Стратегічні напрями розвитку підприємств зернового напряму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький національний аграрний університет

Стратегічні напрями розвитку підприємств зернового напряму

Фурман Ірина Володимирівна

кандидат економічних наук, доцент

В результаті дослідження визначено, що метою стратегічного управління запасами зерна на аграрних підприємствах є: максимізація прибутку внаслідок зберігання запасів зерна;максимізація задоволення потреб споживачів за наявних запасів зерна; мінімізація сукупних логістичних витрат внаслідок зберігання запасів зерна. Відповідно до обраної мети, стратегічними цілями логістичного управління запасами зерна на сільськогосподарських підприємствах, мають бути: забезпечення виробничих потреб насіннєвим та фуражним зерном із мінімальними витратами; максимізація прибутку від реалізації товарного зерна. Визначено, що основними стратегічними напрямами розвитку підприємств зернового напряму в умовах військового стану мають стати: формування стратегічних запасів зернових орієнтованих на власну переробку для забезпечення місцевого населення дешевими та якісними продовольчими товарами; розвиток грантових програм орієнтованих на видачу коштів аграрним формуванням що планують здійснення переробки зернових (виробництво круп, макаронних виробів тощо); державні дотації на створення систем меліорації земель для підвищення якості зернової продукції; впровадження науково обґрунтованих сівозмін на господарствах; розвиток співробітництва з спиртовими заводами для реалізації зернових на переробку.

Ключові слова: продовольча безпека, конкурентоспроможність, стратегія, зернові, аграрний сектор підприємства.

Strategic directions of the development of grain enterprises

Furman Irina

Vinnytsia National Agrarian University

As a result of the study, it was determined that the purpose of strategic management of grain stocks at agricultural enterprises is: maximization of profit due to the storage of grain stocks; maximization of satisfaction of consumer needs with available grain stocks; minimization of total logistics costs due to the storage of grain stocks. The subject of the study is the process of managing the development of grain enterprises. The theoretical and methodological basis of the research was the methods of observation, comparison, analysis and synthesis, modeling of economic phenomena, fundamental works of domestic and foreign economists in the field of managing the strategic development of agrarian formations. In accordance with the chosen goal, the strategic goals of logistical management of grain stocks at agricultural enterprises should be: providing production needs with seed and fodder grain with minimal costs; maximization of profit from the sale of commodity grain. It was determined that the main strategic directions of the development of grain enterprises in the conditions of martial law should be: the formation of strategic reserves of grain oriented to their own processing to provide the local population with cheap and high-quality food products; development of grant programs aimed at issuing funds to agrarian formations that plan to carry out grain processing (production of cereals, pasta products, etc.); state subsidies for the creation of land reclamation systems to improve the quality of grain products; implementation of scientifically based crop rotations on farms; development of cooperation with distilleries for the sale of grains for processing. The practical significance and scientific novelty of the work is that the theoretical conclusions and proposals made in it can be used as directions for ensuring the competitiveness of agricultural enterprises. As a result, it can be noted that the process of managing the company's strategic development as part of the general direction of the company's development is based on the adoption of specific management decisions. It is for the purpose of determining the directions and means of achieving strategic goals that the appropriate development strategy of the enterprise is formed.

Key words: food security, competitiveness, strategy, grain, agrarian sector of the enterprise.

Вступ

Постановка проблеми. Управління сучасним підприємством в умовах глобалізації економіки неможливе без поглибленого вивчення такого важливого аспекту, як управління стратегічним розвитком. Зернова галузь України є перспективним сегментом розвитку аграрного ринку, яка має потенціал як на вітчизняному, так і світовому ринках. Визнана як стратегічною, галузь забезпечує продовольчу безпеку, добробут населення і конкурентоздатність країни.

Це обумовлює необхідність формування власних наукових підходів до розв'язання сучасних економічних завдань з врахуванням вітчизняних особливостей та світового досвіду.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам організації виробництва конкурентоспроможного виробництва на аграрних підприємствах зернового напряму присвячені праці таких вітчизняних й іноземних фахівців, як: Г. Калетніка, Я. Гонтарука, В. Перебийніса, С. Березюка та ін.

Незважаючи на значний науковий внесок вітчизняних та зарубіжних авторів у розв'язання зазначених проблем, залишаються відкритими питання стосовно розробки стратегічних напрямів розвитку підприємств зернового напряму в умовах військового стану та зменшення цін на зернові культури.

Мета дослідження. Визначити теоретико-практичні засади та проблемні аспекти розробки стратегічних напрямів розвитку аграрних формувань зернового напряму з метою підвищення продовольчої безпеки держави.

Основний матеріал

При формуванні стратегії розвитку підприємств зернового напряму потрібно враховувати фактори зовнішнього середовища та кризові явища які виникають в сучасних умовах господарювання та врахувати їх при діяльності підприємства з урахуванням можливостей переробки зернової продукції в межах держави.

