Оцінювання сортів і форм фундука (Corylus domestica Kosenko ет Opalko) за здатністю до розмноження різними способами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Оцінювання сортів і форм фундука (Corylus domestica Kosenko ет Opalko) за здатністю до розмноження різними способами

Балабак О.А., канд. с.-г. наук

Національний дендрологічний парк «Софіївка» НАН України

Досліджено еколого-біологічні особливості вегетативного та насіннєвого розмноження сортів і форм фундука (Corylus domestica Kosenko еt Opalko). Установлено залежність укорінювання стеблових живців від сорту, форми, строків їх заготівлі, частини пагона та його метамерності. У роботі науково обґрунтовано та доведено можливість підвищення виходу вкорінених вертикальних відсадків фундука товарних ґатунків залежно від застосування різних субстратів для вкорінення, сортових особливостей досліджуваних рослин та ін. На основі проведених досліджень з'ясовано, що найбільшу коренеутворювальну здатність та високі біометричні показники мають вертикальні відсадки фундука сортів Дар Павленка та Україна-50 за підгортання тирсою, заготовленою з деревини листяних порід, та використання мідних дротяних кілець у нижній частині пагона маточної рослини. Також з'ясовано, що схожість насіння та подальший розвиток сіянців залежать від термінів сівби, умов їх підготовки та сортових особливостей. За осінньої сівби горіхів з обгорткою досліджуваних сортів і форм одержані сіянці значно перевершують у розмірі та розвитку сіянці за весняної сівби. Із сортів і форм, які вивчали, найбільшою схожістю вирізнялися сорти та форми української селекції, плоди яких мали більшу виповненість ядра, що істотно впливало на вказані показники. Найбільшу схожість насіння зафіксовано за осінньої сівби горіхів з обгорткою без стратифікації у сортів Дар Павленка, Україна-50, Дохідний та форми Софіївський-15. Насіння сортів Галле, Футкурамі, Трапезунд за тих самих умов мало нижчу репродуктивну здатність.

Ключові слова: стеблові живці, метамерність, схожість насіння, маточні рослини, технологічні прийоми, тирса, сорти, перепріла щепа, відсадки, субстрат.

Оценка сортов и форм фундука (Corylus domestica Kosenko et Opalko) по способности к размножению различными способами

А.А. Балабак

Постановка проблеми

Впровадження сортів і форм фундука у промислове і аматорське садівництво України залежить від наявності високоякісного садивного матеріалу в необхідній кількості. Низька ефективність виробництва садивного матеріалу сортів і форм фундука пояснюється відсутністю нових технологій їх розмноження [7, 13]. Для збереження господарсько цінних ознак та сортових властивостей, збільшення виходу садивного матеріалу і прискорення його вирощування, створення генетично однорідних клонів є актуальним розмноження як стебловими живцями, так і насінням [2, 3, 9].

Фундук у світовому виробництві серед горіхоплідних культур посідає третє місце після мигдалю та волоського горіха, в Україні це практично нова плодова культура. Відтворення багаторічних насаджень сортів і форм фундука та підвищення продуктивності цих насаджень визначаються, перш за все, наявністю садивного матеріалу. Фундук розмножується насіннєвим і вегетативним способами. Перевагою вегетативного розмноження порівняно з насіннєвим є збереження в потомстві всіх господарсько-біологічних характеристик материнської рослини. Крім того, вегетативно розмножені рослини вступають у пору плодоношення на 2-3 роки раніше, ніж сіянці [6, 11]. Водночас насіннєве розмноження має надзвичайно важливе значення за впровадження фундука в нові райони вирощування, для отримання підщепного матеріалу та в селекційній роботі.

