Космонавтика України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проект

на тему: «Космонавтика України»

Робота

учениці 10 класу

Котелівського НВК

Вакарчук Яни

2012 р.

Зміст

1. Космонавтика України

2. Розвиток космонавтики в Україні

3. Космонавти України

4. Космічна поезія

Висновки

Використана література

1. Космонавтика України

Космонавтика України -- це діяльність України в сфері надання космічних послуг та вся її діяльність пов'язана з космосом. Українські конструктори, вчені та науковці зробили значний внесок в розвиток світової космічної науки.

Саме на території нашої держави, та саме українськими вченими визрівали ідеї міжпланетних перельотів, та пророблялась теорія ракетної техніки. Українські підприємства зіграли й продовжують займати лідируючі позиції в світовій космонавтиці. Провідну роль в цьому грає Південний машинобудівний завод та КБ Південне в Дніпропетровську. Тут виготовлено понад 400 штучних супутників землі.

Космонавтика -- величезний каталізатор сучасної науки і техніки, що став за невидано короткий строк одним із головних рушіїв світового науково-технічного прогресу. Вона стимулює розвиток електроніки, матеріалознавства, машинобудування, обчислювальної техніки, енергетики і багатьох інших галузей народного господарства. Україна має півстолітній досвід космічної діяльності.

Космос для України це засіб інтеграції у світовий науковий простір. Це практичне використання для майбутнього України, телекомунікацій, природних ресурсів, пошуки корисних копалин, моніторинг лісів, земельних угідь та екологія. Космічні технології тепер служать народу України та людству в цілому.

Україна постійно працює над розвитком своїх проектів й створює нові Україна є і буде активним учасником реалізації космічних програм Європи та світу.

Радянський період

З моменту початку робіт над створенням ракет носіїв військового та цивільного призначення повсюдно використовувались ресурси України й підприємства постійно робили вагомий внесок в успіхи радянської космічної програми. Так, українські підприємства й організації «Комунар», «Арсенал», «Моноліт», Євпаторійський космічний центр брали участь у підготовці запуску першого штучного супутника Землі, виведеного на орбіту 4 жовтня 1957 року.

З початку 60-х років підприємства України почали розробку і виробництво систем керування, бортової автоматики й інших систем і приладів для космічних об'єктів і комплексів. 12 квітня 1961 року радянська модифікована міжконтинентальна балістична ракета Р-7, обладнана приладами підприємств «Комунар» і «Арсенал», вивела на навколоземну космічну орбіту першого в історії людства космонавта Юрія Гагаріна.

Успіхи підкорення космосу Радянським Союзом були б неможливі без українського конструкторського бюро «Південне». Саме на «Південному» розробляли космічні ракети разом із бойовими міжконтинентальними балістичними ракетами.

Діяльність конструкторського бюро «Південне» у сфері наукових досліджень почалася в 1961 році з розробки космічних апаратів «Метеор» і «Стріла». У 1962 році ракета-носій «Космос» вивела на орбіту перший супутник дніпропетровської розробки ДС-2, а в 1967 році ракетою-носієм «Космос» на орбіту був виведений орієнтований в атмосфері супутник «Космічна стріла».

Перші роки незалежності

Після розвалу СРСР, без'ядерній Україні балістичні ракети стали непотрібні. Реально постало питання в доцільності збереження такої затратної галузі машинобудування як космічна. Складна економічна ситуація в країні довела ситуацію коли потрібно було приймати рішення, оскільки галузь була на межі. На щастя політичної волі та здорового глузду вистачило для того, щоб зберегти цю високотехнологічну галузь. 29 лютого 1992 року, Указом Президента при Кабінеті Міністрів України було створено Національне космічне агентство України. Незважаючи на те, що після оголошення Україною без'ядерного статусу міжконтинентальні бойові ракети, розташовані на території України, знято з бойового чергування та демонтовано, а вітчизняний ракетно-космічний комплекс переорієнтовано виключно на мирні цілі, однак ще й досі чимало експертів називають «Південне» одним з лідерів світового бойового ракетобудування.

Особливо славиться Україна своїми автоматизованими системами для запуску апаратів в космос. Відсутність необхідності в перебуванні людей під час підготовки носія до запуску отримує високу оцінку навіть серед провідних спеціалістів світових ракетобудівних корпорацій.

Це відповідно спонукає їх до налагодження співпраці з нашими підприємствами. У 1995 році, приміром, «Південне» і виробниче об'єднання «Південмаш» спільно з партнерами зі США, Росії та Норвегії почали реалізацію проекту «Морський старт». Йдеться про використання плавучого космодрому. З платформи, розташованої у Тихому океані біля острова Різдва, почали здійснювати комерційні запуски. Українсько-російська ракета-носій «Зеніт-2» виводить на орбіту супутники зв'язку, розвідки тощо.

