Галузеві кадастри природних ресурсів

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ГЕОГРАФІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ГЕОДЕЗІЇ, ЗЕМЛЕУСТРОЮ ТА ГЕОІНФОРМАТИКИ

РЕФЕРАТ

на тему: «Галузеві кадастри природних ресурсів»

Виконала студентка 1 курсу

спеціальності «Геодезія та землеустрій»

Порохнавець Н.П.

Суть і значення природних ресурсів

Природні ресурси - це природні компоненти та сили природи, що використовуються або можуть бути використані як засоби виробництва та предмети споживання для задоволення матеріальних і духовних потреб суспільства, підвищення якості життя людей. За своєю матеріальною сутністю природні ресурси вважаються частиною географічного середовища. Це сукупність природних умов існування та діяльності людей. Вони належать до компонентів природи, а відтак їх розподіл на Землі та концентрація в її надрах визначаються природними закономірностями. У другій половині XX сторіччя ресурсоспоживання дуже зросло, охопивши практично всю сушу й усі відомі на даний час природні тіла і компоненти. Науково-технічний прогрес безпосередньо відобразився на практиці ресурсоспоживання. Розроблено технології освоєння таких видів природних багатств, які донедавна не включалися в поняття «природні ресурси» (наприклад, опріснення солоних морських вод у промисловому масштабі, освоєння сонячної чи припливно-хвильової енергії, виробництва атомної енергії, видобуток нафти та газу на акваторіях тощо) За матеріальною сутністю природні ресурси - частина географічного середовища. Сукупність природних умов існування та діяльності людини, їхній генезис, природні властивості, належність до тих чи інших компонентів природи, розподіл на поверхні Землі та концентрація в надрах зумовлені природними закономірностями. За економічною сутністю природні ресурси - споживні вартості, чиї корисність, техніко-економічні властивості, різноманітність, масштаби і способи використання визначаються суспільними закономірностями.

Розрізняють два види природних ресурсів щодо їхнього використання:

1) які служать безпосереднім засобом існування людей - природна родючість ґрунтів, риба в морях, річках та озерах, дикі звірі, дикоростучі харчові ресурси (плоди, коріння, стебла) та ін.;

2) що є джерелом засобів праці - метали, паливо, деревина для 8 виготовлення різних знарядь, водоспади, які приводять у дію спершу водяне колесо, а потім турбіни гідростанцій, тощо.

Природні ресурси другого типу використовуються для виготовлення засобів виробництва. Природні ресурси безпосередньо залучаються у виробництво і становлять його сировинну та енергетичну бази. Ресурси мінеральні використовуються у важкій промисловості; водні - у промисловості, сільському господарстві та для побутових потреб; земельні (ґрунтові) - в сільськогосподарському виробництві. У господарстві використовуються також рослинні (особливо лісові) й тваринні (риба, дикі звірі) ресурси. Часто потреби в природному ресурсі цілком блокуються технологічною неможливістю їхнього освоєння, наприклад, виробництво енергії на основі керованого термоядерного синтезу, регулювання кліматичних процесів чи явищ тощо Доступні, доведені або реальні запаси - це обсяги природного ресурсу, виявлені сучасними методами розвідки чи обстеження, технічно доступні та економічно-рентабельні для освоєння. Потенційні чи загальні ресурси (англ. - potential resources) - це ресурси, установлені на підставі теоретичних розрахунків, рекогносцирувальних обстежень, які включають, окрім резервів - точно встановлених запасів природної сировини, що вилучаються технічно, ще й ту їхню частину, яку нині освоїти неможливо через технічні чи економічні причини (наприклад, поклади бурого вугілля на великих глибинах чи прісні води, законсервовані в льодовиках або глибинних шарах земної кори). Потенційні ресурси називають ресурсами майбутнього, тому що їхнє господарське освоєння стане можливим тільки за умов якісно нового науково-технічного розвитку суспільства.

