Інноваційні інструменти мобілізації фінансових ресурсів аграрними підприємствами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інноваційні інструменти мобілізації фінансових ресурсів аграрними підприємствами

Барбінягра О.М. аспірант, кафедра менеджменту, інженерно-економічний факультет Одеський державний аграрний університет

Анотація

аграрне підприємство інноваційний фінансовий

У статті систематизовано вітчизняну та іноземну наукову літературу, у результаті чого виділено інноваційні для аграрних підприємств України інструменти мобілізації фінансових ресурсів. Проведено аналіз переваг та недоліків зазначених інструментів для аграрних підприємств. Обґрунтовано, що для забезпечення доступності для аграрного підприємства інноваційних джерел мобілізації фінансових ресурсів доцільною є кооперації підприємств в аграрні ланцюги створення вартості. Проведено експертне опитування щодо п'ятнадцяти аграрних підприємств Одеської області, яке дозволило встановити, що входження в аграрний ланцюг створення вартості сприятиме розширенню переліку їх джерел фінансування як на основі інноваційних, так і на основі традиційних інструментів мобілізації фінансових ресурсів. Виявлено основні недоліки у функціонування ланцюгів створення вартості в аграрному секторі України.

Ключові слова: аграрні підприємства, фінансова діяльність, ланцюг створення вартості, аграрні ланцюги створення вартості, мобілізація фінансових ресурсів.

Annotation

In modern economic conditions, the demand for large-scale production in agriculture is growing, but the realization of this need involves attracting significant investment. Traditional sources of financing of agricultural enterprises in Ukraine are term loans, financial cards of farmers, overdrafts, credit lines, loans secured by fixed assets. Although these sources of funding are traditional, they are available mainly to medium and large businesses in the agricultural sector. It is worth noting that the predominant unavailability of these sources for small businesses, which form the basis of the agricultural sector, is a constraint in the process of managing the development of their financial activities. Therefore, there is a need to find innovative tools that are available to SMEs in the agricultural sector and a way to ensure their availability. The purpose of the article is to systematize innovative tools for mobilizing financial resources by agricultural enterprises and justify how to ensure their availability in Ukraine. The article systematizes domestic and foreign scientific literature, as a result of which innovative tools for mobilization of financial resources for agricultural enterprises of Ukraine are highlighted. An analysis of the advantages and disadvantages of these tools for agricultural enterprises is made. It is substantiated that in order to ensure the availability of innovative sources of mobilization of financial resources for an agricultural enterprise, it is expedient for enterprises to cooperate in agricultural value chains. An expert survey was conducted on fifteen agricultural enterprises in Odesa oblast, which revealed that joining the agrarian value chain will help expand the list of their sources of funding both on the basis of innovative and traditional tools for mobilizing financial resources.

The main shortcomings in the functioning of value chains in the agricultural sector of Ukraine have been identified.

Keywords: agricultural enterprises, financial activity, value chain, agricultural value chains, mobilization of financial resources.

Вступ

У сучасних умовах господарювання зростає попит на великомасштабне виробництво в сільському господарстві, але реалізація даної потреби передбачає залучення значних інвестицій. Саме інвестиції постають в основі розвитку та професіоналізації сільськогосподарського сектору. Традиційними джерелами фінансування аграрних підприємств в Україні є наступні: термінові позики, фінансові картки фермерів, овердрафт, кредитні лінії, кредити під заставу основних засобів. Попри те, що дані джерела фінансування являються традиційними, вони являються доступними переважно для середніх та великих суб'єктів господарювання аграрного сектора. Варто відзначити, що переважна недоступність цих джерел для малих підприємств, які складають основу аграрного сектора, виявляється стримуючим фактором в процесі управління розвитком їх фінансової діяльності. Відтак, постає необхідність пошуку інноваційних інструментів, які доступні для МСП в аграрній сфері, та способу забезпечення їх доступності.

