Історико-біографічне дослідження життя та творчості українського астронома-аматора Леоніда Леонідовича Андренка

Размещено на http://www.allbest.ru

Історико-біографічне дослідження життя та творчості українського астронома-аматора Леоніда Леонідовича Андренка

М.А. Балишев, кандидат історичних наук, директор Центральний державний науково-технічний архів України

М.А. Balyshev, PhD (History), director

Central State Scientific and Technical Archives of Ukraine

THE UKRAINIAN AMATEUR ASTRONOMER LEONID ANDRENKO:

A HISTORICAL AND BIOGRAPHICAL STUDY OF THE LIFE AND WORK

The article is devoted to the study of the life and work of the amateur astronomer Leonid Andrenko, a well-known figure in the amateur movement to spread astronomical knowledge in 1920s--1930s. The results of the historiographical analysis revealed the absence of comprehensive studies devoted to the reconstruction of the full scientific biography of this amateur astronomer; in fact, the name of the scientist was lost for the history of science. The article's aim is to summarize the results of a comprehensive historical and biographical study of the life and work of Leonid Andrenko.

On the basis of archival records first introduced into scientific circulation and a review of his publishing activity, the milestones of his biography and phases of the research work were reconstructed; the full list of Leonid Andrenko's works that are a bibliographic rarity today was analyzed. The amateur astronomer collaborated mainly with leading European and American astronomical editions; most of his publications were of a popular science nature.

A review of Leonid Andrenko's research effort showed that his works pertained to observational and planetary astronomy, meteorological research, popularization of astronomical science. The amateur astronomer was concerned with a wide range of problems of world science and natural science, from the theoretical justification of the origin oflife in the Universe to solutions of cosmogonical problems or formation of theoretical foundations for the implementation of space travel.

Examples of communication between this amateur astronomer and famous scientists and public figures are given: VI. Vernadsky, M.O. Morozov, K.E. Tsiolkovsky, M.P. Barabashov, E.V Bachinsky, L.O. Tolstaya and others. The areas of Leonid Andrenko's creative effort are characterized, to demonstrate that he was a versatile and talented person working as a sculptor, an artist, a philosopher, a poet.

Keywords: Leonid Andrenko, amateur astronomer, astronomical observatory, astronomical society, ultra-telescope.

Стаття присвячена дослідженню життя і творчості вітчизняного астронома-аматора Леоніда Леонідовича Андренка, відомого діяча аматорського руху з розповсюдження астрономічних знань у 1920--1930-х роках. За підсумками проведеного історіографічного аналізу встановлено відсутність комплексних праць, присвячених відтворенню повної наукової біографії астронома-аматора, а його ім'я фактично втрачене для історії науки. Тому метою статті є узагальнення результатів комплексного історико-біографічного дослідження життя і творчості Л.Л. Андренка.

На підставі архівних документів, які вперше введено до наукового обігу, та аналізу публікаційної діяльності ученого висвітлено основні віхи його біографії та етапи науково-дослідної роботи; опрацьовано вичерпний перелік праць Л.Л. Андренка, які є бібліографічною рідкістю. Показано, що астроном-аматор переважно співпрацював з провідними європейськими та південноамериканськими астрономічними виданнями; більшість його публікацій має науково-популярний характер.

Проаналізовано науково-дослідницьку діяльність Л.Л. Андренка, який працював у сфері спостережної та планетної астрономії, метеорологічних досліджень, популяризації астрономічної науки. Ученого цікавив широкий спектр проблем світознавства та природознавства, від теоретичного обґрунтування виникнення життя у Всесвіті до вирішення низки космогонічних задач, навіть формування теоретичних підвалин здійснення космічних подорожей.

Наведено приклади комунікацій астронома-аматора з видатними ученими та громадськими діячами: В.І. Вернадським, М.О. Морозовим, К.Е. Ціолковським, М.П. Барабашовим, Є.В. Бачинським, О.Л. Толстою та ін. Визначено шляхи творчих пошуків Л.Л. Андренка,

показано, що він був усебічно розвинутою та талановитою людиною, працювавши також як скульптор, художник, філософ, поет.

Ключові слова: Л.Л. Андренко, астроном-аматор, астрономічна обсерваторія, астрономічне товариство, ультра-телескоп.

Вступ

астроном андренко учений

Відомий латинський вислів per aspera ad astra 1, який традиційно застосовують для відображення складного наукового шляху вченого, повною мірою стосується і постаті Леоніда Леонідовича Андренка (1903--1967). Астроном-аматор, який завжди прагнув вивчати небо, пройшов тернистий шлях і по життю, і до зір. В історії радянської астрономії є достатньо прикладів, коли вчені, які зробили свої перші кроки у науці в аматорських гуртках, проходили складний шлях до визнання і надалі успішно реалізувалися у науці.

Але існує і низка відомих прикладів, коли жага до утвердження науковим співтовариством відбувалася через фальсифікацію дослідницьких результатів. Загальновідомим прикладом такого «шляху» є діяльність небесного механіка М.М. Воронова (1912--?), який увійшов до історії астрономії за так званою «справою Воронова». Упродовж 1932--1934 рр. цей молодий астроном опублікував низку результатів власноруч проведених досліджень рухів малих планет (Пандори та ін.) з урахуванням абсолютних збурень від Юпітера, Сатурна та інших планет до третього порядку збурюючих мас. Після цього він став дуже відомим в астрономічному світі, отримав запрошення працювати в Головній астрономічній обсерваторії в Пулково, увійшов до складу радянської делегації в Міжнародному астрономічному союзі та ін. Однак незабаром з'ясувалося, що його обчислення є лише талановитим підтасовуванням, -- Воронов зізнався у підробленні формул, був звільнений і «зник» із горизонтів астрономічної науки [1, с. 100]. Зважаючи на це деякі відомі історики астрономії називали Воронова «астрономічним Остапом Бендером» [2, с. 215].

Але науковий та життєвий шлях Л.Л. Андренка, який вважав себе фізиком, астрономом, винахідником, філософом, поетом, художником, скульптором -- і взагалі був дуже обдарованою людиною у різних напрямах мистецтв, -- є набагато складнішим і дуже заплутаним. Мабуть, саме тому відомості про цю непересічну особистість, яка вільно володіла вісьмома мовами, листувалась або особисто спілкувалась з академіками В.І. Вернадським та М.О. Морозовим, винахідником та ученим К.Е. Ціолковським, художниками М.О. Волошиним та К.С. Петровим-Водкіним, видатними громадськими діячами Є.В. Бачинським та О.Л. Толстою, підтримувала стосунки з переважною більшістю провідних радянських астрономів (українських і російських) періоду 1930-х років, фактично втрачені для сучасної історії науки.

