Процес породоутворення свиней в Україні

Размещено на http://allbest.ru

ПОРОДИ СВИНЕЙ



4.1 Процес породоутворення свиней в Україні

4.2 Структура і властивості породи

4.3 Групи порід за напрямом продуктивності

4.4 Методи виведення, характеристика екстер'єру, продуктивних м'ясних якостей і зони поширення вітчизняних порід та роль вчених в їх створенні

4.4.1 Велика біла порода

4.4.2 Українська степова біла порода

4.4.3 Миргородська порода

4.4.4 Українська степова ряба

4.5. Нові м'ясні типи і спеціалізовані лінії свиней

4.5.1 Полтавська м'ясна порода

4.5.2Українська м'ясна порода

4.5.3 Червона біло поясна порода свиней

4.6 Найпоширеніші зарубіжні породи свиней а Україні

4.6.1 Естонська беконна

4.6.2 Порода дюрок

4.6.3 Уельська порода

4.6.4 Порода гемпшир

4.6.5 Порода п'єтрен

4.6.6 Порода ландрас

4.6.7. Велика чорна порода



Процес породоутворення свиней в Україні

Порода тварин є продуктом людської діяльності, на формування якої велике значення мали соціально-економічні фактори. Людина весь час спрямовувала свою діяльність на підвищення продуктивних якостей свиней та поліпшення інших господарсько-корисних ознак. У процесі такої спрямованої діяльності формувалися нові спадкові якості. Ізолюючи свиней від природних чинників, людина створила для них інші умови існування, значно змінила характер годівлі, умови утримання і суттєво вплинула на процес її відтворення.

З урахуванням відповідної природної пластичності організму свиней різні умови домашнього утримання значно вплинули на відмінності їх від своїх диких предків. Домашні свині набули суттєво нових ознак, які не виражені або зовсім не характерні для диких форм.

Порода - це численна група свиней ( не менше 1500 основних свиноматок, 150 основних кнурів), спільного походження, схожих за екстер'єром, конституцією та продуктивністю, які стійко передаються своїм нащадкам. Більшість порід, які розводять в Україні, створені методом схрещування, тобто комбінацією різних генотипів та за рахунок збагачення та поліпшення місцевих свиней. Які добре пристосовані до місцевих умов годівлі та утримання.

Таблиця 4.1.

Походження найбільш поширених порід свиней

Порода	Вихідні породи
Українська степова біла порода	Місцеві х асканійська велика біла
Миргородська порода	Місцеві х беркшири, велика біла англійська, темворси
Українська степова ряба порода	Місцеві х українська степова біла х беркшири,ман галицька
Полтавська м'ясна порода	Велика біла х миргородська, п'єтрен, ландрас, уессекс-седлбекська
Українська м'ясна порода свиней	На основі об'єднання заводських типів: полтавського, харківського, асканійського
Велика чорна	Англійські місцеві довговухі х неаполітанські, китайські
Ландрас	Датські місцеві х англійська велика біла
Дюрок	Схрещування місцевих ліній червоних свиней США
П'єтрен	Беркширська х велика біла
Червона білопоясна порода	Полтавський м'ясний тип х велика біла, дюрок, гемпшир

У селекційному процесі шляхом схрещування низькопродуктивних тварин із високопродуктивними, яких періодично завозили із-за кордону, створювали нові високопродуктивні породи, які добре пристосовані до місцевих умов годівлі та утримання.

Вперше вітчизняну методику породоутворення розробив академік Іванов Михайло Федорович (зоолог) -- який у 1926 році розпочав цю роботу і за короткий період часу створив українську степову білу породу свиней. Методична схема виведення нових порід, яку розробив академік М.Ф.Іванов, формувалась на таких принципах:

відбір Размещено на http://allbest.ru

за міцністю конституції батьківських пар;

інтенсивне Размещено на http://allbest.ru

вибраковування тварин, які не відповідають цільовому стандарту;

застосування Размещено на http://allbest.ru

інбридингу;

відбір Размещено на http://allbest.ru

кращих нащадків за бажаними ознаками неспоріднених між собою тварин, формування на їх основі нових ліній та родин;

спрямоване Размещено на http://allbest.ru

вирощування молодняку, на базі повноцінної годівлі, та активному моціоні.

Основним фактором створення нової породи є соціальне замовлення на якість продукції та певні зональні вимоги при розведенні свиней. Щодо української степової білої породи, то тут виникла потреба в тваринах, які були б добре пристосовані до розведення на Півдні України в умовах жаркого клімату, невибагливі до умов годівлі та утримання. Порода формувалася на базі місцевих низькопродуктивних свиней, які були витривалими, невибагливими до утримання і годівлі, мали міцну конституцію, що протягом тривалого часу сформувалася в умовах цієї зони. Створення української степової білої породи свиней показало, що методом цілеспрямованої селекції можна впливати на продуктивність тварин, а саме селекція дає можливість створювати ознаки бажані для людини.

