Полікриза аграрної сфери України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Полікриза аграрної сфери України

Студінська Г.Я.

Об'єктом дослідження є полікриза аграрної сфери України.

Предметом дослідження є причини полікризи аграрної сфери України та шляхи її подолання.

Метою дослідження є аналіз причин полікризового стану аграрної сфери України, їх класифікація та пропозиція засобів їх подолання.

Висновки. Екологічні проблеми та нераціональне землекористування наносять економічні збитки народному господарству, загострюючи соціальні, демографічні та політичні питання. Враховуючи значимість сільського господарства у національній економіці України, полікризовий стан аграрної сфери є особливо небезпечним в контексті цих питань. Серед великого переліку причин полікризи в аграрній сфері особливо небезпечними є неефективна секторальна структура національної економіки; незбалансований агроландшафт країни; втрата родючого шару ґрунту; неефективна структура спожитого аграрного капіталу; низький рівень наукоємності аграрного виробництва; низька продуктивність праці в сільському господарстві; брак інвестицій у аграрну сферу; деградація сільських територій. Деталізація кожної причини полікризи аграрної сфери дозволяє встановити наявність щільних зв'язків між ними та взаємний вплив, а також сприяє встановленню коректного діагнозу для усунення цих причин та рішення полікризи в аграрній сфері в цілому України в майбутньому.

Наукова новизна полягає у застосуванні концепції «полікризи» в регіонально-галузевому контексті - аграрній сфері України.

Практична цінність отриманих результатів полягає в можливості впровадження органами державного управління наданих рекомендацій щодо подолання полікризи в аграрній сфері України через формування української інноваційної моделі розвитку аграрної сфери.

Ключові слова: полікриза аграрної сфери, секторальна структура економіки, деградація сільських територій, інвестиції, продуктивність праці, родючий шар ґрунту, спожитий аграрний капітал.

Polycrisis of the agrarian sphere of Ukraine

Studinska G. Ya.

The object of the study is the polycrisis of the agrarian sphere of Ukraine.

The subject of the study is the causes of the polycrisis of the agrarian sphere of Ukraine and ways to overcome it.

The purpose of the study is to analyze the causes of the multi-crisis state of the agricultural sector of Ukraine, their classification and the proposal of means of their division

Conclusions. Environmental problems and irrational land use cause economic damage to the national economy, exacerbating social, demographic and political issues. Considering the importance of agriculture in the national economy of Ukraine, the multi-crisis state of the agricultural sector is particularly dangerous in the context of these issues. Among the large list of causes of the polycrisis in the agrarian sphere are particularly dangerous: the inefficient sectoral structure of the national economy; unbalanced agricultural landscape of the country; loss of fertile soil layer; inefficient structure of consumed agricultural capital; low level of knowledge intensity of agricultural production; low labor productivity in agriculture; lack of investment in the agricultural sector; degradation of rural areas. The detailing of each cause of polycrisis in the agrarian sphere allows establishing the presence of close connections between them and mutual influence, as well as contributes to the establishment of a correct diagnosis for the elimination of these causes and the solution of polycrisis in the agrarian sphere in Ukraine as a whole in the future.

The scientific novelty consists in the application of the concept of «polycrisis» in the regional and sectoral context - the agrarian sphere of Ukraine.

The practical value of the obtained results lies in the possibility of implementation by state administration bodies of the provided recommendations on overcoming the polycrisis in the agrarian sphere of Ukraine through the formation of the Ukrainian innovative model of the development of the agrarian sphere.

Key words: polycrisis of the agrarian sphere, sectoral structure of the economy, degradation of rural areas, investments, labor productivity, fertile soil layer, consumed agricultural capital.

