Зігерт та Ланг пропонують наступні 15 критеріїв мотивуючої організації праці :

дії повинні бути обмислені;

люди повинні мати радість від роботи, відповідати за неї, бути особисто причетними до результатів, до роботи з людьми, щоб їх дії були для когось конкретно важливі;

кожний на своєму робочому місці хоче показати на що він здатний;

кожний намагається виразити себе в праці, пізнати себе в його результатах, мати докази, що він може щось зробити;

необхідно знати точку зору підлеглих на покращення роботи;

людям треба дати можливість відчути свою значимість;

в досягненні мети, яку працівник собі поставив, або в формуванні якої він приймав участь, він повинен проявити більше енергії;

люди, які добре працюють, мають право на матеріальне та моральне визнання;

співробітники повинні мати вільний доступ до необхідної інформації;

рішення про зміни в роботі працівника повинні прийматися при їх участі, і з опорою на їх досвід та знання;

самоконтроль;

співробітники повинні мати можливість надбання в процесі роботи нових знань;

необхідно заохочувати ініціативу, і „не вижимати із співробітників піт”;

співробітники повинні мати інформацію про якість своєї праці;

Кожний при можливості повинен бути сам собі шефом.

Для ефективної роботи підприємства доцільно використовувати систему мотивацій, яка дозволить досягти підвищення продуктивності праці, підвищити дисципліну та самосвідомість працівників, зацікавити їх до продуктивної праці. Підприємству це виллється у зниження собівартості продукції, підвищення якості продукції, економія сировини та енергоресурсів, що призведе до зниження відпускної ціни продукції і надасть можливість для успішного просування продукції на ринок, розширення обсягів виробництва. Проведемо аналіз факторів мотивації на підвищення ефективності праці та факторів, які перетворюють роботу на привабливу на основі таблиць 3.3 і 3.4 відповідно.

Аналіз мотиваційних факторів підвищення продуктивності праці

Таблиця 3.3

Оцінка привабливості робочого місця

Таблиця 3.4

Отже, за даними таблиці видно, що на першому місці для працівників знаходиться фактор високої оплати праці. Також значний вплив на працівників мають фактори, які позитивно впливають на кар'єрне зростання по службі. Здійснення оплати праці за її результатами. Мають негативну дію такі фактори як важка праця та високий ступінь відповідальності. Слід застосовувати стимулювання працівників у відповідних умовах.

Для підвищення ефективності управління на підприємстві дуже важливим являється фактор стимулювання АУП, мається на увазі матеріальне стимулювання у вигляді різноманітних премій та доплат.

З метою визначення ступеня матеріального стимулювання працівників виконуємо розрахунки оплати праці менеджерам різних рівнів управління (таблиця 3.5.).

Розрахунок заробітної плати деяким працівникам адміністративно-управлінського персоналу

Таблиця 3.5

Отже, враховуючи вищенаведені розрахунки, доцільним буде застосувати на підприємстві систему мотивацій, шляхом встановлення оптимального співвідношення між частиною прибутку, що йде на заробітну плату і частиною, що залишається для розвитку з метою збільшення заробітної плати до такої, щоб забезпечила відповідний рівень прожиття.

Створення “дошки пошани”, організація виробничих змагань, нагородження грамотами, цінними призами, путівками та позачерговими відпустками за високі показники у роботі.

Також необхідно враховувати фактор роботи з людьми. На це потрібно звернути особливу увагу директору по кадрах при формуванні колективів, адже продуктивність праці залежить і від “обстановки”, що є в колективі.

На мою думку, не слід зосереджуватися на мотивації тільки робітників чи адміністративно-управлінського персоналу, це необхідно робити рівномірно. Лише у комплексному поєднанні мотивації цих двох груп можна досягти високих показників діяльності підприємства.

5.4 Система контролю виробничих процесів

Контроль - це вид управлінської діяльності по забезпеченню процесу за допомогою якого керівництво визначає, наскільки правильні його рішення, а також напрями здійснення коректив. Він необхідний як процес для виявлення і вирішення проблем, що виникають у процесі діяльності раніше ніж вони стануть досить значними, а також може використовуватись для стимулювання успішної роботи.

Метою контролю - наближення фактичних результатів діяльності підприємства до очікуваних. Контроль дозволяє управлінцям виявити помилки у своїх діях по управлінню підприємством, дозволяє своєчасно внести корективи, щоб уникнути проблем.

Існує три види контролю, що відрізняються за часом його здійснення:

- попередній,

- поточний,

- підсумковий контроль.

