Облік зносу та амортизації основних засобів

Економічна сутність зносу та амортизації. Методи нарахування амортизації основних засобів в бухгалтерському обліку. Вплив амортизації на результати фінансово-господарської діяльності промислових підприємств, проблеми обліку в Україні та шляхи подолання.

Рубрика Бухгалтерский учет и аудит
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 03.11.2008
Размер файла 76,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

Облік зносу та амортизації основних засобів

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ЗНОСУ ТА АМОРТИЗАЦІЇ

2. МЕТОДИ НАРАХУВАННЯ АМОРТИЗАЦІЇ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

У БУХГАЛТЕРСЬКОМУ ОБЛІКУ

3 ПОРЯДОК ВИБОРУ МЕТОДУ ДЛЯ АМОРТИЗАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА ТА ВІДОБРАЖЕННЯ ЙОГО НА РАХУНКАХ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ
4. ВПЛИВ АМОРТИЗАЦІЙНИХ ВІДРАХУВАНЬ НА РЕЗУЛЬТАТИ

ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ

ПІДПРИЄМСТВ 1

5. ПРОБЛЕМИ ОБЛІКУ АМОРТИЗАЦІЇ В УКРАЇНІ ТА ШЛЯХИ ЇХ

ПОДОЛАННЯ

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Вступ.

Реформи у системі бухгалтерського обліку, що почалися ще у 1997р. заснували податковий облік. Він, у свою чергу, суттєво вплинув і на бухгалтерський облік основних засобів. При цьому бухгалтерський облік основних засобів та порядок нарахування амортизації опинився у ролі “потерпілого”. Намагаючись з'єднати облік бухгалтерський та податковий, законодавці принесли у “жертву” економічну сутність більшості операцій з основними засобами. Результати такого об'єднання привели до того, що при продажу об'єктів основних засобів, як правило, був відсутній фінансовий результат, нарахування амортизації робилося на балансову вартість групи, а не на вартість окремого об'єкту тощо. Нововведення поставили бухгалтерський облік основних засобів з ніг на голову. Відображення в обліку операцій з основними засобами викликало значні труднощі у багатьох бухгалтерів.

З 1 липня 2000р. зі вступанням у силу довгоочікуваного П(С)БО №7 “Основні засоби” підприємства України отримали право самостійно обирати методи нарахування амортизації. Починаючи з цієї дати на підприємстві повинно вестися два обліки основних засобів: податковий та бухгалтерський. При цьому два цих обліки існують зовсім самостійно, та не слід шукати між ними жодних взаємин. Так як податковий облік основних засобів регламентується Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р. № 2833/97-ВР зі змінами та доповненнями. Що стосується бухгалтерського обліку основних засобів, то методологічні основи формування у бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 7 “Основні засоби”.

Таким чином, у наданій роботі поряд з визначенням концепцій амортизації розглядається порядок нарахування амортизації основних засобів у податковому обліку, а також питання розрахунку та відображення сум амортизації і у регістрах бухгалтерського обліку відповідно до П(С)БО №7 “Основні засоби”. Також значна увага приділяється впливу амортизаційних відрахувань на результати фінансово-господарської діяльності промислових підприємств та проблемам обліку амортизації в Україні та шляхам їх подолання.

Спираючись на це, робота має п'ять розділів, перший з яких носить теоретичний характер. У ньому розглядається економічна сутність понять амортизації та зносу.

В основному розділі розглядаються методи нарахування амортизації, що передбачені П(С)БО № 7 серед яких і податкові методи, що регламентуються Законом України „Про оподаткування прибутку”. Також у цьому розділі ми навели приклади зі світової практики, тобто методи, що передбачені стандартами GAAP.

Питання, що мають дискусійні моменти також розглядаються у відокремлених розділах.

При написанні роботи були використані навчальні посібники з бухгалтерського обліку, фінансам, економіки підприємств та монографії, що присвячені обліку основних засобів. Також значну кількість джерел представляють періодичні видання з відповідних дисциплін.

Розділ 1. Економічна сутність амортизації та зносу.

Вартість виробничих потужностей адекватна функціональній (виробничій) корисності предметів протягом усього строку їх експлуатації (тобто періоду, протягом якого майно, що відноситься до основних засобів, здатне виконувати функції, що приносять прибуток їх власнику).

Відповідно з принципами бухгалтерського обліку вартість виробничих потужностей повинна рівномірно розподілятися протягом передбаченого строку їх експлуатації шляхом розподілу (списання) на звітні періоди, протягом яких ці потужності будуть мати виробничу корисність (знос). Його мета - розподілити вартість матеріальних активів довгострокового використання на витрати протягом передбаченого строку експлуатації на основі застосування систематичних та раціональних записів, тобто це процес розподілу, а не оцінки. У наданому визначенні є кілька значних моментів:

По-перше, усі матеріальні активи довгострокового використання, крім землі, мають обмежений строк експлуатації. Внаслідок обмеженості строку служби вартість цих активів повинна розподілятися на витрати протягом усіх років їх експлуатації. Двома головними причинами обмеженості строку служби активів є фізичний та моральний знос (застаріння).

Під фізичним зносом розуміють поступову втрату основними засобами своєї первісної споживної вартості, що відбувається не лише у процесі їх функціонування, але й при їх бездійності (зруйнування від зовнішніх впливів, атмосферного впливу, корозії). Фізичний знос основних засобів залежить від якості основних засобів, їх технічної удосконаленості (конструкції, виду та якості матеріалів, якості побудови будинків та монтажу верстатів); особливостей технологічного процесу (величина швидкості та сили різання, подачі тощо); по часу їх дії (кількість днів праці на рік, змін у добу, годин праці у зміну); ступеню захисту основних засобів від зовнішніх умов (спеки, холоду, вологості, атмосферних опадів); якості догляду за основними засобами та їх обслуговування, від кваліфікації робітників та їх відношення до основних засобів.

Фізичний знос відбувається нерівномірно навіть по однаковим елементам основних засобів. Розрізняють повний та частковий знос основних засобів. При повному зносі діючі фонди ліквідуються та замінюються новими (капітальне будівництво та поточна заміна зношених основних засобів). Частковий знос виправляється за допомогою ремонту. Але все ж таки і кожна будівля , і кожна машина повинна прийти до непотребу. Необхідність амортизації не може бути виключена регулярним ремонтом.

Моральний знос - це зменшення вартості машин та обладнання під впливом скорочення суспільно необхідних витрат на їх відбудову (моральний знос першої форми); зменшення їх вартості у результаті введення нових, більш прогресивних економічно ефективних машин та обладнання (моральний знос другої форми). Під впливом цих форм морального зносу основні засоби стають відсталими по своїй технічній характеристиці та економічної ефективності.