Особливість наукової та творчої діяльності Л.Л. Андренка полягала в тому, що всі без винятку її напрями (астрономічні спостереження, філософські праці, винаходи, художні етюди, скульптурні композиції та ін.) він неодмінно виконував у тісному тандемі разом із дружиною -- А.В. Андренко- Буханцевою (1902--1968).

Аналіз досліджень і публікацій. Проведений історіографічний аналіз свідчить не тільки про відсутність комплексного дослідження, спрямованого на відтворення повної наукової біографії Леоніда Леонідовича Андренка, а й про перебування імені ученого у фактичному інформаційному вакуумі. Серед нечисленних публікацій, де згадується його прізвище або діяльність, необхідно відзначити довідник «В.І. Вернадський і Україна: з листування», де у відповідній статті проаналізовано листування Андренка (та його дружини) з академіком В.І. Вернадським [3], та біографічний нарис [4], підготовлені автором статті; також публікацію С.І. Усувалієва [5], в якій представлено стислі біографічні відомості про Андренка, що повторюють факти з попередньої публікації [4].

Новизна отриманих результатів. Уперше в історіографії досліджено наукову біографію українського астронома-аматора Л.Л. Андренка, проаналізовано вичерпний перелік його праць. Автором доопрацьовано матеріали власних історико-наукових публікацій, присвячених висвітленню нових фактів із наукової біографії Андренка. На основі архівних документів, які вперше вводяться до наукового обігу, реконструйовано повну біографію ученого, представлено підсумки його дослідницької роботи.

Метою статті є узагальнення результатів комплексного історико-біографічного дослідження життя і творчості Леоніда Леонідовича Андренка.

Методи викладення та джерельна база

Застосовано спеціальні методи -- історико-біографічний, історико-хронологічний, ретроспективний та методи джерелознавчого аналізу, які дали змогу комплексно дослідити новий фактографічний матеріал. Опрацьовано значну джерельну базу з фондів низки вітчизняних та іноземних архівних установ: архіву Науково-дослідного інституту астрономії Харківського національного університету (ХНУ) імені В.Н. Каразіна (розділ «Науково-дослідна робота Харківської астрономічної обсерваторії» (1922--1937 рр.) Архів Науково-дослідного інституту астрономії ХНУ імені В. Н. Каразіна (1922--1935).; Державного архіву Харківської області (фонд «Харківська міська управа за 1941--1943 рр.», фонд «Карні справи громадян, репресованих позасудовими органами м. Харкова та Харківської області)» Державний архів Харківської області (1931--1943), ф. Р-2982, оп. 4, спр. 983, 101 арк.; ф. Р-2982, оп. 6, спр. 54, 178 арк; ф. Р-6452, оп. 3, спр. 852, арк. 209.; Державного архіву Львівської області (фонд «Львівське окружне староство губернаторства Дистрикту Галичини (1941--1944)» Державний архів Львівської області (1943), ф. Р-24, оп. 3, спр. 313, 75 арк.; Бібліотеки рідкісних книг та рукописів Колумбійського університету, м. Нью-Йорк (колекція документів Бахметєвського архіву російської та східно-європейської культури) Columbia University Library, Rare book & Manuscript Library, USA, «Leonid Leonidovich Andrenko Papers» (1908--1956), 29 items, 32 p.; Бібліотеки МакОдрум (архівні та спеціальні колекції) Карлтонського університету, м. Оттава (приватна документальна колекція українського політичного і церковного діяча Є.В. Бачинського (1885--1978) McOdrum Library, Archives & Special Collections, Carlton University, Canada (1943--1948), OCLC: (OCoLC) 313580371 «The Batchinsky Collection», 65 p.; Державного архіву землі Баден-Вюртемберг, м. Зігмарінген (особовий фонд Франца Келлера (1875-- 1950), ректора, почесного громадянина міста Зігмарінген) Landesarchiv Baden-Wurttemberg, Germany (1903--1947), Abt. Staatsarchiv Sigmaringen: Dep. 1, t. 6--7, nr. 228, «Akten 201 Dr. Leonid Andrenko», 57 s.; Національного архіву у м. Нью-Йорк (колекція документів про прибуття пасажирів у порт Нью-Йорк (за період 1820--1957) The National Archive at New York City, USA, «New York Passenger Arrival Records» (1820-- 1957), record-image_3QS7-994K-D2FV; архіву Російської академії наук, м. Москва (особові фонди: академіка В.Л. Комарова (ф. 277), академіка В.І. Вернадсько- го (ф. 518), академіка М.О. Морозова (ф. 543), ученого та винахідника К.Е. Ці- олковського (ф. 555) Архів Російської академії наук (1924--1941), ф. 277, оп. 3, спр. 138, 7 арк.; ф. 277, оп. 4, спр. 249, 2 арк.; ф. 518, оп. 3, спр. 42, 6 арк.; ф. 518, оп. 3, спр. 43, 10 арк.; ф. 543, оп. 1, спр. 323, 3 арк.; ф. 543, оп. 2, спр. 287, 1 арк.; ф. 543, оп. 3, спр. 12, арк. 46--99.; ф. 543, оп. 4, спр. 55, 56, 57, 58, 59, 60; ф. 543, оп. 5, спр. 2, 5, 6; ф. 555, оп. 2, спр. 24, 45, 96; ф. 555, оп. 4, спр. 51, 552.; архіву Науково-інформаційного центру «Меморіал», м. Санкт-Петербург («Справа товариства аматорів світознавства» (ф. к-1) Архів Науково-інформаційного центру «Меморіал», Санкт-Петербург (1931), ф. к-1, оп. 1, «Справа товариства аматорів світознавства», № 22, 2 арк.; № 24, 27 арк. Архів Російської академії наук (1924--1925), ф. 543, оп. 4, спр. 57, арк. 1..

Викладення основного матеріалу та обговорення результатів. Леонід Леонідович Андренко народився 31 березня 1903 р. у м. Золочів Харківської губернії у родині відомого земського лікаря-ветеринара Харківського повіту Л.В. Андренка. Родина Андренків володіла власним будинком у центральній частині Харкова (пров. Мордвинівський, буд. 4) [6, с. 374]. Батько Леоніда Андренка, який працював ветеринарним лікарем другої дільниці Харківського повіту, займався просвітницькою діяльністю та мав низку друкованих праць, присвячених окремим питанням ветеринарії та тваринництва (понад десять публікацій) [7, с. 21].

Закінчивши у 1920 р. Першу Харківську чоловічу гімназію, цього ж року Леонід Андренко вступив до астрономічного відділення фізико-матема- тичного факультету Вільної академії теоретичних знань (на яку було перетворено Харківський університет). Пізніше він пригадував: «З ранніх років мене цікавило питання про існування небесних тіл, на що мене передусім ''наштовхнули" чудові твори мого ”вчителя“ -- Каміля Фламмаріона...» 11, Тут і далі переклад із російської мови зроблено автором статті. У 1921 р., після створення на базі Академії теоретичних знань Харківського інституту народної освіти (ХІНО), Андренко став студентом його фізико- математичної секції, а згодом перейшов до геолого-географічної [4, с. 24].