Сьогодні Україна відома на світовому ринку своєю космічною продукцією: ракетами-носіями «Зеніт-2», «Циклон-3», «Дніпро»; космічними апаратами «Січ» і «АУОС»; апаратурою стикування «Курс» для Міжнародної космічної станції; системами прицілювання ракет, апаратурою систем керування для космічних комплексів «Союз», «Прогрес», «Протон»; унікальними об'єктами наземної інфраструктури: радіотелескопом РТ-70, контрольно-коригувальними станціями для глобальних навігаційних супутникових систем, мережею спостережень геофізичних явищ. Космічна галузь стала однією з ключових галузей національної економіки, а космічна діяльність України є складовою частиною міжнародних зусиль з дослідження та використання космічного простору.

космонавтика наука міжнародний

2. Розвиток космонавтики в Україні

Україна -- визнана в світі космічна держава. Вона входить до п'яти провідних країн на ринку космічних послуг і технологій. До української ракетно-космічної галузі входять 40 підприємств. Провідним центром серед них є всесвітньо відоме конструкторське бюро «Південне» та виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод» у Дніпропетровську. Там створюють та серійно виробляють ракети-носії, космічні апарати, системи управління, орієнтації і траєкторних вимірювань. Великими досягненнями українських фахівців стало створення космічних апаратів «Січ-1», «Океан-О», «АУОС» та «Мікрон», ракетоносіїв «Зеніт-3SL», «Дніпро», «Циклон-3».

Досягнення України в ракетно-космічній галузі дозволили їй разом із США, Росією та Норвегією взяти участь у спільному міжнародному проекті «Морський старт» для запуску в Тихому океані космічних супутників різного призначення. Крім того, наша країна бере участь у міжнародних проектах створенні носіїв Antares та VEGA.

Україна, як справжня космічна держава має чималу кількість видатних творців та теоретиків космонавтики. Її вчені багато зробили для розвитку світової космічної науки. Зокрема, на Південному машинобудівному заводі в Дніпропетровську сконструйовано і виготовлено понад 400 штучних супутників землі. Великий внесок в освоєння космічного простору зробили такі видатні вчені країни, як С. Корольов, В. Челомей, М. Янгель, Ю. Кондратюк, В. Уткін.

Пілотована космонавтика

Перший космонавт України Леонід Каденюк здійснив свій політ 19 листопада 1997 року, у складі міжнародного екіпажу на американському космічному кораблі «Columbia». У цей час ведуться переговори про можливість польоту українського космонавта в якості члена піврічної експедиції на борт МКС за рахунок російської квоти [1]. На підготовку й політ потрібно потрібно - 130 млн. доларів. В перспективі такий політ можливий після 2013 року [2].

Крім того український носій Зеніт-2 в перспективі може використовуватися для пілотованих пусків, адже для цього він і проектувався. З підвищенням рівня надійності носія та з появою необхідності його можна в невеликі терміни пристосувати для цього завдання. У цей час ведеться робота над поліпшенням статистики пусків й відпрацюванням ракети.

Непілотована космонавтика

Непілотована космонавтика є значно більш розвинутою в нашій державі. Зараз Україна, як космічна держава підписала цілий ряд міждержавних угод. Зокрема, із Європейським космічним агентством, зі Сполученими Штатами Америки, з Російським космічним центром, з Китаєм, з Бразилією. Зараз діє така цікава програма, як морський старт, вона вже працює кілька років. Вже через рік запрацює програма, яка підписана з Бразилією, яка передбачає використання бразильського космодрому «Алкантара».

Україна є учасником найважливіших міжнародних переговорів в космічній галузі, включаючи Договір про принципи, які регулюють діяльність держав в дослідженні і використанні космосу, включаючи Місяць та інші небесні тіла (1967), і Угоду про створення спільного наукового і технологічного простору між членами СНД (1995). З часу свого створення ДКАУ підписала 38 міждержавних і міжвідомчих угод з 16 країнами. Нарешті, Україна є членом більшості міжнародних організацій у сфері космосу, таких як UNCOPUOS (Комітет ООН з мирного використання космічного простору), COSPAR (Світовий комітет з питань космічних досліджень), IADC (Координаційний міжвідомчий комітет з питань забруднення в космосі); вона також є дуже активним членом організацій з нерозповсюдження зброї масового ураження.

Нинішні проекти включають програму Наземний старт, Дніпро -- у співробітництві з Росією, Морський старт -- з США і Росією і проект Циклон-4 з Бразилією. Україна також брала участь в багатьох міжнародних науково-дослідницьких програмах, включаючи дослідження з питань космічної біології на станції Мир, вивчення магнітосфери з міжнародною програмою Інтербол і багато інших програм, що ще раз демонструє науковий, технологічний і промисловий рівень цієї країни.

3. Міжнародна співпраця

В силу історичних обставин Україна в космічній сфері постійно змушена кооперуватися з світовим співтовариством. Часом це гальмує її розвиток, але переважно саме це дозволяє розкривати її потенціал більш повно.

