Бухгалтерський облік - основа формування економічної інформації

9

Бухгалтерський облік - основа формування економічної інформації.

Впровадження в Україні міжнародних стандартів бухгалтерського обліку -- вимога часу. Ці випробувані багатьма країнами рекомендації дають змогу економічно однозначно тлумачити ту чи іншу статтю звітності, а відтак -- мати точну і достовірну картину фінансового стану суб'єкта господарювання.

Утім, як показала практика, небезпечно бездумно копіювати стандарти, хоча за ними й працює весь світ. Слід враховувати особливості національної економіки, сучасні реалії. Перехід до МСБО є успішним лише тоді, коли йому передує велика підготовча робота.

Триває становлення України як незалежної держави, в економіці відбуваються структурні зміни, важко, повільно, але невідворотно наша країна переходить до ринкових відносин. Усе це -- реалії сьогодення, з якими не можна не рахуватися.

Зрозуміло, щоб аналізувати перебіг економічних процесів, необхідно мати достовірну інформацію. Часто такої інформації бракує навіть владним структурам, про що, зокрема, свідчать деякі прийняті останнім часом законодавчі та нормативні акти. Якісної економічної інформації гостро потребують також основні її користувачі -- внутрішні (менеджмент підприємств) і зовнішні (органи виконавчої влади, акціонери, вітчизняні та іноземні інвестори, населення тощо).

Враховуючи важливість питання, ще на початку становлення незалежної держави -- у травні 1992 року -- Президент України видав Указ "Про перехід України до загальноприйнятої у міжнародній практиці системи обліку та статистики". На підставі цього указу, за постановою Кабінету Міністрів № 326 від 04.05.1993 року, було розроблено й затверджено Державну програму переходу України на міжнародну систему обліку та статистики. Втілюючи її в життя, Міністерство статистики України впровадило ряд класифікаторів, Національний банк -- платіжний баланс та банківську статистику, Міністерство фінансів відкоригувало облік ряду фінансових операцій згідно з новими вимогами.

Однак термін виконання програми закінчувався, а ряд передбачених нею важливих заходів (у тому числі й комплексне реформування бухгалтерського обліку) лишався нездійсненим.

Не лише рядок урядового документа -- саме життя зобов'язувало енергійніше проводити реформи, адже основою формування будь-якої економічної інформації є грамотно змодельована система бухгалтерського обліку. Навряд чи можна створити нові економічні моделі, реформувати різні сектори національної економіки, не володіючи достовірною інформацією. Враховуючи реалії та вимоги часу, було розроблено нову Програму реформування бухгалтерського обліку із застосуванням

Створювати нові економічні моделі, реформувати той чи інший сектор економіки можна, лише спираючись на достовірну інформацію міжнародних стандартів, затверджену постановою Кабінету Міністрів України № 1706 від 28.10.1998 р. Зазначимо, що останнім часом склалися передумови для прискореного її втілення:

суспільство висунуло підвищені вимоги щодо якості економічної інформації;

¦ змінилося податкове законодавство та впроваджено новий вид обліку -- податковий;

підготовлено проект Закону про бухгалтерський облік, побудований на принципах міжнародних стандартів бухгалтерського обліку;

¦ МСБО було з успіхом апробовано в банківському секторі економіки України;

при Міністерстві фінансів України створено Методологічну раду з бухгалтерського обліку, яка на основі МСБО розробляє національні стандарти бухгалтерського обліку;

МСБО перекладено та видано українською мовою, розгорнуто широку їх пропаганду;

організацію обліку за МСБО почали вивчати у ряді навчальних закладів.

Реформування бухгалтерського обліку та звітності -- надзвичайно важлива подія в економічному житті держави. Ця, здавалося б, вузькоспеціалізована галузь пронизує всю сферу господарської діяльності. Вона покликана забезпечувати правильну організацію діяльності суб'єктів господарювання, від чого значною мірою залежить кінцевий фінансовий результат. Лише чітка економічна мета повинна визначати стратегію і тактику формування бухгалтерського обліку. Домінантою має бути саме реальна економіка, а не "велика політика". І, природно, приймати остаточні рішення -- після консультацій із науковцями, експертами -- повинні спеціалісти. З ряду економічних причин реформування бухгалтерського обліку в Україні почалося з банківської системи. Нові норми обліку на вимогу міжнародних фінансових організацій були впроваджені прискореними темпами.

