Облік депозитних операцій комерційних банків

Зміст

1. Особливості обліку господарських операцій банку за принципом нарахування

2. Облік депозитних операцій комерційних банків

Задача

Список використаної літератури

1. Особливості обліку господарських операцій банку за принципом нарахування

Принцип нарахування є основоположним принципом побудови міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та підготовки фінансової звітності всіма господарюючими суб'єктами.

Принцип нарахування базується на трьох загальних правилах.

1. Доходи визнаються в тому періоді, коли вони зароблені.

2. Витрати визнаються за той період, в якому вони були понесені.

3. Період, коли фактично було отримано гроші (дохід) або сплачено грошові кошти (витрати), до уваги не береться.

Найвагоміша перевага обліку за методом нарахування -- це приведення до відповідності доходів та витрат, завдяки чому фінансова звітність відбиває реальні результати фінансово-господарської діяльності банку. Отже, основа нарахування впливає на фінансову звітність, а саме:

? операції та події визнаються в міру того, як вони проводяться або відбуваються;

? право на отримання грошових коштів або інших фінансових ресурсів визнається як актив у балансовому звіті;

? зобов'язання зі сплати грошових коштів або надання послуг визнаються як зобов'язання в балансовому звіті;

? доходи та витрати у звіті про фінансові результати визнаються за відповідний період.

Метод нарахування ґрунтується на двох концепціях. Перша -- концепція визнання доходу, друга -- концепція відповідності, яка полягає ось у чому:

- якщо грошові кошти отримано в попередній період, доходи визнаються з відстрочкою; зобов'язання, що являє собою доходи майбутніх періодів, вноситься до балансового звіту;

- якщо грошові кошти отримано у наступному обліковому періоді, то доходи визнаються в тому періоді, в якому вони зароблені. Нарахована сума доходів як актив вноситься до балансового звіту, а доходи визнаються у звіті про фінансові результати.

Концепція відповідності дає змогу з'ясувати, які видатки треба визнати як витрати звітного періоду. При цьому:

? грошові кошти, сплачені протягом звітного періоду, є витратами майбутніх періодів і обліковуються як актив у балансовому звіті;

? витрати, що фактично понесені у поточному періоді, але будуть сплачуватися в наступних періодах, обліковуються у балансовому звіті як зобов'язання, а водночас визначаються у звіті про фінансові результати.

Принцип нарахування, як основоположний у процесі побудови міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, узгоджено з іншими принципами бухгалтерського обліку та звітності. Це насамперед безперервність діяльності (принципи установи, що працює); стабільність правил бухгалтерського обліку; обачливість; дата операції, окреме відображення активів та пасивів, прийнятність вхідного балансу; перевага змісту над формою, оцінка; відкритість; консолідація; суттєвість.

2. Облік депозитних операцій комерційних банків

Для успішної діяльності комерційних банків у конкурентному середовищі неодмінно слід нарощувати обсяги активних операцій, оскільки саме завдяки їм отримується прибуток, а отже, зрештою збільшується капітал банку. Проте власних коштів банку відчутно бракує для розширення кредитних вкладень, проведення операцій на фондовому, фінансовому та валютному ринках.

Левову частку потреби в грошових ресурсах банки покривають за рахунок залучених коштів. Традиційно найбільша частка у структурі залучених коштів припадає на депозити. Операції із залучення банком коштів на депозит є пасивними депозитними операціями. Але депозитна операція може дати банку прибуток за умови, що вона здійснена як активна, тобто операція з розміщення банком коштів на депозит. Активними є депозитні операції тільки на міжбанківському ринку. Отож депозитом вважають залучені або розміщені кошти на визначених угодою умовах повернення з виплатою (сплатою процентів) або на безпроцентній основі, які не забезпечені з боку банку будь-якою власністю чи гарантіями.

Бухгалтерський облік депозитних операцій ґрунтується на загальноприйнятих у міжнародній практиці принципах: безперервності діяльності установи банку; стабільності правил бухгалтерського обліку; обережності; нарахування доходів та видатків (поділ звітних періодів); дати операції, окремого відображення активів та пасивів; переваги змісту над формою; оцінки активів та пасивів.

Облік операцій із залучення, розміщення, погашення депозитів, нарахування та списання (отримання) витрат (доходів) за ними здійснюється відповідно до інструкції з бухгалтерського обліку депозитних операцій установ комерційних банків України, що затверджена Постановою Правління Національного банку України 20.08.99 р. за № 418. Зазначена Інструкція визначає порядок обліку міжбанківських депозитів, депозитів суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб до запитання, короткострокових, довгострокових та гарантійних. Відповідно до діючого Плану рахунків виокремлюються окремі групи рахунків для обліку перелічених категорій депозитів.