Попередній контроль реалізується на стадії організації виробництва і забезпечує таку функцію менеджменту як “організація взаємодії”. Цей вид контролю проводиться стосовно людських, матеріальних і фінансових ресурсів.

Поточний контроль здійснюється через систему зворотного зв'язку, який має характер управлінської необхідності. Він дозволяє здійснити коригування відхилень, які виникли в процесі управління з метою забезпечення досягнення цілей, поставлених перед підприємством.

Підсумковий контроль забезпечує зворотній зв'язок після повного виконання роботи на наступний період. Цей вид контролю дозволяє порівняти реальні результати діяльності з результатами, які були зафіксовані в попередньому періоді, тим самим дозволяє провести здійснення необхідних коригуючих дій на основі його результатів.

При розробці системи контролю на підприємстві необхідно врахувати, що вона створюється з метою здійснення єдиних, об'єктивних і дієвих методів підвищення ефективності виробництва. Основним завданням системи в умовах розвитку ринкових відносин є забезпечення такого рівня якості продукції, який буде задовольняти вимоги споживача.

На підприємстві „Лісма”, на мою думку, слід застосувати розгалужену систему контролю, що поєднує в собі всі види контролю. Я вважаю, що розгалужена система набагато краща за централізований контроль, адже вони, в свою чергу, нестимуть повну відповідальність за проведення контролю. За результати своє діяльності вони повинні звітувати головному менеджеру, що, після його коригування, забезпечить максимальну ефективність виконання задач та цілей підприємства.

Але не треба забувати, що об'єктом контролю є не самі робітники, а їх робота та готова продукція.

Роблячи остаточні висновки, необхідно підмітити, що для забезпечення нормальної роботи підприємства необхідне ефективне управління. Значну роль в цьому процесі відіграватимуть функцій управління, такі як організація, планування, організація взаємодій, контроль, мотивація та інші. Для досягнення позитивних економічних результатів та ефективного управління підприємством, необхідна правильна організація управлінського апарату та управлінської структури.

5.4.1 Проектування виробничо-управлінської структури організації

Структура управління організацією - упорядкована сукупність взаємопов'язаних елементів, які знаходяться між собою в сталих відношеннях, що забезпечують їх функціонування і розвиток як єдиного цілого. Елементами структури є окремі робітники, служби та інші ланки апарату управління, а відношення між ними підтримуються завдяки зв'язкам. Зв'язки в структурі управління можуть носити лінійний і функціональний характер. Лінійні зв'язки відображають рух управлінських рішень і функціональні зв'язки, які мають відповідати лінії руху інформації і управлінським рішенням тим або іншим функціям управління.

Найкращою визнається та структура, яка найкращим чином дозволяє організації ефективно взаємодіяти із зовнішнім середовищем, продуктивно і цілеспрямовано розподіляти і спрямовувати зусилля своїх співробітників, і таким чином, задовольняти потреби клієнтів і досягати своїх цілей з високою ефективністю.

Доцільно буде організувати лінійно-функціональну структуру організації. Управління підприємством буде здійснюватись централізовано, лінійні керівники керують своїми підрозділами, керуючись настановами для загального шляху розвитку підприємства. Організаційна структура підприємства зображена на Додатку 1.

Як видно зі схеми найвищим елементом управління є директор. Безпосередньо директору підприємства підпорядковуються заступник директора з виробництва, заступник директора з інженерно-технічних питань, головний технолог, інженер з якості. Наявність посади інженера з якості і відповідних лабораторій є позитивним моментом на підприємстві з погляду на підвищення якості продукції, що випускається і сировини, що постачається. Підпорядкування лише директору підприємства гарантуватиме мінімальний ризик впливу як внутрішніх, так і зовнішніх факторів на діяльність цього підрозділу.

Комерційний директор є відповідальним за постачання сировини, збут готової продукції та її рекламу на ринку. Для виконання цього завдання у підпорядкування комерційного директора входять відділи маркетингу, постачання та збуту. Кожен із менеджерів постачання і збуту виконуватиме свої завдання в одній з областей. В зв'язку з тим, що об'єм рекламних робіт значно менший, то за всю рекламну компанію відповідатиме 1 особа - менеджер з рекламної діяльності. По мірі зростання потужностей підприємства (що також передбачається) і виходом на нові ринки розміри цього відділу відповідно зростатимуть

Виробничий та комерційний директори є ключовими посадами в апараті управління підприємством і підпорядковуються директору. Також, крім названих, у його безпосередньому підпорядкуванні знаходяться головний бухгалтер та головний технолог.

Головному бухгалтеру підпорядковується бухгалтерія. Вона виконує всі свої функції, а також завдання, що стосуються зарплати і аналізу основних показників діяльності підприємства.