Постановка проблеми

Сукупність причин, що посилюють одна одну, впливають на розвиток подій, об'єкти та суб'єкти, а також на якість зовнішнього середовища, формуючи специфічне явище (стан), що сьогодні визначається як полікриза. Природні катаклізми, надмірне техногенне навантаження на навколишнє природне середовище, інтенсивне використовування земель сільськогосподарського призначення, посилюються наслідками військових конфліктів - забрудненням та мінуванням цих земель, знищенням лісів, знищенням цілих регіональних екосистем, формуючи воронку подальших катаклізмів у зовнішньому середовищі, національній економіці, в тому числі аграрній сфері України. Екологічні проблеми та нераціональне землекористування наносять економічні збитки народному господарству, загострюючи соціальні, демографічні та політичні питання. Враховуючи значимість, роль сільського господарства у національній економіці нашої країни, полікризовий стан аграрної сфери є особливо небезпечним в контексті формування екологічної, продуктової, політичної, навіть, національної безпеки України, саме тому, потребує дослідження, оцінки та формування розуміння шляхів його подолання.

Об'єктом дослідження є полікриза аграрної сфери України.

Предметом дослідження є причини полікризи аграрної сфери України та шляхи її долання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

На всесвітньому економічному форумі 2023 року, що відбувся у Давосі під гаслом «Співпраця у фрагментованому світі», обговорювались наступні теми: геополітичні (вторгнення Росії в Україну, розгортання хімічної, біологічної, ядерної зброї), соціально-економічні (стрімке зростанні інфляції в світі, загроза світової рецесії, зростання цін на енергоресурси та продовольство, порушення глобальних ланцюгів поставок для непродовольчих товарів); екологічні (зміна клімату на планеті, зелена енергетика, зменшення викидів парникових газів), технологічні, зокрема кібератаки щодо критичної інфраструктури. «Глобальний ризик» визначається у звіті форум-2023, як можливість події чи стану, що, якщо це станеться, негативно вплине на значну частку глобального ВВП, населення чи природних ресурсів. До п'ятірки глобальних ризиків двох найближчих років віднесені криза вартості життя (економічний), стихійні лиха (екологічний), геополітичне протистояння (політичний), нездатність пом'якшити наслідки кліматичних змін (екологічний та політичний), руйнування соціальної згуртованості та поляризація суспільства (соціально-економічний) [1]. Саме в такому складному контексті звіту економічного форуму визначається поняття «полікриза», як «кластер споріднених глобальні ризики із складними ефектами», оскільки переплетіння причин, наслідків та залежностей між різними складовими створюють негативний синергізм впливу на загальний розвиток. Разом з тим, не можу не зауважити на досить обережному підході авторів цього звіту, які називають війну Росії в Україні «конфліктом», що нівелює, на наш погляд, навіть, поняття «полікриза», оскільки затушовують її першопричину.

Науковці Німеччини та Канади Homer-Dixon, T., O. Renn, J.Rockstm, J. Donges, and S. Janzwood (2022) в межах міжнародної дослідницької програми щодо глобальної полікризи підкреслюють необхідність термінового вирішення глобальної полікризи, як «єдиної взаємопов'язаної макро- кризи, що спричиняє невдачі життєво важливих природних та соціальних систем Землі, які безповоротно обмежують перспективи людства» [2].

Інтернаціональна група дослідників з Канади (Kalpana Chaudhari), Німеччини (Matthias Garschagen, Markus Reichstein), США (Maria Ivanova) та Китаю (Qian Ye) проаналізували сприйняття 200 вченими глобальних ризиків з 52 країнах світу. Серед певного набору глобальних ризиків науковці виокремили такі, що мають сильні взаємозв'язки: зміна клімату, екстремальна погода, втрата біорізноманіття, харчові кризи та водні кризи, які мають найбільший потенціал для синергетичних ефектів, що може призвести до глобальної системної кризи. Науковці підкреслили вирішальну потребу в розгляді суспільних ризиків та екологічних ризиків [3].

Ortwin Renn, Klaus Lucas, Armin Haas & Carlo Jaeger (2019) також досліджують системні ризики на прикладі аналізу світової фінансової кризи 2008 р., підкреслюючи сучасну трансформацію цих ризиків, для яких визначають п'ять властивостей: 1. Складність, динамічність, множинність, синергетичність, циклічність, зворотність; 2. Нелінійність причинно-наслідкових ефектів та їх непередбачуваність; 3. Перехресність адміністративних, політичних, соціальних, наукових меж; 4. Можливість отримання результатів «чорного лебедя» (виникнення події, яка докорінно змінює хід історії); 5. Глибока невизначеність щодо остаточних наслідків. Спрямуємо наше дослідження в цьому контексті [4].