За даними багатьох вітчизняних вчених (О.І.Овсянников, Ф.К.Почерняєв, П.П.Остапчук, В.П.Рибалко) встановлено, що породоутворення в цілому проводилось такими основними методами:

- виведення порід без міжпородного схрещування на основі акліматизації імпортних порід та поглибленої племінної роботи з тваринами в бажаному напрямку. Таким методом була створена вітчизняна велика біла порода свиней;

- створення порід на основі докорінного поліпшення місцевих свиней з використанням кнурів зарубіжних порід. За цим методом виведена миргородська.порода, українська степова ряба порода;

- експериментальний, основою якого є схрещування місцевих свиней з високопродуктивними породами вітчизняної та зарубіжної селекції.

Тепер у нашій країні місцевих не поліпшених свиней немає,тому нові породи створюють на основі схрещування високопродуктивних порід. Таким шляхом виведені українська м'ясна порода свиней, полтавська м'ясна порода, червона білопоясна порода свиней.

Удосконалення існуючих порід - це невід'ємний елемент племінної роботи, яка забезпечує прогрес галузі. Одні й ті ж породи не можуть існувати постійно в незмінному стані. Динамізм потреби людини в якості і кількості продукції свинарства зумовлює розширення робіт щодо виведення нових порід, ліній і типів свиней.

При виведенні нових м'ясних типів чи ліній, селекцію ведуть не тільки на високу продуктивність, а й на здатність тварин реалізувати свій генетичний потенціал в умовах промислової технології протягом усього періоду продуктивного їх використання.

4.2 Структура і властивості породи

У відповідності з «Положенням про апробацію селекційних досягнень у тваринництві» основними структурними елементами породи є:

Породна група - це група тварин, створена в результаті творчої діяльності людини в певних господарських і природних умовах шляхом докорінного поліпшення заводського типу однієї породи при чистопородному розведенні або схрещуванні з іншими породами (видами), має господарську і племінну цінність, певну специфічність морфологічних, фізіологічних, продуктивних та інших господарсько-корисних ознак, що підтримуються добором та підбором умов зони розведення. Як і порода, породна група має певну генеалогічну структуру, розводиться «в собі» і налічує у складі селекційних стад не менше 1000 основних свиноматок та 100 основних кнурів-плідників. Породна група повинна розглядатися як перехідна форма на шляху створення нової високопродуктивної породи.

порода екстер'єр свиня м'ясна продуктивність

Внутріпородний тип - обмежена група тварин ( 200 основних свиноматок і 20 основних кнурів), яка є частиною породи, створена в племінному заводі і його «дочірніх» стад у результаті тривалої творчої роботи селекціонерів шляхом розведення по генеалогічних лініям та родинах. У результаті цього у тварин створена спадково стійка специфічність у морфологічних, фізіологічних, продуктивних та інших господарсько-корисних ознак, які притаманні даному племінному заводу.

Генеалогічна лінія ( родина) - група високопродуктивних кнурів чи маток у породі, породній групі, внутріпородному або заводському типі, яка походить від видатного родоначальника ( родоначальниці) і типізована на нього (на неї) в ряді поколінь за однією або кількома ознаками.

Споріднена група - група тварин у генеалогічній лінії ( родині), що походить від високопродуктивного предка і об'єднує його потомків 4-6 поколінь.

Заводська лінія - група високопродуктивних племінних тварин, яка бере початок від видатного родоначальника, подібна за екстер'єром, продуктивністю, здатна передавати свої якості нащадкам, які підтримуються цілеспрямованим добором та підбором. У заводську лінію включають усіх тварин, що відповідають вимогам стандарту ( типу) лінії та завданням племінної роботи з нею, і які пов'язані з родоначальником як через його чоловічих, так і жіночих нащадків. В лінії, як мінімум повинно бути 50 основних свиноматок і 6 основних кнурів-плідників.

Спеціалізований тип - самостійна і досить велика група ( не менша 300 основних свиноматок і 30 основних кнурів-плідників), створена на міжпородній або внутріпородній основі, відселекційована на переважно батьківські або материнські властивості і в межах кількох поколінь розводять в «собі», має характерний тип тілобудови і свою специфічну генеалогічну структуру, що забезпечує підтримання і вдосконалення продуктивності, високу комбінаційну здатність з іншими генотипами при одержанні гібридів.

Спеціалізована лінія - генетично відокремлена група тварин, виведена на міжпородній основі, розводиться в ряді поколінь ізольовано від інших масивів і відселекційована у спеціальному напрямі від інших масивів і відселекційована у спеціальному напрямі продуктивності. В базових господарствах даної популяції повинно бути не менше 200 основних свиноматок і 20 основних кнурів-плідників.

Основними властивостями породи є:

- спільність походження, яке визначає та вказує на схожість тварин за рядом продуктивних, фізіологічних та морфологічних їх особливостей;

- чисельність тварин в породі має бути не менше як 1500 маток і 150 кнурів-плідників;

- константність - надзвичайно цінна ознака, що забезпечує стійкість в успадкуванні ознак, характерних для породи.

