Бухгалтерський облік виробничої собівартості продукції, розрахунків з бюджетом.

31

Зміст

1. Бухгалтерський облік виробничої собівартості продукції. Групування й облік витрат за економічними елементами та статтями калькуляції відповідно до П(С)БО 16 «Витрати»

2. Бухгалтерський облік розрахунків з бюджетом. Формування соціальних фондів, облік розрахунків зі страхування

Задача

Список використаної літератури

1. Бухгалтерський облік виробничої собівартості продукції. Групування й облік витрат за економічними елементами та статтями калькуляції відповідно до П(С)БО 16 «Витрати»

Для забезпечення обліку витрат підприємства в рамках розподілу їх між господарськими процесами, виробництва та видами продукції Планом рахунків передбачено рахунки класів 8 і 9.

Кожне підприємство виходячи із специфіки своєї господарської діяль-ності вибирає ту іншу сукупність рахунків і закріпляє прийняте рішення на-казом про облікову політику.

Залежно від напрямку статутної діяльності, підприємства дуже істотно відрізняються одне від одного за технологічним процесом, за організаційною структурою, за взаємозв'язками з партнерами та контрагентами, а також за взаємозалежністю між окремими структурними підрозділами всередині себе.

Аналітичний облік витрат на виробництво кожне підприємство органі-зовує до характеру виробничого процесу, а також особливостей продукції, що випускається, або робіт, що виконуються (послуг, що надаються). Базу-ючи на загальних правилах ведення бухгалтерського обліку, бухгалтерія під-приємства забезпечує працівників інформацією, необхідною для контролю, аналізу та планування господарської діяльності, а також для прогнозування фінансових результатів. Дані аналітичного обліку використовуються при складанні внутрішньої звітності, яка будується на інформації про види і кіль-кість продукції, про центри відповідальності і статті витрат.

Рахунки класу 9 призначені для узагальнення інформації про витрати за всіма видами звичайної діяльності та видами операцій, пов'язаними з над-звичайними подіями.

Місця виникнення витрат - це структурні підрозділи, в яких відбува-ється споживання ресурсів у виробничих, збутових, адміністративних та ін-ших цілях, пов'язаних з оборотом коштів підприємства.

Під терміном носій витрат слід розуміти продукцію підприємства (включаючи роботи та послуги), яка в той чи інший момент може перебувати на різних до реалізаційних стадіях, починаючи від стадії придбання запасів, призначених для її випуску.

Економічний елемент - однорідний первинний вид витрат на виробни-цтво продукції (виконання робіт, надання послуг), в якій у межах підприємс-тва неможливо розкласти на частини.

Статті витрат - певний вид витрат, що створюють собівартість як окремих видів продукції, так і сукупності витрат на товарну продукцію підп-риємства загалом.

За цільовим спрямуванням витрати підприємства можна умовно поді-лити на:

1. основні витрати;

2. витрати на обслуговування;

3. витрати на управління.

Основні витрати - це витрати, безпосередньо пов'язані з технологічним процесом випуску продукції.

Витрати на обслуговування - це витрати на утримання допоміжних під-розділів (включаючи витрати на збут) і підрозділів соціального характеру.

Витрати на управління - включають витрати на утримання й обслуго-вування апарату управління виробничими та невиробничими підрозділами, а також витрати на утримання й обслуговування апарату управління підприєм-ства (адміністративні витрати).

За способом включення до собівартості окремих видів продукції розрі-зняють витрати прямі і непрямі.

Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції; їх можна прямо включити до собівартості за відповідними об'єктами обліку, не враховуючи їх на збірно-розподільчих рахунках. Точніше, прямі витрати є сукупною вартістю ресурсів, втілених у продукції; до вартості таких ресурсів належать і жива праця у відповідній оцінці, яка, своєю чергою, включає за-робітну плату та соціальне страхування найманих працівників, зайнятих без-посереднім виготовленням конкретних видів продукції.

Непрямі витрати пов'язані з виробництвом відразу кількох або всіх ви-дів продукції підприємства.

Непрямі витрати протягом звітного періоду обліковуються на збірно-розподільчих рахунках, а потім за встановленою методикою деякі з них роз-поділяються між окремими видами продукції, а деякі списуються безпосере-дньо в Дт результативного рахунка.

У складі собівартості продукції прямі витрати поділяються за статтями, кожна з яких, як правило, відповідає певному елементу витрат, а непрямі утворюють комплексні статті, які складаються з витрат , що містять кілька елементів. Прикладом комплексної статті може бути стаття “Витрати на охо-рону”.

За ознакою залежності від обсягів випуску продукції витрати підпри-ємства поділяють на постійні та змінні.

Змінні витрати нормуються на кожну одиницю продукції, їх розмір змінюється відносно пропорційно відповідно до зміни обсягу випуску проду-кції.

Розмір постійних витрат не залежить від обсягу випуску продукції, їх питомий розмір у складі загальних витрат, що зменшують фінансовий ре-зультат, при збільшенні обсягу випуску скорочується, а при зниженні - збі-льшується.

За економічним змістом усі витрати підприємства поділяються на опе-раційні, фінансові, інші звичайні та надзвичайні.

До операційних витрат належать витрати, що обліковуються на рахун-ках 90. 91, 92, 93, 94.

До фінансових витрат належать витрати, що обліковуються на рахун-ках 95 і 96.