Головний технолог - це також одна із ключових посад, від якості виконаної ним роботи залежить результат діяльності підприємства в цілому. Для виконання покладених на головного технолога обов'язків в його підпорядкування входить технічний відділ.

Виробничий директор відповідає за забезпечення безперебійного процесу виробництва та якісний випуск готової продукції, йому підпорядковуються два цехи.

Транспортна ділянка знаходиться у безпосередньому підпорядкуванні заступника директора з інженерно-технічних питань.

Можна зробити висновок, що оптимізована організаційна структура є більш гнучкою у мінливому зовнішньому середовищі і відповідає обраній підприємством стратегії розвитку.

Отже, найбільш доцільно буде застосовувати для даного підприємства організаційної структури, яка дасть можливість оперативно реагувати на процеси, що відбуваються на ринку, дозволить більш ефективно використовувати виробничі потужності та ресурси підприємства, особливо в умовах високої конкуренції.

6. Використання методів управління

Методи управління відіграють важливу роль у діяльності будь-якого підприємства, тому що являють собою сукупність способів і прийомів впливу на колектив підприємства та окремих виконавців. Ефективність всієї системи управління на підприємстві залежить від правильного вибору методів впливу.

Методи управління - це сукупність способів і прийомів впливу на колектив і окремих виконавців з метою активізації ініціативи та творчого підходу всього персоналу в процесі практичної діяльності. Методи менеджменту базуються на дії законів та закономірностей управління (враховують науково-технічний рівень виробництва й рівень розвитку відносин в управлінні). Особлива роль методів менеджменту полягає в тому, щоб створити умови для чіткої організації процесу управління, використання сучасної техніки та прогресивних технологій організації праці, забезпечити їх максимальну ефективність при досягненні поставлених задач та цілей відповідно до стратегії розвитку.

Методи менеджменту за своєю сутністю мають мотиваційний характер, відповідно до якої здійснюється класифікація методів управління на економічні, соціально-психологічні, адміністративні, правові.

За допомогою економічних методів здійснюється вплив на економічні інтереси колективів і окремих виконавців. Цей вплив здійснюється шляхом матеріального стимулювання працівників. Посідаючи центральне місце в системі методів управління трудовою діяльністю людей, на основі економічних методів встановлюється цільова програма розвитку підприємства. Вона визначає такий режим роботи і такі стимули, які об'єктивно спонукають і зацікавлюють працівників до продуктивної праці.

Стимулювання заключається в організації заробітної плати працівникам. Відповідне фінансування колективу або окремого підрозділу створює відповідні умови праці, які впливають на її продуктивність.

Господарський розрахунок передбачає повне фінансове забезпечення підприємства за рахунок власних ресурсів, що включає в себе економічну незалежність від інших факторів зовнішнього середовища. Аналіз показує ефективність діяльності підприємства, дозволяє виявити недоліки в роботі. Планування заключається в розробці різних за строком реалізації планів, що дозволяє спланувати діяльність підприємства у майбутньому.

Необхідно також виділити соціально-психологічні методи, які складаються з методів психологічного спонукання, методи формування соціально-психологічних відносин у колективі, методи гуманізації праці, методи професійного відбору та навчання. Необхідно зазначити, що психологічні методи управління при правильному використанні можуть бути дуже ефективними, особливо в сполученні із соціальними чи економічними методами.

Зосередившись на правових методах управління, потрібно зауважити, що вони дозволяють регулювати вертикальні зв'язки відповідними посадовими інструкціями, які створюються для кожної посади, дозволяють регулювати господарські зв'язки не тільки із зовнішнім середовищем, а також усередині організації. Правові методи регулюють трудові відносини за допомогою правових актів про працю, а також регулювання земельних, фінансових відносин.

Адміністративні методи можна поділити на методи організаційного (організаційне регламентування, організаційне нормування, методи інструктування) і розпорядчого впливу (накази, розпорядження, вказівки, резолюції).

На підприємстві застосовуватимуться усі вище наведені методи управління, основна частина з яких буде припадати на: квартальні плани, що дає змогу впливати на ритмічність виробничо-господарської діяльності, якість продукції, становища підприємства на ринку; економічні стимули, що базуються на використанні матеріальних стимулів, дивідендів; податки, вплив через яких сприяє регулюванню взаємовідносин держави і підприємства, його працівників.

Серед адміністративних методів управління можна виділити: організаційні дії, організаційне нормування та організаційне інформування, розпорядчі дії.

Вплив соціальних планів здійснюватиметься шляхом забезпечення умов праці, відпочинку медичного обслуговування.

