Курсова робота

«Облік розрахунків з оплати праці на ВКФ «Олвіс»

План

Вступ.

1. Виробничо-фінансова характеристика ВКФ «Олвіс».

2. Економічний зміст і завдання обліку затрат праці та її оплати в умовах ринку.

3. Облік особового складу працівників підприємства.

4. Форма і види оплати праці.

5. Синтетичний і аналітичний облік розрахунків з оплати праці.

6. Види і порядок утримання із заробітної плати.

7. Облік нарахувань на оплату праці.

8. Контроль за ФОП.

Висновки і пропозиції.

Список використаної літератури.

Додатки.

Вступ

Праця працюючих є необхідною складовою частиною процесу виробництва, споживання та розподілу створеного продукту. Участь працюючих в частці знов створеної продукції висловлюється у вигляді заробітної плати, яка повинна відповідати кількості та якості затраченої ними праці.

Заробітна плата - є важливішим засобом підвищення зацікавленості працюючих у результатах своєї праці, її продуктивності, збільшення обсягів виробленої продукції, поліпшення її якості та асортименту.

Збільшення ефективності суспільної продуктивності обумовлено, на сам перед, збільшенням виробництва та поліпшенням якості роботи.

В умовах переходу нашої економіки на ринковий механізм функціонування важливішими задачами є прискорення науково-технічного прогресу, зниження витрат живої праці, механізація трудомістких робіт, поліпшення використання трудових ресурсів, зменшення збитків робочого часу.

Підприємство самостійно, але відповідно до законодавства, установлює штатний розклад , форми і системи оплати праці, преміювання. Урахування праці і заробітної плати - один із найважливіших і складних ділянок роботи, що потребують точних і оперативних даних, у яких відбивається зміна чисельності робітників, витрати робочого часу, категорії робітників, виробничих витрат.

Урахування праці і заробітної плати займає одне з центральних місць у всій системі урахування на підприємстві. Заробітна плата є основним джерелом прибутків робітників фірми, підприємства.

Трудові прибутки робітника визначаються його особистим трудовим внеском з урахуванням кінцевих результатів діяльності підприємства або фірми. Вони регулюються податками і максимальними розмірами не обмежуються. Мінімальний розмір оплати праці встановлюється законодавством.

Необхідно створювати економічно достовірну та обгрунтовану інформацію про виконання нормативів та динаміки показників про працю, стеження за дотриманням співвідношення росту продуктивності праці та заробітної плати, за зменшенням невиробничих витрат прихованих та явних збитків робочого часу, стимулювання праці на підприємстві.

На основі цієї інформації здійснюється контроль за виконанням робочого часу на підприємстві, впровадження прогресивних методів праці, дотриманням правильного співвідношення між ростом продуктивності праці та заробітної плати.

На підприємстві облік чисельності робітників та службовців, їх заробітної плати є документальним, достовірним та однаковим у всіх галузях господарювання. Робітники реалізують право на працю шляхом заключення трудового договору на підприємстві у відповідності з Законом України конкретизуючи права та обов'язки робітників, а також оплата за працю, відрахування у фонди, розрахунок прибуткового податку.

У зв'язку з цим на підприємстві організується оперативний та бухгалтерський облік праці та її оплати.

Для того, щоб виконувати задачі, які стоять перед обліком, на підприємстві створені:

- контроль за чисельністю персоналу та використанням робочого часу;

- правильність документального оформлення виробітку робочих ;

- своєчасне нарахування заробітної плати та допомог, а також їх видача;

- своєчасне утримання сум податків та перерахування їх до бюджету;

- розподіл заробітної плати по об'єктах калькулювання;

планування звітів про працю.

На сьогоднішній день складність ситуації, яка склалася з питанням розрахунків з працюючими, пояснює актуальність вибраної теми.

1. Виробничо-фінансова характеристика ВКФ «Олвіс»

Виробничо-комерційна фірма «Олвіс» знаходиться за адресою: Україна, Кіровоградська область, Кіровоградський район.

Підприємство є самостійним господарюючим суб'єктом, який має права юридичної особи, самостійний баланс, печатку зі своїм найменуванням, поточні, валютні та інші рахунки в установах банків.

Основною метою Підприємства є, виробництво, науково-дослідна і комерційна діяльність, надання послуг населенню та юридичним особам з метою отримання доходу (прибутку), а також задоволення потреб як Засновників так і всього населення України.

Предметом діяльності Підприємства є:

посередницькі послуги при купівлі-продажі продукції сільського господарства;

переробка сільськогосподарської продукції та сировини;

надання транспортно-експедиційних послуг при перевезеннях

та інші види діяльності, які не заборонені діючим законодав-ством.

Трудовий колектив Підприємства скаладають усі громадяни, які приймають участь своєю працею у її діяльності на основі трудового договору, а також інших форм, які регулюються трудовими відношеннями робітника з Підприємством.

Органом управління є Директор.