Вперше термін «полікриза» був застосований французькими філософами та соціологами Morin E., Brigitte A.K. в 1999 році в контексті дослідження неконтрольованих процесів та загальної кризи на планеті [5, с.74]. Президент Європейської Комісії Жан-Клод Юнкер підтримав цей термін для характеристики кластера негативних потрясінь, спричинених фінансовою кризою 2008 року. Канадські політологи Lawrence M., Janzwood S., Homer-Dixon T. здійснили в 2022 році найповнішу етимологію терміну «полікриза» [6]. Об'єднання потрясінь генерує кризи, які викликають кризи в інших системах, які, в свою чергу, погіршують початкові кризи, що робить комбінований ефект набагато, набагато гіршим, ніж сума його частин. Синергізм окремих складових, що мають взаємний вплив, посилює небезпеку полікризи.

Дещо від цих поглядів відрізняється думка професора міжнародної політики (The Fletcher School of Law and Diplomacy Tufts University, США) Drezner D.W., який підкреслює, що криза системи не обов'язково спричинятиме кризу іншої системи. Зокрема, вчений наводить приклад: припинення РФ поставки енергоресурсів у Європу, як кон- трсанкції, не привело до енергетичної кризи зимою завдяки неочікуваному потеплінню. Разом з тим, професор додає, що «захиститися від малоймовірних наслідків із сильним впливом» необхідно, бо це має зменшить ризики від найгірших сценаріїв [7].

Невирішені раніше частини загальної проблеми. Тема глобальних викликів, системних криз, або полікризи не є новітньою, вона досліджується науковцями досить давно в контексті концепції глобального розвитку, сталого розвитку. Відносно новим є сам термін «полікризи», що підкреслює системний, синергетичний характер сучасних проблем. Разом з тим, недослідженим це поняття залишається в контексті регіонального розвитку аграрної сфери України, що спонукає здійснення галузевого дослідження з метою визначення моделі, яка забезпечить подолання полікризи в аграрній сфері нашої країни.

Метою дослідження є аналіз причин полікризового стану аграрної сфери України, їх класифікація та пропозиція засобів їх подолання.

Відповідно до мети поставлені наступні завдання:

Визначити перелік ризиків аграрної сфери національної економіки;

Класифікувати сукупність ризиків аграрної сфери України (визначити структуру полікризи);

Проаналізувати зв'язки та взаємний впливу ризиків аграрної сфери через їх візуалізацію;

Пояснити механізм подолання полікризи в аграрній сфері України через впровадження інноваційної моделі її розвитку.

Викладення основного матеріалу дослідження

Яскравий приклад дії полікризи наводять Lawrence M., Janzwood S., Homer-Dixon T.: «Агресія Путіна порушила глобальні продовольчу та енергетичну системи, відновило Альянс НАТО, посилило внутрішні ідеологічні розщеплення у багатьох країнах та загрожує відвернути міжнародні ресурси від кліматичних дій. Те, що може здатися окремим зростанням у різних глобальних системах, насправді взаємодіє, посилює та трансформує, що потребує комплексного рішення полікризи» [6, с. 3]. Ключова ідея цієї цитати полягає у послідовності, взаємозалежності та посиленні кожної складової полікризи, що потребує комплексного рішення.

Наявність щільного зв'язку між окремими галузями народного господарства заперечувати складно, оскільки національну економіку кожної країни можна представити як сукупність взаємодії окремих галузей: «Це структурно і організаційно єдина система взаємозв'язаних галузей та сфер діяльності людей, якій властива певна пропорційність, взаємозумовленість розміщення на території, обмеженій державними кордонами». Співвідношення окремих складових або секторальна структура національної економіки формує фундамент, від якого залежатиме подальший успіх її розвитку. Перша системна причина слабкості національної економіки криється у її секторальній структурі. «В первинному секторі, до якого належить сільське господарство, створюється найменша додана вартість через відносну примітивність роботи, значний вплив на результати роботи землі, як фактора виробництва. Економічна природа секторальної структури, що полягає у рівні генерації доданої вартості в різних секторах, обмежує кінцеві результати роботи аграріїв» [8, с. 98].