4.3 Групи порід за напрямом продуктивності

Територія України ( 603,5 тис. кмІ) від заходу до сходу ( 1316 км), з півночі на південь ( 893 км) має деяку різницю за умовами клімату, годівлею та утриманням, традиціями розведення тих чи інших порід.

Породи, залежно від напряму продуктивності, виробничого призначення і племінних цінностей, ділять на три групи:

перша - універсального напряму продуктивності ( велика біла, українська степова біла);

друга - м'ясного напряму продуктивності (полтавська м'ясна, українська м'ясна, червонопояса, естонська беконна, ландрас, уельська, дюрок, гепмшир, п'єтрен);

третя - сального напряму продуктивності (велика чорна, миргородська, українська степова ряба, північнокавказька).

Свині м'ясних порід мають розтягнутий неширокий тулуб, довжина якого перевищує обхват за лопатками. Кістяк міцний, шкіра тонка, ребра не круті, голова легка, кінцівки досить високі. При відгодівлі молодняку одержують більше м'яса, ніж сала. М'язова тканина росте інтенсивно, а жировідкладення сповільнене. У тушах міститься 58-62% м'яса і тільки 28 -32% сала. Найкращих м'ясних свиней називають беконними, вони дають мало-жирну свинину для виробництва цінних продуктів: бекону, окороків, корейок та ін.

Для свиней сального напряму продуктивності характерні широкий і глибокий тулуб, обхват за лопатками дорівнює довжині тулуба чи навіть перевищує його. Голова з трохи увігнутим профілем, укорочена, з широким лобом, ребра круто поставлені, кістяк не грубий, кінцівки короткі й широко поставлені. При відгодівлі одержують туші з великим вмістом жиру - до 50%, кількість м'яса становить 40 - 45%.

У свиней універсального напряму продуктивності тулуб менш розтягнутий, ніж у м'ясного і сального типу. У тушах цих свиней міститься 53 - 56% м'яса і 34 - 37% сала. Тварини можуть давати в молодому віці м'ясну свинину, але з надмірним вмістом жиру. У свиней старшого віку відкладається багато жиру.

Найбільш поширена на усій території України - велика біла порода свиней (73,8% від загальної кількості). Породний склад, співвідношення - показник, який чітко реагує на соціальні запити суспільства і потреби ринкової економіки. Спеціалізовані м'ясні породи та лінії розводяться у 95 (20,3%) племінних господарствах. Породи сального напряму продуктивності розводяться лише в окремих регіонах, і кількість племінних господарств з розведення цих порід ( миргородська, українська степова ряба, велика чорна) не значна 3,2%, свиней української степової рябої утримують лише в одному племрепродуктороі Інституту тваринництва степових районів ім.. М.Ф.Іванова «Асканія-Нова» Чаплинського району Херсонської області. За останні роки збільшилось поголів'я свиней великої білої породи, нарощується поголів'я і м'ясних генотипів. Значно зменшується поголів'я миргородської, української степової білої, української степової рябої, питома вага яких 20-30 років тому була значно більшою. Таке зменшення місцевих порід пояснюється, в першу чергу, загальним скороченням поголів'я свиней, низькою їх конкурентоздатністю по відношенню до великої білої породи та м'ясних генотипів, які в Україні почали створювати в другій половині ХХ ст.

Таблиця 4.1.

Найбільш поширені породи свиней в Україні

1. Велика біла 2. Українська степова біла 3. Миргородська 4. Українська степова ряба 5. Довговуха біла 6. Велика чорна	7. Полтавська м'ясна 8. Українська м'ясна 9. Ландрас 10. Червонобілопояса 11. Дюрок 12. Уельс

Методи виведення, характеристика екстер'єру, продуктивних, м'ясних якостей і зони поширення вітчизняних порід та роль вчених у їх створенні



Велика біла порода

Завезена з Англії, вважається найстарішою і поширеною породою свиней. Популярність породи в нашій країні пов'язана з її універсальністю. Тварин можна з успіхом відгодовувати до жирних кондицій, отримувати бекон або високоякісне м'ясо. У результаті проведеної племінної роботи вдалося зміцнити конституцію великої білої свині, змінити тип породи в м'ясо-сальному напрямку. Тварини цієї породи великі. Голова помірної величини із широким чолом і середньої довжини рилом. Ганаші м'ясисті, щільні і широко розставлені. Вуха пружні, спрямовані вгору, вперед і в сторони. Шия недовга, мускулиста, плавно переходить у тулуб. Плечі широкі, м'ясисті. Холка широка, пряма, за лопатками без западин. Ноги сухі, але добре мускулясті, міцні. Груди широкі і глибокі. Спина широка, пряма або злегка вигнута догори непомітно переходить в поперек і крижі. Черево об'ємисте, але не відвисле, щільне. Крижі широкі, м'ясисті. Окости широкі, округлі, м'ясисті без різких перехоплень опускаються до скакального суглоба. Шкіра ніжна, еластична, без складок на суглобах, рівномірно покрита світлою щетиною. Масть свиней біла. Свині великої білої породи відрізняються високою скоростиглістю: в однорічному віці при хороших умовах годівлі та утримання вони важать 180 - 210 кг, а іноді і більше. Жива маса дорослих кнурів 280-370, свиноматок - 200-270 кг. Плодючість дорослих свиноматок 11-12, а іноді 14 і більше поросят в опоросі, молочність їх досягає 70-90 кг. Забійний вихід - 82%. Тварини цієї породи при хорошій годівлі дають м'ясо дуже високої якості. Якщо розрізати шматок м'яса відгодованої свині упоперек м'язових волокон, то видно, що все воно рівномірно проросло тонкими прошарками жиру і має вигляд мармуру, тому часто і носить назву «мармурового». Таке м'ясо дуже соковите, ніжне, смачне і користується великим попитом у споживачів. Деяким недоліком великої білої породи, як і інших білих порід, особливо для півдня, є їх біла масть, внаслідок чого тварини страждають від сонячних променів.

