Науково-організаційна діяльність А.В. Крижевського (1873-1923) для потреб природознавства на українських землях (до 150-річчя від дня народження)

Размещено на http://allbest.ru

НАУКОВО-ОРГАНІЗАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ П.В. КРИЖЕВСЬКОГО (1873-1923) ДЛЯ ПОТРЕБ ПРИРОДОЗНАВСТВА НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ (ДО 150-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ)

кандидат історичних наук, завідувач сектору наукової бібліографії та біографістики Національної наукової сільськогосподарської бібліотеки НААН (м. Київ, Україна)

Метою статті є висвітлення життєвого шляху, науково-організаційної діяльності, відтворення основних етапів біографії та професійної кар'єри Петра Васильовича Крижевського (1873-1923) - вченого широкого світогляду, який зробив вагомий внесок у розвиток біології, сільськогосподарської науки, освіти, започаткував нові наукові напрями у ботаніці, гербології, освітньо-педагогічній діяльності.

Відтворено основні етапи його біографії та розглянуто професійну кар'єру за допомогою історичного й біографічного методів і джерелознавчого аналізу.

Акцентовано на вагомих результатах науково-дослідницької роботи вченого. Детально розглянуто його діяльність як організатора й активного діяча Миколаївського товариства любителів природи, дослідника флори «Кримської Яйли», голови Уманської філії Сільськогосподарського наукового комітету України, керівника контрольно-насіннєвої станції, а також музею та бібліотеки Уманської дослідної сільськогосподарської станції.

Підсумовано його наукові досягнення у напрямах флористичних і фауністичних досліджень, які позитивно позначилися на розвитку флористики та систематики рослин. З'ясовано, що при вивченні флори того чи іншого регіону вчений виявляв її фізико-географічні та топографічні особливості.

Ключові слова: П.В. Крижевський, історія науки, Миколаївське товариство любителів природи, Уманська філія Сільськогосподарського наукового комітету України, ботаніка, гербологія, аграрна наука.

SCIENTIFIC AND ORGANIZATIONAL ACTIVITIES OF P.V. KRYZHEVSKY (1873-1923) FOR THE NEEDS OF NATURAL SCIENCE IN UKRAINIAN LANDS (UNTIL THE 150TH ANNIVERSARY OF BIRTH)

The purpose of the article is to highlight the life path, scientific and organizational activities and reproduction of the main stages of the biography and professional career of Petro Kryzhevskyi (1873-1923). He is a scientist with a broad outlook who made a great contribution to the development of biology, agricultural science, education, and initiated new scientific directions in botany, herbology, educational and pedagogical activities.

The main stages of his biography are recreated and his professional career is considered using historical, biographical and source analysis methods.

Emphasis is placed on the significant results of the scientist's research work. His activities as an organizer and active member of the Mykolaiv Society of Nature Lovers, researcher of the flora of the ”Crimean Yaila”, head of the Uman branch of the Agricultural Scientific Committee of Ukraine, head of the seed control station, as well as the museum and library of the Uman Experimental Agricultural Station are examined in detail.

His achievements as a scientist who carried out a wide range of floristic and faunal research, which had a positive effect on the development of floristry and plant taxonomy, are summarized. It was found that when studying the flora of one or another region, it revealed its physical-geographical and topographical features.

Keywords: Petro Kryzhevskyi, history of science, Mykolaiv Society of Nature Lovers, Uman branch of the Agricultural Scientific Committee of Ukraine, botany, herbology, agricultural science.

