Початок наукової діяльності І.М. Єремеєва та його перші дослідження в галузі агрономії (1909-1912 роки)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Початок наукової діяльності І.М. Єремеєва та його перші дослідження в галузі агрономії (1909-1912 рр.)

Галина Сафар'янс

Анотація

Початок наукової діяльності І. М. Єремеєва та його перші дослідження в галузі агрономії (1909-1912 рр.)

Стаття присвячена дослідженню початкового періоду наукової діяльності Івана Максимовича Єремеєва в часи його навчання у Франції. Свій науковий шлях І. М. Єремеєв розпочав у Франції, де здобув фах інженера-агронома в Агрономічному інституті м. Нансі. Це дало йому змогу продовжувати своє навчання та займатися практичними дослідами у Ботанічному саду Сорбонни, де він зміг перейняти новітні погляди та методики агрономії французьких науковців. Тут майбутній селекціонер вперше познайомився з практикою селекціонування, працюючи на фірмі «Вільморен». У цей період виходять друком перші наукові статті молодого вченого на тему плодівництва, овочівництва та фітопатології, які були надруковані в профільних журналах Російської імперії. Ці роботи дають можливість проаналізувати становлення І. М. Єремеєва як науковця та окреслити коло його спеціалізації - проблема патології рослин. Дослідження характеризують його як вченого, що має новаторський погляд на агрономічну науку та оригінальні ідеї впровадження їх в життя.

В статті проаналізовано першу ґрунтовну працю вченого ««Болезни плодовых деревьев и борьба с ними», де детально описані його дослідження в галузі фітопатології. Праця написана на основі теоретичних знань, отриманих І. М. Єремеєвим під час навчання. Важливим джерелом робити є результати отримані внаслідок власних практичних дослідів та спостережень, якими він займався під час роботи на фірмі ««Вільморен». Молодий вчений постає фахівцем з вивчення грибкових захворювань плодових дерев та засобів боротьби з ними. Його праця є важливим джерелом для подальшого дослідження питання захворюваності рослин. Таким чином, підводиться підсумок, що в період з 1909 по 1912 рр. І. М. Єремеєв сформувався як науковець практик та спеціаліст фітопатолог. Знання в цій галузі дали змогу в майбутньому працювати над селекцією агрокультур.

Ключові слова: І. М. Єремеєв, університет в Нансі, паразитичні гриби, наукова діяльність, фітопатолонія, агрономічна наука.

Abstract

THE BEGINNING OF I. M. YEREMEIEV'S SCIENTIFIC ACTIVITY AND HIS FIRST RESEARCH IN THE FIELD OF AGRONOMY (1909-1912)

Halyna Safarians

The article is devoted to the exploration of the first period of Ivan Maksymovych Yeremeiev's scientific activity during his studies in France. I. M. Yeremeiev began his scientific path in France, where he obtained the qualification of an agriscientist engineer at the Agricultural University in Nancy. This allowed him to continue his studies and engage in practical experiments at the Botanical Garden of Sorbonne, where he was able to acquire the latest views and methods of agronomy from French scientists. Here the future breeder first gets acquainted with the practice of breeding, working for Vilmoren company. During this period, the first scientific articles of the young scientist on the subject of horticulture, vegetable growing and phytopathology were published in specialized journals of the Russian Empire. These works provide an opportunity to analyze the formation of I. M. Yeremeiev as a scientist and to outline the scope of his specialization - the problem of plant pathology. Research characterizes him as a scientist who has an innovative view of agronomic science and original ideas for its practical implementation.

The article analyzes the first substantial paper of the scientist «Diseases of fruit trees and their control», which describes in detail his research in the field of phytopathology. The paper was written on the basis of theoretical knowledge acquired by I. М. Yeremeiev during his studies. The results obtained from his own practical experiments and observations, which he performed while working at Vilmoren company, served as an important source material for the paper. The young scientist is an expert in the study of fruit trees fungal diseases and means of combating them. His paper is an important source for further research on plant disease. Thus, we conclude that in the period from 1909 to 1912 I. М. Yeremeiev was formed as a scientist, practitioner and phytopathologist. Knowledge in this area allowed to perform further work on the selection of agricultural crops.