За строками використання коштів депозити поділяються на:

депозити до запитання;

депозити на визначений строк (строкові).

До депозитів до запитання відносяться залишки тимчасово вільних коштів клієнтів банку на кореспондентських і поточних рахунках, а також кошти бюджету і позабюджетних фондів. Зазначені рахунки відкриваються відповідно до вимог Інструкції «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті», що затверджена Постановою Правління Національного банку України від 18.12.98 р. за № 527. Депозит враховується на всю суму його номіналу на депозитному рахунку до моменту погашення.

Залежно від методу виплати процентів за депозитами,

за період або

на період (авансом)

змінюється сума депозиту і сума, що надходить від депонента. В будь-якому разі номінальна сума депозиту і сума, що враховується на депозитному рахунку, збігаються.

За умовами виплати процентів «за період», сума сплачується періодично або в кінці строку, що визначений депозитним договором. Отже, на дату залучення коштів виконується бухгалтерське проведення:

Д-т Поточний рахунок клієнта (кореспондентський рахунок, каса, депозитний рахунок)

К-т рахунки депозитів

Проценти авансом сплачуються одночасно із внесенням коштів на депозит, саме тому номінал депозиту буде перевищувати суму, отриману від депонента на суму сплачених авансом процентів. Отже, на дату залучення депозиту виконується таке бухгалтерське проведення:

на суму отриманих коштів

Д-т Каса (поточний рахунок, кореспондентський рахунок)

на суму сплачених процентів авансом

Д-т Витрати майбутніх періодів

на суму номіналу

К-т Депозитні рахунки.

Кошти на депозит залучаються за процентною ставкою, що зазначається в депозитній угоді. Як правило, для розрахунку суму нарахованих процентів, комерційні банки використовують номінальну або фактичну процентну ставку.

При використанні номінальної процентної ставки сума процентів за депозитом розраховується шляхом множення номіналу депозиту на процентну ставку, зазначену у депозитному договорі.

За допомогою фактичної процентної ставки сума процентів визначається за певний період з урахуванням раніше сплачених процентів. Розрахунок виконується із застосуванням номінальної процентної ставки до номіналу депозиту, збільшеного на суму раніше сплачених процентів.

Незалежно від методу накопичення процентів, загальна їх нарахована сума не змінюється на дату закінчення дії депозитного договору.

Облік процентів за депозитами здійснюється за принципом нарахування та відповідності з використанням рахунків «Нарахованих витрат» чинного плану рахунків, про що в обліку виконується проведення:

Д-т Рахунки процентних витрат

К-т Рахунки нарахованих витрат.

Якщо дати нарахування і сплати процентів збігаються (наприклад, за депозитами овернайт), то банк (за умови, що це передбачено внутрішньою обліковою політикою) може безпосередньо відносити відповідну суму процентів на рахунки витрат. У цьому випадку в обліку виконується проведення:

Д-т Рахунки процентних витрат

К-т Поточний рахунок клієнта.

Сплачені авансом проценти не рідше одного разу на місяць упродовж дії депозитного договору амортизуються з віднесенням відповідної суми на процентні витрати. Йдеться про бухгалтерський запис:

Д-т Рахунки процентних витрат

К-т Витрати майбутніх періодів.

У разі неотримання депонентом належних сум процентних виплат по закінченні дії депозитного договору, сума процентів приєднується до депозиту (можливо враховувати цю суму і за рахунками нарахованих витрат).

Раніше, під час розгляду питання про нарахування процентів за кредитними операціями зазначалося, що цю роботу виконують працівники кредитного або фінансового підрозділів банку. Ця практика поширюється і на операції з нарахування процентів за депозитами. Оскільки бухгалтерія несе відповідальність за достовірність інформації, що включена до фінансової звітності, працівники мають володіти методикою нарахування процентів принаймні із суто практичного боку. Застосування методу нарахування, що є основоположним при підготовці фінансової звітності, діє в межах принципів відповідності та обережності. Це означає, що в наказі банку про затвердження облікової політики на відповідний фінансовий рік має передбачатись проведення перевірки нарахування процентів за депозитами та достовірності записів за рахунками бухгалтерського обліку. Така перевірка проводиться працівниками бухгалтерії, до службових обов'язків яких не входить нарахування процентів.

Для розуміння методики розрахунку треба усвідомити, що обчислення процентів за допомогою номінальної процентної ставки (метод рівних частин) веде до того, що витрати банку в окремі періоди будуть викривлені відносно поточної вартості сумарних зобов'язань за депозитом, що включають номінал та проценти. Це певною мірою порушує вимоги принципу відповідності.

