Бухгалтерський баланс. Зміст ІІ і ІІІ розділу пасиву бала¬нсу згідно П (С) БО 2 «Баланс». Характеристика статей, їх еконо¬мічна сутність 2. Інвентаризація. Об’єкти. Порядок проведення інвентари¬зації відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік"

21

Зміст

1. Бухгалтерський баланс. Зміст ІІ і ІІІ розділу пасиву балансу згідно П (С) БО 2 «Баланс». Характеристика статей, їх економічна сутність

2. Інвентаризація. Об'єкти. Порядок проведення інвентаризації відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність»

Задача

Список використаної літератури

1. Бухгалтерський баланс. Зміст ІІ і ІІІ розділу пасиву балансу згі-дно П (С) БО 2 «Баланс». Характеристика статей, їх економічна сутність

Баланс - звіт про фінансовий стан підприємства, що відображає на пе-вну дату його активи, зобов'язання і власний капітал. Баланс - одна з форм фінансової звітності, метою складання якої є надання користувачам повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. Форма балансу має вид таблиці і є єдиною зі всіх форм фінансо-вій звітності, яка складається на певну дату, а не за період.

У міжнародній практиці датою балансу є дата закінчення фінансового року, який може не збігатися з календарним. У Україні традиційно бухгал-терська звітність підприємства складалася на початок нового календарного року. Відповідно до Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», календарний рік залишається звітним періодом для складання фі-нансової звітності, і передбачається складання балансу підприємства за ста-ном на кінець останнього дня кварталу, роки.

Зміст і форма балансу, а також спільні вимоги до визнання і розкриття його статей визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку (П(С) БУ) 2 «Баланс». Норми цього Положення застосовуються до балансів підприємств, організацій і інших юридичних осіб всіх форм власності, окрім банків, бюджетних установ і малих підприємств.

Як і інші форми фінансової звітності, баланс включає заголовок, роз-діли і статті. У заголовку приводяться:

- найменування підприємства, його організаційно-правова форма і міс-цезнаходження;

- найменування звіту;

- дата, за станом на яку складений звіт;

- валюта, в якій складений звіт, і рівень її точності;

- коди, передбачені чинним законодавством. Баланс ділиться на дві ча-стки: актив і пасив. Актив балансу полягає з трьох розділів:

1. Необоротні активи.

2. Оборотні активи.

3. Витрати майбутніх періодів.

Пасив балансу об'єднує п'ять розділів:

1. Власний капітал.

2. Забезпечення майбутніх витрат і платежів.

3. Довгострокові зобов'язання.

4. Поточні зобов'язання.

5. Доходи майбутніх періодів.

Кожен розділ активу і пасиву балансу формує статті, які містять інфо-рмацію про фінансовий стан підприємства.

Для вивчення фінансового стану підприємства необхідна інформація про економічні ресурси, які їм контролюються, його фінансову структуру, лі-квідність і платоспроможність, а також здатності адаптуватися до змін се-реди, в якій воно функціонує. Інформація щодо економічних ресурсів, конт-рольованих підприємством, і здатності його у минулому змінювати ці ресу-рси є корисній для визначення здатності підприємства генерирувати грошові кошти і їх еквіваленти в майбутньому. Інформація щодо структури капіталу є корисною при прогнозуванні майбутніх потреб в позиках, при розподілі майбутнього прибутку і потоків грошових коштів серед власників підприєм-ства, а також при визначенні упевненості залучення фінансів в майбутньому. Інформація щодо ліквідності і платоспроможності підприємства є корисній для прогнозування здатності підприємства своєчасно виконувати свої фінан-сові зобов'язання. Ліквідність свідчить про наявність грошових коштів в най-ближчому майбутньому після виконання фінансових зобов'язань даного пе-ріоду. Наявність грошових коштів впродовж тривалого періоду свідчить про платоспроможність підприємства.

Баланс надає інформацію про ресурси, що є біля підприємства, і взяті ним зобов'язання. Економічні ресурси забезпечуються зобов'язаннями і влас-ним капіталом:

Активи = Зобов'язання + Власний капітал, звідки:

Власний капітал = Активи - Зобов'язання.

