Проблеми реалізації концепції сталого розвитку в аграрному секторі економіки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми реалізації концепції сталого розвитку в аграрному секторі економіки України

Мудрак Руслан Петрович, доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри економіки Уманського національного університету садівництва, Лагодієнко Володимир Вікторович, доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри маркетингу, підприємництва і торгівлі, Демченко Олександр Вікторович, кандидат економічних наук, докторант Одеського національного технологічного університету, директор ТОВ «ГрінТек ТреИд»

Одним із найбільш актуальних та складних для переходу на принципи сталого розвитку є такий перехід в аграрному секторі економіки. Це продиктовано тим, що жодна інша галузь громадського виробництва не залежить настільки від умов навколишнього середовища, як сільське господарство. Під економічною стійкістю аграрного виробництва слід розуміти процес стабільного зростання випуску аграрної продукції - сільськогосподарської сировини та продуктів її переробки. Цього можна досягти лише розширенням ринків збуту. Постійне підвищення продуктивності праці за рахунок впровадження техніко-технологічних інновацій у процес виробництва - безальтернативна умова збільшення сегмента українських виробників на глобальному ринку.

Під соціальною стійкістю аграрного виробництва слід розуміти стабільний розвиток сільських територій та забезпечення надійного фізичного доступу до продовольства для громадян країни. Під стабільним розвитком сільських територій України слід розуміти припинення депопуляції, збереження мережі сільських населених пунктів, відновлення їх соціальної інфраструктури, забезпечення побутових зручностей, які не поступаються за кількісними та якісними характеристиками, аналогічними у міських поселеннях тощо. Під екологічною стійкістю аграрного виробництва слід розуміти таке використання природних ресурсів, насамперед землі, яке дозволяло б задовольняти потреби нинішнього покоління у безпечному якісному продовольстві та забезпечувало прибутковість господарської діяльності без шкоди для можливості майбутніх поколінь задовольняти аналогічні потреби. В українській економіці має місце рецесія, зумовлена російською військовою агресією. За таких обставин неможливо забезпечити перехід аграрного виробництва на принципи сталого розвитку одночасно за всіма складовими - економічною, соціальною, екологічною. Доцільно застосувати підхід, згідно з яким у проведенні тих чи інших заходів, спрямованих на практичну реалізацію концепції сталого розвитку, матиме місце пріоритетність, яка залежить від стану національної економіки.

Ключові слова: сталий розвиток, випуск продукції, сільські території, продовольча безпека, розорювання землі, родючість ґрунту, водні ресурси, агрохімія, біологічна різноманітність, стан економіки, пріоритетність.

Problems of implementing the sustainable development concept in the agricultural sector of Ukraine's economy

Mudrak Ruslan, Doctor of Economics, Professor, Uman National University of Horticulture Lagodiienko Volodymyr, Doctor of Economics, Professor, Odesa National University of Technology, Demchenko Oleksandr, PhD in Economics, Doctoral student of Odesa National University of Technology

The transition to the principles of sustainable development in the agricultural sector of the economy is one of the most urgent and difficult. The reason for this is the greatest dependence of agriculture on environmental conditions compared to other branches of material production. The economic sustainability of agricultural production should be understood as the process of stable growth in the production of agricultural products - agricultural raw materials and products of their processing. This can be achieved only by expanding sales markets. Continuous improvement of labor productivity due to the introduction of technical and technological innovations in the production process is an indispensable condition for increasing the segment of Ukrainian manufacturers in the global market. The social sustainability of agricultural production should be understood as the sustainable development of rural areas and the provision of reliable physical access to food for the country's citizens. The sustainable development of rural areas of Ukraine is the cessation of depopulation, the preservation of the network of rural settlements, the restoration of their social infrastructure, the provision of everyday amenities that are not inferior in terms of quantitative and qualitative characteristics to similar ones in urban settlements, etc.

Keywords: sustainable development, production, rural areas, food security, plowed land, soil fertility, water resources, agrochemistry, biological diversity, state of the economy, priority.

Вступ

Матеріальні досягнення людської цивілізації є суперечливими як за результатами, так і за ціною. З одного боку, суспільне виробництво, еволюціонувавши від примітивного натурального до складного (розширеного) товарного виробництва, наразі забезпечує задоволення найвибагливіших потреб не лише заможних жителів планети, але и дало змогу суттєво просунутися на шляху боротьби із бідністю. Так, за даними Світового банку, глобальна частка тих, хто витрачає 2,15 і менше дол. на день (рівень крайньої бідності) за період з 1981 до 2019 рр. зменшилася з 43,6% до 8,4% [1]. Однак відставання бідних країн від багатих за цей період тільки посилилося. Для порівняння - ВВП на душу населення в найбідніших економіках (low income) в 1981 р. становило в середньому 709 дол., а в 2021 р. - 787,4 дол. Натомість в найбагатших економіках (high income) фактичні значення даного показника становили в середньому 21731,3 та 42372,6 дол. відповідно [2]. Ціна зростаючого багатства жителів планети може виявитися надто високою для людської цивілізації - за останні 30 років лише викиди парникових газів (СО₂) зросли на 67% [3]. Беручи до уваги ескалацію частоти та зростання масштабів руйнівних природних катаклізмів за цей період, можна з упевненістю сказати, що збереження нинішньої моделі виробництва зі збільшенням викидів парникових газів спричинить катастрофічні кліматичні зміни на усій планеті. Тому заклики про нагальну необхідність переходу суспільного виробництва на принципи сталого розвитку є не дивацтвом вузького кола рафінованих інтелектуалів, а умовою виживання людської цивілізації.