Україна-Росія

Найбільшим партнером України в космічній сфері є Росія. Це зумовлено історичними обставинами. Космічна промисловість створювалася в період коли кооперація між союзними республіками СРСР була нормальним явищем і це зумовило технологічну прив'язку української космічної галузі до Росії. В той же час існує й зворотня прив'язка Росії до України. В цілому технологічна співпраця в цивілізованому світі є явищем нормальним та закономірним. Останнім часом Росія скорочувала кількість програм за якими здійснюється співпраця, але це підштовхувало нашу державу до більш різновекторної міжнародної діяльності, що в свою чергу дає очевидні переваги.

Однак останнім часом можна прослідкувати й ряд позитивних моментів. На найближчі роки саме на українських ракетах-носіях Зеніт-3SLBФ буде триматися російська наукова програма -- всі російські наукові космічні апарати «Спектр» та АМС планують запускати саме цими носіями. Також Росія зацікавлена в подальшій модернізації носія Зеніт-3SL. В конструкції є запаси для зниження маси третього ступеня й відповідно є можливість збільшити масу корисного навантаження на 200--300 кілограм для доставки на геостаціонарну орбіту.

Крім того програма МАКС в випадку її реалізації одразу значно підтягне промисловість України в космічній та авіаційній сфері. Більше половини компонентів системи вироблятися може в Україні і лише один з ключових елементів системи космічний апарат виробляється в Росії. Але престижність проекту надзвичайна, оскільки подібного ще не створював ніхто в світі.

Україна - ЄКА

Україна нині віддає перевагу співробітництву з Європейською комісією та Європейською космічною агенцією в рамках першої європейської космічної програми, а також участі в програмах Аврора, Галілео (згадана вище), GMES та FLPP (майбутні пускові установки). Українські підприємства задіяні в програмі VEGA у співпраці з Фіат Авіа (Італія).

З іншого боку, повною мірою була реалізована Програма технічної підтримки Бістро-2 Європейської комісії, яка стосується забезпечення захисту права на інтелектуальну власність в рамках комерціалізації українських космічних технологій. Започатковано проект Бістро-3, який має на меті визначення механізмів маркетингу космічних технологій в цивільній сфері. ДКАУ бере участь у цьому проекті, що стосується його організаційних аспектів і правової підтримки.

Щодо програми Галілео, то угода між ЄС і Україною визначає багато галузей співробітництва: радіочастотний спектр; науково-дослідницька і навчальна; промислова діяльність; розвиток торгівлі і ринку; стандартизація, сертифікація регулятивні міри; безпека, відповідальність і відшкодування витрат. Угодою також передбачено створення спільних підприємств з метою реалізації програми, використання і розвитку послуг Галілео. В предмет угоди, крім того, входить захист прав інтелектуальної, комерційної і промислової власності у всіх сферах, що мають відношення до забезпечення і обслуговування програми Галілео для поліпшення співпраці у сфері виробництва.

ЄС і Україна домовляються також про співробітництво у питаннях вивчення і реалізації архітектури наземної системи і дійшли тимчасового порозуміння щодо поширення системи EGNOS на територію України, використовуючи наземну інфраструктуру, яка складається з українських станцій контролю.

Крім того, під час Салону в Ле Бурже в 2005 р. було підписано Угоду про стратегічну співпрацю між українським урядом та компанією EADS. Ця угода покриває 5 можливих галузей співробітництва: авіація, космос, оборона, нагляд за кордонами та безпечний зв'язок.

Нарешті, що стосується співробітництва між Україною і Європейською космічною агенцією (ЄКА), то слід відзначити, що створення робочої групи за ініціативою останньої відбулося дещо передчасно, позаяк для Агенції входження до неї України не виглядає наразі пріоритетним питанням.

В цей час провідні європейські аерокосмічні підприємства виявляють живий інтерес до співробітництва з Південмашем в космічних проектах майбутнього: пускові установки, супутники, космічні дослідження, гармонізація законодавства, виведення на орбіту тощо. Впродовж 2005--2010 років відбувалися чисельні зустрічі між представниками європейської космічної промисловості і Південмашу. Стало очевидно, що відсутність політичних угод між ЄКА і ДКАУ є перешкодою для широкоформатного співробітництва у космічній галузі між Україною і Європою.