До інших звичайних витрат належать витрати, що обліковуються на рахунку 97. Разом з тим, при аналізі рахунків 971 - 979 з'ясовується що не всі з них можна зарахувати до “Інших звичайних витрат”. Так, наприклад, рахунок 971 і частково рахунок 975, поза будь-яким сумнівом, належить до фінансових витрат. Крім того, такі специфічні рахунки, як 978 і 979, якими користуються виключно страхові організації, ніяк не можуть належати до “інших витрат”, оскільки насправді є для страхових організацій основними.

До надзвичайних витрат належать витрати на рахунку 99.

Що стосується такого умовно-витратного рахунку 98 «Податок на при-буток», то цей рахунок випадає з цього ряду, оскільки не відповідає жодній із наведених ознак.

Витрати підприємства класифікуються:

1. за економічними елементами;

2. за статтями калькуляцій.

Вітчизняні вчені підходять до поняття „витрати” на виробництво продукції та надання послуг з таких точок зору. Так Сопко В.В. вважає, що поняття “витрати” формують використані у процесі діяльності різні речовини та сили природи на виготовлення нового продукту праці. Грошовий вираз суми витрат на виробництво конкретного продукту визначає поняття собівартість. Зміст термінів витрати та собівартість поєднується в понятті витрати діяльності. На думку Ткаченко Н.М. витрати - це спожиті в процесі виробництва засоби виробництва втілюючи в себе минулу працю (сировину, матеріали, паливо тощо), та витрати пов'язані з покращенням основних засобів в межах сум, що не перевершують встановленого розміру. [15, с.235]

З точки зору Бутинця Ф.Ф., витрати виробництва, це вираження в грошовій формі поточних витрат трудових, матеріальних, фінансових та інших видів ресурсів на виробництво продукції. Ці поточні витрати обліковуються та плануються як собівартість продукції [2, с.138].

Схоже трактування висловлює Завгородній В.П., а саме: "В процесі виробництва продукції (надання послуг) витрачається праця, використовуються засоби виробництва та предмети праці. Усі витрати підприємства на виробництво та реалізацію послуг , що виражені в грошовій формі, складають собівартість послуг". [7, с.68]

Витрати виробництва є одним з основних об'єктів управлінського обліку. Згідно п. 3 П(С)БО-16 витрати, це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). [11, с.65]

Калькуляція (від лат. Calculation - обчислення) - це обчислення собіва-ртості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг, а також заготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобів вироб-ництва за елементами витрат. Калькуляції складають на продукцію основного і допоміжного виро-бництв щомісячно, за квартал і рік за цільовим призначенням. Розрізняють такі види калькуляції: планові (складають на основі прогресивних норм ви-трачання засобів виробництва та робочого часу й використовують як вихідні дані при встановленні цін), кошторисні (стосуються нових видів продукції, робіт та послуг для розрахунку відпускних цін) і нормативні (складають на основі існуючих норм викорис-тання засобів виробництва та робочого часу). Ці види калькуляції є попередніми, 'їх розробляють до початку виробництва продукції та використовують при складанні кошторису. Калькуляції, що за даними бухгалтерського обліку відображають фактичні витрати, називаються звітними. Вони потрібні для контролю за виконанням планових завдань із собівартості продукції та для виявлення резервів подальшого зменшення ви-трат.

Калькуляції складають на кожному підприємстві за вста-новленим пе-реліком статей витрат. Розрізняють калькуля-ції собівартості цехову, вироб-ничу, повну, галузеву тощо.

Витрати, пов'язані з виробництвом і збутом (реалізацією) продукції (робіт, послуг), під час планування, обліку і калькулювання собівартості про-дукції (робіт, послуг) групу-ються за відповідними статтями. Нижче наведена схема групування витрат за статтями калькуляції (рис. 1.1.).

Рис. 1.1 Групування витрат за статтями калькуляції

Угрупування витрат за статтями калькуляції дозволяє виділити ви-трати, безпосередньо пов'язані з технічним процесом, і витрати, що стосу-ються обслуговування виробництва і управління.

Аналіз витрат за калькуляційними статтями дозволяє дати оцінку роз-міру економії чи перевитрат у зв'язку з відхиленням фактичної собівартості від планової, показати «внесок» кожної калькуляційної статті в загальне від-хилення, зробити висновок про характер матеріало-, оплато-, фондоміст-кості виробництва і в результаті здійснити заходи щодо виявлення і реаліза-ції резервів зниження собівартості продукції [12; 63].

Нашкерська В.Г. [14; 416] вважає, що формування витрат початкове здійснюється в системі управлінського обліку. Витрати збираються за окремими об'єктами: видами продукції, робіт, послуг, технологічни-ми процесами та їх частинами тощо. Витрати в системі управлінського обліку збираються за калькуляційними статтями по мірі зменшення активів та зро-стання зобов'язань. Підприємство самостійно або за погоджен-ням з материн-ською (вищестоящою) організацією формує статті витрат, виходячи з особ-ливостей діяльності. Це можуть бути такі статті:

Сировина і матеріали (за видами).

Купівельні комплектуючі вироби, напівфабрикати.

Робота і послуги виробничого характеру.

Паливо і електроенергії на виробничі цілі.

Зворотні відходи.

Основна заробітна плата.

Додаткова заробітна плата.

