Характеристика об’єктів та функції бухгалтерської системи

Висновок 14

Використана література 16

Вступ

Звітність - система групування економічних показників що характеризують підсумки діяльності підприємства за звітний період.

1. Характеристика об'єктів та функції бухгалтерської системи

Господарська діяльність складається з окремих елементів - операцій, процесів тощо. Ці елементи безпосередньо відображаються в бухгалтерському обліку і визначають окремі його об'єкти, що складають зміст предмету.

В більш конкретному вигляді бухгалтерського обліку складається з багаточисельних об'єктів цієї господарської діяльності.

Під об'єктом обліку розуміють конкретний засіб (майно) або джерело його утворення, наприклад, матеріали, паливо, готівка (гроші в касі підприємства безготівкові кошти (кошти на поточному рахунку в банку), позики банку, прибуток тощо.

Головні об'єкти бухгалтерської системи:

Активи - ресурси контрольовані підприємством у результаті минулих подій використання яких як очікується приведе до отримання майбутніх економічних вигод.

Власний капітал - залишковий інтерес в активах підприємства після вирахування зобов'язань. Тобто власний капітал відображається в балансі одночасно з відображенням активів або зобов'язань, які призводять до його змін.

Зобов'язання - заборгованість підприємства яка виникла в наслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому як очікується приведе до зменшення ресурсів підприємства.

Господарські процеси - засоби підприємства та їх джерела знаходяться у постійному русі, вони постійно змінюються в результаті різних господарських фактів.

Господарська операція - дія, або подія, яка викликає зміни в структурі активів, зобов'язань та власного капіталу, тобто в фінансовому стані підприємства.

Об'єкти класифікують за складом, розміщенням, джерелами утворення капіталу та використання його в діяльності.

Об'єкти за складом і розміщенням поділяють на:

Необоротні активи (довгострокові) - сукупність майнових цінностей підприємства, які багаторазово беруть участь в процесі його господарської діяльності та переносять свою вартість на продукцію частинами.

1. Нематеріальні активи - об'єкти довгострокового вкладення (більше року), що мають вартісну оцінку, але не є речовими цінностями, переносять свою вартість на витрати виробництва протягом строку їх служби шляхом нарахування амортизації за встановленими на підприємстві нормами.

2. Незавершене будівництво - недобудовані об'єкти.

3. Довгострокові фінансові інвестиції - вкладання грошей в цінні папери з терміном погашення більше року.

4. Довгострокова дебіторська заборгованість - заборгованість інших підприємств чи окремих осіб по платежам даному підприємству (термін погашення очікується після 12 місяців).

Оборотні активи - грошові кошти, а також інша активи призначені для реалізації та споживання на протязі року.

Витрати майбутніх періодів - витрати які мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних звітних періодів.

За джерелами надходження об'єкти поділяються на:

Власні:

- власний капітал, статутний, пайовий, додатковий, резервний капітали, нерозподілений прибуток (збиток);

- забезпечення наступних витрат і платежів

Запозичені - зобов'язання:

- довгострокові зобов'язання (термін погашення більше року);

- поточні зобов'язання (термін погашення не більше року);

- доходи майбутніх періодів - доходи отримані у звітному чи попередніх періодах, але відносяться до наступних періодів.

2. Користувачі бухгалтерської інформації

На мові бухгалтерського обліку економічна інформація передається зацікавленим особам. Серед них менеджери, власники акцій і потенційні інвестори, наймані робітники, кредитори й урядові організації. Менеджери потребують інформацію, що допоможе їм у прийнятті рішень, контролі і регулюванні управлінської діяльності. До такої інформації можна віднести, наприклад, ціни продаж, витрати на виробництво, попит, конкурентноздатність, рентабельність товарів, що випускаються підприємством. Власникам акцій необхідно мати відомості про вартість їхніх капіталовкладень і прибутки, які вони забезпечують. Наймані робітники хотіли б мати у своєму розпорядженні дані про здатність фірми задовольняти вимоги підвищення заробітної плати. Кредитори і власники позичкового капіталу потребують в інформації про здатності тієї або іншої фірми виконати узяті фінансові зобов'язання. Урядові організації, такі, як Центральне статистичне управління, також збирають бухгалтерську інформацію і при цьому приділяють увагу деталізованим даним про збутову діяльність, прибутки, капіталовкладення, запаси товарів, виплачувані дивіденди, частку прибутків, що поглинається оподатковуванням і т.д. Крім того, Управління внутрішніх надходжень бюджету потребує одержання інформації про суму прибутків, що підлягає оподатковуванню. Всі ці види інформації необхідні для виробки політики управління економікою.