Плід фундука - дерев'янистий горіх з обгорткою без ендосперму з м'ясистими сім'ядолями, які під час проростання залишаються під землею. Горіхи фундука належать до мікробіотичного насіння, яке містить велику кількість води, що спричинює їх нетривалу життєздатність (не більше двох років) навіть за умов зберігання в герметично закритому посуді й за температури повітря не вище +50 °С. Тобто, насіння фундука слід висівати або восени невдовзі після збирання, або ж навесні після стратифікації [1].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Морфогенетичні особливості стеблових укорінюваних живців значно залежать від впливу різних агротехнологічних заходів - сорту, форми, строків заготівлі зелених стеблових живців і висаджування їх на вкорінення, частини пагона та його метамерності, обробки живців перед висаджуванням на вкорінення біологічно активними речовинами ауксинової природи, типу субстрату та ін. Водночас спостерігається активація або інгібування процесів утворення придаткових коренів і приросту надземної частини укорінених живців із високою та низькою регенераційною здатністю [4, 12].

Господарсько цінні ознаки за насіннєвого розмноження фундука зберігаються в наступних поколіннях інколи на 70-100 %. Тому, деякі автори за відсутності якісного сортового садивного матеріалу, рекомендують застосовувати насіннєве розмноження суперелітних та елітних рослин [3].

За даними інших дослідників, при насіннєвому розмноженні проходить значне розщеплення ознак, внаслідок чого якість отриманих рослин може різнитися в кращий або гірший бік, але в основному вони матимуть ознаки фундука, а не ліщини [10].

Нині виникає потреба в горіхах фундука для отримання високоякісних рослинних жирів, що використовуються в кондитерській промисловості, косметичній галузі та фармакології. В цих випадках розміри та форма горіха є несуттєвими, тому насіннєвий спосіб розмноження фундука в нових районах вирощування та для створення промислових плантацій на малопридатних для ведення сільського господарства землях є прийнятним [11].

Зазначені вище питання і визначили напрям досліджень, метою яких було вивчення регенераційної здатності зелених стеблових живців і відсадків сортозразків фундука та здатність до розмноження насіннєвим матеріалом.

Матеріал і методика досліджень

Матеріалом досліджень слугували сорти і форми фундука, перспективні для умов України - Галле, Косфорд, Дар Павленка, Дохідний, Долинський, Україна-50, Шедевр, Трапезунд, Футкурамі, Черкеський-2, Софіївський-1, Софіївський-2, Софі- ївський-3, Софіївський-15. Дослідження проводили в розсаднику Національного дендропарку «Софіївка» НАН України протягом 2010-2015 рр.

Для вкорінення живців використовували скляні теплиці за дрібнодисперсного зволоження. Субстратом слугувала суміш сфагнового торфу і річкового піску у співвідношенні 4:1. Температура повітря в середовищі вкорінювання становила 28-30 °С, субстрату - 18-22 °С. Відносна вологість повітря була 80-90 %, а інтенсивність оптичного випромінювання - 200-250 Дж/м².сек.

У кожному варіанті досліду використовували живці, заготовлені з апікальної, медіальної та базальної частин пагона з одним, двома, трьома і чотирма вузлами завдовжки 10-15 см, а вкорінювання виконували за традиційними технологіями [4]. Як контрольний варіант досліду використовували живці сорту фундука Галле.

Спостереження за проходженням процесів коренеутворення проводили через кожні п'ять діб. Повторність досліду чотириразова, в кожному повторенні - по 20 живців. Враховували початок і масове утворення коренів, розвиток надземної частини і ріст коренів. Облік укорінюва- ності проводили в кінці вегетаційного періоду, поряд з цим визначали відсоток укорінених живців, кількість коренів та довжину кореневої системи, а також величину надземної частини кореневласної рослини [5, 8]. Статистичну обробку даних проводили методом багатофакторного дисперсійного аналізу з використанням комп'ютерних програм.