У сучасних умовах все більше значення приймає облік морального зносу. Поява нових, більш сучасних видів обладнання з підвищеною виробністю, покращеними умовами обслуговування та експлуатації часто робить економічно доцільно заміну старих основних засобів ще до їх фізичного зносу. Несвоєчасна заміна морально застарілих основних засобів призводить до того, що на них виробляється більш дорога та гіршої якості продукція у зрівнянні з виготовляємою на більш удосконалених машинах та обладнанні. А це зовсім недопустимо в умовах ринкової конкуренції.

Бухгалтера звичайно не роблять різниці між фізичним та моральним зносом, так як їх цікавить строк експлуатації основних засобів, не дивлячись на можливий строк їх служби.

По-друге, термін “амортизація”, що використовується у обліку, розуміється ні як фізичний знос або зниження ринкової вартості об'єкту протягом даного часу, а як списання вартості виробничих активів протягом часу їх корисного функціонування. Термін застосовується для відображення поступового списання вартості основних засобів на витрати.

По-третє, амортизація не є процесом оцінки вартості. Бухгалтерські записи ведуть відповідно з принципами визначення собівартості; таким чином, вони не можуть служити індикатором зміни рівня цін. Навіть якщо у результаті вигідної угоди та специфічних особливостей кон'юнктури ринкова ціна будови або іншого активу може піднятися, не дивлячись на це амортизація повинна продовжувати нараховуватися, бо є слідством розподілу раніше понесених витрат, а не оцінки.

В основі діючої зараз в Україні системи амортизації лежить ідея поступової заміни самого амортизуємого об'єкту, його відтворення, тобто відтворення зношених фондів, а не створення вільних грошових коштів для розвитку його виробничої бази. Прийнятий у П(С)БО №7 термін амортизації суперечить прийнятої у світовій практиці концепції амортизації, згідно з якою амортизація вважається не оцінкою або способом відновлення основних засобів (тобто мета відрахувань не зводиться строго до відновлення активу), а лише методом розподілу витрат на придбання активу (або будь-якої іншої прийнятої за базову вартість) по рокам строку його служби. Сучасна українська концепція амортизації була у свій час охарактеризована як “натуралістична”, що направлена на відновлення основних засобів у натуральній формі.

У класичному розумінні амортизація представляє собою відновлення грошових коштів підприємства, які воно витратило, придбаючи або створюючи довгострокові активи. Такі активи переносять свою вартість на готовий продукт частинами залежно від періоду фізичного та морального зносу.

Активи, що амортизуються, в принципі призначені для використання більш ніж в одному виробничому періоді. Вони мають обмежений час корисного функціонування, протягом якого підприємство використовує їх у виробництві або для поставки товарів (послуг), здавання в оренду або для адміністративних цілей.

Оскільки витрати на основні засоби представляють собою відкладені витрати у діяльності підприємства, що реалізуються по мірі продажу продукції (послуг), амортизація виступає як розподілена на кілька фіскальних періодів ціна (або будь-яка оцінка, що прийнята за базову) основних засобів. Амортизаційні відрахування є формою використання подібних активів та включення їх використаних частин, що перейшли із складу активу у склад собівартості, у частину, що відіймається з валового прибутку підприємства.

З моменту введення у США податку на прибуток у 1909 р. податкові правила передбачають розумну (обгрунтовану) знижку для вартості, що амортизується, що виключається з доходу до розрахунку податку. Амортизація у наданому випадку розуміється не як відрахування для фінансування відновлення активу або його оцінки (подібне трактування можна знайти вже у монографіях 40-50-х років). Амортизацією вважається розміщення витрат або іншої базової оцінки дотикового активу (групи активів) систематичним та раціональним способом. Це процес розміщення, а не оцінку. Надане пояснення спирається на звіт про фінансові результати, у якому проти доходів облікового періоду виставляються минулі витрати (собівартість), у тому числі одна з їх частин - амортизаційні відрахування.

Друга концепція амортизації як способу зменшення вартості активу (між двома моментами часу) з метою заміни його у майбутньому виходить з балансу підприємства, де такий актив з кожним роком відображається по все меншій вартості.. Ця оцінка носить назву “книжкової”, або бухгалтерської (book value).

Різниця між двома наданими підходами можна краще зрозуміти з точки зору амортизаційної політики самого підприємства. В одному випадку власник підприємства хоче адекватно відобразити витрати періоду з метою правильного (обґрунтованого) розрахування оподатковуємого прибутку, тобто частини валового доходу, що звільнюється від собівартості (концепція “розміщення витрат”); у другому отримати амортизаційний фонд (резерв) з єдиною метою - відновити розглядаємий актив у майбутньому (концепція “втрати вартості”). Реально тут можна простежити три виробничих ефекти одноразово: накопичення витрат, оцінка та відновлення. Але ж особлива увага повинна приділятися першому з них, щоб полегшити для підприємства використання звільнених від оподаткування грошових коштів. Важливе не те, буде чи ні відновлений актив у майбутньому, а те, чи дозволено підприємству окупити зроблені у свій час інвестиції у капітальні активи. Тому, наприклад, Міжнародний стандарт №4 “Облік амортизаційних відрахувань” зобов'язує списувати амортизацію (тобто нарахування суми зносу активів протягом передбаченого строку корисного використання ) за кожний обліковий період прямо чи опосередковано у зменшення доходу на систематичній основі.

Амортизаційні відрахування - частина виробничого капіталу, що переходить у форму товарного, або частину вартості основних засобів, що поступає з виробництва в обіг. Для будь-якого підприємства амортизаційні відрахування представляють собою спосіб поступового повернення іммобілізованих коштів (які у свій час підприємство витратило на придбання та створення амортизуємого активу) у зворотні.

Неможливо достовірно визначити, на які цілі підприємство направляє суми амортизаційних відрахувань, що попали у зворотні кошти. Вони починають власний рух, не пов'язаний з основними засобами, на які вони нараховуються. Вони можуть бути вкладені у ті ж самі або інші необоротні активи, а також у інші ( не грошові) види зворотних засобів. Податкові органи повинні цікавитися виключно розміром амортизаційних відрахувань, а не їх подальшим використанням.

Отже, усі основні засоби, крім землі підвернені фізичному та моральному зносу, тобто під впливом фізичних сил, технічних та економічних факторів вони поступово втрачають свої якості та приходять до непотребу. Поступове перенесення вартості діючих основних фондів на готовий продукт та накопичення грошового фонду для заміни зношених об'єктів називається амортизацією. На світі декілька різноманітних концепцій амортизації. На Україні діє “натуралістична” концепція.