Секторальна структура української економіки потребує трансформації, що забезпечить зниження частки первинного сектора до середньо- світового (з 20 до 5,6%). «Пошуки шляхів цих змін вимагають застосування сучасних підходів до розвитку сільського господарства, комплексного бачення проблем аграрної сфери в цілому, застосування технічних, технологічних, організаційних, інституційних, маркетингових інновацій, що нададуть поштовх, якого потребує сьогодні не тільки аграрна сфера України, а й національна економіка в цілому» [9, с. 20]. Очевидно, що системність слабкої секторальної структури була закладена на початку незалежності країни та була підтримана всіма наступними урядами, оскільки не вимагала значних зусиль для розвитку. «Національна економіка отримала сільськогосподарський вектор розвитку, що не потребувало великих зусиль для структурних секторальних зрушень, не вимагало значних термінових капіталовкладень, сподіваючись на «земля прогодує».

Така ситуація влаштовувала і оточуючий світ, в якому не потрібна ще одна сильна промислова країна, потужний конкурент на світовому ринку товарів та послуг» [10, с. 88]. Певну роль відіграли в цьому напрямку і міжнародні інституції, які визначали не тільки траєкторію спеціалізації праці на сільському господарстві України, а й надавали рекомендації щодо спеціалізації рослинництва (соняшник, соя, кукурудза, ріпак) та тваринництва (птахівництво) українського сільського господарства. В результаті мовчазної згоди на таке господарювання перетворили нашу країну на сировинний придаток до світової економіки, а стратегія розвитку носить яскраво споживчий характер. «Архаїчна товарно-рентна модель аграрної економіки, що склалася протягом останніх трьох десятиліть, виявилася особливо вразливою до форс-мажорних обставин», - справедливо констатують наші колеги Могильний О., Калінчик М., Грищенко О. [11, с. 13].

Всі інші проблеми розвитку аграрної сфери України, що сформували її полікризу, на наш погляд, є наслідковими, хоча наявність взаємного впливу та посилення однієї проблеми іншою ми не виключаємо.

Деградація ґрунтів в Україні стала результатом моделі господарювання, що сформувалась під впливом стереотипу про те, що сільське господарство є точкою зростання економіки в цілому. «З цього природно випливало, що бути сировинним донором промислово розвинутих країн почесно і є нашим «економічним дивом», оскільки історично ми маємо для цього невичерпні природні, людські та інші порівняльні та конкурентні переваги» [11, с. 25]. Інтенсивний спосіб господарювання, необґрунтована спеціалізація та незбалансований агроландшафт (певна структура ріллі, сінокосів і пасовищ, лісів) спричинили погіршення родючого шару землі.

В країнах ЄС екологічно збалансованим вважається землекористування, в яких частка ріллі становить від 50 до 70 % від загальної площі сільськогосподарських угідь [13]. Частка природних кормових угідь у структурі с/г угідь країн ЄС становить в середньому - 39,3 %, у Франції - 36,6%, Німеччині - 30,4 %, Великій Британії - 63,1% [14]. В Україні ж частка природних кормових угідь у структурі сільгоспугідь, за даними Державного агентства із земельних ресурсів, становить близько 19 %, при цьому українські науковці пропонують певні рішення щодо організації збалансованого використання сільськогосподарських угідь регіону, зокрема, через оптимізацію структури посівних площ на основі еколого-економічного зонування з врахуванням сівозмін та консервації земель [15, с.4]. Оптимізація або збалансованість агроландшафту дозволить вивільняти схилові та еродовані землі пасовища, ліси, багаторічні трави й насадження для розвитку скотарства, що підвищить ефективність сільського господарства в цілому [12, с.14].

