Раціональне використання земель сільськогосподарського призначення для виробництва продовольства у Закарпатті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Раціональне використання земель сільськогосподарського призначення для виробництва продовольства у Закарпатті

В.К. Радзецький

старший науковий співробітник

Інститут аграрних ресурсів та регіонального розвитку НААН України

Г.В. Спаський

доктор економічних наук

Розглянуто питання щодо оцінки використання сільськогосподарських земель в Закарпатській області та обгрунтування виробництва продовольства на землях сільськогоподар- ського призначення. Держава запроваджує зміни в земельне законодавство, які на перше місце ставлять пріоритет державних інтересів над інтересами приватних осіб в умовах війни. Продовольча безпека одне із пріоритетних завдань держави.

Ключові слова: сільське господарство; землі сільськогосподарського призначення; раціональне використання; виробництво продовольства у Закарпатській області; форми господарської діяльності.

RATIONAL USE OF AGRICULTURAL LANDS FOR FOOD PRODUCTION IN TRANSCARPATTIA

The issue of assessing the use of agricultural land in Zakarpattia Oblast and the rationale for food production on agricultural lands was considered. The state is introducing changes to land legislation that prioritize state interests over the interests of private individuals in wartime conditions. Food security is one of the priority tasks of the state.

Key words: Agriculture; agricultural land; rational use; food production in Zakarpattia region; forms of economic activity.

Постановка проблеми

Родюча земля завжди була, є і буде найціннішим багатством держави. В сучасних умовах, коли йдуть бойові дії на теритрії декількох регіонів України, є визначальними, що для покращення аграрного землекористування важливо оцінити роль кожного регіону у формуванні ефективного землекористування з виробництва продовольства.

У сучасних умовах господарської діяльності в інтересах аграрних підприємств забезпечити інтенсивне використання земельних ресурсів у зв'язку з необхідністю повного задоволення потреб населення у продовольстві.

Незважаючи на це щорічно неухильно розширюютьсяплощі, займані під забудовами та промисловими об'єктами. У зв'язку з цим найважливішим завданням постає прийняття найбільш економічно обгрунтованих управлінських рішень стосовно розміщення продуктивнихсил з урахуванням забезпечення ефективного використання земель сільськогоподарського призначення^ також максимального збереження сільськогосподарського земельного фонду. Зважаючи на це проблема ефективного землекористування є актуальною і потребує негайного вирішення.

Одним із прикордонних аграрних регіонів країни є Закарпатська область, яка має у користуванні найменші площі земель сільськогосподарського призначення в країні.

В сільському господарстві здійснено перерозподіл власності на землю і майна на користь домогосподарств і в деякій мірі до інших індивідуальних господарств, де виробляється в регіоні біля 90% валової продукції сільського господарства. В умовах ризиків потрібно приділити увагу розвитку фермерських господарств, яких у Закарпатській області нараховується 608 діючих. Держава повинна запровадити заходи, які б сприяли збільшенню кількості фермерських господарств в т.ч сімейних фермерських господарств, які найбільше адаптовані до ринкових відносин.

Зростання виробництва валової продукції сільського господарства відбувається останнім часом переважно за рахунок фермерських господарств, що обумовлено низькою та частково відсутністю державної підтримки, недостатньою інфраструктурою аграрного ринку, низьким рівнем забезпеченості основними засобами та ресурсами.

Аграрні підприємства Закарпатської об- ластів більшості своїй нераціональновико- ристовують земельні ресурси тавідносять- сядо екстенсивних суб'єктів ведення виробничої діяльності.

Нині найбільш поширеними в регіоні є підприємства з малими площами земель сільськогосподарського призначення - фермерські господарства в т.ч. сімейні фермерські господарства, які зорієнтовані на зростанні врожайності та вирощування культур із високою часткою ручної праці. Саме сімейні фермерські господарства та частина невеликих за площею землекористування товариств з обмеженою відповідальністю- Закарпатської області можуть підвищити рівень ефективного використання земель сільськогосподарського призначення і мають потенціал збільшення обсягу виробництва продовольства, використовуючи науково- обгрунтовані системи землекористування, що і визначає актуальність дослідження за цим напрямом аграрної економічної науки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням проблем раціонального використання земель сільськогоподарського призначення та охороною земель сільськогосподарського призначення займалися багато українських науковців таких як: С.Ю. Булигін, В.І. Бураков, М.М. Котова, В.І. Новак, А.Б. Ачасов, А.В. Барвін- ський, М.М. Федоров, О.В. Краснолуцький, О.В. Шевченко, В.Б. Гаврилюк, В.І. Гав- рилюк, О.В. Стрілецький, В.М. Клочко, Ю.Ю. Лузан, А.М. Москаленко, П.Т Са- блук, М.К. Шикула, О.О. Созинов, Н.Н. Васильєва, Л.Л. Збаржевецька, Л.В. Вдовиченко. Водночас багато питань залишаються дискусійними і потребують глибшого обґрунтування, особливо в західних регіонах України.Також вимагає подальшого доопрацювання питання щодо раціонального землекористування земель сільськогопо- дарського призначення враховуючи умови сучасних ринкових відносин.

Мета статті. Мета дослідження - аналіз теоретичних і практичних аспектів раціонального використання земель сільськогосподарського призначення з виробництва продовольства в Закарпатській області, прогноз сучасної системи землекористування та напрямки раціонального викристання та їх охорона.