З 1922 р. юнак почав системно відвідувати Харківську астрономічну обсерваторію, брав участь у наукових засіданнях кафедри астрономії; хоча, за його власним зізнанням, в обсерваторію він уперше звернувся ще у 1917 р., навчаючись у гімназії. Тоді Андренко запропонував університетським астрономам до обговорення низку власних гіпотез про наявність «хімічного життя» на інших планетах (зокрема Венері), які у подальшому намагався розвивати. Він згадував: «Я ще неодноразово звертався до наших харківських астрономів з приводу одного такого “припущення”, але далеко “не прихильне” їхнє ставлення, зрештою, розхолодило мене...» Архів Російської академії наук (1924--1925), ф. 543, оп. 4, спр. 57, арк. 39..

Але це цілком зрозуміло, оскільки на той час в університетській обсерваторії працювали видатні «класичні» астрономи: представник всесвітньо- відомої династії астрономів Струве -- проф. Л.О. Струве (1858--1920) [8] та відданий послідовник Пулковської астрометричної школи проф. М.М. Єв- докимов (1868--1941) [9].

Під час навчання у ХІНО проявився літературний талант Андренка: з 1923 р. він співпрацював з великою кількістю (близько 30) журналів, до яких писав популярні статті. Незабаром ця діяльність стала приносити солідні, як на студента, гонорари.

У 1924 р. Л. Андренко вступив до астрономічного гуртка при Всеукраїнському соціальному музеї імені Артема, взяв участь у створенні «Народної обсерваторії» при ньому [10, с. 20]. Інший учасник гуртка, у подальшому відомий радянський художник Г.С. Меліхов (1908--1985), згадував: «У липні 1924 р. до гуртка записався у його члени Андренко, студент ХІНО, який мав дуже довге волосся.» Архів Науково-дослідного інституту астрономії ХНУ імені В. Н. Каразіна (1924)..

З листопада 1924 р. студент Андренко розпочав наукове спілкування через листи з відомим революціонером-народником академіком М.О. Морозовим (1854--1946) Архів Російської академії наук (1924--1940), ф. 543, оп. 1, спр. 323, 3 арк; ф. 543, оп. 2, спр. 287, 1 арк.; ф. 543, оп. 3, спр. 12, арк. 46--99; ф. 543, оп. 4, спр. 55, 2 арк.; ф. 543, оп. 4, спр. 56, 10 арк.; ф. 543, оп. 4, спр. 57, 41 арк.; ф. 543, оп. 4, спр. 58, 41 арк.; ф. 543, оп. 4, спр. 59, 27 арк.; ф. 543, оп. 4, спр. 60, 26 арк.. Основна мета звернення молодого ученого -- прохання написати передмову до книги «Розмаїття Життя у Всесвіті», підготовленої ним у цей період, а також допомогти у її виданні у Ленінграді, оскільки чотири основні харківські видавництва відмовилися її друкувати Архів Російської академії наук (1924--1925), ф. 543, оп. 4, спр. 57, арк. 11--13..

У цей період Андренко також видав низку популярних брошур: «Серед планет» (1924) [11], «Вода у природі» (1925) [12], «Життя та смерть небесних світил» (1925) [13], «Юний астроном» (1925) [14], «У царстві радіо» (1925) [15]; постійно виступав із доповідями на засіданнях аматорів астрономії у Харкові (наприклад, на тему «Про роботу Російського товариства аматорів астрономії» та ін.) 17. Цікавими є коментарі співробітників Науково-дослідного інституту імені К.А. Тимірязєва на зазначені публікації Андренка, які проаналізували тематичну літературу «з неживої природи» за період 1917--1925 рр. Зробивши висновок стосовно брошури «Серед планет» («Книжку псують догматичність викладу, наукові неточності та категоричність тверджень там, де сучасний стан науки не дає ще права на таку категоричність...») і книжки «Життя та смерть небесних світил», науковці зауважили, що робота є цікавою, але її «прикрим недоліком є догматичний характер викладу..» [16, с. 117].

Улітку 1925 р. Л. Андренко, виконуючи завдання «геолого-географічно- го характеру» в Криму, відвідав Карадазьку біологічну станцію імені ТІ. Вяземського Московського товариства випробувачів природи Архів Науково-дослідного інституту астрономії ХНУ імені В. Н. Каразіна (1924--1925). Архів Російської академії наук (1924--1925), ф. 543, оп. 4, спр. 57, арк. 27..

Восени цього ж року акад. М.О. Морозов запросив випускника ХІНО Л.Л. Андренка на роботу до очолюваного ним Петроградського Наукового інституту імені П.Ф. Лесгафта; упродовж 1926--1931 рр. Андренко працював там на посаді наукового співробітника астрономічного відділення [3, с. 25].

Згідно зі звітами інституту, він взяв активну участь у науково-дослідній роботі закладу, наприклад, присвяченій проблемі перевірки та встановлення дат історичних подій астрономічним шляхом. Зокрема, Андренко долучився до підготовки рукопису дуже неоднозначної семитомної роботи М.О. Морозова «Христос. Історико-астрономічне дослідження» (1924-- 1930); розробляв теоретичну тему про можливі умови гіпотетичних форм життя на інших планетах Сонячної системи; здійснював спостереження Марса та Юпітера (зміна деталей на поверхні планет) в інститутській обсерваторії, а також відпрацьовував цю тему під час відрядження до університетської обсерваторії Харківського інституту народної освіти [17, с. 175--176].

З 1925 р. Л.Л. Андренко підтримував дружні та ділові зв'язки з відомим письменником і поетом М.О. Волошиним (1877--1932), який захоплювався ідеями розвитку астрономії; з ним астроном-аматор познайомився під час геологічної експедиції на гору Карадаг у Криму [18, 19]. Як відомо, у будинку-дачі Волошина у Коктебелі постійно збиралася творча радянська інтелігенція, літературна та художня богема. Андренка було прийнято до цього елітного закритого клубу; він навіть отримав у місцевих завсідників прізвисько «Лесик» [19, с. 354, 540]. Серед інших астроном-аматор познайомився там з К.С. Петровим-Водкіним. Через кілька років саме Андренко виступив ініціатором і поручителем прийняття відомого художника до членів Французького астрономічного товариства [19, с. 336].

Зазначимо, що у цей період Л.Л. Андренко активно працював над програмою з досліджень Місяця [20]; Юпітера [21]; вивчав «оптичну імлу» на Венері [22]; спостерігав Марс під час опозиції 1926 р. [23].

