Організація та облік грошових засобів на підприємстві

2

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи обліку грошових коштів

1.1 Економічна сутність грошових коштів як об'єкта обліку

1.2 Нормативно-правова база обліку грошових коштів

1.3 Організація бухгалтерського обліку касових операцій і безготівкових розрахунків

2. Облік грошових коштів

2.1 Документальне оформлення, первинний облік грошових коштів

2.2 Синтетичний та аналітичний облік грошових коштів

2.3 Організація обліку в умовах функціонування автоматизованої системи обліку грошових коштів

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

В умовах ринкової економіки підприємства постійно підтримують фінансові взаємовідносини з іншими підприємствами й організаціями, працівниками підприємства й окремими особами, тому зростає потреба всіх рівнів управління у своєчасній і достовірній інформації, що забезпечує прийняття обґрунтованих рішень. У цьому зв'язку зростає роль обліку коштів. Кошти присутні на початковому і кінцевому етапах облікового циклу, що включає придбання товарів, виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, а також їхній продаж і одержання виторгу.

Організація грошового обігу на підприємствах контролюється і регламентується. Від своєчасного і якісного внутрішнього контролю залежить не тільки схоронність коштів засновників, але і кредитоспроможність підприємства. Внутрішній контроль включає не тільки бухгалтерський облік, а усю фінансово-господарську діяльність структурних підрозділів і підприємства в цілому. Контроль спрямований на постійне удосконалювання господарських процесів, що є життєвою необхідністю сучасного підприємства.

Предметом бухгалтерського обліку грошових коштів є процеси документального оформлення руху коштів в касі підприємства та на рахунках в банку, господарські операції пов'язані з надходженням і видатками грошових коштів

Порядок обліку грошових коштів розглянуто в роботах таких відомих науковців, як Бутинець Ф.Ф., Гробова Н.Н., Добровського В.М. та інших.

Для відображення мети курсової роботи поставлені і вирішені наступні питання:

- Економічна сутність грошових коштів як об'єкта обліку;

- Нормативно-правова база обліку грошових коштів;

- Задачі обліку грошових коштів;

- Документальне оформлення, первинний облік грошових коштів;

- Синтетичний та аналітичний облік грошових коштів;

- Синтетичний та аналітичний облік грошових коштів;

- Формування звітності за даними обліку грошових коштів і шляхи удосконалення обліку товарів

При виконанні курсової роботи опрацьовано Закони України, Постанови Національного банку України, накази Міністерства фінансів України та інші нормативні документи з питань організації обліку грошових коштів, періодичні видання, що стосуються обліку грошових коштів. Достовірність висновків та результатів досліджень забезпечена використанням наступних методів дослідження: загальнонаукових (аналіз та синтез), методичних прийомів (підрахунок, узагальнення), методів економічного аналізу (групування, аналіз інформації), та графічних методів.

Робота містить у собі дві частини - теоретична та практична. Практична цінність результатів дослідження полягає у тому, що вони дають можливість провести поглиблений аналіз організації обліку грошових коштів, контролю за їх використанням та руху грошових коштів в процесі виробничо-господарської діяльності, а це в свою чергу сприятиме досягненню стійкого росту фінансових показників та дає більш повну інформацію про грошові кошти підприємства.

Курсова робота виконана на 60 сторінок, містить у собі 1 рисунок, 7 таблиць та 1 схема. Список використаної літератури складається з 42 найменувань.

1. Теоретичні основи обліку грошових коштів

1.1 Економічна сутність грошових коштів як об'єкта обліку

У процесі господарської та іншої діяльності підприємства постійно вступають у взаємовідносини з іншими суб'єктами господарювання при здійсненні угод, що оформлюються і закріплюються договорами: з постачальниками - за одержані від них товарно-матеріальні цінності, з покупцями - за придбані ними товари, з банками - за одержання коштів і погашення кредитів, з іншими юридичними та фізичними особами - за транспортні та інші послуги, електроенергію, паливо тощо, з працівниками - із заробітної плати, наданих їм позик тощо.

Відносини між підприємствами, які виникають внаслідок кругообігу господарських засобів, називаються розрахунками. [22] Вони опосередковують розподіл і перерозподіл суспільного продукту, перехід його з товарної форми в грошову, і навпаки. Початковою і кінцевою ланкою кругообігу засобів, який включає придбання товарів, виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, а також їх продаж і отримання виручки, виступають грошові кошти, які є найбільш ліквідними активами.

Господарська діяльність складається з багатьох господарських операції, що є певними моментами безперервних змін коштів господарства або джерел їх утворення. Під час цієї діяльності у підприємства виникають найрізноманітніші господарські зв'язки і розрахунково-платіжні відносини з постачальниками матеріальних цінностей, підрядчиками, покупцями і замовниками своєї продукції, транспортними організаціями, фінансовими установами, працівниками фірми та іншими (як юридичними так і фізичними) особами.

Кошти, що їх використовують для розрахунків, виконуючи функцію міри вартості, засобу обігу, засобу платежу, здійснюють безперервний кругообіг (гроші - товар - виробництво - товар - гроші), повертаються при цьому до своєї первісної форми у вигляді виручки після реалізації продукції, тобто у вигляді грошових коштів.

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів" [7] під грошовими коштами розуміють готівку, кошти на рахунках в банках і депозити до запитання. Готівка (готівкові кошти) - це грошові знаки національної валюти України - банкноти та монети.

Звичайно, що існують певні правила, установлений порядок для здійснення операцій з готівкою. Це - касова дисципліна. Основним документом бухгалтерського обліку встановленої форми, що застосовується для здійснення обліку готівки в касі підприємства є касова книга.

Платежі готівкою підприємств, підприємців і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна, називаються готівковими розрахунками. Приміщення або місце, що призначене для приймання, видачі та зберігання готівкових коштів, інших цінностей і касових документів де, як правило, ведеться касова книга називається касою підприємства.