Відрахування на соціальні заходи.

Амортизація інструментів І пристроїв спеціального при-
значення.

Амортизація основних засобів.

Амортизація нематеріальних ак-тивів.

Супутня про-дукція (вираховується).

Метод формуван-ня витрат залежить від особливостей техно-логії вироб-ництва та вимог менеджменту до інформації про форму-вання витрат та сту-пенів їх контролю в процесі виробництва.

Типова номенклатура калькуляційних статей витрат:

1. Сировина і матеріали;

2. Поворотні відходи (зі знаком “мінус”, бо вони віднімаються від ва-ртості використаних сировини і матеріалів);

3. Куповані комплектуючі вироби і напівфабрикати;

4. Послуги сторонніх організацій, спожиті безпосередньо у виробниц-тві продукції;

5. Паливо та енергія, спожиті в технологічних цілях (цю статтю мо-жна об'єднати з попередньою);

6. Заробітна плата працівників, зайнятих у виробництві (основна і до-даткова);

7. Відрахування на соціальні цілі;

8. Амортизація основних засобів, що експлуатуються безпосеред-ньо в процесі виробництва;

9. Витрати на підготовку й освоєння виробництва (в частині їх спи-сання зі статті витрат майбутніх періодів);

10. Витрати на утримання й експлуатацію обладнання;

11. Загальновиробничі витрати;

12. Адміністративні витрати;

13. Втрати від браку;

14. Інші виробничі витрати;

15. Поза виробничі витрати (витрати на збут).

16. З перерахованих калькуляційних статей суто елементами є такі:

17. Матеріальні затрати;

18. Сировина і матеріали;

19. Поворотні відходи;

20. Куповані комплектуючі вироби та напівфабрикати;

21. Заробітна плата працівників, зайнятих у виробництві;

22. Відрахування на соціальне страхування працівників, зайнятих у ви-робництві;

23. Амортизація основних засобів, що експлуатуються безпосеред-ньо у процесі виробництва;

24. Послуги сторонніх організацій, спожиті безпосередньо у виробниц-тві продукції;

25. Паливо й енергія, спожиті в технологічних цілях;

26. Витрати на підготовку й освоєння виробництва;

27. Загальновиробничі витрати;

28. Витрати на утримання й експлуатацію обладнання;

29. Адміністративні витрати;

30. Втрати від браку;

31. Інші виробничі витрати;

32. Поза виробничі витрати (витрати на збут).

До кожної з цих статей можуть входити будь-які з перерахованих вище економічних елементів.

Загальновиробничі витрати, включаючи витрати на утримання й екс-плуатацію обладнання, обліковуються за кожним цехом (дільницею) окремо, а та їх частина, що розподіляється, наприкінці звітного періоду списується в аналітичному розрізі відповідних видів продукції.

Адміністративні витрати обліковуються по підприємству загалом.

На підприємствах з безцеховою структурою управління певна частина витрат на обслуговування виробництва й управління (заробітна плата майст-рів, витрати на утримання і ремонт приміщення) обліковуються у складі ад-міністративних витрат.

Вартість робіт і послуг допоміжних цехів включається до витрат цехів-споживачів. При цьому витрати на такі роботи і послуги обчислюються або за плановою, або за фактичною собівартістю. Наприкінці звітного періоду рі-зниця між плановою і фактичною собівартістю зазначених робіт і послуг включається до відповідних статей витрат. Собівартість робіт і послуг, що виконуються одними цехами для інших цехів одного підприємства, визнача-ється виходячи з фактичної суми основних витрат, витрат на утримання й експлуатацію обладнання та цехових витрат.

Витрати на підготовку й освоєння виробництва, пов'язані з обробкою нових видів виробів, їх підготовкою до промислового виробництва, і з розро-бкою нових технологічних процесів. Вони спочатку обліковуються в складі витрат майбутніх періодів, а потім поступово списуються на собівартість продукції виходячи з планового терміну їх повного відшкодування й плано-ваного обсягу випуску продукції в цей період.

Статтю втрат від браку включають в калькуляцію тільки на виробницт-вах, де повністю запобігти таким втратам неможливо через приховані вади сировини і матеріалів, що спричиняють брак під час обробки, та з інших неу-сувних причин [1; стор. 225].

До поза виробничих витрат належать ті витрати, які не пов'язані безпо-середньо з процесом виробництва: витрати на пакувальні матеріали (тару), доставку продукції на станцію призначення, навантаження та інші витрати на збут, включаючи витрати на рекламу. Ці витрати часто залежать від зміни обсягів продажу, тобто за суттю є змінними. Крім того, важливо відзначити, що зміни розміру витрат на збут залежать не тільки від обсягів продажу, а й від ваги та габаритів виробів. Останнє стосується, зокрема, витрат на упаку-вання і відвантаження.

До наведеної типової номенклатури статей калькуля-ції міністерства за погодженням з Мінекономіки, Мінфіном і Мінстатом України можуть вно-сити зміни з урахуванням особливостей техніки та організації виробництва відповідної галузі і частки окремих видів витрат у собівартості продукції, а також об'єднувати декілька типових статей калькуляції в одну або виділяти з однієї типової статті декілька статей калькуляції. Наприклад, для хімічної, металургійної галузей перелік статей калькуляції доповнюється статтею "Су-путнє добування"; для нафтохімічної, деревообробної галузей з наведеного вище пере-ліку не використовується стаття "Супутня продукція" [15; 125].

