Ефективність систем екологічного землеробства в лісостепу України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ефективність систем екологічного землеробства в лісостепу України

Танчик С.П., д-р с.-г. наук

Манько Ю.П., д-р с.-г. наук

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Створено методичний тест критеріїв оцінювання раціональності систем землеробства. Протягом 2002-2012 рр. в умовах стаціонарного польового досліду агрономічної дослідної станції Національного університету біоресурсів і природокористування України здійснене порівняльне оцінювання господарської, енергетичної, економічної ефективності та екологічної безпеки варіантів системи землеробства трьох рівнів екологізації: промислового, екологічного і біологічного з коефіцієнтом її відповідно 25; 6,2 та 0. За вказаними критеріями кращим варіантом виявилась модель екологічного землеробства.

Ключові слова: критерії раціональності системи землеробства, системи промислового, екологічного, біологічного землеробства; методологія; господарська, енергетична, екологічна ефективність; родючість грунту.

Эффективность систем экологического земледелия в Лесостепи Украины

Ключевые слова: критерии рациональности системы земледелия, системы промышленного, экологического, биологического земледелия; методология; хозяйственная, энергетическая, экологическая эффективность; плодородие почвы.

Effectiveness of environmental soil management systems in the Forest-steppe of Ukraine

S.Tanchyk, Yu. Man'ko

The article outlines the methodological support for evaluating the feasibility of specific soil management systems. The criteria of such evaluation are the indicators of economic, industrial and environmental efficiency of the industry. The economic efficiency of agriculture is estimated by the adequacy of the actual productivity of the arable land (Pa) with its resource-secured value (Pr) by the share Ca = Pa: Pr (if Ca = 0.9, then the adequacy is high, ca = 0.7-0.8 - average, Ca <0.7 - low) and its stability. Industry stability is estimated by means of the stability coefficient Sc, determined through variation analysis, and its gradations: Sc>90 % - high, Sc = 89-80 - average, SC <80 - low [6]. Intensity and profitability have become the indicators of economic efficiency of agriculture. The intensity factor (Ic) is calculated by the ratio of the value of gross output (Go) to the price of anthropogenic costs for its production (Ac, UAH/hectare). Intensity is considered high for Ic>1,5; the average Ic = 1.1-1.4, the low - Ic-1.1 [7]. The profitability of production is estimated to be high for the indicator P = 50, the average - p = 10-49, low - P <10. Soil management energy efficiency is calculated by dividing the energy efficiency of the grown products En by the costs of nonrenewable energy for its production Ec, GJ/ha, referred to as the energy efficiency coefficient Cee = En/Ec. Energy efficiency is estimated to be high in Cee> 5, medium - > 4-6 and low - <2 [8]. In order to assess the level of environmentalization of soil management, ecology index Ei is used, which is the fraction of the division of the amount of active substances of the introduced mineral fertilizers S NPK, kg/ha to the sum of organic substances introduced into the soil in the form of fertilizers and surface and root plant residues, S0, t/ha. There is an inverse relation between the module of the index Ei and the level of soil management ecologization: for maximal ecologization the value of Ei = 0, its level increase Ei = 15 - > 0, Ei decrease = 16-25, and low Ei => 25. Among the ecological criteria, the carbon-nitrogen ratio in the soil environment is especially important, which becomes a code for assessing the conditions for humus reproduction. The ratio C:N = 20-30 is optimal for humification. Increased or decreased value of this criterion from the specified interval is caused by the increase of mineralization and the weakening of the humification of plant residues. An additional criterion for ecological examination of soil management is the agroecotoxico- logical index of AETI, calculated on the arguments of pesticide application safety level [10].

The article also describes the results of the three years of ecologization: industrial (control), ecological and biological, with its coefficients, 25; 6.2 and 0 respectively, in the stationary field experiment of the comparative evaluation of the effectiveness of soil management system options for the Law-Banking Forest-steppe of Ukraine during 2002-2012.