Виклад основного матеріалу

Структура використання земель сільськогосподарського призначення та їх регулювання.

В країні сільськогосподарські угіддя займають площу більше 54% від загальної території. Проте, більше половини з них класифікуються як найбільш придатні для вирощування сільськогосподарських культур, тобто найбільш продуктивні. Щодо власності на землі, то майже всі сільськогосподарські землі знаходяться у приватній власності. Обмеження землеволодіння для приватних осіб у державі становить згідно із Законом про ринок землі до 100 га. Нині землі сільськогосподарського призначення частково орендуються.

Війна вплинула на українське сільське господарство, де відбулось скорочення посівних площ на 20% у порівнянні із 2021 р., пошкоджено частину виробничих будівель, споруд та деякого обладнання, зросли ціни на добриво та паливо, часткова блокада чорноморських портів.

Існуючі ґрунтово-кліматичні умови та малоземелля не дозволяли розвивати багатогалузеве сільськогосподарське виробництво та частково задовольняти потреби населення в продовольчих ресурсах. Характерною ознакою для області стала висока та трудова міграція. Відставала область і від середніх в державі показників забезпеченості елементами соціальної і виробничої інфраструктури, особливо в гірській місцевості. Нижчий, ніж в середньому в Україні, був рівень грошових доходів населення, високим - рівень безробіття.

Незважаючи на складні умови, в яких опинилась область в період реформ, вона однією з перших в Україні перейшла від тривалого спаду до економічного зростання.

Аграрна політика на теренах області спрямована на вирішення завдань продовольчого забезпечення населення. В галузі рослинництва основним є закріплення раціональних напрямів аграрної реформи з урахуванням територіальних відмінностей природно-економічних умов. Головними видами сільськогосподарської продукції є зернові, картопля, овочі, фрукти, виноград, м'ясо говядини, свинина, овечина, мед.

Настає потреба у створенні такої системи землекористування в Закарпатському регіоніУкраїни, яка була б найбільш пристосована до природно-кліматичних умов. Зумовлено це і тим, що структура землекористування значно впливає на результативність сільськогосподарського виробництва. Потребує ретельної уваги і те, що в регіонах України за 2012-2022рр. значно зменшилося поголів'я ВРХ, що призвело до значних змін у використанні земель сільськогосподарського призначення.

Сучасна структура використання земель сільськогосподарського призначення в Закарпатті має наступний вигляд (Рис. 1.).

Незважаючи на бойові дії Росії проти України, населення регіонів й надалі кожного дня потребуватиме продуктів харчування. Перед досліджуваним регіоном України стоїть спільне завдання - забезпечити населення регіону та деяких інших регіонів якісним продовольством, що потребує нарощування обсягівта якості його виробництва. У структурі землі сільськогоподарського призначення - виробництво продовольства займає 65-66%.

Основу у сільськогосподарському ви- робництвів Закарпатській області становлять земельні ресурси, які як зазначалося раніше,врегіоні не раціонально використовуються на протязі майже всього періоду незалежності. Аналіз раціонального використання земель сільськогосподарського призначення є першочерговим завданням для розвитку сільського господарства регіонів України. Зокрема, аналіз землекористування у сільському господарстві Закарпатської області доцільно розпочинати з аналізу складу сільськогосподарських угідь (табл. 1).

Рис. 1. Структура використання земель сільськогосподарського призначення Джерело: розроблено автором

Таблиця 1. Склад сільськогосподарських угідь за 2012-2022 рр. в регіоні

Дані (табл. 1) відображають незначне зменшення площі сільськогосподарських угідь у 2022 р. порівняно з 2012 р. по регіону на 12,8% по досліджуваному регіону. В Україні багаторічні насадження займають лише 2,1% сільськогосподарських угідь, а пасовища - 12,7 %, а у досліджуваному регіоні відповідно 6,6 і 23,4%.

Таблиця 2. Структура сільськогосподарських земель області по формам господарювання у 2022 р.

Сьогодні у власності і користуванні господарств населення (дачні господарства, до- могосподарства та особисті господарства) перебуває 88,7 % сільгоспугідь та 84,4 % ріллі. У користуванні аграрних підприємств знаходиться 43,6 тис. га або 11,2% сільськогосподарських угідь, у тому числі 30,0 тис. га ріллі або 15,6 % від загальної площі ріллі.Згідно із інформаційними даними державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у 2022 р. площа сільськогосподарських угідь становила 387,7 тис. га, що на 57,1 тис. га менше у порівнянні із аналогічним показником 2012 р.

Виявлена закономірність вказує на те, що "більшість аграрних товаровиробників намагаються збільшити площу ріллі за рахунок залучення інших категорій земель, тобто до екстенсивного використання земель" [1]. "Що є наслідком обмеженості фінансових коштів землекористувачів на придбання техніко-матеріальних ресурсів, нових технологій виробництва аграрної товарної продукції. Недостатнє оновлення матеріально-технічної бази сприяє зниженню урожайності та негативно впливає на раціональне використання родючих земель" [14].

Загальновідомо, що в сільському господарстві родюча земля є визначальним виробничим ресурсом. До тогож вона, не є результатом праці, просторово повністю обмежена, тобто в державі розширити площі земель сільськогосподарського призначення - неможливо. Їх можна лише перерозподілити між суб'єктами господарської діяльності на тих чи інших засадах згідно із Законом України.