Згідно з Інструкцією № 291 від 30.11.99 р. "Адміністративні витрати" (рах. № 92) не включаються до виробничої собівартості, а "Витрати на збут" (рах. № 93) -- до повної собівартості продукції (робіт, послуг). Зібрані ви-трати на дебеті цих рахунків списуються на зменшення фінансових результа-тів.

Рис. 1.2 Схема списання витрат на фінансові результати

"Загальновиробничі витрати" (рах. № 91) п. 10 і 11 на схемі 5.4 спису-ються на рах. № 23 "Виробництво" та № 90 "Собівартість реалізації" шляхом розподілу.

До статті калькуляції "Сировина і матеріали" (субрах. № 201 замість № 05) включається вартість:

-- сировини і матеріалів, що входять до складу виготовлюваної проду-кції, створюючи її основу, або є необхідним компонентом для виготовлення продукції (робіт, послуг);

- купованих матеріалів, що використовуються у процесі виробництва продукції (робіт, послуг) для забезпечення нормального технологічного про-цесу і пакування продукції.

До цієї ж статті належать витрати, пов'язані з використанням природної сировини, у частині відрахувань для покриття витрат на геологорозвідку і геолого пошуки корисних копалин, на рекультивацію земель, плата за деревину, продану на пні, і за воду, що вибирається з водогосподарських систем у межах затверджених лімітів, а також платежі за використання інших природних ресурсів.

Витрати по статті "Сировина і матеріали" включаються безпосередньо до собівартості окремих видів продукції та замовлень.

Витрати на куповані матеріали, що використовуються в процесі вироб-ництва продукції (робіт, послуг) для забезпечення нормального технологіч-ного процесу і пакування продукції, віднесення яких безпосередньо до собі-вартості окремих видів продукції ускладнено, включаються до собівартості продукції у такому порядку:

а) встановлюються норми витрат цих матеріалів на кожний вид проду-кції;

б) відповідно до встановлених норм витрат і цін матеріалів визнача-ються кошторисні ставки на одиницю продукції, які періодично перегляда-ються відповідно до зміни норм витрат матеріалів або цін;

в) фактичні витрати на зазначені матеріали включаються до собіварто-сті окремих видів продукції, товарної продукції та незавершеного виробниц-тва пропорційно до кошторисних ставок.

Допускається не встановлювати кошторисні ставки купованих матеріа-лів на одиницю продукції, а відносити їх фактичні витрати на собівартість пропорційно до витрат за нормою.

В окремих галузях промисловості стаття калькуляції "Сировина і мате-ріали" може бути деталізована з урахуванням характеру, структури й органі-зації виробництва.

Так, у машинобудівельній, суднобудівельній, харчовій, окремих галу-зях хімічної та нафтохімічної промисловості можливе виділення в окрему комплексну статтю калькуляції напівфабрикатів власного виробництва. При цьому під напівфабрикатами власного виробництва розуміються продукти, одержані в окремих цехах, переділах, які ще не пройшли всі встановлені тех-нологічним процесом операції та підлягають доробці у наступних цехах, пе-реділах цього ж підприємства або комплектуванню у вироби.

Не належать до напівфабрикатів матеріали, виготовлені підприємством для власних потреб (металеві вироби, електроди, інструменти загального призначення тощо), які оприбутковуються на відповідному балансовому ра-хунку товарно-матеріальних цінностей і в подальшому обліку не відрізня-ються від куплених.

До статті калькуляції "Куплені комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організа-цій" (субрах. № 202) включається вартість:

-- купованих комплектуючих виробів і напівфабрикатів, що потребу-ють монтажу або додаткової обробки на даному підприємстві;

- робіт і послуг виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами або структурними підрозділами підприємства, що не нале-жать до основного виду діяльності.

До робіт і послуг виробничого характеру належать: здійснення окремих операцій з виготовлення продукції, обробка сировини і споживчих матеріа-лів, часткова обробка напівфабрикатів і виробів тощо за умови, шо ці пос-луги відносяться безпосередньо на собівартість конкретних видів продукції.

Вартість купованих комплектуючих виробів, напівфабрикатів, робіт і послуг виробничого характеру включається безпосередньо до вартості окре-мих видів і замовлень.

Не відображається в даній статті калькуляції (а також у собівартості продукції) вартість комплектуючого обладнання, яке оплачується за рахунок замовника вище ціни за виріб, не потребує обробки й монтажу на підприємс-тві і не включається до його валової продукції.

До такого обладнання належать електрообладнання (готові машини або окремі технологічні вузли, що надходять від заводів-суміжників на завод, який є головним постачальником всього комплексу обладнання) установок для хімічних і нафтохімічних заводів, бурового обладнання тощо, що не пот-ребує обробки й монтажу головним заводом ані у себе, ані у замовника, а та-кож комплектуюче обладнання, що надійшло до замовника транзитом, про-минувши завод головного постачальника, безпосередньо з заводів-суміжни-ків, роз-рахунок за яке здійснює завод-головний постачальник.

У суднобудівельній промисловості в окрему статтю калькуляції виок-ремлюються контрагентські поставки і роботи. У цій статті відображається вартість механізмів і виробів, повністю закінчених підприємством-контраге-нтом і готових до монтажу на суднах, а також контрагентські роботи з мон-тажу суднового обладнання, електрообладнання суден тощо під час будівни-цтва (ремонту) суден.