Keywords: I. M. Yeremeiev, University of Nancy, parasitic fungi, scientific activity, phytopathology, agronomic science.

Актуальною темою сучасної історичної науки України є вивчення наукової спадщини відомих вітчизняних вчених, які зробили значний внесок в розвиток держави. Одним з таких особистостей є видатний учений, професор та селекціонер нового сорту озимої пшениці «Українка» 0246 Іван Максимович Єремеєв. Наукова розвідка про нього є досить широкою, проте залишаються певні нерозкриті моменти його біографії. Малодослідженим залишається початковий етап наукової діяльності вченого.

Іван Максимович народився 19 січня 1887 р. у м. Ромни Полтавської губернії. Після смерті батька у1892 р., матір з п'ятьма дітьми переїхала до Курська де навчався у реальному училищі. В 1904 р. він став студентом Харківського технологічного інституту, де активно долучився до революційного руху, займався громадсько-політичною діяльністю, входив до складу партії соціал-революціонерів (есерів). Достеменно невідомо чи був молодий І. М. Єремеєв радикальним революціонером, проте саме участь в подіях 1905-1907 рр. стали приводом до еміграції. До того ж в Російській імперії було дуже мало вищих навчальних закладів з інженерною та аграрною спеціалізацією. Тому в 1907 р. він переїжджає до Швейцарії, а згодом до Франції. науковий єремеєв агрономічний

Шлях І. М. Єремеєва, як науковця та селекціонера, розпочався у Франції. Тут він вступив до агрономічного інституту при природничому факультеті університету у м. Нансі (Institut agricola de I'Universite de Nancy) (Архів УНУС, 1959, арк. 164). Вихідців з Російської імперії з кожним роком ставало все більше, з 7 осіб у 1907 р. до 450 в наступному, оскільки користувався популярністю та високим рівнем викладання. У своїх спогадах про студентські роки, він згадує про «чудові, дружні» взаємовідносини між студентами та викладачами. І. М. Єремеєв так писав про свою альма-матер: «Професори всебічно цікавляться успіхами своїх учнів, всіляко турбуються, щоб час, проведений ними в університеті, пройшов для них не безслідно..., входять в положення нужденних студентів» (Марголин 1909, с. 185).

Після завершення навчання в університеті у липні 1909 р. з дипломом «вищих агрономічних наук» та фахом інженера-агронома, колишній студент І. М. Єремеєв переїхав до Парижу. Там він навчався в Інституті Луї Пастера до 1912 р. Паралельно працюючи у декількох компаніях, майбутній вчений здобув чудову практичну базу та відгуки як спеціаліст-агротехнік. Проживаючи у Франції, Іван Максимович досконало освоїв французьку та англійську мови, добре володів німецькою та сербською (Архів УНУС 1959, арк. 167; 27).

Навчаючись в університеті, І. М. Єремеєв зміг провести перші практичні дослідження, що в майбутньому вплинуло на його наукову діяльність. Неабиякий інтерес молодий дослідник проявив до агрономічної науки, проявивши глибокі знання в даній галузі. Будучи ще студентом університету у Нансі, він спеціалізувався як ботанік-фітопатолог, досліджуючи стійкість рослин до різних видів захворювань та шкідників. Продовжуючи вивчати ботаніку, відвідував лекції в музеї Ботанічного саду у Сорбонні, де працювала школа ботаніки, природничої історії та фармацевтики. Вона була відкрита ще у 1640 р. при Королівському саду медичних трав (Ботанический сад Парижа, р. 275).