Погіршення якості землі впливає на врожайність сільськогосподарських культур, як наслідок - зменшує продуктивність праці, а в подальшій перспективі обмежує експортні горизонти розвитку аграрного (сировинного) експорту. Пугачова К.М. та Шеремет О.О. на підставі власної гравітаційної моделі прогнозують, що українські експортери вже у 2017 р. досягли межі зростання зовнішньоторговельного обороту й у майбутньому не мають резервів для суттєвого збільшення експорту агропродовольчої продукції, що вимагає від державної влади посилення переговорного процесу щодо збільшення розміру квот на постачання сільськогосподарської продукції до ЄС [16, с. 88]. Не дивлячись на певне подальше зростання обсягу експорту аграрної продукції в останні роки, наявність обмеження буде викликане аграрним потенціалом України.

Досить важливою складовою полікризи аграрної сфер України є неефективна структура спожитого аграрного капіталу, що сформована під впливом декількох факторів. По-перше, через недооцінку основних засобів національного аграрного господарства, які не індексували з 1996 року, що знівелювало абсолютні й відносні фінансово-економічні показники роботи аграрного господарства. Залежним показником цієї недооцінки є амортизаційні нарахування, які є складовою собівартості продукції, а, отже, і її ціни, що викривляє показник зношеності основних засобів у сільському господарстві у бік заниження (що унеможливлює в майбутньому відтворення основних засобів), а також штучно завищує показники фінансових результатів - прибутку та рентабельності аграрного виробництва.

Підтримка такої «конкурентоспроможності» призводить до помилкових висновків щодо прибутковості аграрного бізнесу. За розрахунками Доргунова Р. вартість основних виробничих засобів с/г, мисливства та надання пов'язаних із ними послуг занижена майже втричі. Таке ствердження він доводить наступним співвідношенням: «Вартість основних засобів сільського господарства, мисливства та надання пов'язаних із ними послуг -- 4,1% від загальної вартості, вартість капітальних інвестицій сільського господарства у загальній -- 11,2%, вартість валової доданої вартості сільського господарства у загальній - 11,9%» [17].

Автор має на увазі частку відповідних показників сільського господарства у загально національних показниках. Розрахунки науковців ННЦ «Інститут аграрної економіки» також свідчать про заниження вартості основних засобів: «Реальна ринкова вартість основних засобів с/г, мисливства та надання пов'язаних із ними послуг на кінець 2019 р. мала б перевищувати дані Держстату майже удвічі і досягати 868,4 млрд грн; амортизаційні відрахування, що відображаються у собівартості с/г продукції, становили б не 37,5 млрд грн, величину, що необхідна для розширеного відтворення основного капіталу, - 60,7 млрд грн (868,4 млрд грн х 0,07) [18, С. 80]. Основні фонди аграрного господарства суттєво потребують модернізації та збільшення відповідно до сучасних вимог конкурентоспроможного виробництва. В Україні вартість основних засобів становила 231 дол. США на 1 га сільськогосподарських угідь. На цю ж дату аналогічний показник у Польщі перевищував український у 21,8 рази, Великобританії - 27,3, Чехії - 27,3, Угорщині - 34,4, Франції - 36,4, в Німеччині - у 96,1 разів [19, с. 453].

За розрахунками Захарчука О.В. первісна (переоцінена) вартість основних засобів сільського господарства, мисливства та надання пов'язаних із ними послуг на початок 2022 року становила близько 600,0 млрд грн або 21,7 млрд дол США. Це майже 6 % загальної вартості основних засобів національної економіки України [20]. Розрахунки вченого також здійснені без попередньої дооцінки основних фондів, значна частина яких була втрачена через війну Росії в Україні.

Розглянуті проблеми впливають на продуктивність праці в аграрному виробництві, що в свою чергу погіршують ситуацію із якістю родючого шару землі, структурою агроландшафту, а також негативно впливають на секторальну структуру економіки в цілому, що схематично зображено на рис. 1.