Члени «Товариства друзів і аматорів астрономії», м. Харків, 1927 р. Другий ряд (сидять): у центрі В.В. Каргер, голова товариства. Третій ряд (стоять): четвертий зліва Л.Л. Андренко

Джерело: Науково-дослідний інститут астрономії ХНУ імені В. Н. Каразіна

У травні 1926 р. Л.Л. Андренка обрано дійсним членом Французького астрономічного товариства (Society Astronomique de France). До того ж він зробив дуже багато для розвитку аматорської астрономії у Харкові: за його поданням багато харків'ян долучилися до прогресивних ідей, отримавши членство цього товариства. У 1927 р. Андренко отримав пам'ятні золоту та срібну медалі Французького астрономічного товариства (за популяризацію ідей Товариства та активний збір членських внесків) [24]. Впливовий радянський журнал «Weekly News Bulletin», який видавався Всесоюзним товариством культурних зв'язків із закордоном на різних мовах, опублікував інформацію про нагородження Л. Андренка, астронома ленінградського Інституту імені П.Ф. Лесгафта [25].

Завдяки активній організаторській діяльності влітку 1927 р. Андренка також запросили до співробітництва адміністрація Міжнародного інституту метафізики у Парижі (Institut Metapsychique International de Paris) та керівництво Міжнародної біокосмічної асоціації (Association Internationale Biocosmique, Paris), оскільки астронома-аматора було обрано її постійним членом [26]; також він співпрацює з Народним астрономічним товариством Тулузи та астрономічним товариством при Ліонській обсерваторії Архів Російської академії наук (1927--1929), ф. 543, оп. 4, спр. 59, арк. 16..

Цього ж року Л.Л. Андренко став дійсним членом Російського товариства аматорів астрономії, відділення Місяця та планет [27, с. 10], брав участь у роботі Комісії гіпнології та біофізики при Інституті мозку імені академіка В.М. Бехтерева у Ленінграді. З 1927 р. Андренко перебував у науковому листуванні з низкою закордонних астрономів -- членами Міжнародної біокосмічної асоціації Х. Комасом Солою (Іспанія); А. Еррерою (Мексика); Ф. Кабралем (Домініканська республіка) та ін. Архів Російської академії наук (1927--1929), ф. 543, оп. 4, спр. 57, арк. 20.

У подальшому Л.Л. Андренко не припиняв зв'язків з астрономічним гуртком при Всеукраїнському соціальному музеї імені Артема, який обов'язково відвідував при кожному приїзді до Харкова. Завсідникам цього товариства аматорів астрономії особливо запам'яталися декілька доповідей Андренка, які він презентував у січні 1927 р., зокрема на теми «Життя на інших світах з іншим хімічним складом», «Про можливі форми життя у Всесвіті (про людей смарагдово-зеленого кольору)» та ін. Архів Науково-дослідного інституту астрономії ХНУ імені В. Н. Каразіна (1927). На думку доповідача, який, імовірно, був добре обізнаним із творчістю та ідеями Г. Уеллса (1894) та вміло їх інтерпретував, на інших світах цілком можливе існування невуглецевих форм життя на основі кремнію. Доповіді Л.Л. Андренка викликали тоді жваві дебати... Зазначимо, що й через сто років у астронома-аматора та його теорій знайшлася б аудиторія, оскільки, як відомо, і сьогодні альтернативна біохімія допускає, що для розвитку позаземного життя цілком можлива заміна вуглецю кремніем.

З травня по серпень 1927 р. в Харківській астрономічній обсерваторії Л. Андренко виконав спостереження (та замальовки) Венери і комети Понс-Віннеке, спостерігав сонячне затемнення у липні 1927 р., виконував метеорологічні спостереження, досліджував атмосферні оптичні явища Архів Російської академії наук (1927--1929), ф. 543, оп. 4, спр. 59, арк. 9..

Зауважимо, що ще з 1924 р. Л. Андренко цікавився різними аспектами кінематографії. У 1927--1928 рр. він взяв активну участь у роботі Кінокомі- тету, організованого відділом історії та теорії театру Державного інституту історії мистецтв (Ленінград). На відкритих засіданнях кіносекції Андренко представив п'ять доповідей -- більше ніж будь-хто зі штатних співробітників, наприклад, на тему «Про кінозйомки в інфрачервоних та ультра-фіоле- тових променях») [5, с. 208], опублікував низку тематичних статей. Виступи та публікації Андренка були присвячені популярному викладу технічних питань кінематографу та проблемам науково-популярного кіно («культур- фільму»). У звіті про діяльність кіносекції та Кінокомітету Інституту історії мистецтв цього періоду його визначено як «наукового співробітника з астрономії, фахівця з культурфільму» [5, с. 221].

У березні 1928 р. Л.Л. Андренко розпочав наукове листування з К.Е. Ці- олковським (1857--1935) Архів Російської академії наук (1928--1935), ф. 555, оп. 4, спр. 51, 70 арк.. Цей творчий тандем кореспондентів швидко перетворився на взаємний «обмін» науковими ідеями та взаємодопомогу щодо їх реалізації. «Все, що я друкував, я завжди поспішав йому надіслати», -- написав Андренко родині вченого після його смерті Архів Російської академії наук (1928--1935), ф. 555, оп. 4, спр. 51, арк. 57. Архів Російської академії наук (1928--1935), ф. 555, оп. 4.. Під впливом ідей Ціол- ковського він став найвідданішим учасником Ленінградської ініціативної групи Комітету з утворення Інтернаціонального Інституту міжпланетних сполучень у Парижі (1928). У складі нового об'єднання з амбітною назвою «Товариство мандрівників Всесвіту» Андренко взяв діяльну участь в організації у Москві масштабної «Виставки міжпланетних сполучень», на якій експонувалися моделі ракет К.Е. Ціолковського, М.І. Кибальчича, Роберта Годдарда, Германа Оберта та інших інженерів, а також були представлені позаземні та футуристичні експозиції [28, с. 88].

Упродовж семи років (1928--1935) Ціолковський надіслав Андренку понад 50 брошур (не менш ніж 30 найменувань). Зазначимо, що в Архіві Російської академії наук (в особовому фонді К.Е. Ціолковського) та Архіві Колумбійського університету, Нью-Йорк (колекція документів Л.Л. Андренка) зберігається значна архівна колекція листування між Ціолковським та Анд- ренком за цей період 25> Columbia University Library, Rare book & Manuscript Library, USA, «Leonid Leonidovich Andrenko Papers» (1908--1956), 29 items, 32 p..

Як активний популяризатор астрономічних знань, Андренко виступив одним із ініціаторів створення планетарію у Ленінграді (1928). Він увійшов до спеціально створеного організаційного комітету, який діяв під егідою Ленінградського державного університету. Головою цього комітету було обрано відомого астронома, почесного члена АН СРСР проф. С.П. Глазенапа (1848-- 1937), а Андренко виконував обов'язки відповідального секретаря [29].