Касові операції - операції підприємств між собою та з підприємцями i фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівкових коштів при проведенні розрахунків через касу підприємства з відображенням цих операцій у касовій книзі, книзі обліку розрахункових операцій.

Розрахунки можуть здійснюватися не тільки в готівковій, але й в безготівковій формі.

Безготівкові розрахунки - це перерахування грошових коштів з рахунку підприємства-платника на рахунок підприємства - отримувача. Фінансовим посередником у цих розрахунках виступає банк, який надає послуги своїм клієнтам-підприємствам на договірній основі.

За економічним змістом безготівкові розрахунки бувають товарного та нетоварного характеру. До товарних відносяться розрахунки між підприємствами за реалізовані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги, до нетоварних - розрахунки з бюджетом з платежів і податків, погашення банківських позик, відсотків, розрахунки з дебіторами, крім розрахунків за товарними операціями.

Порядок безготівкових розрахунків суворо регламентований законодавством. Здійснення розрахункових операцій через банк знижує потребу в готівці, сприяє концентрації в банку вільних грошових коштів для кредитування, забезпечує їх збереження і ефективніше використання, оптимізує й прискорює грошовий обіг держави.

Готівковий і безготівковий грошовий обороти органічно пов'язані між собою, що реалізується через перехід однієї форми в іншу. Наприклад, виручка надходить до каси підприємства, а потім здається до установи банку для зарахування на поточний або інший рахунки. З цих рахунків у банку проводяться розрахунки між господарюючими суб'єктами та надходить готівка в касу підприємства для видачі заробітної плати, авансу підзвітним особам тощо.

1.2 Нормативно-законодавча база.

Таблиця 1.2.

№ з/п	Назва документу	Реквізити документу	Короткий зміст
1	2	3	4
1.	Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” [1]	№1707-ІІІ від 11.05.2000 ВВР, 2000, №32, ст.255 №1807-ІІІ від 08.06.2000 ВВР, 2000, №32, ст.318 №1829-ІІІ від 22.06.2000 ВВР, 2000, №46, ст.391	Закон визначає правові засади організації ведення бухгалтерського обліку та складання бухгалтерської звітності в Україні. Складається з 5 розділів: 1.Загальні положення. 2.Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності. 3.Організація ведення бухгалтерського обліку. 4.Фінансова звітність. 5.Прикінцеві положення.
2.	Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні [8]	Постанова НБУ від 19.02.01 № 72.	Згідно цій постанові ведуться усі касові операції
3.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” також висвітлюють питання про рух грошових коштів.	Наказ Міністерства фінансів України від 31.03.99р. №87	Висвітлюються загальні положення щодо вимог до фінансової звітності та питань про рух грошових коштів.
4.	Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» [6]	Наказ Міністерства фінансів України від 31.03.99р. № 87., Стаття 34 П(с)БО 2;	Стаття 34 П(с)БО 2 визначає, що у статті Балансу «Грошові кошти та їх еквіваленти» відображають кошти в касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій. У цій статті окремо наводяться кошти в національній та іноземній валютах. Кошти, які не можна використати для операцій протягом 1 року, починаючи з дати балансу або протягом операційного циклу внаслідок обмежень, слід виключати зі складу оборотних активів і відображати як необоротні активи.
5.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів» [7]	Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99р. № 87 із змінами і доповненнями, внесеними згідно з наказами Міністерства фінансів України від 28.01.00р. №15 і 30.11.00р. №304.	Це положення є нормативною основою для складання найважливішої форми фінансової звітності яка має назву Звіт про рух грошових коштів. Цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма звіту про рух грошових коштів та загальні вимоги до розкриття його статей. Така інформація дає користувачам фінансової звітності можливість зіставляти, оцінювати і прогнозувати грошові потоки підприємства; досліджувати спроможність підприємства по-гасити зобов'язання та сплатити дивіденди; виявляти причини різниці між прибутком і грошовими надходженнями та видатками; аналізувати грошові та негрошові аспекти опе-рацій підприємства.
6.	Інструкція з організації роботи з наявним зверненням установ банків України [11]	Затверджена постановою Правління Національного банку України від 01.02.01р. № 69.	Інструкція з порядоку ведення касових операцій на підприємствах, вимоги яких необхідно дотримуватись при проведенні операцій з готівкою, порядок організації.
7.	Наказ Держкомстату України “Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій” [17],	Наказ Держкомстату від 15.02.96р. № 51.	Наказ затверджує типові форми первинного обліку касових операцій
8.	Інструкція “Про порядок виготовлення, збереження і застосування типових форм первинного обліку ДО-1 і М-20” [12].	Наказ Держкомстату України від 27.07.98р. № 263.	Інструкція затверджує порядко виготовлення, збереження і застосування типових форм первинного обліку ДО-1 і МО-20
9.	Указ Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” [5]	Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99р. № 87.	Указ вказує порушення, які тягнуть за собою застосування штрафної санкції у розмірі двократного розміру виявленої понадлімітної готівки.
10.	Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних активів, грошових коштів, документів та розрахунків. [10]	Затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994р. № 69	Інструкція вказує права, обов'язки і завдання, які покладаються на членів інвентаризаційної комісії та загальні принципи інвентаризації.
11.	Правилами визначення плaтоспроможності банкнот і монет. [18]	Затверджені постановою Правління Національного банку України від 31.03.99р. за №152 і зареєстровані Міністерством юстиції України від 16.04.99р. за №242/3535.	Правила вказуються на порядок приймання банкнот і монет у касу.
12.	Інстукцією «Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України” [13]	Інструкція НБУ №4, затвердена постановою Правління Національного банку України від 13.10.97р. № 335.	Інструкція Регулює порядок встановлення лімітів залишку готівки в касі
13.	Інструкцією про організацію роботи з готівкового обліку установами банків України. [15]	Затверджена постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001р. №69.	Інструкція встановлює порядок встановлення лімітів залишку готівки в касі.
14.	Інструкції “Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті” [14]	Інструкції №3, затверджена постановою Правління Національного банку України від 27.05.96р. № 121 із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного Банку України.	банки відкривають своїм клієнтам рахунки: розрахункові, поточні, позикові, депозитні, бюджетні і субрахунки керуючись Інструкцією «про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті».