The evaluation is carried out using the above-mentioned test of the criteria of the branch system efficiency. .According to the results of these researches, the criteria for rationality on low-humus medium-gravel chornozem of the Right-bank Forest-steppe of Ukraine corresponds to crop rotated intensive model of the system of ecological soil management with saturation of a hectare of the crop rotation with organic fertilizers at the rate of 24 tons and mineral ones at the rate of 150 kg (N₄₆P₄₉K₅₅) against the background of mold basic cultivation of soil in crop rotation with alternating organic matter once in 4-5 years under cultivated crops and non-field measures in the interval between plows. The reality of the specified resource of organic fertilizers is due to the adequate development of livestock breeding and the full use of vegetable residues, nonconsumable parts of crops, seed crops, compost, for the fertilization of soil. On average, over 11 years, the system received the following indicators: arable land productivity - 10.7 t/ha of feed units with its adequacy to the bioclimatic potential of 1.18; intensity factor 1.9; productivity stability 83 %; coefficient of energy efficiency 6,3; profitability 96 %; high quality and environmentally friendly products; positive annual balance of humus + 0.36 t/ha and elements of mineral nutrition in the ratio of C: N to 0-10 cm in the soil layer 18-20. The system of biological farming is associated with a 20 % reduction in arable productivity due to the shortage of available nutrients and a significant deterioration of the phytosanitary state of the fields.

Key words: criteria of rationality of the system of agriculture, systems of industrial, ecological, biological agriculture; methodology; economic, energy, ecological efficiency; soil fertility.

Постановка проблеми

екологічний землеробство лісостеп україни

Сучасний стан агроландшафтів України позначений екологічною кризою, зумовленою тривалими порушеннями раціональних норм землекористування. Проявами цієї кризи є деградація ґрунтового вкриття, його ерозія, зниження родючості, погіршення якості i безпеки рослинницької продукції та довкілля. Це зумовлено надмірною часткою ріллі, яка досягла 56,7 % від суходолу країни [1] за величини екологічної норми 40 %, незбалансова- ним застосуванням агрохімікатів, нехтуванням науковими нормами сівозмін i технологій механічного обробітку ґрунту. Відповіддю наукової агрономічної спільноти на ці виклики природи стало обґрунтування зміни стратегії розвитку вітчизняного землеробства у напрямі його еколо- гізації, сутністю якої є природовідповідність галузі, наближення її до рівня стабільних саморегулювальних біосферних процесів за сприяння цьому суспільством через технології, що приводять до зменшення розриву малого геологічного колообігу речовин та дисипації енергії. Екологічну кризу можна подолати лише за ставлення до природи як до суб'єкта, а до землі - як до організму, здоров'я якого залежить від суспільства. За такого підходу галузь землеробства набуває екологічних рис, стає симбіотичною, надаючи людству первинну додаткову енергію прогресу, а землі - здоров'я.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Успіх стратегії екологізації галузі землеробства обумовлений її теоретичним і практичним забезпеченням.

Методологічним обґрунтуванням екологічного землеробства є його закони: 1) закон адекватності умов екотопу потребам вирощуваних сільськогосподарських культур, який передбачає агроекологічне і природно сільськогосподарське районування території країни і адаптивність галузі [2]; 2) закон граничних меж антропогенного навантаження на агроекосистеми: перевищення допуску антропогенних енергетичних інвестицій на територію агроекосистеми зумовлює зменшення її продуктивності, стійкості, стабільності та екологічної безпеки. Величиною цього допуску, за якого досягають у землеробстві максимуму коефіцієнта корисної дії без екологічних негативів виявлено насичення енергією екосистеми 13,6 ГДж/га [3]. Нині рівень в Україні сягає 14 ГДж/га, в інших країнах істотно перевищує допуск і становить, ГДж/га: у США - 29,7; Німеччині - 20,6; Чехії - 16,1 [4]; 3) закон детермінації підвищення продуктивності агроекосистеми синхронним удосконаленням всіх елементів системи землеробства. Цей закон потребує розроблення прикладних моделей адаптивних систем екологічного землеробства, як складових агроекосистеми у конкретних умовах.

Мета дослідження. З метою створення моделі системи екологічного землеробства для умов Лісостепу України, колективом кафедри землеробства та гербології Національного університету біоресурсів і природокористування України протягом 11 років (2002-2012 рр.) виконана програма спостережень у стаціонарному двофакторному польовому досліді на Агрономічній дослідній станції.

