Організація оплати праці

22

Зміст

Вступ	3
1. Організація оплати праці на підприємстві: види, форми і системи оплати праці	4
2. Порядок нарахування середньомісячної заробітної плати працівникам	8
3. Порядок розрахунку середньомісячної заробітної плати працівникам	17
Висновок	22
Використана література	23

Вступ

У умовах ринкової економіки відбулися помітні зміни в оплаті, що ставиться в залежність не тільки від результатів праці робітників, але і від ефективності діяльності виробничих підрозділів.

Оплата праці - це заробіток, розрахований, як правило, у грошовому вираженні, що по трудових договорах власник або уповноважений їм орган виплачує за виконану роботу або надані послуги.

Підприємство самостійно, але відповідно до законодавства, установлює штатний розклад, форми і системи оплати праці, преміювання. Облік праці і заробітної плати - один із найважливіших і складних ділянок роботи, що потребують точних і оперативних даних, у яких відбивається зміна чисельності робітників, витрати робочого часу, категорії робітників, виробничих витрат.

Облік праці і заробітної плати займає одне з центральних місць у всій системі урахування на підприємстві. Заробітна плата є основним джерелом прибутків робітників фірми, підприємства.

Трудові прибутки робітника визначаються його особистим трудовим внеском з урахуванням кінцевих результатів діяльності підприємства або фірми. Вони регулюються податками і максимальними розмірами не обмежуються. Мінімальний розмір оплати праці встановлюється законодавством. На сьогоднішній день мінімальна заробітна плати становить 118 грн.

1. Організація оплати праці на підприємстві: види, форми і системи оплати праці

Види заробітної плати. Заробітна плата посідає одне із центральних місць в обліку на підприємстві. Основою організації оплати праці на підприємстві є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт за їх складністю, а працівників - залежно від їх кваліфікації й відповідальності за розрядами тарифної сітки. Вона служить підставою для формування і диференціації розмірів заробітної плати.

Підприємства й організації при складанні трудової угоди встановлюють кожному працівникові розмір тарифної ставки (посадового окладу), види доплат, компенсаційні і гарантовані виплати, передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна тата - це винагорода, визначена, як правило, в грошовому вимірнику, яку відповідно до трудової угоди власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна плата поділяється на основну, додаткову, інші зоохочувальні і компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу згідно з встановленими нормами (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові оклади). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців. До додаткової заробітної плати належать винагороди за працю понад встановлені норми, за трудові досягнення і винахідництво, а також особливі умови праці. Вона включає доплати і надбавки до тарифних ставок і посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством: премії працівникам, керівникам, спеціалістам за виробничі результати, включаючи премії за економію конкретних видів матеріальних ресурсів; винагороди за вислугу років і стаж роботи; оплату щорічних і додаткових відпусток згідно із законодавством, компенсацій за невикористану відпустку тощо.

До інших заохочувальних і компенсаційних виплат належать надбавки і доплати, не передбачені чинним законодавством і понад встановлені розміри; винагороди за підсумками роботи за рік; премії за винахідництво і раціоналізацію; за створення, освоєння і впровадження нової техніки; за своєчасну поставку продукції на експорт; одноразові заохочення окремих працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань тощо.

Вичерпний перелік основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат міститься в інструкції по статистиці заробітної плати, затвердженій наказом Мінстату України від 11.12.95 №323. Усі державні, кооперативні підприємства і господарські товариства повинні вести окремий облік:

1. фонду заробітної плати робітників і службовців:

2. спискового складу позаспискового (позаштатного) складу;

3. разових та інших премій, які не включаються до фонду заробітної плати;

4. інших грошових і натуральних виплат робітникам і службовцям.

Джерелами коштів на оплату праці на підприємствах є кошти, одержані в результаті їх господарської діяльності; в бюджетних установах асигнування з бюджету, а також частка доходів, одержаних у результаті їх господарської діяльності. У підприємствах недержавної форми власності й об'єднаннях громадян (кооперативах, спільних підприємствах з іноземними інвестиціями, акціонерних та інших господарських товариствах) оплата праці здійснюється відповідно до положень, передбачених установчими документами, з дотриманням норм і гарантій в оплаті праці відповідно до чинного законодавства.

