Потенціал виробництва кукурудзи на зерно в контексті зміцнення продовольчої безпеки України та світу

Размещено на http://allbest.ru

2

Державний біотехнологічний університет

Потенціал виробництва кукурудзи на зерно в контексті зміцнення продовольчої безпеки України та світу

Василішин С.І. доктор економічних наук, доцент,

професор кафедри обліку, аудиту та оподаткування,

Винограденко С.О. кандидат економічних наук, доцент,

доцент кафедри геодезії та землеустрою,

Дьяконов С.О. кандидат технічних наук, доцент,

доцент кафедри оптимізації технологічних систем

в агропромисловому виробництві

Анотація

Статтю присвячено аналізу тенденцій, обґрунтуванню проблем і напрямів зміцнення потенціалу виробництва кукурудзи на зерно в контексті зміцнення продовольчої безпеки України та світу. Проаналізовано місце України серед провідних експортерів кукурудзи у світі та динаміку показників її виробництва у розрізі категорій господарств. Надано оцінку тенденцій урожайності кукурудзи на зерно в Україні та світі, а також у розрізі регіонів. Охарактеризовано основні проблеми розвитку зерновиробництва в Україні. Доведено, що під час виходу з кризи через пандемію COVID-19 кукурудза залишатиметься однією з провідних культур, які формують продовольчу безпеку планети, при цьому потенціал її вирощування в Україні використаний не до кінця. Запропоновано ключові напрями ґрунтовної трансформації аграрно-економічної політики щодо вирощування та експорту кукурудзи на зерно в Україні.

Ключові слова: кукурудза на зерно, продовольча безпека, урожайність, селекція, генетика, глобальна продовольча проблема, пандемія COVID-19.

Abstract

Potential of maize for grain production in the context of strengthening food security of Ukraine and the world

Vasylishyn Stanislav, Vynohradenko Serhii, Dyakonov Sergey

State Biotechnological University

The global COVID-19 pandemic has posed new challenges to the planet's food security. Ukraine is traditionally one of the largest exporters of grain in the Black Sea region and global supply logistic chains depend on the maximum return on crop potential. Maize is one of the strategically important cereals, the potential of which is not fully used due to the presence of certain technological, climatic, organizational, economic and institutional factors.

In Ukraine, the development of grain production on an innovative basis and access to new world markets should become a "locomotive" of bringing Ukraine to the top countries -producers of worldfood and maximize the available rich resource potential of agriculture.

The key directions of thorough transformation of agrarian and economic policy on cultivation and export of maize for grain in Ukraine are offered. The practical significance of the results is that the proposed steps at the levels of government and enterprises will strengthen the potential of maize for grain production, which is a strategic component of solving the global food problem in the world and the key to financial stability of Ukraine.

Key words: maize for grain, food security, yield, selection, genetics, global food problem, COVID-19 pandemic.

Вступ

Постановка проблеми. Сьогоднішній світ, який вже третій рік бореться з пандемією коронавірусу COVID-19, переживає безпрецедентно глибоку кризу, якої не знав з часів Великої депресії 1930-х рр. Розриви логістичних ланцюгів постачання, зупинка ряду важливих індустрій, масова втрата робочих місць поставили під загрозу глобальну продовольчу безпеку. Як висловилася голова Економічного та соціального департаменту ООН (United Nations Economic and Social Council - ECOSOS) Мона Джул, «пандемія COVID-19 різко відкинула нас назад і може підштовхнути десятки мільйонів людей до бідності та голоду. Найбільшого ризику зараз наражаються найбідніші, соціально та економічно вразливі жителі планети. Щоб не допустити сповзання в злидні цілих регіонів, необхідно всіма силами зміцнювати глобальну співпрацю» [1].

Тому для України як традиційного експортера зерна із Чорноморського регіону особливої актуальності набувають питання зміцнення потенціалу та збільшення обсягів виробництва зерна - і для забезпечення внутрішнього попиту, і для формування продовольчої безпеки інших країн та регіонів. У зв'язку з необхідністю подальшого нарощування експорту українського зерна та зміцнення позицій на світових ринках постає проблема нарощування конкурентних переваг, збільшення потенціалу та ефективності вирощування стратегічно важливих зернових культур - пшениці, кукурудзи та ячменю.

Кукурудза є однією з найважливіших та давніх культур на планеті і надійним джерелом продовольства у всьому світі. В Україні це традиційно унікальне джерело сировини для борошномельно-круп'яної та олійно-жирової промисловості, її використовують як біопаливо, а також як джерело поживних кормів для тваринницької галузі.

Тому пошук шляхів зміцнення потенціалу та зростання ефективності виробництва кукурудзи на зерно в Україні є одним зі стратегічно важливих завдань і для урядовців, і для аграрного бізнесу, науки та освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ефективність зерновиробництва, потенціал вирощування і тенденції ринку кукурудзи на зерно розглянуто в працях багатьох науковців, серед яких М. Ільчук, І. Коновал, О. Барановська, В. Євтушенко [2], І. Кириленко, В. Івченко, В. Дем'янчук [3], В. Кириченко, І. Гур'єва, Н. Кузьмишина та ін. [4], П. Макаренко [5], В. Месель-Веселяк [6], В. Орлов [7], П. Саблук [8], М. Талавиря, І. Ващенко [9], С. Черемісіна, В. Россоха [10, 11], О. Шпичак, Ю. Лупенко, В. Жук [12] та багато інших.