Матеріал i методи дослідження. Дослід закладений у 2002 р. в усіх полях зональної плодозмінної десятипільної сівозміни з чергуванням культур: люцерна-пшениця озима-буряки цук- рові-кукурудза на силос-пшениця озима-кукурудза на зерно-горох-пшениця озима-буряки цукрові-ячмінь з підсівом люцерни. Схема досліду складена з дотриманням принципу ортодоксальності поєднання трьох систем землеробства та чотирьох градацій системи основного обробітку ґрунту в сівозміні. Досліджені варіанти відрізняються між собою за груповою логічною різницею з участю в ній ознак системи землеробства і системи основного обробітку ґрунту. Основною ознакою варіантів системи землеробства стало їх ресурсне наповнення агрохімікатами, мінеральними добривами з параметрами коефіцієнта екологізації К_е [5] та пестицидами з рівнем відповідності величині еколого-економічного порогу наявності шкідливих організмів. У варіанті промислового землеробства (контроль) пріоритетним ресурсом поживних речовин стало внесення промислових мінеральних добрив у нормі 300 кг діючої речовини (N₉₂P₁₀₀K₁₀₈), органічних - 12 т на гектар сівозмінної площі з коефіцієнтом екологізації 25 (300/12) та інтенсивним застосуванням пестицидів для ефективного захисту посівів. Ресурсне наповнення цієї системи орієнтоване на досягнення продуктивності ріллі 9 т/га кормових одиниць, адекватної її біокліматичному потенціалу. У варіанті екологічного землеробства для дослідження вказаної продуктивності ріллі пріоритетними стали органічні добрива в максимально можливій нормі їх внутрігосподарського виробництва 24 т/га та компенсуюча норма мінеральних - 150 кг/га (N₄₆P₄₉K₅₅) з коефіцієнтом екологізації 6,25 (150/24), а контроль шкідливих організмів здійснюють системою пріоритетних механічних, фітоценотичних і біологічних засобів, поєднаних з внесенням пестицидів під контролем еколого-економічних порогів наявності шкідливих об'єктів. У варіанті біологічного землеробства застосовують лише природні ресурси: органічні добрива - 24 т/га без внесення промислових мінеральних добрив. Контроль шкідливих організмів здійснювали лише за допомогою механічних, фітоценотичних та біологічних препаратів. За цієї системи землеробства продуктивність ріллі забезпечена елементами мінерального живлення за рахунок ґрунту і органічних засобів 355 кг/га (N^P^K^) тільки на 87 % від необхідної кількості для досягнення рівня біокліматичного потенціалу і тому становить 7,8 т/га кормових одиниць.

Система основного обробітку ґрунту в сівозміні у кожній моделі землеробства представлена чотирма варіантами за ознаками заходів і глибини: 1) диференційований (контроль) з виконанням протягом ротації шести різноглибинних оранок, двох дискувань на 8-10 см під пшеницю озиму після гороху і кукурудзи на силос та одного плоскорізного розпушування під ячмінь;

2) плоскорізне різноглибинне розпушування під всі культури, крім дискування під пшеницю озиму після попередників, вказаних у контролі; 3) полицево-безполицевий об'єднує протягом ротації дві ярусні оранки під буряки цукрові з інтервалом 4-5 років, два дискування під вказану в контролі пшеницю озиму і плоскорізне розпушування під решту культур; 4) дискування на глибину 8-10 см під всі культури сівозміни.

Ґрунт дослідного поля - чорнозем типовий середньосуглинковий з вмістом гумусу в шарі 030 см 4 %, pH сольової витяжки 6,9-7,3, вмістом легкогідролізованого азоту за Тюріним, мг/кг ґрунту - 40, рухомого фосфору за Мачигіним - 70, обмінного калію за Мачигіним - 180.

За середнім показником гідротермічного коефіцієнта ГТК=1,1 і стандартного відхилення S=0,3 погодні умови в роки досліджень істотно не відрізнялись від багаторічної норми 1,2 (К_і = -0,3). Протягом 11 років досліджень типовими погодними умовами відмічені 7 років (65 %), істотно вологішими від норми 2 роки (2002 і 2006) і посушливістю істотно відрізнялись 2 роки (2007 і 2009). В цілому можна стверджувати, що дослідження виконане у типових погодних умовах і його результати можна використовувати в природно-сільськогосподарській зоні Лісостепу.

Основні результати дослідження. Аналіз господарської ефективності досліджених систем землеробства залежно від варіантів системи обробітку ґрунту в сівозміні свідчить про високу адекватність фактично досягненої в них продуктивності ріллі біокліматичному потенціалу (рис.1). Порівняно з середніми показниками продуктивності ріллі в усіх системах землеробства вплив систем основного обробітку ґрунту виражений тенденціями до їх збільшення за диференційованого (+3 %), полицево-безполицевого (+7 %) варіантів та зменшення під впливом плоскорізного розпушування (-3-4 %) і дискування (-6-8%) НІР₀,₅=13,7 %. Порівняння за цією ознакою піддослідних варіантів системи землеробства виявило тенденцію до зменшення продуктивності ріллі за моделі екологічного землеробства (-4 %) та істотне їх зменшення (-20 %) - за біологічного (НІР₀,₅=10,8 %).