Держава згідно з Законом України «Про оплату праці» здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати, інших державних норм і гарантій, а також шляхом прогресивного оподаткування доходів громадян.

Форми і системи оплати праці. На підприємствах застосовують дві форми оплати праці - відрядну і погодинну. Кожна з цих форм має різновиди (системи). Так, відрядна форма оплати праці має системи: пряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, акордна. При прямій відрядній системі оплата праці здійснюється за кожну одиницю виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг).

Відрядно-преміальна система передбачає, що робітникам, крім основного заробітку, нараховуються премії (за виконання норм виробітку, економію матеріалів, якість продукції тощо). Ця система стимулює покращення кількісних і якісних показників роботи, тому широко застосовується на підприємствах. При відрядно-прогресивній системі виконані роботи оплачуються: в межах норми - за твердими розцінками, понад норми - за підвищеними прогресивно-зростаючими розцінками. Ця система має обмежене застосування (на найважливіших ділянках господарської діяльності), оскільки при її застосуванні темпи зростання заробітної плати можуть випереджати темпи росту продуктивності праці, що може призвести до перевитрати фонду оплати праці, підвищення собівартості продукції.

При акордній системі оплати праці норма і розцінка визначаються на весь комплекс виконуваних робіт (ремонтних, будівельних тощо).

Погодинна форма оплати праці має дві системи: проста погодинна і погодинно-преміальна. При простій погодинній системі праця працівників оплачується виходячи тільки з кількості відпрацьованого часу і тарифної ставки (посадового окладу) відповідно до їх кваліфікації. При погодинно-преміальній системі до погодинної ставки (посадового окладу) за досягнення визначних показників працівникам виплачується премія. Економічна доцільність застосування тих або інших форм і систем оплати праці визначається їх стимулюючою роллю в підвищенні ефективності діяльності кожної ділянки і підприємства в цілому.

2. Порядок нарахування заробітної плати працівникам

Нарахування заробітної плати здійснюється на підставі первинних і угрупованих документів.

Для нарахування основної заробітної плати за погодинною оплатою необхідні такі документи:

— штатний розклад, що містить відомості про посадові оклади;

— накази про присвоєні розряди;

— тарифна сітка (годинні тарифні ставки);

— табелі з обліку відпрацьованого працівниками часу за відповідний період (місяць);

Для нарахування основної заробітної плати за відрядною оплатою необхідні матеріали про обсяг виробітку (випущеної продукції, виконаних робіт і послуг) за відповідними розцінками:

— накладні на здачу продукції на склад;

— квитанції па оплату вартості послуг;

— акти - процентовки на обсяг виконаних робіт;

— акти приймання виконаних робіт і т. ін.

Всі види додаткової заробітної плати нараховуються па підставі первинних документів:

— накази (на відпустку, звільнення і т. д.);

— копії свідоцтва про народження (для підлітків) і т. д.

Облік розрахунків з оплати праці проводиться на підставі типових форм, затверджених наказом Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку по розрахунках з робітниками і службовцями із заробітної плати» від 22.05.96 р. № 144. Відповідно до вказаного документа розрахунки по заробітній платі можуть вестися в трьох варіантах:

— за розрахунково-платіжною відомістю;

— за розрахунковою відомістю;

— за спеціальними листами розрахунку заробітної плані, які виписуються на кожного працюючого на розрахунковий період.

Нарахована працівникові заробітна плата на території України виплачується в національній валюті. Законодавство забороняє виплату заробітної плати в формі боргових зобов'язань і розписок та дозволяє виплачувати заробітну плату банківськими чеками відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів за узгодженням з Національним банком України. Колективним договором на підприємстві, як виняток, може бути передбачена виплата частини заробітної плати натурою за цінами не нижче собівартості в тих галузях, де така форма оплати с звичною або бажаною для працівників.