Розрахунок процентних виплат із застосуванням фактичної процентної ставки (актуарний метод) дозволяє розподіляти витрати з огляду на поточну вартість депозиту в окремі періоди. Очевидна перевага полягає в тому, що фактичні витрати банку відповідають сумам зобов'язань за депозитом (включаючи проценти) у кожному періоді. Тому вартість депозитних ресурсів, яка обчислюється як відношення процентних виплат до сумарних зобов'язань за депозитом, залишається незмінною.

Проценти за депозитом можуть сплачуватись:

при погашенні депозиту;

періодично;

авансом, тобто при внесенні коштів на депозит.

При сплаті процентів на дату погашення депозиту в обліку здійснюється проведення:

 На суму процентів

Д-т Рахунки нарахованих витрат за депозитами

 на суму номіналу депозиту

Д-т Рахунки депозитів

 на загальну суму депозиту

К-т Поточний рахунок депонента, каса або кореспондентський рахунок в НБУ.

Зрозуміло, що згідно з таким проведенням бухгалтерського обліку записується загальна сума нарахованих процентів за весь період дії депозитної угоди з використанням будь-якого методу, наприклад, рівних частин чи актуарного.

Розрахунки, виконані за попереднім прикладом, свідчать, що загальна сума нарахованих процентів на дату закінчення дії депозитної угоди при застосуванні будь-якого із запропонованих методів є незмінною -- становить 11051 грн. Інша річ, що сума нарахованих процентів із застосуванням різних методів спричинює не завжди рівномірне навантаження на загальні витрати банку за періодами дії депозитної угоди, а отже, порушується механізм дії принципу відповідності. Якщо депонент не запитає депозит по закінченні дії депозитної угоди, суму процентів буде приєднано до депозиту та переобліковано на рахунок «Кошти до запитання», відкритий на ім'я депонента, зазначеного в депозитній угоді, термін дії якої закінчився.

При сплаті нарахованих процентів періодично щоразу після дати їх нарахування в банку виконується бухгалтерське проведення:

Д-т Нараховані витрати за депозитом

К-т Поточний рахунок, каса або кореспондентський рахунок.

Що ж до обраної методики капіталізації процентів, то банк періодично перераховує нараховані суми на депозитні рахунки, тобто нарощує депозит.

Застосування комерційним банком одного із двох наведених можливих варіантів сплати процентів свідчить, що згідно з обліковою політикою банку пріоритетним узято метод сплати процентів «за період». Цей метод впливає на систему обліку і номіналу депозиту (див. підрозд. 10.1).

Третій можливий варіант сплати процентів за депозитом -- авансом, тобто в момент внесення коштів депонентом на депозит. Цей метод називають методом виплати процентів на період.

Банк проводить щомісячне нарахування процентів за відповідною (щодо даного місяця) середньозваженою процентною ставкою.

При погашенні депозиту, тобто на дату закриття депозитного рахунку в обліку здійснюється проведення:

Д-т Депозитний рахунок

К-т Каса, поточний рахунок чи кореспондентський рахунок в НБУ.

На дату погашення депозиту необхідно провести нарахування процентів за період з останньої дати нарахування до дати погашення. У строковому депозитному договорі рекомендується передбачити порядок перерахування суми депозиту та процентів за ним після закінчення строку депозиту. Для юридичної особи вказується номер поточного рахунку; для фізичної -- номер рахунку вкладу, який у разі його відсутності відкривається за згодою клієнта відповідно до умов депозитного договору.

Якщо умовами договору не передбачено порядку перерахування суми депозиту після закінчення встановленого терміну, то сума депозиту, що не отримана депонентом своєчасно, обліковується за тим самим рахунком, що й раніше.

За вимогою депонента банк може повернути депозит до закінчення дії депозитного договору.

У цьому випадку:

 проценти нараховуються за період із дати залучення депозиту до дати дострокового закриття депозитного рахунку за ставкою, що зазначена в угоді;

 депоненту сплачується сума процентів, але за зниженою ставкою;

 різницю між нарахованими процентами та сумами, що сплачуються депоненту за зниженою ставкою, банк відносить на зменшення процентних витрат.

Зміст наведених правил досить чітко відстежується за рахунками бухгалтерського обліку, тобто в обліку виконується проведення:

 на суму нарахованих процентів

Д-т Нараховані витрати за депозитами

 на суму процентів за зниженою ставкою

К-т Каса, поточний рахунок чи кореспондентський рахунок в НБУ

 на різницю між сумою нарахованих та сплачених процентів за зниженою ставкою

К-т Процентні витрати за депозитом.