Українська степова біла порода.

Створена українська степова біла порода в інституті «Асканія-Нова».

М'ясо-сального і сального напрямку продуктивності. Тварини цієї породи добре передають у спадок господарсько-корисні ознаки, поєднують продуктивні якості великої білої породи і акліматизаційні якості місцевих свиней, легко переносять суворі умови спекотного літа і вітряної холодної зими. Вид тварин кілька грубіший, ніж свиней великої білої породи, голова більш довга і вузька, кістяк грубий, ноги сильні і міцні, щетина густа. Масть біла. При відгодівлі молодняк української степової білої породи дає хороші прирости - в однорічному віці свині мають живу масу 180-190 кг. Жива маса дорослих кнурів сягає 270-350 кг, маток - 200-260 кг. Плодючість маток 10-12 поросят в опоросі, молочність часто перевищує 80 кг. Забійний вихід складає 82-84%.

Миргородська порода

Створена на основі схрещування місцевих чорно-рябих свиней з беркширськими та іншими кнурами. Порода сального напрямку продуктивності. Тварини відрізняються здатністю до відкладення сала в молодому віці і пристосованістю до кормових і кліматичних умов.

Легко звикають до пасовищного утримання, добре використовують корм. У переважній більшості миргородські свині мають широкий і глибокий тулуб. Голова середньої величини з помітним вигином в лицьовій частині і широкими м'ясистими ганашами. Вуха невеликі, спрямовані вгору і вперед, іноді трохи звислі. Обхват грудей за лопатками майже дорівнює довжині тулуба. Конституція тварин міцна. Ноги середньої висоти, коротші, ніж у тварин великої білої та української степової білої порід. Окости добре розвинені. Шкіра еластична, щільна, без складок. Щетина густа, блискуча, рівномірно покриває шкіру. Масть чорно-ряба, іноді з рудуватим відтінком.

Тварини швидко відгодовуються, в тому числі і на раціонах з великим вмістом об'ємистих кормів, зокрема картоплі і дають свинину високої якості.

Жива маса дорослих кнурів сягає 300-320 кг, маток - 200-230 кг. Плодючість маток 10-11 поросят, молочність - 65-75 кг. Забійний вихід добре вгодованих свиней понад 85%.



Українська степова ряба порода

Виведена порода в «Асканія - Нова» під методичним керівництвом академіка Л.К.Гребеня в період з 1938 по 1961 роки методом складного відтворного схрещування свиней великої білої степової, беркширської та мангалицької порід. Основна мета, яка ставилась при створенні породи - мати в Південному регіоні свиней здатних до більш раннього осалювання, ніж українська степова біла порода, ефективно використовувати пасовища. Свині цієї породи сального напряму продуктивності. Екстер'єрні особливості : голова середньої величини з подовженим профілем рила, довгі прямостоячі вуха. Груди широкі й глибокі. Спина пряма. Крижі дещо спущені. Окости добре виповнені. Масть в основному ряба, але зустрічаються тварини руді, чорно-руді, чорно-руді і чорної масті. Темна масть забезпечує захист тварин від сонячних опіків. Відтворні якості свиноматок невисокі. Багатоплідність становить 9-10 поросят. Молодняк на відгодівлі живої маси 100 кг досягає у 175-195-добовому віці при середньодобових приростах 670-750 г і витратах корму на 1 кг приросту 3,5-3,9 корм. од. Середня жива маса дорослих кнурів 320-350 кг, свиноматок - 230-240кг. Забійні якості високі. Довжина туші досягає 94-97 см. товщина шпику-27-29мм, площа «м'язового вічка» - 28-36 см2, маса окосту - 9,5-10,5 кг. За останні роки, поголів'я свиней породи значно зменшилось.



Нові м'ясні типи і спеціалізовані лінії свиней.