Рисунок 1. Схема зв'язків між основними причинами полікризи в аграрній сфері України

Інвестиційний клімат в аграрній галузі не сприяє залученню інвестицій у необхідному обсязі, крім того інвестування має специфічні цілі , такі як «відтворення родючості земель та забезпечення нормального функціонування біологічних організмів. Метою інвестування аграрного виробництва є забезпечення продовольчої безпеки держави, що, як свідчить досвід країн Європейського Союзу, може вступати в конфлікт з вимогами отримання прибутку» [21, с. 453]. Специфічною метою інвестиційної діяльності в сільському господарстві автор визначає також і соціальний захист та забезпечення сільського населення, що обумовлюється нерозривністю аграрного виробництва та способу життя сільського населення [там же]. Така думка повністю корелює з моделлю інноваційного розвитку аграрної сфери України, що запропонована у [22]. Через впровадження системи інновацій модель передбачає двовекторний розвиток аграрної сфери: ефективний розвиток аграрного виробництва, з одного боку, та соціально-економічний розвиток сільських територій, з іншого, враховуючи те, що деградація сільських територій є вершиною полікризи аграрної сфери, що видно з рис. 1. Причини полікризи аграрної сфери України та інструменти щодо їх подолання наведені у табл. 1.

Таблиця 1. Деталізація полікризи аграрної сфери України та інструменти щодо їх подолання

полікризовий аграрний економіка грунт

Висновки

Екологічні проблеми та нераціональне землекористування наносять економічні збитки народному господарству, загострюючи соціальні, демографічні та політичні питання. Враховуючи значимість сільського господарства у національній економіці України, полікризовий стан аграрної сфери є особливо небезпечним в контексті цих питань. Серед великого переліку причин полікризи в аграрній сфері особливо помітними є наступні: неефективна секторальна структура національної економіки; незбалансо- ваний агроландшафт країни; втрата родючого шару грунту; неефективна структура спожитого аграрного капіталу; низький рівень наукоємності аграрного виробництва; низька продуктивність праці в сільському господарстві; брак інвестицій у аграрну сферу; деградація сільських територій. Деталізація кожної причини полікризи аграрної сфери дозволяє встановити наявність щільних зв'язків між ними та взаємний вплив, а також сприяє встановленню коректного діагнозу для усунення цих причин та рішення полікризи в аграрній сфері в цілому України в майбутньому.

Список використаних джерел

1. The global risk report World economic Forum - 2023. 18th Edition. 98 p.

2. Homer-Dixon T., Renn O., Rockstngm J., Donges., Janzwood S. (2022). A call for an international research program on the risk of a global polycrisis. 2022-2, version 1.0.Cascade Institute.

3. Future Earth, 2020. Risks Perceptions Report 2020: First Edition. Future Earth

4. Ortwin Renn, Klaus Lucas, Armin Haas & Carlo Jaeger (2019) Things are different today: the challenge of global systemic risks, Journal of Risk Research, 22:4, 401-415,

5. Morin E., Brigitte A.K. (1999) Homeland Earth : A Manifesto for the New Millennium (Advances in Systems Theory, Complexity and the Human Sciences)

6. Lawrence M, Janzwood S., Homer - Dixon Т. (2022). What Is a Global Polycrisis? Version 2.0. Discussion Paper 2022 - 4. Cascade Institute.

7. Drezner D.W. Are we headed toward a «polycrisis»? The buzzword of the moment, explained.

8. Студінська Г.Я. Вплив інновацій аграрної сфери на зміну секторальної структури національної економіки / Г.Я. Студінська // Формування ринкових відносин в Україні : Збірник наукових праць Вип. 10 (269) - К.: ДНДІІМЕ, 2023. - C. 91-98

9. Студінська Г.Я. Концепція коопетиції у розвитку аграрної сфери в умовах стійкого розвитку економіки / Г.Я. Студінська // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць Вип. 11 (270) - К.: ДНДІІМЕ, 2023. - C.18-26

10. Студінська Г.Я. Загрози споживацької стратегії розвитку національної економіки України / Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції «Економіко-правові аспекти господарювання сучасний стан, ефективність та перспективи» (26-26 вересня, 2020 Одеса). Одеса: «Принт бистро», 2020. 178 с. - С. 86-90

11. Mohylnyi О., Kalinchyk М., Gryschenko О. Postwar restructuring of the agricultural sector of Ukraine: elimination of distortions to achieve stability and wellbeing / О. Mohylnyi, М. Kalinchyk, О. Gryschenko // Ekonomika APK. 2022. Vol. 29, № 6, P.10-27

12. Калінчик М.В. Інноваційні рішення для сталого розвитку аграрного сектора України: пошук альтернативних стратегій / М.В. Калінчик, О.М. Могильний, Р.В. Лавров // Агросвіт, № 18. - 2023. - С.4-18

13. Perman R., Ma Y., McGilvray J., Commonion M. (2003), Natutal resource and environmental economics, Pearson Education Limited, 3ed ed., London, Upper Saddle River, 364-375.