Директор має наступні повноваження:

затверджувати поточні плани діяльності Підприємства і заходи, що є необхідними для вирішення задач Підприємства;

затверджувати щорічний кошторис, штатний розклад і посадові оклади працівників, встановлювати показники, розмір та строки їх преміювання;

встановлювати ціни на продукцію та послуги;

затверджувати внутрішні нормативні акти;

приймати та звільняти працівників Підприємства, застосовувати до них заохочення і накладати стягнення;

без доручення діяти від імені Підприємства, представляти Підприємство в усіх установах, підприємствах та організаціях;

здійснювати різні угоди, в т.ч. кредитні та інші дії, що мають юридичне значення, видає доручення, відкриває в банківських закладах рахунки Підприємства;

розпоряджатися усім майном Підприємства, включаючи грошові кошти;

організовувати охорону майна, забезпечувати заходи щодо охорони праці, виробничої санітарії;

організовувати підготовку і перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів, навчання, методів прогресивних форм господарської, підприємницької діяльності, маркетингу, бізнесу та інших форм ринкової економіки;

забезпечувати необхідний рівень комерційної таємниці в діяльності Підприємства;

приймати рішення про відшкодування збитків, завданих Підприємству;

має право підпису бухгалтерсько-фінансових документів;

приймати рішення щодо інших питань поточної діяльності Підприємства;

передавати частину своїх повноважень своїм заступникам і керівникам структурних підрозділів Підприємства.

Підприємство веде облік результатів своєї діяльності:

оперативний, бухгалтерський та статистичний відповідно до законодавства.

Відповідальність за стан обліку, своєчасне подання бухгалтерської та іншої звітності несуть посадові особи Підприємства, компетенція котрих визначена чинним законодавством.

Підприємство самостійно розробляє та затверджує штатний розклад, визначає оклади, форми і систему оплати праці робітників Підприємства.

Загальний розмір виплат за результатами праці робітників Підприємства не обмежується.

Виробничо-комерційна фірма «Олвіс» є платником податку на загальних підставах. Оскільки, підприємство відноситься до малих, то ведення бухгалтерського обліку покладено тільки на Головного бухгалтера Підприємства.

На підприємстві ведеться журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку.

2. Економічний зміст і завдання обліку затрат праці та її оплати в умовах ринку

Закон України «Про оплату праці» визначає економічні та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної та стимулюючої функцій заробітної плати.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконаної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

У виробничо-комерційній фірмі «Олвіс» існує основна та додаткова заробітна плата.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до установлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і підрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційна виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за простій, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг роботи).

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» з 01.12.2008 р. встановлено мінімальну заробітну плату 605 грн на місяць.

До мінімальної заробітної плати не включаються:

доплати;

надбавки;

заохочувальні і компенсаційні виплати.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

3. Облік особового складу працівників підприємства

Для контролю за використанням трудових ресурсів ведеться поточний облік чисельності персоналу та затрат робочого часу. Ці показники є об'єктами оперативного обліку та статистичного узагальнення, в той же час вони органічно пов'язані з обліком заробітної плати і тому обробляються та контролюються бухгалтерією.

Основою обліку чисельності робітників є кваліфікація персоналу: по сфері застосування праці - промислово-виробничий персонал, персонал непромислового господарства, по категоріях персоналу - робочий (основного та додаткового виробництва), інженерно-технічні робітники, службовці, молодший обслуговуючий персонал, робітники охорони. Робочий персонал враховується по професіях та кваліфікації. Оскільки, виробичо-комерційна фірма є невеликим підприємством, тому оперативний облік чисельності персоналу ведеться бухгалтерією підприємства та допомагає контролювати склад та рух чисельності робітників по підприємству, для цього використовується єдина документація по прийому, звільненню та переміщенню робітників та уніфіцировані регістри обліку особового складу. Регістром обліку особового складу є особова картка робочого та службовця. Повідомлення про прийом та звільнення, чи переводі на іншу роботу реєструється у особовій картці на підставі наказу. По даних картотеки особового складу ведеться облік зміни чисельності та складу робочих та службовців підприємства. Облік робочого часу та контроль за станом трудової дисципліни на підприємстві здійснюється табельним методом.

Кожному робітнику на підприємстві, якого беруть на роботу присвоюється табельний номер і у його трудовій книжці робиться відмітка про зарахування на роботу. На знов прийнятого робітника відкривається особова картка, в якій вказуються необхідні анкетні дані, і всі зміни, які відбуваються по службі. Бухгалтерія на кожного робітника відкриває особовий рахунок. Оперативний облік явок робітників та облік їх перебування на роботі ведеться в цілому по підприємству в спеціальній книзі обліку використання робочого часу (форма № Т-12 або форма № Т-13). По формі № Т-12 крім обліку використання робочого часу проводиться розрахунок заробітної плати, а форма № Т-13 - тільки для обліку робочого часу. В табель вносять прізвища всіх робітників, незалежно від форм оплати праці. Відображаються в ньому тільки відхилення від нормального використання робочого часу (хвороба, прогул тощо). У верхній частині строки відповідний робітник, у якого є відхилення від нормального використання робочого часу, записують кількість годин відхилення, а в кожній частині строки - повне зазначення відхилення. У кінці місяця у табелі по кожному робітнику підраховується та зазначається загальний календарний фонд робочого часу, кількість неявок по різних причинах, інші втрати, а також фактично відпрацьований час. Пізніше повністю оформлений табель використовується для розрахунку заробітної плати робітникам підприємства.