Аналіз нормативно-правових актів з організації бухгалтерського обліку грошових коштів в Україні, дозволяє зробити висновок, що на сьогодні нормативно-законодавча база щодо готівкового обігу, готівкових та безготівкових розрахунків в основному відповідає потребам підприємства.

На завершення розділу варто визначити основні його аспекти. Отже, в першому розділі висвітлено суть грошових коштів і розрахунків, описано процедуру проведення аудиту грошових коштів, виділено основні завдання бухгалтерського обліку грошових коштів. Потрібно сказати, що правильна організація обліку грошових коштів дає можливість контролювати хід грошових операцій, а це в свою чергу посилює контроль за використанням грошових коштів, не допускає їх розтрату і веде до економії коштів підприємства.

1.3 Організація бухгалтерського обліку касових операцій і

безготівкових розрахунків.

Для забезпечення достовірної і точної інформації про рух коштів необхідно забезпечити їх чіткий, своєчасний та повний облік, тому основними завданнями бухгалтерського обліку грошових коштів є:

- правильна організація, своєчасне й законне проведення безготівкових і готівкових розрахункових операцій;

- своєчасне та правильне документування операцій з руху грошових коштів і розрахунків;

- забезпечення збереження грошових коштів і цінних паперів у касі підприємства;

- контроль за витрачанням грошових коштів;

- своєчасне та точне ведення розрахунків з дебіторами та стягнення заборгованості;

- періодичне проведення інвентаризацій грошових коштів і дебіторської заборгованості;

- забезпечення схоронності коштів у місцях їх зберігання і контроль за їх цільовим використанням;

- своєчасне і повне відображення у документах і реєстрах бухгалтерського обліку руху коштів у касі підприємства і на рахунках у банку;

- суворе дотримання встановлених правил ведення касових операції і здійснення розрахунків між суб'єктами господарської діяльності;

- забезпечення своєчасності взаєморозрахунків з метою запобігання штрафних санкцій.

Підприємства, які відкрили поточні рахунки в установах банків, зберігають на цих рахунках свої кошти на договірних умовах і здійснюють розрахунки за своїми зобов'язаннями в безготівковій та готівковій формі в порядку, установленому нормативно правовими актами Національного банку України.

Розрахунки готівкою підприємств між собою та з підприємцями і фізичними особами проводяться як за рахунок коштів, одержаних з кас банків, так і за рахунок готівкової виручки і здійснюються через касу підприємств з веденням касової книги встановленої форми.

Розрахунки готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб здійснюються також через установи банків згідно з вимогами Інструкції з організації емісійно-касової роботи в установах банків України. Сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) не повинна перевищувати три тисячі гривень протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. Платежі понад установлену граничну суму проводяться виключно в безготівковому порядку. Кількість підприємств (підприємців), з якими проводяться розрахунки, протягом дня не обмежується. [8]

Для здійснення розрахунків готівкою кожне підприємство повинно мати касу. Каса підприємства - це приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

У касі підприємства може зберігатися готівка, цінні папери, придбані у інших підприємств (акції, облігації тощо), грошові документи, які є бланками суворого обліку (трудові книжки та вкладні листки до них, квитанції подорожніх листів автотранспорту, бланки довіреностей тощо). [39]

Грошовими документами вважаються документи, які знаходяться в касі підприємства: оплачені путівки в санаторії, пансіонати та будинки відпочинку; поштові марки; проїзні квитки тощо. Керівник підприємства зобов'язаний забезпечити обладнання каси і належне зберігання цінностей у касі та при їх транспортуванні.

Посадова матеріально відповідальна особа, яка завідує касою, видачею та прийманням грошей і цінних паперів на підприємстві, називається касиром. На цю посаду працівник призначається наказом керівника підприємства, який зобов'язаний під розписку ознайомити новопризначеного касира з Порядком ведення касових операцій і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність за збереженість всіх прийнятих ним цінностей.

Існує певний порядок прийняття касира на роботу. Спершу керівник приймає наказ про прийняття касира на роботу. Касир ознайомлюється зі своєю посадовою інструкцією та Порядком ведення грошових операцій. Після цього укладається договір про повну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих касиром цінностей.[24]

На підприємствах, де штатним розкладом не передбачена посада касира, обов'язки останнього може виконувати бухгалтер або інший працівник за письмовим розпорядженням керівника підприємства за умови укладання з ним угоди про повну матеріальну відповідальність. Про це в письмовій формі обов'язково повідомляється установа банку, яка здійснює розрахунково-касове обслуговування підприємства.

Касир несе відповідальність за збереженість грошових коштів, цінних паперів та інших цінностей, які знаходяться на зберіганні в касі. Йому забороняється передовіряти доручені йому обов'язки іншим особам. У випадку раптової відсутності касира на роботі (з причини хвороби тощо) цінності, які знаходяться у нього під звітом, негайно перераховуються іншим касиром, якому вони передаються, у присутності керівника та головного бухгалтера підприємства або в присутності комісії, призначеної керівником підприємства, про що складається відповідний акт.