Як зазначає Г. Калетнік диференціація підприємств, як явище, набула розвитку за рахунок переходу до більш складних умов господарювання, які негативно впливають на ефективність діяльності підприємства, і мала на меті пристосувати підприємства переробного сектору АПК до них та максимально налагодити переробку в межах України [1, с. 17].

Проте військовий стан гальмує дані процесу тому забезпечення переробки для підвищення продовольчої безпеки держави слід сконцентрувати на малих переробних підприємствах, що дасть можливість мінімізувати можливість їх руйнування та здешевити продукцію для місцевого населення. Варто зазначити необхідність залучення для цього грантових коштів.

Зовнішні державні запозичення необхідні для забезпечення платоспроможності держави та досягнення економічного зростання. Тому другий напрямок розробки боргової стратегії є більш прийнятним для України, і він має базуватися на наукових засадах. Структуру і розмір державного боргу слід прогнозувати на декілька років та навіть десятиріч, наслідком чого буде стабільне економічне зростання й потужна фінансова система [2, с. 72].

Покращення інвестиційно-інноваційної діяльності в аграрному секторі потребує удосконалення діючих механізмів залучення інвестицій [3, с. 46].

Провідними шляхами покращення структури формування та розподілу прибутку підприємства є визначення пріоритетного напрямку використання прибутку. Це забезпечить майбутній розвиток підприємства, проведення аналізу динаміки та факторів отриманого прибутку, виявлення резервів, що сприятиме максимізації прибутку, а також ефективному плануванню формування, розподілу та використання прибутку на можливі заходи з її переробки [4, с. 63].

Як зазначає С. Березюк незважаючи на військовий стан динаміка показників зовнішньої торгівлі продукцією АПК України у 2023 році формуватиметься в напрямку поступового надолуження втрат, понесених у 2022 році. Необхідним залишається поряд з забезпеченням продовольчої безпеки подолання дефіциту енергоресурсів, що можливо досягти за рахунок часткової переробки продукції аграрного сектору та відходів харчових підприємств на альтернативні джерела енергії [5].

Метою стратегічного управління запасами зерна на підприємствах зернового напряму є:

- максимізація прибутку внаслідок зберігання запасів зерна;

- максимізація задоволення потреб споживачів за наявних запасів зерна;

- мінімізація сукупних логістичних витрат внаслідок зберігання запасів зерна [6, с. 85].

Оскільки метою діяльності будь-якого підприємства в ринкових умовах є максимізація прибутку, то однією з цілей логістичного управління запасами зерна є максимізація прибутку від реалізації зерна внаслідок його зберігання.

Відповідно до обраної мети, стратегічними цілями логістичного управління запасами зерна на сільськогосподарських підприємствах, є:

- забезпечення виробничих потреб насіннєвим та фуражним зерном із мінімальними витратами;

- максимізація прибутку від реалізації товарного зерна [6-7].

Опрацьовані підходи до формування системи стратегічного управління запасами зерна на підприємствах та систематизовано в таблиці 1.

Для стратегічного управління запасами зерна в аграрних підприємствах доцільно застосовувати стратегічний аналіз, який включає, перш за все, дослідження сильних і слабких сторін, загроз та можливостей діяльності сільськогосподарського підприємства на основі SWOT-аналізу (табл. 2-3).

Тактичними цілями логістичного управління запасами зерна на аграрних підприємствах є:

- забезпечення виробничих потреб насіннєвим та фуражним зерном власного виробництва з мінімальними витратами;

- забезпечення виробничих потреб насіннєвим та фуражним зерном при закупівлі на стороні (при тимчасовому зберіганні);

- забезпечення складськими площами для зберігання насіннєвого та фуражного зерна;

- зменшення обсягів товарного зерна, що необхідно реалізувати одразу;

- збільшення обсягів товарного зерна, які підприємство може зберігати для реалізації протягом маркетингового року в період найвищих цін;

- забезпечення товарного зерна, що зберігається складськими площами, мінімізуючи витрати на зберігання [7, с. 150].

Здійснивши моделювання обсягів запасів товарного зерна, які підприємство може відкласти на зберігання, та термінів реалізації запасів товарного зерна протягом маркетингового року, можемо зробити висновок, що сформована нами мета стратегічного управління - максимізація прибутку внаслідок створення запасів зерна орієнтованого на його переробку на крупи зберігання та можливу переробку за рахунок власних виробничих потужностей [7].

Отже основними стратегічними напрямами розвитку підприємств зернового напряму в умовах військового стану мають стати:

- формування стратегічних запасів зернових орієнтованих на власну переробку для забезпечення місцевого населення дешевими та якісними продовольчими товарами;

- розвиток грантових програм орієнтованих на видачу коштів аграрним формуванням що планують здійснення переробки зернових (виробництво круп, макаронних виробів тощо);

- державні дотації на створення систем меліорації земель для підвищення якості зернової продукції;

- впровадження науково обґрунтованих сівозмін на господарствах;

- розвиток співробітництва з спиртовими заводами для реалізації зернових на переробку.

стратегічний аграрний зерновий

Таблиця 1