Великий теоретичний інтерес становить класифікація природних ресурсів, яка дає змогу оцінити масштаби їхніх запасів, можливість використання і комплекс необхідних охоронних заходів (рис. 1.1). Оскільки природні ресурси - компоненти природи, вони можуть класифікуватися за належністю до того чи того класу або явиш природи. За цією ознакою вирізняються такі групи природних ресурсів: мінеральні, земельні, водні, лісові, фауністичні, рекреаційні, кліматичні. Через загострення проблеми раціонального використання природних ресурсів та охорони природи в останні роки набула широкого визнання класифікація за ознакою вичерпності природних ресурсів, яку іноді звуть екологічною класифікацією. У зв'язку з двоїстим характером поняття «природні ресурси», яке відображає їхнє природне походження, з одного боку, і господарську, економічну значущість - з іншого, розроблені та широко застосовуються кілька класифікацій у спеціальній та географічній літературі:

Рисунок 1.1

Класифікація природних ресурсів

Класифікація природних ресурсів за походженням, при цьому природні ресурси (тіла чи явища природи) виникають у природних середовищах (водах, атмосфері, рослинному чи ґрунтовому покриві тощо) й у просторі утворюють визначені сполучення, які змінюються в межах природно- територіальних комплексів.

На підставі цього вони поділяються на дві групи:

1) ресурси природних компонентів (кожен вид природного ресурсу звичайно формується в одному з компонентів ландшафтної оболонки, при цьому він регулюється тими ж природними факторами, які створюють даний природний компонент і впливають на його особливості та територіальне розміщення. За приналежністю до компонентів ландшафтної оболонки виділяють такі ресурси: мінеральні, кліматичні, водні, рослинні, земельні, ґрунтові ресурси, тварини світу. Ця класифікація широко вживається у вітчизняній та закордонній літературі. У разі використання вищенаведеної класифікації основна увага приділяється закономірностям просторового та тимчасового формування окремих видів ресурсів, їхнім кількісним, якісним характеристикам, особливостям їхнього режиму, обсягам природного поповнення запасів. Наукове розуміння всього комплексу природних процесів, які беруть участь у створенні та нагромадженні природного ресурсу, дозволяє вірніше визначити роль і місце тієї чи іншої групи ресурсів у процесі суспільного виробництва, системі господарства, а головне - дає можливість виявити граничні обсяги вилучення ресурсу з природного середовища, не допускаючи його виснаження чи погіршення якості. Наприклад, точне уявлення про обсяги щорічного приросту деревини в лісах визначеного району дозволяє розрахувати припустимі норми вирубки. У разі суворого контролю за дотриманням цих норм виснаження лісових ресурсів не відбувається);

2) ресурси природно-територіальних комплексів - на цьому рівні поділу враховується комплексність природно-ресурсного потенціалу території, що випливає з відповідної комплексної структури самої ландшафтної оболонки, при цьому кожен ландшафт має визначений набір різноманітних видів природних ресурсів. Залежно від властивостей ландшафту, його місця в загальній структурі ландшафтної оболонки, сполучення видів ресурсів їхні кількісні та якісні характеристики змінюються дуже істотно - останнє визначає можливості освоєння та організації матеріального виробництва. Часто виникають такі умови, коли один чи кілька ресурсів визначають напрям господарського розвитку цілого регіону. Практично будь-який ландшафт має кліматичні, водні, земельні, ґрунтові та інші ресурси, але можливості господарського використання дуже різні. В одному випадку можуть складатися сприятливі умови для видобутку мінеральної сировини, а в іншому - для вирощування цінних культурних рослин для організації промислового виробництва, курортного комплексу тощо. На підставі цього виділяються природно-ресурсні територіальні комплекси за найкращим видом господарського освоєння. Вони поділяються на: гірничопромислові, сільськогосподарські, водогосподарські, лісогосподарські, рекреаційні тощо. Використання тільки однієї класифікації видів ресурсів за їхнім походженням (чи «природної класифікації», за визначенням А. А. Мінца) недостатньо, тому що вона не відображає економічного значення ресурсів і їхньої господарської ролі. Серед систем класифікації природних ресурсів, які відображають їхню економічну значущість і роль у системі суспільного виробництва, частіше застосовується класифікація за напрямами та формами господарського використання ресурсів;

- Класифікація за видами господарського використання, при цьому основний критерій поділу ресурсів у цій класифікації - віднесення їх до різних секторів матеріального виробництва. За цією ознакою природні ресурси поділяються на: 1) ресурси промислового виробництва - ця підгрупа включає всі види природної сировини, які використовуються у промисловості. Через дуже велику розгалуженість промислового виробництва наявність численних галузей, які споживають різні види природних ресурсів і відповідно висувають до них різні вимоги, види природних ресурсів диференціюються таким чином:

а) енергетичні, до яких відносяться різноманітні види ресурсів, які використовуються на сучасному етапі розвитку науки і техніки для виробництва енергії: паливні корисні копалини (нафта, вугілля, газ, уран, бітумінозні сланці тощо); гідроенергоресурси - енергія вільно падаючих річкових вод, припливно-хвильова енергія морських вод тощо; джерела біоконверсійної енергії - використання паливної деревини, виробництво біогазу з відходів сільського господарства; ядерна сировина, яка використовується для одержання атомної енергії;

б) неенергетичні, які включають підгрупу природних ресурсів, котрі постачаються як сировина для різних галузей промисловості чи задіяні у виробництві за умови технологічної необхідності: корисні копалини, які не відносяться до групи каустобіолітів; води, використовувані для промислового водопостачання; землі, зайняті промисловими об'єктами та об'єктами інфраструктури; лісові ресурси, які постачаються як сировина для лісохімії та будівельної індустрії; рибні ресурси зараховуються до певної підгрупи умовно, тому що нині видобуток риби та обробка улову має промисловий характер;

2) ресурси сільськогосподарського виробництва поєднують види ресурсів, які задіяні у створенні сільськогосподарської продукції:

) агрокліматичні - ресурси тепла та вологи, необхідні для продукування культурних рослин чи випасу худоби;

б) земельні ресурси - земля та її верхній шар - ґрунт, який має унікальну властивість продукувати біомасу, розглядаються і як природний ресурс, і як засіб виробництва в рослинництві;

в) рослинні кормові ресурси біоценозів є кормовою базою худоби, яка випасається;

г) водні ресурси - води, використовувані в рослинництві для зрошення, а у тваринництві - для водопою та утримання худоби.

Досить часто виділяють також природні ресурси невиробничої сфери чи безпосереднього споживання - це насамперед ресурси, які вилучаються з природного середовища (дикі тварини, які складають об'єкт промислового полювання, дикорослі лікарські рослини), а також ресурси рекреаційного господарства, ресурси заповідних територій і багато інших.

Класифікація за ознакою вичерпності, при цьому під час обліку запасів природних ресурсів і обсягів їхнього можливого господарського вилучення використовують дані щодо вичерпності запасів. А. Мінц запропонував називати класифікацію за цією ознакою екологічною.

Усі природні ресурси за вичерпністю поділяються на:

1) вичерпні ресурси утворюються в земній корі чи ландшафтній сфері, але обсяг і швидкість їхнього формування вимірюються за геологічною шкалою часу. У той же час потреби в таких ресурсах з боку виробництва або для організації сприятливих умов існування людського суспільства значно перевищують обсяг і швидкість природного заповнення. У результаті неминуче настає виснаження запасів природних ресурсів. До групи вичерпних відносяться ресурси з неоднаковими швидкостями та обсягами формування. Це дозволяє провести їхню додаткову диференціацію. На підставі інтенсивності та швидкості природного утворення ресурси поділяють на такі підгрупи:

а) невідновлювані, до яких зараховують: усі види мінеральних ресурсів або корисні копалини (вони, як відомо, постійно утворюються в надрах земної кори в результаті безупинного процесу рудоутворення, але масштаби їхнього нагромадження настільки незначні, а швидкість утворення виміряється багатьма десятками і сотнями мільйонів років (наприклад, вік кам'яних вугіль нараховує більше 350 млн. років), що практично враховувати їх в господарських розрахунках не можна. Освоєння мінеральної сировини відбувається за історичною шкалою часу і характеризується постійно зростаючими обсягами вилучення. У зв'язку з цим усі мінеральні ресурси розглядаються не тільки як вичерпні, але й як невідновлювані); земельні ресурси (у їхньому природному вигляді - це матеріальний базис, на основі якого відбувається життєдіяльність людського суспільства. Морфологічний пристрій поверхні (рельєф) істотно впливає на господарську діяльність, на можливість освоєння території. Якщо землі порушити (наприклад, кар'єрами) під час великого промислового чи цивільного будівництва, то вони у своєму природному вигляді вже не відновляться);

б) відновлювані, до яких належать ресурси рослинного і тваринного світу, при цьому вони відновлюються досить швидко, та обсяги природного відновлення добре і точно розраховуються. Тому в разі організації господарського використання накопичених запасів деревини в лісах, травостою на лугах чи пасовищах, промислу диких тварин у межах, які не перевищують щорічне відновлення, можна цілком уникнути виснаження ресурсів; в) відносно відновлювані, деякі ресурси хоча і відновлюються в історичні відрізки часу, але відновлювані обсяги значно менші за обсяги господарського споживання. Саме тому такі види ресурсів виявляються дуже «вразливими» та вимагають особливо ретельного контролю з боку людини.