Як і будь-який інший виробничий ресурс, земля в сільському господарстві є об'єктом власності і господарської діяльності. Виходячи з того, що вона є головною складовою національного багатства і територіально обмежена - держава, як правило, в тій чи іншій мірі обмежує права землевласників (володіння, користування і розпорядження) та землекористувачів.

Згідно із темою статті підкреслимо, що- територіальним громадам не однаково як використовується земля і як зберігається й відновлюється її родючість. Де, інтерес держави проявляється у двох моментах:

- по-перше, найбільш повне використання природного потенціалу земельних ресурсів, від цього залежать продовольча безпека країни;

- по-друге, відтворення родючості грунтів та рослинних ресурсів.

Необхідно відмітити також, що в інтересах територіальних громад є поєднання високопродуктивного використання землі з одночасним збереженням її родючості. І, відновлення й підвищення їхньої родючості є базою для розширеного відтворення родючості грунтів, особливо чорноземів.

Практика ведення сільськогосподарського виробництва була і залишається актуальним об'єктом наукових досліджень,оскільки її характерною ознакою є те, що землі сільськогосподарського призначенняє обмеженим природним ресурсом. З огляду наце, світове наукове співтовариство уже впродовж кількох десятиліть звертає увагу на необхідність переходу з екстенсивної на збалансовану модель аграрного торварови- робництва, пріоритетами якої є збереження навколишнього природного середовища, відновлення високопродуктивних природних земельних ресурсів, отримання якісної товарної продукції рослинництва та тваринництва, також їх переробки.

Українське земельне законодавство закріплює пріоритетне використання земель, що визнані в установленому порядку (на базі відповідних розрахунків та чинників) придатними для ведення сільськогосподарського виробництва, для використання виключно у сільському господарстві за цільовим призначеням. Придатність земель для вказаних напрямків вираховується на основі ґрунтових обстежень та відомостей державного земельного кадастру. Необхідно відмітити, що значна частина земель сільськогосподарського призначення в Закарпатті не придатна для сільськогосподарського виробництва. При будівництві приміщеннь, будівель та інших різних об'єктів надаються переважно несільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя гіршої якості або не придатні до сільськогосподарського виробництва. Переважаючим чинником, що обумовлює використання земель у сільськогосподарському виробництві є висока якість вироблених товарів та продуктивність ґрунтів.

Поряд із вищенаведеним необхідно додати, що "з метою врегулювання деяких питань реєстрації земель та користування земель сільськогосподарського призначення, їх швидкого залучення до виробництва в умовах воєнного стану Верховна Рада України 24.03.2022 прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» № 2145-IX[1]. Даний Закон України запроваджує зміни в земельне законодавство, які на перше місце ставлять пріоритет державних інтересів над інтересами приватних осіб в умовах війни, тоді як інтереси й бажання власників і користувачів земельних ділянок інколи не враховуватимуться. Водночас нові правові норми розраховано застосовувати лише в період воєнного часу. Згідно із згаданим Законом України, під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням наступних особливостей:

«1. Договори користування земельними ділянками автоматично поновлено. Значна їх частина є землевласниками, а це значно ускладнює функціонування орендних земельних відносин у звичному режимі. Тому всі договори щодо передачі в користування земель сільськогосподарського призначення (договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту), термін дії яких закінчився після введення в Україні 24 лютого 2022 р. воєнного стану, вважають поновленими на 1 рік без волевиявлення сторін таких договорів та внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав.

2. Змінено Порядок державної реєстрації договорів щодо землі. В умовах воєнного стану функціонування Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є обмеженим. За таких умов формування земельної ділянки з метою передачі її в оренду здійснюватимуть без внесення відомостей про таку земельну ділянку до Державного земельного кадастру (державної реєстрації) та присвоєння їй кадастрового номера, на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель. Таку документацію розробляють за рішенням органу, уповноваженого передавати земельну ділянку в оренду, цей орган її і затверджує. Державну реєстрацію таких договорів здійснюють районні військові адміністрації в Книзі державної реєстрації землеволодінь і землекористувань в умовах воєнного стану. Права оренди та інші права на землю виникають з моменту проведення державної реєстрації відповідних договорів.

3. Районним військовим адміністраціям надано право передавати в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк до одного року земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності (окрім тих, що перебувають у постійному користуванні осіб, які не належать до державних, комунальних підприємств, установ, організацій), а також земельні ділянки, що залишилися в колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, кооперативу чи акціонерного товариства, а також нерозподілені та невитребувані земельні ділянки і земельні частки (паї). Розмір орендної плати не може перевищувати 8 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки (визначається від середньої нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області).

4. Постійним землекористувачам надано право передавати належні їм сільськогосподарські землі державної і комунальної власності в оренду. Землекористувачі, які використовують земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності на праві постійного користування (окрім державних, комунальних підприємств, установ, організацій), емфітевзису, можуть передавати такі ділянки в оренду строком до одного року для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

5. Орендарям і суборендарям сільськогосподарських земель надано право передавати належні їм права оренди та суборенди іншим агровиробникам. Орендарі, суборендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення всіх форм власності можуть передавати на строк до одного року належне їм право оренди, суборенди іншій особі для використання земельної ділянки за цільовим призначенням. Це здійснюють без згоди власника ділянки на підставі письмового договору про передачу права землекористування між землекористувачем та особою, якій передають право користування землею.

