Найголовніша зоря

Размещено на http://www.allbest.ru/

З усіх незліченних світил, що оточують людину, є одне, значення якого для життя на Землі цілком незаперечне, і людина відчувала це вже в далекі часи. Але первісним людям Сонце видавалось якоюсь надприродною істотою. Воно обожнювалося майже всіма народами давнини. Наші предки слов'яни поклонялись богу сонячних променів - Ярилу. У давніх римлян був бог Сонця - Аполлон. У єгиптян - бог Ра, який вечором вмирав, а зранку знову народжувався. Ще від часів язичництва і до наших днів збереглось святкування Великодня, що завжди пов'язано з настання весни і відновленням усієї природи під дією живлючих сонячних променів.

Вік Сонця складає близько 4,5 млрд. років. Термоядерні процеси, що відбуваються в ньому починаючи з народження, вичерпали приблизно половину водню, який був в ядрі. Наше світило продовжить рівне, спокійне існування ще близько 5 млрд. років. Але, врешті-решт, водневе паливо буде вичерпано. Це призведе до радикальних змін як в самому сонці так і в Сонячній системі. У результаті яких почнеться серія вибухових перетворень, супроводжуваних руйнування внутрішніх планет і радикальному перетворенню Сонячної система на планетарну систему.

Сонце являє собою велику кулю іонізованого газ (плазми) з густиною, що з часом убуває. За сучасними уявленнями, Сонце складається з ряду концентричних сфер, чи областей, кожна з яких має специфічні особливості. Схематичний розріз Сонця показує його зовнішні особливості разом з гіпотетичною внутрішньою будовою.

Наше Сонце - це величезна світна газова куля, усередині якої протікають складні процеси, внаслідок чого безупинно виділяється енергія. Внутрішній обсяг Сонця можна розділити на кілька областей; речовина в яких відрізняється за своїми властивостями, тож енергія поширюється за допомогою різних фізичних механізмів.

Атмосфера Сонця починається на кілька сотень кілометрів від видимого краю сонячного диску. Ці найглибші шари атмосфери називають фотосферою. Оскільки їхня товщина складає не більше однієї тритисячної частки сонячного радіуса, фотосферою іноді умовно називають поверхнею Сонця.

Видиме нами світло випромінюється негативними іонами водню. Вони ж його і поглинають, тому з глибиною фотосфера швидко втрачає прозорість. Ось чому видимий край сонця здається нам дуже різким.

На поверхні Сонця можна розглянути багато деталей. Уся фотосфера складається зі світлих зерняток, пухирців. Їх називають гранулами. Розміри гранул невеликі - в поперечнику доходять кількох тисяч кілометрів, а відстань між ними кілька сотень кілометрів. На Сонці спостерігається одночасно близько міліонна гранул. Кожна гранула існує кілька хвилин. Гранули оточені темними проміжками, ніби стільниками. У гранулах речовина підійметься, а навколо опускаються. Грануляція - прояв конвекції в більш глибоких шарах Сонця. Гранули створюють загальне тло, на якому можна спостерігати незрівнянно більш масштабні утворення, такі як смолоскипи і сонячні плями.

Під час повних сонячних затемнень, коли уся фотосфера закрита місячним диском, навколо Сонця, біля самого його краю видна облямівка, що слабо світиться червонуватим світлом. Це шар розпечених газів над фотосферою. За своє забарвлення він отримав назву хромосфера. Вона складається з безлічі вузьких виступів полум'я, окремих струменів, що перебувають у русі.

Сонячна активність - сукупність явищ, що періодично виникають в сонячні атмосфері. Прояви сонячної активності тісно пов'язанні з магнітними властивостями плазми. Виникнення активної області починається з поступового збільшення магнітного потоку в деякі області фотосфери.

Часто, особливо коли на сонці наявні великі групи плям, у хромосфері виникають спалахи. Вони схожі на величезні вибухи, що тривають усього кілька хвилин. За кілька хвилин у маленькій області вивільнюється енергія, що дорівнює кількості тепла, яке надходить від Сонця на Землю за рік!

Причини сонячних спалахів ще недостатньо вивчені; очевидно, вони зумовлюються різкою зміною магнітного поля в хромосфері. Енергія спалаху виділяється у вершині колоніальної петлі, потім поширюється у бік фотосфери, спричиняючи нагрівання і випаровування більш холодних шарів. При цьому різко зростає випромінювання у всій області спектру. Спалахи зумовлюють зміни в магнітному полі Землі і можуть навіть пошкодити електроніку.

Іншим проявом сонячної активності є поява плазмених утворень у магнітному полі сонячної атмосфери - волокон. Якщо ці волокна видні на краю Сонця, то вони спостерігаються як протуберанці. За сучасними уявленнями, спалах - це раптове виділення енергії, накопиченої в магнітному полі активної зони. На визначеній висоті над поверхнею Сонця виникає область, де магнітне поле на незначній протяжності різко змінюється за величиною та напрямком.

Сонце освітлює і зігріває нашу планету, буз цього було б неможливе життя на ній не тільки людини, але й навіть мікроорганізмів. Безумовно, Сонце є найголовнішим рушієм процесів, що відбуваються на Землі. Але не тільки тепло і світло одержує Земля від Сонця. Різні види сонячного випромінювання і потоки частинок - «сонячний вітер» впливають на нас самих і навколишнє життя. Цикли активності сонця вплинули не тільки на еволюцію всього живого, але й на формування людської цивілізації через генерацію декількох льодовикових періодів у новий геологічних час. На жаль геофізики дотепер не створили моделей механізмів глобального похолодання й потепління, але їх залежність від активності Сонця безсумнівна.

сонце термоядерний паливо спалах

Размещено на Allbest.ru