Розрахунок витрат здійснюється для кожного судна (замовлення) від-повідно до переліку контрагентських поставок і робіт, передбачених у завод-ській нормативно-технічній документації. Витрати по статті калькуляції "Ко-нтрагентські поставки і роботи" безпосередньо включаються до собівартості окремих виробів і замовлень.

До статті калькуляції "Паливо та енергія на технологічні потреби" (су-брах. № 203 замість рах. № 06) відносяться витрати на всі види палива (як одержані від сторонніх підприємств і організацій, так і виготовлені самим пі-дприєм-ством), безпосередньо використовувані у процесі виробництва проду-кції.

Витрати на сировину, матеріали, куповані комплектуючі вироби, напі-вфабрикати, паливо, енергію та інші матеріальні ресурси формуються вихо-дячи з цін придбання, включаючи витрати на транспортування, зберігання і доставку, які здійснюються сторонніми організаціями, матеріальних витрат, пов'язаних з транспортною доставкою ( у тому числі вантажно-розвантажу-вальні роботи) матеріальних ресурсів транспортом і персоналом підприємс-тва, втрат від нестачі матеріальних цінностей у дорозі в межах норм природ-ного убутку.

Транспортно-заготівельні витрати на сировину, матеріали, куповані комплектуючі вироби, напівфабрикати і паливо в окрему статтю калькуляції не виокремлюються, а включаються до вартості (статті) вказаних матеріаль-них ресурсів. Облік цих витрат ведеться за групами і підгрупами матеріаль-них ресурсів, що використовуються у виробництві, та їх відносної величини щодо придбаних матеріалів (тверде паливо, рідке паливо, шихтові матеріали, скло, метали за групами тощо).

В окремих галузях промисловості (машинобудівній, деревообробній, нафтохімічній, харчовій тощо) можливе виділення транспортно-заготівель-них витрат в окрему статтю витрат.

У статті калькуляції "Зворотні відходи" відображається вартість повер-нутих відходів, що відраховуються із загальної суми матеріальних витрат, ві-днесеної на собівартість продукції.

До статті калькуляції "Основна заробітна плата" (субрах. № 661 замість субрах. № 70-1) відносяться витрати нарахованої основної заробітної плати відповідно до прийнятих підприємством систем оплати праці у вигляді тари-фних ставок (окладів) і відрядних розцінок для працівників, зайнятих вироб-ництвом продукції.

До статті калькуляції "Додаткова заробітна плата" (субрах. № 661 за-мість субрах. № 70-1) відносяться витрати нарахованої виробничому персо-налові підприємства додаткової заробітної плати за працю понад визначені норми, за трудові успіхи й винахідництво і за особливі умови праці. Вона мі-стить доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функ-цій.

До статті калькуляції "Відрахування на соціальні заходи" (рах. № 65 замість рах. № 69) відносяться:

1) відрахування на обов'язкове державне соціальне страхування, у тому числі на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття;

2) відрахування на обов'язкове державне пенсійне страхування (до Пе-нсійного фонду), а також відрахування на додаткове пенсійне страхування (здійснюється згідно з поряд-ком, визначеним законодавством).

До статті калькуляції "Витрати, пов'язані з підготовкою й освоєнням виробництва продукції" (рах. № 20, 65, 66 та ін. замість рах. № 05, 70, 69 та ін.) відносяться витрати:

- на підготовчі роботи у добувних галузях;

- збільшені витрати на виробництво нових видів продукції в період їх освоєння, включаючи перші видання книг, а також витрати, пов'язані з підго-товкою і освоєнням випуску продукції, не призначеної для серійного або ма-сового виробництва;

- на освоєння нового виробництва, цехів і агрегатів (пускові витрати);

- на винахідництво і раціоналізацію.

До статті калькуляції "Витрати, пов'язані з підготовкою й освоєнням виробництва продукції" у добувних галузях включаються: дорозвідка родо-вищ, очищення території зони відкритих гірничих робіт, майданчиків для зберігання родючих шарів ґрунтів, що використовуються для наступної ре-культивації земель, тощо.

Витрати, пов'язані з освоєнням нових видів продукції, належать до ви-трат майбутніх періодів (рахунок № 39) і включаються до собівартості виро-бів частинами протягом встановленого (не більше дворічного) терміну з мо-менту початку їх серійного або масового випуску, виходячи з кошторису цих витрат і кількості продукції, що випускається за цей період [17; 377-389].

До статті "Загальновиробничі витрати" (рах. № 91 замість рах. № 24, 25) включаються витрати згідно із Положенням (стандартом) 16:

- витрати на управління виробництвом (оплата праць апарату управ-ління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи і медичне страхування апарату управління цехами, дільницями тощо; виплати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо):

- амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;

- амортизація нематеріальних активів загально виробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;

- витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

- витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи робітників, зайнятих удо-сконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості про-дукції підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних ха-рактеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купованих комплек-туючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо);

- витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водо-відведення та інше утримання виробничих приміщень;

- витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці зага-льновиробничого персоналу, відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників і апарату управління виробництвом, витрати на здій-снення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю про-дукції, робіт, послуг);

- витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону навколишнього природного середовища;

- інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв тощо). Загальновиро-бничі витрати поділяються на постійні та змінні.