Розділ 2. Методи нарахування амортизації основних засобів та порядок їх вибору для амортизаційної політики підприємства.

Як було зазначено раніше, поява П(С)БО №7 “Основні засоби” остаточно провели межу між податковим та бухгалтерським обліком основних засобів. У цьому розділі зупинимося на обліку амортизації основних засобів у бухгалтерському обліку відповідно до умов П(С)БО №7, а також основні принципи, що передбачені ст..8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно до П(С)БО №7, знос необоротних активів - сума амортизації об'єкту необоротних активів з початку їх корисного використання.

Амортизація - це систематичний розподіл амортизуємої вартості незворотних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Визначення амортизуємої вартості запишемо у вигляді формули:

АВ = ПВ - ЛВ (2.1)

АВ - амортизуєма вартість;

ПВ - первинна або переоцінена вартість;

ЛВ - ліквідаційна вартість;

Первинна вартість визнається П(С)БО №7 як історична або фактична собівартість об'єкту основних засобів, а переоцінена вартість - як його вартість після переоцінки.

Ліквідаційна вартість - це та сума грошових коштів або вартість інших активів, які підприємство очікує отримати від вибуття (реалізації, ліквідації) основних засобів при закінчені строку їх корисного використання мінус витрати, що пов'язані з вибуттям.

Ліквідаційна вартість визначається у момент отримання об'єкту основних засобів. Якщо визначити її неможливо або важко, або якщо вона незначна, тоді її прирівнюють до нуля. Відповідно до формули у цьому випадку первинна (переоцінена) вартість об'єкту буде рівна його амортизуємої вартості.

Отже об'єктом амортизації є основні засоби, крім землі.

Нарахування амортизації робиться протягом строку їх корисного використання (експлуатації) об'єкта, що встановлюється наданим підприємством при визнанні наданого об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), та зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови та консервування.

При визначені строку корисного використання (експлуатації) треба враховувати:

очікуєме використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

очікуємий фізичний та моральний знос;

правові або інші обмеження відносно строку використання об'єкта та інші фактори;

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів можна передивитися у випадку зміни очікуємих економічних вигод від його використання.

Відповідно до П(С)БО №7 амортизація основних засобів нараховується з використанням наступних методів:

прямолінійного (прямолінійного списання);

зменшення залишкової вартості;

прискореного зменшення залишкової вартості;

кумулятивного (суми кількості років);

виробничого (метод суми одиниць продукції).

Наведені методи нарахування амортизації можна умовно поділити на два види:

методи амортизації, що базуються на часі використання основних засобів (прямолінійний, метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний);

метод амортизації, який базується на кількості одиниць, отриманих від використання об'єкта основних засобів (виробничий),

Розглянемо особливості нарахування амортизації основних засобів різними методами на умовному прикладі ( і при умові незмінності первісно визначених облікових оцінок).

Підприємство “АБВ” придбало виробниче обладнання:

первісна вартість - 20 000 грн.;

ліквідаційна вартість - 2000 грн.;

очікуємий строк корисного використання обладнання - 5 років.

Очікуємий обсяг виробництва продукції, що буде виготовлена з використанням придбаного обладнання - 14 400 одиниць.

Прямолінійний метод амортизації основних засобів.

При використанні прямолінійного методу вартість об'єкту основних засобів списується однаковими частинами протягом усього періоду його експлуатації.

Річна сума амортизації визначається діленням амортизуємої вартості на очікуємий строк використання об'єкту основних засобів:

А = АВ / Т (2.2)

А - сума амортизаційних відрахувань, грн.;

АВ - амортизуєма вартість об'єкту, грн.;

Т - очікуємий строк використання об'єкту.

За рік це складає (20 000 - 2000) / 5 = 3600 грн.

Сума нарахованої амортизації також може бути розрахована множенням амортизуємої вартості основних засобів на норму амортизації.

А = АВ * Н (2.3)

Н - норма амортизації.

Річна норма амортизації по цьому методу є величина, зворотна очікуємому строку корисного використання основних засобів у відсотках: 1 / 5 * 100 % = 20 %.

Звідси річна сума амортизації рівна: ( 20 000 - 2000) * 20 % = 3600грн.

Ця сума амортизації буде включатися щорічно (з року у рік), протягом строку корисного використання об'єкту, у склад витрат підприємства та відображатися у Звіті про фінансові результати. На цю ж суму рівномірно (з року у рік) буде збільшуватися накопичена амортизація (знос) та відповідно зменшуватися залишкова вартість об'єкту основних засобів, що відображаються у Балансі (табл. 2.1)

Таблиця 2.1

Нарахування амортизації основних засобів прямолінійним методом, грн.

ПОКАЗНИКИ

РІК 0

РІК 1

РІК 2

РІК 3

РІК 4

РІК 5

Амортизаційні відрахування за рік

-

3600

3600

3600

3600

3600

Накопичена амортизація (знос) на кінець року

-

3600

7200

10 800

14 400

18 000

Залишкова вартість на кінець року

20 000

16 400

12 800

9200

5600

2000

Метод прямолінійного списання, як правило використовується по відношенню до об'єктів основних засобів, стан яких залежить виключно від строку корисного використання та на них не діє вплив інших факторів. До таких основних засобів відносять будови, споруди, меблі та інші.

Характеризуючи метод прямолінійного списання, не можна не відмітити його переваги у простоті розрахунків та рівномірності розподілу сум амортизації між обліковими періодами, простоті, точності розрахунків. Його використання особливо доцільно, коли ступінь експлуатації об'єкта основних засобів у кожному звітному періоді залишається незмінною. Він передбачає практично рівномірний спад економічної корисності об'єкту із року у рік.

Але ж недоліком такого методу є те, що при його використанні не враховується моральний знос, а також не робиться реальна оцінка виробничої потужності основних засобів у різні роки експлуатації. Практика показує, що знос машин збільшується у перші роки їх експлуатації, потім величина зносу стабілізується, а у останні роки експлуатації знос машин знову зростає. Що до морального зносу машин, то він також нерівномірний. Застосування наданого методу не завжди забезпечує повне перенесення вартості основних засобів на знов створений продукт, в результаті чого створюється недоамортизація основних засобів, що є прямим збитком підприємства.

Виробничий метод амортизації основних засобів.

Для окремих видів основних засобів нарахування амортизації робиться на основі сумарної виробітки об'єкту за весь період його експлуатації у відповідних одиницях виміру (одиницях виготовленої продукції, відпрацьованих годин, кілометрах пробігу тощо).