Попри те, що численні вітчизняні дослідження присвячені питанню мобілізації фінансових ресурсів аграрними підприємствами (Вдовенко І. [1], Коваленко М. [2], Ковальова А. [3], Плахотнюк В. та Суханова А. [4], Томашук І. [5], Чукіна К. та Захарова Н. [6] тощо), відсутнє комплексне дослідження щодо виявлення інноваційних інструментів мобілізації фінансових ресурсів та забезпечення їх доступності для аграрних підприємств України.

Метою наукової роботи є систематизація інноваційних інструментів мобілізації фінансових ресурсів аграрними підприємствами та обґрунтування способу забезпечення їх доступності в Україні.

Результати

Дослідження іноземної та вітчизняної наукової літератури [1-12] дає підстави стверджувати, що інноваційними джерелами фінансування аграрних підприємств України є: позики від агрегатора, позики від постачальників виробничих ресурсів, позики від провідного підприємства, позики під заставу складського свідоцтва, позики від покупця, сек'юритизація, факторинг, краудфандінг, позики з маркетингової допомоги та державні програми підтримки ліквідності.

Кредит від агрегатора - це неформальний механізм фінансування, де агрегатор фінансує виробничу діяльність шляхом надання позики виробнику, яка повертається після збору врожаю. Відповідно до цієї домовленості агрегатор забезпечує закупівлю продукції шляхом фінансування виробництва. Це вигідно виробникам, адже вони отримують легкодоступне фінансування для виробництва та мають гарантованого покупця сільськогосподарської продукції.

Відомим агрегатором сільськогосподарської продукції в Україні є ТОВ «АУСП ФРУТ» (USPA Fruit), яке було створено у 2017 році. Однак, наразі товариство не надає кредити виробникам продукції, а займається лише оптовою торгівлею [13].

Зазвичай фінансування на основі кредитів від агрегатора носить короткостроковий і сезонний характер. У більш складних механізмах фінансування може здійснюватися на офіційній основі. Йдеться про переробні підприємства, які фінансують агрегаторів за допомогою короткострокових позик на оборотний капітал для забезпечення безперебійності процесу надходження сировини. У таких випадках переробні підприємства отримують право першості у закупівлі сировини після збору урожаю. У даному випадку агрегатори, являючись посередником, беруть на себе ризики, а тому встановлюють ціни, які виплачуються виробникам сільськогосподарської продукції. Отже, зазначений механізм є експлуатаційним по відношенню до виробників, але має переваги у вигляді доступності фінансування для забезпечення подальшого виробничого процесу, а також гарантії збуту продукції.

Кредит від постачальника виробничих ресурсів є видом неформального механізму фінансування, який ґрунтується на довіри між постачальником ресурсів та аграрними підприємствами. Відповідно до цього механізму постачальники сировини передають сільськогосподарські ресурси, такі як насіння, хімікати та обладнання, виробникам і погоджуються на їх погашення під час збору врожаю або в будь-який взаємно вирішений момент часу у натуральній формі (сільськогосподарська продукція) або у грошовій формі (від реалізації продукції). Переваги та недоліки такої домовленості схожі на обговорений вище механізм кредитування агрегаторами. Однак, фінансування постачальником вхідних матеріалів також може здійснюватися опосередковано через трикутні відносини, в яких постачальник сприяє фінансуванню через кредитну організацію, щоб покупці могли платити постачальникам. Залучення фінансової організації в якості посередника дозволяє перекласти питання врегулювання фінансового питання суб'єкту господарювання, який має більше досвіду та знань для управління даними процесом.

Третім інноваційним інструментом фінансування є позики від провідного підприємства в аграрному ланцюзі створення вартості (далі АЛСВ). Як зазначають Гаутам А. та Шарма С., провідні підприємства АЛСВ характеризуються такими ознаками: мають прямі та опосередковані комерційні зв'язки з цільовими середніми, малими та мікропідприємствами аграрного сектора; являються динамічними учасники ринку, які можуть сприяти більшій інтеграції ММСП у ланцюжки створення вартості та надавати важливі товари та послуги; сприяють підвищенню конкурентоспроможності галузі, досягненню ефективного та стійкого впливу на цільові ММСП та демонструють цінність співпраці [9]. Відтак, такими підприємствами можуть бути постачальники сировини, експортери, переробники або агрегатори.