Аналіз результатів роботи банківської системи протягом 1998 року в рамках МСБО дає підставу зробити такий попередній висновок: для України прийнятні визнані у світовій практиці норми обліку -- їх лише слід адаптувати до чинного законодавства.

ВІД СТАРИХ до НОВИХ ЕКОНОМІЧНИХ КАТЕГОРІЙ

Зміни в бухгалтерському обліку стали логічним, черговим етапом реформування банківської системи, у ході якого:

¦ створено прогресивну платіжну систему;

¦ здійснено грошову реформу, введено національну валюту;

впроваджено нові інструменти грошового ринку;

¦ почав діяти електронний депозитарій цінних паперів;

¦ комерційні банки запровадили ряд нових фінансових інструментів.

Закономірно, змінилися й вимоги до економічної та фінансової інформації, на підставі якої здійснюється макроекономічне та оперативне управління. На жаль, упродовж семи років існування Національного банку не було єдиної цілісної методологічної бази бухгалтерського обліку в банках. Донедавна вони користувалися положеннями і правилами, які діяли ще за часів Держбанку СРСР. Відтак НБУ розробив відповідну програму й оголосив 1997-й роком підготовки до реформування бухгалтерського обліку і звітності у банківській системі України.

Реформа полягала у впровадженні нових економічних категорій, формуванні фінансової звітності на основі реальної економіки банку, застосуванні принципово нових форм організації збору інформації.

Реформування бухгалтерського обліку і звітності в банківській системі охоплює кілька блоків питань, кожен із яких -- то окремий масштабний проект, а саме:

зміна норм обліку фінансових інструментів, а отже, й перехід до нових форм звітності;

¦ зміна Плану рахунків бухгалтерського обліку та підходів до його формування;

¦ принципово нова організація аналітичного обліку банку, завдяки якій стала доступною необхідна статистична інформація;

¦ виокремлення з фінансового нових видів обліку -- управлінського та податкового;

перехід до прогресивного методу збору інформації -- за економічними показниками;

зміна руху потоків інформації (від банку -- юридичної особи, а не від філій);

¦ технічне забезпечення зазначених проектів із одночасною заміною всіх підсистем, які обслуговували бухгалтерський облік, звітність, платежі і засоби захисту, а також адаптація цих підсистем до експлуатації в реальних умовах та до великих обсягів інформації.

Однією з найскладніших була проблема адаптації міжнародних стандартів бух обліку до вітчизняних економічних та правових умов. У правовому полі Національний банк керувався законами України стосовно цього питання, а також відповідними указами і дорученнями Президента України та постановами Кабінету Міністрів. Важче було визначитися щодо економічного аспекту реформування, оскільки деякі принципи МСБО у національній системі обліку раніше не застосовувалися. Але, зваживши всі "за" і "проти", НБУ вирішив ввести норми, які б найповніше відповідали міжнародним стандартам. На прийняття такого рішення великою мірою вплинуло те, що все більше інституцій переходить до МСБО. Так, робоча група з питань бухгалтерського обліку, яка розробляла норми обліку для новоствореного Європейського центрального банку, прийняла рішення, що основою його облікової системи стануть МСБО. Директивою із цього питання передбачалося, що держави - учасниці приведуть національні норми бух обліку до міжнародних стандартів. Крім того, більшість банківських систем постсоціалістичних країн, які реформували свій облік, теж переходили на засади МСБО.

НОВІ МЕТОДИ: НАРАХУВАННЯ, ПЕРЕОЦІНКА АКТИВІВ, РЕЗЕВИ

Як засвідчила практика, найбільша небезпека криється у спробах механічного перенесення МСБО в ту чи іншу економіку. Впровадженню певної облікової норми має передувати глибоке розуміння її економічної сутності. Необхідно також обчислити економічний ефект від впровадження. І, нарешті, мати рішучість прийняти відповідальне рішення.

Тому, починаючи реформування бухгалтерського обліку, ми обрали певні пріоритети, які на першому етапі забезпечили б адекватну оцінку фінансового стану банку, вартості його активів, їх ризиковість, дохідність і відповідно.

В Україні замість старих впроваджуються нові економічні категорії. Фінансова звітність тепер будується на реальній економіці банку оцінку реальної вартості капіталу. Насамперед необхідно було чітко визначити, за яким економічним показником оцінювати результат роботи банку та розробити для цього певний інструментарій.