4. Форма і види оплати праці

Заробітна плата - частина національного доходу, яка призначена для особистої потреби робітників та службовців. Заробітна плата - є одним з елементів виробничих витрат підприємства.

Під словом система слід розуміти сукупність принципів. які служать основою любого вчення. По відношенню до оплати праці система включає два напрямки : організацію праці та нарахування заробітної плати. Перше пов'язане з обліком відпрацьованого часу, а друге - з кількістю виконаної роботи. У виробничо-комерційній фірмі «Олвіс» система оплати праці розподіляється на дві форми : погодинна та відрядна, а вони в свою чергу мають різновиди (дивись табл.1).

Відрядна оплата праці - система заробітної плати, при якій заробіток залежить від обсягів виконаної роботи, потребує якості. Заробіток визначається помноженням обсягу якісно виконаних робіт на відрядну розцінку.

При відрядно-преміальній - виплачуються премії по відрядних розцінках сверх заробітку за досягнень результати роботи.

Відрядна заробітна плата може бути індивідуальною та груповою (бригадною).

Для обліку виробітку робочих - підприємство застосовує наряд на відрядну роботу.

У наряді вказується обсяг вироблених робіт, сума заробітної плати.

Наряд закривається по мірі виконання завдання : він підписується заступником директора.

Погодинна заробітна плата - форма оплати праці, коли обсяг виконаної роботи не піддається обліку та нарахуванню. На виробничо-комерційній фірмі використовується погодинно-преміальна форма оплати праці.

Впровадження ринкових відносин і відповідні структурні зміни в економіці потребують розроблення нових заходів щодо удосконалення системи оплати праці. Серед них важливе місце посідає впровадження погодинної оплати праці.

Доцільно застосовувати таку систему оплати праці на підприємствах і в організаціях виробничої сфери, для яких основним критерієм ефективності виробництва є вимоги якості продукції при обмеженій її кількості.

Інженерно-технічні робітники отримують заробітну плату, нараховану згідно з встановленим окладом пропорційно відпрацьованого часу. Дні, в які робітник виконує державні або суспільні обов'язки, оплачуються в загальному порядку.

При погодинно-преміальній оплаті додатково вводиться преміювання за якісне та своєчасне виконання завдань. Обов'язковою умовою преміювання є виконання місячного плану по технологічних етапах, а також відсутність браку та простоювання машин та обладнання.

Документом по обліку відпрацьованого часу робітниками з почасовою заробітною платою є табель. Табель служить для обліку та контролю робочого часу, нарахування заробітної плати при почасовій формі оплати праці, складання звітності про чисельність і склад працівників.

Праця керуючих, спеціалістів та службовців оплачується по окладо-погодинній формі у сполученні з різними видами преміювання.

Розподіл заробітної плати на системи, форми та види оплати та види заробітної плати має важливе значення для бухгалтерії, оскільки в залежності від цього визначається синтетичний облік, на який відносяться витрати по нарахуванню заробітної плати.

Згідно зі ст. 107 КЗпП, робота у святковий і неробочий день(частина четверта ст.73 КЗпП) оплачується в подвійному розмірі:

відрядникам за подвійним відрядними розцінками;

працівникам, праця яких оплачується за погодинними ставками - в розмірі подвійної погодинної або денної ставки;

працівникам, які отримують місячний оклад, - у розмірі одинарної погодинної або денної ставки понад оклад, якщо робота здійснювалася в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної погодинної або денної ставки понад оклад, якщо робота здійснювалася понад місячну норму.

Оплата у вказаному розмірі здійснюється за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

За бажанням працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути надано інший день відпочинку.

З урахуванням опиту економіки розвинених країн в Україні прийняти ряд законодавчих актів, регулюючих трудові відносини. До їх складу відносяться закони :

· «Про підприємства в Україні » (Відомості Верховної Ради Української ССР, 1991 р., № 24, стр. 272);

· «Про колективні договори і угоди » ( Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 36, стр. 361 ) ;

· «Про оплату праці « ( Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 17, стр. 121 ) ;

· окремі закони України, які передбачують рішення по регулюванню трудових відносин у бюджетній сфері ( народна освіта, охорона здоров`я, наука, культура і таке інше ) ;

· нормативні акти Кабінету Міністрів України з питань оплати праці, прийняті з урахуванням необхідності реалізації окремих питань законодавчих актів.

Табл. 1

Форми оплати праці робітників у ВКФ «Олвіс»

Вибір системи оплати цілком і повністю є прерогативою роботодавця, але вона оговорюється з робітником у встановленому законодавством порядку.

5. Синтетичний і аналітичний облік розрахунків з оплати праці

Після розрахункової обробки первинних документів по обліку виробітку, відпрацьованого часу та іншої вихідної інформації для розрахунків по оплаті праці у виробничо-комерційній фірмі «Олвіс», складаються розрахункові-платіжні відомості, які узагальнюють статистичні дані по розрахунках з робітниками та службовцями.

Наступним етапом розрахункової роботи по розрахунках з робітниками та службовцями є формування даних синтетичного обліку розрахунків та звітності. Рахунок 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» - пасивний, балансовий, розрахунковий.