До відносно відновлюваних ресурсів відносяться і дуже дефіцитні природні багатства: продуктивні орні ґрунти; ліси з дозрілими деревостоями; водні ресурси в регіональному аспекті.

2) невичерпні ресурси - серед тіл і явищ природи ресурсного значення є й такі, котрі практично невичерпні, до них відносяться: кліматичні та водні ресурси. Усі види ресурсів пов'язані між собою зворотним зв'язком на основі термодинамічних принципів (закону збереження маси та енергії). Нарощування використання якогось із ресурсів понаднормово спричиняє різні зміни в інших ресурсних групах і зміни їхньої інтегральної сукупності, що завжди супроводжуються втратою якихось ресурсних груп, на які було розраховано господарство. Так, надмірна експлуатація водних ресурсів річкового басейну призводить не лише до нестачі води для ведення господарства в розташованих нижче ділянках і басейнах, до виснаження рибних та інших морських ресурсів, а й різко впливає на рослинність, тваринний світ і 14 навіть на клімат навколишніх територій, який, у свою чергу, погіршує умови життя людей. Усе це зумовлює необхідність вивчення інтегральної сукупності всіх ресурсних складових у регіоні, а також проведення інвентаризації всіх ресурсів за народногосподарськими потребами та складання кадастрів. Кадастр - це систематичне зведення даних, яке включає якісний та кількісний опис об'єктів і явищ ресурсного характеру з їхніми економічною та соціально-економічною оцінками. У деяких країнах (Канада, держави скандинавського півострову тощо) ведуться роботи з інвентаризації ресурсів і складання їхніх кадастрів. Зокрема, практикуються водний, детеріораційний, земельний, ландшафтний, лісовий, медико-біологічний, ґрунтовий, промисловий, рекреаційний кадастри, кадастри природних територій та об'єктів під особливою охороною, стану навколишнього середовища, фізичного простору та інші види кадастрів. Щоб забезпечити просування вперед під час вивчення природних ресурсів необхідно володіти різними методами оцінки ресурсів.

Поняття про кадастр та передумови його виникнення

Одним з важливих завдань у галузі охорони природи є створення і розвиток системи кадастрів природних ресурсів. Кадастри природних ресурсів - систематизовані зведені дані, які якісно і кількісно характеризують визначені види природних ресурсів, містять фізико-географічні характеристики, класифікації, відомості про динаміку, ступінь вивченості, еколого-економічної значимості тих чи інших об'єктів і ресурсів. Додатково кадастри налічують картографічні і статистичні матеріали, подають рекомендації з використання природних ресурсів, заходи щодо їхньої охорони та іншу інформацію. Метою ведення державних кадастрів природних ресурсів є: облік кількісних, якісних та інших характеристик природних ресурсів, обсягу, характеру та режиму їх використання. Такі обліки необхідні насамперед для забезпечення раціонального природокористування та охорони довкілля, прийняття еколого-управлінських рішень та визначення їх ефективності, забезпечення необхідною інформацією органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, інших зацікавлених суб'єктів. Дані, що містяться в кадастровій документації, використовуються також для визначення меж та грошової оцінки природних ресурсів, заходів щодо їх відновлення, відшкодування завданої екологічними правопорушеннями шкоди. Державні кадастри провадять у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Сьогодні муніципальна влада в містах реально управляє своїми територіями. Управління територією передбачає повне володіння ситуацією, що означає наявність у органу управління точних комплексних відомостей про стан керованого об'єкта. Кадастром природних ресурсів називається зведення економічних, екологічних, організаційних і технічних показників, що характеризують кількість і якість природного ресурсу, склад і категорії природокористувачів. Дані кадастрів лежать в основі раціонального використання природних ресурсів, охорони природного середовища, на їх 19 базі визначається грошова оцінка природного ресурсу, його продажна ціна, система заходів щодо відновлення та оздоровлення навколишнього середовища. Єдиного кадастру природних ресурсів не існує. Кадастр представлені за видами природного ресурсу. За загальним їх цілям і структурі всі вони утворюють єдину економіко-правову схему.