6. Забезпечено швидку передачу земельних ділянок у користування районних військових адміністрацій завдяки укладенню договорів оренди землі лише в електронній формі та здійсненню передачі в оренду земельних ділянок без проведення земельних торгів. Такий однорічний договір оренди землі не можна буде поновлювати, укладати на новий строк, і він припинятиметься зі спливом свого терміну.

7. Упроваджено низку заборон у сфері земельних відносин. З метою уникнення зловживань на час воєнного періоду заборонено: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність; формування земельних ділянок (окрім тих, що передають в оренду військовими адміністраціями); земельні торги щодо прав оренди, емфітевзису; суперфіцію щодо земельних ділянок державної, комунальної власності земель сільськогосподарського призначення» [1].

Необхідно відмітити також, що 31 березня 2020 року Верховна Рада України прийняла проєкт Закону України № 2178-10 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення». Президент підписав 28 квітня 2020 року закон щодо обігу земель сільськогосподарського призначення, який набрав чинності з 20 липня 2021 року.

Зазначений Закон України був найбільш очікуваним у сфері регулювання земельних відносин, оскільки спрямований на скасування заборони на відчуження земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та земельних паїв, яка діє в Україні понад 20 років. Розв'язання цього питання було пов'язано не лише із забезпеченням гарантій реалізації конституційного права приватної власності на землю, але й обумовлювалось визнанням Європейським Судом з прав людини мораторію таким, що порушує справедливий баланс між загальним інтересом суспільства у земельній сфері та майновими правами власників земельних ділянок та земельних часток (паїв). Проведення детінізації ринку землі в Україні було також вимогою МВФ та Світового банку.

Категорії господарств у землекористуванні та виробництво товарної продукції.

Особливості ведення аграрного виробництва, різні умови господарської діяльності, цілі діяльності та виконувані функції, призводять до формування різних форм господарської діяльності в аграрному товарови- робництві.

Частка основних категорій господарств у землекористуванні регіону за минулий, досліджуваний період представлені у (табл.3).

Таблиця 3. Категорії господарств у землекористуванні в Закарпатській області, шт.

Джерело: Статистичний збірник "Сільське господарство України" за 2023р. // Державна служба статистикиУкраїни [10,11,12,13]

Дані (Табл. 3) свідчать, що землекорис- туванняу господарствах населення в регіоні значно зменшилось на 38,7% у 2022р. порівняно з 2012 р., за рахунок цього зменшилась їх роль у виробництві аграрної товарної продукції. Аналіз підтверджує, що «порівнюючи усі категорії господарств з 2012-2022 рр., дійшли висновку, що у сільськогосподарських підприємствах спостерігаємо зменшення використання угідь» [5, с. 14-16].

Зменшення активності землекористування господарств населення свідчить про зростання продуктивності аграрних підприємств (в т.ч. фермерських господарств), які утворені в період аграрної реформи (19992000 рр.) - фермерські господарства та інші організаційно-економічні структури, які мали бути повною мірою пристосовані до ринку. В Закарпатті зростає частка землекористування фермерських господарств та аграрних підприємств відповідно на 52,7% та на 17,2%.

В процесі дослідження також встановлено, «що однією з найбільших проблем об'єктивної оцінки різних форм господарювання є відсутність реальної інформації про них. З одного боку, багато фермерських господарств та господарств населення фактично не включені до статистичної звітності. З іншого боку, агрохолдинги фактично залишаються прихованими за окремими суб'єктами господарювання. Статистична звітність у багатьох випадках не відображає реального стану речей на підприємстві» [7,с. 31].

Оцінюючи ресурсний потенціал сільськогосподарських підприємств, в першу чергу потрібно надати характеристику змінам обсягів валової продукції. Виробництво валової продукції сільського господарства аграрними підприємствами в Закарпатській області у 2012-2022 рр. наведено на (Рис.2).

Рис. 2. Динаміка валової продукції сільськогосподарських підприємств у Закарпатті, млн грн. Джерело: Складено автором на базі [110,11,12,13].

У 2022 р. аграрними підприємствами Закарпаття було вироблено валової продукції на суму 449,4 млн грн., у тому числі 88,7% -- продукції рослинництва, 11,3% -- продукції тваринництва. У порівнянні із 2012 р. загальна вартість валової продукції у постійних цінах 2016 р. зменшилася на 46,1%.

Для більш детального аналізу землекористування необхідно розрахувати інші складові ресурсного потенціалу аграрних підприємств. Адже, сукупність ресурсів, враховуючи їх кількісний та якісний стан, визначає ресурсні можливості кожного підприємства. Маючи можливості маневру ресурсами та їх трансформації з одного виду до іншого, керівництво підприємства вимушене вибрати раціональну комбінацію природних та економічних ресурсів при значній кількості альтернативних варіантів. І при цьому множинність можливих комбінацій ресурсів об'єктивно визначає множинність значень ресурсного потенціалу суб'єктів господарської діяльності. Сукупний ресурсний потенціал, в свою чергу задіяний у процесі аграрного товаровиробництва визначатиме виробничий потенціал даного суб'єкта. Оцінку ресурсного потенціалу та ефективність його використання аграрними підприємствами Закарпаття за 2012-2022 рр. наведено у (Табл.4).