Аналіз господарської ефективності систем основного обробітку ґрунту в сівозміні залежно від систем землеробства виявив адекватність фактичної продуктивності ріллі ресурснозабезпе- ченій в усіх його варіантах. Тенденції її зменшення помічені під впливом плоскорізного розпушування (-7,1 %) і дискування (-10,1 %), а збільшення на 3 % - під впливом полицево- безполицевого обробітку (НІР₀,₅=13,8 %). Істотне зменшення на 14 % продуктивності ріллі порівняно із середніми показниками зумовило застосування диференційованого основного обробітку ґрунту за біологічного землеробства.

Найбільша продуктивність ріллі досягнена у варіанті екологічного землеробства за полицево-безполицевого обробітку. Відмічена вища стабільність продуктивності ріллі серед систем землеробства в промисловій (83 %), найбільш забезпеченій доступними елементами живлення рослин, а серед варіантів обробітку - за диференційованого і полицево-безполицевого (83 %). В інших варіантах системи землеробства і обробітку ґрунту цей показник становив 79-81 %, виявляючи низьку стабільність продуктивності ріллі.

Досліджені варіанти системи землеробства і основного обробітку ґрунту в сівозміні істотно впливають на якість вирощеної продукції. Для оцінювання цього впливу визначали якість зерна пшениці і коренеплодів буряків цукрових (2009-2011 рр.). Найбільший вміст білка (15,4-15,6 %) і клейковини (30-32 %) в зерні пшениці властивий для промислової і екологічної моделі землеробства.

Рис. 1. Господарська ефективність систем землеробства залежно від систем основного обробітку ґрунту в сівозміні за продуктивністю ріллі, кормових одиниць, т/га, 2002-2012 рр. (у чисельнику - відхилення від контролю залежно від обробітків; у знаменнику - відхилення варіантів системи землеробства від контролю, %).

Рис. 2. Господарська ефективність систем основного обробітку ґрунту в сівозміні залежно від систем землеробства за продуктивністю ріллі, кормових одиниць, т/га, 2002-2012 рр.

Біологічне землеробство виявило істотне (на 1,8 %) зменшення вмісту білка (НІР₀,₅=0,35 %) і клейковини на 3,7 % (НІР0 ₅=0,39 %). Відмічено також істотне зменшення вмісту білка i клейковини в зерні пшениці під впливом плоскорізного обробітку ґрунту i дискування.

Вміст цукру в коренеплодах буряків цукрових виявився найбільшим за біологічної моделі землеробства, 18,3 %, істотно перевищивши цей показник на контролі (+1,9 %) i в екологічній моделі, (+0,8 %) за величини НІР₀,₅=0,44 %. У зв'язку з цим виявлений сильний обернений істотний кореляційний вплив на вміст цукру в коренеплодах мінеральних добрив (r=-0,87±15) i сильний прямий істотний - органічних (r=+0,8±0,18). Системи основного обробітку ґрунту в сівозміні не мають істотного впливу на цукристість коренеплодів.

Вплив дослідних систем землеробства на вміст важких металів у зеленій масі конюшини виявився у тенденції збільшення вмісту свинцю, нікелю, заліза, марганцю, кадмію у варіанті промислового землеробства порівняно з моделями екологічного i біологічного. На вміст важких металів у зерні пшениці цей вплив не виявлено. Факторний дисперсійний аналіз виявив основні детермінанти варіювання продуктивності ріллі в досліді. Ними стали вплив погодних умов (76 %), системи землеробства - (9 %), обробітку ґрунту (3 %) та взаємодії факторів (8 %). Енергетична оцінка систем землеробства демонструє наближення величини їх насичення енергією до допуску 13,6 МДж/га в моделях екологічного і біологічного землеробства (+11,+60 %) та істотне перевищення його за промисловою (+95 %) (рис. 3). За енергетичною ефективністю варіанти екологічного землеробства переважають контроль. Серед варіантів системи основного обробітку ґрунту в сівозміні найбільшою енергетичною ефективністю позначений полицево- безполицевий.

Рис. 3. Енергетична оцінка систем землеробства, 2002-2012 рр.

Аналіз економічної ефективності систем землеробства виявив кращою екологічну модель, у якій рентабельність перевищувала контроль на 18 %, умовно чистий прибуток - на 5,8 %, більший коефіцієнт інтенсивності за менших на 10,3 % виробничих витрат (рис. 4).