66 1- «Нарахована заробітна плата»;

При нарахуванні заробітної плати кредитується рахунок «Розрахунки за виплатами працівникам» й дебетуються рахунки в залежності від видів виробництв (основного, допоміжного), де виконуваність роботи, характер цих робіт, категорій робітників, а також від виду заробітної плати (основна, додаткова).

Розрахункові-платіжні відомості по заробітній платі працюючих за місяць складаються із розділів «Нарахування заробітної плати», «Відраховано, передано, внесено, виплачено», «Належить на 1 число сума до виплати».

Розрахунково-платіжні відомості виконують подвійну функцію: по-перше, за їх допомогою виконуються розрахунки з працюючими, по-друге, вони є формою аналітичного обліку рахунка 66.

Схема відображення операцій по рахунку 66 субрахунок 1 «Нарахована заробітна плата».

№ п/п	Найменування господарської операції	Бухгалтерська проводка
		Дт	Кт
1	Нарахована заробітна плата інженерно-технічним працівникам і адміністративному персоналу.	92	661
2	Нарахована заробітна плата працівникам, зайнятим збутом і реалізацією продукції.	93	661
3	Нарахована заробітна плата торговим працівникам.	93	661
4	Нараховані суми за рахунок відрахувань на соціальне страхування (за лікарняними листками та ін.).	652	661
5	Нараховані суми оплати праці робітникам основного виробництва.	23	661
6	Виплачені з каси заробітна плата, суми за лікарняними листками.	661	30

Документальне оформлення операцій при переході на нові облікові принципи не змінилися. Типові форми документів з обліку праці та її оплати затверджено наказами Мінстату України від 19.10.1995 року №253 та від 22.05.1996 року №144.

Зміни внесені новим Планом рахунків, торкнулися джерела нарахування виплат.

В умовах дії Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (дані-НСБО)відсутні такі поняття, як фонди економічного стимулювання і виплати за рахунок прибутку. Субрахунок 443 “Прибуток, використаний у звітному періоді” призначено виключно для формування резервного фонду згідно з установчими документами і для розподілу прибутку між власниками. Усі виплати, крім дивідендів, відносяться на витрати підприємства. Структуру витрат значно змінено з двох причин:

введено класифікацію діяльності підприємства;

визначено більш глибоку деталізацію витрат;

Залежно від виду діяльності, у процесі якої нараховується заробітна плата, можна класифікувати й самі витрати на оплату праці.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 08.02.95 № 100 «Про порядок розрахунку середньої заробітної плати» визначаються випадки, при яких потрібен розрахунок середньої заробітної плати. Розрахунок середньої заробітної плати займає важливе місце в обліку розрахунків з робітниками. Так, наприклад, середня заробітна плата потрібна для нарахування допомоги по тимчасовій допомозі. Первинним документом для цього є лікарняний лист. Для нарахування лікарняних розраховується середньоденна заробітна плата, для чого береться зарплата за два місяці, що передували місяцю хвороби і ділиться на загальну кількість робочих днів.

Сума лікарняних = середньоденна заробітна плата * кількість днів хвороби * розмір щоденної допомоги по хворобі (залежить від стажу роботи працівника). При загальному стажі роботи до 5 років оплачується допомога у розмірі 60% від нарахованої суми; при загальному стажі від 5 до 8 років - 80%, при загальному стажі понад 8 років - 100% від нарахованої суми.

Тривалість відпустки з 01.01.97 згідно із Законом України «Про відпустку», розраховується в календарних днях. Святкові і неробочі дні при визначенні тривалості відпустки не враховуються. Щорічна відпустка працівникам складає не менше 24 календарних днів за відпрацьований рік, що розраховується з дня укладання трудової угоди. Відповідно до статті 10 Закону України «Про відпустку», працівник має право на щорічну повну відпустку в перший рік роботи після закінчення шести місяців безперервної роботи на підприємстві. Тому керівник підприємства повинен визначити коло працівників, які відробили на підприємстві менше, ніж півроку, - ці особи не мають права на відпустку повної тривалості. У деяких випадках варто потурбуватися про документальне підтвердження необхідності надання дострокової відпустки. Якщо працівник тільки влаштувався на роботу, то від нього потрібно вимагати документ з попереднього місця роботи про те, чи перебував він в оплачуваній відпустці або отримав компенсацію за невикористану відпустку, тому що дуже часто працівник приходить на роботу лише з записом в трудовій книжці.

Згідно «Кодексу законів про працю України», на підприємствах встановлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, загальна тривалість роботи не повинна перевищувати 40 годин за тиждень. Перед вихідними та святковими днями тривалість робочого часу робітників скорочується на 1 годину.

У виробничо-комерційній фірмі «Олвіс» в першу половину місяця видається аванс, а в другу - проводиться повний розрахунок заробітної плати за місяць. Грошові кошти для виплати заробітної плати підприємство отримує по чеку розрахункового рахунку банку. Разом з чеком підприємство представляє банку всі необхідні платіжні документи по перерахуванням іншим організаціям та особам, на користь яких пройшло утримання із заробітної плати. Видача заробітної плати проводиться за платіжною відомістю. В ній заповнюється табельний номер робітника, його П.І.П. Дані вносяться у відомість на основі відповідних первинних документів. По кожному робітнику вносять суми заробітної плати, включаючи всі види оплати, тобто премії, доплати за роботу у нічний час, за роботу у святкові дні, а також всі види оплат, які не входять до фонду заробітної плати - по лікарняних листах,. Підраховується загальна сума чисельної заробітної плати.Розрахунково-платіжна відомість підписується керівником та головним бухгалтером . На основі відомості заповнюється платіжна відомість для видачі заробітної плати робочим та службовцям. Платіжна відомість передається в касу для виплати заробітної плати робітникам під розписку, яка затверджує отримання грошей. Заробітна плата виплачується в триденний строк, враховуючи день отримання грошей з розрахункового рахунку.