Заробітна плата виплачується працівникові за місцем роботи, не рідше двох разів на місяць, в строки, встановлені в колективному договорі. Якщо за першу половину місяця заробітна плата виплачувалась авансом, то при виплаті її за другу половину проводиться остаточний розрахунок за роботу. При виплаті заробітної плати власник зобов'язаний повідомити працівникові суму нарахованої заробітної плати, суми відрахувань І підстави їх здійснення, а також суму заробітної плати, що піддягає виплаті працівникові. Відрахування і утримання з заробітної плати працівника можуть здійснюватись тільки на підставі закону:

— для повернення частини заробітку, виплаченого працівникові авансом;

— для повернення сум, виданих під авансовий звіт для господарських потреб, службових відряджень і т.д.;

— для повернення помилково виплачених сум;

— для відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником підприємству, але лише в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку;

— для повернення сум оплати відпустки за невідпрацьовані дні відпустки, яку працівник, звільняючись за власною ініціативою, отримав наперед;

— для перерахування прибуткового податку, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, обов'язкове соціальне страхування;

— для виплати і перерахування сум за виконавчими листами. Загальний розмір всіх утримань із заробітної плати не може перевищувати 20%, а в випадках, передбачених законодавством, -- 50% належної працівникові заробітної плати.

Законом України «Про оплату праці» встановлено різні види відповідальності, зокрема дисциплінарну, матеріальну, адміністративну і навіть кримінальну, за порушення законодавства про оплату праці.

Порядок нарахування заробітної плати, належної працівникам підприємства, залежить від форм оплати праці, що застосовуються на підприємстві, і організації виконання самих робіт (в, індивідуальному порядку чи бригадою).

При погодинній оплаті праці основним документом, який служить підставою для нарахування заробітної плати, є табель використання робочого часу (ф. № П-12 і № П-13).

У цьому разі для розрахунку погодинного заробітку працівника достатньо знати його розряд, погодинну тарифну ставку даного розряду і кількість відпрацьованих годин за табелем. При розрахунку заробітної плати за посадовим окладом останній зберігається при відпрацюванні всіх робочих днів місяця. Якщо відпрацьована неповна кількість робочих днів, середньоденний заробіток перемножається на кількість відпрацьованих днів.

Приклад. Посадовий оклад працівника - 200 гри. Робочих днів у звітному місяці - 25, фактично відпрацьовано працівником - 21 день. Середньоденний заробіток - 8 грн. (200 грн. : 25). Сума погодинного заробітку -168 грн. (8 грн.-21).

При відрядній оплаті праці та індивідуальному виконанні робіт заробіток робітника визначається множенням кількості виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг), зазначених у відповідних первинних документах, на встановлену розцінку за одиницю роботи. При бригадній формі організації праці заробітна плата і премії за виконану роботу нараховуються всій бригаді, а потім розподіляються між членами бригади пропорційно до відпрацьованих кожним робітником годин з урахуванням їх кваліфікації (розряду). Для цього роблять розрахунок у такій послідовності: 1) спочатку множенням відпрацьованої кількості годин кожним робітником на їх погодинні тарифні ставки і підсумком цих добутків знаходять заробіток бригади за тарифними ставками; 2) потім визначають відношення відрядного заробітку бригади до заробітної плати її членів за тарифними ставками (коефіцієнт приробітку); 3) множенням заробітку за тарифною ставкою кожного члена бригади за фактично відпрацьований час на коефіцієнт приробітку визначають відрядний заробіток окремих членів бригади.

Оплата праці за понадурочний час здійснюється відповідно до ст. 106 КЗпП України в подвійному розмірі погодинної ставки (при погодинній оплаті праці); при відрядній оплаті праці нараховується доплата в розмірі 100% тарифної ставки робітника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною формою, - за всі відпрацьовані понадурочні години.

Оплата праці в нічні години (з 10 годин вечора до 6 годин ранку) відповідно до ст. 108 КЗпП України здійснюється в підвищеному розмірі, який встановлюється генеральними, галузевими (регіональними) угодами, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час.

Оплата праці у святкові і неробочі дні згідно зі ст. 103 КЗпП України здійснюється в подвійному розмірі.Порядок оплати за час простою не з вини робітника оплачується з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). Час простою з вини робітника не оплачується.