Біологічна модель землеробства відрізнялася найвищою порівняно з контролем рентабельністю (+38 %) i найменшими виробничими витратами (-35 %), але разом з тим i найменшою величиною чистого прибутку (-10 %).

Найвищою рентабельністю порівняно з контролем серед досліджених систем основного обробітку ґрунту в сівозміні відрізняється полицево-безполицевий (+12,5 %) з більшою сумою умовно чистого прибутку (+10 %) та меншими виробничими витратами (-2,5 %). Менша економічна ефективність визначена за плоскорізного розпушування i дискування (-7-5,7 %) у зв'язку з меншою вартістю валової продукції (-7-10,2 %) та умовно чистого прибутку (-10,913,3 %) в цих варіантах.

Рис. 4. Економічна ефективність систем землеробства, 2002-2012 рр.

Проведений моніторинг змін вмісту ґрунтового гумусу в часі під впливом досліджених систем [6] землеробства дозволяє виявити їх вплив на відтворення родючості ґрунту. Він свідчить про стабільність вмісту гумусу протягом 11 років у ґрунті моделі екологічного землеробства та істотне його зменшення у варіантах промислового i біологічного із незбалансованим внесенням мінеральних i органічних добрив.

Серед досліджених варіантів основного обробітку ґрунту в сівозміні істотне зменшення вмісту гумусу в 0-30 см шарі ґрунту протягом 11 років виявлене під впливом диференційованого та дискування, розширене відтворення - під впливом полицево-безполицевого обробітку і відсутність істотних змін за плоскорізного. Важливо, що річний дефіцитний баланс гумусу в 030 см шарі ґрунту за розрахунками на основі промислового землеробства становить - 0,49 т/га, а за екологічної і біологічної моделей - позитивний, відповідно + 0,36 і + 0,42 т/га.

До агрохімічних показників родючості ґрунту, окрім вмісту і балансу гумусу, відносять баланси загальної кількості елементів мінерального живлення рослин, які за спостереженнями у контролі становлять, кг/га: азоту +23, фосфору +66, калію -12,5, за інтенсивністю балансу відповідно, % 112, 201 і 93. Аналіз свідчить, що до причин неадекватності продуктивності ріллі біокліматичному потенціалу в моделі біологічного землеробства належить менша забезпеченість рослин поживними речовинами, порівняно з контролем, з меншою інтенсивністю їх балансу, відповідно,% азоту на 8, фосфору 60, калію 14. В екологічній моделі землеробства порівняно з контролем виявилась більша інтенсивність балансу, % азоту - на 4 і калію - на 5 і менша фосфору - на 25. Не менш важлива інформація про порівняльний вміст доступних форм поживних речовин у ґрунті, який у контролі склав, мг на 1 кг ґрунту: азоту легкогідролізованого 53,8, рухомого фосфору 48, обмінного калію 95. За екологічної моделі землеробства цей показник істотно не відрізнявся від контролю, а за біологічної поступався, відповідно, % на 7, 29 і 25.

Родючість ґрунту визначається також біологічними показниками, серед яких тісною кореляцією відзначено його біологічну активність (дихання), виміряне в мг СО₂ на 1 м² за добу. За величини цього показника у промисловій моделі (контроль) 309, варіант екологічного землеробства перевищував на 11 %, а біологічного - виявився меншим на 15 %.

Серед агрофізичних показників родючості ґрунту відзначимо відсутність істотного впливу систем землеробства і обробітку ґрунту на його щільність 1,2 г/м², яка не перевищувала в шарі 0-30 см оптимальну для рослин, агрегатний склад, запас доступної вологи в шарі 0-100 см. Досліджені варіанти справили істотний вплив на фітосанітарний стан полів, особливо на їх забур'яненість. За величини рясності бур'янів на час збирання урожаю у контролі 63 шт./м², рясність репродуктивних бур'янових рослин 41 шт./м² та їх маси 220 г/м², екологічна модель землеробства зумовила збільшення рясності на 24 % репродуктивних рослин - на 20 % і маси - на 15 %, а біологічна, відповідно на 49, 54 і 120 %.

Серед систем обробітку ґрунту диференційований (контроль) мав рясність всіх бур'янів у посівах в середньому по сівозміні на час збирання урожаю 58 шт./м², репродуктивних 50 шт./м² i масу 220 г/м². Найбільш ефективним проти бур'янів виявився полицево-безполицевий обробіток ґрунту, зменшивши порівняно з контролем перелічені вище показники відповідно, %: на 12,7 Істотно збільшується забур'яненість посівів у варіантів плоскорізного розпушування, %: на 50, 31 і 103 та дискування, %: на 95, 37 i 127.