Основні результати досліджень

Результати проведених досліджень свідчать про те, що одним з ефективних способів розмноження сортів і форм фундука є зелене стеблове живцювання напівздерев'янілими пагонами з листками, регенераційна здатність яких є генотиповою особливістю. Вивчення морфогенезу адвентивних коренів стеблових живців показало, що регенераційна здатність залежить від сорту, строку заготівлі пагонів і висаджування їх на вкорінення, типу живця та його метамерності.

Встановлено, що не всім досліджуваним сортам і формам фундука властива висока регенераційна здатність під час вкорінювання стебловими живцями в умовах дрібнодисперсного зволоження (табл. 1). Показники виходу вкорінених зелених стеблових живців, за живцювання в перший строк (1-10 червня) варіювали від 3,4 до 54,6 % залежно від частини пагона, з якої вони були заготовлені, а за живцювання 1-10 липня - від 2,1 до 48,4 % та від 1,1 до 30,6 % за живцювання 1-10 серпня. Найбільше вкорінених рослин зафіксовано у перший строк живцювання у сортів Дар Павленка (54,6 %), Косфорд (47,1 %), Софіївський-15 (43,4 %), заготовлених з базальної частини тривузлового пагона. Живці сортів Дохідний, Софіївський-3, Шедевр, Галле, Софіївський-2, Україна-50, Долинський укорінювалися слабше, відповідно 41,8; 39,8; 38,8; 34,4; 33,6; 27,4 та 24,4 %. Живці сортів Черкеський 2, Софіївський-1, Футкурамі, Трапезунд укорінювались найслабше, відповідно - 12,4; 10,2; 9,8; 7,6 %. Вихід укорінених живців з медіальної частини пагонів сортів Дар Павленка, Софіївський-15, Косфорд, Софіївський-3, Шедевр, Дохідний, Софіївський-2, відповідно становив 46,9; 36,5; 33,3; 32,9; 32,3; 31,3 і 28,9 %, сортів Україна-50, Галле, Долинський - 20,6; 16,8; 16,5 %, та сортів Черкеський-2, Футкурамі, Софіїв- ський-1, Трапезунд становив відповідно 9,1; 7,4; 6,3; 5,4 %. Відсоток укорінювання живців з апікальної частини пагона варіював від 3,4 до 36,4 % залежно від генотипу.

Таблиця 1 - Вихід укорінених тривузлових зелених стеблових живців сортів і форм фундука залежно від строків живцювання (середнє за 2010-2015 рр.), %

Примітка: живці, заготовлені: А - з апікальної частини пагона; М - з медіальної; Б - з базальної.

Кількість вузлів у зелених стеблових живців сортів і форм фундука визначає регенераційну здатність. Зменшення їх кількості нижче трьох супроводжувалось істотним зменшенням всіх показників ризогенезу. Вкорінюваність одновузлових живців (контрольний варіант досліду) сорту Галле, заготовлених з апікальної частини пагона, становила в середньому за три роки 4,8 %, медіальних - 6,2 %, базальних - 9,1 %. Вкорінюваність двовузлових живців, які були заготовлені з базальної частини пагона, становила 14,8 %, що на 7,8 % більше, ніж укорінюваність аналогічних живців із медіальної частини пагона, та на 12,3 % більше, ніж двовузлові апікальні живці.

За збільшення кількості вузлів до чотирьох, п'яти або шести у зелених стеблових живців регенераційна здатність знижувалась. Так, відсоток укорінення живців сорту Галле, заготовлених з апікальної частини пагона, становив 8,6-5,5 %, медіальної - 12,7-6,2 %, та базальної - 20,3

12,5 %. Зміна показників укорінюваності за роками досліджень не перевищувала ±1,2-3,1 %.