Доплати за сумісництво професій (посад) встановлюються на певний строк і визначаються за наказом керівника у розмірі, який залежить від характеру і складності виконуваних робіт.

Оплата праці по середньому заробітку. Кабінет Міністрів України постановою від 08.02.95 № 100 (з доповненнями і змінами, внесеними постановами від 16.05.95 № 348 та від 24.02.97 № 185) затвердив Порядок визначення за робітної плати, дія якого поширюється на підприємства, установи й організації всіх форм власності. Зазначений Порядок застосовується у випадках:

1. надання працівникам щорічної відпустки, додаткової відпустки у зв'язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (або виплати компенсацій за не використану відпустку);

2. надання працівникам творчої відпустки,

3. виконання працівниками державних і громадське обов'язків;

4. переведення працівників на іншу легшу нижчеоплачувану роботу за станом здоров'я;

5. переведення вагітних жінок, які мають дітей віком до трьох років, на іншу легшу роботу;

6. надання жінкам, які мають немовлят, додаткових перерв для годування дитини;

7. виплати вихідної допомоги, збереження середньої заробітної плати звільненим працівникам на встановлений чинним законодавством період їх працевлаштування;

8. службових відряджень; вимушеного простою;

9. виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності і пологах та в інших випадках, коли за чинним законодавством виплати здійснюються виходячи з середнього заробітку.

Виходячи із затвердженого Порядку визначення середньої заробітної плати, при нарахуванні оплати за час чергової і додаткової відпустки в календарних днях або за час відпустки у зв'язку з навчанням без відриву від виробництва. які надаються в календарних днях, виходять з сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців (або менший фактично відпрацьований період). У підрахунок середнього заробітку включаються всі види основної і додаткової заробітної плати, преміальні виплати (у тому числі одноразові заохочення працівникам за виконання важливих виробничих завдань, винагорода за результатами роботи підприємства за підсумками року), а також допомога по тимчасовій непрацездатності (за винятком виплат, передбачених п. 4 Порядку). Шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед настанням відпустки 12 місяців (або менший фактично відпрацьований період) на відповідну кількість календарних днів року (або менший відпрацьований період), за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством, і множенням на кількість календарних днів відпустки визначають заробітну плату працівникові за час відпустки.

Якщо визначена за таким розрахунком сума заробітної плати за час відпустки виявиться нижче тарифної ставки або посадового окладу працівника на день відпустки, то підприємствам згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.92 № 140 «Про додаткові заходи у зв'язку з підвищенням заробітної плати» дозволено брати до розрахунку заробітну плату, встановлену з дня її останньої зміни, починаючи з якої здійснюється виплата по середньому заробітку.

У випадках, коли частина відпустки переходить на наступний місяць, заробітна плата за ці дні відпустки обліковується у звітному місяці як виданий аванс і при складанні балансу відображається в складі статті активу «Розрахунки з різними дебіторами».

Зазначені суми відносяться на витрати виробництва або обігу в наступному місяці (в кореспонденції з кредитом рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці»).

В інших випадках збереження середньої заробітної плати (оплата часу при виконанні державних і громадських обов'язків, перерв у роботі матерів, які годують немовлят, пільгових годин підлітків тощо), а також при нарахуванні допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплаті відпусток по вагітності і пологах середньомісячна заробітна плата визначається виходячи з виплат за останні два календарних місяці.

Працівникам, які відпрацювали на підприємстві менше двох місяців, середня заробітна плата визначається виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох місяців працівник не працював, заробітна плата визначається виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Час, протягом якого відповідно з чинним законодавством або з інших поважних причин працівник не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, з розрахункового періоду виключається.

Крім того, не враховуються виплати за час, протягом якого зберігався середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпустки тощо), а також допомога по тимчасовій непрацездатності.

Нарахування виплат, визначених за два останніх місяці, здійснюється множенням середньоденного заробітку на кількість робочих днів. Середньоденний заробіток визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на кількість робочих днів (годин) за цей період.

У разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів) згідно із законодавчими актами в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, робиться коригування заробітку на коефіцієнт його підвищення.