крижевський аграрна наука викладацька діяльність

Постановка проблеми. У сучасних умовах, що склалися в Україні через повномасштабну війну, збереження вцілілих об'єктів для майбутнього та дослідження історії аграрної науки через персоніфіковане наповнення стає актуальним завданням. У 2023 р. виповнюється 150 років від дня народження Петра Васильовича Крижевського (1873-1923) - вченого широкого світогляду, який зробив вагомий внесок у розвиток біології, сільськогосподарської науки, освіти, започаткував нові наукові напрями у ботаніці, гербології, освітньо-педагогічній діяльності, був організатором і популяризатором сільськогосподарської дослідної справи в Україні. Вивчення наукового доробку П.В. Крижевського є ціннісним орієнтиром розуміння різних етапів формування і розвитку багатопрофільного науковця, становлення його як ученого й організатора сільськогосподарської дослідної справи в Україні. Наразі в історії науки відсутнє комплексне дослідження життя, науково-організаційної та педагогічної діяльності вченого. Виходячи з цього, актуальним є створення об'єктивної наукової біографії вченого, всебічний аналіз його творчого доробку через уведення до наукового обігу нових джерел.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Історіографія робить лише перші кроки у науковому осмисленні творчої спадщини вченого-дослідника. Наявними є лише невелика кількість розвідок, зокрема академіка В.А. Вергунова [1; 2], Т.Р. Грищенко [4; 5], Н.Д. Колосовської [6], С.В. Нижник [10], І.Я. Трускавецької [15]. Цінною інформацією для вибудовування об'єктивної характеристики діяльності П. В. Крижевського є некролог видатного вченого, фундатора української ботанічної термінології О. А. Янати [18]. Основу джерельної бази публікації склали документи Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України.

Мета статті полягає в узагальненні та доповненні відомостей про наукову, організаційну та викладацьку діяльність П. В. Крижевського. Через призму розвитку аграрної науки охарактеризовано головні періоди діяльності видатного дослідника, ботаніка, географа, організатора сільськогосподарської дослідної справи в Україні, засновника й активного члена Миколаївського товариства любителів природи, успішного керівника Уманської філії Сільськогосподарського наукового комітету України, контрольно-насіннєвої станції, а також музею та бібліотеки Уманської дослідної сільськогосподарської станції.

Виклад основного матеріалу. Петро Васильович Крижевський народився у В'ятській губернії у 1873 р. Дитинство пройшло в достатку, адже батьки були заможними людьми. Майбутній вчений ще з ранніх років захоплювався природою, незвичним було те, що вже тоді хлопця вабило за околиці: збирав квіти, засушував їх, причому дуже легко запам'ятовував їхні назви. А ще хлопцю подобалося подорожувати. Закінчив Казанську гімназію № 2.

З 1885 р. життя різко змінюється: помирає батько, мати залишається з чотирма дітьми (найменшій сестрі лише 1 рік). Розпочалося трудове життя юнака: вдень - гімназія, потім репетиторство, вночі - власне навчання. Дитяче захоплення не пропадає, а навпаки зростає. Юнак відвідує всі можливі ботанічні екскурсії.

У 1892 р. П. Крижевський стає студентом Казанського університету, обравши без вагань природничий відділ фізико-математичного факультету. Не зважаючи на те, що це був найтяжчий період (через матеріальні труднощі), Петро Васильович зберіг найсвітліші, найкращі спомини про ці роки свого житя. Чимало часу віддавав громадській роботі, особливо науково-організаційного характеру, беручи, зокрема, участь у «Гуртку натуралістів».

Після закінчення університету вступив на державну службу. Вибір зробив на користь Міністерства фінансів, адже дана служба, хоч і мало відповідала його інтересам, проте була матеріально вигідною. У 1897-1899 рр. перебував у м. Вознесенську на Херсонщині. Після закінчення контракту переїхав до м. Миколаєва [18, с. 70]. Швидкий розвиток міста у кінці XIX - на початку XX ст. на порядок денний ставив необхідність розвитку освіти, культури й науки. У місті за кошти меценатів і за підтримки земств створюються численні громадські наукові осередки, у першу чергу з вивчення регіону. Саме у Миколаєві з'явилася можливість займатися улюбленою справою - ботанічними дослідами й популяризацією знань.

Свої перші наукові досліди П. Крижевський розпочав у 1904 р. Там, упродовж кількох років, він детально досліджував флору околиць Миколаєва, радіусом 20- 25верст. Результати дослідів опубліковані у праці «Ботаніко-географічний нарис місцевості м. Миколаєва Херсонської губернії» (1912) [7], в якій автор подав повний ботанічно-географічний нарис флори міста, зазначаючи, що там ще збереглося чимало залишків степової флори. Слід відмітити, що вченим зроблено повніший опис рослинних формацій околиць Миколаєва порівняно з його попередниками, які досліджували флору регіону. У цьому контексті слід згадати вчених Й. Пачоського, С. Федосієва, П. Шестерикова та ін. П. В. Крижевський вніс і чимало нових даних для флори не тільки району Миколаєва, але й цілої Херсонщини, зокрема нові, невідомі раніше для Херсонщини рослини.