14. Дорогунцов С.І., Коценко К.Ф. Хвесик М.А. Екологія: підручник, КНЕУ, Київ, Україна, 2005. - 371 с.

15. Катан Л.І., Катан В.О. Економіко-математичне моделювання ресурсного потенціалу підприємств аграрної сфери в досягненні цілей сталого розвитку / Л.І. Ктан, В.О. Катан // Агросвіт, 2018. - № 6. С. 3-7

16. Пугачова К.М., Шеремет О.О. Зовнішньоторговельні відносини України з ЄС. Економіка АПК. 2018. No 2. С. 85-90.

17. Дергун Р. Бар'єр для інвестицій / Агромаркет, 2019.

18. Захарчук О.В., Навроцький Я.Ф., Вишневецька О.В. Сучасний стан та перспективи матеріально-технічного забезпечення сільського господарства. Економіка АПК. 2021 № 6 С.76-88.

19. Чернега І.І., Панахно Р.В. Управління матеріально-технічним забезпеченням в аграрному секторі /І.І. Чернега, Р.В. Панахно // Наукові інновації та передові технології, 2023. -№ 11(25). - С. 447-458

20. Захарчук О.В. Всеукраїнська науково-практична онлайн-конференція «Капіталізація аграрних підприємств та їх інвестиційне забезпечення».

21. Рибіна Л.О. Особливості інвестиційної діяльності в аграрному секторі економіки / Л.О. Рибіна // Гроші, фінанси і кредит, 2017. - № 11. - С.450-455

22. Мамчур В.А. Інноваційний розвиток аграрної сфери в умовах сталої економіки / Мамчур В.А., Студінська Г.Я. // Економіка та суспільство, 2023. - № 56.

References

1. The global risk report World economic Forum - 2023. 18th Edition. 98 p.

2. Homer-Dixon T., O. Renn, J. Rockstngm, J. Donges, S. Janzwood. (2022). A call for an international research program on the risk of a global polycrisis. 2022-2, version 1.0.Cascade Institute.

3. Future Earth, 2020. Risks Perceptions Report 2020: First Edition. Future Earth

4. Ortwin Renn, Klaus Lucas, Armin Haas & Carlo Jaeger (2019) Things are different today: the challenge of global systemic risks, Journal of Risk Research, 22:4, 401-415,

5. Morin E., Brigitte A.K. (1999) Homeland Earth : A Manifesto for the New Millennium (Advances in Systems Theory, Complexity and the Human Sciences)

6. Lawrence, M, Janzwood S., Homer - Dixon Т. (2022). What Is a Global Polycrisis? Version 2.0. Discussion Paper 2022 - 4. Cascade Institute.

7. Drezner D.W. Are we headed toward a «polycrisis»? The buzzword of the moment, explained.

8. Studinska H.Ya. Vplyv innovatsiy ahrarnoyi sfery na zminu sektoralnoyi struktury natsionalnoyi ekonomiky [The impact of innovations in the agrarian sphere on changes in the sectoral structure of the national econ- omy]/ H.YA. Studinska // Formuvannya rynkovykh vidnosyn v Ukrayini : Zbirnyk naukovykh prats Vyp. 10 (269) - K.: DNDIIME, 2023. - C. 91-98

9. Studinska H.Ya. Kontseptsiya koopetytsiyi u rozvytku ahrarnoyi sfery v umovakh stiykoho rozvytku ekonomiky [The concept of coopetition in the development of the agrarian sphere in the conditions of sustainable economic development] / H.Ya. Studinska // Formuvannya rynkovykh vidnosyn v Ukrayini : Zbirnyk naukovykh prats Vyp. 11 (270) - K.: DNDIIME, 2023. - P.18-26