У цей період у виданнях «Bulletin de la societe astronomique de France» («L'Astronomie») та «Gazette Astronomique» астроном-аматор друкує серію повідомлень: про роботу Московської народної обсерваторії [30], проходження Марса перед Юпітером у липні 1928 р. [31], землетрус на території України [32], однорідність життя у Всесвіті [33], оптичні порушення під час спостережень Венери, покриття Марса Місяцем у березні 1929 р., відкриття бюсту К. Фламмаріону у Ленінграді та ін. А до останньої події Андренко долучився безпосередньо і як скульптор, створивши погруддя видатного французького астронома [34].

У 1928 р. Л.Л. Андренко розпочав наукове листування з академіком В.І. Вернадським (1863--1945). Звертаючись до Вернадського, Андренко просив його посприяти публікації його статті «Invariante de la Vie Universelle etEternelle» Інваріантність вселенського і вічного життя. у збірнику «Известия Академии наук СССР», але безрезультатно. Перша редакція цієї статті була підготовлена автором ще у 1924 р., а впро- довж 1927--1930 рр. -- надрукована в різних інтерпретаціях у європейських популярних виданнях «La vie Universelle. Bulletin trimestriel de L'Association Internationale Biocosmique» (Франція) та «Revista de la Sociedad Astronomica de Espana y America» (Іспанія). У 1929 р. Андренко об'єднав ці матеріали у брошуру під назвою «La diversite du principe vital dans l'Univers immetabilite de la vie Universelle et Eternelle», яка вийшла друком у Ленінграді Архів Російської академії наук (1928--1932), ф. 518, оп. 3, спр. 43, арк. 2, 9--10..

Улітку 1930 р. за направленням Наукового інституту імені П.Ф. Лесгафта Андренко відбув для виконання спостережень до Сімеїзського відділення Головної астрономічної обсерваторії. Але відрядження мало невтішні результати: «...мої роботи з дослідження Сатурну та Венери, -- писав він до Ленінграда, -- не знаходять жодного співчуття серед місцевих астрономів, зайнятих офіційними програмними роботами типової академічної обсерваторії...» Архів Російської академії наук (1930--1940), ф. 543, оп. 4, спр. 60, арк. 8..

На початку 1931 р. вийшла друком друга редакція брошури Л.Л. Анд- ренка «L'Uniformite de la vie dans l'univers» Рівномірність життя у Всесвіті., яка відкривалася передмовою аматора астрономії, італійського професора філософії та літератури А. Цук- ка (до першої редакції цієї праці було вміщено передмову К.Е. Ціолковсько- го). Французький астрономічний журнал «Bulletin de l'Association francaise d'observateurs d'etoiles variables» Різноманітність життєвого принципу, незмінність універсального і вічного життя у Всесвіті. тоді повідомив: «У цій роботі автор узагальнив усі попередні дослідження, опубліковані у різних наукових журналах у Європі та Південній Америці за період 1924--1931 рр., доповнивши роботу сучасними астрофізичними даними. Автор розвиває у своїй книзі ідею загальної єдності органічного життя у Всесвіті» [35].

Але спроби надрукувати цю працю у радянських видавництвах були невдалими, хоча Андренко посилався в ній на роботи відомих радянських учених, наприклад, видатного фізика, почесного члена АН СРСР проф. О.Д. Хвольсона (1852--1934), навіть консультувався з ним. Ось цитата з листа проф. Хвольсона: «Наведена Вами фраза дійсно зустрічається десь у моїх творах, але, на жаль, незважаючи на тривалі пошуки, мені не вдалося її знайти. На цей час я навряд чи вважаю її вірною через замкнутість світу в собі. Притому вона висловлена мною випадково і не має жодного стосунку до Вашої ідеї про існування організованої матерії без вуглецю. Не дивно, що Вашу роботу не береться надрукувати жоден видавець.» Columbia University Library, Rare book & Manuscript Library, USA, «Leonid Leonidovich Andrenko Papers» (1908--1956), item 4, p. 17.. У подальшому Андренко пригадував, що за порадою О.Д. Хвольсона він написав дві статті (за матеріалами брошури), які були надруковані у популярних виданнях у Бельгії, Іспанії, Італії, Франції та Південній Америці трьома мовами та привернули увагу міжнародної спільноти аматорів астрономії 33.

У цей період Андренко вивчав метеорні потоки, виконав мікрометричні вимірювання кільця Сатурна, спостерігав комету Вілька, разом із дружиною проводив системні спостереження зодіакального світла та попелястого світла Місяця, вивчав Меркурій, проаналізував результати власних спостережень Марса (під час протистояння 1926 р.). У 1930 р. за сукупністю виконаних робіт, зважаючи на його досягнення у галузі спостережної астрономії, Андренко був удостоєний нагороди Чеського астрономічного товариства (Прага) 34.

У грудні 1930 р. батька Л.Л. Андренка, який на той час працював завідувачем ветеринарного управління Харківської міськради, було заарештовано як учасника контрреволюційної шкідницької організації (за ст. 54-7 КК [Карного кодексу] УСРР). У березні 1931 р. судовою трійкою при колегії ДПУ [Державного політичного управління] УСРР йому винесено ухвалу про розстріл із заміною вироку позбавленням волі з утриманням у концтаборі терміном 10 років із відбуванням покарання у Запорізькій сільгоспколонії Columbia University Library, Rare book & Manuscript Library, USA, «Leonid Leonidovich Andrenko Papers» (1908--1956), item 5, p. 21. Landesarchiv Baden-Wurttemberg, Germany (1903--1947). Abt. Staatsarchiv Sigmaringen: Dep. 1, t. 6--7, nr. 228, «Akten 201 Dr. Leonid Andrenko», 57 s. Державний архів Харківської області (1931), ф. р-6452, оп. 3, спр. 852, арк. 209. Архів Науково-інформаційного центру «Меморіал», Санкт-Петербург (1931), ф. к-1, оп. 1, «Справа товариства аматорів світознавства», № 22, 2 арк.; № 24, 27 арк. Архів Науково-інформаційного центру «Меморіал», Санкт-Петербург (1931), ф. к-1, оп. 1, «Справа товариства аматорів світознавства», № 22, 2 арк.; № 24, 27 арк. [36, с. 179].

На початку 1931 р. органи ОГПУ [Об'єднаного державного політичного управління] сфабрикували справу проти керівників і членів Російського товариства аматорів світознавства [37]. У лютому 1931 р. «за участь у контрреволюційному угрупованні» серед інших було заарештовано і Л.Л. Андренка. Причиною цього він сам вважав розповсюдження філософських ідей французького астронома Каміля Фламмаріона та літературну і наукову роботу за кордоном. Але у матеріалах карної справи містилось більш розлоге звинувачення: за активну участь у роботі гуртка, діяльність якого зводилась до вивчення питань «ясновидіння», «перевтілювання» та «читання думок». Зі свідчень Л.Л. Андренка: «Визнаю, що я входив до гуртка, який займався питаннями містики; робота цього гуртка зосереджувалася переважно на питаннях “яснобачення”, так званого “перевтілення” та “читання думок”. Для чого ми й робили відповідні досліди. В основному місцем для дослідів слугували приватні квартири учасників гуртка, причому маю відзначити, що кожен із членів бував не на всіх дослідах, але так чи інакше, зазвичай на дослідах були присутні усі члени гуртка...» 36.