До змінних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслу-говування й управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до змін обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об'єкт витрат із використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на об-слуговування й управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні виробничі накладні витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат із використанням бази розпо-ділу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі ви-трати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, пос-луг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених і нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичний розмір."

Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат уста-новлюється підприємством.

Наприкінці кожного місяця (або кварталу) рахунок № 91 закривається, а сума розподілених загальновиробничих витрат списується на дебет рахунка № 23 "Виробництво" і № 90 "Собівартість реалізації".

На рахунку № 92 "Адміністративні витрати" (замість рах. № 26) відо-бражаються адміністративні витрати, спрямовано на обслуговування та управління підприємством. До них відносяться:

- загальні та корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

- витрати на службові відрядження та утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

- витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоро-тних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопоста-чання, водовідведення, охорона);

- винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

- витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

- амортизація нематеріальних активів загальногосподарського викорис-тання;

- витрати на врегулювання спорів у судових органах;

- податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові пла-тежі (крім собівартості продукції, робіт, послуг);

- плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

- інші витрати загальногосподарського призначення. До статті кальку-ляції "Втрати внаслідок технічно неминучого браку" (рах. № 24 замість рах. № 28) відносяться:

- вартість остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, напівфабрикатів);

^- вартість матеріалів, напівфабрикатів (деталей), зіпсованих під час на-ладки обладнання, у випадках зупинки чи простою обладнання або з причини вимкнення енергії;

- вартість скляних, керамічних і пластмасових виробів, розбитих під час транспортування на виробництві;

- витрати на усунення технічного неминучого браку.

Не вважаються браком продукти, вироби, напівфабрикати, виготовлені за особливими підвищеними технічними вимогами, у тому випадку, коли вони не відповідають цим вимогам, але відповідають стандартам або техніч-ним умовам на аналогічні продукти або вироби широкого вжитку.

Не належать до браку втрати від сортності, тобто від переведення про-дукції у нижчий сорт за якістю.

До технічного неминучого браку у виробництві належать напівфабри-кати, - деталі, вузли, вироби, які за технологічними причинами не відповіда-ють вимогам нормативно-технічної документації і не можуть бути викорис-тані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки пі-сля усунення недоліків.

До статті калькуляції "Супутня продукція" включається вартість супу-тньої продукції, одержаної водночас з основним (цільовим) продуктом, тобто в єдиному технологічному процесі. Ця продукція за якістю відповідає вста-новленим стандартам або технічним умовам, приймається відділом техніч-ного контролю і призначена для подальшої переробки або відпуску сторон-нім підприємствам.

Перелік супутньої продукції наведено у додатку № 9 до Положення № 473.

На рахунку № 94 "Інші витрати операційної діяльності" згідно з Поло-женням (стандартом) 16 відображаються:

- витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стан-дарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні витрати";

- собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для потреб бухгалтер-ського обліку іноземної валюти визначається шляхом перерахунку іноземної валюти в грошову одиницю України за курсом Національного банку України на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати, пов'язані з продажем іно-земної валюти;

- собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для потреб бухгал-терського обліку складається з їхньої вартості і витрат, пов'язаних з їх реалі-зацією;

- сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до ре-зерву сумнівних боргів;

- втрати від операційної курсової різниці (тобто від змін курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяль-ністю підприємства);

- втрати від знецінення запасів;

- нестачі і витрати від псування цінностей;

- визнані штрафи, пеня, неустойки;

- витрати на виплату матеріальної допомоги, на утримання об'єктів со-ціально-культурного призначення;

- інші витрати операційної діяльності.

Наприкінці місяця або кварталу ці витрати списуються з рахунка № 94 в дебет рахунка № 79 "Фінансові результати".

До "Витрат на збут" (дебет рах. № 93 замість рах. № 43) відносяться витрати підприємства, пов'язані з реаліза-цією продукції (товарів), а саме:

- витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції (товарів), рекламу, Доставку продукції споживачам та інші витрати підпри-ємства, пов'язані із реалізацією продукції (товарів);

- витрати на пакувальні матеріали та ремонт тари;

- витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

- оплата праці та комісійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту та складів, водіям тощо;

- витрати на відрядження працівникам по збуту;

- оренда, податки, страхування, амортизація, ремонт та утримання ос-новних засобів відділу збуту, складів, транспортних засобів, демонстрацій-них залів тощо;

- гарантійне обслуговування покупців;

- оплата послуг збутових, посередницьких, зовнішньоторгових органі-зацій тощо, пов'язаних з транспортуванням продукції (товарів), відповідно до умов договору (базису) поставки.

Наприкінці місяця "Витрати на збут" (рах. № 93) списуються в дебет рахунка № 79 "Фінансові результати".

Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами:

­ матеріальні затрати;

­ витрати на оплату праці;

­ відрахування на соціальні заходи;

­ амортизація;

­ інші операційні витрати.

До складу елемента "Матеріальні затрати" включається вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва):

­ сировини й основних матеріалів;

­ купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів;

­ палива й енергії;

­ будівельних матеріалів;

­ запасних частин;

­ тари й тарних матеріалів;

­ допоміжних та інших матеріалів.