Кадастр бувають двох видів: територіальні та галузеві.

Територіальні (комплексні) кадастри - це кадастри, які ведуться в окремій території і охоплюють всі елементи навколишнього середовища в даній території. А галузеві кадастри ведуться вже по окремих елементах. Законодавством України передбачено ведення галузевих державного земельного кадастру, державного кадастру тваринного світу, державного кадастру родовищ і проявів корисних копалин, державного водного, державного лісового кадастрів, тощо. Галузеві державні кадастри ведуться в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Класифікація кадастрів природних ресурсів Однією із актуальних задач розвитку нашої держави є реформування економіки, створення ринкових засад господарювання. Реалізація зазначеної задачі можлива за умов забезпечення управління економікою, розвитку наукоємних виробництв та високих технологій, раціонального природокористування, вдосконалення соціально-економічних відносин, збагачення духовного життя та подальшої демократизації суспільства. Цьому процесу має сприяти успішно налагоджена в державі кадастрова діяльність. Обґрунтування та якість прийняття управлінських рішень залежить від рівня достовірності й актуальності інформації. Для одержання та використання такої інформації необхідним є спеціалізований збір, обробка даних і подання інформації особам, які приймають або готують рішення. Тобто, необхідне створення кадастрової індустрії з потужною інфраструктурою, яка забезпечує розподілення видів та обсягів одержання інформації, юридичну правомірність, повноту, достовірність, актуальність тощо. Така інформаційна інфраструктура реалізується в формі кадастрових систем.

Кадастрові системи мають ряд специфічних особливостей:

1. Кадастрова система є не просто зводом відомостей про природний об'єкт, а є системою відомостей, яка дозволяє, використовуючи різні форми і методи кадастрового обліку, створити повну та об'єктивну картину про стан природного об'єкту.

2. Кадастровий процес становить собою визначену процедуру, до якої залучені як державні органи, наділені особливими правами, так і природокористувачі, на яких покладаються обов'язки щодо надання кадастрових даних

3. Будь-яке управлінське рішення в галузі природокористування базується на даних кадастрового обліку. Інформація в кадастрових системах складається з двох частин: картографічна (графічна) - топографічні плани та карти, на яких відображена інформація про межі розповсюдження й межі власності того чи іншого виду ресурсів, адміністративні межі, математична основа планів (система координат, розграфка, геодезичні пункти), ідентифікатори ділянок, основні елементи місцевості (споруди, шляхи сполучень, гідрографія, ліси тощо) та текстова інформація, до якої відносяться: 26 ідентифікатор, адреса, код власника, права та обмеження відносно власності та щодо використання ресурсів, якісні характеристики ресурсів тощо. Законодавством України, передбачено створення і ведення ряду державних кадастрів: кадастр природний ресурс система

1) державний земельний кадастр (згідно з Земельним кодексом України) - містить систему необхідних відомостей і документів про правовий режим земель, їх розподіл серед власників землі і природокористувачів за категоріями земель, про якісну характеристику і народногосподарську цінність;

2) державний водний кадастр (згідно з Водним кодексом) - систематизований звід відомостей про поверхневі, підземні, внутрішні морські води та територіальне море; обсяги, режим, якість і використання вод; водокористувачів (за винятком вторинних);

3) державний лісовий кадастр (згідно з Лісовим кодексом) - система відомостей про правовий режим лісового фонду, розподіл його між користувачами, поділ лісів за групами та віднесення їх до категорій захистоності, інші дані, що характеризують кількісний, якісний стан та економічну оцінку лісового фонду;

4) державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин (згідно з Кодексом про надра) - містить відомості про кожне родовище, включене до Державного фонду родовищ корисних копалин, щодо кількості та якості запасів корисних копалин і наявних у них компонентів, гірничо-технічних, гідрогеологічних та інших умов розробки родовища та його геологоекономічну оцінку, а також відомості про кожний прояв корисних копалин;

5) містобудівний кадастр населених пунктів (згідно з Законом України «Про основи містобудування») - система даних про населені пункти, їхні функціональні зони, окремі території та земельні ділянки, будинки і споруди, соціальну, інженерну і транспорту структуру, екологічні та інженерно-геологічні умови;