Полтавська м'ясна порода

Перша вітчизняна порода м'ясного напряму продуктивності створена в Інституті свинарства і агропромислового виробництва ... -

УААН (м. Полтава) колективом вчених та практиків під методичним керівництвом доктора с.-г. наук, професора Баньковського Б.В. порода формувалась протягом 1966-1993рр. методом складного відтворного схрещування п'яти порід: великої білої, миргородської, ландрас, уесекс-седлбекської, п'єтрен. Тварини полтавської м'ясної породи характеризуються довгим, широким тулубом, з добре ому скуленими плечима, грудьми, мають пряму і широку спину, з добре виповненими окостами. Голова легка, вуха середньої величини горизонтально поставлені. У породі сформована генеалогічна структура, яка включає 8 заводських ліній і 12 родин свиноматок, що дає змогу вести селекційно-племінну роботу без застосування інбридингу. Середні показники росту полтавської м'ясної породи становлять: жива маса кнурів -280-300 кг, довжина тулуба 189-185 см, свиноматок - 185-200 кг і 160-170 см відповідно. Відтворювальна здатність свиноматок - багатоплідність 10,0-11,0гол., жива маса гнізда поросят у 2 міс. - 182,0-188,0кг. Середньодобові прирости на контрольній відгодівлі-780-850 г. Товщина шпику - 24-26 мм, витрати корму 3,4-3,6 корм.од. Показники росту та розвитку, відтворювальних властивостей тварин записаних до ДПК відповідають цільовому стандарту полтавської м'ясної породи, яким передбачено жива маса кнурів -300-310 кг, свиноматок 220-240кг, при довжині тулуба кнурів - 180-185 см, свиноматок -165-168 см. Багатоплідність - 10-11 гол., жива маса гнізда поросят у 2 міс.- 180 кг. Широка виробнича практика свідчить, що свині полтавської м'ясної породи при оптимальних умовах годівлі та утримання можуть успішно використовуватись як материнською, так і батьківською формами при гібридизації. Середньодобові прирости свиней при цьому збільшуються на 30-50 г, скорочується скороспілість на 8-12 днів, та зменшуються витрати кормів на 0,3-0,4 корм.од. Вихід м'яса в тушах збільшується на 3-4%, що дає змогу відгодовувати їх до живої маси від 100 до 125 кг не втрачаючи м'ясних якостей.

Українська м'ясна порода свиней

.

Створена протягом 1981-1993рр. методом складного відтворювального схрещування свиней полтавського м'ясного типу, білоруської, харківської, асканійської селекції. Апробація породи проведена експертною комісією в грудні 1992р. і затверджена наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 31 грудня 1993р. №367 «Про виведення української м'ясної породи свиней». У створенні нового м'ясного генотипу приймали участь свині 12 порід вітчизняного та зарубіжного походження, велика біла, миргородська, ландрас, уєльс, п'єтрен, уессекс-седлбекська, українська степова біла, дюрок, естонська беконна, гемпшир, українська степова ряба і йоркшир). Порода об'єднує в собі три внуртіпородні заводські типи (центральний полтавський, харківський і асканійський), 12 заводських ліній кнурів та 25 родин свиноматок. Особливістю екстер'єру свиней української м'ясної породи є довгий тулуб, широкі та глибокі груди, широка спина, виповнені окости. Голова легка, з горизонтально поставленими вухами злегка вигнутим профілем. Свині білої масті, міцного типу конституції з добре вираженими м'ясними формами. Дорослі кнури мають живу масу 300-310 кг, довжину тулуба - 180-185 см; свиноматки- 230-240 кг, довжина тулуба -165-170 см. За результатами контрольної відгодівлі скороспілість молодняку становить 180-190 дн., при енергії росту 750-800 г, витратах кормів - 3,2-3,6 корм.од. тварини мають також і високі показники м'ясності. При забої живою масою 100 кг довжина туші 96-99 см, маса окосту 10,8-11,1 кг, товщина шпику - 24-26 мм, вихід м'яса 60-62%. Для підвищення відгодівельних і м'ясних якостей свиней української м'ясної породи, розширення генеалогічної структури в харківському типі на базі племзаводу ТОВ «Агро-Овен» і центральному типі на базі племзаводу ДГ «Еліта» проводиться робота по створенню нових заводських ліній кнурів і родин свиноматок з прилиттям крові свиней датського ландрасу.