Висновки

За результатами 11 років досліджень критеріям раціональної системи землеробства в Лісостепу України відповідає її екологічна модель на тлі полицево-безполицевого основного обробітку ґрунту з продуктивністю ріллі 10,7 т/га кормових одиниць та її адекватністю біокліматичному потенціалу 1,18, коефіцієнтом інтенсивності 1,9, стабільністю 83 %, коефіцієнтом енергетичної ефективності 6,3, рентабельністю 96 %, високою якістю i екологічно безпечною продукцією, позитивним річним балансом гумусу +0,36 т/га та елементів мінерального живлення кг/га: азоту +30,5, фосфору +31,6. Система біологічного землеробства пов'язана зі зменшенням на 20 % продуктивності ріллі через дефіцит доступних поживних речовин та істотне погіршення фітосанітарного стану полів.

Список літератури

2. Щербаков А.П. Основные положения теории экологического земледелия / А.П. Щербаков, В.М. Володин // Вестник с.-х. науки. - 1991. - №1. - С. 42-49.

3. Созинов А.А. Энергетическая цена индустриализации агросферы / А.А. Созинов, Ю.Ф. Новиков // Природа. - 1985. - №5. - с. 11-19.

4. Екологічні проблеми землеробства / І.Д. Примак, Ю.П. Манько, Н.М. Рідей та ін. - К.: ЦУЛ, 2010. - 456 с.

5. Манько Ю.П. Модель системи екологічного землеробства в Лісостепу України / Ю.П. Манько, О.А. Цюк, О.П. Кротінов. - К.: Аграрна освіта, 2008. - 36 с.

6. Манько Ю.П. Аналіз методичного ресурсу для статистичної експертизи результатів багаторічних досліджень з агрономії / Ю.П. Манько // Вісник НУБіП України. - Вип. 183, ч. 2. - 2013. - С. 128-135.

7. Ионова З. Определение интенсивности использования земель / З. Ионова // Сельскохозяйственная экспресс- информация, 1979. - № 19. - С. 16-17

8. Тарарико Ю.О. Біоенергетична оцінка сільськогосподарського виробництва / Ю.О. Тарарико, О.Ю. Несмаш- на, О.М. Бердніков. - К.: Аграрна наука, 2005. - 200 с.

REFERENCES

2. Shcherbakov, A.P., Volodyn, V.M. (1991). Osnovnye polozhenija teorii jekologicheskogo zemledelija [Basic fundamentals of ecological soil management]. Vestnik s.-h. nauki [Journal of agricultural science], no. 1, pp. 42-49.

3. Sozynov, A.A., Novikov, Ju.F. (1985). Jenergeticheskaja cena industrializacii agrosfery [Energy price industrialization of agro sphere]. Pryroda [Nature], no. 5, pp. 11-19.

4. Prymak, I. D., Man'ko, Yu. P., Ridey, N. M. (2010). Ekolohichni problemy zemlerobstva [Environmental problems of agriculture]. Kyiv, Centr uchbovoi' literatury, 456 p.

5. Man'ko, YU.P., Tsyuk, O.A., Krotinov, O.P. (2008). Model' systemy ekologichnogo zemlerobstva v Lisostepu Ukrai'ny [The model of ecological soil management system in the Forest Steppe of Ukraine]. Kyiv, Agrarna osvita, 36 p.

6. Man'ko, YU.P. (2013). Analiz metodychnogo resursu dlja statystychnoi' ekspertyzy rezul'tativ bagatorichnyh doslidzhen' z agronomii' [Analysis of modern methods of statistical evaluation of the results of long-term research in agronomy]. Visnyk NUBiP Ukraine, issue 183, part 2, pp. 128-135.

7. Yonava, Z. (1979). Opredelenie intensivnosti ispol'zovanija zemel' [Defining the intensivity of lanf use]. Sel's'ko- hozjajstvennaja jekspres informacija [Agricultural express information], no. 19, pp. 16-17.

8. Tarariko, lu. O., Nesmashna, O. Yu., Berdnikov, O. M. (2005). Bioenergetychna ocinka sil's'kogospodars'kogo vyrob- nyctva [Bioenergy assessment of agricultural production]. Kyiv, Agrarna nauka, 200 p.

Размещено на Allbest.ru