На основі проведеного аналізу (табл.4) динаміки ресурсного потенціалу та ефективність його використання аграрними підприємствами Закарпаття встановлено таке: на фоні значного скорочення середньооблі- кової чисельності найманих працівників зайнятих в сільському господарстві із 2,4 тис. осіб у 2012 р. до 1,3 тис. осіб у 2022 р., та не суттєво зміненої площі сільськогосподарських угідь за досліджуваний період, навантаження останніх на одного працівника зросло на112,9 од. (або на 60,9 %) що склало 298,2 га.

Збільшення мінімальної заробітної плати за період 2012-2022 рр. позитивним чином відбилося і на рівні середньомісячної номінальної заробітної плати в розрахунку на одного працівника - збільшилася із 1386 грн у 2012 р. до 9734 грн. у 2022 р.

Так, фондозабезпеченість збільшилася на 7,1 млн грн. (або у 3,8 разів) у 2022 р. у порівнянні із 2012 р., а фондоозброєність - на 0,69 млн грн (або у 4,8 рази).

Необхідно також відмітити, що від якісного стану земель сільськогосподарського призначення залежить врожайність і якість сільськогосподарських культур, що можливо отримати тільки при оптимальному варіанті структури задіяних посівних площ, раціональній системі обробітку грунту, системі живлення і захисту рослин.

Економічна ефективність сільськогосподарського землекористування у аграрних підприємствах в Закарпатті характеризу- єтьтся в основному позитивною динамікою (Табл. 5).

Таблиця 4. Ефективність використання ресурсного потенціалу в аграрних підприємствах Закарпаття

Джерело: розраховано автором на основі [10,11,12,13]

Таблиця 5. Економічна ефективність землекористування ваграрних підприємствах регіону

Джерело: розраховано за даними Державної служби статистики України [10,11,12,13]

Упродовж 2012-2022 рр. темпи розвитку аграрних підприємств досліджуваного регіону мали тенденцію до зниження. Рівень споживання основних продуктів харчування теж знизився, або залишився на рівні 2012р. Виробництво валової продукції майже по всіх культурах та тваринницькій продукції зменшилось на 2-18%. Щодо позитиву, то необхідно констатувати зростання урожайності по основних сільськогосподарських культурах, що призвело до зростання продуктивності праці.

Незважаючи на стабільний стан сільськогосподарського виробництва в аграрних підприємствах регіону багато питань чекає на вирішення. Для розвитку аграрних підприємств Закарпаття необхідні суттєві зміни у ціновій політиці - стабільні ціни за якими виробники могли б самостійно визначити оптимальні обсяги виробництва.

Значну роль у виробництві валової продукції сільського господарства, відіграють господарства населення, якими вважаються сукупність осіб, що спільно мешкають і ведуть спільне господарство, несуть загальні витрати на утримання житла, родючої землі, продуктів харчування. До них відносять: особисті підсобні господарства, домогоспо- дарства, дачні ділянки та колективні сади і городи.

Необхідно відмітити також, що станом на 1.01.2023 р. господарства населення виробляють - 91,0% всіх обсягів виробництва аграрної продукції у Закарпатській області, а у тваринництві біля 97%. Але, належного обліку в господарствах населення не ведеться.

В свою чергу, аналіз статистичних даних показує, що протягом періоду дослідження в регіоні продуктивність сільськогосподарських угідь господарств населення значно поступалися показникам аграрних підприємств. Вони не можуть бути пристосовані до ринкових умов та виробництво продукції стабільно знижується із-за відсутності нової техніки та нових технологій виробництва та зберігання продукції. Господарства населення не є і не можуть бути підприємницькими суб'єктами господарювання на селі.

В даних господарствах надто низький рівень використання і збереження земель сільськогосподарського призначення із-за низької фахової підготовки власників господарств.

Необхідно також відмітити, що удослі- джуваному регіоні переважають грунти, які характеризуються низькою природною родючістю.

У Закарпатській області спостерігається зростання обсягів виробництва основних видів сільськогосподарської продукції, що дозволяє забезпечити, в деякій мірі, потреби населення основними продуктами харчування відповідно до продовольчих норм споживання.

Повне використання сільськогосподарських угідь відбувається згідно із сільськогосподарським районуванням. А районування родючих земель здійснюється з урахуванням природних умов, агробіологічних особливостей сільськогосподарських культур, напрямків господарської діяльності та вимог згідно із екологічними нормами шляхом обстеження стану грунтів, аналітична робота, аналізу, систематизації та узагальнення даних, що характеризує стан та особливості охорони і землекористування за окремими регіонами країни.

Заново прийнятим Законом України "Про землеустрій" контролюється облік і відображається положення земель у просторі, з урахуванням природних умов та агробіологічних вимог щодо вирощування сільськогосподарських культур у діючій у системі класифікації. Таке районування при здійсненні землеустрою, що є базою для оцінювання родючих земель, розробки схем і проектів раціонального використання та охорони земель.

В області сільськогосподарське виробництво має свої особливості, оскільки регіон є малоземельним. Крім того, область характеризується вертикальною зональністю: тут наявні низинна, передгірська і гірська під- зони, дві третини території - гориста місцевість. Все це обмежує потенційні можливості розширення земель та швидкого нарощування виробництва сільськогосподарської продукції.

Визначальною умовою для ведення аграрного виробництва є його наявне ресурсне забезпечення, у першу чергу - забезпеченість земельними ресурсами, що має свої особливості та відмінності від інших регіонів держави, а також сучасною технікою.