За основу моделі визначення результату роботи банку було взято прибуток (як різницю між доходами і витратами, а не як певну суму коштів). Тобто банк за звітний період відображає свої доходи та витрати незалежно від того, чи адекватні їм потоки грошових коштів. Втім, аж ніяк не применшується значення коштів -- надзвичайно важливого показника діяльності будь-якої установи. їх рух фіксують за окремою звітністю.

Розроблено ряд нормативних документів, які регламентують порядок бухгалтерського обліку основних фінансових інструментів за міжнародними принципами. Головне завдання полягало у впровадженні методів нарахування доходів і витрат, переоцінки активів, а також створенні прозорої системи резервів на покриття ризиків та можливих втрат. Слід зазначити, що баланс, складений за старими принципами, практично не дозволяв реально оцінити стан банків. Хоча в ньому відображалися часом дуже великі суми "брутто"- активів, неможливо було з'ясувати їх ліквідність, реальну поточну вартість та дохідність. Нові облікові інструменти дають змогу точно визначити реальну прибутковість банку, вартість його капіталу. Працювати з ними непросто, особливо на початку, але їхнє економічне значення для банківських та інших фінансових установ і організацій важко переоцінити.

МЕТОД НАРАХУВАННЯ -- ОСНОВА МСБО

Метод нарахування -- наріжний камінь МСБО. Суть цього методу обліку полягає у відображенні всіх доходів та витрат у тому звітному періоді, в якому вони виникли, а не в тому, коли сплачуються. Це дуже важливо для банківських та інших фінансових установ, які оперують великими сумами залучених та розміщених коштів, мають справу зі складною їх структурою, різною строковістю та ліквідністю.

Ефективність застосування фінансових інструментів простежують за передбаченими у Плані рахунків відповідними рахунками нарахованих доходів за активними операціями та нарахованих витрат -- за пасивними. Однак це не означає, що банк зобов'язаний щомісяця проводити нарахування. Головне в нинішній економічній ситуації -- дотримуватися принципу обачності, тобто обережності: дохід слід враховувати, лише впевнившись, що його отримають і правильно визначать. Це насамперед стосується нарахування доходів, оскільки витрати банк, як правило, відображає постійно. Водночас спрацьовує і третій принцип -- відповідності: відображаючи доходи за операцією, необхідно відображати й супутні витрати, і навпаки. Наприклад, дохід за наданими кредитами та витрати за залученими депозитами нараховують одночасно. Крім того, тут же не слід забувати про таку значну статтю витрат, як податок на прибуток.

Тривалий час серед економістів культивується стереотип, що метод нарахування неприйнятний у наших умовах. Сплеск антипатій викликало навіть обмежене його застосування (в основному як інструмента для забезпечення збору податків), передбачене новим податковим законодавством. В економічній практиці, у бухгалтерському обліку цей метод має, як то кажуть, класичне застосування, тобто всі доходи й витрати за певний період відображаються повністю.

Разом із тим, щоб не допустити завищення (чи заниження) доходів або витрат, доцільно нормативним шляхом передбачити їх коригування у наступних звітних періодах, обумовити, коли нарахування не допускається тощо. Отже, грамотне застосування методу нарахування дає змогу бачити реальний результат не лише по закінченні строку дії фінансового інструмента, а й у процесі роботи, тобто від часу прийняття рішення (угоди) до його реалізації.

РЕЗЕРВУВАННЯ УБЕЗПЕЧИТЬ ВІД РИЗИКУ

Резервування не часто практикують: Україні. Цей метод повинні взяти на озброєння фінансово-банківські структури, які ведуть найризиковіший бізнес. Тут резерви відіграють подвійну роль:

а) регулюють вартість активів;

б) не дозволяють розподіляти між акціонерами ресурси та активи, отримати які нереально, оскільки у наступні періоди вони стануть збитками банку.