Провідні підприємства АЛСВ або надають пряме фінансування підприємствам ланцюга, або заключають гарантовані договори купівлі-продажу, що забезпечує доступ до фінансування від сторонніх установ. Ці послуги відрізняються від кредиту агрегатора або постачальника сировини, адже окрім вкладених ресурсів та оборотних коштів, фінансування поширюється на інші сфери виробничого циклу, такі як послуги щодо розширення, високоякісне насіння, передача технологій, навчання та нагляд за виробництвом. Провідне підприємство відіграє центральну роль у виробничому циклі та має потужний контроль над виробництвом. Механізм фінансування провідним підприємством також відоме як контрактне сільське господарство, оскільки домовленість підкріплена суворими договірними відносинами, що визначають тип виробництва, якість, кількість та терміни постачання виробленої продукції. Надання фінансової та технічної допомоги, якщо це необхідно, заноситься до зобов'язального контракту. Договірні зобов'язання надають банкірам сигнал безпеки та серйозності, а також потенціал для забезпечення зобов'язань. Контракти можуть бути формальними або неформальними, навіть усними, коли існує достатній рівень довіри та взаємних інтересів. Менш офіційні та менш жорсткі форми зобов'язань між виробниками та покупцями називаються схемами виробників, які можуть діяти подібно до описаних вище.

Ще одним інноваційним інструментом фінансування аграрних підприємств є позики під заставу складського свідоцтва. Останнє є «товаророзпорядчим складським документом на пред'явника або іменним, що посвідчує право власності на товар, який зберігається на сертифікованому складі» [14]. Це свідоцтво виступає заставою для доступу до позики від сторонніх фінансових установ. У даному механізмі фінансування фактором зниження кредитного ризику виступає товарна продукція, що зберігається на незалежному складі і на яку позикодавець має право до повного погашення позики.

Надання позик під заставу складського свідоцтва є надзвичайно досконалим механізмом фінансування порівняно з кредитуванням від агрегатора, постачальника або провідного підприємства, оскільки склад, на якому зберігаються товари, є нейтральним та незалежним суб'єктом господарювання в угоді. Склад забезпечує виробникам та позикодавцям безпечне зберігання та надійність товару, на якому позикодавець розміщує заставне право так, що його неможливо продати без того, щоб кошти спочатку були використані для погашення позики. Виробники гарантують право власності на товар, якщо вони не сплачують позику і можуть використовувати механізм продажу покупцям, пропонуючи вищі ціни, передаючи квитанцію покупцеві, повертаючи позики. Податки, збори за зберігання, основна сума позики та відсотки вираховуються до того, як склад здійснить доставку. Крім того, склади застраховані для захисту вкладників та кредиторів від збитків внаслідок стихійних лих або злочинної діяльності.

Основними перевагами позик під заставу складського свідоцтва з точки зору управління ризиками є:

- заставу можна негайно продати з аукціону або продати за низькою вартістю, якщо є дефолт за позикою;

- кредитор, що має складську квитанцію, може висувати вимоги погашення позики як до складської компанії, так і до позичальника у випадку зникнення застави;

- у випадку банкрутства правовстановлюючий документ може відсікти вимоги конкуруючих кредиторів щодо заставленої продукції.

Перевагами такого механізму для виробника є можливість збільшення як виручки від реалізації сільськогосподарської продукції; доступ до надійного, безпечного та якісного сховища, таким чином, зменшуючи втрати після збору врожаю (через псування та зараження шкідниками); і продати свою продукцію через деякий час після сезону збору врожаю (протягом якого ціни нижчі через рясні пропозиції) і отримати більш високу ціну. Ключовим недоліком такого механізму фінансування є те, що він передбачає значні витрати на складування та зберігання, а також значний мінімальний обсяг продукції, який приймається до зберігання на складі, що робить недоступним даний інструмент мобілізації фінансових ресурсів для дрібних виробників.

