003 г. № 04230-04108, якими з метою віддзеркалення переоцінки об'єктів обліку пропонується порогом істотності приймати 10-відсоткове відхилення їх залишкової вартості від справедливої вартості на дату балансу.

Переоцінена первинна вартість і сума зносу об'єкту основних засобів визначаються множенням, відповідно, первинної вартості і суми зносу на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається розподілом справедливої вартості об'єкту на його залишкову вартість. Сума зниження ціни при цьому відноситься на витрати поточного періоду, а на суму дооцінки збільшиться додатковий капітал підприємства.

Перед тим, як ухвалювати рішення на проведення переоцінки, необхідно врахувати наступні моменти:

- по-перше, при переоцінці одного об'єкту основних засобів аналогічній переоцінці підлягають всі основні засоби з даної групи;

- по-друге, одного разу провівши переоцінку, надалі необхідно регулярно відстежувати відповідність залишкової вартості переоцінених основних засобів їх справедливої вартості. І не просто відстежувати, а і приводити ці два показники у відповідність. В бухгалтерському обліку віддзеркалення таких операцій - достатньо трудомісткий процес. Необхідно ретельно вести аналітичний облік кожного об'єкту з віддзеркаленням сум дооцінки і зниження ціни.

Наприклад, в третьому кварталі 2004 року підприємство уцінило автомобіль на 1 000 грн. Сума зниження ціни у відповідності з п. 19 П(С)БО-7 відображена у складі витрат поточного періоду. Через якийсь період часу ситуація на ринку змінилася і бухгалтер знайшов (наприклад, за даними, публікованими в прас - листах), що справедлива вартість зниженого в ціні автомобіля збільшилася на 3 000 грн. Відповідно до норм вказаного стандарту підприємством ухвалено рішення знов провести переоцінку основних засобів. В цьому випадку необхідно на суму раніше проведеного зниження (1 000 грн.) ціни відобразити дохід (по кредиту рахунку 746 “Інші доходи від звичайної діяльності ), а різницю між попереднім зниженням ціни і нинішньою дооцінкою (2 000 грн.) включити до складу додаткового капіталу (по кредиту рахунку 423 Дооцінка активів). При зміні справедливої вартості об'єкту основних засобів наступного разу, припустимо, у бік зменшення, знову повторюється весь процес: спочатку необхідно зменшити розмір додаткового капіталу, а різницю відобразити у складі витрат.

Переоцінка основних засобів в бухгалтерському обліку на податковий облік основних фондів не впливає.

Приклад. На балансі підприємства знаходяться основні засоби: об'єкт №1 і об'єкт №2. В звітному періоді справедлива вартість даних об'єктів значно відрізняється від балансової і ухвалено рішення про переоцінку.

Об'єкт № 1. Балансова вартість 4 800 грн., нарахований знос на дату балансу - 800 грн. Справедлива вартість перевищує залишкову на 800 грн. Індекс дооцінки визначається розподілом справедливої вартості (4 600 грн.) на залишкову вартість (4 000 грн. (4 800 - 800)) і рівний 1,15. Переоцінена первинна вартість повинна бути рівний 5 520 грн. (4 800 х 1,15). Нарахований знос після дооцінки повинен бути рівний 920 грн.(800 х 1,15);

Об'єкт № 2. Балансова вартість 6 000 грн., нарахований знос - 2 000 грн. Справедлива вартість об'єкту менше залишкової на 200 грн. Індекс зниження ціни визначається розподілом справедливої вартості (3 800 грн.) на залишкову вартість (4 000 грн. (6 000 - 2 000)) і рівний 0,95. Переоцінена первинна вартість повинна бути рівний 5 700 грн. (6 000 х 0,95). Нарахований знос після зниження ціни повинен бути рівний 1 900 грн.(2 000 х 0,95).

