Бухгалтерський облік вибуття запасів

ЗМІСТ

1. Бухгалтерський облік вибуття запасів відповідно до П(С)БО9 "Запаси".

2. Бухгалтерський облік розрахунків з постачальниками та підрядниками.

3. Задача

Список використаної літератури

1. Бухгалтерський облік вибуття запасів відповідно до П(С)БО 9 "Запаси"

На підприємстві запаси вибувають у зв'язку з виробничим споживанням, переробкою, відпуском на сторону, безвідплатною передачею, недостачею і псуванням при зберіганні. Кожне вибуття (списання) запасів оформляється відповідними первинними документами.

Найбільша питома вага запасів використовується для виробництва продукції (робіт, послуг). Залежно від типа виробництва при оформленні відпуску запасів для його потреб застосовуються такі первинні документи, як лімітно-забірна карта, акт-вимога на заміну матеріалів, накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей.

Матеріали, які систематично витрачаються при виготовленні продукції, оформляються лімітно-забірними картами. Відпуск матеріалів у виробництво здійснюється складом при пред'явленні представником цеху свого екземпляра лімітно-забірної карти. Комірник відзначає в обох екземплярах дату і кількість відпущеного матеріалу, після чого визначає залишок ліміту по кожному номенклатурному номеру матеріалів. У лімітно-забірній карті цеху (ділянки) розписується комірник, а в лімітно-забірній карті складу - представник цеху (ділянки). Оформлені лімітно-забірні карти разом з первинними документами додаються до матеріального звіту і здаються комірником і виробником робіт в бухгалтерію.

У разі потреби понадлімітний відпуск матеріалів або заміна одного виду матеріалу на іншій допускається тільки з дозволу керівника підприємства, головного інженера або осіб, ними на це уповноважених, оформляється актом-вимогою (типова форма № М-10). Акт-вимога виписується в двох екземплярах: один екземпляр для одержувача, другий -для складу. Комірник відзначає в обох екземплярах акту-вимоги дату і кількість відпущеного матеріалу, після чого визначається залишок. У акті-вимозі одержувача розписується комірник, а в акті-вимозі складу - представник одержувача. Здача актів-вимог в бухгалтерію здійснюється після видачі всієї кількості необхідного матеріалу.

Передача запасів з одного складу на іншій, від однієї матеріально відповідальної особи іншому оформляється накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (типова форма № М-11). Виписується в двох екземплярах: один екземпляр видається одержувачеві, другий - складу. Після завершення операції по переміщенню запасів накладна-вимога передається в бухгалтерію.

При відпуску запасів стороннім організаціям виписується накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей (типова форма № М-20). Виписка її проводиться у трьох екземплярах на підставі договору, контракту, нарядів, інших відповідних документів і підписується особою, що видала дозвіл на відпуск товарно-матеріальних цінностей, і головним бухгалтером. Перший екземпляр видається одержувачеві, другою залишається на складі, а третій виконує роль пропуску на вивіз з території підприємства. Оформлені другий і третій екземпляри накладних передаються в бухгалтерію для віддзеркалення в обліку операції по відпуску товарно-матеріальних цінностей стороннім організаціям.

Вибуття запасів відбивається в третьому розділі Журналу 5 з наступною кореспонденцією рахунків (таблиця. 1).

Таблиця 1. Бухгалтерських проводок по вибуттю запасів

При відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж і іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів: ідентифікованій собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартість першу за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних витрат; ціни продажу. Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, які мають однакове призначення і однакові умови використання, застосовується тільки один з приведених методів.

Запаси, які відпускаються, і послуги, які виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють один одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю.

Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості отриманих в звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і отриманих в звітному місяці запасів.

Оцінка кожної операції з вибуття запасів може здійснюватися за середньо зваженою собівартістю діленням сумарної вартості таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції.

Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються в тій послідовності, в якій вони поступали на підприємство (що відображують в бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж і інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

Оцінка за нормативними витратами полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і цін, що діють. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних норми витрат і ціни повинні регулярно в нормативній базі перевірятися і переглядатися. Оцінка продукції за нормативними витратами коректується до фактичної виробничої собівартості.

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотку торгівельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, які мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торгівельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгівельної націнки на ці товари. Сума торгівельної націнки на реалізовані товари визначається як твір продажної (роздрібною) вартості реалізованих товарів і середнє відсотку торгівельної націнки. Середній відсоток торгівельної націнки визначається діленням суми залишку торгівельних націнок на початок звітного місяця і торгівельних націнок в продажній вартості отриманих в звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібною) вартості залишку товарів на початок звітного місяця і продажної (роздрібною) вартості отриманих в звітному місяці товарів.

Вартість малоцінних і таких, що швидко зношуються предметів, які передані в експлуатацію, виключається з складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідними особами протягом терміну їх фактичного використання.