Отже, власний капітал - це частка власників в активах підприємства, яка залишається після віднімання його зобов'язань. Фінансовий стан підпри-ємства характеризується структурою і якістю його активів, власного капіталу і зобов'язань, а також здатністю відповідати по своїх зобов'язаннях, тобто платоспроможністю на дату балансу.

Елементами балансу, безпосередньо пов'язаними з визначенням фінан-сового стану підприємства і змін в нім, є активи, зобов'язання і власний капі-тал.

Сума активів балансу повинна дорівнювати сумі зобов'язань і власного капіталу.

Пасив балансу відображає власний капітал і зобов'язання підприємства. Він більш деталізований, містить докладну інформацію і не має протиріч вимогам МСБУ.

Власний капітал (перший розділ пасиву балансу) включає наступні складові: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток (не-покритий збиток), неоплачений капітал, вилучений капітал.

Характеристику складових власного капіталу і порядок їх віддзерка-лення у фінансовій звітності розгледимо при вивченні теми «Звіт про влас-ний капітал».

Відповідно до П(С) БУ 2 «Баланс» зобов'язання - це заборгованість пі-дприємства, що виникла в результаті минулих подій і погашення якої, як очі-кується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Зобов'язання відбивається в балансі, якщо:

- його оцінка може бути достовірно відбита;,

- існує вірогідність зменшення економічних вигод в майбутньому в ре-зультаті його погашення.

Зобов'язання містять в собі вірогідність майбутнього вилучення грошо-вих коштів підприємства і втрати економічної вигоди в результаті прийнятих у минулому обов'язків. Обов'язки підприємства розглядуються як його зобо-в'язання, якщо вони:

1. Існують на даний момент і є результатом минулих господарських операцій або подій. Наприклад, придбання товарів або Послуг; збитків, що зазнали, за які підприємство несе відповідальність.

2. Пов'язані з необхідністю майбутніх платежів з метою збереження господарських зв'язків підприємства або відповідно до здійснення звичайної підприємницької діяльності.

3. Мають бути виконані неминуче. Наприклад, штрафні санкції не до-зволять підприємству уникнути вибуття ресурсів на користь іншої сторони.

4. Мають певний термін виконання, хоча точна дата може бути неві-дома.

5. Прийняті щодо суб'єктів (юридичних або фізичних осіб або їх групи), які можуть бути ідентифіковані, якщо не у момент того, що бере зо-бов'язання, то у момент його виконання.

Зобов'язання можуть мати юридичну силу в результаті укладених кон-трактів або статутних вимог (наприклад, кредиторська заборгованість за отримані товари або послуги, або зобов'язання виплатити оголошені дивіде-нди). Вони можуть також виникати за бажання підприємства підтримувати свою ділову репутацію. Наприклад, підприємство вирішило виправити недо-ліки своєї продукції, виявлені після закінчення гарантійного терміну.

Погашаючи зобов'язання, підприємство, як правило, віддає ресурси, що втілюють в собі економічні вигоди, з метою задоволення претензій іншої сторони.

Погашення зобов'язання може здійснюватися виплатою грошових кош-тів, передачею інших активів, наданням послуг, заміною даного зобов'язання іншим, перетворенням зобов'язання в капітал.

Значна частка зобов'язань підприємства щомісячно нараховується з віддзеркаленням в обліку по дебету рахунків активів або втрат, а по кредиту - нарахованих зобов'язань. У таких випадках визнання зобов'язань безпосеред-ньо залежить від визнання відповідних активів або втрат.

Для визначення балансової вартості зобов'язань використовуються на-ступні види оцінок: історична собівартість; поточна собівартість; вартість по-гашення (розрахунку, платежу); справжня вартість.

Історична собівартість зобов'язання - сума грошових коштів або їх ек-вівалентів, або поточна вартість інших активів, які будуть, як очікується, сплачені з метою погашення довга при звичайній діяльності підприємства.

Поточна собівартість зобов'язання - недисконтована" сума грошових коштів або їх еквівалентів, необхідна для погашення зобов'язання на даний момент.