Виїзною сесією Колегії ОДПУ 12 квітня 1931 р. за звинуваченням у контрреволюційній діяльності (ст. 58-11 КК РСФРР) Л.Л. Андренка було засуджено на три роки вільного поселення з відбуттям покарання у Східному Сибіру 37.

З травня 1931 р. Андренко відбував покарання в Іркутському ізоляторі, де почав працювати в клубі «з культурно-просвітницької частини». Під час заслання він продовжував астрономічні дослідження в Іркутському гідрометеорологічному інституті (за його ініціативою там було побудовано астрономічну вежу) Архів Російської академії наук (1932), ф. 555, оп. 4, спр. 51, арк. 68., зокрема спостерігав повне місячне затемнення 26 вересня 1931 р., досліджував Сатурн [38, c. 44].

Дружина і мати Л.Л. Андренка зверталися із клопотаннями до усіх можливих інстанцій, у тому числі неодноразово писали листи академіку М.О. Морозову з проханням втрутитися у справу на підтримку Андренка. В Архіві Російської академії наук зберігся лист і самого астронома-аматора, в якому він особисто благав Морозова про допомогу: «.. .Врятуйте мене, дорогий учитель, не стільки для мене самого, але для тих близьких нам наукових ідей, яким я -- я це відчуваю -- міг би ще так багато надати <...> Благаю Вас, підтримати і, якщо це Вас не обтяжить, особисто передати Калініну клопотання перед ВЦВК [Всесоюзним центральним виконавчим комітетом] про моє помилування, а також перед Ароном Сольцем, який очолює Комісію приватних амністій у Ленінграді (на Троїцькій вулиці), куди моя дружина також надіслала клопотання про помилування або принаймні про пом'якшення вироку. Ви багато можете зробити своєю особистою апеляцією і тим самим врятувати мене від загибелі та психічного розладу, який підкрадається до мене з кожним днем. Віритиму і житиму надією, що Ви це зробите.» Архів Російської академії наук (1931), ф. 543, оп. 4, спр. 60, арк. 17--18..

У результаті восени 1931 р. Л.Л. Андренка було достроково звільнено за особистим клопотанням академіка М.О. Морозова (а реабілітовано лише у вересні 1989 р. посмертно) Архів Науково-інформаційного центру «Меморіал», Санкт-Петербург (1931), ф. к-1, оп. 1, «Справа товариства аматорів світознавства», № 22, 2 арк.; № 24, 27 арк..

Після повернення у листопаді 1931 р. до Харкова він безуспішно намагався влаштуватися на роботу: до Київської астрономічної обсерваторії, потім -- обсерваторії Інституту П.Ф. Лесгафта у слободі Борисівці (Курська область); у 1932 р. -- до Одеської астрономічної обсерваторії, де (за свідченням Андренка) її тодішній директор, видатний астроном академік О.Я. Орлов (1880--1954) «лише посміявся і вказав на двері» Архів Російської академії наук (1928--1935), ф. 555, оп. 4, спр. 51, арк. 53..

Андренко також намагався влаштуватися на роботу до Харківської астрономічної обсерваторії, але марно: там він навіть презентував декілька доповідей на тему дослідження Венери, але можливість проведення ним спостережень була під забороною Архів Науково-дослідного інституту астрономії ХНУ імені В. Н. Каразіна (1931--1935).. Його наполегливість призвела до швидкого і значного погіршення стосунків з харківськими астрономами. Згадуючи ці дні, Андренко зазначав: «Поки я перебував у Харкові, гнаний недостойною купкою місцевих астрономів, я міг займатися лише теоретичним розробленням питань...» Архів Російської академії наук (1930--1940), ф. 543, оп. 4, спр. 60, арк. 25..

У цей період у Харкові Л.Л. Андренко продовжував лекційну та публікаційну діяльність, спрямовану на пропаганду астрономічних знань: проводив радіолекції на Всеукраїнському радіо, виступав із популярними лекціями на тему міжпланетних подорожей в «одноденних домах відпочинку» (без оплати за харчування), у «Будинку червоної армії». Його лекції переважно опиралися на матеріали праць К.Е. Ціолковського Архів Російської академії наук (1928--1935), ф. 555, оп. 4, спр. 51, арк. 50. Архів Російської академії наук (1928--1935), ф. 555, оп. 4, спр. 51, 70 арк..

Водночас він опублікував значну кількість тематичних повідомлень у європейських журналах аматорів астрономії (зокрема, цикл публікацій у популярному іспанському журналі «Revista de la SociedadAstronomica de Espana y America»). Але постійної роботи, як репресованому, Л.Л. Андренку знайти не вдавалося. Зважаючи на неодноразові клопотання Андренків їхню родину у ці складні часи фінансово підтримував К.Е. Ціолковський, який надсилав у Харків грошові перекази 45, Columbia University Library, Rare book & Manuscript Library, USA, «Leonid Leonidovich

Andrenko Papers» (1908--1956), item 5, p. 20..

У 1932--1933 рр. Л.Л. Андренко відновив листування з академіком В.І. Вернадським. Основним лейтмотивом нової каденції спілкування стали численні прохання написати передмову або надати відгук до його монографічної праці «Життя у Всесвіті», яку астроном-аматор підготував у цей період та активно просував. Також він просив посприяти рецензуванню зазначеного рукопису книги в Академії наук СРСР Архів Російської академії наук (1928--1939), ф. 518, оп. 3, спр. 43, 10 арк.. Андренко писав Вернадському: «.Щоб Ви не висловили з приводу мого улюбленого дітища -- Ваша думка буде для мене однаково дорогою і цінною. Оскільки мені здається, що в основній точці зору ми цілком збігаємося з Вами...» Архів Російської академії наук (1928--1939), ф. 518, оп. 3, спр. 43, арк. 2.. Але, як слідує з архівних документів, академік В.І. Вернадський відмовив Андренку у його клопотаннях Архів Російської академії наук (1928--1939), ф. 518, оп. 3, спр. 43, 10 арк..

Надалі, зважаючи на наростання конфлікту на професійних теренах з університетськими астрономами в Харкові та їхню корпоративну позицію, Л.Л. Андренко фактично припинив лекційну діяльність. У серпні 1933 р. А.В. Андренко, дружина астронома-аматора, повідомляла академіку В.І. Вернадському стосовно чоловіка: «Він, викинутий за борт життя з березня місяця 1933 р., терпить поневіряння, знущання від кількох наукових ворогів, які його зацькували. Вам це має бути зрозумілим. Перебиваючись з води на хліб, змушений стояти на ринку, розпродаючи власне барахло, аж до олівців та грамофонних платівок, -- він надірвав своє молоде і без того слабке здоров'я.» Архів Російської академії наук (1932--1933), ф. 518, оп. 3, спр. 42, арк. 6..

