Підходи до формування визначення поняття "небесне тіло" у міжнародному космічному праві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет культури і мистецтв

Національний авіаційний університет

Підходи до формування визначення поняття «небесне тіло» у міжнародному космічному праві

К.А. Важна, к.ю.н.

Анотація

кримінальний міжнародний держава

Аналізуються міжнародно-правові документи та документи доктринального характеру, що містять характеристику або стосуються змісту терміну «небесне тіло»; визначаються підходи до формування визначення поняття «небесне тіло» з метою підвищення ефективності міжнародного космічного права.

Встановлення чіткого, ефективного та справедливого міжнародно-правового регулювання щодо освоєння космічного простору, дослідження і використання Місяця та інших небесних тіл є актуальною проблемою сьогодення. Це зумовлено тим, що науково-технічний і економічний розвиток деяких держав не лише дає змогу проводити дослідження космічного простору та небесних тіл, а також уможливлює ефективну розробку та експлуатацію природних ресурсів небесних тіл. Дані питання наукового, економічного характеру, а також інші питання, зокрема, політичні і військові, безпекові аспекти використання небесних тіл зумовлюють необхідність закріплення у позитивному міжнародному праві чіткого правового режиму небесних тіл.

Міжнародно-правовий режим - це система міжнародно-правових принципів і норм, що встановлюють порядок використання певної території, простору чи об'єкту, їх специфічні риси й характеристики. Міжнародно-правовий режим небесних тіл закладений у найзагальнішому вигляді Договором про принципи діяльності держав з дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, 1967 р. (далі - Договір про космос 1967 р.) і Угодою про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах, 1979 р. Такий міжнародно-правовий режим небесних тіл без сумнівів потребує подальшої розробки і деталізації.

У різноманітних міжнародних нормативно-правових актах (в т.ч. у двох вищенаведених документах) неодноразово вживається термін «небесне тіло», проте, жоден з нормативно-правових документів міжнародного космічного права (і міжнародного публічного права загалом) не містить ні визначення поняття терміну «небесне тіло», ні чіткого, або навіть орієнтовного, переліку ознак чи властивостей, за якими можна було б ідентифікувати небесне тіло. Міжнародно-правові документи не містять також будь-якої класифікації небесних тіл. Відсутність визначення поняття «небесного тіла» є серйозною прогалиною у сфері міжнародного космічного права, так як відсутність чіткого визначення даного поняття як мінімум ускладнює, якщо не унеможливлює встановлення чіткого і ефективного міжнародно-правового режиму використання небесних тіл, експлуатації їх ресурсів. Як вказує С.П. Малков, «таке існуюче на сьогоднішній день становище слід визнати істотною недоробкою, тому що дана прогалина у міжнародному космічному праві в найближчий час при подальшій активізації освоєння небесних тіл може стати причиною відмінності поглядів на одні й ті ж питання, що з неминучістю буде породжувати протиріччя, а можливо, й конфлікти». [3, с. 100]

На основі аналізу положень міжнародних нормативно-правових актів у галузі міжнародного космічного права, що стосуються змісту і характеристик небесних тіл, а також на основі дослідження доктринальних розробок з даного питання спробуємо окреслити основні характерні риси небесних тіл і, таким чином, окреслити можливий підхід до визначення поняття даного терміну.

У п. 1 ст. 1 Угоди про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах, 1979 р. (далі - Угода 1979 р.) вказується: «Положення цієї Угоди, що стосуються Місяця, застосовуються також до інших небесних тіл Сонячної системи, окрім Землі, за винятком тих випадків, коли вступають у силу конкретні правові норми стосовно будь-якого з цих небесних тіл». Згідно з п. 2 вказаної статті «посилання на Місяць (а отже, й інші небесні тіла відповідно до п. 1 ст. 1 - Важна К.А.) включають орбіти навколо Місяця або інші траєкторії польоту до Місяця або навколо нього». У п. 3 цієї ж статті вказується, що Угода «не застосовується до позаземних матеріалів, які досягають поверхні Землі природним шляхом». [5]