Наступним інноваційним інструментом є позики від покупця. Йдеться про підприємства, які отримуються продукцію від переробних підприємств. Даний механізм фінансування подібний до кредитів від агрегаторів, які виступають посередниками між фермерами та переробними підприємствами. Однак, зважаючи на те, що покупці переробної продукції являються великими підприємствами, вони можуть фінансувати як переробних підприємств, так і фермерів для забезпечення процесу надходження необхідного обсягу продукції необхідної якості в обумовлений проміжок часу.

Сек'юритизація - це процес продажу неліквідного активу або групи активів за допомогою перетворення їх у цінний папір. Типовим прикладом сек'юритизації є цінний папір, забезпечений іпотекою. Під час сек'юритизації аграрне підприємство (ініціатор процесу) збирає дані про активи, які воно хотіло б вилучити зі свого балансу. Ця зібрана група активів вважається еталонним портфелем. Потім ініціатор продає портфель емітенту, який створить цінні папери. Інвестори купуватимуть створені цінні папери за вказаною нормою прибутку. Новий сек'юритизований фінансовий інструмент ділиться на різні розділи, які називаються траншами. Транші складаються з окремих активів, згрупованих за різними факторами, такими як тип позик, термін їх погашення, процентні ставки та сума залишкової суми основного боргу. Як результат, кожен транш несе різний ступінь ризику та приносить різну дохідність.

Факторинг. Використання факторингу або фінансування дебіторської заборгованості дедалі більше застосовується у фінансуванні агробізнесу у розвинених країнах. При факторингу постачальники сировини та переробні підприємства продають свою дебіторську заборгованість зі знижкою з метою отримання додаткових оборотних коштів. Ця форма фінансування є перспективною для аграрних підприємств у межах ланцюга створення вартості.

Краудфандінг - механізм фінансування проєктів підприємства шляхом об'єднання невеликих сум капіталу від великої кількості людей, у багатьох випадках через платформи збору коштів, створені в Інтернеті. Краудфандинг може бути структурований по-різному і передбачати різні обов'язки та права для промоутерів проектів, платформ, на яких здійснюються зусилля із залучення коштів та інвесторів. Для аграрних підприємств найбільш доручними структурами краудфандингу є: пайове фінансування (в обмін на інвестицію інвестор отримує частку в акціонерному капіталі), боргове фінансування (капітал від окремих інвесторів об'єднується, а потім позичається позичальнику на умовах платності та зворотності), винагорода (інвестор отримує певний вид винагороди за свої інвестиції).

Позики з маркетингової допомоги забезпечують проміжне фінансування під час збору врожаю, щоб допомогти сільськогосподарським виробникам задовольнити потреби в грошових потоках без необхідності продавати свої товари, коли ринкові ціни зазвичай знаходяться на найнижчому рівні під час збору врожаю. Це дозволяє виробникам відкласти продаж товару до появи сприятливіших ринкових умов. Зберігання продукції під час збору врожаю дозволяє впорядкувати товарний збут протягом року. Такий вид фінансування потребує підтримки спеціалізованої організації, спрямованої на підтримку розвитку національних аграрних підприємств. Прикладом такої організації є Товарна кредитна корпорація (США). Позика може бути викуплена шляхом погашення або передачі сільськогосподарського товару, який був переданий під заставу Товарній кредитні корпорації. Дані позики доступні як для високоякісної продукції, так і такої, що знаходиться на межі допустимого рівня якості. Варто зазначити, що за певних виробники можуть повертати суму, меншу ніж ставка позики (основна сума) плюс нараховані відсотки та інші збори. Придатними товарами для отримання позики з маркетингової допомоги є пшениця, кукурудза, сорго із зерна, ячмінь, овес, високогірний бавовна, наддовгий штапельний бавовна, довгозерний рис, середньозернистий рис, соя, інші олійні культури (включаючи насіння соняшнику, ріпак, сафлор, насіння льону, насіння гірчиці, насіння кромби та кунжуту), сухий горох, сочевиця тощо [15].