Співголова спільної робочої групи Україна -- ЄС з космічних досліджень Хардвіг Бішофф визнає великі можливості України в галузі космічних досліджень і технологій і вважає, що наша країна знайде гідне місце в європейській космічній політиці та європейській космічній співпраці. За його словами, передусім йдеться про систему глобального моніторингу навколишнього середовища й безпеки -- GMES (Global Monitoring for Environment and Security). Х. Бішофф вважає, що навігаційна система Galileo, створювана в Європі, має охопити й територію України. За його словами, зараз тривають переговори про підключення України до створення такої європейської системи глобальної навігації, яка на відміну від американської системи GPS має цивільне застосування. Також великі можливості для співробітництва існують у сфері космічних наук, у секторі запуску космічних апаратів, вважає представник Єврокомісії. Він також визнає існування проблем на шляху космічного співробітництва. Одна з них полягає в тому, що українській стороні не так легко бути залученою до європейських науково-дослідних програм, а також до європейських консорціумів. «Ми з європейської сторони повинні надавати більше підтримки і давати більше ідей -- як інтегрувати українських вчених до великих проектів», -- вважає Х. Бішофф. Водночас він зауважив, оскільки отримання Україною членства в ЄКА потребуватиме чимало років, сторони можуть співробітничати прямо в рамках угоди про науково-технічне співробітництво між Україною та ЄС.

Особливих перешкод на шляху співпраці вчених України та Європи в космічній сфері не існує. «Ми добре розуміємо одне одного, наші інтереси збігаються, і головне, очевидно, знайти спільні цілі й рухатися до них разом», -- зазначив Е. Кузнєцов. За його словами, українська космічна галузь функціонує, і для неї не важко залучити іноземний капітал до цікавих і важливих проектів. Заступник гендиректора переконаний, що Україна братиме участь у глобальному проекті європейської навігаційної системи Galileo, що передбачає виведення в космос 30 супутників. «Вже сьогодні ми вкладаємо кошти в наукові проекти, маємо гарні напрацювання для прийому інформації із супутників системи Galileo. Маємо підготовлену наземну інфраструктуру, яка працюватиме в цій системі», -- сказав Е. Кузнєцов[3].

Як пояснив директор Харківського радіоастрономічного інституту НАН України, академік Олександр Коноваленко, йдеться про використання антени РТ-70 в Євпаторії для прийому сигналів телеметрії з європейських космічних місій далекого космосу типу «Марс-Експрес». Харківський інститут підписав контракт з ЄКА щодо реалізації цього року пілотного проекту випробування антенних засобів українського виробництва для супроводження космічних місій європейських держав. Якщо буде доведено, що антена є високоефективною, то така робота може стати буденною. Тоді за певним регламентом антену підключатимуть до прийому сигналів від космічних апаратів, сказав О. Коноваленко.

Як зазначив заступник гендиректора ДКАУ, Україна має перспективу для участі в космічному сегменті проекту Galileo. Якщо ми активно співпрацюватимемо в галузі науки, космічних досліджень, розробки нової техніки, електроніки й мікроелектроніки, ми зможемо зробити свій внесок й у створення цих космічних апаратів та вдосконалення існуючих наземних засобів, зазначив він.

До європейських космічних проектів залучається харківський ВАТ «Хартрон», що спеціалізується на виробництві космічних систем управління. Про це сказав директор із розвитку бізнесу англійської компанії НТА Джіангранде Барресі. Орієнтуватимуть на орбіті європейські супутники двигуни українського виробництва. У лютому ДКБ «Південне» підпише контракт з італійською компанією Avio на поставку 6 розгінних блоків РД-868Р протягом року для європейського ракети-носія VEGA, сказав начальник проектного сектора ДКБ «Південне» Олександр Животов. За його словами, ДКБ «Південне» протягом чотирьох років працювало над створенням унікального розгінного блоку -- рідинного ракетного двигуна 4-ї ступені носія VEGA -- РД-868Р з тягою 250 кг. Український конструктор зазначив, що європейці довго вибирали та взяли наш двигун, який є кращим з існуючих двигунів із подібною тягою та розмірністю. Багато представників української космічної галузі одностайні в необхідності активної співпраці з ЄС.

Україна - Бразилія

Україно-бразильська співпраця в космічній сфері почала активно розвиватись з 2002 року. саме тоді був даний старт амбіційному проекту запусків носіїв серії Циклон з бразильського космодрому Алкантара. цей проект дозволить й надалі використовувати технологічний заділ, що залишилися після завершення експлуатації носіїв Циклон-3. Крім того це дозволить зберегти на майбутнє конструкторську школу, що розробляла балістичні ракети, адже носії даної серії базуються саме на конверсійній балістичній ракеті SS-9. Носій Циклон-4 з нового стартового майданчика на екваторі зможе вивести на орбіту значно більше корисне навантаження ніж з Байконура. Крім того в рамках проекту наші вітчизняні підприємства вироблять ряд систем для спорудження стартової установки. Досвід подібних робіт в нашої держави відсутній й це штовхатиме вітчизняну науку та промисловість до подальшого розвитку.

Крім того співпраця в цій високотехнологічній галузі може стати трампліном для поглибленої співпраці між державами. Бразилія бере на себе створення повноцінної наземної інфраструктури, а Україна займається стартовим майданчиком та власне ракетою.

