Особливості клінічного прояву інфекційного ринотрахеїту великої рогатої худоби в Україні

CHARACTERISTICS OF CLINICAL MANIFESTATION OF INFECTIOUS BOVINE RHINOTRACHEITIS IN UKRAINE

Kornieikov O. M, Oleshko A. Yu, Perfilova S. I., Gorbatenko S. K.

National Scientific Center “Institute of Experimental and Clinical Veterinary Medicine”, Kharkiv, Ukraine

Keywords: Herpesvirus type 1, vaccination prophylaxis, epizootic situation

Незважаючи на успішну протиепізоотичну роботу в Україні та наявності значної кількості інструктивних положень, які регламентують заходи з контролю інфекційних захворювань тварин в господарствах, проблема пневмоентеритів ВРХ й досі стоїть гостро для тваринників нашої держави. Наслідком чого є неконтрольоване поширення герпес-, пести-, параміксо- та коронавірусів в стадах ВРХ.

За останні два десятиріччя отримано значні знання щодо етіології пневмоентеритів ВРХ, розроблено протиепізоотичні заходи, методи та засоби діагностики, профілактики та лікування [1-4], за рахунок чого відбулася деяка стабілізація епізоотичної ситуації щодо захворювань, не останню роль в якій відіграло використання вакцин проти пневмоентеритів закордонного виробництва. Однак, крім позитивного ефекту, вищеозначене сприяло розвитку таких негативних наслідків як зміна мікробіологічного фону та поява нових епізоотичних штамів вірусів, які раніше не зустрічалися на території України [5].

Особливе значення в етіології вірусних пневмоентеритів має герпесвірус 1 типу ВРХ (BHV-1), який є збудником інфекційного ринотрахеїту. Вірус ІРТ займає особливе місце в інфекційній патології великої рогатої худоби, тому що він негативно впливає не тільки на респіраторну, але й на імунну, нервову та репродуктивну системи тварин [6, 7]. До того ж, цей вірус окрім значного негативного впливу на здоров'я тварин та їх продуктивність [1], значно впливає на можливості міжнародної торгівлі тваринами у всьому світі, значно їх обмежуючи [8].

Зважаючи на те, що широка циркуляція вірусу інфекційного ринотрахеїту серед великої рогатої худоби зумовлює періодичні рецидиви захворювання, впровадження в скотарстві засобів специфічної профілактики захворювання призвело як до значного покращення епізоотичної ситуації щодо ІРТ, так і до персистенції збудника в організмі інфікованих тварин та слабо вираженого клінічного прояву захворювання. Саме визначення особливостей клінічного прояву захворювання дозволить удосконалити первинну діагностику ІРТ та змінити підходи до специфічної профілактики хвороби в сучасних умовах.

Мета роботи

Вивчити особливості клінічного перебігу інфекційного ринотрахеїту великої рогатої худоби в господарствах окремих регіонів України.

Матеріали та методи

Дослідження проводили впродовж 2016-2022 рр. в 71 господарстві 13 областей України, а саме Харківській, Полтавській, Кіровоградській, Миколаївській, Дніпропетровській, Херсонській, Житомирській, Сумській, Одеській, Чернігівській, Рівненській, Черкаській та Запорізькій. Визначення серопревалентності до герпесвірусу 1 типу ВРХ (збуднику інфекційного ринотрахеїту ВРХ), проводили за допомогою імуноферментного методу діагностики (ІФА), з використанням тест-системи «Infectious Bovine Rhinotracheitis Antibody Test Kit» (IDEXX, Франція). З метою визначення епізоотичної ситуації щодо вірусу ІРТ досліджували по 10-15 проб сироватки крові ВРХ з кожного господарства.

Встановлення попереднього діагнозу та визначення етіологічних факторів, що викликали захворювання проводили шляхом клініко-епізоотологічного обстеження господарств, оцінюючи клінічні ознаки захворювання, інтенсивність їх прояву у тварин всіх технологічних груп, а у випадках загибелі тварин, враховували патологічні зміни, що розвивались. З метою аналізу даних щодо існуючої в тому чи іншому господарстві системи профілактики пневмоентеритів, а також визначення засобів, що використовуються з цією метою, було проведено аналіз планів протиепізоотичних заходів в кожному випадку.

Для лабораторного підтвердження етіологічної складової захворювання ВРХ відбирали проби біологічного матеріалу (носоглоткові змиви, змиви (вміст) з прямої кишки, серозно-слизові витікання з носової порожнини та очей, а також змиви з піхви). Від вимушено вбитих, загиблих тварин та аборт-плодів відбирали проби патологічного матеріалу (шматочки паренхіматозних органів, трахеї, гортані, лімфатичні вузли, вміст кишечнику). Виявлення антигенів вірусу ІРТ, а також диференціацію захворювання від вірусної діареї, парагрипу-3 та респіраторно- синцитіальної інфекції проводили шляхом дослідження проб клінічного та патологічного матеріалу за допомогою реакції імунофлюоресценції (РІФ), з використанням тест-систем виробництва ТОВ «НДП «Ветеринарна медицина» (м. Харків).

Результати досліджень

Проведеним клініко-епізоотологічним обстеженням господарств, в т ч. аналізом планів протиепізоотичних заходів в кожному з них, встановлено, що у 83,4 % з них з метою профілактики і боротьби з інфекційним ринотрахеїтом ВРХ застосовували щеплення тварин з використанням комбінованих препаратів. Слід зазначити, що у більшості з обстежених господарств (61,1 %) реєстрували ознаки захворювання тварин на іРт з різним його проявом. Поглибленим аналізом встановлено, що симптоми захворювання спостерігали незалежно від того, використовували в господарстві вакцинопрофілактику чи ні. Різниця була лише у локалізації патологічних змін, перебігу захворювання (хронічний, гострий чи підгострий) та в рівні захворюваності тварин.