Державна підтримка ліквідності. Роль держави у фінансуванні торгівлі сільськогосподарською продукцією є надзвичайно важливою для національної економіки. За наявності слаборозвинених фінансових та грошових ринків торговці обмежують доступ до фінансування. Держава повинна здійснювати пряме надання торгового фінансування або кредитні гарантії. Державна підтримка повинна здійснюватися через забезпечення доступності кредиту, пропонуючи або підтримуючи схеми рефінансування центрального банку; спеціалізовані інститути фінансування, такі як експортно-імпортні банки або факторингові палати; агентства з страхування експортних кредитів; допомога організацій, що сприяють торгівлі; та співпраця з корпораціями з розвитку підприємств або державними торговими підприємствами.

ВАТ «Аграрний фонд» та Технічна допомога для реалізації проєкту Європейського інвестиційного банку «Агропродовольчий кредит для України» підписали Меморандум про співпрацю в рамках спільної програми кредитування агробізнесу між Україною та Європейським інвестиційним банком. Меморандум забезпечує співпрацю у забезпеченні всебічної підтримки ланцюжків створення вартості в аграрному секторі, а саме вирощування, переробки зернових та олійних культур. У рамках узгоджених з ЄІБ підпроєктів сторони також домовились сприяти забезпеченню умов для функціонування ринку сільського господарства, а також для підтримки вітчизняних сільськогосподарських виробників [16].

Програма ЄБРР та ГЕФ «Україна: стійкі біоенергетичні інноваційні ланцюжки вартості» (з 2019 р.) сприяє інвестиціям в інноваційні біоенергетичні технології, пов'язані з використанням сільськогосподарських залишків та відходів, шляхом створення та розвитку стійких ланцюгів вартості біоенергетики, що ведуть до значного скорочення викидів парникових газів, та на підтримку цілі України щодо збільшення частки відновлюваних джерел енергії. Програма спрямована на покращення стійкості сільськогосподарського приватного сектору шляхом додавання вартості відходам від базового виробництва за рахунок кредитування ЄБРР, грантів від ГЕФ та інвестицій в акціонерний капітал. Крім того, проєкт націлено на комплексні та ефективні заходи з управління знаннями з метою підвищення відтворюваності та, таким чином, загальної стійкості українського сільськогосподарського та енергетичного секторів [17].

Проблема обмеженості джерел фінансування для аграрних підприємств України полягає, передусім, у тому, що інноваційні інструменти доступні великим підприємствам, кількість яких складає лише 0,1%. При цьому основу аграрного сектора економіки складають суб'єкти мікропідприємництва (89,6%), а отже розвиток найбільшої частки аграрних підприємств стримується через недоступність значної кількості зовнішніх джерел фінансування [18].

Подолання даної проблеми можливе за умови кооперації задля досягнення необхідного фінансування. Особливої уваги у даному аспекті заслуговує об'єднання суб'єктів аграрного підприємництва у ланцюзі створення вартості. Науковці активно обговорюються переваги аграрних ланцюгів створення вартості, серед них Куницький К. [19], Сатир Л. [20], Кравчук І. [21], Крисанов Д. та Варченко О. [22].

Аграрні підприємства всередині АЛСВ отримують доступ до інструментів прямого та непрямого фінансування. Перші передбачають фінансування діяльності аграрних підприємств за рахунок інших учасників АЛСВ.

Вони охоплюють позики від агрегатора, позики від постачальника виробничих ресурсів, позики від провідного підприємства, позики під заставу складського свідоцтва, які зазначені вище.