Зональність розміщення угідь сільгос- подарського призначення обумовлює значну диференціацію посівних площ у розрізі природно-економічних зон.

Поряд із вищенаведеним, необхідно відмітити, що клімат Закарпаття є помірно континентальним з достатнім та надлишковим зволоженням, нестійкою весною, не дуже спекотним літом, теплою осінню і м'якою зимою та інколи зникає весна та осінь. Тут переважає повітря помірних широт - створене південно-західними вітрами із Атлантики та Середземного моря. Це повітря зумовлює в зимовий період досить високі температури і відносновисоку вологість повітря. Кліматичні умови на території області надто різняться і залежать від висоти території над рівнем моря та від орієнтування, експозиції гірських схилів. Вирізняються три кліматичні райони: низовинний, передгірський та гірський. Низовинна зона характеризується теплішою середньою температурою: у липні +20°С, а у січні - -4°С. Закарпаття є досить зволоженим регіоном, найбільше опадів випадає на сході та північному сході (близько 1200-1400 мм опадів), найменше - у районі міст Чоп і Берегово. Сніговий покрив у горах встановлюється у середині листопада, який триває - до 110 днів в горах і 3050 днів - у низовині і передгір'ї. У низинній частині найчастіше дують південно-західні вітри, в горах - гірсько-долинні, взимку по руслах і річкових долинах - північні. На території області інколи розмежовуються чотири пори року: зима - коротка, м'яка, тепліша ніж в інших регіонах, сильні морози бувають рідко, сніговий покрив нестійкий; весна починається з березня початку квітня у низинній території, через систематичні циклони характеризується погодними змінами, починається в кінці лютого, у квіт- ні-травні температура може підніматися до +35°С, проте майже постійно бувають весняні приморозки, в горах завжди прохолодніше; літо починається в травні-червні, його початок здебільшого вологий через переважання помірних широт, в горах температура приблизно на 10-12°С; осінь триває 80-90 днів, в кінці листопада починаються перші приморозки, а при проникненні теплих морських мас із Середземномор'я настає тепла погода із частими дощами.

На гірських територіях існує суттєва відмінність у кліматі, що повязано із висотою над рівнем моря (500-1500 м), формами рельєфу. В цілому ж на кожні 100 м температура повітря зменшується на 0,4-0,7°С. Внаслідок цих особливостей є можливість вирощувати невибагливі сільськогосподарські культури. В гірських долинах виникають умови для вирощування окремих видів овочів, плодів та зернових. Вирощують кормові культури, лікарські та високогірні інші культури. Із тваринницької підгалузі вирощують: велику рогату худобу, вівці, кози та хутрові.

У низинній зоні розвивається галузь зер- новиробництва, овочівництва, картоплярства, виноградарства, кормовиробництва, молочного скотарства, птахівництва та свинарства, виробництво меду. У передгір- ській та гірській зонах враховуючи низький природний потенціал вирощування сільськогосподарських культур, культивують картоплярство, овочівництво, садівництво, молочне скотарство, виробництво меду та вівчарство.

З (Табл.5) видно, що у рослинництві найбільшу частку у валовому виробництві припадає на кукурудзу на зерно та озиму пшеницю, озимий ячмінь, а також на картоплю, виноград, плодово-ягідні. Поряд із цим висока частка відобразилася у валовому виробництві соняшнику та сої.

Тваринництво є важливою галуззю досліджуваного регіону, що забезпечує населення високоякісними продуктами харчування, переробну промисловість - сировиною, а також сприяє створенню необхідних державних резервів тваринницької продукції, інтенсивному використанню земельних ресурсів. Проте фактичний стан аграрної галузі Закарпаття нині не відповідає її потенційними можливостями та потребує додаткової уваги з боку держави, в першу чергу фінансової.

У тваринництві аграрних підприємств регіону існує низка невирішених проблем, і основні з них: недостатня кормова база, виробництво неякісної товарної продукції, не- прогнозована цінова політика та відсутність стабільних ринків з реалізації товарної тваринницької продукції.

В умовах невизначеності, політичної та економічногї кризи в регіонах України і військових дій на території держави, назріла потреба в упорядкуванні, визначенні, конкретизації ідей теорії та практики щодо розвитку підгалузі тваринництва та інвестиційної привабливості для інвесторів.

Нині ситуація з виробництвом та реалізацією тваринницької продукції (відсутня сучасна маркетингова діяльність) залишається складною в досліджуваній області. Невирі- шеною є проблема забезпечення споживачів м'ясом та м'ясними продуктами власного виробництва. Значно знизився рівень споживання цієї продукції у розрахунку на одну особу. У зіставленні із європейцем чи американцем, українець у середньому за рік споживає їх у 2-2,5 рази менше, деяких регіонах області ще менше.

Виникла потреба значних капіталовкладень в аграрну науку, у дослідження, які спрямовані на створення нових, адаптованих до екстремальних умов вегетації регіону сортів та гібридів, забезпечення сучасних технологій їх вирощування, раціональних систем землекористування для виробництва продовольства.

Напрямки покращення використання родючої землі в досліджуваному регіоні.

В регіонах України за останні 10 років набула актуальності проблема раціонального використання земель сільськогосподарського призначення, тому що значно погіршився їх якісний стан. Це пов'язано в першу чергу з недотриманням науково-обгрунтованих норм ведення господарської діяльності значною кількістю аграрних підприємств, які піклуються тільки про прибутки, а не про збереження грунту, і грунт сильніше виснажується, підпадає ерозійним процесам.