У реєстрах журнально-ордерної форми обліку для відображення операцій по рахунку 66 передбачено журнал-ордер № 10.

Журнал-ордер відкривається на квартал. В журналі-ордері № 10-2 відображають нараховану заробітну плату та пов'язані з нею суми відрахувань на соціальні заходи та забезпечень майбутніх витрат. Крім того в журналі-ордері № 10-2 виділено окремий розділ для відображення дебетових оборотів по рахунку № 66. Підставою для відображення дебетових оборотів є Розрахунково-платіжні відомості підсумок обороту за місяць по кореспондуючим рахункам.

6. Види і порядок утримання із заробітної плати

Обов'язкові утримання включають: податок на доходи фізичних осіб, внески до Пенсійного фонду, збори на соціальне страхування на випадок тимчасової непрацездатності та на випадок безробіття, утримання за виконавчими листками і приписами нотаріальних контор на користь юридичних та фізичних осіб.

Із нарахованих сум заробітної плати здійснюються у тримання у соціальні фонди.

Облік розрахунків з органами страхування підприємства ведуть на рахунку 65 "Розрахунки за страхуванням", який має такі субрахунки:

651 "За пенсійним забезпеченням";

652 "За соціальним страхуванням";

653 "За страхуванням на випадок безробіття";

654 "За індивідуальним страхуванням";

655 "За страхуванням майна".

На рахунках бухгалтерського обліку суми утримань із заробітної плати прибуткового податку і відрахувань у фонди відображаються так:

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
1	Утримано податок на доходи фізичних осіб	661	641
2	Утримано внески до Пенсійного фонду	661	651
3	Утримано збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок тимчасової втрати працездатності	661	652
4	Утримано збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття	661	653

Заробітна плата, як і інші доходи, що отримують фізичні особи, підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Утримання податку на доходи фізичних осіб із доходів, нарахованих (виплачених) у вигляді заробітної плати, здійснюють за такою формулою:

Пдох = (Д- Зпф - Зсоц - Збезр - СоцП) х СтПдох, де Пдох -- податок на доходи фізичних осіб;

Д -- дохід, нарахований (виплачений) у вигляді заробітної плати;

Зпф -- внесок до Пенсійного фонду, що утримується з доходу працівника;

Зсоц -- збір до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що утримується з доходу працівника;

Збезр -- збір до Фонду соціального страхування на випадок безробіття, що утримується з доходу працівника;

СоцП-- податкова соціальна пільга (якщо працівник має право на соціальну пільгу);

СтПдох -- ставка податку на доходи.

Розмір ставки податку на доходи та розмір соціальної податкової пільги наведено у таблиці 1.

Таблиця 1. Розмір ставки податку на доходи та розмір соціальної податкової пільги

	На 2004 рік	На 2005 рік	На 2006 рік	Починаючи з 2007 року
Ставка податку на доходи фізичних осіб (у відсотках до бази оподаткування)	13%	15%

Згідно із Законом України „Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 p. №889-IV платник податку на доходи з фізичних осіб (працівник) має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги, яка становить 50% від мінімальної заробітної плати.

Причому треба зауважити, що податкова соціальна пільга враховується лише тоді, коли сума доходу працівника не перевищує суми, 940 гривень.

Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платника податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати). Для того, щоб при утриманні податку із заробітної плати можна було враховувати соціальну пільгу, працівник повинен подати працедавцю відповідну заяву за формою, визначеною центральним податковим органом. Працівникам за місцем їх основної роботи станом на 31.12.2003 р. податкова пільга повинна враховуватися без подання такої заяви. При прийнятті на роботу працівника, починаючи з 2004 року, для того, щоб можна було враховувати соціальну пільгу, така заява є необхідною.

Якщо працівник отримує дохід в кількох місцях праці, то соціальна пільга може враховуватися по одному з них за бажанням працівника. Тобто можна відмовитися від соціальної пільги за основним місцем праці і застосовувати її за сумісництвом, подавши відповідні заяви а також довідку про те, що за основним місцем праці працівник не має соціальної пільги.

У місяць звільнення працівник, якщо він не відпрацював повний місяць, права на соціальну пільгу не має. Отримати право на соціальну пільгу за весь місяць можна по новому місцю праці в разі, якщо працівник подасть відповідну заяву і надають довідку про доходи, отримані на попередньому місці праці за цей неповний місяць.