Аналіз п. 3 процетованої статті може привести до розуміння небесних тіл як будь-якої без винятків природної позаземної матерії, адже виходячи лише із змісту п. 3 ст. 1 Угоди 1979 р. небесні тіла можуть бути сприйняті як будь-яка речовина природного походження, що знаходиться у космічному просторі. На думку багатьох вчених, такий підхід до розуміння небесного тіла не є правильним. [3, с. 100-101] З іншого боку, якщо розглянути п. 1 і п. 2 ст. 1 Угоди 1979 р., то можна прийти до іншого висновку про те, що під небесним тілом слід розуміти природні утворення, що повинні бути порівнюваними, тобто родовими поняттями аналогічними або близькими Місяцю і Землі.

Науково-дослідницькі роботи у галузі астрономії під загальним терміном «небесне тіло» дають розуміння достатньо широкого переліку об'єктів - видів небесних тіл, а саме: планети (тверді тіла, що не мають здатності самостійно випромінювати світло і обертаються по орбіті навколо зірки; наприклад, Земля, Марс, Юпітер тощо), супутники планет (тверді тіла, що обертаються по орбіті навколо планет; наприклад, Місяць обертається навколо Землі), астероїди (невеликі тверді тіла або планети розміром в діаметрі від 30 м до 30 км і більше), метеорні тіла (невеликі тверді тіла, розміром в діаметрі від 2 до 20 м), комети (ядро або тверда частина яких може мати 1 км в діаметрі), міжпланетний пил, міжпланетний газ. Всі перечислені об'єкти відносяться астрономами до категорії небесних тіл. [3, с. 102-104] Проте, виникають сумніви щодо того, чи можемо ми відносити всі названі об'єкти до небесних тіл і у розумінні міжнародного космічного права.

Дану проблематику досліджували багато вчених. Цікавою, на нашу думку, є позиція російського юриста-міжнародника Г.П. Жукова. Ще до прийняття Договору про космос 1967 р. вчений вказував на необхідність градації всієї позаземної речовини, що знаходиться у космічному просторі, з метою диференціації правового режиму такої речовини. Вчений зазначав, що «принципи космічного права повинні в рівній мірі поширюватися на всі небесні тіла, придатні для освоєння і використання». У своєму визначенні поняття «небесного тіла» юрист зазначає, що виходячи з міжнародних документів «під небесними тілами маються на увазі природні космічні тіла певної величини з твердою поверхнею». Що ж стосується «мікрометеоритів, метеоритів дрібних розмірів, а також комет, то вони з точки зору міжнародно-правового регулювання з великою впевненістю можуть бути віднесені до космічного простору». [2, с. 228]

Угорський вчений Д. Гал у своїй праці вказує, що з точки зору космічного права до небесних тіл слід відносити Місяць і планети, їх супутники, астероїди (або планетоїди), що «придатні для посадки космічних кораблів з екіпажем або без екіпажу, мають природне походження і не можуть бути зрушені зі своєї небесної орбіти». Вчений вважає, що «з точки зору космічного права, до небесних тіл слід віднести лише ті астероїди, які придатні для посадки, хоча з астрономічної точки зору всі астероїди, безсумнівно, є небесними тілами».

Інтерес становить визначення небесного тіла, вироблене в 1964 р. Робочою групою, створеною в рамках Міжнародного інституту космічного права з урахуванням тексту Договору про космос 1967 р.: «Небесними тілами за змістом Договору про космос є всі природні об'єкти в космічному просторі у межах Сонячної системи, використання яких державою або групою держав не повинно змінити їх природних орбіт або їх поглинути». [3, с. 104-107]

У підручнику за редакцією К.К. Гасанова і Д.Д. Шалягіна «під природними небесними тілами розуміються самі небесні тіла, що є природніми незаселеними космічними утвореннями, що рухаються по постійних орбітах і придатні для освоєння і використання». [4]