Із 1997 року банківській системі України вперше було надано змогу формувати резерви під нестандартні активи та списувати за рахунок цього певну частку безнадійної заборгованості (у 1998 році -- 40% заборгованості за кредитами, гарантіями тощо), а також відносити їх на валові витрати у податковому обліку. Однак не слід плутати поняття резервів у обліку фінансовому і в обліку податковому. Банк може і повинен створювати резерви визначеного обсягу під усі сумнівні активи. Податковим же законодавством передбачено, що резерви -- це як своєрідна пільгова підтримка певних видів операцій. Тобто їх тільки у певному обсязі можна віднести до валових витрат. Це ж законодавство жорстко регламентує їх використання. Наприклад, банк має кредитний портфель на 200 млн. грн. Під нього необхідно створити резерв у сумі 150 млн. грн. До витрат банку слід зарахувати 150 млн. грн., а до валових витрат у податковому обліку -- 80 млн. грн. (200 млн. грн. х 40 %). З наведеного прикладу випливає, що, хоча "брутто"- актив і налічує 200 млн. грн., його реальна вартість становить лише 50 млн. грн. (200 млн. грн. -- 150 млн. грн.). Ця цифра й буде відображена у балансовому звіті. Водночас на таку ж суму зменшиться прибуток до розподілу, оскільки йдеться про потенційно збитковий актив.

ІНСТРУМЕНТ ДЛЯ "МОБІЛЬНИХ" АКТИВІВ ТА ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

Ще один базовий обліковий інструмент регулювання вартості активів і зобов'язань -- переоцінку -- застосовують до "мобільних" активів та зобов'язань: цінних паперів, валютних інструментів; рідше -- до немонетарних. Але, як свідчить практика, переоцінка основних фондів на початку реформування обліку є великою проблемою. Складність полягає в тому, що після індексації основних фондів їх вартість на балансах підприємств виявляється заниженою або (частіше) завищеною. Відтак нараховуються нереальні суми щодо амортизації та зносу.

Тому насамперед необхідно привести до поточних реальних цін основні фонди, придбані по 1996 рік включно (пізніше за них розраховувалися вже за ринковими цінами). Зазначимо, що на коригування вартості основних фондів.

Спроби механічного перенесення МСБО в певну економіку -- небезпечні протягом останніх років звертають увагу аудитори, перевіряючи банки та інші установи, його враховують іноземні інвестори, вирішуючи, чи варто надавати Україні кредити.

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК -- МОВА ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

В процесі впровадження МСБО, утвердження сучасної ідеології бухгалтерського обліку вітчизняна практика збагачується новими економічними поняттями, позбавляючись давніх стереотипів та звичних трактувань. Насамперед запрацювала така крамольна колись категорія, як капітал. Від того, наскільки правильно визначено це поняття, залежить і економічна модель бухгалтерського обліку. Раніше це класичне поняття тлумачилося у бухгалтерській справі як фонди, що використовувалися на соціальні та економічні потреби установи. Але реально -- це залишок чистих активів банку, а не кошти. Крім того, власний капітал не повинен бути обтяжений ніякими зобов'язаннями. А отже, будь-які претензії, що виникають у зв'язку з прийнятими зобов'язаннями або на іншій підставі, слід зараховувати до витрат і лише "чисту" суму відображати у капіталі. Останній належить акціонерам банку, його рефінансують для подальшого розвитку установи. Це один із найважче викорінюваних у ході проведення реформи стереотипів. Роками застосовувана, добре налагоджена система бухгалтерського обліку була орієнтована на формування фондів (як підсумкового результату) і контроль за їх використанням, а також на обслуговування потреб податкового законодавства.

Але ж економічну сутність статті витрат не можна змінити адміністративним розпорядженням -- для суб'єкта господарювання усі види витрат (крім капітальних, які йому належать) економічно рівноцінні. Наприклад, витрати на оплату праці в одних випадках зараховували у собівартість, а в інших -- за рахунок прибутку, як і різноманітні соціальні витрати. Більше того, одні і ті ж види відрахувань у різні звітні періоди трактували по-різному: в одному періоді витрати відносили на собівартість, в іншому -- списували за рахунок прибутку. Але ж економічна сутність витрат підприємства не змінювалася залежно від дати на календарі. Ще одна цікава стаття витрат -- податок на прибуток. Раніше, адміністративно регулюючи доходи і витрати, визначали прибуток, з якого певний процент відраховували у бюджет у вигляді податку на прибуток. Однак для підприємства він становив таку ж статтю, як і витрати на матеріали, оплату праці, відсотки за кредитом тощо. Проблема полягала не в якихось особливостях зазначених витрат, а у складній методиці розрахунку.

Це слід враховувати і стосовно визнання доходів: будь-які надходження, крім коштів на формування статутного капіталу, слід трактувати як доходи.

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНІСТІ НОВОГО ЗРАЗКА

Щоб забезпечити належне відображення фінансових операцій та їх результатів, необхідно формувати нову фінансову звітність та відповідно адаптувати план рахунків бухгалтерського обліку, усвідомлюючи, що за будь-яких систем результатом обліку є звітність.