Згідно з дослідженнями Іванюк Т.Л. - "раціональне землекористування можливе тільки при поєднанні суспільних, екологічних та технічних чинників. Далі він пише, що в раціональному землекористуванні необхідно знайти, сучасне та перспективне землекористування пов'язане із екологією та зміною технології та організації виробництва" [15].

Всі зазначені вище зміни у структурі земельного фонду Закарпатської області відбулися через низьку інтенсивність використання у своїй господарській діяльності сільськогосподарських угідь. Тому досить важливим постає питання, щоб така експлуатація землі була раціональною та здійснювалася згідно чинних вимог законодавства.

Так, "раціональне землекористування представляє собою максимальне залучення до господарського обігу агроформувань усіх земель та їх ефективне застосування за головним цільовим призначенням, формування найсприятливіших умов для зростання продуктивності сільськогосподарських угідь і отримання на одиницю площі максимальної кількості продукції за найменших витрат праці, засобів виробництва та коштів " [15]. Визначення змісту раціонального землекористування, на нашу думку, повинне грунтуватись як на сучасних напрацюваннях української науки, так і на зарубіжному досвіді. Поняття «раціональне використання земель», на наш погляд, слід трактувати як «комплексний результат економічного, соціального та екологічного ефекту, отриманого від використання землі в господарській діяльності людини зі збереженням її природних властивостей» [6, c. 130].

Раціональне використання й науково обгрунтована охорона земельних ділянок під час ведення господарської діяльності у сільськогосподарських підприємствах включають дві категорії завдань:

1) екологічна категорія - збереження родючих земель від забруднення, попередження екологічних лих,високий рівень екологічної стійкості;

2) економічна категорія - збереження корисних та продуктивних властивостей землі, а також збереження відповідного рівня її родючості.

Взагалі сучасна охорона земель та їх раціональне використання - це два взаємопов'язаних та взаємозалежних показники, які направлені на збереження рівня продуктивності родючих земель. Вони включають в себе оптимізаційні заходи розподілу земельних угідь сільськогопо- дарського призначення між сферами сільськогосподарського виробництва, а також їх ефективне використання в процесі виготовлення сільськогосподарських благ.

Важливими також є процеси, «пов'язані із раціоналізацією структури деяких груп земельних угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень) згідно із природно-кліматичними умовами та зональними розміщеннями сільськогосподарських підприємств. Потрібними у такому випадку є розробка та вдале впровадження оптимі- заційних систем землеробства, що містять ґрунтозахисний обробіток, вологозатримання, різного виду удобрення, меліорації; дії із гіпсування засолених і солонцюватих ґрунтів та вапнування кислих, еколого-органічні технології вирощування сільськогосподарських культур, визначений порядок сівозмін тощо; осушення заболочених земель та зрошення посушливих. В останні десятиріччя має поширення використання ґрунтових мікроорганізмів для створення родючих і стійких до ерозії ґрунтів» [15].

Визначальні проблеми в землекористуванні, які не закриваються вже роками є недоліки, пов'язані із плануванням стратегічного розвитку, прогнозуванням та управлінням під час землеробства, а також охороною родючих земель, здійснення неправомірних дій та порушення низки екологічних законів щодо землекористування в регіоні. Програма з охорони земель на регіональному рівнях носять нині здебільшого декларативний характер. Важливо, що на практиці не впроваджуються заходи, прописані в нормативно- правових актах, майже відсутні - дієвасисте- ма моніторингу про стан та динаміку зміни родючості ґрунтів. Відповідно для найшвидшого вирішення вище вказаних проблем потрібно узгодити заходи з охорони та відтворення земель на макро- і мікрорівнях.

У результаті трансформаційних процесів земель сільськогосподарського призначення між суб'єктами землекористування створились такі обставини, які потребують нового підходудоліквідації проблем екологобезпеч- ного та раціонального землекористування.

Особливу увагу у нинішніх земельних відносинах слід звернути в першу чергу на приватне землекористування, тобто на використання земель сільськогоподарського призначення в умовах її оренди великими аграрними підприємствами, які здебільшого не приділяють належної уваги охороні їх.

Варто зауважити, що «ступінь раціональності використання землі об'єктивно залежить від рівня соціально-економічної обґрунтованості та врегульованості земельних відносин - відносин між усіма суб'єктами, що вступають у них з приводу власності на землю, тобто-володіння, розпорядження і використання землею» [3, с. 37].

Встановлено також, що наслідками попередніх етапів земельної реформи в регіонах України зросла кількість суб'єктів землекористування, в деякій мірі змінилися форми господарювання (які по сьогоднішній день не відповідають умовам сучасної ринкової економіки), що в певній мірі вплинулина господарську діяльність та зріс рівень парцеляції сільськогосподарських угідь.

Зросла кількість орендарів, які при короткостроковій оренді земельних паїв у власників, зорієнтовані в основному на отриман- нязначних прибутків, нехтуючи при цьому заходами, спрямованими на збереження родючості грунтів. А також, при термінах використання родючої землі протягом 1-3 років та при середньострокової оренді (3-5 років), відсутні у більшості сільськогосподарських підприємств підгалузі тваринництва, не дають можливості впровадження раціональних сівозмін.