Отже, регенераційна здатність зелених стеблових живців значно змінювалась залежно від помологічного сорту і форми та від індивідуального розвитку самого пагона, тобто від строків живцювання та частини пагона з його метамерністю. Вищий вихід укорінених живців відмічено за живцювання 1-10 червня, а найменший - 1-10 серпня. Живці, заготовлені з базальної частини пагона, істотно переважали показники медіальних та апікальних живців у всіх досліджуваних сортів. Зелені стеблові живці досліджуваних сортів і форм фундука, які мають слабку регенераційну здатність віднесено нами до середньовкорінюваних. Домінуючий вплив на вкоріню- ваність зелених живців у фазу інтенсивного росту пагонів спричинює фактор «частина пагона». Вкорінюваність в цьому разі становила 3,4-54,6 %.

Для збереження господарсько цінних ознак та сортових особливостей фундука, збільшення виходу садивного матеріалу необхідно використовувати інші перспективні способи вегетативного розмноження, у тому числі й вертикальними відсадками.

Результати досліджень вказують на те, що репродуктивна здатність досліджуваних маточних рослин фундука, вихід укорінених вертикальних відсадків залежать від абіотичних та еда- фічних факторів середовища, в тому числі і від досліджуваного субстрату (табл. 2).

Таблиця 2 - Вихід укорінених вертикальних відсадків сортів фундука залежно від різного типу субстрату (середнє 2010-2015 рр.), %

Найвищий вихід укорінених відсадків спостерігався у сортів Дар Павленка - 84,2 % та Дохідний - 72,5 %, за використання тирси листяних порід. Дещо менші показники укорінення відзначено у варіантах досліду, де використовували торф та перепрілу щепу і в середньому за роки досліджень ці показники для сорту Дар Павленка становили 53,1 і 58,4 %, а для сорту Дохідний - 45,4 і 49,2 %, відповідно. Найнижчий ступінь укорінення для цих сортів спостерігався в контролі і становив 32,6 та 27,7 %. Порівняно із сортами Дар Павленка та Дохідний, менший вихід укорінених відсадків відзначено у сортів Шедевр, Україна-50, Галле, Футкурамі, Трапезунд.

За результатами проведених досліджень було виявлено, що укорінюваність відсадків також залежить від використання мідних кілець, що встановлюються на пагонах маточних рослин. Так, у сорту Дар Павленка вихід укорінених відсадків, за підгортання тирсою та використання мідних кілець, становив 87,1 %, що на 47,8 % більше порівняно з контролем та на 5,9 % більше без кільцювання. Аналогічні результати спостерігалися у сорту Дохідний.

Також, вивчали кількість відсадків генотипів фундука за викопування у дворічному віці. Найбільша їх кількість була у сортів Дар Павленка та Дохідний - 35,2 і 29,2 шт., а найменша - у сортів Футкурамі і Трапезунд - 15,7 і 12,1 шт. з маточного куща, відповідно.

Отже, кращі результати з розмноження однорічними та дворічними вертикальними відсадками було зафіксовано у сортів Дар Павленка, Дохідний, Шедевр та Україна-50.

З'ясовано, що схожість насіння та подальший розвиток сіянців сортів і форм фундука залежить від термінів сівби, умов його підготовки та сортових особливостей. Для вирощування сіянців з насіння використовували дозрілі горіхи з обгорткою або без неї залежно від варіантів досліду. Зібрані з обгорткою горіхи без попередньої підготовки висівали в посівні гряди на глибину 7-10 см. Їх на 3-4 дні витримували під навісом чи в добре провітрюваних приміщеннях, до прив'янення обгортки і кращого відокремлення горіхів. Очищені горіхи закладали на стратифікацію в річковий пісок на 1-4 місяці з подальшою сівбою в ґрунт.

Характеризуючи середні дані, за роки проведення досліджень, слід зазначити, що на схожість насіннєвого матеріалу генотипів фундука мали вплив сортові ознаки, способи підготовки та строки сівби горіхів. За контроль було взято районований сорт Галле (табл. 3).

Серед досліджуваних сортів та форм найбільшою схожістю вирізнялися рослини української селекції. Їх плоди мали більшу виповненість ядра, що істотно впливало на репродуктивні показники.