Під час здійснення касових операцій двері до приміщення каси повинні бути замкнені зсередини. Доступ до приміщення каси особам, які не мають відношення до її роботи, забороняється. Вся готівка на підприємствах повинна зберігатися у вогнетривких металевих шафах, а в окремих випадках - у комбінованих і звичайних металевих шафах, які після закінчення роботи каси замикаються ключем і опломбовуються сургучною печаткою касира. Ключі від металевих шаф і печатки зберігаються у касира. Дублікати ключів у опечатаних касиром пакетах або скриньках зберігаються у керівника підприємства.[8]

Підприємства можуть зберігати в касі готівку тільки в межах готівки ліміту залишку готівки, тобто граничної суми розміру готівки, яка може залишатися в касі підприємства на кінець робочого дня і встановлюється установою банку або самостійно визначається підприємством. [19] Для кожного підприємства ліміт залишку готівки встановлюється банками з урахуванням режиму та специфіки роботи підприємства, його віддаленості від установи банку, розміру касових оборотів, встановлених строків і порядку здавання касової виручки на період дії договору на розрахунково-касове обслуговування до їх перегляду з ініціативи підприємства або банку. У випадку, якщо для підприємства ліміт залишку готівки в касі не встановлено, вся наявна в його касі на кінець дня готівка (крім розміру одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян) вважається понадлімітною, і повинна здаватися до банку.

В міру здійснення операцій розрахунки готівкою обмежуються. Підприємства сфери торгівлі, громадського харчування та послуг при здійсненні касових операцій із готівкою мають забезпечувати постійну наявність в своїх касах розмінної монети різних номіналів для видачі здачі громадянам. Невидача громадянам здачі через відсутність або недостатню наявність розмінної монети на цих підприємствах протягом робочого дня є порушенням касової дисципліни, за що щодо винних осіб вищезазначених підприємств можуть застосовуватися штрафні санкції, визначені статтею 164-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Для якісного відображення в обліку господарських операцій затверджено План рахунків бухгалтерського обліку. [9]

Рахунок 30 "Каса" призначений для узагальнення інформації про наявність і рух грошових коштів у касі підприємства.

Рахунок 30 "Каса" має такі субрахунки:

301 "Каса в національній валюті";

302 "Каса в іноземній валюті".

За дебетом рахунку 30 "Каса" відображається надходження грошових коштів до каси підприємства, за кредитом - виплата (витрачання) готівки.

Рахунок 30 Каса кореспондує з нижче наведеними рахунками (табл. 1.3.):

Таблиця 1.3.

Типова кореспонденція рахунків з обліку грошових коштів в касі

Дебет 30 - кредит рахунків:
31 Рахунки в банках- одержано з банку гроші в касу
50 Довгострокові позики - надійшла в касу довгострокова позика
66 Розрахунки з оплати праці - повернуто в касу надлишково видану заробітну плату
70 Доходи від реалізації - надійшла в касу виручка від продажу товарів
74 Інші доходи - одержано доходи від реалізації необоротних активів
37 Розрахунки з різними дебіторами - одержані гроші від дебіторів
68 Розрахунки за іншими операціями - одержано гроші в касу від квартиронаймачів та інші
Кредит 30 - дебет рахунків:
31 Рахунки в банках-передані гроші з каси в банк
39 Втрати майбутніх періодів - проведено передоплату за газети і журнали
50 Довгострокові позики - погашено довгострокову позику
66 Розрахунки з оплати праці - видано з каси заробітну плату
33 Інші кошти - передано гроші інкасатору та інші

Безготівкові розрахунки передбачають рух коштів по рахунках в банках юридичних чи фізичних осіб. Тому доцільно розглянути питання щодо видів рахунків та порядку їх відкриття. [29]

Більшість розрахунків грошовими коштами здійснюються в безготівковій формі за допомогою платіжних доручень, чеків, акредитивів, векселів тощо. При цій формі розрахунків кошти підприємства зберігаються на розрахунковому і поточному рахунках в банку, який здійснює касове обслуговування підприємства і стежить за рухом коштів і та дотриманням законодавства. Така форма розрахунків проводиться згідно з Положенням про безготівкові розрахунки в господарському обороті в України.

Так підприємство в установі банку відкриває свій розрахунковий рахунок. Для відкриття цього рахунку підприємство подає у банк заяву на відкриття рахунку, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію рішення про створення, статут, картку із взірцями підписів та відбитком печатки встановленого взірця (зразка). При відкриття рахунку банк повідомляє про це державну податкову інспекцію за місцем реєстрації в триденний строк. Банк на договірній основі після відкриття рахунку проводить касово-розрахункове обслуговування своїх клієнтів і виконує їх розпорядження щодо перерахування з їх рахунків наявних коштів та здійснює інші банківські операції.[14]

Фінансовим посередником у безготівкових розрахунках виступає банк, який надає послуги своїм клієнтам - підприємствам. Банк, в якому відкрито рахунки підприємств і який здійснює для них на договірних засадах будь-яку з операцій чи послуг, передбачених Законом України “Про банки та банківську діяльність”, називається обслуговуючим. Клієнти банків самостійно обирають платіжні інструменти і вказують їх під час укладання договорів. На відкриття і обслуговування банківського рахунків укладається договір.

Відповідно до Інструкції №3 “Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті”, [14] банки відкривають своїм клієнтам рахунки: розрахункові, поточні, позикові, депозитні, бюджетні і субрахунки.

Поточний рахунок - це рахунок, який відкривається в уповноважених установах банків підприємствами усіх видів і форм власності для зберігання грошових коштів і здійснення усіх видів операцій за цими рахунками відповідно до чинного законодавства України в національній і іноземних валютах. Кількість поточних рахунків, що можуть відкриватися юридичними або фізичними особами в банківських установах чинним законодавством не обмежена.[40]

Підприємства (підприємці), що мають поточні рахунки в установах банків, одержують готівку з цих рахунків в установах банків у межах наявних коштів і витрачають її виключно на цілі, які визначені в грошовому чеку та не суперечать чинному законодавству України.