Також подружжя Андренків звернулося за допомогою до К.Е. Ціолков- ського, який писав у відповідь: «Я захоплююся енергією та успіхами Леоніда Леонідовича, але сам я безсилий і нічим вам допомогти не можу. Ви помилилися у мені і моєму значенні: ані зв'язків, ані жодного впливу я не маю. Моє становище нічим не відрізняється від вашого...» Columbia University Library, Rare book & Manuscript Library, USA, «Leonid Leonidovich Andrenko Papers» (1908--1956), item 2, p. 5..

Слід звернути увагу на різноплановість наукових інтересів астронома- аматора в цей період: він спостерігав часткові місячні та сонячні затемнення (у вересні 1932 р., березні та серпні 1933 р., січні 1935 р.), досліджував міжпланетні сцинтиляції, пропонував впровадження проєкту одночасних спостережень за планетами професійними астрономами та аматорами астрономії, за результатами власних досліджень виготовив карту Меркурія, проводив системні дослідження Місяця і планет (Венери, Сатурна, Юпітера), спостерігав комети, вивчав активність Сонця та спостерігав часткове сонячне затемнення у серпні 1933 р., досліджував попелясте світло Місяця та вивчав Плеяди.

У 1934 р., у зв'язку із перенесенням столиці України до Києва і переміщенням державних органів і редакцій центральних видань, Л.Л. Андрен- ко втратив можливість заробітку навіть на літературній ниві. Цього ж року за ухвалою ВУЦВК [Всеукраїнського центрального виконавчого комітету] термін покарання батька Андренка було скорочено наполовину і невдовзі він повернувся додому (Л.В. Андренко був посмертно реабілітований у 1959 р.) [36, с. 180].

На початку 1935 р. Л.Л. Андренко звернувся до Нарком осу УСРР зі скаргою на те, що адміністрація Харківської астрономічної обсерваторії категорично відмовлялася від співпраці з ним. До звернення він додав резюме, солідний перелік власних закордонних публікацій та клопотання від Наукового інституту імені П.Ф. Лесгафта. Розглянувши представлені документи, Наркомос зобов'язав ректорат ХДУ імені О.М. Горького вплинути на адміністрацію університетської обсерваторії. В результаті у березні 1935 р. Л.Л. Андренка прийняли на посаду молодшого наукового співробіт- ника-обчислювача Харківської астрономічної обсерваторії, але вже через кілька місяців звільнили Архів Науково-дослідного інституту астрономії ХНУ імені В.Н. Каразіна (1935)..

При цьому адміністрація обсерваторії також офіційно звернулася до Секції наукових співробітників Наркомосу УСРР із клопотанням захистити університетську обсерваторію від діяльності «аматора Андренка». А фінальною крапкою в їхніх взаємовідносинах стало звернення голови Всеукраїнського товариства культурних зв'язків із закордоном до директора Харківської астрономічної обсерваторії проф. М.П. Барабашова (1894--1971) з проханням надати оцінку «науковим роботам харківського астронома Л. Андренка», оскільки той намагався надсилати рукописи власних праць до європейських видань, використовуючи Всесоюзне товариство культурних зв'язків із закордоном та його українське відділення. Ось цитата з відповіді проф. Барабашова: «Астрономічні роботи Андренка -- це лише статті аматора астрології, яким по суті й є Андренко, про жодну серйозну наукову роботу Андренка з астрономії нам не відомо» Архів Науково-дослідного інституту астрономії ХНУ імені В.Н. Каразіна (1935)..

З архівних документів, де представлено спілкування Л.Л. Андренка з академіком М.О. Морозовим, нам відомі певні подробиці тих подій. Зокрема, астроном-аматор достатньо упереджено та суб'єктивно повідомляв про ситуацію, яка відбувалася: «Склалося надзвичайно кошмарне становище з місцевими “астрономами”, де проти мене ось вже два роки лютує злісне і невимовне цькування, вир брехні й гидоти <.. .> Боротьба йде з невеликою купкою астрономів, які киплять злістю проти мене і тепер жорстоко мстяться за те минуле, коли я, запрошений Вами зі студентської лави, відірвався від Харкова та потрапив до співробітників Інституту імені П.Ф. Лесгафта. За це я терплю зараз немилосердне цькування, спрямоване проти мене у звіриному обличчі директора обсерваторії М.П. Барабашова і цілої плеяди поплічників, носіїв чистої, світлої та прекрасної, і такої благородної науки -- Астрономії <...> Усі ці астрономи, очолювані Барабашовим, користуючись положенням “людей на місці” та моєю беззахисною самотністю, витворяють усе негідне і звірине, щоб мене добити, зовсім знищити та стерти з астрономічного поля.» Архів Російської академії наук (1935), ф. 543, оп. 4, спр. 58, арк. 42--43..

Зауважимо, що Л.Л. Андренко також звертався з проханням про працевлаштування до колишнього харків'янина, видатного астрофізика проф. Б.П. Герасимовича (1889--1937), який очолив у 1933 р. Головну астрономічну обсерваторію в Пулково. У цій ситуації його розрахунок, імовірно, будувався на суттєвих особистих протиріччях, що існували на той час між проф. М.П. Барабашовим та Б.П. Герасимовичем. Але останній, за спогадами Ан- дренка, категорично відмовився з ним розмовляти Архів Російської академії наук (1935), ф. 543, оп. 4, спр. 58, арк. 43..

Наполегливі благання Л.Л. Андренка про допомогу в працевлаштуванні в Київській або Одеській астрономічній обсерваторії, адресовані академіку М.О. Морозову, у 1936 р. нарешті дали результат: Морозов звернувся до Наркома освіти України В.П. Затонського (1888--1938) з відповідним проханням і справа зрушила з місця. Проте до класичних університетських обсерваторій Андренко не потрапив зважаючи на категоричну позицію їхніх астрономів, тому за розпорядженням Наркомосу УСРР восени 1936 р. він очолив Другу астрономічну обсерваторію в Одесі -- першу у місті народну аматорську обсерваторію Landesarchiv Baden-Wurttemberg, Germany (1903--1947), Abt. Staatsarchiv Sigmaringen: Dep. 1, t. 6--7, nr. 228, «Akten 201 Dr. Leonid Andrenko», 57 s..

Про цю подію повідомили декілька європейських популярних видань з астрономії. Зокрема журнал «Revista de la Sociedad Astronomica de Espana y America» (Барселона) розмістив таке повідомлення: «Цього року директором Другої астрономічної обсерваторії в Одесі, СРСР, було призначено Леоніда Андренка, полум'яного прихильника нашої роботи. Андренко удостоїв нас внесками в астрономічний журнал та пожертвуванням у нашу бібліотеку» [39]. В Одесі Л.Л. Андренко спостерігав Венеру, Сатурн і Місяць, досліджував змінну зорю гамму Кассіопеї, вивчав покриття Марсом та Венерою зір бети Скорпіона та дельти Риб, здійснював моніторинг сонячної активності (плями).

