Поширення кишкових гельмінтозів серед поголів’я Sus scrofa domesticus у межах Кам’янського району Черкаської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поширення кишкових гельмінтозів серед поголів'я Sus scrofa domesticus у межах Кам'янського району Черкаської області

Альона Власенко, студентка ІІ курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти природничо-географічного факультету, Гулай О.В., доктор біологічних наук, доцент

Дослідження, які проводилися в нашій країні показали, що паразитичні хвороби домашніх тварин широко розповсюджені й наносять значні економічні збитки сільському господарству.

Визначення паразитарного статусу тварин та оцінювання епізоотичної паразитарної ситуації вимагають обов'язковості комплексного підходу - проведення та аналізу результатів епізоотологічних, клінічних та паразитологічних (спеціальних) досліджень. Безумовно, вирішальна роль в цьому комплексі заслужено відводиться останнім, оскільки тільки вони дозволяють розпізнати збудників, а за проведення кількісних досліджень, визначити інтенсивність інвазії та оцінити в повній мірі об'єктивно ефективність протипаразитарних заходів як на стадії їх розробки, так і впровадження у відповідні практичні умови [5, ст. 327].

Результати гельмінтологічних досліджень ряду вітчизняних дослідників свідчить про те, що у свинарських господарствах України (спеціалізованих і багатогалузевих) паразитарні хвороби, особливо гельмінтози кишечника значно поширені [6], чому сприяє інтенсивне ведення виробництва. Переважно збудниками цих хвороб є нематоди, зокрема трихуриси (Trichuris suis), аскариди (Ascarididae), езофагостомоси (Oesophagostomosis), які можуть створювати моноінвазії, тобто самостійні захворювання, а також поліінвазії, що мають у своєму складі два і більше видів паразитів [2, ст. 335].

При інвазійних захворюваннях, особливо гельмінтозах, хоч і не спостерігається масова загибель тварин і захворювання протікає субклінічно, проте у тварин знижуються всі види продуктивності, а також затримується їх нормальний фізіологічний розвиток [3, ст. 17].

В основі механізму виникнення таких паразитоценотичних зв'язків лежать особливості біології гельмінтів: личинки деяких із них здійснюють обов'язкову міграцію організмом хазяїна, часто через печінку, серце, легені як аскариди (Ascarididae) і стронгілоїдеси (Strongyloides) або коротшу - до підслизового шару стінки кишечника і через певний час назад у його просвіт як езофагостоми (Oesophagostomosis) та трихоцефалюси (Trichocephalus trichiurus ). Механічне травмування тканин і органів, якими мігрують личинки, патогенні процеси, що при цьому розвиваються, а також продукти життєдіяльності самих паразитів є токсичними, алергенними і, за твердженнями ряду науковців, мутагенними для генетичної структури соматичних клітин, що призводить до можливого виникнення в ураженому гельмінтами організмі пухлинних розростань [6, ст. 149-153].

Метою роботи було визначити екстенсивність зараження нематодозами поголів'я домашніх тварин, на прикладі Sus scrofa domesticus (Linnaeus, 1758), що утримуються у приватних підсобних господарствах на території Кам'янського району Черкаської області.

Методи

Видовий склад і поширеність основних гельмінтозів свиней вивчали в приватних господарствах 9-х населених пунктів Черкаської області (м. Камянка, с. Тимошівка, с. Юрчиха, с. Баландино, с. Косари, с. Вебівка, с. Жаботин, с. Ребедайлівка, с. Бондурове) впродовж 2018-2019 років.

Копроовоскопічні дослідження проводили методом флотації за Фюллеборном [5]. Виявлені яйця гельмінтів підраховували, ідентифікували та фіксували. Також здійснювали морфометричні дослідження т а розтини дорослих особин аскарид, що були одержані при огляді забитих тварин. Отримані результати були піддані статистичному аналізу.