10. Studinska H.Ya. Zahrozy spozhyvatskoyi strate- hiyi rozvytku natsionalnoyi ekonomiky Ukrayiny [Threats to the consumer strategy of the development of the national economy of Ukraine] / Materialy VII Mizhnarodnoyi naukovo-praktychnoyi konferentsiyi «Ekonomiko-pravovi aspekty hospodaryuvannya suchasnyy stan, efektyvnist ta perspektyvy» (26-26 veresnya, 2020 Ode- sa). Odesa: «Prynt bystro», 2020. 178 p. - 3. 86-90

11. Mohylnyi О., Kalinchyk М., Gryschenko О. Postwar restructuring of the agricultural sector of Ukraine: elimination of distortions to achieve stability and wellbeing / О. Mohylnyi, М. Kalinchyk, O.Gryschenko // Ekonomika APK. 2022. Vol. 29, № 6, P.10-27

12. Kalinchyk M.V. Innovatsiyni rishennya dlya stalo- ho rozvytku ahrarnoho sektora Ukrayiny: poshuk alter- natyvnykh stratehiy [Innovative solutions for the sustainable development of the agricultural sector of Ukraine: the search for alternative strategies] / M.V. Kalinchyk, O.M. Mohyl'nyy, R.V. Lavrov // Ahrosvit, № 18. - 2023. -S.4-18

13. Perman R., Ma Y., McGilvray J. Commonion M. (2003), Natutal resource and environmental economics, Pearson Education Limited, 3ed ed., London, Upper Saddle River, 364-375.

14. Dorohuntsov, S.I., Kotsenko, K.F. Khvesyk M. A. Ekolohiya: pidruchnyk [Ecology: a textbook] KNEU, Kyyiv, Ukrayina, 2005. - 371 p.

15. Katan L.I., Katan V.O. Ekonomiko-matematychne modelyuvannya resursnoho potentsialu pidpryyemstv ahrarnoyi sfery v dosyahnenni tsiley staloho rozvytku [Economic-mathematical modeling of the resource potential of agrarian enterprises in achieving the goals of sustainable development] / L.I. Ktan, V.O. Katan // Ahrosvit, 2018. - № 6. P. 3-7

16. Puhachova K.M., Sheremet O.O. Zovnishno-torhovelni vidnosyny Ukrayiny z YES. [Foreign trade relations of Ukraine with the EU]. Ekonomika APK. 2018. № 2. P. 85-90.

17. Derhun R. Baryer dlya investytsiy [Barrier for investments] / Ahromarket, 2019.

18. Zakharchuk O.V., Navrotskyy Ya.F., Vyshnevetska O.V. Suchasnyy stan ta perspektyvy materialno-tekhnichnoho zabezpechennya silskoho hospodarstva [Current state and prospects of material and technical support of agriculture]. Ekonomika APK. 2021 № 6 P.76-88.

19. Cherneha 1.1., Panakhno R.V. Upravlinnya material'no-tekhnichnym zabezpechennyam v ahrar- nomu sektori [Management of material and technical support in the agricultural sector] /I.I. Cherneha, R.V. Panakhno // Naukovi innovatsiyi ta peredovi tekhnolo- hiyi, 2023. -№ 11(25). - P. 447-458

20. Zakharchuk O.V. Vseukrayinska naukovo-prak- tychna onlayn-konferentsiya «Kapitalizatsiya ahrarnykh pidpryyemstv ta yikh investytsiyne zabezpechennya».

21. Rybina L.O. Osoblyvosti investytsiynoyi diyal'nosti v ahrarnomu sektori ekonomiky [Peculiarities of investment activity in the agrarian sector of the economy] / L.O. Rybina // Hroshi, finansy i kredyt, 2017. - № 11. - P.450-455

22. Mamchur V. Innovatsiynyy rozvytok ahrarnoyi sfery v umovakh staloyi ekonomiky [Innovative development of the agrarian sphere in the conditions of a sustainable economy] / Mamchur V., Studinska H. // Ekonomika ta suspilstvo, 2023. - № 56.

Размещено на Allbest.ru