Моральні стимули будуть реалізовуватись в переважній більшості через нагородження почесними грамотами, створенням “дошки пошани”.

Роблячи висновки, необхідно сказати, що для ефективного управління підприємством необхідно використовувати сукупність всіх методів управління. Як бачимо всі ці методи взаємопов'язані між собою і їх поділ на групи є достатньо умовним. Недоцільно на підприємстві нехтувати психологічними чи соціальними методами.

Таким чином, на МП-ТзОВ „Лісма” доцільним буде створити таку систему управління, яка б використовувала як економічні і організаційно-розпорядчих методів, так і соціально-психологічних та правових методів. Лінійним керівникам необхідно створити відповідний психологічний мікроклімат персоналу свого підрозділу. Директор повинен бути носієм психологічної культури підприємства. Доцільним буде широке застосування економічних методів управління. Особливу увагу необхідно приділити до створення соціальної інфраструктури, що відображатиме турботу керівництва про своїх підлеглих на підприємстві.

Таким чином, на підприємстві потрібно застосовувати всю необхідну сукупність методів управління, що дасть змогу підвищити ефективність управління персоналом, як результат - максимальне досягнення поставлених задач та цілей, забезпечення економічного зростання та процвітання підприємства.

7. Основи операційного менеджменту

Основне призначення операційної системи полягає у виробництві продукції або наданні послуг для задоволення конкретних потреб споживачів. Виробничий процес слід розглядати як операційну систему по схемі “виробництво операції”.

7.1 Проектування функціональних служб

Операційна система - діяльність цілеспрямованих людей, об'єднаних спільною метою. Операційна система складається з переробної підсистеми, підсистеми забезпечення, підсистеми управління.

Переробна підсистема - це підрозділ підприємства, який виконує виробничу роботу, безпосередньо пов'язану з перетворенням ресурсів у вихідну продукцію.

Підсистема забезпечення - підрозділ, який забезпечує життєво необхідні для переробної підсистеми функції і безпосередньо непов'язаний з випуском продукції.

Підсистема управління - підрозділи, які на основі зібраної інформації від інших двох підсистем приймають рішення про перспективні цілі та функції переробної підсистеми.

Ефективність операційної системи визначається ринковою вартістю створеної продукції (виходи) поділена на загальні затрати (входи). Ринкова вартість виходів визначається обсягами випущеної продукції, відповідністю асортименту продукції, що випускається, попиту на неї, якістю продукції, своєчасністю випуску й доставки продукції споживачам, гнучкістю виробничої системи для задоволення потреб споживача.

Щоб оцінити ефективність операційної системи, необхідно враховувати такі фактори як ціни на матеріали і сировину, затрати на зберігання матеріалів до моменту їх використання, вартість замовлення і вартість отриманих матеріалів, величину та розмір затрат при нестачі матеріалів, додаткові витрати через низьку якість сировини та матеріалів. Також необхідно провести аналіз затрат на трудові ресурси при цьому врахувавши затрати на оплату праці, затрати на додаткову оплату праці висококваліфікованим працівникам, додаткові затрати, пов'язані з плинністю кадрів та недоліками в роботі персоналу. Ефективність операційної системи залежить від взаємодії операційних функцій з іншими функціями управління виробництвом, такими як інженерної функції, функції маркетингу, фінансової функції та функції трудових ресурсів.

Ефективність операційної системи для підприємства необхідно досягати забезпеченням високого рівня конкурентоздатності продукції, для досягнення якого необхідно використовувати такі способи, як зниження витрат виробництва, підвищення надійності товарів, а також залежить від таких факторів, як швидкість транспортування продукції, гарантовані строки поставки, можливість випуску товарів на вимогу замовника, своєчасність виходу на ринок та завоювання його частини, гнучке регулювання обсягів виробництва у відповідності до попиту.

Необхідно врахувати, що на підприємстві знаходяться два виробничі цехи: меблевий виробничий цех, цех по виробництву гнутоклеєних деталей. Розглянемо одиничну операційну систему та охарактеризуємо її:

Мал. 5.1 Одинична операційна система

Входом даної системи є вказівки вищого керівництва, вказівки планово-економічного відділу, розробки технолога. Зокрема до даної функціональної служби може надходити:

рішення вищого керівництва, щодо виробництва продукції;

освоєння нових методів виробництва;

проведення планових заходів по техніці безпеки;

впровадження у виробництво нових видів продукції.

Виходом є звітність про виготовлену продукцію, проведену роботу з робітниками.

7.2 Розробка посадових інструкцій службовців