Місячна сума амортизації розраховується співвідношенням амортизуємої вартості об'єктів основних засобів та очікуємого об'єму продукції (робіт, послуг) за весь рік корисного використання такого об'єкту основних засобів. Як відмічалося раніше, амортизуємою вартістю об'єкту основних засобів є первинна вартість, зменшена на його ліквідаційну вартість. Таким чином, норму амортизації по цьому методу можна розрахувати по формулі:

Н = АВ / ОД (2.4)

ОД - розрахунковий об'єм діяльності (виробництва).

Нарахування амортизації за весь період експлуатації характеризується даними, що наведені у таблиці 2.2.

У нашому прикладі очікуємий об'єм продукції з використанням обладнання складає по рокам, од.: 1 рік - 2600; 2 рік - 3100; 3 рік - 3500; 4 рік - 3000; 5 рік - 2200; Усього 14 400.

Виробнича норма амортизації на одиницю продукції: (20 000 - 2000) / 14400 = 1.25 грн./од.

Відзначимо, що при використанні виробничого методу сума амортизації, яка визнається витратами звітного періоду, та балансова вартість об'єкту при використанні цього методу змінюється у зрівнянні з попереднім періодом прямо пропорційно об'єму виробленої продукції (робіт, послуг).

Таблиця 2.2

Нарахування амортизації виробничим методом, грн.

ЗАЛИШКОВА ВАРТІСТЬ НА КІНЕЦЬ РОКУ

РІК

ФАКТИЧНИЙ ОБ'ЄМ ПРОДУКЦІЇ, ОД.

АМОРТИЗАЦІЙНІ ВІДРАХУВАННЯ ЗА РІК

НАКОПИЧЕНА АМОРТИЗАЦІЯ (ЗНОС) НА КІНЕЦЬ РОКУ

20 000

0

-

-

-

16 750

1

2600

2600 * 1.25 = 3250

3250

12 875

2

3500

3100 * 1.25 = 3875

7125

8500

3

3500

3500 * 1.25 = 4375

11 500

4750

4

3000

3000 * 1.25 = 3750

11 250

2000

5

2200

2200 * 1.25 = 2750

18 000

В основі цього методу лежить припущення, що фактично отриманий прибуток від експлуатації відповідного нематеріального активу у кожному звітному періоді пов'язаний з випуском одиниць продукції, вироблених з його участю у цих звітних періодах. Існує точка зору, що на такий вид обладнання, як верстат, амортизація повинна нараховуватися в облікових цінах пропорційно одиницям виробленої на ньому продукції у кожному звітному періоді (на основі первісно визначеного загального випуску продукції), а не просто пропорційно часу с початку експлуатації (як передбачає прямолінійний метод). При цьому стверджується, більшість виробничих активів приймають участь у створені прибутку (та відповідно зношуються) лише тоді, коли вони використовуються у виробництві.

Метод нарахування зносу пропорційно випуску продукції також дуже простий, раціональний та систематичний. Краще за все його використовувати тому випадку, коли відносно активу, на який нараховується знос, можна визначити фактичний об'єм виробленої продукції. Його використання також доцільно, коли економічна користь того чи іншого необоротного активу зменшується у зв'язку з експлуатацією його у виробництві, а не у зв'язку з впливом на нього часу. Цей метод забезпечує також відповідність суми амортизації, яка визнається витратами поточного періоду, отриманням прибутку, у випадку, якщо використання відповідного необоротного активу у різні періоди неоднакові. Але, не дивлячись на плюси, цей метод у закордонній практиці не знайшов широкого застосування, оскільки дуже складно визначити фактичний об'єм продукції, виробленої з використанням того чи іншого необоротного активу.

Метод зменшення залишкової вартості.

Сутність наданого методу складається у визначенні річної суми амортизації об'єкту основних засобів виходячи з основної вартості такого об'єкту на початок звітного року. Сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом перемноження остаточної вартості об'єкту основних засобів на норму річної амортизації.

А = ЗВ * НА (2.5)

ЗВ - залишкова вартість об'єкту основних засобів.

Норму річної амортизації підприємство визначає самостійно по наступній формулі (2.6)

Н - строк корисного використання об'єкту основних засобів, років;

ЛВ - ліквідаційна вартість об'єкту основних засобів, що визначається підприємством самостійно, грн.;

ПВ - первісна вартість об'єкту основних засобів, грн.

Використання методу зменшення залишкової вартості при нарахуванні амортизації передбачає наявність ліквідаційної вартості амортизуємого об'єкту основних засобів. В протилежному випадку об'єкт основних засобів буде повністю “замортизован” протягом одного року! Це виходить з формули розрахунку нормі амортизації.

Зазначимо, що відповідно до П(С)БО №7 базою для нарахування амортизації при використанні наданого методу є залишкова вартість на початок звітного року або первісна вартість на дату початку нарахування амортизації. З цього слідує, що, починаючи з дати вводу в експлуатацію об'єкту основних засобів до кінця звітного року, у якому був введений такий об'єкт, базою для нарахування амортизації буде його первісна вартість. Іншими словами, якщо об'єкт основних засобів був введений в експлуатацію у вересні, то починаючи з жовтня по лютий (включно) сума амортизаційних відрахувань буде визначатися шляхом множення первісної вартості об'єкту на норму амортизації. Починаючи з березня наступного звітного року, сума амортизації об'єкту основних засобів буде визначатися шляхом множення залишкової вартості такого об'єкту на норму амортизації.

При використанні наданого методу нарахування амортизації можлива ситуація, при якій остаточна вартість об'єкту наприкінці запланованого строку експлуатації не буде рівна ліквідаційній вартості. Такі розходження будуть виникати у випадку, якщо об'єкт основних засобів був введений в експлуатацію у середині звітного періоду. Але ж це не повинно стати причиною сумнівів, так як нарахування амортизації було не з початку звітного року, а з середини, та по усім правилам математики така різниця повинна була виникнути. У зв'язку з цим підприємство може прийняти рішення про зміну строку амортизації та до амортизувати залишкову частину вартості або вважати залишкову вартість об'єкту ліквідаційною вартістю.

Таблиця 2.3

Нарахування амортизації методом зменшення залишкової вартості.

РІК

АМОРТИЗАЦІЙНІ ВІДРАХУВАННЯ ЗА РІК

НАКОПИЧЕНА АМОРТИЗАЦІЯ (ЗНОС) НА КІНЕЦЬ РОКУ

ЗАЛИШКОВА ВАРТІСТЬ НА КІНЕЦЬ РОКУ

0

-

-

20 000

1

20 000 * 0.3691 = 7382

7382

12 618

2

12 861 * 0.3691 = 4657

12 039

7961

3

7961 * 0.3691 = 2938

14 977

5023

4

5023 * 0.3691 = 1854

16 831

3169

5

3169 * 0.3691 = 1169

18 000

2000

Метод прискореного зменшення залишкової вартості

Цей метод є різновидом методу зменшення залишкової вартості.