У світовій банківській системі сформувалася типова схема фінансової звітності та певна послідовність відображення у ній показників. Ідеться, зокрема, про балансовий звіт, звіти про прибутки та збитки, рух грошових коштів, капіталу і пояснення (примітки) до них. Оскільки звітність банків підлягає оприлюдненню, а банки-кореспонденти часто використовують її для налагодження кореспондентських зв'язків тощо, було прийнято рішення про впровадження в Україні найуживанішої у світовій практиці схеми звітності, побудованої з урахуванням вітчизняних традицій бухгалтерського обліку.

Основним інструментом формування звітності є план рахунків. Особливістю організації бух обліку є те, що банківські установи складають баланс щодня. Телекомунікаційною мережею вони передають щоденні баланси НБУ, який із тією ж періодичністю формує консолідований баланс по системі в цілому. Протягом останніх років такий щоденний баланс надавався за планом рахунків бухгалтерського обліку в банківській системі.

Різниця між балансом за статтями і балансом за планом рахунків була значною мірою знівельована. Акценти чітко розставили, розробляючи нову звітність: основною є періодична фінансова звітність, а щоденний оперативний баланс складається вже на засадах плану рахунків. За будь-якої системи бух обліку план рахунків є лише інструментом формування звітності, отож не варто його фетишизувати. Він повинен бути економічно обґрунтованим, гнучким,

У нинішній економічній ситуації важливо дотримуватися принципу обачності, тобто обережності: дохід слід враховувати, лише впевнившись, що його отримають і правильно визначать зручним у використанні. У різних країнах світу його формують по-різному: централізовано і децентралізовано. В Україні традиційно план рахунків формують і супроводжують централізовано. Іноземні експерти визнали систему централізованої розробки плану рахунків в Україні однією з найкращих. Тому не варто шукати альтернативи. Враховуючи різні економічні функції і роль НБУ та комерційних банків у банківській системі, розроблено два адаптованих плани рахунків бухгалтерського обліку. При цьому підхід використано один і той же: мультивалютність, подвійний запис за балансовими і позабалансовими рахунками, розміщення, вимоги до аналітичних рахунків, наявність рахунків для відображення операцій із нарахування доходів і витрат за всіма фінансовими інструментами, резервування і переоцінки. Така побудова плану рахунків дає змогу вже на рівні синтетичних рахунків оцінити результативність роботи як основних фінансових інструментів, так і найбільших сегментів ринку (міжбанківського, клієнтів, центрального уряду тощо). Одночасно за допомогою нового плану рахунків можна досить оперативно сформувати затверджену фінансову звітність.

Формування нової системи обліку передбачає структуризацію економічної інформації (зокрема, бухгалтерської) за напрямами і за призначенням. Це необхідно зробити до початку реформування облікової системи, щоб не вийшло сумнівного симбіозу, який у реальних умовах знову не гарантуватиме чіткості й достовірності інформації. Ідеться про розмежування бухгалтерського (фінансового), управлінського (внутрігосподарського) та податкового видів обліку. Таке бачення обліку сьогодні викликає шалений спротив і бухгалтерів-практиків, і більшості методологів та вчених. Але, хоча питання ще дискутується, зазначені види обліку в реальній економіці фактично вже існують. Прискорила хід подій поява нової редакції Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким водночас започатковано й податковий облік. Звичайно, серед бухгалтерів це викликало нерозуміння, особливо на початковому етапі його впровадження.

У світі практикують три основні підходи щодо цього питання.

1. Бухгалтерський і податковий облік є абсолютно незалежними і ведуться окремо.

2. Бухгалтерський і податковий облік наближені один до одного, використовують тотожну первинну базу та ведуться окремо.

3. Бухгалтерський облік цілковито підпорядковано потребам податкового.

Україна протягом десятиріч ішла саме третім шляхом, тому виокремлення податкового обліку в самостійний вид складно сприймається навіть суто психологічно. Але цього вимагає філософія нового податкового законодавства, причому первинна база для обох видів обліку передбачена одна й та ж сама.