Червона білопоясна порода свиней

Створення нової популяції м'ясних свиней обумовлено більш широким попитом колективних,індивідуальних та інших господарств на скороспілих м'ясних свиней для масового їх використання при промисловому схрещуванні та гібридизації. У відповідності до наказу Міністерства сільського господарства України №305 від 24 лютого 1983 року «Про міри по прискоренню виведення нових високопродуктивних порід сільськогосподарських тварин» і було розпочато роботу по створенню спеціалізованої вітчизняної породи методом складного відтворювального схрещування свиней полтавського м'ясного типу, а також порід гемпшир та дюрок, тобто сім вітчизняних і зарубіжних порід. Вибором таких вихідних форм передбачалось об'єднати в генетичній структурі тварин нового генотипу найбільш важливі корисні якості: високу відтворювальну здатність, енергію росту, ефективне використання кормів та м'ясні якості. Цільовим стандартом було передбачено одержати в звичайних умовах виробництва такі показники: жива аса дорослих кнурів -330-320 кг, довжина тулуба 160-165 см, багатоплідність - 10,5-11,5 поросят, скороспілість 185 днів, середньодобові прирости на відгодівлі 750-850 г, затрати корму - 3,6-3,8 корм. од., вихід м'язової тканини в туші -62%. При створенні нової породи ставилось за мету одержувати м'ясні туші при відгодівлі молодняку до 115-120 кг живої маси. За екстер'єром свині порівняно крупні, пропорційної тіло будови, з добре вираженими м'ясними формами. Голова легка, з невеликими горизонтально поставленими вухами, довгим широким і глибоким тулубом. Масть червона з різними відтінками з білим поясом за лопатками. Розводять свиней нового м'ясного генотипу у племінних господарствах, кнурів використовують для промислового схрещування та гібридизації. Жива маса дорослих кнурів 290-350кг, свиноматок -200-250 кг. Багатоплідність свиноматок -10-11 поросят, при середній живій масі гнізда поросят у 2 міс. 175-185 кг. В середньому по 7 серіях контрольної відгодівлі молодняк свиней характеризувався такими показниками: середньодобові прирости 804 г, скороспілість - 180,4 дня, витрати корму на 1 кг приросту 3,62 корм. од., товщина шпику над 6-7 грудними хребцями 25,5мм, вихід м'яса в тушах 61,6%, маса окосту - 11,6 кг. Основним напрямом селекційно-племінної роботи є типізація всього поголів'я за визначеними стандартами, створення конституційно міцних, здатних давати високоякісну свинину з найменшими затратами кормів при розведенні в «собі», а також при використанні їх в природно-лінійній та між лінійній гібридизації.

Найпоширеніші зарубіжні породи свиней.

Естонська беконна порода.

Порода виведена в Естонії, методом відтворювального схрещування місцевих свиней з кнурами великої білої, німецької довговухої, ландрасами фінської і датської селекції. Селекційні роботи по створенню даної породи були розпочаті ще в 1926р., а затверджена - в 1961р. за екстер'єром свині естонської беконної породи схожі на ландрасів. Основний тип цієї породи - беконний. Тулуб довгий, розтягнутий у середній частині, з добре розвинутими окостами. Голова середньої величини, з горизонтально поставленими вухами. Тварини білої масті, міцного типу конституції. Жива маса дорослих кнурів 300-320 кг, свиноматок 210-240 кг. Довжина тулуба кнурів - 170-180 см, при обхваті грудей за лопатками - 155-160 см, у свиноматок 160-170 см і 140-145 см відповідно. Багатоплідність свиноматок 11-12 поросят, жива маса поросят у 2 міс.-17,0-19,0 кг.

Середньодобові прирости молодняку на контрольній відгодівлі 700 г, при витратах кормів на 1 кг приросту 3,5-4,0 корм. од., товщина шпику над 6-7 грудним хребцем 26-28 мм, площа «м'язового вічка» 32-34 см2. Використовуються свині естонської беконної породи як при чистопородному розведенні, так і при схрещуванні та гібридизації.

Порода дюрок

Виведена в США на основі схрещування двох груп рудих свиней штатів Нью-Джерсі та Нью-Йорк. До Америки червоні свині були завезені із Гвінеї, Іспанії, Португалії та руді беркшири. Рудих свиней, яких розводили в штаті Нью-Джерсі, називали джерсейськими. Вони відзначалися міцною конституцією, великими розмірами і високою багатоплідністю. Свині з штату Нью-Йорк були меншими, за джерсейських, але компактнішими та характеризувалися високими м'ясними якостями та скороспілістю. Зазначений генотип свиней удосконалювали під керівництвом заводчика У.Х.Холмса. цю популяцію назвали дюрок за кличкою кнура Дюрок, якого продав один із власників, що розводив рудих свиней в окрузі Сара-Мога штату Нью-Йорк. Зазначені два типи спочатку розводили самостійно, а з 1889р., коли була створена асоціація з розведення дюрок-джерсейських свиней, були об'єднані в одну породу.

Спочатку порода мала сальний тип продуктивності, але пізніше, за рахунок селекції і незначного прилиття крові свиней породи темворс, була створена сучасна м'ясна порода. Вперше свині породи дюрок були завезені в нашу країну із США в 1971р., з Англії, Данії - у 1983р. свині цієї породи в умовах України використовуються протягом 30 років, як при чистопородному розведенні, так і при схрещуванні та гібридизації. Тварини добре відгодовуються, але дуже вимогливі до білкового харчування. Порода відрізняється високими м'ясними якостями. Тварини зазвичай великі за розмірами, мають добре виповнені окости. Свині породи дюрок червонуватої масті, відтінки якої коливаються від золотисто-жовтого до темно-червоного, нерідко зустрічається і вишнево-червона масть. Тварини скоростиглі, середньодобові прирости при відгодівлі становлять 860 - 940 г. Дорослі кнури досягають живої маси 315 - 330 кг, матки - 240-250 кг. Матки недостатньо плодючі (9-10 поросят у опоросі, великоплідність 1,27-1,36 кг), але уважні до потомства, дбайливо доглядають за ним. Жива маса гнізда поросят при відлученні -220-230 кг, маса 1 голови -19,5-21,8 кг. Збереженість поросят висока і становить 92-95%.