При такому методі річна сума амортизації визначається виходячи з залишкової вартості об'єкту на початок звітного періоду або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації по введеним протягом року об'єктам та подвоєння річної норми амортизації, що розраховується виходячи зі строку корисного використання об'єкту.

Норма амортизації у наданому випадку розраховується аналогічно нормі амортизації при застосуванні прямолінійного методу нарахування амортизації, тобто використовується подвоєна ставка амортизаційних відрахувань, що розрахована методом прямолінійного списання.

При цьому норму амортизації при використанні прямолінійного методу можна розрахувати так:

НА = А / АВ (2.6)

Переробивши надану формулу, отримаємо норму амортизації для наданого методу:

НА = 2 * (А / АВ) = 2 * ( АВ / Т) / АВ = 2 / Т (2.7)

Наданий метод нарахування амортизації, а саме при розраховані норми річної амортизації, не передбачає обов'язкової наявності ліквідаційної вартості об'єкту основних засобів.

Таблиця 2.4

Нарахування амортизації метод прискореного зменшення залишкової вартості, грн.

РІК

АМОРТИЗАЦІЙНІ ВІДРАХУВАННЯ ЗА РІК

НАКОПИЧЕНА АМОРТИЗАЦІЯ (ЗНОС) НА КІНЕЦЬ РОКУ

ЗАЛИШКОВА ВАРТІСТЬ НА КІНЕЦЬ РОКУ

0

-

-

20 000

1

2 * 20% * 20 000 = 8 000

8000

12 000

2

2 * 20% * 12 000 = 4 800

12 800

7200

3

2 * 20% * 7 200 = 2 880

15 680

4320

4

2 * 20% * 4 320 = 1728

17 408

2592

5

20 000 - 2000 - 17408 =592

18 000

2000

При цьому виконується правило, при якому сума амортизації останнього року розраховується таким чином, щоб залишкова вартість об'єкту наприкінці періоду його експлуатації була не менше, ніж його ліквідаційна вартість.

Кумулятивний метод.

Річна сума амортизації за цим методом визначається як перемноження амортизуємої вартості та кумулятивного коефіцієнта.

Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишилися до кінця очікуємого строку служби об'єкту основних засобів, на суму чисел років його корисного використання.

Сума чисел років - це результат суми порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об'єкт.

У нашому прикладі сума чисел років корисної експлуатації обладнання рівна 15 (1+2+3+4+5).

Річна норма амортизації визначається як співвідношення залишеного строку служби ( на початок звітного періоду) та суми чисел років.

У нашому прикладі ця норма встановить:

У 1-й рік експлуатації - 5/15

У 2-й рік експлуатації - 4/15

У 3-й рік експлуатації - 3/15

У 4-й рік експлуатації - 2/15

У 5-й рік експлуатації - 1/15

Для визначення річної суми амортизаційних відрахувань норму амортизації відповідного року помножаємо на різницю між первинною вартістю об'єкту та його ліквідаційною вартістю, тобто на амортизуєму вартість.

А = НА * (ПВ - ЛВ) (2.8)

Нарахування амортизації характеризується даними таблиці 2.5

Якщо строк експлуатації об'єкта достатньо довгий, то сума чисел років визначається за формулою кумулятивного числа:

(( Т + 1) * Т) / 2 (2.8)

Таблиця 2.5

Нарахування амортизації кумулятивним методом.

РІК

АМОРТИЗАЦІЙНІ ВІДРАХУВАННЯ ЗА РІК

НАКОПИЧЕНА АМОРТИЗАЦІЯ (ЗНОС) НА КІНЕЦЬ РОКУ

ЗАЛИШКОВА ВАРТІСТЬ НА КІНЕЦЬ РОКУ

0

-

-

20 000

1

5/15 * 18 000 = 6000

6000

14 000

2

4/15 * 18 000 = 4800

10 800

9200

3

3/15 * 18 000= 3600

14 400

5600

4

2/15 * 18 000 = 2400

16 800

3200

5

1/15 * 18 000 = 1200

18 000

2000

Треба зазначити, що застосування методу залишкової вартості, а також кумулятивного методу визначення сум амортизації є найбільш прогресивним з точки зору методології бухгалтерського обліку. Доцільність використання цих методів пояснюється наступним:

1) найбільша ефективність використання основних засобів приходиться на перші роки їх експлуатації, коли вони фізично та морально ще нові;

2) накопичуються грошові кошти для заміни об'єкта у випадку його морального застаріння та інфляції;

3) забезпечується можливість збільшення частини витрат на ремонт амортизуємих об'єктів, що приходяться на останні роки використання таких об'єктів без відповідного збільшення витрат виробництва за рахунок того, що сума нараховуємої амортизації у ці роки зменшується.

Крім розглянутих норм та методів нарахування амортизації;підприємство має право застосовувати норми та методи нарахування амортизації основних засобів; що передбачені податковим законодавством; а саме ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Отже треба зазначити;що у бухгалтерському обліку на відміну від податкового нарахування амортизації робиться не в цілому по групі; а по окремому об'єкту основних засобів щомісячно.

Крім того; від'ємність у бухгалтерському обліку від податкового буде на суму:

амортизації невиробничих основних фондів;

поточних ремонтів більш 5% балансової вартості основних фондів на початок року;

вартості вибувших об'єктів; що відносяться у податковому обліку до 2; 3 груп;

вартості безкоштовно отриманих основних засобів.

У податковому обліку норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної групи основних фондів на початок звітного (податкового) періоду у наступних розмірах (у розрахунку на календарний період):

- група 1 - 1,25%;

- група 2 - 6,25%;

- група 3 - 3,75%.

Платник податків може самостійно прийняти рішення про застосування прискореної амортизації основних засобів групи 3; що придбалися після вступання у силу Закону „Про оподаткування прибутку підприємств”; по наступним нормам (у розрахунку на кожний рік):

1-й рік експлуатації - 15%,

2-й рік експлуатації - 30%,

3-й рік експлуатації - 20%,

4-й рік експлуатації - 15%,

5-й рік експлуатації - 10%,

6-й рік експлуатації - 5%,

7-й рік експлуатації - 5%

У податковому обліку окремий об'єкт основних фондів групи 1 амортизується до досягнення вартості такого об'єкту 100 мінімумів доходів громадян, що не оподатковуються - 1700 грн.