№1 змінилася і стала менше залишкової на 1 200 грн. Індекс зниження ціни визначається розподілом справедливої вартості (3 400 грн.) на залишкову вартість (4 600 грн. (5 В наступному звітному періоді справедлива вартість об'єктів змінилася і виникла необхідність в черговій переоцінці. Результати розрахунків в прикладі закруглені до цілих грн.

Справедлива вартість об'єкту 520 - 920)) і рівний 0,74. Переоцінена первинна вартість повинна бути рівний 4 085 грн. (5 520 х 0,74), Нарахований знос після зниження ціни повинен бути рівний 681 грн.(920 х 0,74);

Справедлива вартість об'єкту №2 зросла на 300 грн. Індекс дооцінки визначається розподілом справедливої вартості (4 100 грн.) на залишкову вартість (3 800 грн. (5 700 - 1 900)) і рівний 1,08. Переоцінена первинна вартість повинна бути рівний 6 156 грн. (5 700 х 1,08). Нарахований знос після дооцінки повинен бути рівний 2 052 грн.(1 900 х 1,08).

В приведеній нижче таблиці представлено віддзеркалення в бухгалтерському обліку операцій по зниженню ціни і дооцінці основних засобів.

Згідно п.п. 8.3.3 п. 8.3 ст. 8 Закону про оприбуткування прибутку підприємств платник податків має право застосувати щорічну (тобто один раз в рік) індексацію балансової вартості груп основних фондів на коефіцієнт індексації. Коефіцієнт індексації розраховується по формулі:

KI = [ I (A-1) - 10 ] / 100, де

I (a-1) - індекс інфляції року, за наслідками якого здійснюється індексація.

Якщо значення Ki не перевищує одиницю, індексація не проводиться.

З приведеної формули і умови індексації виходить, що балансова вартість основних фондів і нематеріальних активів на початок поточного податкового року індексується тільки в тому випадку, якщо індекс інфляції за попередній рік перевищив 10 %, причому індексується балансова вартість тільки на величину перевищення цього значення.

Такий порядок індексації балансової вартості основних фондів визначений змінами, внесеними в ЗАКОН ПРО ОПРИБУТКУВАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВ Законом України від 24.12.2002 г. № 349-IV і діє з 1 січня 2003 року. За даними Держкомстату індекс інфляції за 2003 рік склав 108,2 %, і оскільки він не перевищив 110 %, то індексація в 2004 роки не здійснювалася. Індекс інфляції за 2004 рік склав 112,3%, і підприємства мають право про індексувати балансову вартість основних фондів і нематеріальних активів на початок першого розрахункового кварталу 2005 року. Коефіцієнт індексації, розрахований по приведеній формулі, буде рівний:

KI = [ 112,3 - 10 ] / 100 = 1,023 або 2,3 %

На цей коефіцієнт індексується кожний об'єкт основних фондів групи 1 і балансова вартість груп основних фондів 2, 3 і 4, а також балансова вартість нематеріальних активів.

Податкова індексація не впливає на залишкову вартість основних засобів і не відображається в бухгалтерському обліку.

Податкова індексація має сенс в тому випадку, якщо вона дозволить реально зменшити податкові зобов'язання. Якщо врахувати, що декларація по податку на прибуток підприємства заповнюється в тис. грн. з одним десятковим знаком, то нескладно підрахувати, що для збільшення що нараховується за квартал амортизації на 0,1 тис. грн., балансова вартість основних фондів першої групи повинна бути не менше 340 000 грн., а другий - не менше 68 000 грн. (в розрахунку застосовувалися норми амортизації для основних фондів, придбаних до 2004 року).

Податкова амортизація також збільшує і 10-відсотковий ліміт, в межах якого у відповідності з п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону про прибуток платник податків може віднести до складу валових витрат витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів. Виходячи з приведених доводів, перш ніж ухвалювати рішення про проведення індексації основних фондів за наслідками індексу інфляції за 2004 рік, незайвим буде прорахувати, чи дасть вона підприємству яку-небудь реальну вигоду.