Одним із різновидів депозитів є депозити овернайт, які надаються або залучаються на термін не більш як один день і відносяться лише до ринку міжбанківських коштів. Зрозуміло, що сплата за користування депозитом здійснюється одночасно з його поверненням. Саме тому дещо іншим є облік депозитів овернайт.

 При залученні депозиту:

Д-т Кореспондентський рахунок в НБУ

К-т 1610 Депозит овернайт інших банків

 При погашенні депозиту:

на суму процентів за депозитом

Д-т 7011 Процентні витрати за депозитами овернайт інших банків

на суму депозиту

Д-т 1610 Депозит овернайт інших банків

на загальну суму

К-т Кореспондентський рахунок в НБУ.

Здійснюючи депозитні операції, комерційні банки мають виконувати такі правила.

 Депозити залучаються та розміщуються в межах термінів і лімітів, установлених Правлінням банку.

 Усі депозити залучаються за процентною ставкою, визначеною угодою, а нарахування процентів здійснюється одним із методів, передбачених наказом щодо облікової політики на даний фінансовий рік.

 Система бухгалтерського обліку має визначити механізм реєстрації депозитів, аби забезпечити достовірність та своєчасність записів:

сум депозитів;

термінів нарахування та сплати процентів;

термінів погашення депозитів;

процентних ставок.

Здебільшого це досягається засобами аналітичного обліку.

У межах його функцій комерційний банк проводить централізовану розсилку клієнтам -- суб'єктам господарської діяльності повідомлень та виписок із їх депозитних рахунків щодо залишків коштів із зазначенням операцій, що здійснювались за цими рахунками. За даними напрямками інформуються також клієнти -- фізичні особи.

Форма, періодичність надання клієнтам виписок і повідомлень про рух коштів за депозитним рахунком та про залишки за цими рахунками зазначаються банком в угоді, укладеній з депонентом.

З метою забезпечення захисту інтересів фізичних осіб -- вкладників комерційних банків, створення фінансових можливостей для відшкодування їм коштів у разі невиконання банками вимог вкладників Указом Президента України від 10.09.98 за № 996/98 затверджено Положення про порядок створення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, формування та використання його коштів. На виконання вимог цього Положення Національний банк України вніс низку змін і доповнень до діючих нормативних документів. Так, з 1 січня до Плану рахунків введено рахунок № 1202 «Обов'язкові резерви страхування вкладів фізичних осіб». Роз'яснення щодо використання цього рахунку надано у листі НБУ від 05.09.98 за № 14-011/2902-6290.

Рахунок призначено для обліку обов'язкових резервів під забезпечення вкладів фізичних осіб. Збори до Фонду сплачуються комерційними банками -- юридичними особами, зареєстрованими в Республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ НБУ, які мають ліцензію НБУ на здійснення операцій із залучення вкладів фізичних осіб.

Початковий збір до Фонду у розмірі 1% зареєстрованого статутного фонду перераховується комерційними банками протягом 30 днів з дня затвердження Положення про фонд; якщо банк реєструється після створення Фонду, збір сплачується протягом 30 днів з дня отримання від НБУ ліцензії на здійснення банківських операцій із залучення коштів фізичних осіб. Нарахування регулярного збору до Фонду здійснюється комерційними банками раз на рік у розмірі 0,5% загальної суми вкладів, включаючи проценти за вкладами станом на 31 грудня року, що передує звітному. Для проведення нарахування регулярного збору за вкладами в іноземній валюті вони перераховуються в гривні за офіційним курсом на визначену дату сплати.

Нараховані збори комерційні банки перераховують до Фонду рівними частинами до 15 числа місяця, наступного за звітним періодом.

Отже, за дебетом рахунку № 1202 «Обов'язкові резерви страхування вкладів фізичних осіб» проводяться перераховані суми поповнення обов'язкових резервів у НБУ під вклади населення, а за кредитом проводяться суми, які повертаються Національним банком України.

Задача

При залученні грошових коштів на тримісячний оклад під ставку 45% річних у сумі 10000 грн за щомісячним нарахуванням складних процентів необхідно розрахувати загальний розмір на кінець встановленого періоду.

Розрахунок:

Відповідь: загальний розмір на кінець встановленого періоду - 1125 грн

Список використаної літератури

1. Бухгалтерський облік і прийняття рішень в банках: Навч. посібник, Кіндрацька Л.М.--К.:КНЕУ,2000

2. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Підручник, Джога Р.Т., Свірко С.В., Сінельник Л.М--К.:КНЕУ,2003

3. Бухгалтерський облік: Навч. посібник.--3-тє вид., Сопко В.--К.:КНЕУ, 2000