Працюючи тут, майбутній вчений продовжив вивчати агрономію, зосередивши свою увагу на вивчення питань з фітопатології. Робота в школі ботаніки дала можливість молодому вченому познайомитися та перейняти новітні погляди та методики закордонних науковців. Значні теоретичні та практичні навички майбутній селекціонер здобув під час роботи на фірмі братів Вільморен, котрі здійснили ряд відкриттів у генетично-селекційній сфері наукових досліджень.

Заснована 1774 р. фірма «Вільморен-Андрійо» займалася виведенням та розповсюдженням нових видів насіння. Так, наприклад, вчені вивели новий вид цукрового буряка. Від початку існування «Вільморен» ввели більше 450 різновидів культурних рослин та зіграли важливу роль в агрономічних дослідженнях (Вильморен 1939; Шлиппе 1929-1930; Черкасов 1940).

І. М. Єремеєв, працюючи в даному товаристві, отримує гарну практику в науці гібридизації та схрещуванні рослин (зокрема і пшениці). Він перейняв досвід французьких науковців та самостійно провів власні експериментальні дослідження, які згодом висвітив у власних виданнях.

Свою наукову діяльність Іван Максимович розпочав саме у Франції. Перші публікації автор друкував в сільськогосподарських виданнях Російської імперії. Його доробки можна було прочитати в журналах «Прогрессивное садоводство и огородничество», «Плодоводство», «Хозяин». Протягом 1910-1912 рр. з під пера молодого вченого виходить низка наукових праць: «Французский способ выращивания спаржи» (1910), «О воспроизведении рисунков и фотографий на фруктах», «Камедетечение» (1911), «Картофельная болезнь» (1912), «О карболинеуме и его применении в практике плодоводства» (1913) та інші (Чернецький 2014, с. 105 - 106).

Свої наукові роботи І. М. Єремеєв друкував під псевдонімом Іван Максимов. Він писав статті, огляди і замітки з агрономії на тему грибкових захворювань рослин та методів боротьби з ними. (Борсук 2009, с. 426 - 427). В даних роботах описані власні дослідження, які виконував науковець, працюючи в Ботанічному саду у Сорбонні. Звісно перші публікації потребували теоретичних та практичних доопрацювань. Проте дослідження, опубліковані у вище вказаних розвідках, свідчать про те, що молодий вчений мав новаторський погляд на агрономічну науку та оригінальні ідеї впровадження їх у життя.

Словник «Русские ботаники», який був виданий 1950 р., згадує І. М. Єремеєва як автора робіт із плодівництва, овочівництва та фітопатології (Биографо-библиографический словарь 1950, с. 263). Таким чином, можемо окреслити коло його спеціалізації, а саме проблеми патології рослин. Результатом власних теоретичних та практичних напрацювань в даній галузі стала узагальнююча наукова робота під назвою «Болезни плодовых деревьев и борьба с ними», що вийшла друком у 1912 р. (Молоцький & Васильківський 2006).

Праця складається із передмови та двох розділів. Основною метою роботи, на думку самого І. М. Єремеєва, є дослідження взаємозалежності появи паразитних грибкових захворювань рослин та методів боротьби з ними. Іван Максимович опирається на власну публікацію «Гриб- ные болезни плодовых деревьев», яка була видана у 1910 р. в якості додатку до журналу «Прогрессивное садоводство и Огородничество». У своїй роботі, як зазначив сам автор, поруч зі власними спостереженнями, він використав наявні напрацювання у сфері плодівництва Департаменту Землеробства, Бюро з Мікології та Фітопатології, Центральної Фітопатологічної станції. Також, І. М. Єремеєв проаналізував доробки в даній галузі та додав ілюстративний матеріал, розробивши власні малюнки (77 найменувань у тексті) та роботи А. Бондарцева з праці «Грибные болезни культурных растений и меры борьбы с ними» (Бондарцев 1912).