За результатами проведених серологічних досліджень за допомогою імуноферментного методу діагностики встановлено, що у більшості випадків досліджені тварини з господарств, де впроваджено специфічну профілактику, здебільшого мали високу напруженість імунної відповіді до збудника інфекційного ринотрахеїту ВРХ на рівні (89-100) %. В пробах, відібраних від тварин з господарств, де засоби специфічної профілактики впроваджені не були, спостерігалася "строкатість антитіл" з причини неоднорідності антитілогенезу в організмі тварин. Означені випадки були показником ймовірної циркуляції в стаді великої рогатої худоби епізоотичних штамів збудника ІРТ та, враховуючи клінічні ознаки захворювання, потребували поглибленого дослідження. За результатами комплексного обстеження поголів'я ВРХ 71 господарства скотарського напрямку Харківської, Полтавської, Кіровоградської, Миколаївської, Дніпропетровської, Херсонської, Житомирської, Сумської, Одеської, Чернігівської, Рівненської, Черкаської та Запорізької областей, яке передбачало клініко-епізоотологічне обстеження поголів'я, дослідження на наявність специфічних антитіл до вірусу (ІФА) та виявлення антигенів збуднику (РІФ), встановлено, що у 33,8 % господарств виявлено циркуляцію серед тварин герпесвірусу 1-го типу (BHV-1), який є збудником ІРТ.

Аналізом проведених досліджень визначено різну локалізацію збудника в організмі тварин, а відповідно - різний клінічний прояв захворювання, що свідчило про виявлення різних форм перебігу інфекційного ринотрахеїту у тварин серед обстежених господарств (табл. 1).

Проведеним аналізом встановлено, що захворювання тварин у респіраторній формі ІРТ зареєстровано у 41,7 % господарств, у генітальній формі та у вигляді кератокон'юнктивітів -- у

8,3 %, а з безсимптомним та полісимптомним перебігом -- у 25,0 % та 16,7 % відповідно. Наявність значного відсотку господарств, де встановлено безсимптомний перебіг, обумовлено майже повсюдним використанням вакцинопрофілактики ІРТ. Слід зазначити, що особливе занепокоєння викликає використання в обстежених господарствах вакцин, що містять живі атенуйовані штами герпесвірусу 1 типу (66,7 % усіх випадків), що додатково ускладнює епізоотичну ситуацію.

Таблиця 1 -- Клінічний прояв інфекційного ринотрахеїту великої рогатої худоби в господарствах різних регіонів України

Висновки

1. Найбільш поширеною формою прояву інфекційного ринотрахеїту в господарствах 13 областей Україні є респіраторна та безсимптомна.

2. Не останню роль в прояві безсимптомної форми ІРТ в господарствах відіграє безконтрольне впровадження засобів специфічної профілактики, до складу яких входять живі атенуйовані штами герпесвірусу 1 типу.

Список літератури

1. Headley S. A. et al. Molecular survey of infectious agents associated with bovine respiratory disease in a beef cattle feedlot in southern Brazil. Journal of Veterinary Diagnostic Investigation. 2018. Vol. 30, No 2. P. 249-251. DOI: https://doi.org/10.1177/1040638717739945

2. Maidana S. S. et al. A new molecular method for the rapid subtyping of bovine herpesvirus 1 field isolates. Journal of Veterinary Diagnostic Investigation. 2020. Vol. 32, No 1. P. 112-117. DOI: https://doi.org/10.1177/10406387198 98692.

3. Barrett D. et al. Prevalence of Bovine Viral Diarrhoea Virus (BVDV), Bovine Herpes Virus 1 (BHV 1), Leptospirosis and Neosporosis, and associated risk factors in 161 Irish beef herds. BMC Veterinary Research. 2018. Vol. 14, No 1. P. 8. DOI: https://doi.org/10.1186/s12917-017-1324-9.

4. Hostnik P. et al. Review of Infections With Bovine Herpesvirus 1 in Slovenia. Frontiers in veterinary science. 2021. Vol. 8. P. 676549. DOI: https://doi.org/10.3389/fvets.2021.676549.

5. Корнєйков О. М. та ін. Ефективність різних підходів профілактики та боротьби з інфекційними пневмоентеритами ВРХ. Ветеринарна медицина: міжвідом. темат. наук. зб. 2019. Вип. 105. С. 46-53. DOI: https://doi.org/10.36016/VM-2019-105-9.

6. d'Offay J. M., Mock R. E., Fulton R. W. Isolation and characterization of encephalitic bovine herpesvirus type 1 isolates from cattle in North America. American Journal of Veterinary Research. 1993. Vol. 54, No 4. P. 534-539.

7. Dagalp S. B. et al. Molecular and antigenic characterization of bovine herpesvirus type 1 (BoHV-1) strains from cattle with diverse clinical cases in Turkey. Tropical Animal Health and Production. 2020. Vol. 52, No 2. P. 555564. DOI: https://doi.org/10.1007/s11250-019-02042-6.

8. Fernandes L. G. et al. Spatial analysis for bovine viral diarrhea virus and bovine herpesvirus type 1 infections in the state of Parafoa, northeastern Brazil. BMC Veterinary Research. 2018. Vol. 14, No 1. P. 102. DOI: https://doi.org/ 10.1186/s12917-018-1412-5.

Размещено на Allbest.ru