Свині породи дюрок мають високі відгодівельні та м'ясні якості.

Середньодобові прирости молодняку на контрольній відгодівлі - 780-790г, вік досягнення живої маси 100 кг-170-180днів,площа «м'язового вічка» - 37,2-39,0 см2, товщина шпику над 6-7 ребром 21,5-22,9 мм, витрати корму на 1 кг приросту - 3,6-3,8 корм. од.

Подальша селекційна робота з породою спрямована на підвищення репродуктивних показників свиноматок, збереження на високому рівні м'ясні якості.

Уельська порода.

Порода беконного напряму продуктивності створена у Великобританії в ХІХ ст.. методом схрещування місцевих довговухих свиней з азіатськими породами, помісі яких в подальшому покращувались зі швецькими ландрасами. Вперше до України породу уельс завезено в 1964р. до дослідного господарства «Україна» Інституту тваринництва УААН. Свині цієї породи білої масті, мають міцну конституцію, довгий але достатньо компактний тулуб. За екстер'єром свині породи уельс подібні до породи ландрас, але характеризуються більш міцним типом конституції. Голова легка з ввігнутим профілем, вуха легкі, нависаючі на очі, горизонтально поставлені. Жива маса дорослих кнурів досягає 280-300кг, свиноматок 210-220 кг. Довжина тулуба кнурів - 175-180см, обхват грудей за лопатками - 148-155 см. Багатоплідність свиноматок - 10-12 поросят, маса гнізда поросят у 2 міс. -200-215 кг. При контрольній відгодівлі молодняк характеризується такими відгодівельними і м'ясними якостями: вік досягнення живої маси 100 кг-180 днів.,середньодобові прирости 650-700г, витрати кормів на 1 кг приросту 3,8-4,0 корм. од., вихід м'яса в тушах 61-63%. Подальша селекційно-племінна робота спрямована на збереження і розширення ареалу розведення уельської породи, створення нових ліній та родин, поліпшення тіло будови та міцної конституції.

Порода гемпшир

Порода одна із стародавніх порід Америки. Походить від англійських свиней, яких розводили в Шотландії і які поступово перемістилися на південь Англії - графство Гемпшир. Ці свині завезені до США в середині ХІХ ст. протягом тривалого періоду їх парували з тонкошкірими породами (штат Кентуккі). У 1893р. група фермерів цього штату організували першу асоціацію з реєстрації тонкошкірних свиней, а в 1904р.породу назвали гемпширською. Гемпширів розводять по всій території США, і за чисельністю вона посідає третє місце в країні серед інших порід. Гемпширську породу створювали в умовах невеликих фермерських господарств без спеціальної селекційної програми. Тому на першому етапі динаміка її удосконалення була незначною. В 20-х роках ХХ ст. гемпширські свині стали найпоширенішими в районах, де вирощували кукурудзу. Свині породи гемпшир були завезені в колишній Союз у 1976р. із США. При чистопородному розведенні вони не проявили високої продуктивності, але при схрещуванні з іншими породами дають позитивний ефект. В Україні свиней цієї породи використовували при вдосконаленні м'ясних якостей свиней миргородської породи, та створенні червоно-білопоясної породи. Тварини мають довгий тулуб, міцну аркоподібну спину. Голова легка, з довгим прямим рилом, короткими прямостоячими вухами, підтягнутими ганашами. Масть чорна, з характерним білим поясом за лопатками на рівні передніх кінцівок. Жива маса кнурів 300-312кг, свиноматок - 220-250кг. Для свиноматок характерна невисока багатоплідність з добре розвиненими материнськими якостями. На відгодівлі середньодобові прирости молодняку становлять 850-960г.