Право на податкову соціальну пільгу у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам від прийнятої у відповідному році суми пільги, мають громадяни, які:

а) є самотньою матір'ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником) -- у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

б) утримує дитину -- інваліда І або II групи -- у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

в) має троє чи більше дітей віком до 18 років -- у розрахунку на кожну таку дитину;

г) є вдівцем або вдовою;

д) є особою, віднесеною законом до 1 або 2 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

є) є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом, військовослужбовцем строкової служби;

є) є інвалідом І або II групи, у тому числі з дитинства;

ж) є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, шо зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;

Право на податкову соціальну пільгу у розмірі, що дорівнює 200 відсоткам від прийнятої у відповідному році суми пільги, мають громадяни, які є:

а) особою, що є Героєм України, Героєм Радянського Союзу або повним кавалером ордена Слави чи Трудової Слави;

б) учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу і має відповідні державні відзнаки;

в) колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;

г) особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;

д) особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.

При наявності у громадянина права на пільги з кількох підстав йому надається одна з них за його вибором.

Не підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб:

* матеріальна допомога в межах прожиткового мінімуму (якщо сума такої матеріальної за рік не перевищує величини прожиткового мінімуму);

* сума відпускних у зв'язку з вагітністю і пологами, нарахованих на підставі листка непрацездатності;

* одноразова допомога при народженні дитини;

* допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку.

Згідно з Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV внески до Пенсійного фонду утримуються з сум фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України „Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-праьового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб

Утримання до Пенсійного фонду здійснюються в розмірі 1 % (якщо розмір зарплати менший або дорівнює 150 грн.) або 2% (якщо розмір зарплати більший від 150 грн.) від загальної нарахованої суми заробітної плати.

Граничною сумою, з якої здійснюється утримання до Пенсійного фонду (а також утримання збору на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття) в 2005 р. становив 4 100 грн. нарахованої заробітної плати. З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообо-в'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), відповідно до якого (стаття 14) роботодавці визначені страхувальниками для застрахованих осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, і є платниками (стаття 15) страхових внесків до Пенсійного фонду.

Об'єктом для нарахування страхових внесків до солідарної системи для роботодавців є суми фактичних витрат на оплату праці працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та ін-ших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийня-тими відповідно до Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) та виплати винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимча-сової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця та допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Нормативним документом, який визначає складові фонду оплати праці при нарахуванні страхових внесків до Пенсійного фонду, є Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. N 5 ( z0114-04 ) та зареєстрована у Міністерстві юстиції України27.01.2004р.за№114/8713.

Згідно пункту 2 статті 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) для застрахованих осіб страхові внески нараховуються на всі суми сукупного оподатковуваного доходу (прибутку).

На виконання Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) Пенсійним фондом України розроблено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. N 21-1 (z0064-04) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за N 64/8663.

Інструкцію розроблено з урахуванням вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15), а саме пункту 4.4, яким визначено, що базою для нарахування збору до Пенсійного фонду України громадян є заробітна плата платника податку з доходів фізичних осіб.

В цій же Інструкції пункт 4 показано застосування страхувальниками розмірів страхових внесків (31,8%, 4%) та утримань (1-2%, 1-5%) з заробітної плати встановлених Законом України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” (400/97-ВР) від 26.06.1997р.

З 01січня 2006 року внесенні зміни розміру до страхового внеску (збору) з 32,3% на 31,8 % Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік” та деяких інших законодавчих актівУкраїни”.

Отже, при визначенні організації утримання з заробітної плати та нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування необхідно враховувати наведені положення вищезазначених нормативно-правових актів.

Згідно із Законом України № 2240-ІИ від 18.01.2001р. з заробітної плати працівників утримується внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням і похованням.

Розміри внесків для найманих працівників становлять (Таблиця 1):

Таблиця. Розміри внесків для найманих працівників на загальнообов'язкове державне соціальне страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням

№ з/п	Категорія найманих працівників	Розміри внесків*
1.	Працівники, заробітна плата яких нижча прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи	0,5 %
2.	Працівники, заробітна плата яких вища прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи;	1 %

Базою для утримання внесків є сума оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.

Згідно із Законом України № 1533-Ш „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000р. і Законом України № 2213 „Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 11.01.2001р. з заробітної плати працівників утримується збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття у розмірі 0,5% від нарахованої заробітної плати.

Згідно із законом № 2213 не є платниками цього збору:

- працюючі пенсіонери;

- іноземні особи та особи без громадянства.

Окрім того, на добровільних засадах збір може сплачуватися:

- приватними підприємцями, які не використовують найманої робочої сили;

- фізичними особами, які виконують роботи за цивільно-правовим договором;

- особами, які самостійно забезпечують себе роботою (нотаріуси, адвокати);

- громадянами України, які працюють за межами України.

На рахунках бухгалтерського обліку суми утримань із заробітної плати прибуткового податку і відрахувань у фонди у виробничо-комерційній фірмі «Олвіс» відображаються так:

Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
	Дебет	Кредит
Утримано податок на доходи фізичних осіб	661	641
Утримано внески до Пенсійного фонду	661	651
Утримано збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок тимчасової втрати працездатності	661	652
Утримано збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття	661	653

Розглянемо порядок утримання податку на доходи фізичних осіб на прикладі працівника ВКФ «Олвіс»

Приклад 1. Працівникові Фантаєву М.В. за місцем основної роботи за лютий 2009 року нарахована заробітна плата в розмірі 1500 грн. Податок з фізичних осіб розраховується в такий спосіб:

1) Утримання до Пенсійного фонду:

1500*2%=30 грн.