Кошти з рахунків підприємства списуються за розпорядженням власника рахунків у черговості, яка визначається керівником підприємства, якщо інше не передбачено чинним законодавством. У разі, якщо у підприємстві накопичились документи за платежами, у зв'язку із беззаперечним стягненням коштів згідно з чинним законодавством України, оплата їх має здійснюватися банками при надходженні коштів у примусовому порядку, за календарною черговістю надходження цих документів.

Суб'єкти господарської діяльності мають здійснювати усі платежі з рахунків у безготівковій формі і в цілих грошових одиницях (без копійок).

Для своєчасного одержання в установі банку потрібної суми готівки підприємства (підприємці) у встановлені банком строки мають попередити (письмово або усно) установу банку про необхідну суму коштів у банкнотах та розмінній монеті. [15]

Підприємства (підприємці) можуть надавати на вимогу обслуговуючої установи банку при виникненні будь-яких сумнівів щодо проведення ними операцій, що не є економічно виправданими або суперечать чинному законодавству та в значних сумах копії розрахункових звітних документів (касові й товарні чеки, розрахункові квитанції, квитанції до прибуткових касових ордерів, проїзні документи), а також актів закупівлі, рахунків-фактур тощо, які підтверджували б здійснені цільові витрати одержаної в установах банків готівки (крім виплат, пов'язаних з оплатою праці та отриманням чистого доходу).

Об'єктом обліку операцій по рахунках в банках є вільні грошові кошти підприємства в національній та іноземній валюті, які знаходяться в установах банків. Безготівкові розрахунки можуть здійснюватися у формах платіжних доручень, платіжних вимог-доручень, чеків, акредитивів, векселів.

Отже, проводячи організацію обліку безготівкових розрахунків слід звернути увагу на специфіку діяльності підприємства і організації взаємних відносин. Для початку визначимо реквізити які повинні мати документи, що подаються в банк для перерахування чи отримання коштів. Такі документи повинні мати реквізити: найменування, номер розрахункового документа; число, місяць, рік його виписки; чітко визначене повне або скорочене найменування платника, яке відповідає зареєстрованому в статуті, і одержувача коштів, їх номери рахунків; чітко визначені найменування, місцезнаходження, номер (код) банку платника і одержувача; суму платежу цифрами та прописом у цілих грошових одиницях (без копійок); мотив для перерахування чи отримання коштів (номери та дати договору, товарно-транспортних документів, найменування товарів та послуг і таке інше, засіб платежу або кодову позначку); підписи платників, яким за статутом надано право на ці підписи (і вони внесені у картку зразків підписів, представлену банку) для здійснення розрахунково-грошових операцій, на першому примірнику та відбиток його печатки.

Розрахункові документи приймаються банком до виконання незалежно від їх суми, але не менше 100 гривень. При цьому розрахункові документи в сумах більше 100 тисяч гривень формуються платником та здаються в банк для вико-нання кожен окремо.

Банк приймає, документи від підприємства протягом операційного дня, залежно від часу роботи банку з клієнтами. [14] При цьому документи, прийняті банком від підприємства в операційний день, проводяться ним за рахунками в цей самий день.

Розрахункові платіжні документи виписуються, як правило, з використанням технічних засобів за один раз під копіювальний папір у кількості примірників, потрібних банку та усім сторонам, які беруть участь у розрахунках. Виправлення і підчистки у розрахункових документах не припускаються. Списання коштів з рахунку платника здійснюється на підставі першого примірника розрахункового документа.

Розрахунки із застосуванням платіжного доручення

Платіжне доручення - це доручення підприємства обслуговуючому його банку на перерахування визначеної суми із свого рахунку. Доручення складаються на бланках встановленої форми.

Банки приймають до виконання доручення протягом десяти календарних днів з дати його заповнення. Доручення приймається банком до виконання тільки в сумі, яка може бути сплачена за наявними коштами на рахунку або за рахунок кредиту. Доручення на перерахування коштів у доходи бюджетів і на відрахування платежів податкового характеру державних цільових фондів, включаючи відрахування на утримання доріг, приймаються банками незалежно від наявності коштів на рахунку клієнтів. У разі відсутності коштів доручення враховуються на окремому позабалансовому рахунку.

Підприємства можуть здійснювати перекази коштів через підприємства зв'язку без обмеження суми за допомогою платіжних доручень, акцептованих банком: на ім'я окремих громадян: пенсії, аліменти, заробітну плату, витрати на відрядження, авторський гонорар та інші платежі; підприємствам на виплату заробітної плати, за організований набір робітників, для заготівлі сільськогосподарської продукції у населених пунктах, де немає банків; для зарахування на рахунки у банках торгової виручки, податків та інших коштів.

Розрахунки за допомогою платіжних доручень, акцептованих банком, можуть здійснюватися між філіями одного банку або при встановленні між юридичне незалежними банками кореспондентських відносин, в яких передбачена ця форма розрахунків. [40]

При рівномірних і постійних поставках між постачальниками і покупцями розрахунки між ними можуть здійснюватись у порядку планових платежів на підставі договорів, угод з використанням у розрахунках платіжних доручень.

Платіжні доручення застосовуються для здійснення попередньої оплати за отримані товари, надані послуги, а також для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборго-ваності суб'єктів господарської діяльності.

Розрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень.

Платіжна вимога-доручення є комбінованим документом, який складається з двох частин. Верхня - вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) сплатити вартість поставленої йому за договором продукції, виконаних робіт, наданих послуг; нижня - доручення платника своєму банку про перерахування з його рахунку суми, яка проставлена у графі сума до оплати цифрами та прописом. Платіжна-вимога доручення заповнюється постачальником і надсилається безпосередньо покупцеві.