Користування бухгалтерською інформацією не обмежується тільки рамками господарських організацій. Бухгалтерська інформація про окремих осіб також важлива і може використовуватися іншими особами. Так, наприклад, кредит приватній особі може бути пролонгований тільки після того, як гаданий позичальник надасть прийнятний звіт про своє фінансове положення. Некомерційні організації, як наприклад, церкви, добродійні організації, клуби, органи державної влади, зокрема, місцеві влади, також потребують бухгалтерську інформацію для прийняття рішень і звітів про свою діяльність. Наприклад, клубу необхідна інформація про вартість різноманітних заходів, що плануються, так що рішення може бути прийняте відповідно до суми щорічних внесків, установлених клубом для своїх членів. Аналогічно інформацію про вартість різноманітних заходів потребують і місцеві органи влади при визначенні плану дій і джерела їхнього фінансування.

Оскільки бухгалтерська інформація необхідна при прийнятті рішень, завдання бухгалтерської системи -- надання інформації в обсязі, достатньому для задоволення вимог різноманітних користувачів, причому при мінімальних витратах. Очевидно, що вигода від користування інформаційною системою для прийняття рішень повинна перевищувати експлуатаційні витрати на неї.

Аналіз діяльності різноманітних користувачів бухгалтерської інформації показує, що їх правомірно розділити на дві категорії:

- внутрішні користувачі, тобто користувачі в складі організації (підприємства), де здійснюється урахування;

- зовнішні користувачі, тобто користувачі, що не входять до складу організації (підприємства).

3. Види господарського обліку

На ранніх стадіях розвитку суспільства потребу в організації виробництва і торгівлі задовольняв відносно простий облік, який полягав у веденні облікових книг. З ускладненням і збільшенням виробництва та торгівлі такий облік вже не міг забез-печувати потреби щодо управління великими земельними господарствами, підприємствами, торговельними компаніями, морехідними та страховими компаніями, банками. Також немож-ливо було здійснювати контроль за їх діяльністю. Саме це зумовило формування у XIII--XIV сторіччі бухгалтерського обліку (від німецької Buch -- книга, halten -- тримати), який характеризувався складною системою методів і прийомів його ведення.

Бухгалтерський облік здійснювався в основному в окремих промислових та торговельних господарствах і не надавав загальної картини господарювання в цілому по державі. Це призвело до появи у XVIII сторіччі статистичного обліку, статистики (від латинської Status -- статок), спочатку "державознавства", тобто збору необхідних для управління державою даних про населення, доходів і видатків тощо. В подальшому статистику почали відносити до особливої науки, а статистичний облік, що забезпечував її необхідними даними, використовувати для проведення статистичних досліджень про господарську діяльність.

З ускладненням промислового виробництва, розвитку системи банків і торговельних фірм бухгалтерський і статис-тичний облік вже не могли забезпечувати потреби щодо оперативного керівництва господарством, що зумовило на початку XIX сторіччя виділення нового виду господарського обліку -- оперативного.

Розглянуті три види господарського обліку -- оперативний, статистичний і бухгалтерський -- удосконалюються і засто-совуються в наш час. В Україні вони являють собою єдиний господарський облік.

Найбільш простий за характером ведення оперативний (оперативно-технічний) облік. Йому підлягають окремі господарські і технічні операції. За допомогою оперативного обліку відображаються такі процеси і явища, як вихід праців-ників на роботу, рівень температури плавки у печах тощо. Оперативний облік ведеться не в цілому по господарству, а за окре-мими операціями у розрізі дільниць -- цех, бригада, ланка, зміна. Причому оперативні дані в основному лише фіксуються і не узагальнюються в цілому по підприємству. Частіше такий облік ведеться в натуральних вимірниках, рідше в трудових.

Грошові вимірники не є узагальнюючими, а виступають лише як засіб обліку (наприклад, надходження грошових коштів до каси).

Головним завданням оперативного обліку є швидка (опе-ративна, за короткий проміжок часу, протягом дня) видача оперативних даних. Оперативний облік передбачає використання статистичних методів, головним чином, таких, як спо-стереження господарських та технологічних операцій та їх реє-страція. Саме відображення господарських операцій без-посередньо у процесі їх здійснення дозволяє оперативно їх контролювати та управляти ними.

Таким чином, оперативний (оперативно-технічний) облік -- це спосіб спостереження, відображення та контролю окремих господарських та технічних операцій безпосередньо в процесі їх здійснення з метою оперативного керівництва ними.