Вартість погашення зобов'язання - недисконтована сума грошових ко-штів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зо-бов'язань під час звичайної господарської діяльності підприємства.

Справжня вартість зобов'язання - справжня (дисконтована) вартість майбутніх чистих відтоків грошових засобів, які, як очікується, будуть необ-хідні для погашення зобов'язань в час звичайній діяльності підприємства.

Залежно від терміну погашення зобов'язання підрозділяються на пото-чні і довгострокові. Відповідно до П(С) БУ 2 «Баланс», зобов'язання класифі-кується як поточне, якщо воно буде погашено в продовж:

- операційного циклу підприємства

або

- 12 місяців, зачинаючи з дати балансу.

Всі інші зобов'язання є довгостроковими.

До поточних зобов'язань слід віднести: поточну частку довгострокових зобов'язань; заборгованість по розрахунках з бюджетом по податках і інших платежах; кредиторську заборгованість постачальникам і підрядчикам за отримані від них товари, роботи, послуги; заборгованість по оплаті праці; за-боргованість по страхуванню; авансові платежі покупців і замовників; корот-кострокові кредити банку; нараховані до виплати дивіденди, відсотки і так далі

При віднесенні заборгованості до складу поточних зобов'язань застосо-вується підхід, аналогічний визначенню поточних активів. До складу довго-строкових зобов'язань включається тільки та частка зобов'язань, яка не підля-гає погашенню протягом 12 місяців з дати балансу.

У господарській діяльності підприємства у зв'язку з подіями або опера-ціями, які вже сталися, можуть виникати умовні зобов'язання, щодо яких сума і час майбутніх платежів не визначені. До них слід віднести оплату від-пуску працівників, проведення гарантійного ремонту випущеної продукції, ремонт основних засобів підприємства з сезонним характером виробництва і так далі Перетворення цих умовних зобов'язань в дійсних залежить від того, чи стануться в майбутньому певні події або операції. Так, насправді, не всі працівники підприємства отримають оплату за відпуск у зв'язку із звільнен-ням; тільки частка виготовленої продукції вимагатиме гарантійного ремонту, витрати по другому в різних випадках будуть неоднакові

Сума цих зобов'язань визначається із застосуванням попередніх аналі-тичних або експертних оцінок. Такі зобов'язання називаю забезпеченими.

Забезпечені зобов'язання відбиваються в другому розділі пасиву бала-нсу, по наступних статтях: забезпечення виплат персоналу; інші забезпе-чення; цільове фінансування.

Третій розділ пасиву балансу складається з наступних статей: довго-строкові кредити банків; інші довгострокові фінансові зобов'язання; відстро-чені податкові зобов'язання; інші довгострокові зобов'язання.

Всі довгострокові зобов'язання відбиваються в балансі підприємства за справжньою вартістю.

Довгострокові кредити банків - сума заборгованості підприємства бан-кам по отриманих від них позиках, яка не є поточним зобов'язанням. Зали-шок непогашеного кредиту на кінець кожного від-1 парного періоду - це і є справжня вартість подальших платежів, яка повинна відбиватися в балансі як довгострокова кредиторська заборгованість.

Інші довгострокові фінансові зобов'язання - сума довгострокової забор-гованості підприємства щодо зобов'язання по залученню позикових засобів (окрім кредитів банків), на які нараховуються відсотки. Прикладом інших довгострокових фінансових зобов'язань можуть бути зобов'язання по довго-строкових облігаціях.

Відстрочені податкові зобов'язання - сума податків на прибуток, що пі-длягають сплаті в майбутніх періодах в результаті тимчасової різниці між обліковою і податковою базами оцінки.

Інші довгострокові зобов'язання - сума довгострокових зобов'язань, які не можуть бути включені в інші статті розділу «Довгострокові зобов'язання». Тут прикладом може служити зобов'язання по фінансовій оренді.