Україна-США

Співпраця на рівні космічних агентств між Україною та США ведеться здавна. Саме на Космічний човник американському космічному кораблі багаторазового використання в космос в 1997 році полетів перший космонавт незалежної України.

США були одні з ініціаторів і головним джерелом фінансування в рамках створення проекту Морський старт.

Зараз українські підприємства співпрацюють з американською компанією Orbital Sciences Corporation в рамках створення носія Antares в рамках програми Commercial Orbital Transportation Services. Українські підприємства Південний машинобудівний завод та КБ Південне використовуючи свої напрацювання по програмі «Зеніт» та «Маяк» змогли в стислі терміни спроектувати й розпочати виробництво першого ступеня носія. Тепер йдуть розмови про перенесення виробництва двигунів з США до України.

Україна-Японія

Активна співпраця між Україною та Японією в космічній сфері розпочалася 1 жовтня 2010 року під час аерокосмічного салону «Авіа світ - XXI», коли відбулося підписання Меморандуму про наміри щодо реалізації cпільного проекту стосовно проектування та експлуатації мікро/наносупутників ДЗЗ з метою відпрацювання технологій та проведення дослідження навколишнього природного середовища, ґрунтів, сільськогосподарських ресурсів, визначення перспективних методів моніторингу та оцінки економічної ефективності їх застосування.

Були також проведені технічні переговори за участі представників ДКАУ, НЦАОМ, НТУУ «КПІ», ДП «Дніпрокосмос» та ДП КБ «Південне», де повідомлялося, що наразі йде мова про співробітництво над першим з п'яти наносупутників, запуск якого запланований на 2012 рік. В рамках першого етапу співробітництво буде вестися головним чином над прикладною частиною -- отриманням, обробкою та використанням даних супутника в інтересах партнерів. Особлива увага приділялася обговоренню технічних характеристик, в аспекті яких представники ДП "КБ «Південне» поінформували, що останні дуже подібні до аналогічного українського супутника ДЗЗ, який буде невдовзі запущений [4].

Японська сторона спільно з українським партнером погодили, що в рамках роботи над другим наносупутником, співробітництво вестиметься в значному ступені над технологічним аспектами шляхом тісного міжстудентського співробітництва.

Їх метою є створення відповідного групування наносупутників з метою досягнення глобального покриття. Представники Національного центру аерокосмічної освіти молоді ім. О. М. Макарова повідомили, що вони вже співпрацюють над аналогічними проектами з ЄКА та Берлінським технічним університетом, і також зацікавлені в ідеї створення загальної міжнародної системи наносупутників з відповідною наземною інфраструктурою [5].

Необхідні наземні станції в Європі та Азіатському регіоні вже існують, наразі потребують додаткового аналізу шляхи залучення країн південної півкулі (Південної Америки, Африки, Австралії тощо) до відповідної студентської ініціативи.

Крім того, японська сторона запросила українських спеціалістів та студентів до участі у конкурсі щодо подання ідей стосовно створення супутникового групування. Передбачено три грошові призи, у кожному разі призерам додатково сплачуватимуться транспортні витрати до Японії для нагородження. Позитивним є те, що у разі подання дійсно гідної ідеї, японська сторона розглядатиме можливість її практичної реалізації.

Також Японія та Іспанія з нетерпінням чекають перший успішний запуск українського ракетоносія з космодрому «Алкантара» в Бразилії, щоб довірити свої супутники перевіреній системі запуску[6][7]. Планується, що запуск японського супутника «Нано-Жасмин» відбудеться разом з запуском космічного апарату Мікросат.

Україна-Китай

У 1995 році було створено Українсько-китайську підкомісію з питань співробітництва у сфері освоєння космічного простору в мирних цілях. До цього моменту відбулося вже сім засідань цього органу. Серед багатьох документів, підписаних Києвом і Пекіном у рамках державного візиту в КНР Президента України Віктора Януковича, була і Програма українсько-китайського співробітництва у галузі дослідження та використання космічного простору в мирних цілях на 2011--2015 роки. Генеральний директор Державного космічного агентства України Юрій Алексєєв зазначив, що це вже третя п'ятирічна програма, яка містить 52 пункти. Із них близько 35 розраховані на 2011--2012 роки, інші на подальшу перспективу.

Щодо можливості участі України в масштабній та амбіційній Місячній програмі КНР, Юрій Алексєєв зазначив, що у програмі записано: опрацювати питання та розглянути можливість використання досягнень КБ «Південне» у Місячній космічній програмі Китаю“ [8]. Українські чиновники також не раз говорили, що не проти попрацювати c Китаєм, зокрема, в аспекті програми освоєння Місяця.