Другі передбачають фінансування суб'єктами, які не належать до АЛСВ та охоплюють традиційні джерела фінансування (термінові позики, фінансові картки фермерів, овердрафт, кредитні лінії, кредити під заставу основних засобів), а також сек'юритизацію, факторинг, краудфандінг, позики з маркетингової допомоги, державні програми підтримки ліквідності.

З метою обґрунтування доцільності об'єднання підприємств в аграрні ланцюги створення вартості було проведено опитування 15-ти експертів щодо доступності зазначених інструментів мобілізації фінансових ресурсів аграрним підприємствам Одеської області (ДП ДГ «Комунар», ДП ДГ «Мирнопільське», ДП ДГ «Реконструкція», ДП ДГ «Жеребківське», ДП ДГ «Зелені Кошари», ДП ДГ «Покровське», ДП ДГ «Дачна», ПрАТ «Перемога», ПрАТ «Долинка», ПрАТ «Дружба», ПрАТ «Старосілля», ПрАТ «Ізмаїл-Наваско», ДП ДГ «Южний», ПАТ «Сонячне», ПАТ «Мирний») протягом 2021-2023 рр. за умови вступу до АЛСВ у 2020 році.

Результати експертного опитування вказують на те, що на наступний рік після входження в АЛСВ аграрним підприємствам стають доступними позики від агрегатора, позики від постачальників виробничих ресурсів, позики під заставу складського свідоцтва, позики від покупця (36,4-43,6% оцінок), через рік - термінові позики, фінансові картки фермерів, овердрафт (25,328,4% оцінок), через два роки - кредитні лінії, кредити під заставу основних засобів, сек'юритизація, факторинг, краудфандінг, позики з маркетингової допомоги, державна підтримка ліквідності (27,1-41,8% оцінок).

Відповідно до попереднього дослідження було виявлено, що збільшення доступних джерел фінансування аграрного підприємства на 1 дозволяє підвищити ефективність управління розвитком фінансової діяльності на 0,54% [23].

Отже, у 2021 році, за умови участі у АЛСВ, кількість доступних джерел фінансування досліджуваних аграрних підприємств Одеської області зросте у середньому на 2, що дозволить збільшити ефективність управління розвитком фінансової діяльності на 1,12%. У 2022 році кількість джерел збільшиться ще на 3, тобто приріст ефективності у порівнянні з 2021 роком становитиме 1,72%. У 2023 році кількість джерел збільшиться ще на 4, тобто приріст ефективності у порівнянні з 2022 роком становитиме 2,19% (табл. 1).

У довгостроковій перспективі всі зазначені джерела фінансування стануть доступними аграрним підприємствам, що входять до АЛСВ. Отже, загальний приріст ефективності за умови входження в ланцюг створення вартості для аграрного підприємства становитиме 8,1%.

Таблиця 1Очікувані результати участі аграрних підприємств Одеської області в аграрному ланцюзі створення вартості

1. Вдовенко І.С. Фінансові механізми забезпечення розвитку підприємств аграрного сектору економіки: особливості та недоліки. Підприємництво та інновації. 2020. №15. С.88-92.

2. Томашук І.В. Проблеми та перспективи фінансового забезпечення аграрного сектору Вінницького регіону. Глобальні та національні проблеми економіки. 2017. №20. С. 698-704.

3. Плахотнюк В.В., Суханова А.В. Оптимальні джерела фінансування аграрних підприємств. Роль молоді у розвитку АПК України : зб. матеріалів ІІ Всеукр. наук.- практ. конф. (Київ, 26-27 квітня 2018 р.). К.: Національний університет біоресурсів і природокористування України, 2018. С. 71-74.

4. Чукіна К.Ю., Захарова Н.Ю. Формування фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств. 2020. URL: http://elar.tsatu.edu.Ua/bitstream/123456789/14103/1/14.pdf

5. Коваленко М.В. Сучасні джерела фінансування сільськогосподарських підприємств. Економіка і суспільство. 2018. №17. С. 240-250.