З метою гарантованої прискореної доставки вимог-доручень платникам рекомендується передавати їх у комплекті розрахункових та відвантажувальних документів за поставлену, передбачену договором (угодою), продукцію, виконані роботи та надані послуги. В окремих випадках, якщо постачальник має спеціальний до-говір з банком і обслуговується одним банком чи філією, ці послуги може здійснювати банк, який обслуговує постачальника. У разі згоди оплатити платіжну вимогу-доручення платник заповнює нижню частину цього документа і здає його в обслуговуючий банк. У разі відмови оплатити вимогу-доручення мотиви відмови платник повідомляє безпосередньо постачальнику в порядку та строки, які зазначені у договорі. У договорі може передбачатись відповідальність платника за несвоєчасне подання платіжної вимоги-доручення в банк для оплати.

Платіжна вимога-доручення приймається банком до оплати в сумі, яка може бути оплачена за наявними коштами на рахунку платника або за рахунок кредиту. Порядок та строки подання платником у банк платіжної вимоги-доручення визначаються сторонами у договорі і банком не контролюються.

Вимоги-доручення можуть застосовуватися для здійснення попередньої оплати.

Розрахунки чеками

Чек є письмовим розпорядженням чекодавця банку, який веде його рахунок, оплатити чекодержателю вказану в чеку суму коштів. Чеки використовуються юридичними та фізичними особами при розрахунках. Не допускаються розрахунки чеками між фізичними особами. Допускається прийом чеків від юридичних осіб на перерахування коштів на вклади громадян на їх особові рахунки в банках на умовах, які визначені банком-емітентом або банком-кореспондентом. Бланки чеків та чекові книжки виготовляються за зразком, який затверджений Національним банком України, видаються банками-емітентами юридичним та фізичним особам, яким відкриті рахунки у банках.[20] Порядок їх використання передбачається угодами між банками з виконанням вимог розділу передбачених при розрахунках чеками. Строк дії чекової книжки встановлюється установою банку за погодженням з підприємством.

3 метою забезпечення платежів за чеками разом із заявою на видачу чекової книжки надається платіжне доручення для депонування коштів на окремому рахунку чекодавця.

Чек має бути пред'явлений чекодержателем в установу банку протягом 10 днів з моменту його заповнення, не враховуючи день його запевнення. Якщо після закінчення строку день пред'явлення чека в банк припадає на неробочий день, тоді останнім строком визнається наступний робочий день. Після закінчення зазначеного строку чек банком не приймається.

Чек завіряється підписом чекодавця або його представника в момент здійснення оплати (вручення чека одержувачу). Право чекодавця на доручення підпису своєму представнику повинно бути передбачено його статутом. У разі, якщо чек завіряється представником, на чеку робиться напис За дорученням.

Установи банку не несуть відповідальності перед чекодавцями за оплату з їх рахунків чеків, які підписані особами, не уповноваженими на це чекодавцями.

Не можна підписувати чек до здійснення платежу.

Виписаний для оплати чек при поданні його банку одержувача повинен бути завірений підписом службових осіб чекодержателя та його печаткою, що підтверджує факт одержання товару або надання послуг.

Після перевірки правильності складання реквізитів чеків та реєстру банк зараховує кошти на рахунок чекодержателя на підставі реєстру чеків і залишає у себе перший примірник цього реєстру. Чек, погашений штампом банку чекодержателя, разом з дебетовим авізо і одним примірником реєстру чеків надсилається в банк чекодавця. Банки зобов'язані приймати від клієнтів чеки і інкасувати їх у ті банки, які обслуговують чекодавця. В цьому випадку кошти на рахунок пред'явника чека можуть бути зараховані тільки за умови отримання їх із банку-емітента чека. Тобто чек пересилається банку платника.

Розрахунки акредитивами

Акредитив є грошовим зобов'язанням банку, яке видається ним за дорученням клієнта на користь його контрагента за договором, за яким банк, що відкрив акредитив (банк-емітент), може здійснити постачальнику платіж або надати повноваження іншому банку здійснювати такі платежі на умовах пред'явлення їм документів, які передбачені в акредитиві.

В банку покупця або постачальника можуть відкриватися такі акредитиви: покриті (депоновані в банку постачальника або в банку платника); непокриті (гарантовані). Акредитиви бувають відзивні та безвідзивні.

Постачальник може достроково відмовитися від використання акредитива, якщо це передбачено умовами акредитива. Акредитив може відкриватися для розрахунків тільки в одним постачальником. Строк дії та порядок розрахунків за акредитивом встановлюється у договорі між платником і постачальником.

Для одержання коштів за акредитивом, депонованим у банку постачальника, постачальник, який відвантажив товари, подає реєстр рахунків та передбачені умовами акредитива документи в обслуговуючий банк до закінчення строку дії акредитива. Виконуючий банк повинен ретельно перевірити подані постачальником документи на предмет відповідності всіх умов акредитива і в разі порушення хоча б однієї з умов виплати за акредитивом не проводити про що він інформує сторони.

Списання коштів з позабалансового рахунку Акредитиви до оплати в банку-платника здійснюється на підставі отриманих від банку-постачальника реєстру рахунків та доданих до них товарно-транспортних документів.

У разі використання акредитива, депонованого у банку-платника, виплати постачальнику за акредитивом здійснюватимуться у банку постачальника на підставі отриманих від постачальники реєстру рахунків з відповідними документами.

Не приймаються до оплати за акредитивом документи без зазначення в них дати відвантаження, номерів товарно-транспортних документів, номерів поштових квитанцій при відправленні товарів через підприємства зв'язку, номерів або дат приймально-здавальних документів та виду транспорту, яким відправлений вантаж після прийому товару представником покупця на місці у постачальника, якщо це передбачалось умовами акредитива.