Зазначимо, що на початку ХХ ст. Херсонщина флористично була досліджена повніше, ніж інші українські регіони. Дані П. В. Крижевського були особливо цінними, проте частина з них, на жаль, ще й досі не оприлюднена, зокрема: праці «Про рослинність м. Миколаєва», «Список рослин, зібраних в околицях м. Миколаєва в період 1904-1907 рр.». У дослідженнях автор не лише описав загальну картину розвитку флори, а й визначив першочергові завдання геоботаніки та ботанічної географії, а також ботаніки у цілому [18. с. 71].)

Відомо, що саме у Миколаєві та його околицях, вивчаючи рослинний світ, дослідник паралельно збирав українські назви рослин, записував народні звичаї та повір'я, з ними пов'язані, акумулював рецепти народної медицини.

Досліджуючи флору Херсонщини, вчений особливу увагу звернув на річку Буг як чинник ботанічно-географічний, таким чином значно розширивши територию своїх досліджень на північ (на кілька десятків верст). Результатом стали дві неопубліковані праці: «До флори берегів Буга від м. Миколаєва до містечка Костянтинівки та села Бацанівки», «Берега Буга від м. Миколаєва до містечка

Костянтинівки з погляду ботанічно-географічного» [18]. Слід відмітити, що серед надрукованих робіт з цієї теми відомо лише про попереднє повідомлення П.В. Крижевського про флору берегів Буга: «Короткий огляд берегів Буга у флористичному і геологічному відношенні» (1910).

Тема флористики і систематики, анатомії та фізіології рослин, цитології і біології рослин висвітлює автор у грунтовних працях : «Комахоїдні рослини і їх генезис еволюційного погляду (з малюнками)» (1910), «Листопад і його причини» (1914), «Природничі основи загальної освіти» (1914) та ін. [8].

Влітку 1907 р., прогулюючись околицями Миколаєва у товаристві Олександра Янати та Аркадія Сапожнікова, у П.В. Крижевського виникла думка організувати в місті Товариство любителів природи. Ця ідея була підтримана місцевою інтелігенцією, зокрема М.І. Фадеєвим, К.О. Чернишовим, Г.І. Веревським та ін., які також були запрошені на приватне зібрання з приводу організації товариства [3]. П.В. Крижевському і А. П. Сапожникову було доручено скласти проєкт статуту товариства. Проєкт затверджено 26 жовтня 1908 р. У залі міської думи відбулися перші Загальні збори з 54 присутніми - першими членами Миколаївського товариства аматорів природи [6].

Кожні два тижні, у недільні дні, регулярно відбувалися загальні збори Товариства, на яких заслуховувалися наукові та науково-популярні доповіді.

До складу Товариства входили представники різних верств - від державних чиновників до вчителів нижчих навчальних закладів, а також любителів природи з пересічних громадян. Лише з часом вагому роль у Товаристві почали відігравати вчені Е. П. Францов, А.П. Сапожніков, В.І. Сапожнікова, В.В. Рюмін, М.М. Аркас, О. А. Яната та ін. [6]. П. В. Крижевський, як дійсний член Товариства, брав участь у з'їздах природознавців та працівників сільського господарства, освітян та вів активну лекційну діяльність, займався популяризаційною роботою Товариства через екскурсії, лекції, доповіді з природознавства. У 1910 р. вченим розроблено проєкт і розпочато вирощування рослин різних регіонів: технічних (бавовна, гаолян, чумиза); лікарських та ін. Однак у 1913 р. дослідна ділянка у вченого була відібрана. П. В. Крижевському вдалося зібрати спеціальний гербарій лікарських рослин околиць Миколаєва. Всього було визначено та закріплено 193 види рослин [15].