В період 4 по 6 грудня 2011 року в Пекіні відбулося Перше засідання українсько-китайської Підкомісії з питань торговельно-економічного співробітництвa. В ході візиту до КНР С.О. Баулін відвідав Китайську Національну Космічну Адміністрацію (КНКА), де зустрівся із заступником Голови КНКА паном Ху Яфеном. Під час зустрічі С.О. Баулін та Ху Яфен висловили задоволення розвитком українсько-китайських відносин в космічній сфері, обговорили стан реалізації Програми українсько-китайського співробітництва в галузі космосу на 2011--2015 роки та можливі шляхи вирішення проблемних питань, які виникають при її реалізації, а також досягли домовленості про проведення Другого засідання Українсько-Китайської підкомісії з питань співробітництва в космічній галузі у квітні 2012 року.

Україна - Індія

Співпраця між українськими й індійськими підприємствами в космічній галузі сягає ще часів СРСР.

В період з 20 по 23 липня 2003 року відбувся візит в Україну делегації Індійської космічної дослідницької організації (ІКДО) на чолі з директором Центру рідкопаливних систем ІКДО паном Н. Ведачаламом [9].

За результатами проведених переговорів з підприємствами космічної галузі України підписано Протокол про наміри щодо співробітництва між ДКАУ та ІКДО в космічній сфері. Протоколом передбачено розвиток співробітництва за наступними напрямками: створення ракетних двигунів, спільне виробництво деталей та приладів для космічних апаратів, спільні дослідження та виробництво ракетного палива різних типів.

В КБ Південне активно йде робота з створення ракетного двигуна, що працює на компонентній парі кисень-гас для індійської ракети носія.

Інші держави

Активно розвивається співпраця й іншими державами світу. Співробітництво з державами які не володіють космічними технологіями є чудовим способом просувати свою продукцію та послуги на чималому ринку.

Єгипет виступив замовником на супутник ДЗЗ. КБ "Південне" виграло тендер на будівництво такого супутника та його запуск. Після вдалого виконання всіх умов контракту Єгипет продовжує діалог з вітчизняними підприємствами щодо будівництва наступника.

Алжир також підтримує тісні контакти з ДКАУ [10].

Нігерія неодноразово виявляла бажання співпрацювати з нашою державою в сфері мирного освоєння космічного простору.

3. Космонавти України

Каденюк Леонід Костянтинович - перший космонавт незалежної України. Народився 28 січня 1951 р. у с. Клішківці Хотинського р-ну Чернівецької області.

У 1971 р. закінчив Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків за спеціальністю "Пілотування і експлуатація літальних апаратів". У 1977 р. закінчив Центр підготовки льотчиків-випробувачів. У 1977-1979 рр. пройшов загальнокосмічну підготовку і отримав кваліфікацію космонавта-випробувача. У 1979-1996 рр. - космонавт-випробувач групи багаторазової космічної системи "Буран", льотчик-випробувач Державного НДІ Військово-Повітряних Сил СРСР. У 1989 р. закінчив Московський авіаційний інститут, літакобудівний факультет. В період 1990-1992 рр. пройшов підготовку в якості командира транспортного космічного корабля "Союз-ТМ". Літав більш ніж на 50 типах та модифікаціях літаків різного призначення, в основному - винищувачів, а також на американському винищувачі Т-38. Брав участь у випробуваннях літаків-винищувачів четвертого покоління Су-27, МіГ-29, МіГ-31.

Під час підготовки до космічних польотів та в процесі випробувальної роботи пройшов унікальну інженерну і льотну підготовку, при цьому вивчив космічні кораблі "Союз", "Союз-ТМ", орбітальну станцію "Салют", частково - орбітальну станцію "Мир" та американський БТКК "Space Shuttle". У 1995 р. відібраний до групи космонавтів Національної космічної агенції України. Пройшов підготовку до космічного польоту в НАСА на американському космічному кораблі багаторазового використання як спеціаліст по корисному навантаженню.

З 19 листопада по 5 грудня 1997 р. виконав космічний політ на американському БТКК "Колумбія" місії STS-87. Під час польоту виконував біологічні експерименти з рослинами та експерименти Інституту системних досліджень по тематиці "Людина і стан невагомості".

"Життєвий принцип - Ні при яких обставинах не губити почуття оптимізму. Найприємніше у роботі - позитивний результат. В людях ціную доброту, порядність, чесність.

Захоплююсь бігом на довгі дистанції, прогулянками на природі, науково-технічною та історичною літературою".

Помічник Президента України з питань авіації і космонавтики.

Генерал-майор Збройних сил України, Герой України, кавалер ордена "За мужність" І ступеню. Автор 5 наукових праць, претендент на здобуття вченого ступеню - "кандидат технічних наук".

Надія Іванівна Адамчук

Надія Іванівна Адамчук (Надія Адамчук-Чала, 4 жовтня 1970, Київ) -- співробітник інституту ботаніки імені Холодного Національної академії наук України.

У 1992 році закінчила Київський Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова. Ступінь кандидата біологічних наук отримала працюючи в Центральному ботанічному саду ім. М.М. Гришко Національної академії наук України.