Розрахунки векселями.

Вексель - це цінний папір, складений з дотриманням суворо встановлених правил і містить нічим не зумовлену обіцянку сплатити визначену суму (звичайний вексель) або нічим не зумовлену пропозицію сплатити визначену суму (переказний вексель). Вексель виписують на спеціальних бланках, які мають необхідний ступінь захисту.

Звичайний (простий) вексель виписує і підписує сам боржник.

Переказний вексель (тратту) виписує і підписує кредитор (трасант) і він є наказом боржникові (трасату) про оплату у визначений строк певної суми грошей третій особі. Передавальний напис (індосамент), який роблять на зворотній стороні векселя або на прикладеному до нього аркуші, засвідчує право передачі власності на вексель до іншої особи (ремітента). Індосамент може не зазначати особи, на користь якої він зроблений або він може складатися з одного підпису індосанта (бланковий індосамент). Гарантувати платіж (повністю або частково) за переказним векселем можна за допомогою аваля. Аваль - це вексельна запорука юридичної особи (аваліста), як правило, банку, за якою вона приймає на себе відповідальність за виконання зобов'язань по векселю будь-якої із зобов'язаних сторін, векселедавця, індосанта, акцептанта. Аваль оформляють у вигляді гарантійного запису на векселі.[27]

Для обліку наявності та руху грошових коштів, що знаходяться на рахунках в банку, які можуть бути використані для поточних операцій слугує рахунок 31 Рахунки в банках. Порядок здійснення та оформлення операції на ньому регулюється Правилами Національного Банку України.

Рахунок 31 Рахунки в банках має такі субрахунки:

311 Поточні рахунки в національній валюті;

312 Поточні рахунки в іноземній валюті;

313 Інші рахунки в банку в національній валюті;

314 Інші рахунки в банку в іноземній валюті.

За дебетом рахунку 31 Рахунки в банках відображається надходження

грошових коштів, за кредитом - їх використання.[35]. Рахунок 31 Рахунки в банках кореспондує з наступними рахунками (табл.1.4).

У випадку необхідності суб'єкти підприємницької діяльності одержують готівку з власних рахунків у банку в межах наявних на них коштів на цілі, зазначені у чеку на отримання готівки. Для одержання коштів у касу на виплату заробітної плати підприємства повинні складати касові заявки, в яких вони повідомляють установу банку про строки виплати заробітної плати. Банк задовольняє вимоги клієнтів на одержання готівки та не допускає видачі коштів на виплату заробітної плати раніше встановлених строків, за винятком окремих випадків.

Таблиця 1.4.

Типові проведення операцій по рахунках банку

Дебет 31 - кредит рахунків:
31 Рахунки в банках-передані гроші з каси в банк
50 Довгострокові позики - надійшла на поточний рахунок довгострокова позика
48 Цільове фінансування і цільові надходження - одержання цільового фінансування на будівництво із зовнішні джерел
373 Розрахунки за нарахованими доходами - отримані нараховані доходи по інвестиціях та інші
Кредит 31 - дебет рахунків:
31 Рахунки в банках- одержано з банку гроші в касу
641 Розрахунки за податками - податок на прибуток
685 Розрахунки з іншими кредиторами - оплачено чеком транспорті послуги
50 Довгострокові позики - погашено довгострокову позику з поточного рахунка та інші

Готівкова виручка - це сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) через їх каси, каси банків, інших фінансових установ, які надають послуги з переказу грошей, та підприємств поштового зв'язку. Вона не повинна перевищувати 10 тисяч гривень протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами.

Підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахунки (розрахункові операції) зі споживачами в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг за готівку, зобов'язані здійснювати такі розрахунки через належним чином зареєстровані реєстратори розрахункових операцій, якими є пристрої або програмно-технічні комплекси, в яких реалізовано фіскальні функції, та які призначені для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), проведенні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо [3].

Вся готівка понад суми встановлених лімітів підприємства повинна здаватися для зарахування на поточний рахунок у порядку і в строки, встановлені та узгоджені з установою банку, в якому відкрито поточний рахунок одним із наступних способів: до денних і вечірніх кас банківських установ; інкасаторам Національного банку України або установ комерційних банків до наступної здачі до банків;до об'єднаних кас при підприємствах для подальшої здачі до відповідних банківських установ. [43]

Гроші, здані до банку або інкасаторам, але не зараховані на поточний рахунок (до 24-ої години наступного дня), є грошовими коштами в дорозі.

В умовах ринкової економіки, для інвесторів, постачальників, кредиторів і акціонерів, що вклали свій капітал у розвиток підприємницької діяльності підприємства, стабільність підприємства має велике значення, адже це в інтересах самих акціонерів, кредиторів, постачальників, інвесторів, а також керівництва і працівників даного підприємства. Тому організація обліку грошових коштів завжди посідає перше місце.

Існують чинні правила перевірки обліку грошових коштів, тобто аудит обліку грошових коштів

Об'єкти перевірки операцій з руху готівки в касі можна згрупувати так (табл.1.5.):

Таблиця 1.5

Об'єкти перевірки операцій з руху готівки

№ пор.	Найменування рахунку	Найменування субрахунку
30	Грошові кошти та їх еквіваленти:
31	В національній валюті	301, 311, 313
32	В іноземній валюті	302, 312, 314

Джерелом інформації для перевірки обліку грошових коштів у касі можуть бути первинні документи з обліку грошових коштів, облікові регістри, акти інвентаризації касової готівки, Головна книга, бухгалтерські баланси, касова книга, звіт касира, прибуткові і видаткові касові ордери, відомість 1.1, виписки з банку.