2. Інвентаризація. Об'єкти. Порядок проведення інвентаризації ві-дповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звіт-ність»

Поняття інвентаризації було відоме ще в Давньому Єгипті, Китаї, Давній Греції, Давньому Римі. Питанню інвентаризації в своїх працях приділяли увагу такі вчені, як Лука Пачолі, Доменіко Манчині, Ян Імпін, Во-льфганг Швайкер - старший, Валентин Менгер та інші. Інвентаризація того часу носила дискретний характер і проводилась працівниками обліку, які ви-значали залишок запасів в натурі, і не мали уявлення про обліковий залишок.

Найбільш вагомий внесок у розвиток теорії інвентаризації за останні 50 років зробили В.Д. Андреєв, С.В. Бардаш, І.А. Бєлобжецький, М.Т. Білуха, Ф.Ф. Бутинець, І.Є. Глушков, Й.Я. Даньків, В.П. Завгородній, М.І. Камлик, М.І. Карауш, М.Р. Лучко, Л.М. Крамаровський, Н.В. Кужельний, М.А. Леон-тьєв, Ю.Я. Литвин, В.М. Мурашко, П.П. Німчинов, М.Я. Остап'юк, В.Ф. Па-лій, С\П. Рудановський, Я.В. Соколов, В.К. Радостовець, В.В. Сопко, Н.М. Ткаченко, Н.В. Чебанова, Л.Н. Котенко, О.А. Шпіг, М.Я. Штейнман. Дослі-дження цих авторів охоплюють окремі питання теорії і практики інвентари-зації. На кожному історичному етапі інвентаризація набуває нового значення, переглядається та уточнюється.

З проблем інвентаризації було захищено наступні дисертації (табл. 1).

Таблиця 1.

Захищені кандидатські дисертації з проблем інвентаризації

№ п/п	Автор	Назва дисертації
1	Бажан А.В.	Проблема генеральной инвентаризации основних фондов в СРСР. к.е.н., Московский зкономико-статистический институт, 1954
2	Коркоцкая З.Н.	Инвентаризация товарно-материальньїх ценностей в организациях материально-технического снабжения. к.е.н., Московский финансовьій институт, 1989
3	Самсонова Т.Т.	Инвентаризация в бухгалтерском учете и пути совершенствования методов ее проведення в розничной торговле к.е.н., Ленинградский финансово-зкономический институт
4	Цал-Цалко Ю.С.	Инвентаризация как ередство обеспечения сохранности имущества колхозов. к.е.н., Алма-Ата, Институт народного хозяйства. 1986
5	Бардаш С.В.	Інвентаризація на підприємствах: питання методології і практики (на прикладі підприємств роздрібної торгівлі Житомирської області), к.е.н., Київський національний торгово-економічний університет, 2000

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для підтвердження правильності та достовірності даних бухгалтер-ського обліку та звітності передбачено проведення підприємствами незале-жно від форм власності інвентаризації майна, коштів і фінансових зобов'я-зань.

Під інвентаризацією розуміють перевірку фактичної наявності та стану об'єкту контролю, яка здійснюється шляхом спостереження, вимірювання, реєстрації та порівняння отриманих даних з даними бухгалтерського обліку.

Інвентаризації притаманний комплекс наступних господарсько-право-вих ознак: наявність розпорядчого документу, здійснення дій колегіальним органом, виявлення кількісних і якісних характеристик об'єкту, реєстрація та оцінка фактів, нормативно-правове регулювання, бухгалтерська обробка до-кументів, узагальнення та реалізація результатів, прийняття рішень.

Основними завданнями інвентаризації є:

- виявлення фактичної наявності основних засобів, нематеріальних активів, товарно-виробничих запасів, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, а також обсягів незавершеного виробництва в натурі;

- встановлення лишку або недостачі запасів і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку;

- виявлення запасів, які частково втратили свою первісну якість, застарілих фасонів і моделей, а також матеріальних цінностей та нематеріальних активів, що не використовуються;

- перевірка дотримання умов та порядку зберігання матеріальних та грошових цінностей, а також правил утримання та експлуатації основних за-собів;

- перевірка реальної вартості зарахованих на баланс основних засобів, нематеріальних активів, запасів, цінних паперів і фінансових вкладень; сум грошей у касах, на поточному, валютному та інших рахунках в банківських установах; грошей у дорозі, дебіторської і кредиторської заборгованості, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, однорідних елемен-тів об'єкта майна та резервів наступних витрат і платежів.