В основній частині наукової роботи подана загальна інформація про паразитних грибів, їх розвиток, умови життя, схильність представників флори до даного типу захворювань. І. М. Єремеєв подає визначення даної групи живих організмів як групу, що живляться за рахунок живих організмів, спричиняючи в них хвороби. Вчений робить акцент на причинах та практичних порадах у лікуванні рослин. Значна частина праці присвячена боротьбі з хворобами, які вони спричиняють.

Найбільшу увагу І. М. Єремеєв приділив третій категорії захворювань рослин. Перш за все, до них належать бактерії, гриби та вищі рослини. Дослідник акцентує на їх різноманітності. Наприклад, описано деякі рослини паразити, повіліки, що обвивають стебла рослин; вовчкові, котрі розвиваються на корінні соняшника, конюшини, льону та інших рослинах; омела, яка росте на гілках плодових та лісових дерев та ін. (Еремеев 1912, с. 6-7).

Наукова праця Івана Максимовича про детально аналіз хвороб плодових дерев свідчить про ґрунтовні знання в даній галузі. Попри основний акцент на грибкових захворюваннях, автор не відкидає важливості інших причин хвороби, оскільки вони ослаблюють організм рослини. Він виділив найпоширеніші з них: сажкові, іржасті гриби, ріжки та ін. Зазвичай вони вражають городні, злакові культури та інші рослини. Наукова робота містить детальний опис видів, особливостей будови та розвитку даних організмів, їх відмінності від інших. (Еремеев 1912, с. 8-14). Аналізуючи свої дослідження учений виділяє декілька видів грибків: перший проживає на тілах мертвих організмів або поселяється в організмах живої істоти та харчуються за їх рахунок - сапрофіти. До другої групи належать напівпаразитні та напівсапрофітні. Вони поселяються на живих організмах, але можуть продовжувати жити і після смерті рослини - хазяїна або на відмерлих частинах рослини, при умові сприятливого для них середовища.

Як зазначає сам автор, дослідження присвячене саме паразитним грибкам. Він приділяє велику увагу опису ореолу їхнього проживання, раціону, розмноження та впливу на живі організми. Іван Максимович звернув увагу, що ці мікроскопічні істоти можуть проживати на поверхні агрокультури, наприклад на пошкоджених місцях, залишаючи там свої спори та руйнуючи частини рослини. Ці гриби мають назву ектофіти та спричиняють такі види захворювання як трутовики, фітафтору, борошнисто-росяні хвороби та інші. Вчений вказує на існування ще однієї категорії - ендофітів. Вони. через ушкодження в зовнішньому шарі, проникають всередину і харчуються поживними речовинами зсередини. Автор зазначає, що ендофіти більш небезпечні за тих паразитів, що живуть на поверхні. Дана група є причиною появи іржі дикорослих та культурних рослин, «антонівого вогню», що вражає і людей (Еремеев 1912, с. 12-13).

Цінну інформацію про способи зараження дають наукові розвідки, на які вказує дослідник. Дані організми мають спорадичну редукцію розмноження і їхні спори розповсюджують вітер, дощ та живі організми. До сприятливих умов, які забезпечують процес поширення спор та їх розвиток є тепло та сирість. Саме в такому середовищі грибки мають найбільші шанси для свого розвитку.

Наукове дослідження вченого має значну теоретичну базу та практичне підґрунтя. Працюючи у Франції, І. М. Єремеєв дослідним методом проаналізував розвиток грибків в організмі рослини. Вчений описує поетапний процес захворюваності рослин від потрапляння до організму грибкових спорів до її загибелі або одужання Спершу він пускає одну або декілька паростків, які згодом утворюють грибницю, яка й спричиняє захворювання в здорових клітинах. Через брак поживних речовин ріст рослини уповільнюється, плоди змінюють форму згнивають або осипаються недозрілими.

Під дією грибниці паразиту, на пошкоджених ділянках рослин утворюються різні нарости, потовщення, здуття, що є ознакою шкідливого впливу грибкових організмів. Якщо ураження має локальний характер, то є шанси на зцілення. Проте чим більша площа пошкодження, тим вищий відсоток загибелі організму. Хвороба швидко розповсюджуючись, заражає клітини сусідніх рослин, спричинивши масову загибель плодів або і всієї культури.