Час виконання державних і громадських обов'язків оформляється табелем обліку робочого часу і засвідчується довідкою організації і установи, де вони виконувались. Він оплачується за середньоденним (або середньогодинним) заробітком з розрахунку двох календарних місяців роботи.

Додаткові перерви в роботі матерів, які годують немовлят, оформляються довідками медичних установ. Перерви мають бути не раніше ніж через три години і тривалістю не менше 30 хвилин кожна. Середньогодинний заробіток визначається виходячи з середньої заробітної плати за останніх два календарних місяці.

Чинним законодавством для працівників-підлітків встановлена тривалість робочого часу на тиждень: віком від 16 до 18 років - 36 годин, віком від 15 до 16 років - 24 години. Пільгові години оплачуються: робітникам-відрядникам - за тарифною ставкою робітника-відрядника відповідного розряду; робітникам-погодинникам - за тарифною ставкою робітника-погодинника відповідного розряду.

При звільненні працівника або виході на пенсію з ним здійснюється остаточний розрахунок як позаробітній платі за відпрацьований час у звітному місяці, так і за час відпустки, яка до звільнення не була використана.

При звільненні працівника у зв'язку із змінами в організації виробництва (у тому числі ліквідації, реорганізації або перепрофілюванню, скорочення чисельності працівників) за звільненим працівником згідно з п. І ст. 40 КЗпП України зберігається середня заробітна плата на період працевлаштування) але не більше ніж за три місяці з дня звільнення з урахуванням вихідної допомоги, а також безперервний стаж роботи, якщо перерва в роботі після звільнення не перевищує 3 місяці.

Вихідна допомога визначається виходячи з виплат за останні два календарних місяця, що передували звільненню. Якщо протягом останніх двох календарних місяців перед звільненням працівник не працював, середня заробітна плата визначається виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. У разі, якщо працівник не мав заробітку і в ці два календарних місяці, то розрахунок вихідної допомоги здійснюється виходячи зі встановлених йому в трудовому договорі тарифної ставки або посадового окладу.

При призові працівника до військової служби (або направленні до альтернативної служби) вихідна допомога виплачується у розмірі не менше 2-місячного середнього заробітку (п. З ст. 39 КЗпП).

Вихідна допомога не оподатковується прибутковим податком і ніякі інші утримання з неї не робляться.

При розрахунку середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій згідно зі ст. 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за вибором особи, яка звернулась за пенсією, вибірка заробітної плати може здійснюватися за 24 останніх календарних місяці роботи підряд перед звертанням за пенсією, або 60 календарних місяців роботи підряд протягом всієї трудової діяльності перед звертанням за пенсією, незалежно від наявності перерв у роботі.

3. Порядок розрахунку середньої заробітної плати

Для визначення середньої заробітної плати в одному випадку нарахована за розрахунковий період заробітна плата (оподатковуваний дохід), з якої сплачувалися страхові внески (далі -- НЗП) ділилася на кількість відпрацьованих днів за розрахунковий період, а в другому -- на кількість календарних днів у цьому самому періоді.

Відповідно до вимоги п. 10 ПКМУ № 1266 за відсутності в працівника НЗП СЗП повинна визначаться виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу), установленого працівникові на момент настання страхового випадку.

Якщо робітник-відрядник не має заробітку в розрахунковому періоді, то для розрахунку СЗП можна брати ГТС робітника на почасовій системі відповідного розряду, а робітникові на почасовій системі, якому встановлено ГТС, в аналогічній ситуації можна брати встановлену йому ГТС.

Тепер залишається з'ясувати, як виходячи з місячної тарифної ставки, посадового окладу або ГТС, установленої працівникові на момент настання страхового випадку, визначити СЗП. У п. 14 ПКМУ № 1266 з цього приводу сказано:

Якщо середня заробітна плата (дохід) обчислюється відповідно до пункту 10 цього Порядку, середньоденна заробітна плата (за один календарний день) визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу) або її частини на середньомісячну кількість календарних днів (30,44), а за один робочий день (годину) - на середньомісячну кількість робочих днів (годин), встановлену на підприємстві (у структурному підрозділі або за індивідуальним графіком роботи).