2) Утримання до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності:

1500,00 *1% = 15,00 грн.

3) Утримання до Фонду соціального страхування на випадок безробіття:

1500,00 х*0,6% = 9,00грн.

4) Розрахунок загального оподатковуваного доходу:

1500,00 - 30,00 -15,00 - 9,00 = 1446 грн.

5) Розрахунок суми податку, що утримується з працівника:

1446* 15% = 216,90 грн.

7. Облік нарахувань на оплату праці

Оскільки, виробничо-комерційна фірма «Олвіс» є платником податків на загальних підставах, то згідно ст. 1 Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.97р., з наступними змінами і доповненнями вона є платником податку до Пенсійного фонду.

Відповідно до ст.2 цього Закону об'єктом опдаткування є -фактичні витрати на оплату праці працівників, в які включаються витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, а також винагороди, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру.

Статтею 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» встановлена ставка збору 33,2% від об'єкта оподаткування.

Розрахунки зі збору на обов'язкове пенсійне страхування ведеться на окремому субрахунку №1 до рахунка 65. При проведенні відрахувань до Пенсійного фонду складаються наступні проводки:

Дт 23,91,92,93 Кт 651 - проведено обов'язкове нарахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на заробітну плату відповідних категорій працюючих;

Дт 651 Кт 31 - перерахунок коштів до Пенсійного фонду з названого збору.

До розрахунків із соціального страхування відносять розрахунки підприємства із соціального страхування на випадок безробіття, соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, народженням і похованням, соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

У вищеназваних Законах зазначаються об'єкти, оподаткування, ставки, які, в основному, пов'язані з оплатою праці. До вищеназваних Законів видані відповідні Інструкції про порядок обчислення і сплати таких зборів.

ВКФ «Олвіс» має наступні ставки збору:

1.У зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованнями:

1,4% суми фактичних витрат на оплату праці найманних працівників;

2. На загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття:

1,6% суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників;

3. На загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності:

0,8% суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників.

На субрахунку 652 «За соціальним страхуванням» ведеться облік розрахунків з Фондом соціального страхування України за збором на обов'язкове соціальне страхування.

На субрахунку 653 «За страхуванням на випадок безробіття» ведеться облік розрахунків з Державним бюджетом України за збором на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

При проведенні відрахувань до фондів соціального страхування складаються наступні проводки:

Дт 23,91,92,93 Кт 652,653 - проведено обов'язкове нарахування зборів на обов'язкове державне страхування на заробітну плату відповідних категорій працюючих;

Дт 652,653 Кт 31 - перерахунок коштів до фонду соціального страхування.

8. Контроль за ФОП

Незалежно від діючих на підприємстві форм і систем оплати праці, у першу чергу, необхідно перевірити облік особового складу, що ведеться в відділі кадрів підприємства.

У зв'язку з цим перевіряють рух особового складу, що оформляється первинними документами: наказом або розпорядженням по підприємству про прийом на роботу (П-1), переведенням (П-5), звільненням (П-8), наданням відпустки (П-6).

Під час контролю перевіряються особові картки, які ведуться на кожного працівника, де зазначають необхідні анкетні дані і фіксуються всі зміни, що відбуваються в його роботі. Поряд з цим перевіряють правильність присвоєння кожному працівникові табельного номера, причому кожному виробничому підрозділу відводиться своя серія номерів.

Потім перевіряють правильність ведення оперативного обліку використання робочого часу, який може вестись або в цілому по підприємству, або по кожному виробничому підрозділу в спеціальному табелі обліку використання робочого часу (П-12 або П-13 ). На підставі цього табеля в розрізі кожного місяця і кожного працівника перевіряють підрахунки і правильність відображення загального календарного фонду робочого часу, кількість неявок на роботу з різних причин, фактично відпрацьований час та розрахунки із заробітної плати.

Система табелювання особового складу і використання робочого часу, в першу чергу, повинна контролюватися в період поточної діяльності підприємства відповідними працівниками. Процедури поточного контролю з боку відповідних посадових осіб підприємства визначені на рисунку 11.

Методика контролю нарахування заробітної плати залежить від діючих форм і систем оплати праці.

Розрахунок оплати праці робітників відрядників і визначення об'єму виконання робіт перевіряють на підставі первинних документів обліку виробітку. Для перевірки операцій, пов'язаних з виробітком продукції, заробітною платою, використовуються затверджені у встановленому порядку форми облікової документації, що залежать від характеру виробництва, системи організації й оплати праці та інших особливостей підприємства.

При здійсненні контролю на підприємстві або його підрозділах з дрібносерійним і індивідуальним виробництвом, при проведенні разових ремонтних робіт використовуються нагромаджувальні або разові наряди (П-40, П-41). Якщо виробничий процес носить серійний характер, то контроль операцій, пов'язаних із виробітком, доцільно здійснювати на підставі маршрутних карт, які виписуються на партію деталей і супроводжують її по всьому технологічному процесу їх обробки. Це дозволяє використовувати маршрутні карти як єдиний документ для контролю виробітку і нарахування заробітної плати.