Таблиця 3 - Вплив способів підготовки та строків сівби на схожість горіхів фундука (середнє за 2010-2015 рр.), % від висіяних

У результаті досліджень, за осінньої сівби горіхів з обгорткою без стратифікації схожість насіння варіювала від 62,8 до 76,9 %, а за осінньої сівби горіхів без обгортки і без стратифікації - від 32,7 до 42,5 %. Однак, за осінньої сівби горіхів без обгортки після 30 діб стратифікації цей показник був від 61,4 до 74,2 % та за весняної сівби стратифікованого насіння без обгортки - від 30,1 до 41,5 %.

Найвищу схожість насіння зафіксовано за осінньої сівби горіхів з обгорткою без стратифікації у сортів Дар Павленка (76,9 %), Україна-50 (75,1 %), Дохідний (74,2 %) та форми Софіїв- ський-15 (73,5 %). Насіння сортів Галле, Футкурамі, Трапезунд, за тих самих умов, мало нижчу репродуктивну здатність, яка становила, відповідно - 68,3; 65,4; 62,8 %. Висіяні восени горіхи з обгорткою проростали навесні ще до повного прогрівання ґрунту. Але в цілому схожість насіння була досить високою і несуттєво залежала від сортових особливостей.

З'ясовано, що домінуючий вплив на схожість насіння фундука мали такі фактори як попередня підготовка горіхів та строки їх посіву. Так, найкращі показники за схожістю насіння було виявлено за осінньої сівби без стратифікації, але з обгорткою, дещо нижчі результати було зафіксовано за проведення 30 діб стратифікації горіхів сортів Дар Павленка (74,2 %), Україна-50 (72,9 %), Дохідний (71,6 %). Низькі показники схожості насіння спостерігали за осінньої сівби без стратифікації та без обгортки горіхів.

Цей спосіб підготовки насіння був найбільш трудомісткий та малоефективний, на рівні 33,6-38,7 %, ніж за осіннього посіву горіхів з обгорткою. На час появи сходів у рослин формувалася досить розвинена коренева система, що дало змогу сіянцям більш краще переносити несприятливі погодні умови росту й розвитку. Навесні сіянці починали свій ріст на 12-15 діб пізніше, зі слабкою кореневою системою, що негативно впливало на онтогенез. Однак, вивчені сортозразки за період вегетації, незалежно від строків посіву горіхів, розвивалися рівномірно з призупиненням росту й розвитку наприкінці вересня.

Перед викопуванням, сіянці, які було вирощено за осінньої сівби, за розмірами та розвитком рослин значно перевищували ті, що були вирощені за весняної сівби.

У середньому, за роки досліджень, висота сіянців, вирощених за осінньої сівби без стратифікації з обгорткою на 7,6-10,4 см була більшою, ніж за весняної сівби стратифікованим насінням. Діаметр кореневої шийки в сіянців, у найкращому варіанті досліду, за осінньої сівби горіхів без стратифікації з обгорткою був на 0,9-1,6 мм більший, ніж за весняної сівби стратифікованим насінням.

Висновки

Застосування вказаних вище агробіологічних заходів дало змогу підвищити регенераційну здатність стеблових живців досліджуваних сортів і форм фундука та збільшити вихід саджанців.

Виявлено ефективність підгортання вертикальних відсадків для різних сортів фундука тирсою листяних порід з встановленням мідних кілець в нижній частині пагона маточних рослин, що позитивно впливає на показники укорінення саджанців фундука та полегшує процес їх відбору.

Дворічні відсадки, закладені за відповідними технологіями, мають високі біометричні показники кореневої та надземної частин, однак вони не суттєво відрізняються від вкорінених однорічних відсадків. Тому, для більш повного використання маточних рослин краще вирощувати однорічні відсадки, з подальшим їх дорощуванням.