Статистичний облік вивчає і контролює масові суспіль-но-економічні та окремі типові явища і процеси. При цьому їхні кількісні аспекти статистика досліджує в нерозривному зв'язку з якісним змістом (наприклад, динаміка виробницт-ва і собівартості продукції, продуктивності та оплати праці тощо) і виявляє закономірності їхнього розвитку. Об'єктом статистичного обліку можуть бути окреме підприємство, галузь, народне господарство в цілому. Предметом статистичного обліку є не тільки процеси матеріального виробництва, а й інші соціально-економічні явища (чисельність і склад населення, рівень добробуту, охорони здоров'я тощо).

При дослідженні явищ і процесів статистика застосовує різні вимірники (натуральні, трудові, грошовий), а також властиві їй способи опрацювання інформації (масові та ви-біркові спостереження, відносні та середні величини, ди-намічні ряди тощо). Для одержання зведеної інформації статистикою широко використовуються дані оперативного і бухгалтерського обліку. Дані статистичного обліку застосо-вують також для перспективного планування і прогнозування галузевого і соціально-економічного розвитку країни в цілому.

Для управління господарською діяльністю в сучасних умовах даних оперативного та статистичного обліку недостатньо. Необхідний постійний, безперервний, абсолютно достовірний і юридично підтверджений облік господарських операцій, що охоп-лює всю господарську діяльність і який дозволяє на основі узагальнення результатів господарської діяльності приймати конкретні управлінські рішення по її здійсненню як в цілому по підприємству, так і по окремих його підрозділах. Таким обліком є бухгалтерський.

Бухгалтерський облік -- це спосіб безперервного (повного) відображення господарської діяльності підприємства, організації, установи, вираженого в грошових одиницях, з ме-тою забезпечення керівництва необхідною інформацією.

До особливостей бухгалтерського обліку слід віднести:

1. Безперервне, повне і послідовне відображення господарських засобів та операцій (що дозволяє отримати всебічну картину господарської діяльності підприємства, організації, установи).

2. Обов'язкове документальне підтвердження наявності господарських засобів та здійснення господарських операцій (зазначене підтвердження здійснення господарської операції є єдиним джерелом облікової інформації).

3. Узагальнення даних у грошовому виразі.

4. Використання специфічних засобів та прийомів (оцінка, калькулювання, рахунки, подвійний запис тощо).

У свою чергу бухгалтерський облік поділяється на фінансовий і управлінський.

Фінансовий облік ведуть усі підприємства, організації, установи. Він має забезпечувати повне і комплексне відображення господарської діяльності за відповідний звітний період, стан фінансової звітності. Фінансовий облік і звітність регулюються в Україні Міжнародними стандартами, державними регла-ментами різних рівнів, а його дані використовуються внутрі-шніми і зовнішніми споживачами.

Управлінський облік ведеться підприємствами для за-безпечення власних потреб в інформації усіх рівнів управління і є комерційною таємницею конкретного підприємства.

Висновок

У процесі планування бухгалтер-аналітик (бухгалтер, наділений функціями управління) бере участь у розробці перспективних планів шляхом надання інформації для прийняття рішень із питань: які види продукції продавати; на яких ринках; по яких цінах, а також для оцінки пропозицій по капіталовкладеннях. При упорядкуванні калькуляції бухгалтер-аналітик грає одну з головних ролей у підготуванні короткострокових планів і відповідає за формування даних про результати минулого періоду, що можуть знадобитися при прогнозуванні показників. Крім того, він установлює процедуру упорядкування калькуляції і графік роботи, координує розробку короткострокових планів усіма підрозділами організації і стежить за тим, щоб ці плани були тісно взаємопогоджені. Потім він зводить ці плани воєдино в загальний фінансовий кошторис всієї організації, який подає для затвердження вищому керівництву.

Для здійснення процесу контролю і регулювання використовуються дані управлінського обліку, що зводяться у звіти про досягнуті результати. У цих звітах дається порівняльний аналіз фактичних результатів і запланованих показників для кожного центру відповідальності. Центр відповідальності може бути визначений як сегмент (підрозділ, відділ) підприємства (компанії), очолюваний менеджером, який володіє делегованими повноваженнями і відповідає за результати роботи цього сегмента.

Бухгалтер-аналітик грає велику роль у процесі контролю і регулювання при інформуванні менеджера про випадки відхилень визначених результатів виробництва від планових показників. Іншими словами, бухгалтер-аналітик допомагає здійснювати процес контролю і регулювання, проводячи оперативний аналіз виробничих результатів і визначаючи слабкі місця виробництва. Даний спосіб управління по відхиленнях звільняє менеджерів від необхідності приділяти час і увагу тим операціям виробничого процесу, що здійснюються відповідно до планів. Крім того, він дає можливість тримати вище керівництво в курсі того, на яких ділянках виробництва не вдасться досягти планових показників.