При досягненні об'єктом залишкової вартості - 1700 грн., відповідно до пп. 8.3.7, п. 8.3 ст. Закону „Про оподаткування прибутку підприємств”, його залишкова вартість дорівнюється до нуля, а сума 1700 грн. відноситься до складу витрат відповідного звітного кварталу.

Амортизація основних фондів груп 2,3 виконується до досягнення такої групи нулевої вартості.

Крім того у податковому обліку облік основних засобів ведеться:

групи 1 по кожній окремій будові, споруді або їх структурному компоненту, та у цілому по групі як сума вартості окремих об'єктів,

групи 2 ведеться по їх сукупній вартості незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів,

групи 3 ведеться по їх сукупній вартості, або пооб'єктне, у випадку застосування прискореної амортизації.

Розглянемо на нашому прикладі податкові методи нарахування амортизації. Припустимо, що у нашому прикладі обладнання відноситься до 3 групи. Тоді квартальна норма амортизації буде дорівнювати 3.75 %.

Таблиця 2.6.

Нарахування амортизації методом зменшення залишкової вартості згідно з податковим законодавством, грн.

Рік

Квартал

Амортизаційні відрахування за квартал

Накопичена амортизація (знос) на кінець кварталу

Залишкова вартість на початок звітного кварталу

1

1

2000 * 3.75 % =750

750

20000

2

19250* 3.75 % =722

1472

19250

3

18528* 3.75 % =695

2167

18528

4

17833* 3.75 % =669

2836

17833

Усього

2836

2836

2

1

17164* 3.75 % =644

3480

17164

2

16520* 3.75 % =620

4100

16520

3

15900* 3.75 % =596

4696

15900

4

15304* 3.75 % =574

5270

15304

Усього

2434

5270

3

1

14730* 3.75 % =552

5822

14730

2

14178* 3.75 % =532

6354

14178

3

13646* 3.75 % =512

6866

13646

4

13134* 3.75 % =493

7359

13134

Усього

2089

7359

4

1

12641* 3.75 % =474

7833

12641

2

12167* 3.75 % =456

8289

12167

3

11711* 3.75 % =439

8728

11711

4

11272* 3.75 % =423

9151

11272

Усього

1792

9151

5

1

10849* 3.75 % =407

9558

10849

2

10442* 3.75 % =392

9950

10442

3

10050* 3.75 % =377

10327

10050

4

9673* 3.75 % =363

10690

9673

Усього

1539

10690

Платник податків може самостійно вирішити застосовувати прискорену амортизацію основних засобів 3 групи, що були придбані після прийняття Закону про оподаткування прибутку .

Таблиця 2.7.

Нарахування амортизації прискореним методом згідно з податковим законодавством, грн.

Рік

Амортизаційні відрахування за рік

Накопичена амортизація (знос) на кінець року

Залишкова вартість на кінець року

0

-

-

20000

1

20000 * 15 % = 3000

3000

17000

2

20000 * 30 % = 6000

9000

11000

3

20000 * 20 % = 4000

13000

7000

4

20000 * 15 % = 3000

16000

4000

5

20000 * 10 % = 2000

18000

2000

6

20000 * 5 % = 1000

19000

1000

7

20000 * 5 % = 1000

20000

-

Треба зазначити, що використання дозволених П(Б)О №7 методів нарахування амортизації основних засобів веде до плутанини понять, що використовуються у бухгалтерському та податковому обліку. Це стосується основ для збільшення первісної вартості основних засобів, визнання їх груп, а також залишкової вартості ( балансової), переоцінка якої не передбачена податковим законодавством. У результаті застосування у бухгалтерському обліку податкових методів нарахування зносу основних засобів, що не відповідає вимогам ні бухгалтерського, ні податкового обліку.

Закінчуючи розбір методів нарахування амортизації у бухгалтерському обліку, можна навести приклади альтернативних методів, які не передбачені у П(С)БО №7, але мають практичне використання у світі.

Метод списання та заміни.

Він, як правило, використовується господарськими організаціями, що розполагають великою кількістю відносно малоцінних основних засобів, що розташовані на великій географічній території. До числа таких відносяться залізничні компанії, основними засобами яких виступають вагони та локомотиви; телефонні компанії, матеріальну базу яких складають лінії зв'язку, комутатори, підстанції, телефонні апарати тощо; організації комунального обслуговування, енергопостачання та інші. Часто для таких компаній ведіння рахунку відрахувань на знос по кожному основному засобу не доцільно із-за надто значного об'єму облікової роботи та пов'язаних з цим витрат.

При обліку витрат методом списання та заміни витрат на знос дорівнюють вартості списаних у той чи інший період основних засобів, ліквідаційна вартість основних засобів відіймається з витрат на знос у той період, коли робиться їх списання. Знос по окремим основним засобам не нараховується, при їх списанні не відображається прибуток чи витрати, а рахунок нарахованого зносу не використовується. Ведеться облік первісної вартості основних засобів (по витратам на їх придбання). Часто він ведеться не по окремим засобам, а по групам засобів.

Різниця між списанням та заміною складається у способі оцінки виводимих з господарського звороту основних засобів.

При списанні сума витрат на знос дорівнює первинній вартості списуємого основного засобу за винятком його ліквідаційної вартості. При нарахуванні зносу по групі активів у якості первинної вартості кожного з них береться первісна вартість купленого раніше за інших. У цьому випадку нарахування зносу при списані аналогічно обліку товарно-матеріальних запасів методом FIFO.

При заміні витрат на знос групи основних засобів визначається виходячи з вартості того з них, який було куплено в останню чергу, аналогічно методу LIFO при обліку товарно-матеріальних запасів.

Треба особливо зазначити, за застосування наданих методів обмежено надто вузьким кругом зазначених раніше галузей. Взагалі наданні методи не відповідають критеріям систематичності та раціональності. Для наданих галузей у “суспільновизнаних методах бухгалтерського обліку” робиться виняток, а використовуємиє у них методи обліку зносу враховуються недопустимими для інших галузей.

Методи групового та складового обліку зносу.

Він передбачає можливість об'єднання декількох основних засобів у єдине ціле, ведення по ним загального контрольного рахунку. Тобто декілька основних засобів амортизуються як єдине ціле. Груповий облік ведеться по груповим активам, а складовий - по різнорідним. Ведення журнальних записів та проводка по рахункам для цих двох видів обліку аналогічні.