Оптимальним способом підготовки насіння фундука є осіння сівба горіхів з обгорткою в ґрунт без стратифікації. Найвищу ґрунтову схожість насіння було виявлено у сортів Дар Павленка, Україна-50, Дохідний та форми Софіївський-15. Застосування цих агробіологічних заходів дало змогу підвищити вихід сіянців фундука стандартних ґатунків у 2-2,5 рази.

Список літератури

фундук corylus domestica kosenko еt opalko сорт

1. Балабак А. Ф. Кореневласне розмноження малопоширених плодових і ягідних культур / А. Ф. Балабак. - Умань: УВПП "Графіка", 2003. - 109 с.

2. Балабак О. А. Перспективи вирощування форм, сортів і гібридів фундука в Україні / О.А. Балабак // Актуальні питання сучасної аграрної науки: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (19-20 листопада 2014 р.). - К.: ЗАТ «НІЧЛАВА», 2014. - С. 117-119.

3. Балабак О.А. Створення та добір сортименту фундука (Corylus domestica Kosenko et Opalko) для промислових насаджень в Україні / О.А. Балабак. - Гетерозис: досягнення та проблеми: (18-20 березня 2015 р.). - Умань: ВПЦ «Візаві», 2015. - С. 10.

4. Косенко І. С. Фундук: прикладна генетика, селекція, технологія розмноження і виробництво / І. С. Косенко, А. І. Опалко, О.А. Опалко. - К.: Наукова думка, 2008. - С. 70-72.

5. Косенко І.С. Новий сорт фундука (Corylus domestica Kos. et Opal.) Софіївський 15 / І.С. Косенко, О.А. Балабак, А.І. Опалко // Інтродукція рослин, збереження та збагачення біорізноманіття в ботанічних садах та дендропарках: матер. міжнарод. наук. конф. присвяч. 80-річчю від дня заснуван. Національного ботсаду ім. М.М. Гришка НАН України (15-17 вересня 2015 р. м. Київ, Національний ботсад ім. М.М. Гришка НАН України). - К.: Фітосоціоцентр, 2015.-С. 124-125.

6. Косенко І.С. Патент на корисну модель № 98106. Спосіб розмноження фундука / І.С. Косенко, О.А. Балабак,

A. І. Опалко, Г.А. Тарасенко, А.В. Балабак. - Заявка № u 2014 13707 подана 22.12.2014; зареєстрована у Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 10.04.2015- 2015. - Бюл. № 7. - 4 с.

7. Махно В.Г. Использование рода Corylus в декоративном и промышленном садоводстве / В.Г. Махно // Субтропическое и декоративное садоводство. - 2014. - Т. 50. - С. 232-235.

8. Основи наукових досліджень в агрономії / [В.О. Єщенко, П.Г. Копитко, В.П. Опришко, П.В. Костогриз]. - К.: Дія, 2005. - 286 с.

9. Силагадзе М.А. Культура ореха в Западной Грузии и перспективы ее промышленного использования / М.А. Силагадзе, И.О. Берулава, А.В. Иобидзе // Пищевая промышленность. - 2005. - №8. - С.136-137.

10. Старостин В.В. Орешки из своего сада. Фундук и лещина: будут ли они рости в нашем климате /

B. В. Старостин // Флора Price. - 2006. - № 8(79). - С. 36-39.

11. Ткаченко З.Н. Некоторые особенности фундука в прикубанской зоне садоводства / З.Н. Ткаченко. - Краснодар: КубГАУ, 2001. - 85 с.

12. Peker M.K. Les noisettes, source de sante / M.K. Peker // Revue Forestiere Francaise, 1962. - N10. - Р. 807.

13. Retounard D. Rozmnazanie 250 roslin przez sadzonki / D. Retounard. - Warszawa: Wydanie "Wydawca Delta". - 2005. - Vol. 320. - 171 p.

REFERENCES

1. Balabak A. F. Korenevlasne rozmnozhennja maloposhyrenyh plodovyh i jagidnyh kul'tur / A. F. Balabak. - Uman': UVPP "Grafika", 2003. - 109 s.