Виходячи із зазначених вимог виводимо формули розрахунку середньоденної заробітної плати (далі -- СдЗП) за один календарний день (формула 1) і за один робочий день (формула 2):

СдЗП = МТС / 30,44, (формула 1)

СдЗП = МТС / СКРД, (формула 2) де

МТС - місячна тарифна ставка (посадовий оклад);

30,44 - середньомісячна кількість календарних днів;

СКРД - середньомісячна кількість робочих днів, установлена на підприємстві або його структурному підрозділі, на якому працює працівник, якому визначається СдЗП, або середня кількість робочих днів у місяці за графіком роботи такого працівника.

Виникає питання, як визначається СКРД у цілому по підприємству (якщо графік роботи всіх працівників підприємства однаковий) або окремо по одному з працівників (якщо цей працівник має особливий графік роботи, відмінний від графіка роботи підприємства). Принципове значення в порядку розрахунку СКРД має вибір періоду.

Оскільки кожний із дванадцяти місяців календарного року має, як правило, значні відмінності з кількості робочих днів, то визначення СКРД з достатнім ступенем точності можливе тільки за календарний рік. Для цього береться поточний календарний рік, при цьому не має значення, в якому місяці (у січні або в грудні) цього року ви здійснюєте такий розрахунок, і за цей рік визначається кількість робочих днів протягом усього року за графіком роботи підприємства (якщо графік роботи всіх працівників підприємства однаковий) або за графіком цього працівника (якщо цей працівник має особливий графік роботи, відмінний від графіка роботи підприємства). Після цього отримана кількість робочих днів ділиться на 12, і ми одержуємо шукане СКРД.

Необхідно додати, що в деяких ситуаціях необхідне визначення не середньоденної, а середньогодинної заробітної плати (далі -- СгЗП) за одну робочу годину. У цьому випадку необхідно використати формулу 3, що є трохи видозміненою формулою 2:

СгЗП = МТС / СКРГ, (формула 3) де

МТС - місячна тарифна ставка (посадовий оклад);

СКРГ - середньомісячна кількість робочих годин, установлена на підприємстві або його структурному підрозділі, на якому працює працівник, якому визначається СгЗП, або середня кількість робочих годин у місяці за графіком роботи такого працівника.

Розглянемо на прикладі розрахунок СгЗП за один календарний день і за один робочий день.

Приклад 1

Гармаш Н.Г. був прийнятий на підприємство з 05 червня 2006 р. як страховий агент третього класу з вільним графіком роботи із залучення громадян до добровільного страхування життя. Оплата праці встановлена відрядна -- у відсотках від виручки. Припустимо, що на підприємстві є страхові агенти третього класу, які працюють в офісі і яким установлено посадовий оклад у сумі 2000,00 грн.

У день виходу на роботу 05 червня 2006 р. з Гармаш Н.Г. стався страховий випадок. Оскільки на момент визначення СЗП Гармаш Н.Г. не мав заробітку, то для розрахунку СЗП за один календарний день беремо посадовий оклад страхового агента третього класу.

СдЗП = МТС / 30,44 = 2000,00 грн. / 30,44 = 65,70 грн.

Приклад 2

Нікіфоров Т.С. був прийнятий на підприємство з 05 червня 2006 р. як охоронець із місячною тарифною ставкою 800,00 грн. Нікіфорову Т.С. установлено такий графік роботи: доба (24 години) -- чергування, після цього -- три дні відпочинку. Цей графік не змінюється і не залежить від свят і неробочих днів, визначених за законодавством.

У день виходу на роботу 05 квітня Нікіфоров Т.С. занедужав. Оскільки на момент визначення СЗП для оплати тимчасової непрацездатності Нікіфоров Т.С. не мав заробітку, то для розрахунку СЗП беремо його місячну тарифну ставку.

Кількість робочих днів у році за графіком, визначеним Нікіфорову Т.С., -- 91 день.

Визначаємо СКРД за графіком роботи Нікіфорова Т.С. СКРД = 91 дн. / 12 = 7,58 дн.

Отже, для оплати днів тимчасової непрацездатності Нікіфорову Т.С. середньоденна заробітна плата складе:

СдЗП = МТС / СКРД= 800,00 грн. / 7,58 дн. = 105,54 грн.