У 1912 р. брав участь у виставці Товариства. Вчений презентував колекцію лікарських трав, бур'янів, болотяних і 24 степових трав з назвами українською мовою та наглядну колекцію хвороб рослин. П. В. Крижевським багато зроблено для упровадження досягнень природознавства в навчальний процес. Він значну увагу приділяв методологічним питанням освіти, розробляв програми ботанічних екскурсій у Херсонській губернії та Миколаєві, долучав до щотижневих екскурсій учнів місцевих шкіл.

У 1911 р. П.В. Крижевського переведено до м. Олександрія на Херсонщині, де він пробув лише кілька місяців, перейшовши на службу до Міністерства земельних справ - призначений учителем Уманського училища садівництва і землеробства рільничого відділення. Освітня діяльність і педагогічні погляди П. В. Крижевського відіграли значну роль для розвитку вітчизняної педагогіки, оскільки передбачали створення системи природничої освіти в Україні. Вчений володів прекрасними організаторськими якостями, як викладач постійно вдосконалював педагогічні прийоми навчання. На його думку, саме від вміння педагогів зацікавити і знайти ефективні засоби спілкування з природою залежало формування гармонійних взаємин дітей з навколишнім середовищем. За весь час педагогічної діяльності в Умані П. В. Крижевський користувався повагою серед учнів.

На початку ХХ ст. у ботанічно-географічній літературі флора Кримської Яйли (верхів'я кримських гір) та питання її походження займали одне з чільних місць після флори степів. Майже всі видатні ботаніко-географи побували на Кримській Яйлі. Дана флора привернула увагу і П. В. Крижевського. У 1909 р. він розпочав дослідження флори «Кримської Яйли», які, однак, швидко припинилися. І лише в 1914 р., уже працюючи в Уманському училищі садівництва і землеробства П. В. Крижевський знову отримав можливість повноцінно відновити наукову діяльність з цієї теми. Протягом 1914-1918 рр. від'їжджав на три літні місяці для ботанічно-географічних досліджень Кримської Яйли як помічник луківника на Ай- Петринській дослідно-лучній ділянці. Упродовж 4-х років продовжувалися ці систематичні досліди П. В. Крижевського, які, на жаль, були зупинені в період революції 1917 р. Припинивши власне досліди, вчений продовжував займатися науковими дослідженнями та популяризацією наукових знань.

Наступні роки (аж до своєї смерті) вчений працював з величезним гербарним матеріалом, зібраним ним на Кримській Яйлі (біля 15 тисяч рослин, екскурсійні помітки, матеріал станційних дослідів на Ай-Петрі, числені фотографії, картографічні й фенологічні матеріали) [18, с. 72]. На привеликий жаль, через скрутне матеріальне становище П. В. Крижевський навіть не мав змоги не те, що надрукувати результати своїх наукових досліджень, а й навіть їх систематизувати. І лише єдина колективна праця «Ай-Петринська дослідно-лугова ділянка: організація та її діяльність у 1914 році» (1916) містить частину результатів дослідницької роботи П. В. Крижевського на Яйлі.

Одночасно з дослідами на Херсонщині та в Криму вчений займався науково- організаційною діяльністю в м. Умані, де вивчав флору міста та його околиць, у тому числі й «Софіївський парк». Вчений підготував праці «Уманський Софієвський парк як пам'ятник природи» та «Флора місцевості м. Умані» [18, с. 72].

Окремою сторінкою діяльності П. В. Крижевського стала його науково- організаційна праця в Уманській філії Сільськогосподарського наукового комітету України. Зауважимо, що на початку ХХ ст. в історії вітчизняного галузевого дослідництва й науки відмічається період активної діяльності. Перш за все - це створення Сільськогосподарського наукового комітету України (СГНКУ) (1918 - 1927) задля існування в країні об'єднання, яке б займалося вирішенням координацією наукової сільськогосподарської дослідної справи.

Згідно «Статуту», затвердженого Колегією НКЗС УРСР (від 25 листопада 1920 р.) [16] у структурі Комітету дозволялося створювати проблемні науково- дослідні інститути, а також регіональні філії, внаслідок чого з'явилася можливість розширити науково-організаційну роботу СГНКУ за рахунок створення спеціалізованої експериментальної бази у вигляді дослідних станцій, установ та філій для репрезентації галузевого дослідництва в Україні.