Об'єктами інвентаризації є активи та зобов'язання господарюючого суб'єкта (див. рис. 1).

Поняття об'єктів інвентаризації як методу контролю значно ширше, ніж об'єктів інвентаризації як елементу методу бухгалтерського обліку. Об'єк-тами інвентаризації можуть виступати і ті, що мають лише натуральний ви-мірник та не знаходять відображення в балансі та звітності. Прикладами та-ких об'єктів є: праця і трудові ресурси, природні ресурси та інші об'єкти, що не мають грошового вираження. Суб'єктами інвентаризації є носії прав та зо-бов'язань державні інститути, структури та підрозділи, що відповідно до законодавства мають право контролювати діяльність, а також з метою забезпечення принципу раптовості в плані проведення інвентаризацій бажано зазначити місяць або квартал, в якому інвентаризація має бути проведена.



Рис. 1. Об'єкти інвентаризації в системі бухгалтерського обліку

Відповідальність за організацію інвентаризації згідно із законодавст-вом покладається на керівника підприємства, до обов'язків якого входить: створення необхідних умов для її проведення у стислі терміни, визначення об'єктів, кількості і термінів проведення інвентаризації.

Проведення інвентаризації активів і зобов'язань складається з наступ-них стадій (див. рис.2).

Рис. 2. Методика проведення інвентаризації активів і зобов'язань

Процес здійснення будь-якої інвентаризації розпочинається з підгото-вки та видачі наказу на її проведення, що є внутрішнім документом і регла-ментує порядок проведення та об'єкти інвентаризації, строки проведення ін-вентаризації, склад інвентаризаційної комісії та оформлення необхідної до-кументації.

До складу інвентаризаційної комісії доцільно включати фахівців, добре обізнаних в складській справі (технології зберігання запасів); інженерно-тех-нічних працівників, здатних дати оцінку технічного стану засобів; економіс-тів та бухгалтерів; спеціалістів з маркетингу (які можуть встановити ринкову вартість будь-якого активу). Комісію очолює керівник підприємства або його заступник.

Наказ вручається голові інвентаризаційної комісії перед початком ін-вентаризації або від'їздом до місця її проведення. Разом з ним видається пло-мбіратор або інші технічні засоби.

Перед проведенням інвентаризації керівник збирає інвентаризаційну комісію і проводить інструктаж з наступних питань:

­ ознайомлення з виданим наказом, метою, завданнями, способами інвентаризації;

­ висвітлення загальних правил і специфічних особливостей в методиці інвентаризації певних об'єктів;

­ уточнення об'єктів, які підлягають інвентаризації;

­ забезпечення бланками описів, канцтоварами, вимірювальними приладами складу комісії;

­ ознайомлення з правилами оформлення інвентаризаційних описів;

­ пояснення порядку прийняття заходів у випадку необхідності проведення повторної інвентаризації;

­ висвітлення обов'язків, прав і відповідальності кожного члена інвентаризаційної комісії.

До початку проведення інвентаризації матеріально відповідальні особи в присутності комісії складають звіт про останні проведені операції, відобра-жають їх у регістрах обліку і разом з описом документів під розписку здають до бухгалтерії.

Це дозволяє розмежовувати документи, що відносяться до моменту проведення інвентаризації та після її проведення, що має важливе значення для правильного визначення облікових даних та виведення результатів інвен-таризації. Складений матеріально відповідальною особою звіт та додані пер-винні документи детально перевіряють члени комісії.

Інвентаризація повинна проводитись в присутності всіх членів комісії та матеріально відповідальних осіб. При колективній (бригадній) матеріаль-ній відповідальності - з обов'язковою участю бригадира.