Практичні дослідження І. М. Єремеєва виявили досить великий спектр недуг аграрних культур. Наприклад, іржасті гриби паразитують на уражених листках і стеблах, внаслідок чого на них з'являються бурі плями. Вони певним чином колонізують організми, поетапно проживаючи на сусідніх рослинах, в залежності від стадії життя. Такі грибки, що потребують для свого розвитку дві різних рослини, автор називає дводомними, на відміну від однодомних грибів, що поселяються лише на одній рослині. Крім того, вчений вказує на певний взаємовплив між рос- линою-хазяїном та паразитом. Мікроскопічні гриби-паразити не можуть жити поза організмом хазяїна. В ході еволюції рослини виробляють захисні механізми, виробляючи певні токсини проти останніх.

Іван Максимович здійснив неоціненний внесок у дослідження стійкості агрокультур до різних видів захворювань, методів боротьби з ними (Еремеев 1912, c. 15-17). Описуючи форми боротьби з хворобами, спричинених паразитичними грибками, вчений розділяє їх на дві групи. На його думку, як і в способах лікуванні людей, так для рослин є профілактичні та терапевтичні засоби лікування.

У науковій роботі І. М. Єремеєв надає рекомендації щодо попереджувальних заходів запобігання розвитку та поширення захворювань. До таких методів він відносить належний догляд, постійне спостереження за розповсюдженням хвороби та ліквідації грибка на початковому етапі зараження (позбутися хворих листків чи пагонів). Також одним з важливих елементів профілактики є спалювання залишків врожаю, листя та бур'яну, адже на них можуть знаходитися спори грибків. Щоб попередити хвороби дерев, потрібно вберегти стовбури дерев від морозів і пошкоджень гризунами. Він радить захистити стовбури молодих саджанців соломою або іншими матеріалами. У результаті досліджень агротехнік звернув увагу на багатовікову практику сівозміни, яка дає змогу землі відпочити. Науковець радить також сортувати та знезаражувати насіння перед тим як висаджувати тощо. Серед засобів лікувального характеру автор виділяє декілька ефективних варіантів. Зокрема обробку рослин різними препаратами, які безпосередньо діють на грибниць та спори паразитичного грибка (Чернецький 2014, с. 107).

У другому розділі наукової праці дослідник присвячений безпосередньо різновидам найпоширеніших захворювань плодових дерев, спричинених паразитичними грибками. На прикладі хвороби таких дерев як сливи, груші, яблуні, вишні, персика та айви, І. М. Єремеєв описує методи протидії. (Еремеев 1912, с. 37-39). Наявність не лише теоретичного, а й практичного досвіду боротьби з ними, дало змогу досліднику детально проаналізувати процеси грибкових захворювань плодових культур.

Іван Максимович проводив власні практичні дослідження, які дали можливість прийти до висновку, що кожний вид грибка чи бактерії має специфічні прояви на тканинах рослини-хазяї- на. В результаті цього прояви захворювання будуть різними. Тому, на думку вченого, за цими пошкодженнями можна визначити який збудник спричинив ту чи іншу хворобу.

В залежності від дії ураження, автором було виділено декілька типів захворювань плодових дерев, викликаних грибами та бактеріями. Перша - захворювання, які вражають листки або цвіт дерев. Наприклад, парша яблуні та груші, основними проявами якої є поява на листках та плодах круглих плям оливкового кольору з оксамитовим нальотом, внаслідок чого вони осипаються. Подібними хворобами цих дерев також є сажистий гриб, іржі, бура, біла та червона плямистість та ряду інших захворювань. І. М. Єремеєв вказав, що проявом плямистості є специфічний наліт на листках дерев того чи іншого кольору і спричиняє їх осипання. Таким чином, внаслідок дії даних захворювань, дерева втрачають поживні речовини, призупиняється їх ріст, плоди не встигають дозріти і осипаються.