Вартість усіх активів, що входять у групу, заноситься у єдиний контрольний рахунок, при додаванні до групи нових активів цей рахунок дебетується на їх вартість. По усій групі ведеться рахунок нарахованого зносу. Балансова вартість основних виробничих фондів, що входять у групу, дорівнює різниці між їх вартістю та сумою нарахованого зносу. Вартість кожного активу, що входить в групу, враховується при його списанні: контрольний рахунок по групі активів кредитується на його вартість, а рахунок нарахованого зносу дебетується на суму отриману за реалізацію наданого основного засобу виручку у готівкових коштах. Річна сума амортизації розраховується шляхом множення середньої норми амортизації по групам активів на баланс його контрольного рахунку. Цю суму можна розрахувати і як різницю між первісною та ліквідаційною вартістю, поділену на строк служби. Строк експлуатації отримується як частка від ділення первісної вартості групи основних засобів на вартість їх річного зносу.

Річна норма амортизації об'єднаних у групу основних засобів представляє собою відношення суми визначеного прямолінійним методом зносу за рік до їх первинної вартості. Іншими словами, це відсоток, на який загальна первісна вартість основних засобів обесцінюється за рік. Балансова вартість основних засобів у кожний наступний період менше її балансової вартості за попередній період на цей відсоток.

При збереженні складу групи основних засобів незмінним норма річної амортизації також залишається незмінною. Припускається її збереження у тому випадку, якщо у групу основних засобів додаються нові, але їх вартість не змінює первісну вартість засобів групи на значну величину, та таке додавання не забезпечує значного впливу на строк експлуатації групи основних засобів.

При обліку групи однорідних активів при включенні в неї нових активів допускається збереження попередньої норми амортизації, яка у цьому випадку використовується застосовної до нової балансової вартості групи, збільшеної на вартість доданих до неї активів. Якщо група активів неоднорідна, то додавання до неї нових ( якщо вартість останніх суттєва) веде до перегляду норми амортизації.

Об'єднання основних засобів у групи з метою обліку зносу допустимо при відносно не великих розбіжностях у строках експлуатації елементів, що в неї входять.

Метод оцінки товарно-матеріальних запасів.

Він передбачає, що наприкінці кожного звітного періоду основні засоби оцінюються відповідно з їх станом на поточний момент. Така оцінка робиться шляхом відіймання відсотку на обезцінення із вартості основних засобів на кінець попереднього періоду. З цією метою компанія також користується зовнішньої оцінки вартості заміни наданих основних засобів.

Зниження вартості основних засобів у наданий період у зрівнянні з періодом попереднім регіструються як витрати на їх обесцінення (знос). Обезцінення записується безпосередньо за рахунок основного засобу. Отриманні при його утилізації готівкові кошти відносяться на кредит рахунку витрат на обезцінення основного засобу як коректировка витрат на обезцінення на суму ліквідаційної вартості. Таким чином, при такій системі балансова (оціночна) вартість основних засобів на кінець періоду є оцінкою поточної вартості їх придбання з поправкою на знос та можливості використання. Переоцінка вартості основних засобів у сторону підвищення не робиться.

Наданий метод застосовується для оцінки зносу як окремого основного засобу, так і їх групи.

Отже, нарахування амортизації (зносу) регламентується П(С)БО №7, за яким амортизація - це систематичне розподілення вартості основних засобів, яка амортизується протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Нарахування амортизації основних засобів робиться такими методами:

прямолінійний;

виробничий;

зменшення залишкової вартості;

прискореного зменшення залишкової вартості;

кумулятивний.

Треба зазначити, що П(С)БО №7 дозволяє нарахування амортизації податковими методами , що приводить до різноманітних протиріч

Нарахування амортизації у податковому обліку регламентується Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, за яким амортизація - це поступове віднесення витрат, що пов'язані з придбанням, виготовленням та покращенням основних фондів, на зменшення скоректированого прибутку у межах поставлених норм амортизаційних відрахувань. У податковому обліку існує метод зменшення залишкової вартості та прискорений метод.

Серед альтернативних методів нарахування амортизації, що передбачені стандартами GAAP, можна визначити такі, як метод списання та заміни, метод групового та змістовного обліку зносу, метод оцінки товарно-матеріальних запасів.

Розділ 3. Порядок вибору методу для амортизаційної політики підприємства та відображення його на рахунках бухгалтерського обліку.

Амортизаційна політика є важливою складовою частиною облікової політики та взагалі господарсько-фінансовій діяльності підприємства. Вона дозволяє альтернативно підійти до визначення розмірів амортизаційних відрахувань, виконувати управління витратами та фінансовими результатами, накопичувати необхідні фінансові ресурси та раціонально використовувати їх на нужди відтворення необоротних активів тощо.

За допомогою амортизації регулюється швидкість звороту основних засобів, інтенсифікується процес їх відтворення, реалізується технічна та виробнича політика на підприємстві.

Але ж на сьогодні відсутні чіткі правила (рекомендації) відносно вибору методу амортизації, який був би найкращім для підприємств різноманітних організаційно-правових форм та галузей, об'єктів основних засобів та способів їх використання.

Усі методи можна враховувати рівноцінними, вони переслідують одну мету, але кожний з них відповідних періодів корисного використання визначає різні суми амортизації (мал.3.1).

Візуальне порівняння накопиченої амортизації основних засобів по різним методам представлено на мал. 3.2. Як бачимо, прискорені методи нарахування амортизації дійсно відповідають своїй природі у зрівнянні з прямолінійним.

Виробничий метод на має чіткої природи у результаті коливання обсягів виробництва. За відомими причинами виділяються із загальної тенденції метод зменшення залишкової вартості за податковим законодавством.

Згідно з П(С)БО №7 метод амортизації основних засобів обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуємого способу отримання економічної корисності від його використання. Обраний метод повинен сприяти прискоренню відновлення основних засобів, визначення реальної величини прибутку, найкращім образом враховувати усі фактори, що пов'язані з об'єктами основних засобів тощо (табл.3.1).

Таблиця 3.1.

Методи нарахування амортизації основних засобів та фактори, що пов'язані з їх експлуатацією.