В приміщення, де проводиться інвентаризація, сторонні особи не допу-скаються. Інвентаризаційна комісія зобов'язана:

­ припинити операції щодо руху майна на складі;

­ опломбувати всі місця зберігання активів, де є окремі чи додаткові входи та виходи (склади, підвали, підсобні приміщення);

­ отримати та перевірити звіти матеріально відповідальних осіб з доданими до них виправдовуючими документами. Для цього матеріально ві-дповідальній особі пропонується рознести в книгу (картки) складського обліку всі прибуткові та видаткові документи, з виведенням залишків на момент інвентаризації;

­ взяти у матеріально відповідальних осіб розписку;

­ організувати необхідну підготовку майна до інвентаризації;

­ перевірити правильність ваговимірювальних приладів. Інвентари-зація повинна проводитись так, щоб все майно було

відображене в інвентаризаційних описах та щоб виключалась можли-вість пред'явлення одних і тих же активів повторно.

При зберіганні однорідного майна в декількох місцях (склади, комори, і т.п.) в період інвентаризації в одному з них доступ до інших повинен бути забороненим. Перед тим, як опломбувати окремі місця зберігання майна, ма-теріально відповідальна особа повинна зачинити їх на ключ, при цьому ключі залишаються у матеріально відповідальної особи.

Припинення операцій з надходження та відпуску майна не повинно не-гативно впливати на роботу підприємства. Через це важливо правильно здій-снити розрахунок потреб необхідних запасів для виробничих потреб на час інвентаризації та попередньо видати його зі складу. У тих випадках, коли зробити це неможливо, як виняток, допускається здійснення господарських операцій з руху майна в процесі інвентаризації. Відпуск майна здійснюється при обов'язковій участі інвентаризаційної комісії.

Перевірка вагового господарства є обов'язковою процедурою підготов-чої стадії. Наявні ваговимірювальні пристрої повинні бути перевірені за тер-міном клеймування і точністю виміру, а результати такої перевірки оформ-лені актом.

Під час перерви в роботі комісії ключі від місця зберігання знаходяться у матеріально відповідальної особи, а печатка - у голови комісії.

Записи фактичних залишків майна, виявленого при інвентаризації, ко-місія здійснює в інвентаризаційних описах, що складає в процесі до і після закінчення інвентаризації (застосовуючи робочі зошити). Бланки інвентари-заційних описів видає бухгалтерія.

Заповнення будь-яких реквізитів в описах до початку інвентаризації забороняється. Грубим порушенням порядку проведення інвентаризації є ви-дача на руки комісії описів, в яких відображена наявність активів за даними бухгалтерського обліку.

Інвентаризаційні описи складають тільки на дату початку інвентариза-ції з подальшим коригуванням на цю ж дату фактичної наявності того майна, по якому відбувся рух в період інвентаризації.

Початком інвентаризації вважається час пред'явлення матеріально від-повідальною особою комісії всіх виправдовуючих документів, складання звіту, опечатування і отримання розписки про повноту пред'явлення докуме-нтів.

Інвентаризаційні описи складають окремо:

­ по кожній матеріально відповідальній особі;

­ кожному місцю зберігання майна;

­ окремо на майно, що надійшло в ході інвентаризації;

­ окремо на майно, що знаходиться на відповідальному зберіганні;

­ окремо на майно, зіпсоване і не придатне для використання в процесі виробництва.

Описи повинні складатися охайно, без помарок і підчисток, текст і ци-фри слід писати чітко і розбірливо.

В процесі заповнення інвентаризаційних описів здійснюють взаємну звірку кожної сторінки опису і у випадку виявлення розбіжностей по окре-мих позиціях негайно здійснюють перерахунок порівняння тих запасів, по яких виявилися розбіжності з фактом.

Допущені помилки при заповненні описів і неточності виправляють у всіх екземплярах (обов'язкова наявність підтверджуючих підписів). Якщо помилки були виявлені працівниками бухгалтерії, то про їх виправлення по-відомляють осіб, що допустили помилки. Працівники бухгалтерії також під-писуються при виправленні.

В інвентаризаційних описах не дозволяється залишати незаповнені ря-дки. В останніх листах (сторінках) вони прокреслюються. Ціни повинні від-повідати одиниці виміру майна.