Результати досліджень і обговорення

Дослідження зразків фекалій з метою виявлення яєць гельмінтів - ефективний прижиттєвий спосіб діагностувати багатьох кишкових інвазій. Гельмінтоовоскопічне дослідження було проведене з урахуванням сезону, статті тварин. Всього досліджено 80 голів свиней з 9-ти населених пунктів Черкаської області (м. Камянка, с. Тимошівка, с. Юрчиха, с. Баландино, с. Косари, с. Вебівка, с.Жаботин, с. Ребедайлівка, с. Бондурове).

У результаті проведення лабораторних досліджень копропроб отриманих від домашніх свиней (n=80) з'ясували, що аскаридами було уражено 32 голови, при цьому екстенсивність інвазії (ЕІ) склала 40,0%. У 7 пробах були виявлені яйця езофагостом, показник ЕІ - 8,75%. Змішаний тип ураження гельмінтами мали 4 тварини, ЕІ - 5 %. Дослідження проб від 37 голів не дали позитивного результату - 46,25%.

Розподіл обстежених тварин за статтю був наступним: самців - 41 голова, самиць - 39 голів. При цьому, серед самців зараженими гельмінтами виявились 24 голови - 30,0%, а серед самиць - 19 голів - 23,8%. Порівняння показників екстенсивності ураження кишковими гельмінтами свиней домашніх в залежності від статі не виявив статистично достовірної різниці. На підставі одержаних даних, ми можемо зробити висновок про те, що стать тварини не впливає на рівень ризику зараження її кишковими гельмінтами.

Відомо, що екстенсивність інвазії тварин значною мірою залежить від сезону року. Результати досліджень на зараженість свиней домашніх гельмінтозами залежно від сезону року представлені у табл. 1.

Таблиця 1. Сезонний розподіл екстенсивності ураження свиней домашніх гельмінтозами (за даними кропроовоскопічних досліджень)

Аналіз даних наведених у таблиці 1 показав, що найбільше уражених тварин було виявлено влітку 2019 року - 17 особин, що становить 65,4% від загальної кількості обстежених голів. Найменша кількість інвазованих тварин спостерігалась восени 2019 року - 4 особини, що становить 40% від загальної кількості обстежених голів.

Причиною зростання показників екстенсивності ураження тварин влітку є сприятливі умови для розвитку ембріонів у яйцях гельмінтів, що знаходяться у зовнішньому середовищі - високі позитивні температури та вологість. Крім того, у весняно-літній період досить активними є переносники яєць гельмінтів - чисельні синантропні види двокрилих комах та проміжні живителі езофагостом - дощові черв'яки, личинки ґрунтових комах, насамперед з ряду твердокрилі (Coloeptera) [1].

Закономірності просторового поширення гельмінтозів свиней у межах району досліджень демонструють дані наведені у таблиці 2.

Найбільша кількість заражених спостерігається у м. Кам'янка - 14 тварин, що становить 28,6%; найменша кількість заражених у селах Ребедайлівка та Бондурове - по 1 тварині (2%). Ймовірною причиною того, що в одних населених пунктах кількість заражених тварин більша ніж в інших полягає у відмінностях ґрунтових, мікрокліматичних та господарських умов. Однак, порівняно невелика вибірка та тривалість спостережень не дають можливості на даний час однозначно відповісти на це питання. Дослідження у цьому напрямку необхідно продовжувати у майбутньому.

Таблиця 2. Дані щодо кількості обстежених тварин та екстенсивності їх зараження гельмінтами в населених пунктах

Нами також були проведені біометричні дослідження та визначені окремі морфологічні характеристики паразитів - аскарида свиняча (Ascaris suum) та їх розподіл за статтю (табл. 3).

Середня кількість аскарид виявлених в одній тварині (інтенсивність інвазії) становила 5 екземплярів. При цьому мінімальна чисельність паразитів виявлених в одній тварині склала - 1 екземпляр, а максимальна - 12. Звертає на себе увагу і не рівномірний розподіл паразитів за статтю. Частка самиць аскарид, що були виявлені у тварин становила 67,3%, а самців - 32,7%. Таким чином, розподіл статей в аскарид становить 1:2 з чисельною перевагою самиць.