До другого типу недугів плодових дерев автор відносить ті, що вражаюсть сам плід або його кісточку. До таких захворювань належить сіра плодова гнилизна, вражає плоди кісточкових культур (Чернецький 2014, с. 107). Ще одним видом таких захворювань, спричинений паразитичними грибками, є «кишеньки» слив. Плоди сливи стають занадто видовженими та порожніми в середині.

І. М. Єремеєв також виділив хвороби, які вражають кору дерев. Найнебезпечнішими з усіх є сірчано-жовтий трутовик, камедетеча та кореневий рак: Усі ці хвороби призводить до того, що частина коренів відмирає, порушується водопостачання, в зв'язку з чим рослина поступово всихає і гине.

Підсумовуючи результати своєї роботи І. М. Єремеєв зазначає, що захистити агрокультури від захворювань, спричинених грибками-паразитами, можна лише комбінованим способом, тобто використовуючи комплекс агротехнічних і хімічних заходів. Перші забезпечать захист від грибка як в насінні, так і в ґрунті та збільшать стійкість рослин до небезпечних збудників захворювання. До агротехнічних заходів вчений включив цілий ряд заходів: обробіток стійких сортів, раціональна сівозміна агрокультур, правильний обробіток ґрунту, застосування різних добрив, догляд рослин в період вегетації, підживлення, дотримання правильних термінів висадки та збору урожаю. До хімічні входять такі засоби, як : обробіток фунгіцидами насіння вегетуючих рослин, знезараження приміщень, сховищ, ґрунту.

Дана праця є важливим доповненням у вивчення фітопатології рослин, оскільки базується на значній теоретичній базі та практичних дослідженнях. Автор проявив себе як вчений практик та дав поштовх для подальших дослідів про грибкові захворювання плодових рослин. На основі наукової роботи І. М. Єремеєва проводилися подальші практичні заходи по боротьбі з різними шкідниками сільського господарства, а також паразитними грибами.

Отже, з урахуванням зазначеного, можемо зробити висновок про те, що навчаючись у Франції, Іван Максимович здобув та розширив свої знання з ботаніки та агрономії, відкрив для себе новітні досягнення з фітопатології, генетики та селекції й почав власні практичні дослідження з фізіології рослин. Першою ґрунтовною науковою працею вченого була праця про грибкові захворювання плодових дерев, яка дала поштовх його наступним науковим звершенням. Знання, набуті в період 1909-1912 рр., стали основою для подальшої роботи вченого, спрямованої на розвиток рослинництва, а в подальшому і селекціонування нових культур.

Список джерел та літератури

1. Архів Уманського національного університету садівництва (УНУС). Личное дело доктора сельскохозяйственных наук, професора Еремеева Ивана Максимовича. Начато: 17 мая 1946 г. Окончено: 27 июня 1959 г., арк. 161-189.

2. БОНДАРЦЕВ, А., 1912, Грибные болезни культурних растений и меры борьбы с ними. Поле - Сад - Огород. Санкт-Петербург.

3. БОРСУК, Г., 2009, Єремеєв Іван Максимович. Енциклопедія сучасної України. У 25-ти т. Т 9: Е-Ж, Київ, 426-427.

4. Ботанический сад Парижа (Jardin des plantes de Paris. [Електронний ресурс].

5. ВИЛЬМОРЕН, А., 1939, Наследственность у растений [предисл. К. Тимирязева]. Яровизация, № 2 (23), 39-54.

6. ЕРЕМЕЕВ, И., 1912, Болезни плодовых деревьев и борьба с ними. Санкт-Петербург: Издание Императорского Российского Общества Плодоводства.

7. МОЛОЦЬКИЙ, М. Я., ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ, С. П., КНЯЗЮК, В. І., 2006, Селекція і насінництво сільськогосподарських культур: [підручник]. Київ: Вища освіта.