6) державний кадастр природних територій курортів України (згідно з Законом України «Про курорти») - є зводом відомостей у текстовій, цифровій та графічній формі про правовий статус, належність, режим, географічне положення, площу, кліматичні особливості, види та запаси природних лікувальних ресурсів, якісні характеристики природних територій курортів, їх лікувальну, профілактичну, реабілітаційну, 27 природоохоронну, наукову, рекреаційну та інші цінності;

7) державний кадастр природних лікувальних ресурсів (згідно з Законом України «Про курорти») - є системою відомостей про кількість, якість та інші важливі з точки зору лікування та профілактики захворювань людини характеристики всіх природних лікувальних ресурсів, що виявлені та підраховані на території України, а також можливі обсяги, способи та режими їх використання;

8) державний кадастр тваринного світу (згідно Закону України «Про тваринний світ») - систематизована сукупність відомостей про географічне розповсюдження видів (груп видів) тварин, їх чисельність і стан, характеристики середовища їх перебування і сучасного господарського використання та інші необхідні дані;

9) кадастр територій та об'єктів природно-заповідного фонду (згідно Закону України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000 - 2015 роки»); 10) регіональні кадастри природних ресурсів (згідно з Законом «Про охорону навколишнього природного середовища») - державна інформаційна система, що містить зведені дані про природні ресурси і природні об'єкти; Джерелом інформації про природні ресурси є кадастрові системи різного призначення. Основою для створення будь-якої кадастрової інформаційної системи про природні ресурси та моніторингу цих ресурсів є просторова інформація (інформація про місцеположення об'єкту, його зв'язки з іншими, розміри та їх зміни в часі, площу, окремі якісні характеристики тощо), яка отримується на основі карт та матеріалів аерокосмічних зйомок. Для отримання цілісної та достовірної інформації про природні ресурси необхідна інтеграція даних, що отримується в згаданих кадастрах. Це можливе за умови створення та ведення кадастрів на єдиній геопросторовій основі, в єдиній державній системі координат. На жаль, кадастри, які створювали в Україні до цього часу, не базувалися на геопросторових принципах. Ця обставина не дозволяє оперативно і доступно інтегрувати інформацію, що міститься в різних кадастрах: вони є відокремлені один від одного. Згідно з дорученням Кабінету Міністрів України Мінекоресурсами України розроблено, а Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 р. № 1781 затверджено «Положення про регіональні кадастри природних ресурсів». 28 Необхідність розробки та прийняття Положення була зумовлена потребою більш глибокого вивчення та оцінки внутрішнього природного, економічного, наукового, трудового потенціалу кожного регіону для забезпечення здатності органів місцевого самоврядування в межах, визначених законодавством, самостійно вирішувати питання соціальноекономічного розвитку. Відповідно до затвердженого Положення регіональні кадастри природних ресурсів ведуться з метою створення умов для динамічного збалансованого соціально-економічного розвитку України та її регіонів. Регіональні кадастри природних ресурсів є систематизованим зведенням відомостей про кількісні, якісні та інші характеристики усіх природних ресурсів, а також про обсяг, характер і режим їх використання. Регіональні кадастри природних ресурсів ведуться за окремими видами природних ресурсів: земельні, водні, природні рослинні, тваринного світу, природні лікувальні, мінерально-сировинні, родовищ та проявів корисних копалин тощо. З метою реалізації законодавства України в сфері кадастрової діяльності необхідно першочергове вирішення таких основних питань: - проведення аналізу законодавства з питань ведення кадастрів та внесення пропозицій щодо впорядкування кадастрових робіт виходячи з концепції адміністративної реформи та необхідності централізації функцій управління створенням кадастрів природних ресурсів; - централізація функцій управління та координації створення кадастрів природних ресурсів на рівні Міністерства екології та природних ресурсів України; - розробка програми створення та ведення регіональних кадастрів природних ресурсів та реалізація, (в межах наявного фінансування), заходів цієї програми; - розробка програми створення Державного картографічного та геодезичного банку даних та реалізація, в межах наявного фінансування, заходів цієї програми; - розробка стандартів обміну просторовою (картографічною) інформацією та інших стандартів

Размещено на Allbest.ru