Порода п'єтрен

Виведена в Бельгії у першій половині ХХ ст.шляхом схрещування, добором та підбором за м'ясними якостями свиней беркширської, великої білої та інших порід. Офіційно порода визнана у 1920р., але протягом тривалого часу не мала господарського значення і практично зникла під час Другої світової війни. Повторно її почали розводити з 1950р. і з цього часу стала поширеною в усіх країнах світу. За даними проф. Почерняєва Ф.К., з 1950-1955р. до племінної книги було записано 300 кнурів і 1500 свиноматок. У 1955 р. порода була офіційно визнана і затверджена Міністерством сільського господарства Бельгії. Свині породи п'єтрен характеризуються відмінними м'ясними формами, пишним розвитком мускулатури. Свині цієї породи виключно м'ясного напрямку продуктивності, за виходом м'яса в тушах є однією з найкращих порід у світі. За екстер'єром свині породи п'єтрен мають дещо видовжений тулуб, з добре розвинутими окостами. Ноги короткі, але міцні, голова легка з прямим профілем, вуха невеликі, горизонтально поставлені. Масть чорно-ряба. Жива маса дорослих кнурів 270-290, а свиноматок - 230-250 кг. Багатоплідність свиноматок не висока і становить 8-10 поросят. При відгодівлі молодняк живої маси 100 кг досягає за 210-230 днів. Середньодобові прирости становлять 500-600г. витрати корму на 1 кг приросту 3,5-4,0 корм.од. Тварин породи п'єтрен широко використовують для поліпшення м'ясних якостей помі сей при схрещуванні з іншими породами у багатьох країнах світу - Франції,Англії, Німеччині, Польщі, Аргентині, Іспанії та інші. Вперше в Україну свині породи п'єтрен були завезені в 1964р. і розміщені були в дослідному господарстві Полтавського науково-дослідного інституту свинарства. Свині породи п'єтрен не відзначаються високою продуктивністю, але мають високий вихід м'яса в тушах. Використання кнурів породи п'єтрен у промисловому схрещуванні сприяє підвищенню м'ясних якостей одержуваного приплоду на 3-5%. Свині породи п'єтрен були використані при створенні полтавської м'ясної породи свиней. Племінних господарств з розведення свиней породи п'єтрен в країні немає. В окремих господарствах використовують лише кнурів для промислового схрещування і гібридизації.

Порода ландрас

Виведена в Данії при схрещуванні великої білої англійської з місцевими свинями, відбором та підбором за скороспілістю, м'ясними якостями та затратою кормів. Вважається кращою породою беконного типу. Тварини дуже вимогливі до умов годівлі та утримання. У зв'язку з цим їх використовують не для чистопородного розведення, а в основному для поліпшення м'ясних якостей свиней інших порід. Тому для отримання потомства з хорошими відгодівельними якостями, якщо є вибір, свиноматок краще спаровувати з кнурами породи ландрас. У свиней цієї породи подовжений тулуб. Голова середньої величини, кілька подовжена з довгими нависаючими вухами. Глибокі боки, м'яка спина, добре виповнені окости, слабкі бабки кінцівок. Тонка, еластична шкіра покрита ніжною щетиною. Масть біла. Відгодівельні якості молодняку високі, в однорічному віці жива маса досягає 190-195 кг. Жива маса дорослих кнурів 290-310 кг, маток 240-260 кг, матки плідні - 11-12 поросят в опоросі, молочність досягає 80 кг. У них добре розвинені материнські якості. Забійний вихід досягає 75%. М'ясо високої смакової якості з незначною кількістю шпику і внутрішнього сала.

Подальший напрямок селекційної роботи спрямований на підвищення відгодівельних і м'ясних якостей, за результатами власної продуктивності (прижиттєвій оцінці товщини шпику, віку досягнення живої маси 100 кг та контрольної відгодівлі нащадків). Ландраси добре використовують азотисту частину кормів. Їх широко використовують при міжпородному схрещуванні та гібридизації.

Велика чорна порода

Порода свиней виведена в Англії в ХІХ ст.. методом схрещування місцевих довговухих з неаполітанськими та китайськими свинями. В 1909р. було організовано товариство свинозаводчиків з розведення свиней цієї породи, затверджена племінна книга та розроблений стандарт породи. Порода сального напряму продуктивності. За екстер'єром свині великої чорної породи мають широкий і глибокий тулуб. Голова у них середньої довжини, трохи вигнутий профіль, вуха великі та звисають на очі, шия коротка, груди глибокі, тулуб бочкоподібний, щетина густа, масть чорна. Жива маса дорослих кнурів 290-300кг, свиноматок 200-250 кг. Багатоплідність свиноматок 10-11 поросят. Молодняк на відгодівлі живої маси 100 кг досягає за 180-190 днів,при середньодобових приростах 650-750 г, і витратах кормів на 1 кг приросту 3,9-4,1 корм. од. До України свині великої чорної породи завезені в 1947р. із Німеччини до Донецької області та Криму. Свиней цієї породи вдосконалюють за відгодівельними та м'ясо-сальними якостями шляхом добору та підбору при чистопородному розведенні. Кнури великої чорної породи широко використовують для промислового схрещування зі свиноматками великої білої породи, при цьому чітко проявляється ефект гетерозису, який забезпечує більш високу продуктивність помісного молодняку.



Питання для самоконтролю

1. Які методи породоутворення свиней в Україні?

2. Що таке порода?

3. Класифікація порід свиней.

4. Які найбільш поширені породи свиней в Україні?

5. Дайте характеристику свиням м'ясо-сального напряму продуктивності.

6. Які основні ознаки свиней сального напряму продуктивності?

7. Охарактеризуйте свиней м'ясного напряму продуктивності, що створені в Україні.

8. Які найбільш поширені зарубіжні породи свиней в Україні?

Размещено на Allbest.ru