До складу елемента "Витрати на оплату праці" включаються заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, матеріальна допомога, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

До складу елемента "Відрахування на соціальні заходи" включаються відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

До складу елемента "Амортизація" включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

До складу елемента "Інші операційні витрати" включаються витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу елементів, наведених в пп. 22-25 Положення (стандарту) 16, зокрема витрати на відрядження, на послуги зв'язку, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

2. Бухгалтерський облік розрахунків з бюджетом. Формування соціальних фондів, облік розрахунків зі страхування

Податки є формою фінансових відносин між державою і членами суспільства з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових ресурсів, необхідних для здійснення державою її функцій.

Податки і збори - це обов'язкові платежі до бюджету і державних цільових фондів, що здійснюються платниками у порядку і на умовах, визначених законодавчими актами.

За формою оподаткування всі податки поділяються на дві групи: 1) прямі; 2) непрямі.

Прямі встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування:

- податок на прибуток;

- прибутковий податок з громадян.

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Стягуються у вигляді надбавки до ціни товару і сплачуються споживачами при його купівлі (ПДВ, акцизний збір).

За економічним змістом об'єкта оподаткування податки поділяють на три групи:

1. Податки на доходи - стягуються з доходів фізичних та юридичних осіб.

2. Податки на споживання - сплачуються не при отриманні доходів, а при їх використанні.

3. Податки на майно - встановлюються щодо рухомого і нерухомого майна.

Державні цільові фонди - це фонди, створені відповідно до законів України, що формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб, незалежно від форм власності і внесків фізичних осіб.

Платниками податків є юридичні та фізичні особи, на які, відповідно до законодавчих актів, покладено обов'язок сплачувати податки.

Сукупність податків і зборів до бюджетів і державних цільових фондів, що сплачуються у визначеному законами України порядку, складає систему оподаткування.

Облік платників податків і зборів здійснюється Державною Податковою адміністрацією та іншими державними органами відповідно до законодавства. Банки та інші фінансово-кредитні установи відкривають рахунки платникам податків і зборів лише за умови пред'явлення ними документа, що підтверджує взяття їх на облік ДПА і в триденний термін повідомляють про це ДПА.

Об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції, робіт, послуг, вартість продукції в т.ч. митна. або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені Законом України “Про систему оподаткування” від 18.02.97 №77/97-ВР.

Підприємство, згідно Закону України “Про збір на обов'язкове соціальне страхування” від 3 червня 1999 року № 722-ХІV є платником цього збору, так як воно використовує працю найманих працівників.

Об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і платежів, виходячи з тарифних ставок.

Цей збір сплачується за рахунок Фонду соціального страхування України. Нагляд за його фінансовою діяльністю здійснює наглядова рада Фонду соціального страхування України. Кошти обов'язкового соціального страхування на випадок безробіття зараховуються на окремий рахунок Державного бюджету України.

Ставка збору на обов'язкове соціальне страхування (у тому числі на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття) встановлюється у розмірі 4% від об'єму оподаткування, і 1,5% від об'єму оподаткування на збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття; 0,5% від об'єму оподаткування фізичних осіб (на випадок безробіття) та 1% (до 150 грн.) чи 2% (> 150 грн.), розміру оплати праці громадянина.

Нарахування збору до Фонду здійснюється страхувальниками за чинними ставками. При цьому не мають значення джерела фінансування виплат, статті витрат : види платіжних документів. Перерахування коштів на рахунки Фонду страхувальник (підприємство) здійснює одночасно з одержанням коштів на оплату праці в установах банку. У разі нестачі у страхувальників збору коштів на оплату праці і сплату зборів в повному обсязі видача коштів на оплату праці і сплата збору здійснюється у пропорційних розмірах.

Не внесені страхувальником у встановлений строк платежі до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються в безспірному порядку, встановленому законодавством для стягнення збору на обов'язкове страхування з нарахуванням пені. Пеня нараховується з суми недоїмки за кожний прострочений день у розмірі, встановленому законодавством. Вся сума заборгованості за коштами Фонду та пеня зараховується на рахунок Фонду. Пеня нараховується з дня наступного після одержання заробітної плати і по день сплати платежу.

Витрати по коштах Фонду соціального страхування з початку року підприємство спрямувало на допомоги: по тимчасовій непрацездатності.

По тимчасовій непрацездатності по догляду за хворим.

Днем сплати платежу вважається день списання установою банку суми платежу з рахунка платника (підприємства) незалежно від часу її зарахування на рахунок фонду.

У випадку несплати недоїмки у встановлений строк відновлюється нарахування пені на прострочену суму за весь період від дня утворення недоїмки.

Страхувальники зобов'язані проводити облік розрахунків за коштами збору та інших надходжень Фонду з органами їх реєстрації.

Суми донарахування обов'язкових платежів і фінансових санкцій сплачуються до Фонду страхувальниками, профспілковими органами у 10-й термін з дня складання акта ревізії чи перевірки окремими платіжними дорученнями.

Згідно Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 15 липня 1999 року № 967 - XIV підприємство є платником цього збору, так як використовує працю найманих працівників.

Законом України встановлено ставки збору: для даного підприємства вона становить 32% фактичних витрат на оплату праці працівників.

Обчислення збору до Пенсійного фонду здійснюється щомісячно за ставками. При цьому не мають значення джерела фінансування, виплат, статті витрат і види платіжних документів.

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці. У разі недостатності в платників збору коштів на оплату праці і сплату збору у повному обсязі видача коштів на оплату праці і сплата збору здійснюється у пропорційних розмірах.

Для зарахування коштів платників Пенсійного фонду в установах банку відкривається поточний рахунок на балансовому рахунку № 2560 “Державні позабюджетні фонди”, де відображаються їх надходження та використання. Рахунок відкривається в порядку, встановленому НБУ. Нарахований збір, інші платежі підприємство сплачує безготівковим перерахуванням відповідних сум із своїх банківських рахунків на рахунок органу Пенсійного фонду в установі банку.

Суми своєчасно не сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування вважаються простроченою заборгованістю: сплачуються з нарахуванням пені. Вона нараховується на суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, включаючи день сплати, з розрахунку 120 відсотків річних від облікової ставки НБУ, що діяла в період наявності недоїмки.

Задача

Первинна вартість обладнання на 31 грудня 2002 року становила 20000 грн, а знос - 14000 грн. Справедлива вартість обладнання на цю дату становила 24000 грн. підприємство прийняло рішення про переоцінку обладнання.

Чому дорівнює переоцінена за П(С)БО 7 сума зносу обладнання на 31 грудня 2002 року?

Рішення:

№ п/п	Показник	Сума, грн.
1	Первинна вартість об'єкту	20000
2	Сума зносу на дату переоцінки	14000
3	Залишкова вартість (стор. 1 - стор. 2)	6000
4	Справедлива вартість об'єкту	24000
5	Індекс переоцінки (стор. 4 : стор. 3)	4
6	Переоцінена первинна вартість об'єкту (стор. 5 х стор. 1)	80000
7	Переоцінена сума зносу (стор. 5.x стор. 2)	56000
8	Переоцінена залишкова вартість об'єкту (стор. 8 = стор. 4)	24000
9	Сума дооцінки первинної вартості об'єкту (стор. 6 - стор. 1)	60000
10	Сума дооцінки зносу (стор. 7 - стор. 2)	42000
11	Сума дооцінки залишкової вартості об'єкту (стор. 8 - стор. 3)	18000

Список використаної літератури

1. Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для спеціальності «облік і аудит» вищих навчальних закладів. - 7 видання, перероб. та доп. - Житомир: ЖІТІ: ПП «Рута», 2006. - 832 с.

2. Бутинець Ф.Ф. Економічний аналіз. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних заходів спеціальності “Облік і аудит”- Житомир: ПП “Рута”, 2003. - 680 с.

3. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський, фінансовий облік: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності «Облік і аудит» / за ред. проф. Бутинця Ф.Ф - Житомир: ЖІТІ, 2001. - 288 с.

4. Бутинець Ф.Ф. Організація бухгалтерського обліку: Навчальний посібник., Житомир: РУТА, 2001. - 576 с.

5. Бухгалтерський фінансовий облік /за ред. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: Рута, 2005.- 672с.

6. Бухгалтерський фінансовий облік: Навч. посіб. для ВНЗ /за ред. Чебанова Н., Василенко Ю. - К.: знання, 2002.- 672с.

7. Завгородний В.П. Бухгалтерський учот, контроль и аудит в системе управления предприятием. - К.: Издательство „Ваплер”, 1997. - 976с.

8. Закон "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - в частині, якщо ДП "Стимекс-профіль"самостійно визначає облікову політику й обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації.

9. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку (П(С)БО) 16 "Витрати" - в частині самостійного встановлення підприємством переліку і складу статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг).

10. П(С)БО 9 "Запаси", П(C)БО 16 «Витрати»

11. Методичні рекомендації з формування собівартості продукції, робіт, послуг у промисловості, затверджені наказом Державного комітету промислової політики України від 02.02.2001 № 47, з формування собівартості продукції, робіт, послуг на транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65.

12. Методичні рекомендації прийняті на виконання Постанови Кабміну від 28.10.1998 № 1706 "Про затвердження Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням Міжнародних стандартів".

13. Про методику перевірки правильності формування собівартості продукції (товарів, послуг)та дослідження впливу виявлених порушень на результати фінансово-господарської діяльності. - Н.П. Щепотьєва, заступник начальника відділу контролю господарських товариств Департаменту контролю у сфері державної власності Голов КРУ.

14. Нашкерська В.Г. Фінансовий облік. - К: - Кондор, 2005.- 387 с.

15. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік. - К.: Рута. - 2005 р.

16. Контроль і ревізія: Практикум: Навч. посіб. для ВНЗ / за ред. Бардаш С.В. - Житомир 2004р. - 384 ст.

17. Лишиленко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник. - Київ: Вид. «Центр навчальної літератури», 2005. - 528 с.

18. Ластовецький В.О. Виробничо-комерційний облік і внутрішньогосподарська (управлінська) звітність за центрами витрат

19. Мочерний С.В. Економічний словник - довідник. -- К.: Феміна, 1995-129с.

20. Н.А. Чебанова, И.В. Карташова, М.В. Тимофеева. Бухгалтерский фінансовій учет. - СПб: Питер, 2002. - 224 с. - (Серия «Завтра єкзамен»)

21. Юровский Б.С. Себестоимость продукции. Київ: Вид. «Центр навчальної літератури», 2003 год