Відтак, на нашу думку, доцільно у законодавчому порядку встановити мінімальні строки оренди сільськогосподарських угідь, які б сприяли виконанню системи заходів, спрямованих на забезпечення їх раціонального використання та охорони.

Мінімальний строк оренди сільськогосподарських угідь повинен бути встановлений в межах 10-15 років. За результатами проведеного наукового дослідження нами розроблена примірна модель формування раціонального використання на охорони сільськогосподарських угідь(Рис. 3).

Рис. 3. Модель формування раціонального використання земель сільськогосподарського призначення

Джерело: Розроблено автором [9, с. 14].

В сучасних умовах кризової ситуації сучасного аграрного виробництва, "коли різко зменшилось поголів'я худоби і адекватно знизилось виробництво та внесення гною, виникає необхідність пошуку шляхів поповнення органічної частини ґрунту за рахунок застосування альтернативних органічних добрив. Тому важливого значення набувають саме такі види органічних добрив як нетоварна частина врожаю, зелена маса посівів сидеральних культур. Систематичне застосування соломи знижує щільність ґрунту, підвищує її біологічну активність" [8].

Науковці підтверджують, що гумус є основним джерелом енергії для процесів перетворення в ґрунті мінеральних сполук. Він активізує біохімічні і фізіологічніпро- цеси, посилює обмін речовин і загальний енергетичний рівень процесів у рослинному організмі, сприяє посиленому надходженню елементів живлення, що в кінцевому підсумку супроводжується підвищенням врожайності сільськогосподарських культур.

Доведено також, що мінеральні добрива сприяють стабілізації гумусу. Внесення гною сумісно з мінеральними добривами сприяє підвищенню вмісту гумусу на 0,04 на оранці та на 0,05% на мінімальному обробітку в орному шарі (20-21см). Внесен- нясоломи озимої пшениці по 8 т/га разом з N80 стабілізували вміст гумусу в меншій мірі, ніж гною, але різниця була не суттєвою. На варіанті із сумісним використанням мінеральних добрив, гною та соломи вміст гумусу підвищився у верхньому шарі ґрунту на 0,28 при мінімальному обробітку і на 0,23 абсолютних відсотка на оранці.

Тобто, при ґрунтозахисній системі землеробства відбувається накопичення гумусу у верхньому шарі, що властиве цілинним чорноземам і є основою для розширеного відтворення родючості українських ґрунтів.

Дослідженнями підтверджено, що "наслідки антропогенного втручання людини в природу дуже швидко дають про себе знати, особливотоді, коли в господарській діяль- ностівідсутні природо- і грунтоохоронніза- ходи" [9].

Необхідно звернути увагу на те, що "особливу небезпеку викликає зниження загального рівня культури землеробства через фінансові і матеріально-технічні проблеми, іноді через просте небажання працювати на перспективу, слабку державну підтримку сільськогосподарських товаровиробників, незакінчену повністю земельну реформу без врахування конкретних економічних і екологічних умов та без належного землевпорядного обґрунтування" [3].

В Закарпатській області, відповідно до екологічного паспортуобласті за 2022 р. сільськогосподарські угіддя, піддані водній ерозії становлять 6,5 тис. га, що становить 1,4 % загальної площі угідь, площа дефляційно небезпечних земель складає 15,1 тис. га, що становить 3,3 % загальної площі сільського- подарських угідь. Заболочені землі становлять 3 тис. га, а сільськогосподарські угіддя з кислими грунтами- 53,6 тис. га. Забруднені землі, які не використовуються у сільськогосподарському виробництві, займають площу біля 12,6 тис. га.

У цілому охорона земель - це "не тільки проведення різних заходів, а їх сукупність, які будуть ефективними лише за умови використання програмно цільового підходу. Такий підхід є ключовим елементом державної політики, який здійснює вплив на виробничі, еколого-економічні процеси за допомогою цільових програм. У сфері охорони земель таким інструментом є програми використання і охорони земель, відтворення родючості ґрунтів" [4].

При реалізації вищенаведених заходів використання земель передбачає одержання екологічного та економічного ефекту, раціонального і безпечного ступеня віддачі з одиниці земельних ресурсів, потреби в отриманні відповідного вмісту поживних речовин у ґрунті, уникнення різних типів ерозії, покриття рівня витраченого гумусу з ґрунту під час вирощування та збору врожаю.

Перед досліджуваним регіоном України стоїть спільне завдання - забезпечити населення регіону та деякі інші регіони (в т.ч. і прикордонні зарубіжні регіони, частково) якісним продовольством, що потребує нарощування обсягів та якості його виробництва за рахунок раціонального використання земель сільськогоподарського призначення. У структурі землі сільськогосподарського призначення регіону - виробництво продовольства займає 65-66%.

Висновки

У статті оцінено стан сільськогосподарського землекористування у області, а саме: проаналізовано в структурі сільськогосподарських угідь частку з виробництва продовольства; оцінено вплив деяких чинників на використання ріллі в структурі угідь; досліджено також вплив площі сільськогосподарських угідь на ефективність виробництва сільськогосподарського виробництва в Закарпатській області.

Новий Закон України «запроваджує зміни в земельне законодавство, які на перше місце ставлять пріоритет державних інтересів над інтересами приватних осіб в умовах війни, тоді як інтереси й бажання власників і користувачів земельних ділянок інколи не враховуватимуться».