В 1996 році включена до складу групи космонавтів України для проходження підготовки до польотів на кораблях системи Space Shuttle. У листопаді 1996 року прибула в США для проходження передполітної підготовки, але скоро через медичні показники була вимушена перервати підготовку і повернутись в Україну [1].

Нагороджена премією Президента України для молодих вчених 2003 року за роботу «Гравічутливість рослин на клітинному і молекулярному рівнях».

Анатолій Павлович Арцебарський

Анатолій Павлович Арцебарський (рос. Анатолий Павлович Арцебарский, 9 вересня 1956, смт. Просяна Покровського району Дніпропетровської області УРСР) -- радянський льотчик-космонавт українського походження, льотчик-випробувач, Герой Радянського Союзу, полковник запасу.

Здійснив політ на «Союзі ТМ-12» та орбітальному комплексі «Мир» (травень -- жовтень 1991).

Валентимн Васимльович Бондаремнко

Валентимн Васимльович Бондаремнко (16 лютого 1937 -- 23 березня 1961, Москва) -- радянський льотчик-винищувач, член першого загону космонавтів СРСР.

Валентин Бондаренко закінчив авіаційне училище. Проходив службу в авіаційних частинах ВВС. У 1960 році був відібраний для підготовки до космічного польоту. 28 квітня 1960 року був зарахований до першого загону радянських космонавтів. Проходив підготовку до космічного польоту на кораблі «Восход».

Валентин Бондаренко проходив чергове тренування в сурдобарокамері. В кінці випробування він зробив просту і непоправну помилку. Після закінчення медичних тестів він зняв з себе датчики, які були закріплені на його тілі, протер місця, де були датчики, змоченою в спирті ватою і необережно викинув цей шматочок вати. Вата потрапила на спіраль розжареної електроплитки і миттєво спалахнула. У атмосфері чистого кисню вогонь швидко розповсюдився на всю камеру. На Бондаренко зажеврів тренувальний костюм. Через великий перепад тиску було неможливо швидко відкрити сурдобарокамеру. Коли камеру відкрили, Бондаренко був ще живий. Його доставили в лікарню, де лікарі боролися за його життя, але безуспішно. Через вісім годин Валентин Бондаренко помер від отриманих опіків. Він похований в Харкові, де жили його батьки.

Бондаренко був одружений і мав сина. Після загибелі Бондаренко, його дружина Ганна залишилася працювати в центрі підготовки космонавтів, його син -- Олександр став військовим льотчиком.

У Радянському Союзі все пов'язане з космосом було строго таємно. Про загибель Валентина Бондаренко ніде не було оголошено. Неначе такої людини не існувало. Перші відомості про Бондаренко і його загибелі з'явилися на заході тільки в 1980 році. Вперше в Радянському Союзі зведення про Бондаренко і його загибелі з'явилися в статті Ярослава Голованова в газеті «Вісті» в 1986 році.

Ім'ям Бондаренка названий один з кратерів на Місяці (діаметр кратера 30 км.; його координати: 17,8° північної широти і 136,3° східної довготи). Також заплановане надання його імені школі № 93 в Харкові.

Жолобов Віталій Михайлович

Жолобов Віталій Михайлович народився 18 червня 1937 року в селі Стара Збур'ївка Голопристанського району Херсонської області.

Дитячі роки пройшли на березі Каспійського моря. 1959 року закінчив механічний факультет Азербайджанського інституту нафти та хімії за фахом: автоматичні, телемеханічні та електровимірювальні прилади. Інженер-електрик.

У 1963 році був зарахований до загону радянських космонавтів (1963 Група ВВС F2).

З 6 липня по 24 серпня 1976 року разом з Борисом Волиновим здійснив політ у космос як бортінженер корабля «Союз-21» та орбітальної станції «Салют-5».

З 1983 року працював помічником генерального директора науково-виробничого об'єднання «Маяк» в м. Києві.

У 1986 році брав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

З 1991 року за конкурсом був обраний завідуючим кафедрою інституту менеджменту, бізнесу та перепідготовки кадрів Державного комітету по геології і використанню надр у м. Києві. Паралельно виконував громадські обов'язки, був заступником голови комітету «Дзвони Чорнобиля».

У 1993 році при організації авіаперельоту «Київ-Тулуза» працював головою спорткомітету Київського інноваційного об'єднання «Віраж».

В 1994 році був обраний Головою Херсонської обласної ради народних депутатів.

Указом Президента України в 1995 році був призначений головою Херсонської обласної державної адміністрації.

З 12 червня 1996 року працює заступником генерального директора Національного космічного агентства України у м. Києві. З 2002 року Президент Аерокосмічного товариства України.

4. Космічна поезія

Небо зорями рясніє

Небо зорями рясніє,

Таємниче і глибоке,

Всесвіт нам бентежить мрії,

Спонукаючи до дії,

Розум радує і око.