С.П. Малков у своїй праці дає наступне визначення небесного тіла: «під небесним тілом розуміється придатний для освоєння і використання природний об'єкт природного походження, що знаходиться в космічному просторі на орбіті навколо Сонця, або на орбіті навколо іншого, більшого за розмірами небесного тіла, що володіє достатньою гравітацією, необхідною для обладнання на даному природному об'єкті або на його орбіті населеної космічної станції». Таким чином, на думку вченого, під таке визначення правового поняття небесного тіла не підпадатимуть дрібні, що не володіють достатньою гравітацією астероїди, а також метеорні тіла, комети, які, як вважає С.П. Малков, необхідно віднести до природних ресурсів космічного простору. Так, вчений наполягає на необхідності проведення відмінності і розмежування астрономічного і правового поняття небесного тіла. У звязку з цим С.П. Малков пропонує всю матерію чи речовини природнього походження, що знаходяться в космосі, розділити на дві групи: небесні тіла і природні ресурси космосу. [3, с. 104-107, 113-114]

Таким чином, на основі аналізу міжнародних нормативно-правових документів та наукових доктринальних робіт, вважаємо, що серед основних характеристик (ознак) небесного тіла слід виділити ніступні: 1) це повинно бути тверде тіло; 2) природнього космічного походження: 3) не повинно міняти природньої орбіти і траєкторії руху внаслідок людської діяльності; 4) повинно бути застосовним для освоєння і використання; 5) повинно бути застосовним для посадки космічних суден з екіпажем чи без екіпажу.

Із зазначених ознак випливає ще одна характеристика небесного тіла - доволі великий розмір такого твердого тіла.

Слід сказати, що деякі вчені ставлять під сумнів доцільність виділення у визначенні поняття небесного тіла характеристики, згідно з якою небесне тіло не повинне міняти своєї природньої орбіти внаслідок людської діяльності, вказуючи, що з подальшим прогресом науки і техніки людство зможе змінювати орбіти небесних тіл все більшого розміру.

Необхідно відзначити також, що серед юристів немає єдиної думки щодо питання про астероїди і їх можливе використання. Самі по собі ці тіла становлять великий інтерес і з економічної, і з правової точки зору. Про використання їх для потреб людства було багато написано. [3, с. 105, 107]

Висновки

Прийняття у позитивному міжнародному космічному праві визначення небесного тіла відкриє шлях до подальшого розвитку та кодифікації у сфері міжнародного космічного права, насамперед, до класифікації небесних тіл і на основі цього до встановлення ефективного міжнародно-правового режиму їх використання і експлуатації їх природніх ресурсів. У визначенні небесного тіла потрібно окреслити наступні основні його ознаки: 1) це повинно бути тверде тіло; 2) природнього космічного походження: 3) не повинно міняти природньої орбіти і траєкторії руху внаслідок людської діяльності; 4) повинно бути застосовним для освоєння і використання; 5) повинно бути застосовним для посадки космічних суден з екіпажем чи без екіпажу; 6) повинно бути доволі великих розмірів.

Список літератури

1. Договір про принципи діяльності держав з дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, 1967 р. [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. - Режим доступу :http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_480

2. Жуков Г.П. Космическое право / Геннадий Петрович Жуков. - М. : Международные отношения, 1966. - 295 с.

3. Малков С.П. Международное космическое право : [Учеб. пособие] / С.П. Малков. - СПб. : СПбГУАП, 2002. - 344 с.

4. Международное право: [учебник] / [К.К. Гасанов и др.] ; под ред. К.К. Гасанова, Д.Д. Шалягина. - М. : ЮНИТИ-ДАНА: Закон и право, 2011. - 479 с. [Электронный ресурс] // Сайт электронной библиотеки. - Режим доступа :

http://www.irbis.vegu.ru/repos/11253/HTML/49.htm

5. Угода про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах 1979 р. [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. - Режим доступу :http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_482

Размещено на Allbest.ru