При оформленні інвентаризаційного опису кожна його сторінка нуме-рується. В кінці сторінки цифрами і прописом виводиться підсумок натура-льних одиниць, записаних на сторінці. Після закінчення записів вказується кількість заповнених рядків. Кожна сторінка та опис в цілому підписуються всіма учасниками інвентаризації.

Кількість примірників інвентаризаційних описів повинна бути достат-ньою, щоб не виникало необхідності їх додаткового складання (розмно-ження).

Оформлені згідно вимог інвентаризаційні описи підписуються всіма членами інвентаризаційної комісії і матеріально відповідальною особою, яка також дає розписку про те, що інвентаризація проведена правильно і претензій до інвентаризаційної комісії вона не має. Інвентаризаційна комісія, що підписує описи, несе відповідальність за дотримання порядку, способів та строків проведення інвентаризації, за правильність підрахунку та занесення записів до опису.

Інвентаризаційні описи та інші документи передають до бухгалтерії тільки через членів інвентаризаційної комісії за переліком під розписку, де зазначається кількість зданих документів.

Задача

Необхідно заповнити пропущені графи в наведеній нижче таблиці на підставі даних для виконання

Дані для виконання:

№ п/п	Активи	Зобов'язання	Капітал
1	12500	1800	?
2	28000	4900	?
3	16300	?	12500
4	19600	?	16450
5	?	6300	19200
6	?	11650	39750

Рішення:

№ п/п	Активи	Зобов'язання	Капітал
1	12500	1800	10700
2	28000	4900	23100
3	16300	3800	12500
4	19600	3150	16450
5	25500	6300	19200
6	51400	11650	39750

Виходячи з основоположного рівняння, яке свідчить «Активи = зобо-в'язання + власний капітал» (або активи = пасиви) - господарські операції впливають на фінансове положення організації таким чином, що збільшення або скорочення активів, зобов'язань і власного капіталу не порушують балан-сове рівняння. Таким чином можна визначити:

1 рядок. Капітал = 12500-1800=10700

2 рядок. Капітал = 28000-4900=23100

3 рядок. Зобов'язання = 16300-12500=3800

4 рядок. Зобов'язання = 19600-16450=3150

5 рядок. Актив = 6300+19200=25500

6 рядок. Актив = 11650+39750=51400

Список використаної літератури:

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» : від І6 липня 1999р. № 996 - XIV // Все про бухгалтерський облік 2000.-№86.--С.336

2. Інструкція про інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей затверджено наказом Мінфіну України від 11.08.94 №69.

3. Безруких В.Б., Кондраков В.Б. й др. Бухгалтерский учет. Под ред. Безруких П.С. -- М.: Бухгалтерский учет, 1996.

4. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Пудручник для студентів вузів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит» / вид 2-е доповнене і перероблене. Житомир: ЖІТІ, 2000. - 640 с.

5. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. / За ред. проф.. Ф.Ф. Бутинця. - 6-е вид., доп. і перероб. - Житомир: ПП «Рута», 2005. -756 с.

6. Грачова Р.Н. Підрахунок собівартості// Галицькі контракти.- 1998. -№40-С.84-88.

7. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу : Навчальний посібник. -- К.: Знання - Прес, 2002 -- 190 с.

8. Коробов М.Я. Фінансове - економічний аналіз діяльності підприємства Навчальний посібник. -- К.: ТОВ "Знання " КОО, 2000 - 245 с.

9. Коморджанова Н.Л. Бухгалтерський фінансовий облік. 2002 р.

10. Контроль і ревізія. Нормативно-практичні матеріали: Навч. посіб. для ВНЗ. -- 3-тє вид. Рекомендовано МОН / за ред. Романів Є.М. Львів. 2004. - 328с.

11. Лишиленко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник. - Київ: Вид. «Центр навчальної літератури», 2005. - 528 с.

12. Мочерний С.В. Економічний словник - довідник. -- К.: Феміна, 1995-129с.

13. Н.А. Чебанова, И.В. Карташова, М.В. Тимофеева. Бухгалтерский фінансовій учет. - СПб: Питер, 2002. - 224 с. - (Серия «Завтра єкзамен»)