Вивчення касових операцій найкраще робити в такій послідовності: перевірка дотримання касової дисципліни, перевірка записів в Касовій книзі і в звіті касира, правильність оформлення прибуткових і видаткових касових ордерів, інвентаризація готівки в касі.[31]

2. Облік грошових коштів

2.1 Документальне оформлення, первинний облік грошових коштів

Каса -- рахунок бухгалтерського обліку руху і наявності грошових коштів, наявних у підприємства.

При проведенні розрахунків одержувач платежу (продавець) зобов'язаний представити платнику (покупцю, замовнику) обліковий розрахунковий документ (податкову накладну, рахунок-фактуру, товарний чек, акт виконаних робіт, наданих послуг, акт чи закупівлі інші документи), що засвідчує факт покупки товару, виконання роботи, надання послуги.

Розрахунки наявними повинні здійснюватись з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів, касового чи товарного чека, квитанції, які б підтверджували здійснені платниками (покупцями, замовниками) витрати готівки.

Схему документального оформлення касових операцій подано на рис. 2.1.1.

Схема 2.1.1-- Схема документального оформлення касових операцій

Прийом готівки у касу

Грошові кошти, що надходять у касу підприємства, повинні вчасно й у повній сумі прибуткуватися. Відповідно до п. 2.10 Положення № 72 оприбуткування готівки в касу визначається як «здійснення підприємством обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень з оформленням даної операції у встановленому порядку прибутковим касовим ордером і відображенням у касовій книзі в день одержання підприємством готівкових коштів».

Таким чином, щоб наявні кошти вважалися оприбуткованими, необхідно оформити прибутковий касовий ордер, і зробити про це запис у касовій книзі. Причому прибутковий запис у касовій книзі не обов'язково робити відразу ж після виписки прибуткового касового ордера, вона може бути зроблена протягом робочого дня касира в день надходження коштів.

При проведення розрахунків наявними підприємств у сфері торгівлі, суспільного харчування і послуг із застосуванням РРО чи використанням РК оприбуткуванням є здійснення підприємством обліку готівки через РРО чи РК зі складанням у той же день на підставі розрахункових документів звітів КУРО й оформленням готівки у встановленому порядку прибутковим касовим ордером і відповідною записом у касовій книзі в день надходження коштів.

Зазначена послідовність оприбуткування також поширюється на відособлені підрозділи підприємств, що працюють у сфері торгівлі, суспільного харчування і послуг із застосуванням РРО чи використанням РК і самостійно здають у каси установ чи банку через інкасаторів отриманий чи наявний виторг.

При прийомі до касу грошових білетів і монет касири підприємств зобов'язані керуватися Правилами визначення платіжності банкнот і монет Національного банку України, затвердженими постановою Правління Національного банку України, від касову книгу і прибуткують готівка у своїх касах.

У випадку роботи підприємств у вихідні і святкові дні з застосуванням РРО чи використанням РК (за умови що бухгалтерія підприємства не працювала в дані годинник і дні) отримана підприємством за цей час готівка вважається оприбуткованої в його касі, якщо вона проведена через РРО і РК у день її фактичного надходження і не пізніше наступного робітника дня підприємства здана в його касу з оформленням у встановленому порядку прибутковим касовим ордером і відповідною записом у касовій книзі підприємства.

Зазначена послідовність оприбуткування також поширюється на відособлені підрозділи підприємств, що працюють у сфері торгівлі, суспільного харчування і послуг із застосуванням РРО чи використанням РК і не здійснюючі видаткові операції (виплати зв'язані з оплатою праці, витрати на відрядження і т.п.) і не ведучу касову книгу.

Прийом до касу коштів оформляється прибутковим касовим ордером, що підписується 31.03.99 №152. Оборотні пам'ятні і ювілейні монети, що є дійсними платіжними засобами, повинні прийматися в каси підприємств по їхньому номіналі без обмеження для усіх видів платежів.

Типова форма прибуткового касового ордеру затверджена наказом Мінстату України від 15.02.96 №51 і повинна застосовуватися всіма підприємствами.

При оформленні первинних документів відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Мінфіну України від 24.05.95 №88, необхідне заповнення всіх реквізитів. При заповненні прибуткового касового ордера в ньому варто вказати наступні реквізити:

– найменування підприємства, організації, у касу яких надійшли грошові відомості засоби;

– номер прибуткового ордера;

– дату його складання;

– кореспондуючий з рахунком 30 «Каса» рахунок бухгалтерського обліку, що використовується при відображенні господарської операції, оформлюваної цим прибутковим ордером;

– сума, на яку оформляється прибутковий ордер;

– код цільового призначення (по можливості);

– від кого і на якій підставі отримані кошти.

Прибуткові касові ордери і квитанції до них повинні заповнюватися бухгалтером тільки чорнильною чи кульковою ручкою, за допомогою друкарських машинок, комп'ютерних чи коштів іншими способами, що забезпечили б належну схоронність цих записів протягом установленого для збереження документів терміну.

У прибутковому ордері вказується документ, що служить підставою здійсненої господарської операції по прийому коштів (наприклад, авансовий звіт, чек, договір, накладна і т. д.).

Прибутковий ордер виписується в одному екземплярі. Особі, що здає кошти в касу, видається квитанція, завірена підписами головного бухгалтера і касира і печаткою підприємства. Прибутковий касовий ордер, по якому отримана готівка, додається до першого екземпляра звіту касира.

При прийомі готівкових коштів до каси підприємства необхідно мати на увазі, що з 01.01.2001 набрав сили Закон України «Про внесення змін у Закон України «Про застосування електронних контрольно-касових апаратів у сфері торгівлі, суспільного харчування і послуг» від 01.07.2000 № 1776-III) Відповідно до цього Закону «... реєстратори розрахункових операцій і розрахункових книжок не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва підприємствами, установами й організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі, суспільного харчування і послуг, у випадку проведення розрахунків у касах підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів і видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку...”.