Оксамитова безодня

Так притягує до себе!

Пригадаємо сьогодні

Тих, кому скорилось небо.

Романтичних, геніальних

Винахідників сміливих,

Завдяки яким реально

В кожній хаті маємо диво.

Про супутники космічні

Ми говоримо буденно.

Допомогою їх звично

Користуємось щоденно.

Інтернет, зв'язок мобільний,

Телебачення, прогноз,

Спілкування з світом вільне -

Змінює життя всерйоз!

Пригадаймо відчайдуха,

Хлопця першого з Землі,

Всесвіт мовчазний він слухав,

Всміхнено епоху рухав

На космічнім кораблі.

Щира шана тим землянам,

Що на Місяці колись,

Прапори Землі на славу

Встановити спромоглись!

З космосу - Земля тендітна,

Невелика і блакитна,

І кордони непомітні -

Ніби спільно всі живуть...

Мабуть так колись і буде,

Бо як в космос вийшли люди,

Й на Землі лад наведуть!

“І мертвим, і живим,

і ненародженим поетам України”

Палають сузір'я. Планети й планети --

То в небі святім українські поети.

Незмірно багато вселенських планет

І мало не кожна планета -- поет.

І музика лине з непізнаних сфер

Для тих, хто живий,

тих, що будуть,

хто вмер,

Одначе душа не вмирає Господня,

Не знищить її ні вогонь, ні безодня.

Незвіданим тембром дзвенить моє тіло,

На старті мене виглядає “Наутілус”.

Побачить його, ніби голос, не можна,

Хоч злетом клітина вібрірує кожна.

І я, не метелик в борні одноденка,

На сповідь лечу до Франка і Шевченка,

А ген полотном простелилась сторінка --

То Лесі планета в зеленім барвінку.

Стоїть Прометей там з мечем при межі,

А доля малює борінь вітражі.

І я позбуваюсь зашмулених шлей --

Вулканиться видих вогненно з грудей.

Прости мене, Боже, за думку зухвалу,

Я мислям своїм не знаходжу причалу.

І мій мікрокосм у твоїм макрокосмі

Шукає для серця незвіданий простір.

Я лиш можу зробити усе...

Я лиш хочу знайти... ти себе...

Десь у космосі поміж планет

Є моя, синя така...

Я шукаю між тисячі слів

Нові тексти підтексти, ходів

Мало знати їх треба пройти,

Аби вибрати свій

А що ти?

Мало, ма...ло, мало так

Навіть якщо зловиш знак

Зоряний піймай літак автостопом

Я чекатиму тебе - полетіли

На одній із тих планет зробимо, що давно хотіли...

Ти дивишся у глупу ніч

Що ти там знайшов у ній?

В ній і так все ясно

Ти як ракету знизу вверх

Запускаєш феєрверк

Орбітальних бластул

Ти шепчеш навздогін слова

Але ці слова

Не доходять в космос

Там інший простір, інший час

Все там водночас

І так складно, й просто

Ти пильно навкруги поглянь

Скільки інопланетян

Ходить поміж нами

В них на платформі Сінрекю

Відрізняється IQ

Icq те саме

Що ти там розказав мені?

Ти ж бо навіть уві сні

Не сягаєш стелі

Ти на поверхнях підошов

Випадково віднайшов

Інші паралелі

Висновки

Україна і космос - нероздільні. Зв'язок цей міцно встановився на зорі космонавтики, і витравити його зараз просто неможливо. В останні роки діяльність у цій галузі дещо уповільнилась, але, як вважають у Національному космічному агентстві України (НКАУ), зараз Україна виходить на новий виток в освоєнні космосу.

Крім виконання замовлень вітчизняних і іноземних клієнтів, підприємства космічної галузі мають сьогодні стратегічне завдання - максимальне використання своїх суперсучасних технологій для більш "приземлених" сфер: виробництва товарів і послуг для пересічного споживача. Саме це диктує і нещодавно прийнятий указ Президента "Про використання космічних технологій для інноваційного розвитку держави". Цій новоявленій стратегії буде присвячена і виставка "Космічні технології -- на службу суспільству", яку планується провести наприкінці літа в Києві. Варто додати, що "приземленням космосу" убивається, за задумом, відразу декілька зайців: зберігається потенціал підприємств, останні заробляють собі кошти самі, створюються нові робочі місця, плюс державі приємно - створюється конкуренція імпортним товарам.

Загалом, Україна може бути супердержавою.

Використана література

1. Енциклопедія авіації та космонавтики. - М., 1992.

2. Ковалець І.М. Україна і космос. - К., 2002.

3. Космонавтика. Мала енциклопедія. - М., 1989.

4. Енциклопедія космонавтики. - К., 2000.

5. Космонавтика сьогодні і вчора. - К., 1999.

6. Глобальна мережа Інтернет.

Размещено на Allbest.ru