Сталий розвиток є популярним напрямом досліджень багатьох вчених. Серед останніх публікацій на дану тематику в закордонному експертному середовищі слід виділити роботи Еліот Дж.А. [4], Кларіна Т. [5], Аллена С. і де Брау А. [6], Мауша К., Холла А. і Хамблоха К. [7], Фармері А.К., Брюера Т.Д., Фаррелла П. та ін. [8], Сакаласурії Н. [9], Кулкарні В. і Аггарвала А. [10] та ін. Серед останніх публікаціи на дану тематику у вітчизняному експертному середовищі слід виділити роботи Хаустової В.Є. і Омарова Ш.А. [11], Латишевої О.В. і Ровенської В.В [12], Молдаван Л.В. [13], Омельяненка В. і Білошкурського М.В. [14], Шубравської О.В. і Прокопенко К.О. [15] та ін.

Однак, не зважаючи на суттєву наукову розробку теоретико-методичних аспектів концепції сталого розвитку, вона має багато слабких місць її практичної реалізації, що актуалізує необхідність подальших наукових пошуків у даному напрямку.

Методологічною та теоретичною основами дослідження є економічна теорія, наукові розробки вітчизняних та закордонних вчених із проблем сталого розвитку тощо. У процесі дослідження використовувалися такі методи: абстрактно-логічний, емпіричний, порівняння, рядів динаміки, середніх величин, індексний та ін.

Метою статті є детермінація проблем реалізації концепції сталого розвитку в аграрному секторі економіки України.

Виклад основного матеріалу дослідження

Наразі українська нація переживає один із найдраматичніших періодів у своїй історії - захищає незалежність і державний суверенітет у війні проти злочинної російської агресії. Широкомасштабний збройний напад Росії спричинив гуманітарну катастрофу та економічну кризу - загинули десятки тисяч невинних людей, понад 11 млн українців були змушені переселитися в безпечніші області країни чи за кордон, зруйновані тисячі житлових будинків, об'єктів виробничої, житлової та транспортної інфраструктури, лікарні, освітні заклади, промислові та сільськогосподарські підприємства, дороги та залізниця тощо. За даними Державної служби статистики України зниження ВВП у ІІ кварталі 2022 р. становило 37,2% (порівняно з ІІ кварталом 2021 року) [16].

Цілком логічно, що за нинішніх обставин багато проблемних питань мирного періоду тимчасового втратили свою актуальність. В тому числі і дискусія щодо необхідності переходу економіки України на принципи стратегії сталого розвитку. Український народ вкотре у своїй історії змушений вдатися до стратегії виживання. Однак, віра у перемогу та повернення до мирного життя вимагають не знімати з порядку денного дискусію на дану тематику хоча б у науковому середовищі. На слушність такого підходу вказує проведення 6 жовтня 2022 року в Києві другого Міжнародного форуму сталого розвитку. У рамках цього заходу були презентовані рішення переходу до зеленої економіки в умовах глобальних викликів. Форум відбувся за підтримки та участі Кабінету Міністрів України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, НБУ, UNDP, UNIDO, IFC, EBRD, FMO, NEFCO, GIZ, the Covenant of Mayors, міжнародних інвесторів та донорів, а також представників приватних та державних компаній [17].

Нормативним документом, в якому прописано цілі сталого розвитку нашої держави, є відповідний Указ Президента України [18]. Документом визначено 17 ключових цілей, серед яких прямо або опосередковано до сталого розвитку аграрного сектору економіки відносяться:

- подолання бідності;

- подолання голоду, досягнення продовольчої безпеки, поліпшення харчування і сприяння сталому розвитку сільського господарства;

- забезпечення доступності та сталого управління водними ресурсами та санітарією;

- створення стійкої інфраструктури, сприяння всеохоплюючій і сталій індустріалізації та інноваціям;

- забезпечення відкритості, безпеки, життєстійкості и екологічної стійкості міст, інших населених пунктів;

- захист та відновлення екосистем суші та сприяння їх раціональному використанню, раціональне лісокористування, боротьба з опустелюванням, припинення і повернення назад (розвертання) процесу деградації земель та зупинка процесу втрати біорізноманіття [18].

Даний нормативний акт є рамковим документом, який визначає основу для розробки деталізованих програмних документів переходу окремих секторів і галузей національної економіки на засади сталого розвитку.