У 1920 р. розпочала свою діяльність і Уманська філія СГНКУ, одна із чотирьох перших філій на Правобережній Україні. Створена відповідно до Інструкції про організацію та діяльність філій СГНКУ [14]. Головою Філії було призначено П. В. Крижевського [12]. Її основною метою визначено: об'єднувати і координувати всю наукову сільськогосподарську працю в регіоні з погляду їх особливих умов та потреб; виявляти й організовувати місцеву ініціативу і самодіяльність у сільськогосподарській науковій роботі як спеціальних агрономічних установ, так і окремих працівників серед селянства, особливо селянської молоді; провадити в регіоні, за дорученням Комітету та Секцій, спеціальні й експериментальні досліди; проводити (з власної ініціативи) дослідження районів регіону й експериментальні досліди місцевого (районного) значення (погоджуючи плани, програми та методи з відповідними Секціями СГНКУ) [10].

Діяльність Уманської філії СГНКУ вважаємо досить результативною. Вона налічувала 7 секцій з підсекціями: зоологічна (з підсекціями ентомології, бджільництва і шовківництва, зоотехнії); ботанічна (з підсекцією садівництва й городництва); дослідної агрономії; економічна; лісова; метеорологічна, народного господарства. Філія координувала від імені Комітету діяльність науково-дослідних інституцій на Уманщині. Так, саме за сприяння керівництва філії були організовані місцеві агрономічні курси; надавалася допомога населенню в економічних та сільськогосподарських питаннях; активно популяризувалися успіхи сільського господарства; пропагувалися новітні досягнення, надавалися довідково- консультаційні послуги. Філія стала своєрідною ланкою між провідним науковим центром аграрної науки та дослідної справи у 20-х рр. минулого століття та науковим осередком регіону. Пік її діяльності припав на початок 1920-х рр. [10].

Саме, як вважаємо, в «уманському періоді» проявився талант П.В. Крижевського як блискучого організатора науки в цілому та сільськогосподарської дослідної справи зокрема. За короткий час було сформовано перспективні напрями наукових досліджень регіону, які з часом дали позитивні результати; об'єднано наукові сили регіону; Уманська філія СГНКУ (під керівництвом П.В. Крижевського) стала осередком сільськогосподарської дослідної справи краю та координувала все галузеве дослідництво регіону.

У цей період прослідковується тенденція стрімкого наукового зростання П.В. Крижевського. Він отримав запрошення очолити контрольно-насіннєву станцію, а також музей та бібліотеку Уманської дослідної сільськогосподарської станції (1922). Як керівник станції, розробив нові методики обстеження посівного матеріалу щодо визначення його схожості.

На жаль, хвороба не дала змоги втілити всі плани. 1 серпня 1923 р. сердце вченого перестало битися.

Висновки. Таким чином, виділяємо кілька періодів життя П.В. Крижевського, пов'язаних, перш за все, з його науково-організаційною діяльністю на ниві природознавства: 1) «миколаївський» - ученим досліджувалася флора Херсонщини, зокрема Миколаєва. Він був одним з організаторів та активних діячів Миколаївського товариства любителів природи; провів спектр флористичних і фауністичних досліджень, популяризував серед широких верств населення природничі знання. Брав участь у з'їздах природознавців, працівників сільського господарства й освітян; вів активну лекційну діяльність; 2) «кримський» період, протягом якого вченим зібрано багатий гербарний матеріал, екскурсійні помітки, матеріали станційних дослідів на Ай-Петрі, численні фотографії, картографічну та фенологічну інформацію; 3)«уманський» період, у якому розкрився талант ученого як організатора науки у галузі сільськогосподарської дослідної справи (голова Уманської філії СГНКУ, керівник контрольно-насіннєвої станції, музею та бібліотеки Уманської дослідної сільськогосподарської станції). Брав активну участь в організації та проведенні агрономічних з'їздів, продовжуючи безперервну науково-дослідну роботу. Результати багаторічних і систематичних досліджень П. В. Крижевського мали важливе практичне значення як на початку XX ст., так і сьогодні, - в якості джерельного комплексту з вивчення історії природознавчої науки. Нагальним залишається не лише багатоаспектне вивчення наукової біографії і творчої спадщини вченого, а й видання збірки його найцінніших праць задля розвитку української науки.