Зазначимо, що у цей час його наукова діяльність отримала за кордоном дещо іншу оцінку. Зокрема, у тому ж 1936 р. Андренка обрано Почесним членом Штутгартської обсерваторії (Німеччина), у 1937 р. -- за успішну діяльність на теренах астрономічної науки його нагороджено Почесним дипломом Грецького астрономічного товариства, відзнакою Чеського астрономічного товариства (Прага), французьким «Орденом академічних пальм» (як «офіцера Академії») Landesarchiv Baden-Wurttemberg, Germany (1903--1947), Abt. Staatsarchiv Sigmaringen: Dep. 1, t. 6--7, nr. 228, «Akten 201 Dr. Leonid Andrenko», 57 s..

У період великого терору 1937--1938 рр. діяльністю астронома-аматора зацікавилися органи НКВС [Народного комісаріату внутрішніх справ], але йому вдалося уникнути покарання. Натомість у передвоєнні роки він зазнав ще більш принизливого переслідування від колег-астрономів за власні «наукові погляди» та «оригінальні винаходи», аж до спроб повної заборони його діяльності як псевдонаукової Архів Російської академії наук (1924--1940), ф. 543, оп. 4, спр. 55, 2 арк.; ф. 543, оп. 4, спр. 56, 10 арк.; ф. 543, оп. 4, спр. 57, 41 арк.; ф. 543, оп. 4, спр. 58, 41 арк.; ф. 543, оп. 4, спр. 59, 27 арк.; ф. 543, оп. 4, спр. 60, 26 арк..

Упродовж цього періоду астроном-аматор опублікував понад 25 статей та повідомлень у журналах «Astronomische Nachrichten», «Природа», «Popular Astronomy», «Gazette Astronomique», «Bulletin de la societe astronomique de France (L'Astronomie)» та ін. Особливо слід вказати на публікації 1940 р., присвячені створенню нового оптичного інструмента, який автор назвав «ультра-телескоп»: ці праці особливо обурили професійних астрономів [40]. У цей час Л.Л. Андренко писав академіку М.О. Морозову про свої творчі пошуки: «...Ще під час мого перебування в Інституті П.Ф. Лесгафта я намагався застосовувати і “ясновидіння”, і ебонітові лінзи; я збивався на хибні дороги, але приваблива мета переслідувала мене: і я продовжував шукати і досягати її.» Архів Російської академії наук (1939), ф. 543, оп. 4, спр. 60, арк. 24..

У березні 1940 р. Л.Л. Андренко звернувся до Головної астрономічної обсерваторії в Пулково з пропозицією випробувати його винахід на великому пулківському рефракторі. За підсумками цих «комунікацій» пулковські астрономи звернулися до Одеського управління народної освіти з пропозицією «...раз і назавжди припинити псевдонаукову діяльність директора Другої астрономічної обсерваторії Одеси, зняти його з роботи, а обсерваторію -- закрити; також направити до директора обсерваторії психіатра, щоб переконатися стосовно його душевного стану...» Архів Російської академії наук (1941), ф. 277, оп. 4, спр. 249, арк. 1..

Після цього до обсерваторії дійсно прибув видатний одеський психіатр, директор міської психіатричної лікарні Л.І. Айхенвальд (1873--1954), який умовив Л.Л. Андренка провести літо в одному з місцевих будинків відпочинку і влаштував його там. За цей час для розслідування його псевдонаукової діяльності в астрономічній обсерваторії Одеського державного університету було створено авторитетну комісію під керівництвом її директора проф. К.Д. По- кровського (1868--1944), до якої також увійшли: астроном-теоретик проф. М.М. Михальський (1886--1942), відомий своїми роботами у галузі динамічної астрономії; видатний астрометрист проф. М.М. Євдокимов (1868--1941), колишній директор астрономічної обсерваторії Харківського державного університету; проф. С.Д. Чорний (1874--1956), колишній директор астрономічної обсерваторії Київського університету, фахівець у галузі небесної механіки.

За клопотанням Одеського відділення Всеросійського астрономо-гео- дезичного товариства до роботи комісії також долучився директор астрономічної обсерваторії Київського держуніверситету проф. С.К. Всехсвят- ський (1905--1984). Комісія вивчила діяльність астронома-аматора і дійшла висновку: «Діючи з великою наполегливістю, оперуючи науковими термінами, які вживалися для впливу на нефахівців, Андренко розвив широку антинаукову діяльність, спрямовану на обман радянських громадян та дискредитацію радянської науки, як у СРСР, так і за кордоном» Архів Російської академії наук (1941), ф. 277, оп. 3, спр. 138, арк. 2..

Практичним підсумком роботи комісії стала відозва до усіх партійних органів Одеси, до яких Л.Л. Андренко неодноразово звертався за підтримкою, у тому числі фінансовою, з рекомендацією щодо заборони його діяльності. Крім того, Одеський радіокомітет, міські наукові спільноти, а також усі друковані видання (місцеві в Одесі й центральні журнали «Наука і життя», «Вісник знання», «Природа» та ін.), які до того друкували матеріали Другої Одеської обсерваторії, категорично відмовили її директорові у співпраці. Зважаючи на це публікації обсерваторії починають виходити у закордонних популярних виданнях («Gazette Astronomique», «PopularAstronomy» та ін.).

З приводу переслідування у лютому 1941 р. Л.Л. Андренко навіть звернувся з листом до Президента Академії наук СРСР академіка В.Л. Комарова (1869--1945), у якому висловив прохання «втрутитися в усі гоніння, у всі ті неприпустимі цькування, які ведуться наді мною та моїми винаходами; що Академія наук СРСР надасть неупереджену і справедливу оцінку моїм працям та винаходам <...> а також усіляку моральну та матеріальну допомогу для подальшого удосконалення та реалізації моїх приладів та ви- находів!», наполягаючи на проведенні експертної оцінки його винаходів особисто академіком С.І. Вавиловим (1891--1951). До листа додавався пакет матеріалів, основу якого склав рукопис книги Л.Л. Андренка, що мав гучну назву -- «Завоювання світів». Сутність роботи зводилася до опису низки спроб винайдення Андренком різних пристосувань у галузі інструментальної оптики, основним (і найвдалішим на думку автора) з яких була певна оптична система. Процес її створення дуже поетично описано автором: «...після безсонної ночі, на холодній сирій зорі зимового дня -- 20 грудня 1939 р. -- народився ультра-телескоп.» Архів Російської академії наук (1941), ф. 277, оп. 3, спр. 138, арк. 4..