2. Бухгалтерський облік розрахунків з постачальниками та підрядниками

Етапи та загальний порядок ведення обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками, наведено нарис. 1.

Рис. 1. Загальна схема обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками

Порядок і форми розрахунків між постачальником і покупцем визначаються в господарських договорах. Це найбільш розповсюджена та важлива основа виникнення зобов'язань, основна форма реалізації товарно-грошових відносин у ринковій економіці.

Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками ведеться на рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", який призначений для обліку поточних зобов'язань за розрахунками з постачальниками, підрядниками та між учасниками ПФГ за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи й надані послуги.

Розрахунки з постачальниками є кредиторською заборгованістю за товари, роботи, послуги за умов наступної оплати або іншого погашення зобов'язань. У випадку здійснення передоплати в бухгалтерському обліку виникає дебіторська заборгованість за авансами виданими.

З метою підвищення надійності поставок при виборі постачальника потрібно враховувати ряд умов, серед яких: цінова конкурентоспроможність (включаючи витрати на зберігання, транспортування і страхування); умови платежу, гарантійні строки; ремонт і після продажне обслуговування; відповідність продукції постачальника стандартам якості; можливість закупок безпосередньо у виробників або оптовиків; географічне місце розташування; основні види діяльності та фінансовий стан; виробнича потужність та обсяги випуску продукції за останні роки.

Якщо спеціалізоване стороннє підприємство виконує будівельно-монтажні роботи, то розрахунки з таким підприємством належать до розрахунків з підрядниками.

Розрахунки можуть здійснюватися також між учасниками ПФГ. До складу ПФГ можуть входити промислові й інші підприємства, наукові та проектні установи, інші установи й організації всіх форм власності. "У складі ПФГ визначається головне підприємство, яке має виключне право діяти від імені ПФГ як учасника господарських відносин.

Основними джерелами даних для контролю розрахункових відносин за товарними операціями є первинні документи з обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками. При купівлі товарів укладається договір купівлі-продажу.

Розрахунки з . вітчизняними постачальниками та підрядниками проводяться на підставі документів постачальника: накладних; рахунків-фактур; рахунків; актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг); податкових накладних; товарно-транспортних накладних.

Цей документ поєднує в собі 2 частини: рахунок, який є вимогою оплатити товар, і накладну, що підтверджує поставку товару. Він може бути виписаний лише за умови наступної оплати. В інших випадках рахунок і накладна виписуються - окремо та можуть надходити від постачальника в різні терміни.

Рахунок і рахунок-фактура Ј розрахунковими документами, які повинні бути акцептовані.

Акцепт розрахункових документів - це надпис уповноваженої особи (акцептанта) на рахунку, який засвідчує згоду оплатити рахунок. Після цього покупець надає своєму банку платіжне доручення на оплату придбаного товару та отримує виписку уповноваженого банку про списання грошових коштів з поточного рахунку. Якщо оплата товару проводиться готівкою через підзвітну особу, то заповнюється видатковий касовий ордер (ВКО) на видачу готівки під звіт та звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт (з квитанцією до прибуткового ордеру, чеком реєстратора розрахункових операцій (РРО), копією розрахункової квитанції з відміткою "сплачено").

Оприбуткування товару від постачальника залежить від наявності розбіжностей між фактичними даними, та даними, зазначеними в документах постачальника, і оформлюється: прибутковою накладною чи проставленням штампу "оприбутковано" на документі постачальника (якщо розбіжності відсутні), або актом приймання (якщо є розбіжності).

Акт приймання також оформлюється у випадку одержання невідфактурованої поставки.

Крім того, підставою для оприбуткування та оплати придбаного товару є документ, що підтверджує його якість (сертифікат якості).

Оприбуткування імпортних товарів на склад покупця проводиться на підставі зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу, вантажної митної декларації, приймального акту та акту експертизи торговельно-промислової палати, комерційних документів: рахунків-фактур ("іпуоісє" (інвойс)), що підтверджують митну вартість товару); транспортних накладних (СМК, залізничної накладної, авіанакладної, коносаменту, товарно-транспортної накладної, пакувальних листів). При здійсненні розрахунків у іноземній валюті складається довідка бухгалтерії про наявність курсових різниць при перерахуванні заборгованості.

При виявленні недостачі або дефекту товарів приймання не припиняється, а складається рекламаційний акт, в якому зазначаються наступні реквізити: особи, які беруть участь в прийманні; дата, час початку та закінчення приймання, місце складання акту; номер контракту, місця партії; найменування, адреса, країна постачальника; найменування товару, номер коносамента, номер накладної та інших документів; найменування покупця; кількість товару з кожної позиції асортименту; невідповідність якості, комплектності та іншим даним супровідних документів; стан тари, упаковки та маркування тари.