Метод амортизації

Фактори експлуатації об'єкту основних засобів, що впливає на очікуємий спосіб отримання економічної корисності від його використання

1

Прямолінійний

Рівномірна експлуатація об'єкту, пов'язаного з експлуатацією різноманітної продукції

Незначний моральний знос

2

Зменшення залишкової вартості

Об'єкт використовується у виробництві різноманітної продукції

Швидкий фізичний та моральний (або лише моральний) знос

Необхідність швидкого накопичення грошових коштів для прискореного відновлення основних засобів

3

Прискореного зменшення залишкової вартості

Об'єкт використовується у виробництві різноманітної продукції

Швидкий фізичний та моральний (або лише моральний) знос

Необхідність швидкого накопичення грошових коштів для прискореного відновлення основних засобів

4

Кумулятивний

Об'єкт використовується у виробництві різноманітної продукції

Швидкий фізичний та моральний (або лише моральний) знос

Необхідність швидкого накопичення грошових коштів для прискореного відновлення основних засобів

Строк експлуатації об'єкту виміряється цілим числом років

5

Виробничий

Об'єкт використовується для виробництва одного виду продукції або надає один вид послуг

Не рівномірна експлуатація об'єкту

Економічна корисність, що є складовою основних засобів, зменшується не просто протягом часу, а залежно від експлуатації об'єкта

Строк корисного використання об'єкту безпосередньо визначається його ресурсом: кількість вироблених за його допомогою одиниць продукції, пробігом, годинами роботи тощо

6

Зменшення залишкової вартості (податковий)

Не враховується строк експлуатації

Не враховується фізичний та моральний знос

Не враховуються виробничі фактори використання основних засобів

Розрахована лише для цілей оподаткування

7

Прискореної амортизації (податковий)

Розрахована в основному для мети оподаткування

Не допрацьована нормативно

Поряд з цим детальний аналіз усіх методів приводить до думки, що між деякими з них немає суттєвої різниці як у теоретичному плані, так і на практичних результатах (наприклад, мал.3.1 та 4.2; табл. 3.1), що може бути основою для їх скорочення. Мова йде про методи зменшення залишкової вартості у зрівнянні з методом простого зменшення залишкової вартості. Цей метод не повністю відповідає своєму призначенню та не гарантує систематично повного списання вартості об'єкта основних засобів. Його використання обумовлює необхідність коректировки нарахування амортизації у останні роки строку експлуатації. Це робиться різноманітними способами. Крім розглянутого нами методу може робитися комбінування з прямолінійним методом, починаючи з другої половини строку експлуатації або за два останніх роки. Все це лише ускладнює застосування методу прискореного зменшення залишкової вартості.

Прискорене зменшення залишкової вартості у зрівнянні з простим можливе лише при визначених комбінаціях строку експлуатації та співвідношення ліквідаційної та первісної вартості об'єкту основних засобів. Це легко вивести з нерівності - норма амортизації згідно з прискореним зменшенням повинна бути більшою, ніж при простому:

Результати розрахунків приведені у таблиці 3.2.

Як бачимо, метод прискореного зменшення залишкової вартості відповідає своєму призначенню лише за умов невеликих строків експлуатації та при достатньо значній ліквідаційній вартості. Коли ж ліквідаційну вартість приймають рівною нулю, умов для застосування методу прискореного зменшення залишкової вартості практично не залишається. Аналогічні результати та без будь-яких оговірок дає систематичний метод залишкової вартості.

Таблиця 3.2.

Умови, при яких застосування методу прискореного зменшення залишкової вартості веде до збільшення амортизаційних відрахувань у зрівнянні з методом зменшення залишкової вартості.

Строк корисного використання об'єкту, роки

Доля ліквідаційної вартості у первинній, %

Строк корисного використання об'єкту, роки

Доля ліквідаційної вартості у первинній, %

3

Не менше 3,7

7

Не менше 9,5

4

Не менше 6,2

8

Не менше 10,0

5

Не менше 7,8

9

Не менше 10,4

6

Не менше 8,8

10

Не менше 10,8

Ці ж самі умови можна представити, як показано у табл. 3.3.

Таблиця 3.3.

Умови, при яких застосування методу прискореного зменшення залишкової вартості веде до збільшення амортизаційних відрахувань у зрівнянні з методом зменшення залишкової вартості.


Подобные документы

  • Організаційно-економічна характеристика ТОВ "Профіт смарт". Фінансовий облік амортизації обліку та можливі шляхи його вдосконалення. Методика бухгалтерського обліку зносу та амортизації основних засобів з використанням сучасних інформаційних технологій.

    курсовая работа [166,4 K], добавлен 18.05.2014

  • Роль і значення амортизації у відтворювальному процесі основних засобів, методика та практика нарахування амортизації основних засобів. Амортизаційна політика підприємства. Міжнародний досвід обліку амортизації основних засобів, досвід обліку в Україні.

    курсовая работа [198,1 K], добавлен 31.08.2009

  • Облік зносу основних засобів, витрат на їх утримання і вибуття. Методи списання вартості основних засобів і нематеріальних активів шляхом амортизації. Фактори, що впливають на обчислення величини амортизації. Норми амортизації в Нідерландах та Іспанії.

    реферат [711,0 K], добавлен 21.10.2010

  • Економічна сутність основних засобів в ринкових умовах. Облік нарахування зносу (амортизації) основних засобів. Аналіз використання основних фондів. Аудит основних засобів. Методика та організація обліку, аналізу та аудиту основних засобів в умовах АРМБ.

    дипломная работа [227,1 K], добавлен 21.08.2002

  • Сутність понять "основні засоби" та "нематеріальні активи" як об'єктів аудиту зносу та порядок нарахування амортизації. Організаційні положення та методологічні аспекти проведення аудиторської перевірки зносу основних засобів і нематеріальних активів.

    курсовая работа [133,6 K], добавлен 30.01.2015

  • Економічна сутність та значення амортизації основних засобів на підприємстві. Синтетичний і аналітичний облік амортизації основних засобів на ТОВ "Соул", правила його документального оформлення, узагальнення інформації, розробка заходів з удосконалення.

    курсовая работа [79,0 K], добавлен 13.01.2011

  • Економічна сутність амортизації необоротних активів. Документальне оформлення нарахування амортизації. Нормативно-правове забезпечення і методи нарахування амортизації. Відображення операцій амортизації необоротних активів у бухгалтерському обліку.

    курсовая работа [55,7 K], добавлен 26.08.2013

  • Система бухгалтерського обліку, аналізу та аудиту основних засобів на ПАТ "Кредмаш". Облік надходження, визначення вартості, зносу основних засобів на підприємстві, нарахування амортизації, ремонту, модифікації, переоцінки, інвентаризації та вибуття ОЗ.

    дипломная работа [1,2 M], добавлен 24.10.2014

  • Погляди зарубіжних та вітчизняних вчених на сутність амортизації, її роль у відтворенні основних засобів. Методи нарахування та порядок використання амортизаційних відрахувань у бухгалтерському обліку. Шляхи вдосконалення амортизаційної політики.

    курсовая работа [69,9 K], добавлен 26.03.2014

  • Економічний зміст зносу та амортизації нематеріальних активів. Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів, строки нарахування їх амортизації. Відображення інформації про нематеріальні активи у фінансовій звітності підприємства.

    курсовая работа [42,2 K], добавлен 26.08.2013

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.