Список використаних джерел та літератури

1. Вергунов В. А. Сільськогосподарська дослідна справа в Україні від зародження до академічного існування: організаційний аспект. Київ: Аграр. Наука, 2012. 416 с. (Іст.-бібліогр. сер. «Аграрна наука України в особах, документах, бібліографії»; кн. 68).

2. Вергунов В.А. Сільськогосподарський вчений комітет України (19181927) як модель В. І. Вернадського академізації галузевої науки (до 100-річчя Національної академії наук України та Національної академії аграрних наук України) : наук. доп. Київ, 2017. С. 15.

3. Відкриття Товариства. Природа. 1910. № 1 С. 109-110.

4. Грищенко Т. Р. Крижевський П. В. (1873-1923) - видатний ботанік, голова Уманської філії Сільськогосподарського наукового комітету України. Пріоритетні напрями вирішення актуальних проблем суспільних наук: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. ( м. Одеса, 21-22 жовтня 2016 р.) Одеса, 2016. С. 8-12.

5. Грищенко Т. Р. Сільськогосподарський науковий комітет України (1918-1927) - координаційний центр вітчизняного галузевого дослідництва. Сторінки історії: зб. наук. праць. 2016. Вип. 42. С. 91-100.

6. Колосовська Н. Д. Миколаївське товариство аматорів природи: організація та напрямки діяльності (1908-1917 роки). Історичні, економічні, педагогічні науки. 1999. Т. 4. С. 237-244.

7. Крижевський П. В. Ботаніко-географічний нарис місцевості м. Миколаєва Херсонської губерні. Природа. 1912. № 3. С. 68-76.

8. Крижевський П. В. Комахоїдні рослини і їх генезис еволюційного погляду (з малюнками). Природа. 1910. № 2. С. 171-194.

9. Крижевський П. В. Короткий огляд берегів Буга у флористичному і геологічному відношенні. Природа. 1910. № 1. С. 74-82.

10. Нижник С. В. Внесок Уманської філії Сільськогосподарського наукового комітету України в розвиток вітчизняної сільськогосподарської дослідної справи Уманщини. Уманська старовина. 2017. Вип. 3. С. 89-94.

11. Сільськогосподарський науковий комітет України (1918-1927 рр.): зб. док-тів і матеріалів / уклад. : В. А. Вергунов, А. С. Білоцерківська, Б. К. Супіханов, С. Д. Коваленко; під заг. ред. М. В. Зубця, Ю. Ф. Мельника; наук. ред. В. А. Вергунов. Київ: Аграр. наука, 2006. С.238.

12. Список установ Сільського-Господарського Наукового Комітету з адресами їх та керовничим персоналом. Вісник сільськогосподарської науки. 1923. Ч. 1-2. С. 68-70.

13. Статут Сільсько-Господарського Наукового Комитету України. Бюлетень Сільсько-Господарського Наукового Комитету України. 1921. Ч. 1-3. C. 10-12.

14. Тимчасова інструкція організації місцевих филій Сільськогосподарського Наукового Комитету України. Бюлетень Сільсько-Господарського Наукового Комитету України. 1921. Ч. 1-3. C. 12-13.

15. Трускавецька І. Я. Біологічна наука на межі ХІХ - ХХ століть: погляд із сьогодення: монографія. Переяслав-Хмельницький, 2019. 242 с.

16. ЦДАВО України. Ф. 1230. Оп. 2. Спр. 1. Арк. 15-17.

17. ЦДАВО України. Ф. 1230. Оп. 2. Спр. 1. Арк. 46-47.

18. Яната О. Петро Васильович Крижевський: некролог. Вісник сільськогосподарської науки. 1923. № 1-2. С. 70-72.

Размещено на Allbest.ru