Відображення в бухгалтерському обліку зобов'язань за виконані роботи (надані послуги) здійснюється на підставі акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Вищенаведений первинний документ не має типової форми. Дані в ньому зазначаються за погодженням сторін. У випадку, якщо виконавець є платником ПДВ, він додатково повинен виписати податкову накладну.

Документи, які оформлюються при перерахуванні коштів, залежать від форми розрахунків: платіжне доручення, акредитив, інкасо, ВКО та інші платіжні документи.

Розрахунки з постачальниками та підрядниками проводяться, як правило, після відвантаження товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт, надання послуг або одночасно з ними.

Незалежно від методу оцінки ТМЦ, прийнятого на підприємстві, рахунок 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" кредитується згідно з документами постачальника в межах суми акцепту. Вартість отриманих ТМЦ, виконаних робіт, наданих послуг відображається на рахунках обліку ТМЦ або витрат без урахування суми ПДВ, вказаної в документах постачальника.

У випадку, коли рахунок постачальника був акцептований і оплачений до надходження вантажу, а при прийманні ТМЦ було виявлено їх недостачу проти відфактурованої кількості, невідповідність цін і якісних показників, обумовлених в угоді, арифметичні помилки, брак отриманих ТМЦ, то постачальнику виставляється претензія.

Облік операцій за розрахунками з постачальниками та підрядниками відображено у табл. 2.

Таблиця 2. Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками

Ряд особливостей має відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з невідфактурованими поставками і товарно-матеріальними цінностями, які знаходяться в дорозі.

Невідфактурованою вважається поставка матеріальних цінностей від постачальника до пред'явлення розрахункового документу, на підставі якого здійснюється оплата.

У такому випадку матеріальні цінності оприбутковуються за купівельними (або обліковими) цінами.

При надходженні розрахункового документу постачальника раніше зроблений запис вартості матеріальних цінностей за купівельними (обліковими) цінами сторнується і здійснюється додатковий запис на суму рахунку, пред'явленого до оплати.

Суми ПДВ з цих матеріалів будуть обліковуватися у тому звітному періоді, в якому надійдуть розрахункові документи та податкова накладна.

Невідфактуровані поставки визначаються в кінці місяця на підставі даних про фактичні надходження матеріальних цінностей і розрахункових документів, пред'явлених до оплати. Постачальника терміново повідомляють про таку поставку: йому висилають лист та акт про приймання матеріалів (форма № М-7).

Матеріальні цінності вважаються такими, які перебувають в дорозі, якщо вони оплачені, але до кінця місяця не надійшли на підприємство (знаходяться на відповідальному зберіганні у постачальника).

Такі матеріальні цінності бухгалтерія підприємства-покупця оприбутковує умовно з метою відображення їх в балансі підприємства у складі виробничих запасів - Д-т 20 "Виробничі запаси", 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети"; К-т 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками".

У наступному місяці вартість вказаних матеріальних цінностей показується на рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" сторнуючим записом з такою ж кореспонденцією. У міру надходження виробничих запасів, які перебувають в дорозі, їх оприбутковують за кількістю, що фактично надійшла.

Облік розрахунків з іноземними постачальниками має певні особливості, визначені П(С)БО 21 "Вплив змін валютних курсів", про що було зазначено в лекції 19. Розглянемо ці особливості на прикладі

У випадку розрахунків за попередньою оплатою або бартером заборгованість не переоцінюється і курсові різниці не визначаються1.

У випадку закінчення строку позовної давності (загальний - 3 роки) кредиторська заборгованість повинна бути віднесена на доходи шляхом зменшення зобов'язань.

3. Задача

На підставі даних зробити:

а) відкрити рахунки бухгалтерського обліку;

б) відобразити на рахунках господарські операції;

в) підрахувати обороти та кінцеві залишки на рахунках;

г) та даними рахунків синтетичного обліку скласти просту оборотну відомість.

Господарські операції за період

Рішення

Господарські операції за період

Оборотна відомість

Список використаної літератури

1. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. / За ред. проф. Ф.Ф.Бутинця. - 7-е видання, доп. і перероб. - Житомир: ПП «Рута», 2006. - 832 с.

2. Бібліотека Гринчука http://www.grinchuk.lviv.ua

3. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік Житомир: ПП "Рута", 2000. -608с.

4. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. -К.:А.С.К.,2000-784с.

5. Економічна бібліотека Буковина www.Buklib.net

6. П(С)БУ 7 «Основные средства», П(С)БУ 8 «Нематериальные активы», П(С)БУ 9 «Запасы», П(С)БУ 10»Дебиторская задолженность», П(С)БУ 11 «Обязательства», П(С)БУ 15 «Доходы», П(С)БУ 16 «Расходы». //Все о бухгалтерском учете за 2001 г.- №37.