При акордній системі оплати праці контроль здійснюють на підставі документів і обліку виконаних робіт та даних нарахування заробітної плати на підставі нарядів (П-40, П-45), які виписуються на окремі виробничі процеси і видаються бригаді або робітникові на початку роботи.

У комплексних бригадах правильність нарахування заробітної плати перевіряють шляхом множення комплексної відрядної розцінки на об'єм робіт, виконаних бригадою.

На державних підприємствах, де розподіл заробітної плати між членами бригади здійснюється за фактичними ставками фактично відпрацьованого часу, необхідно перевірити коефіцієнт трудової участі кожного працівника та визначити реальний вклад кожного члена бригади в результаті колективної праці залежно від її індивідуальної продуктивності та якості.

При ревізії підсобних, допоміжних виробництв, обслуговуючих господарствах для перевірки виконаних робіт використовуються відомості виробітку продукції (П-17), відомості виходу продукції (КС-22), дорожні листи (N-4) та інші документи.

При ревізії розрахунків заробітної плати спеціалістів при повному робочому місяці перевіряють правильність присвоєння посадових розрядів згідно з наказом по підприємству відповідно до зайнятої посади. Перевірка розрахунку заробітної плати при неповному робочому місяці здійснюється шляхом ділення посадового окладу на кількість робочих днів цього місяця і множенням денної заробітної плати на кількість відпрацьованих робочих днів (за табелем).

Перевірка нарахування заробітної плати працівникам за тарифами здійснюється шляхом множення годинної тарифної ставки на кількість годин зміни.

Оплата виконання працівниками державних та громадських обов'язків та деякі інші види виплат визначаються згідно з розрахунком середнього заробітку за попередні два календарні місяці роботи.

Контроль розрахунків з персоналом щодо оплати праці залежить від чисельності працівників і порядку оформлення операцій за нарахуванням заробітної плати і форми розрахунків. Так, наприклад, нарахування заробітної плати залежно від чисельності працівників може оформлюватись або розрахунково-платіжною відомістю, або окремо розрахунково-платіжною і платіжною відомостями. Розрахунково-платіжні відомості (Т-49) застосовується, в основному, на невеликих підприємствах із постійним складом працівників. На практиці частіше застосовується окремо розрахункові відомості (Т-51) і окремо платіжні відомості (Т-53). Дані з заробітної плати кожного працівника нагромаджуються на особових рахунках (Т-54).

При ревізії перевіряють також правильність нарахування і оплати днів відпустки, що здійснюється з урахуванням середнього заробітку за 12 попередні календарних місяців. Цей середньомісячний заробіток ділиться на середньомісячну кількість робочих днів (25,2) і дає в результаті середньоденний заробіток працівника. Одержаний середньоденний заробіток множиться на кількість днів відпустки і визначається сума оплати чергової відпустки. Ці розрахунки відпускних працівникам перевіряють на підставі застосування методів аналітичної перевірки.

Відповідно до діючого законодавства перевіряють різні утримання із заробітної плати, а саме: утримання прибуткового податку та сум згідно з виконавчими листами, профспілковими внесками (за заявою працівників), підзвітних сум та сум компенсації матеріальних збитків тощо.

Для управління господарською діяльністю, зокрема операціями, пов'язаними з оплатою праці на підприємствах, необхідний постійний, абсолютно обґрунтований, юридично підтверджуючий облік цих операцій на підставі достовірних даних первинної документації. Тому під час ревізії необхідно контролювати процес проходження і обробки документації щодо обліку операцій по оплаті праці, що відображено на рисунку 2. Цей процес контролю включає перевірку: табелів виходу на роботу, розрахунково-платіжних відомостей, бухгалтерських записів у журналі за рахунком 66 “Розрахунки з оплати праці”.

Рис. 2. Процес контролю розрахунків з оплати праці

З метою підвищення оперативності контролю розрахунків щодо оплати праці доцільно суму, яка належить до сплати працівникам підприємства, включати в табель роботи або окрему відомість і на підставі цих даних відображати при обліку операції з оплати праці, не чекаючи складання в кінці місяця розрахунково-платіжної відомості.

Перевіряють також організацію бухгалтерського обліку операцій з оплати праці. При цьому необхідно звертати увагу на скорочення обсягу документації і поліпшення її якості, тому що документація є первинною стадією відображення цих операцій і основою бухгалтерських записів на цій ділянці обліку. Перевірка і обробка документів із нарахуванням заробітної плати є найбільш трудоємкою стадією контролю. Тому важливе значення має використання комп'ютерної техніки, пов'язаної з перевіркою операцій щодо оплати праці і розрахунків із персоналом.

Облік основної та додаткової заробітної плати ведеться у відповідному обліковому реєстрі за рахунком 66 “Розрахунки за виплатами працівникам”, де узагальнюється інформація цих розрахунків. За даними кредитового сальдо за цим рахунком перевіряють суму заборгованості підприємства працівникам із нарахованої, але не виданої заробітної плати. Перевірка оборотів за дебетом зазначеного рахунка дає можливість перевірити суми видані готівкою або через перерахування, а також суми, утримані за виконавчими листами та інші утримання із заробітної плати.