Нині можна сміливо стверджувати: податковий облік в Україні реально існує. Своєрідним планом рахунків, його аналітичним обліком є не що інше, як сама декларація. Його формування тепер є більше технічною проблемою. Адже минулі півтора року переконали у безрезультатності спроб "підігнати" бухгалтерський облік під податковий -- це лише ускладнювало бухгалтерський облік, знижувало достовірність його даних. Інакше не могло й бути, адже прибуток до оподаткування, обрахований у декларації, не є економічним прибутком, результатом роботи підприємства, навіть якщо припустити, що його обчислено за старою методою. Це не що інше, як певна розрахункова база для визначення однієї зі статей витрат підприємства. Кожна установа нині має реальну можливість порівняти цифри в декларації і в балансі -- вони ніколи не збігаються. Адже прибуток до оподаткування формується частково з доходів і витрат, із оборотів за окремими операціями (наприклад, із цінними паперами), за окремими розрахунками, які не передбачають застосування бухгалтерське слід плутати поняття резервів у обліку фінансовому і в обліку податковому таких проводок, які по-різному вносяться у базу оподаткування і в бухгалтерський облік. Тому слід якомога швидше змінити економічне трактування цього виду податку. Це прискорить побудову нової бухгалтерської моделі, сприятиме її ефективності.

До прискореного формування фінансового обліку в Україні спонукають також часті зміни у податковому законодавстві. Чітко визначені принципи обліку всіх операцій повинні стати основою для формування стабільного фінансового обліку. І будь-які зміни в оподаткуванні (а їх навіть протягом місяця вноситься чимало і навряд чи стане менше) не повинні впливати на нього, вони впливатимуть лише на базу оподаткування та вибір показників (рядків) у декларації. Зрештою, в Україні існує багато видів податків, кожен із яких має свою базу для нарахування та входить до складу витрат. Один із них -- податок на прибуток. База його обчислення, як було зазначено вище, надзвичайно складна. Тому актуальними є пропозиції щодо її спрощення, а не вимоги узгодити норми фінансового та податкового обліку. Ці види обліку мають різне спрямування: мета першого -- накопичення достовірної інформації про фінансовий стан установи; другий становить інструмент для визначення бази оподаткування.

Формування в Україні управлінського (або внутрігосподарського) обліку не є великою проблемою, оскільки він існував і раніше. Але його варто певною мірою вдосконалити. Зважаючи на те, що практичне ведення управлінського обліку не завжди відповідає вимогам, тоді як методологічне забезпечення обліку в Україні централізовано, доцільно було б у ході розробки нового плану рахунків та форм звітності на рівні ведення синтетичних рахунків бух обліку передбачити такий облік, який би забезпечував необхідний аналіз роботи підприємства. Для детального аналізу слід скористатися аналітичними рахунками, а в разі потреби застосувати додаткові облікові прийоми.

Стратегією реформування бухгалтерського обліку в банківській системі передбачалися саме такі підходи до систем обліку. Час підтвердив, що вони були правильними. З початку 1998 року фінансовий облік формується й адаптується на базі вищезазначених принципів, що дає змогу досить детально аналізувати роботу банку, стан його активів, зобов'язань і капіталу, ризико-вість операцій.

Для створення управлінського обліку банкам запропоновано необхідний інструментарій. Мовиться про один із класів нового плану рахунків та принципово новий підхід, який дає широкий простір для організації аналітичного обліку, -- про обов'язкові та необов'язкові параметри до синтетичних рахунків. За допомогою обов'язкових параметрів банки формують усю фінансову і статистичну звітність, а використовуючи необов'язкові, складають управлінську звітність.

Формування нової системи обліку об'єктивно потребує структуризації економічної інформації.

Ще позаторік, під час впровадження нового податкового законодавства, банки отримали практичні рекомендації щодо окремого ведення податкового обліку. Протягом минулого року відбувалося його організаційне становлення і технічне забезпечення. Аби упередити критичні зауваження щодо збільшення витрат на організацію податкового обліку, зазначимо, що йдеться про ті ж обсяги коштів і роботи, які б знадобилися, якби податковий облік було організовано в рамках одного бухгалтерського балансу шляхом уведення додаткових рахунків для обліку валових доходів і валових витрат та аналітичного обліку до них.

Зважаючи на досвід застосування міжнародних норм бух обліку в банківській системі, можемо констатувати, що за умов чіткого визначення мети реформування обліку, грамотного економічного моделювання цього процесу, нормативного і методологічного його забезпечення, використання переваг діючої системи в Україні можна і необхідно сформувати систему обліку, гармонізовану з МСБО. Відтак поліпшиться якість управління всією економікою і кожним підприємством зокрема.