Дані біометричних досліджень зібраних екземплярів аскарид (n=52) засвідчують, що в середньому довжина тіла самиці складала 34,2 см, а маса - 4,4 г. Самці поступались самицям за розміром на вагою, середня довжина самця аскариди складала - 25,0 см, маса - 3,5 г (табл. 3). Перевага у вазі та розмірах самиць над самцями властива цьому виду тварин. На нашу думку подібна відмінність обумовлена необхідністю високого репродуктивного потенціалу самиць. Так, за даними літератури одна самиця аскариди за добу може виділити близько 250 тис. яєць [7]. Проте значна частина яєць гине у зовнішньому середовищі так і не потрапивши до дефінітивного живителя. Самиці отримують перевагу над самцям в умовах обмеженості простору існування цих тварин - передньої частини кишківника свиней.

Таблиця 3. Морфологічні характеристики самців та самиць Ascaris suum

*Примітка: М - середнє значення.

Таким чином, результати проведених досліджень з поширення кишкових гельмінтозів серед поголів'я Sus scrofa domesticus у межах Кам'янського району Черкаської області з використанням гельмінтоовоскопічних та біометричних методів дозволяють зробити наступні висновки.

Висновки

1. Встановлено, що частка свиней домашніх заражених кишковими гельмінтами які утримуються у приватних домогосподарствах населених пунктів Кам'янського району Черкаської області становить 53,75 % від загальної кількості обстежених тварин (n=80).

2. Найбільш поширеним гельмінтозом свиней на обстеженій території є аскаридоз. Екстенсивність ураження тварин цим видом паразитів складає 28,6%.

3. Не виявлено достовірної різниці між рівнем інвазії кишковими гельмінтами тварин та їх статтю. Показник екстенсивності зараження самців становив 30,0%, а самиць - 23,8%.

4. Післязабійний огляд тварин показав, що для свиней мінімальний показник інтенсивності інвазії Ascaris suum становить 1, а максимальний - 12. Самиці аскарид мали помітну чисельну перевагу над самцями, їх кількість становила 35 особин, в той час як кількість самців складала лише 17 особин.

5. Біометричними дослідженнями встановлені середні значення морфологічних показників аскарид: самці - довжина 25,0 см, вага - 3,5 г; самиці - довжина 34,2 см, вага - 4,4 г.

6. Встановлено, що в окремих населених пунктах Кам'янського району Черкаської області показники екстенсивності ураження свиней домашніх гельмінтозами коливались від 2,0% до 30,0%. Причини подібного просторового розподілу показників екстенсивності кишкових інвазій свиней домашніх ймовірно обумовлені особливостями ґрунтових, мікрокліматичних та господарських умов. Для остаточного з'ясування виявлених відмінностей необхідно провести більш масштабні та тривалі дослідження у майбутньому.

гельмінтози свиня аскарида паразит

Бібліографія

1. Ветеринарна протозоологія: навчальний посібник - 2-ге вид., переробл. Тадопов. /О.Ф. Манжос, І.І. Панікар, А.А. Антіпов, І.В. Пивоварова. - Біла Церква, 2018. - 214с.: іл. 58

2. Епізоотологічний моніторинг хвороб свиней в Україні/ А.Р. Пеленько/ Ветеринарна біотехнологія. - 2012. № 21. - С.335

3. Паразитология и инвазионные болезни сельскохозяйтвеных животных. Под ред. K. И. Абуладзе. М., Колос, 1975. - С. 27

4. Пономар С.І., Сорока Н.М., Гончаренко В.П., Пономар З.С./ Особливості розвитку патологічних процесів за гельмінтозних інвазій/ Науковий вісник ветеринарної медицини №1. - 2015. - с.79-85

5. Пономар С.І. Довідник з диференціювання збудників інвазійних хвороб тварин / С.І. Пономар, В.П. Гончаренко, Л.М. Соловйова. // Київ. - 2010. - С. 327.

6. Стибель В.В. Метаболіти Ascaris suum - мутагени соматичних клітин свиней / Вісник аграрної науки Причорномор'я. - вип. 3, Т. 2. - 2006.- С. 149-153

7. Pejsak Z. ЄйогоЬу swin.- Ро/nan: Роккіе wydawnictwo rolnicze, 2002 - 396с.

Размещено на Allbest.ru