8. 1950. Русские ботаники. Биографо-библиографический словарь. Сост. Липшиц С. Ю. Т 3, Москва. 488. ЧЕРНЕЦЬКИЙ, С., 2014, Дослідження І. М. Єремеєвим грибкових захворювань плодових дерев та засобів боротьби з ними (французький період наукової діяльності вченого). Часопис української історії. Київ, Вип. 29, 105-109.

9. ЧЕРКАСОВ, В., 1940, Вильморены. За устойчивый урожай на Юго-Востоке, № 11-12,. 15-18.

10. ШЛИППЕ, П., 1929-1930, История фирмы Вильморен. Труды по прикладной ботанике, генетике и селекции. Т 22. Вып. 5, 571-623.

References

1. Arkhiv Umanskoho natsionalnoho universytetu sadivnytstva (UNUS). Lichnoe delo doktora selskokhozyaystvennykh nauk, profesora Yeremeeva Ivana Maksimovicha [Personal file of Doctor of Agricultural Sciences, Professor Eremeev Ivan Maksimovich]. Nachato: 17 maia 1946 g. Okoncheno: 27 iiunia 1959 g., ark. 161-189. [In Russian].

2. BONDARTSEV, A., 1912, Gribnye bolezni kulturnikh rasteniy i mery borby s nimi. [Fungal diseases of cultivated plants and control measures] Pole - Sad - Ogorod. Sankt-Peterburg. [In Russian].

3. BORSUK, H., 2009, Yeremeiev Ivan Maksymovych. Entsyklopediia suchasnoi Ukrainy [Yeremeev Ivan Maksymovych. Encyclopedia of modern Ukraine]. U 25-ty t. T. 9: E-Zh. Kyiv. 426-427. [In Ukrainian].

4. Botanycheskii sad Parizha (Jardin des plantes de Paris). [Online].

5. VILMOREN, A., 1939, Nasledstvennost u rastenii [Plant heredity] [predisl. K. Timiryazeva]. Yarovizatsiia № 2 (23), 39-54. [In Russian].

6. YEREMEEV, I., 1912, Bolezni plodovykh dereviev i borba s nimi [Diseases of fruit trees and their control]. Sankt-Peterburg: Izdanie Imperatorskogo Rossiiskogo Obshchestva Plodovodstva. [In Russian].

7. MOLOTSKYI, M. Ya., VASYLKIVSKYI, S. P., KNIAZIUK, V. I., 2006, Selektsiiai nasinnytstvo silskohospodarskykh kultur [Breeding and seed production of agricultural crops] [pidruchnyk]. Kyiv: Vyshcha osvita. [In Ukrainian].

8. Biografo-bibliograficheskiy slovar, 1950, Russkie botaniki [Russian Botanists. Biographical and bibliographic dictionary]. Sost. S. Yu. Lipshits. T. 3, Moskva. [In Russian].

9. CHERNETSKYI, S., 2014, Doslidzhennia I.M. Yeremeievym hrybkovykh zakhvoriuvan plodovykh derev ta zasobiv borotby z nymy (frantsuzkyi period naukovoi diialnosti vchenoho). [Research by I. M. Jeremiah of fungal diseases of fruit trees and means of combating them (French period of scientific activity of the scientist). Chasopys ukrainskoi istorii, № 29, 105-109. [In Ukrainian].

10. CHERKASOV, V., 1940, Vilmoreny. Za ustoychivyi urozhai na Yugo-Vostoke [Vilmorena. For a sustainable harvest in the Southeast]. № 11-12. 15-18. [In Russian].

11. SHLIPPE, P., 1929-1930, Istoriia firmy Vilmoren. [The history of the Vilmorin company]. Trudy po prikladnoi botanike, genetike i selektsii. T. 22. Vyp. 5, 571-623. [In Russian].

Размещено на Allbest.ru