2. Balabak O. A. Perspektyvy vyroshhuvannja form, sortiv i gibrydiv funduka v Ukrai'ni / O.A. Balabak // Aktual'ni pytannja suchasnoi' agrarnoi' nauky: Materialy mizhnarodnoi' naukovo-praktychnoi' konferencii' (19-20 lystopada 2014 r.). - K.: ZAT «NIChLAVA», 2014. - S. 117-119.

3. Balabak O.A. Stvorennja ta dobir sortymentu funduka (Corylus domestica Kosenko et Opalko) dlja promyslovyh nasadzhen' v Ukrai'ni / O.A. Balabak. - Geterozys: dosjagnennja ta problemy: (18-20 bereznja 2015 r.). - Uman': VPC «Vizavi», 2015. - S. 10.

4. Kosenko I. S. Funduk: prykladna genetyka, selekcija, tehnologija rozmnozhennja i vyrobnyctvo / I. S. Kosenko, A. I. Opalko, O.A. Opalko. - K.: Naukova dumka, 2008. - S. 70-72.

5. Kosenko I.S. Novyj sort funduka (Corylus domestica Kos. et Opal.) Sofii'vs'kyj 15 / I.S. Kosenko, O.A. Balabak, A.I. Opalko // Introdukcija roslyn, zberezhennja ta zbagachennja bioriznomanittja v botanichnyh sadah ta dendroparkah: mater. mizhnarod. nauk. konf. prysvjach. 80-richchju vid dnja zasnuvan. Nacional'nogo botsadu im. M.M. Gryshka NAN Ukrai'ny (15-17 veresnja 2015 r. m. Kyi'v, Nacional'nyj botsad im. M.M. Gryshka NAN Ukrai'ny). - K.: Fitosocio- centr, 2015. - S. 124-125.

6. Kosenko I.S. Patent na korysnu model' № 98106. Sposib rozmnozhennja funduka / I.S. Kosenko, O.A. Balabak, A.I. Opalko, G.A. Tarasenko, A.V. Balabak. - Zajavka № u 2014 13707 podana 22.12.2014; zarejestrovana u Derzhavnomu rejestri patentiv Ukrai'ny na korysni modeli 10.04.2015- 2015. - Bjul. № 7. - 4 s.

7. Mahno V.G. Ispol'zovanie roda Corylus v dekorativnom i promyshlennom sadovodstve / V.G. Mahno // Subtropich- eskoe i dekorativnoe sadovodstvo. - 2014. - T. 50. - S. 232-235.

8. Osnovy naukovyh doslidzhen' v agronomii' / [V.O. Jeshhenko, P.G. Kopytko, V.P. Opryshko, P.V. Kostogryz]. - K.: Dija, 2005. - 286 s.

9. Silagadze M.A. Kul'tura oreha v Zapadnoj Gruzii i perspektivy ee promyshlennogo ispol'zovanija / M.A. Silagadze, I.O. Berulava, A.V. lobidze // Pishhevaja promyshlennost'. - 2005. - №8. - S.136-137.

10. Starostin V.V. Oreshki iz svoego sada. Funduk i leshhina: budut li oni rosti v nashem klimate / V.V. Starostin // Flora Price. - 2006. - № 8(79). - S. 36-39.

11. Tkachenko Z.N. Nekotorye osobennosti funduka v prikubanskoj zone sadovodstva / Z.N. Tkachenko. - Krasnodar: KubGAU, 2001. - 85 s.

12. Peker M.K. Les noisettes, source de sante / M.K. Peker // Revue Forestiere Francaise, 1962. - N10. - Р. 807.

13. Retounard D. Rozmnazanie 250 roslin przez sadzonki / D. Retounard. - Warszawa: Wydanie "Wydawca Delta". - 2005. - Vol. 320. - 171 p.

Размещено на Allbest.ru