6. Ковальова А. О. Альтернативні форми фінансового забезпечення

сільськогосподарських підприємств. Агросвіт. 2020. №12. С. 114-120.

7. Binhaq A.A. Design Platform Financial Aggregator in Agriculture. Jurnal Sistem Cerdas. 2019. №2.1. С. 34-46.

8. Filimonova N.G. Crowdfunding as the way of projects financing in agribusiness. IOP Conference Series: Earth and Environmental Science. Вип.315. №2. С. 1-6.

9. Gautam A., Sharma S. Role of Lead Firm in Developing An Agro-Based Cluster: A Study. SEDME. 2018. №45.1. С. 47-60.

10. Klerx S. Alternative sources of finance in the agricultural sector. Wageningen: Business Economic Group, 2015. 60 с.

11. Pokojski Z. Agricultural Market-New Role of Distribution. Problems of Agricultural Economics. 2018. №1.354. С. 192-205.

12. Thunde J., Baulch B. Who uses and who benefits from warehouse receipt systems? An examination of contract level transactions on the Agricultural Commodity Exchange for Africa, 2011-2018. Intl Food Policy Res Inst, 2020. 23 с.

13. USPA Fruit: First Ukrainian Apples Producers Aggregating Company. URL: https://uspafruit.com/

14. Верховна Рада України. Закон України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2286-15#Text

15. U.S. Department of Agriculture. Commodity loans. URL:

https://www.fsa.usda.gov/programs-and-services/price-support/commodity-loans/

16. PJSC «AGRARIAN FUND». JSC «Agrarian Fund» has begun work on attracting funding within the Ukraine Agri-food APEX Loan project. 2020. URL: http://agrofond.gov.ua/en/news/list/899--at-agrarnij-fond-rozpochalo-robotu-nad- zaluchennyam-finansuvannya-v-ramkah-projektu-osnovnij-kredit-/

17. The EBRD and GEF program «Ukraine: Sustainable Bioenergy Value Chain Innovations». URL: https://saf.org.ua/en/news/804/

18. Державна служба статистики України. Кількість суб'єктів великого, середнього, малого та мікропідприємництва за видами економічної діяльності (2010-2019). URL: http://www.ukrstat.gov.ua/

19. Куницький К.С. Трансформація фіскально-бюджетних механізмів архітектування агропродовольчих ланцюгів створення доданої вартості. BBK. 2019. №83. С. 64-69.

20. Сатир Л.М., Вовк Л.А. Сучасні тенденції розвитку ланцюгів створення доданої вартості молочної продукції. Сталий розвиток сільського господарства: глобальні зміни та національні особливості досягнення: матеріали міжнародної наук. практ. конф. (28-29 травня 2019 р. м. Біла Церква). Біла Церква: БНАУ, С. 36-38.

21. Кравчук І. І., Кравчук І. А. Концептуальні підходи до формування доданої вартості в аграрному секторі економіки. Ефективна економіка. 2018. №8. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/index.php/d/sveta%2021.03.2014/pdf/11 2019/91.pdf?o p=1&z=6479

22. Крисанов Д.Ф., Варченко О.М. Агропродовольчі ланцюги: ключові проблеми створення та розбудови. Економіка і прогнозування. 2017. №1. С. 72-91.

23. Барбінягра О.М. Діагностика управління розвитком фінансової діяльності аграрних підприємств Одеської області. Економіка та суспільство. 2021. №31. URL: https://economyandsocietv.in.ua/index.php/journal/article/view/702/675

24. International Trade Centre. Fruits and vegetables value chain development roadmap for southern Ukraine (Kherson, Mykolaiv and Odessa oblasts) 2016-2020. URL: http://tradeproject.com.ua/wp-content/uploads/2017/10/UKRAINE-FV-VCR-5-3 web.pdf

Размещено на Allbest.ru