У пункті 10 ПКМУ № 1266, крім зазначеного вище, сказано:

У разі коли на підприємстві, в установі та організації встановлено неповний робочий день (робочий тиждень), середня заробітна плата обчислюється виходячи з частини місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент настання страхового випадку, що відповідає його графіку роботи.

Визначення середньомісячної заробітної плати (далі -- СмЗП) для випадків, коли страхова виплата визначається виходячи з її розміру.

У п. 14 ПКМУ № 1266 сказано:

У разі коли страхові виплати призначаються виходячи з розміру середньомісячної заробітної плати, середньомісячна заробітна плата обчислюється шляхом множення середньої заробітної плати за один календарний день на середньомісячну кількість календарних днів (30,44).

Нагадаємо, що в минулій публікації ми визначили, що СдЗП за один календарний день визначається за формулою:

СдЗП = НЗП / КД, де

НЗП - нарахована заробітна плата (оподатковуваний дохід), з якої сплачено страхові внески;

КД - календарні дні розрахункового періоду, крім календарних днів, невідпрацьованих з поважної причини.

Розглянемо на прикладі, як визначається розрахунок СмЗП.

Приклад 3

Гришенко Л.М. був прийнятий на роботу з 01 березня 2006 р. бухгалтером з окладом 1500,00 грн. За період його роботи з 01 березня по 01 червня 2006 р. він відпрацював всі робочі дні.

За кожний відпрацьований місяць нарахована заробітна плата склала 1500,00 грн. Отже, сума нарахованої заробітної плати, а отже й НЗП за цей період -- 4500,00 грн.

Кількість календарних днів за розрахунковий період (березень, квітень і травень 2006 р.) -- 92 дн.

Одержуємо СдЗП, що дорівнює 48,91 грн. (4500,00 грн. / 92 дн.).

А СмЗП буде дорівнювати 1488,82 грн. (48,91 грн. х 30,44 дн.).

Висновок

Бухгалтерський облік на підприємстві повинний забезпечувати: точний розрахунок заробітної плати кожного робітника відповідно до кількості і якості витраченої праці, що діють формами і системами його оплати, правильний підрахунок утримань із заробітної плати; конроль за дисципліною праці, використанням часу і виконанням норм виробітку робітниками, своєчасним виявленням резервів подальшого росту продуктивності праці, витратою фонду заробітної плати (фонду споживання) і т.п.; правильне нарахування і розподіл по напрямках витрат відрахувань на соціальне страхування і відрахувань у Пенсійний фонд України.

Перехід до ринкових відносин економіки України, у якій раніше панувала централізована система планування і керування, потребує переробки системи бухгалтерського обліку, звітності, контролю, аналізу, а також придбання фахових навичок і уміння робітників приймати правильні й ефективні управлінські рішення.

Основою ефективної діяльності будь-якого суб'єкта господарювання виступає чітко налагоджена система обліку і контролю. Незалежно від форми власності фірмі необхідний бухгалтерський облік як основа, що підтверджує юридичну і фінансову обгрунтованість дій фірми, її взаємодії з органами державного керування і правопорядку і дотримання встановлених норм і правил.

Бухгалтерський облік тісно пов'язаний із багатьма категоріями економічних наук, і насамперед - із категоріями споживчого ринку - ціною, рентабельністю, прибутком, фінансовою усталеністю, ліквідністю. Бухгалтерський облік служить першоосновою ефективної господарської діяльності.

Використана література

1. Н.М. Грабова, Ю.Г.Кривоносов. Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках. - Київ: “А.С.К”, 2001р.

2. Н.М. Ткаченко. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. - Київ: “А.С.К.”, 2000р.

3. ПКМУ «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» від 26.09.2001 р. № 1266

4. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. / За ред.. проф. Бутинця Ф.Ф. - 7-е вид., доп. і перероб. - Житомир: ПП «Рута», 2006. - 832 с.

5. Настоящий бухучет. - Харьков: Фактор, 2005. - 1072 с. Белова Н. В., Бобро А. Д., Войтенко Т. В. та ін.