Зважаючи на суттєву диференціацію у відтворювальних процесах та організації суспільного виробництва у різних секторах и галузях економіки, використанні створених у них продуктів праці та ін., підходи до практичної реалізації концепції сталого розвитку будуть мати відмінності.

Графічна модель концепції сталого розвитку традиційно наводиться у вигляді діаграми Венома, що показує всі можливі логічні відношення для скінченного набору множин. У даному випадку такий набір складається з трьох компонентів - економічної, соціальної та екологічної складової сталого розвитку (рис. 1).

Рис. 1. Концепція сталого розвитку у діаграмі Венома [19]

Кожна із трьох складових відображена у вигляді кола. Тому, за логікою даної діаграми, ділянка, де три кола накладаються, і є графічною інтерпретацією сталого розвитку як гармонійного поєднання економіки, соціальної сфери та навколишнього середовища. Умовою такої гармонії є досягнення компромісу в місцях подвійного накладання. Назвемо їх комунікативні контури «економіка-соціум», «економіка-довкілля», «соціум-довкілля». Досягнення відповідних станів - «життєздатний», «справедливий», «толерантний» - є безальтернативною умовою функціонування досліджуваної системи на умовах сталості.

Перетини кіл (рис. 1) є також точками напруги, що виникають в результаті суперечностей між способами досягнення кожної зі складових сталого розвитку. Наприклад, по факту чинники стабільного функціонування туристичної галузі значною мірою співпадають із теоретичними принципами концепції сталого розвитку - забезпечення зростання економічних показників галузі неможливе навіть у короткостроковому періоді без задовільних екологічних параметрів території, де надаються туристичні послуги.

Чому значною мірою, а не повністю? Тому що відомою проблемою розвитку туристичної галузі є відносно виший рівень безробіття на територіях, де надаються туристичні послуги. Для підтвердження даної тези слід навести регіональні показники безробіття у двох країнах ЄС із розвинутою туристичною галуззю - Іспанії та Італії:

- в Іспанії у І кварталі 2021 р. зафіксовано безробіття на рівні 13,3%. При цьому найвищі рівні безробіття мали місце саме в туристично-розвинутих автономних областях: Сеута - 26,9%, Мелілья - 20,2%, Андалузія - 20,1%, Канарські острови - 18,9%, Екстрамадура - 18,9%, Балеарські острови - 14,9% [20];

- в Італії у IV кварталі 2020 р. середній рівень безробіття по країні склав 9,2%. При цьому найвищі рівні безробіття, як і в попередньому прикладі, спостерігалися у туристично-розвинутих областях: Сицилія - 17,8%, Кампанія - 17,2%, Калабрія - 16,5%, Сардинія - 15,3% [21].

З точки зору соціальної складової сталого розвитку - це значна проблема. Кількісні та якісні характеристики таких проблем, особливості підходів до їх вирішення мають суттєві відмінності в розрізі секторів та галузей економіки. На наше переконання, в Україні одним із найбільш актуальних та водночас складних питань для переходу на принципи сталого розвитку є такий перехід в аграрному секторі економіки. Це випливає із непересічного значення аграрного виробництва як для української, так і глобальної економіки. В контексті розвитку національної економіки аграрний сектор забезпечує досягнення щонайменше однієї стратегічної та однієї тактичної цілі.

Стратегічна ціль - подолання голоду, досягнення продовольчої безпеки, поліпшення харчування [18]. Навіть найавторитетніші міжнародні організації та державні установи інших країн зазначають своєрідну месіанську роль аграрного сектору України у вирішенні цього питання. Наприклад, Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) відмічає наступне: «Аграрний сектор України відіграє важливу роль у забезпеченні добробуту майже 13 млн українців, які мешкають на селі. Він також є великим постачальником продовольчої продукції як на внутрішній, так і на зовнішні ринки. До повномасштабного вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 р. частка сільського господарства у ВВП країни складала 11%; у цьому секторі були задіяні майже 20% працівників, а Його внесок до надходжень від експорту становив майже 40% - адже у світі Україна обіймає п'яте місце серед найбільших експортерів пшениці, четверте - кукурудзи та третє - серед найбільших експортерів ріпаку. Відповідно, потужний і стабільний аграрний сектор України є вкрай важливим чинником забезпечення продовольчої безпеки у всьому світі. За даними звіту Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО), вже за перший місяць війни, розв'язаної Росією в Україні, світові ціни на продовольство зросли на 12,6%, що чітко свідчить про статус України як однієї з головних житниць світу» [22].

Тактична ціль - пом'якшення дії чинників макроекономічної нестабільності. В даному випадку аграрний сектор - своєрідний буфер, що частково згладжує слабкості в інших секторах економіки. Серед трьох найважливіших для економіки України секторів матеріального виробництва, сільське господарство демонструє найшвидші темпи економічного зростання (табл. 1).

Таблиця 1. Показники динаміки економічного зростання у промисловості, сільському господарстві та будівництві України*