Науковцями проведено глибокі дослідження, завдяки яким розроблено вагомі практичні рекомендації щодо збільшення ефективності зерновиробництва і розвитку продовольчих ринків, проте тенденції та напрями посилення потенціалу виробництва кукурудзи на зерно в контексті зміцнення продовольчої безпеки України та світу в умовах постпандемічного світу досліджено недостатньо глибоко, що зумовлює необхідність подальших досліджень.

Формулювання цілей статті. Метою статті є аналіз тенденцій, обґрунтування проблем і напрямів посилення потенціалу виробництва кукурудзи на зерно в контексті зміцнення продовольчої безпеки України та світу.

Методологія дослідження передбачає використання абстрактно-логічного, монографічного, розрахунково-конструктивного, графічного, табличного методів та порівняльного аналізу.

Виклад основного матеріалу

Масштабні трансформаційні процеси експортної спрямованості України актуалізують проблему збільшення експортних можливостей держави та розширення експорту продовольства в нові об'єднання та країни [10].

Проте, як влучно підкреслили І. Кириленко, В. Івченко та В. Дем'янчук, «Україна, незважаючи на достатньо суттєвий термін її незалежності, нині перебуває лише на початковому етапі входження у світовий продовольчий ринок, адже у вітчизняному експорті продовольства переважає сировинна складова або продукція з незначною доданою вартістю (зернові, рослинні олії, цукор тощо), а експорт готової продукції харчування не набув суттєвих обсягів» [3, с. 39].

Кукурудза, поруч із пшеницею та рисом, є одним з «трьох хлібів людства» і забезпечує потреби в харчуванні населення на всіх континентах планети.

За даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (далі - FAO) [13], лідерами зі світового виробництва зерна кукурудзи у 2020 р. були США (360,3 млн т), Китай (260,9 млн т), Бразилія (104,0 млн т), Аргентина (58,4 млн т), Україна (30,3 млн т), Індія (30,2 млн т), Мексика (27,4 млн т), Індонезія (22,5 млн т) та ПАР (15,3 млн т).

У 2020 р. на світовому ринку кукурудзи Україна забезпечила 14,5 % експорту, поставивши 28,0 млн т зерна і поступившись США (26,9 %), Аргентині (19,1 %) та Бразилії (17,9 %).

Крім цього, до топ-10 країн-експортерів кукурудзи ввійшли Румунія, Франція, Угорщина, Сербія, ПАР та Болгарія (табл. 1).

Таблиця 1

Топ-10 країн-експортерів зерна кукурудзи у 2020 р.

Джерело: розраховано за даними [13].

Згідно зі статистичними показниками FAO, споживання кукурудзи та виробленої з неї продукції зросло у світі від 17,4 кг на особу у 2010 р. до 19,0 кг у 2019 р. (на 9,2 %).

При цьому обсяги споживання кукурудзи та продуктів з неї в Україні, починаючи із 2017 р., перевищують світові показники. Ці тенденції підкреслюють суттєве зростання ролі культури і на рівні внутрішнього споживання, і в глобальному плані. Традиційними каналами збуту зерна з України є Північноафриканський регіон та Близький Схід, а останнім часом і ЄС, тому вирішення глобальної проблеми на всій планеті прямо залежить від рівня розвитку зерновиробництва в нашій державі. Особливо критичного значення ця проблема набула під час світової пандемії СОУГО-19.

За даними Держстату [14], у структурі посівних площ сільськогосподарських культур на кукурудзу на зерно у 2020 р. припадало 35,3 % площ під зерновими та зернобобовими культурами, що у 3,5 раза перевищує рівень 2000 р., на 17,3 % - показник 2010 р. та на 2,6 % - показник 2019 р.

Аналіз тенденцій за останні 30 років свідчить про збільшення обсягів виробництва та урожайності зерна кукурудзи в Україні до 2019 р. із відповідним спадом у 2020 р., що пов'язано як з неврожаєм, спричиненим посухою, так і з впливом пандемії. У 2020 р. господарствами всіх категорій вироблено 30290,3 тис. т зерна кукурудзи, що перевищує рівень 1990 р. у 6,4 раза, 2000 р. - у 7,9 раза, 2010 р. - у 2,5 раза (табл. 2).

Джерело: розраховано за даними [14]

На частку підприємств у 2020 р. припадало 86,8 % виробленого зерна, на господарства населення - відповідно 13,2 %. У динаміці за досліджуваний період спостерігали зростання частки виробництва в підприємствах на 6,8 %.

Проблема продовольчої безпеки в постпандемічному світі набула критичної важливості, а тенденції глобальних кліматичних змін посилюють необхідність пошуку нових постачальників продуктів харчування. У нашій державі розвиток зерновиробництва на інноваційній основі та вихід на нові світові ринки збуту має стати «локомотивом», здатним вивести Україну у топ-країни - виробники світового продовольства та максимально реалізувати наявний багатий ресурсний потенціал АПК.

Нові виклики, які постали перед українською державою під час пандемії COVID-19, зумовлюють необхідність ґрунтовного перегляду аграрно-економічної політики щодо вирощування та експорту стратегічно важливих культур, серед яких потенціал до зростання має вирощування кукурудзи на зерно. Трансформація цієї політики має включати такі кроки: