Проблеми забезпечення ефективності фермерських господарств в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття з теми:

Проблеми забезпечення ефективності фермерських господарств в Україні

Скорик Г.І., к.е.н., доцент, Стецюк П.І., к.е.н., доцент, Барінов В.В., старший викладач НУ «Львівська політехніка»

Анотація

У статті проаналізовано сучасний стан розвитку та тенденції фермерських господарств в Україні та їх місце у аграрному секторі економіки. Виявлено та обґрунтовано найважливіші проблеми ефективності функціонування малих і середніх фермерських господарств. Наголошено, що, враховуючи специфіку аграрного сектору економіки, ефективність діяльності фермерських господарств обумовлена їх підтримкою з боку держави. Акцентовано увагу на головних напрямках такої підтримки з урахуванням і світового досвіду, і посилення ролі стимулюючих важелів та інформаційно-консультаційного забезпечення розвитку сімейних ферм. Обґрунтовано необхідність посилення інтеграції та кооперування фермерських господарств з метою підвищення їх ефективності.

Ключові слова: фермерські господарства, ефективність господарської діяльності, державна підтримка фермерських господарств, кооперування та інтеграція, проблеми розвитку фермерських господарств.

Abstract

Skoryk G.I., Ph.D. in Economics, docent,

StetsiuP.I. k, Ph.D. in Economics, docent

Barinov V.B., Senior Lecturer Lviv Polytechnic National University

PROBLEMS OF PROVIDING EFFICIENCY OF FARMING HOUSEHOLDS IN UKRAINE

Characteristic of the current state of development and trends of farming households and their place in the primary sector of the economy in Ukraine is explored in the article. The central problems of the efficiency of functioning of small and medium-sized farming households are revealed and substantiated. It is stressed that considering the specifics of the primary sector of the economy and the efficiency of the activities of farming households are conditioned to their support from the government. Attention is emphasized on the main directions of the support, considering the world's experience, and enhancing the role of stimulating levers. Also, it's informational and consulting support for the development of family farming households. The necessity of strengthening integration and cooperation of farming households to improve their efficiency is substantiated.

Key words: farming households, the efficiency of economic activity, the government support of farming households, cooperation and integration, development problems of farming households.

Постановка проблеми

Процес активізації ринкових перетворень в Україні та вихід економіки із кризового стану можливі за умов розвитку приватної ініціативи у всіх галузях національної економіки. Україна володіє унікальними агрокліматичними умовами, тому має значний потенціал для розвитку агропромислового комплексу, особливе місце у якому займають фермерські господарства.

Фермерські господарства як форма малого і середнього бізнесу у сільськогосподарському виробництві, вирішують цілу низку важливих завдань щодо підвищення ефективності народногосподарського комплексу. Насамперед, фермерські господарства створюють додаткові робочі місця у сільських місцевостях. Це сприяє зростанню зайнятості сільських жителів і, відповідно, зростанню їхніх доходів. Крім того, що дуже важливо на сьогодні, коли громадяни України масової виїжджають на роботу за кордон, наявність роботи удома забезпечить збереження кваліфікованих, молодих працівників. Розвиток фермерства сприяє розв'язанню цілої низки соціальних проблем, покращенню соціальної інфраструктури на селі і забезпеченню соціально-економічної стабільності в українських селах.

Фермерські господарства, які працюють здебільшого на регіональні ринки, відрізняються високою гнучкістю і швидко реагують на будь-які зміни ринкової кон'юнктури, забезпечують максимально повне задоволення потреб у сільськогосподарській продукції. Власники переважно сімейних фермерських господарств характеризуються бережливим ставленням до своєї землі, на якій виросли. Це гарантує ефективність її господарського використання і, відповідно до Конституції України, збереження та покращення.

Фермерство є важливим фактором розвитку і посилення конкуренції в аграрному секторі економіки. Сьогодні посилюються позиції великих агрофірм, а фермерські господарства є стримуючим чинником щодо їх монопольного становища.

Тобто, ефективне функціонування фермерських господарств забезпечує раціональне використання ресурсів країни, формування раціональної структури народногосподарського комплексу, вирішення соціальних проблем на селі, а отже, є важливим чинником соціально-економічного зростання України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. З перших днів становлення ринкової економіки в Україні, питання розвитку фермерства було в полі зору вчених економістів. У дослідженнях вітчизняних науковців враховано надбання зарубіжних вчених та їх досвід. Західні вчені головним чином звертають увагу на проблеми ефективної державної політики щодо фермерських господарств та пошуку дієвих механізмів узгодження ринкового саморегулювання та державного впливу на даний сектор ринку. Українські дослідники вивчають питання становлення і розвитку ефективних форм фермерських господарств, напрями підвищення їх результативності та державного їх регулювання як з боку місцевих органів влади, так і на загальнодержавному рівні. Серед науковців, внесок яких у дослідження даної проблеми є значним, Саблук П. Т., Карич Д. Я., Коваленко Ю. С., Корецький М. Х., Яворська Т.І., ДоброваН.В., Осипова М.М., Ю. О. Лупенко, М. Ф. Кропивко, М.Й. Малік, Домбров- ська С. О. та інші.

Раніше невирішені частини загальної проблеми. Не зважаючи на широкий спектр досліджень фермерства в Україні, не вирішеними залишаються проблеми, що зменшують ефективність господарської діяльності фермерських господарств. Насамперед, залишаються неврегульованими земельні відносини, для багатьох господарств характерний низький рівень матеріально-технічної бази, що послаблює конкурентну їх позицію на ринках порівняно з іноземними аграріями, нестача коштів та обтяжливі умови кредитування, нестабільність та неефективність податкової системи, а також декларативність програм державної підтримки фермерства.

Цілями дослідження є виявлення найважливіших проблем ефективності функціонування фермерських господарств в Україні на основі аналізу результатів їх господарської діяльності.

Виклад основного матеріалу

В Україні у сільськогосподарському виробництві функціонує біля 52000 підприємств, з яких більше 40000 - фермерські господарства, і їх число впродовж останніх кількох років збільшується. В середньому одним фермерським господарством обробляється близько 150 га сільськогосподарських угідь [1]. Наприклад, у Польщі в середньому на одне господарство припадає 11 га, а в Румунії - 4 га землі[2].

Кількість фермерських господарств в Україні у 2015 році порівняно із 2014 роком зменшилась, а уже із 2016 року спостерігається позитивна динаміка кількості зареєстрованих фермерських господарств (Табл. 1).

Таблиця 1 - Динаміка діяльності фермерських господарств за 2014 - 2017 роки

У період з 2014 р. до 2015 р. спостерігається погіршення усіх показників, які характеризують розвиток фермерства в Україні: зменшилась і їх кількість, і площі сільськогосподарських угідь, використовувані господарствами. Починаючи із 2016 року відбувається стабільне збільшення чисельності фермерських господарств, зокрема, у 2016р. порівняно із 2015 р. їх кількість зросла на 606 одиниць ( на 1,4%), у 2017р. порівняно із 2016 р. - на 666 одиниць ( на 1,5%), а у 2018 році зареєстровано 45035 одиниць, що на 626 од. більше, ніж у попередньому періоді. Проте, частка фермерських господарств у загальній кількості зареєстрованих підприємств юридичних осіб за весь період скорочувалась: із 4,07% у 2014 р. до 3,65% у 2018р.

Стабільно зростаючою є динаміка площ сільськогосподарських угідь, які перебувають у власності та розпорядженні фермерських господарств. За весь аналізований період вона збільшилась на 981,3 тис. га, що становить 21,2%. Збільшувались і площі сільськогосподарських угідь в розрахунку на одне фермерське господарство: із 103,3 га у 2014 р. до 124,5 га у 2018 р. Загалом, враховуючи сприятливі умови щодо земельних ресурсів України, порівняно із деякими Європейськими країнами - сусідами, ситуація щодо забезпечення землями сільськогосподарського призначення є досить сприятливою. Проте, більше половини фермерських господарств (56,3%) є малоземельними, в розпорядженні яких знаходиться до 50 га земельних угідь, і лише 4,7% фермерських господарств використовують понад 500 га землі [4].

Характеризуючи матеріальну базу фермерських господарств, можна спостерігати незадовільну ситуацію із забезпеченням сільськогосподарською технікою. У середньому на одне господарство припадає 0,75 трактора, 0,24 комбайна і 0,35 вантажних автомобіля, що є недостатнім для ефективного ведення господарської діяльності.

Частка фермерських господарств у загальному обсязі сільськогосподарської продукції за аналізований період збільшилась із 7,6 % у 2014 р. до 8,6% у 2017 р. Це стосується і продукції рослинництва, і тваринництва.

Вирощування сільськогосподарських культур для фермерських господарств є пріоритетним порівняно із тваринництвом. Частка рослинництва у загальній продукції перевищує 90% протягом усього аналізованого періоду (див. табл.2, 3).

Таблиця 2 - Виробництво основних сільськогосподарських культур фермерськими господарствами, тис. тонн

Аналіз виробництва продукції рослинництва засвідчує позитивну динаміку за більшістю основних сільськогосподарських культур. За період з 2013р. до 2016 р. збільшувалось виробництво зернових та зернобобових культур з 7522 тис. тонн до 8881 тис. тонн, а у 2017 р. відбулося деяке зменшення - на 195 тис. т. Треба відмітити нестабільну динаміку виробництва цукрового буряка. У 2014 р. обсяг його виробництва збільшився порівняно із 2013 р. на 476 тис. т., тобто на 77,9%, а у 2015 р. порівняно із 2014 р. - зменшився на 468 тис. т., тобто на 43%. 2016 і 2017 рр. характеризуються позитивною динамікою виробництва цукрового буряка. Збільшення його склало за цей період порівняно із 2015 р. 486 тис. т. (78,5%). За період 2016р. - 2017 р. відбулося зменшення обсягів виробництва соняшнику ( на 279 тис. т.); картоплі - на 14 тис. т.; овочевих культур - на 26 тис. т., плодово-ягідних культур - на 20 тис. т.

Таблиця 3 - Виробництво продукції тваринництва фермерськими господарствами

Виробництво продукції тваринництва фермерськими господарствами за аналізований період головним чином збільшується. Обсяг виробництва м'яса у 2014 р. порівняно із 2013 р. зменшилось на 7 тис. т, у 2015 р. порівняно із 2014 р. - на 5 тис. т., а уже із 2016 р. спостерігається позитивна динаміка: виробництво збільшилось у 2016 р. на 4 тис. т., у 2017 р. - на 2 тис. т. За весь цей період змінюється структура виробництва м'яса. Виробництво

Починаючи із 2015 р. відбувається збільшення валової продукції з 14111,1 млн. грн. до 19188,8 млн. грн. у 2017 р., тобто на 35,98%. Динаміка чистого доходу від реалізації сільськогосподарської продукції є не стабільною: у 2015 р. порівняно із р. чистий дохід фермерських господарств збільшився на 4001 млн. грн., у 2016р. порівняно із р. він зменшився на 445,1 млн. грн.., а у 2017 р. він зріс на 6913,5 млн. грн. Діяльність фермерських господарств за аналізований період є прибутковою, хоча його величина коливається з року в рік. Рівень рентабельності також змінюється по різному: з 2014р. по 2016 р. - зменшився, а у 2017 р. порівняно із 2016 р. збільшився на 10,4%. Значно вищим є рівень рентабельності виробництва продукції рослинництва порівняно із тваринницькою продукцією.

Ефективність діяльності фермерських господарств обумовлена їх підтримкою з боку держави, яка є необхідною через специфіку сільськогосподарського бізнесу, політичні і економічні умови в Україні, нерівні умови, в яких перебувають суб'єкти господарювання залежно і від їх розмірів, і від галузевої спеціалізації. У 2018 році у межах програми державної підтримки аграрного сектору було надано 531,7 млн. грн. на здешевлення сільськогосподарської техніки та обладнання, якими скористалося 4348 аграріїв, із яких 60% - фермери; 188 фермерських господарств скористалися дотаціями на утримання великої рогатої худоби на суму 16275 тис. грн. Відповідно до державної програми у 2018 р. 42 млн. грн. виплачено 969 фермерським господарствам за різними напрямками підтримки, із яких 1,08 млн. грн. - на часткову компенсацію вартості насіння; 36,3 млн. грн. - на часткову компенсацію вартості техніки, 3,2 млн. грн. - на здешевлення кредитів. Загалом сума наданих пільгових кредитів фермерським господарствам склала 43,1 млн. грн. яловичини та телятини і свинини є майже стабільним, а виробництво м'яса птиці збільшується. Стабільним є збільшення виробництва молока, обсяг якого за весь період збільшився із 157 тис. т. до 195 тис. т., тобто на 24,2%.

Аналіз ефективності діяльності фермерських господарств засвідчує загальну позитивну динаміку основних показників ( табл.4).

Таблиця 4 - Ефективність діяльності фермерських господарств України

У 2018 році близько 4 тис. фермерських господарств скористалися державною підтримкою, крім того було створено понад пів тисячі нових господарств [5].

Згідно із бюджетом 2019 року передбачено 800 млн. грн. фінансової підтримки розвитку фермерських господарств та 244,5 млн. грн. надання кредитів для них [5]. Проте, слід відмітити, що левова частка державної допомоги припадає на великі фермерські господарства. Це стосується господарств із середньою площею земельних угідь 315,6 га, на які припадає 24% допомоги, та господарств із площею землі 288,4 га, які отримали 28,2% допомоги. Більше ніж 90% господарств із земельними ділянками середньою площею 68,1 такої допомоги не отримували [4].

Таким чином, можна зробити висновки, що кількість фермерських господарств, хоч і повільно, але збільшується, покращуються їх матеріальні можливості, росте рівень кваліфікації працівників фермерських господарств, удосконалюється виробнича структура та спеціалізація господарств, що забезпечує їх прибутковість. Разом з тим, не зважаючи на вагомий внесок у виробництво сільськогосподарської продукції, зокрема, у виробництво зерна - 12%, соняшнику - 19%, ріпаку - 18%, сої - 16%, тваринництва - до 3%, їх внесок у ВВП країни залишається незначним (6-8% на рік).

Сучасний етап у розвитку фермерських господарств супроводжується цілою низкою проблем. Серед них можна визначити найголовніші: незадовільний рівень матеріально-технічного забезпечення; низький рівень розвитку інфраструктури; проблеми із реалізацією потреб у фінансових ресурсах та залученням кредитів; недостатня фінансова підтримка з боку держави.

Проведений аналіз матеріально-технічної бази фермерських господарств доводить низький її рівень, насамперед, це стосується малих господарств із невеликими земельними ділянками. Більшість таких підприємств використовують застарілі трактори, комбайни та іншу техніку, або взагалі її не мають. Високим є рівень фізичного зношення сільськогосподарської техніки. Насамперед, малі фермерські господарства не мають достатніх власних коштів для інвестування у закупівлю нових сучасних технічних засобів. Певною мірою це обумовлено суттєвою різницею між високими цінами на сільськогосподарську техніку та порівняно низькими цінами на продукцію фермерських господарств. Особливо на результати діяльності господарств впливають ціни на енергоносії, паливно-мастильні матеріали, а сьогодні - ще й посівний матеріал. У структурі вартості урожаю фермерських господарств 80% становить дизельне пальне та внесення мінеральних добрив; у вартості логістики - 85% становить пальне; у витратах на сушку урожаю та його збереження - 95% витрати енергоносіїв. У середньому в структурі витрат вартість енергоносіїв становить 60% від усіх витрат на вирощування агрокультур [6]. Ще одним аспектом цієї проблеми є потреба фермерських господарств у тих технічних засобах, які найповніше відповідають їх спеціалізації.

Несприятливими для фермерських господарств є умови кредитування: вони є надто дорогими, особливо якщо порівнювати відсоткові ставки і рентабельність фермерських господарств. За даними НБУ відсоткова ставка за кредити для фермерів становила у середньому 21,2%. Крім високої ціни, кредити характеризуються ускладненими умовами їх отримання. Комерційні банки недостатньо орієнтовані на надання кредитів малим фермерським господарствам. Це, крім усього, посилює проблему достатності власних обігових коштів. Починаючи із 2016 року кредитування фермерських господарств здійснюється під реальне страхування. Проте система агрострахування є ще нерозвинутою в Україні і не відповідає міжнародним стандартам. У державному бюджеті для підтримки страхування аграріїв не вистачає коштів. Самі ж фермери мало довіряють страховим компаніям, оскільки й досі майже неможливо отримати страхову суму через неврожай чи стихійні лиха. Тому фермери не схильні страхувати свої урожаї. З іншого боку, страхові компанії не мають достатнього досвіду роботи із аграрним бізнесом, який характеризується рядом особливостей, насамперед, залежністю від природних умов. Страхування аграріїв обов'язково передбачає підтримку страхових компаній з боку держави. Тому в Україні свої урожаї страхують тільки 2-3% ( наприклад, у Канаді - 80-90%) [7].

Важливою проблемою ефективного розвитку фермерських господарств є ресурсне забезпечення і збут своєї продукції. Фермерські господарства виробляють порівняно невеликі обсяги продукції, тому збут і постачання невеликими партіями, без відповідного упакування залишаються проблемними. Вирощена продукція вимагає збереження. Проте недостатньо розвинутою є заготівельно-збутова мережа. Відсутність належних умов для зберігання продукції веде до її псування і значних втрат фермерських господарств. Як правило у мережу роздрібної торгівлі, зокрема на прилавки супер- та гіпермаркетів, насамперед, надходить продукція від великих агрофірм, а фермерські господарства працюють, як правило, через посередників. Це спричиняє подорожчання їх продукції на майже 20%. Але це здорожчання не приносить вигоди самим фермерам, а зовсім навпаки - їх продукція стає менш конкурентоздатною. Тобто, серйозною є проблема неврегульованості ринків збуту продукції для фермерських господарств, яка ще й доповнюється відсутністю власного вантажного транспорту. Не останню роль щодо збуту і поставок сировини та ін.. відграє монополія заготівельно-комерційних підприємств.

Ще однією проблемою ефективного розвитку фермерських господарств є їх відставання у рівні реалізації передових досягнень науково-технічного прогресу та впровадження новітніх технологій щодо ведення сільськогосподарського виробництва. Причиною цього є не тільки високий рівень цін на нову техніку та сучасні технології сільськогосподарського виробництва, низький рівень поінформованості фермерів, відсутність ефективної інформаційної підтримки з боку органів державної влади усіх рівнів, а й відсутність власних фінансових ресурсів, яких вистачає головним чином на поточні потреби виробництва, та неефективність системи кредитування.

Рівень економічного потенціалу фермерських господарств залежить від умов оподаткування. Слід підкреслити складність і обтяжливість для фермерів діючої податкової системи, не зважаючи на деяке спрощення та пільги для останніх. Непомірно високі податки «загонять» фермерів у «тінь», вилучають значну частину їх обігових коштів і в кінцевому результаті знижують рівень їх ефективності та конкурентоспроможності [8].

Поряд із проблемою оподаткування слід вказати на зменшення бюджетного фінансування та підтримки з боку держави розвитку фермерських господарств. Розміри державних допомого є незначними порівняно із потребами господарств. Крім того слід відмітити, що левова частка фінансової допомоги аграріям припадає на суб'єктів великого бізнесу. Малі і середні фермерські господарства не завжди поінформовані про ті чи інші програми державної фінансової підтримки, крім того доволі не простою є процедура її оформлення.

Потреба в розширенні масштабів господарств, якщо вони є прибутковими, наражається на проблему в залученні додаткових ділянок через складність в оформленні та неврегульованості земельних відносин загалом. Дана проблема особливо є гострою для господарств західного регіону через малі запаси земель сільськогосподарського призначення порівняно із іншими регіонами України.

Отже, розвиток і підвищення ефективності фермерських господарств залежить від вирішення усіх проблем як на законодавчому рівні, так і щодо діяльності виконавчих органів.

Вважаємо одним із ефективних напрямків вирішення проблем ефективності функціонування фермерських господарств є сільськогосподарська кооперація. Необхідно активізувати роботу фермерів із створення добровільних фермерських кооперативів як форми їх об'єднання на пайових засадах з метою надання певних послуг. Першочергово це стосується послуг із первинної обробки зібраного урожаю, його збереження відповідно із вимогами найсучасніших технологій, а також просування на ринки та її збут. Одним із напрямків діяльності таких кооперативів має стати захист інтересів фермерів на ринках товарів: сприяння надходженню сільськогосподарської продукції на прилавки супер- і гіпермаркетів на рівних із великими агрофірмами. Створення ефективної і сучасної інфраструктури зусиллями кооперації забезпечить стабільність цін і високу якість продукції, підвищення ефективності діяльності, а також посилення конкурентних переваг фермерських господарств порівняно із вітчизняними агрофірмами та іноземними постачальниками сільгосппродукції. Крім того кооперація фермерських господарств сприятиме раціональному використання інвестиційних ресурсів на солідарній основі.

Перевагою розвитку фермерської кооперації та інтеграції є й те, що такі об'єднання матимуть достатні фінансові ресурси для закупівлі сільськогосподарської техніки для обслуговування потреб господарств - членів кооперативу [9].

Створюючи насамперед зернові кооперативи малі фермерські господарства зможуть захиститись від будь-яких проявів недобросовісної конкуренції з боку великих агрофірм, від зловживань посередників та підвищити рівень конкурентоздатності, заручитись кваліфікованими кадрами.

Кооперативний рух в Україні є вкрай повільним, тому потребує активної підтримки і сприяння з боку органів державної влади.

Кооперуючись, фермерські господарства зможуть:

забезпечити зниження своїх витрат, зокрема, на придбання сільськогосподарської техніки і технологій і як наслідок досягти підвищення ефективності господарської діяльності;

підвищити якість маркетингових досліджень та логістичних операцій;

покращити умови доступу до різного роду сервісних послуг для малих і середніх сільгоспвиробників;

прискорити і покращити процес збуту аграрної продукції та підвищити якість використання каналів збуту, налагодити довгострокові партнерські відносини із мережею супермаркетів, закладів громадського харчування;

підвищити якість і тривалість зберігання своєї продукції та посилити конкурентні позиції на ринку аграрної продукції;

створити додаткові робочі місця та сприяти зростанню рівня доходів аграріїв і покращенню умов життя на селі, покращити систему соціального захисту селян;

підвищити рівень прибутків та рентабельність діяльності.

Ще одним ефективним напрямком вирішення виявлених проблем функціонування фермерських господарств є їх інтеграція із галузями АПК. Посилення економічних і виробничих взаємозв'язків технологічно пов'язаних галузей сільського господарства і промисловості забезпечить ріст ефективності виробництва на основі узгодження матеріальних інтересів учасників. Це сприятиме зростанню частки кінцевої продукції в структурі ВВП тому що, з одного боку, зростатиме частка продукції фермерських господарств, яка гарантовано йде на переробку на українські промислові підприємства, і відповідна частка реалізації продукції кінцевого споживання із сільськогосподарської сировини. А, з іншого боку, покращуватимуться умови для розширеного відтворення у фермерських господарствах на основі високопродуктивної сучасної техніки.

Інтеграція забезпечить:

а) суттєве зменшення втрат продукції українських фермерів, насамперед тієї, що швидко псується, оскільки мінімізує період часу від збору урожаю до його промислової переробки;

б) значно меншими будуть втрати продукції через кількість відходів та утилізацію нестандартної сільськогосподарської продукції, побічних відходів, або їх нераціональне використання безпосередньо у господарства, наприклад, для згодовування тваринам;

в) зниження витрат на енергоносії і раціоналізація транспортних витрат щодо доставки сировини на переробні підприємства [10].

Дієвим напрямком підвищення ефективності фермерських господарств є диверсифікація - вихід на нові ринки, освоєння нових видів сільськогосподарської продукції, проникнення в нові галузі і сфери виробництва. Сьогодні головним напрямком спеціалізації більшості фермерських господарств є рослинництво і, як правило, звичні продукти: зернові, кукурудза. Тваринницька продукція становить значно меншу частку в структурі виробленої фермерами продукції. Рекомендуємо збільшувати посіви технічних культур (сої, соняшнику, відновити вирощування цукрового буряку), а також активізувати діяльність із виробництва тваринницької продукції, насамперед яловичини і свинини. Фермерські господарства здебільшого характеризуються вузькою спеціалізацією, що робить їх дуже вразливими до змін ринкової кон'юнктури та погодних умов. Тобто, важливим напрямом для фермерських господарств є продуктова диференціація із наголосом на вирощування нішевих культур.

Одним із напрямів диференціації є участь фермерських господарств у розвитку зеленого туризму (агротуризму). Це сприятиме збільшенню зайнятості населення, з одного боку, а з іншого - посилить мотивацію до збереження ресурсів села.

Крім того фермерські господарства мають стати найактивнішими учасниками соціально-економічного розвитку свого села: брати участь у будівництві об'єктів соціальної інфраструктури та розбудові сіл загалом, сприяти культурному розвитку села, беручи активну участь (долучаючись коштами) у різного роду культурних, спортивних і виховних заходах.

Диференціація забезпечить фермерським господарствам:

здатність бути гнучкими і швидко реагувати на ринкові зміни;

економічну стійкість в умовах економічного спаду чи несприятливих природних умов;

можливість використати на свою користь переваги міжгалузевої конкуренції шляхом переливів капіталів у більш прибуткові галузі чи види виробництва;

ріст доходів від основної і додаткової діяльності.

Проведений аналіз діяльності фермерських господарств виявив одну із важливих проблем - нестачу власних інвестиційних ресурсів. Але перш ніж вишукувати додаткові джерела інвестицій, вважаємо за доцільне наголосити на раціоналізації і цільовому спрямуванні інвестицій. Фермерським господарствам необхідно використовувати інвестиції першочергово на:

модернізацію основних засобів, купівлю новітньої сільськогосподарської техніки;

використання новітніх технологій у вирощуванні продукції рослинництва та тваринництва;

будівництво об'єктів із зберігання, сортування, переробки сільськогосподарської продукції;

підключення фермерських господарств до глобальної інформаційної мережі;

участь фермерських господарств у виставках, ярмарках, аукціонах, конференціях, семінарах й інших представницьких заходах;

розвиток зеленого туризму і розбудова інфраструктури для цього.

Оскільки власних ресурсів для фінансування вище вказаних пріоритетних напрямів інвестування не вистачає, актуальним є надання фінансової підтримки з боку держави. Вона повинна надаватись за наступними напрямками:

компенсація певної частки одержаних фермерськими господарствами інвестиційних кредитів на купівлю техніки, зокрема для сімейних господарств;

компенсація частини відсотків за кредитами, які використовувались на ліквідацію наслідків стихійних лих;

на гарантування кредитів на лізинг найновішої сільськогосподарської техніки;

надання дотацій на виробництво екологічно чистої продукції, впровадження нових підходів до захисту рослин, збереження земельних ресурсів, на боротьбу з хворобами тварин;

державна підтримка наукових досліджень та впровадження нововведень у виробництво на малих і середніх фермерських господарствах;

підтримка розвитку і діяльності фермерських кооперативів та інтеграційних утворень;

підтримка експортно орієнтованих сільськогосподарських виробників.

Говорячи про допомогу фермерським господарствам з боку держави, необхідно забезпечити її адресність відповідно до пріоритетів державної аграрної політики. Адже конкурентні відносини на ринку сільськогосподарської продукції визначаються розвитком господарств усіх розмірів і форм власності. Надання державної допомоги фермерським господарствам відбувається через Український державний фонд підтримки фермерських господарств. Це бюджетна установа, яка надає фінансову допомогу фермерам на поворотній та конкурсній умовах. Відповідно до затверджених наказом Мінагрополітики України від 02.09.2011 № 441 Умов проводяться конкурси на одержання такої допомоги [11].

На основі неповернення фермерські господарства отримують наступну допомогу:

фінансування витрат на відведення земельних ділянок, необхідних для господарювання фермерів;

компенсація частини відсотків за кредитами та надання під них гарантій;

повернення частини витрат на купівлю нових (перших) одиниць техніки;

фінансування фахової підготовки працівників для забезпечення потреб фермерських господарств у відповідних навчальних закладах [11].

Проблема забезпечення фінансовими ресурсами вирішуватиметься ще швидше, якщо зросте ефективність агрострахування на основі довіри фермерів і розробки державних програм.

Ефективність залежить від рівня конкурентоспроможності його продукції. Необхідно активізувати процес адаптації стандартів та якості вітчизняної аграрної продукції до вимог, передбачених Угодою про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Для цього треба впроваджувати у діяльності господарств стандартизацію та сертифікацію продукції відповідно до міжнародних стандартів якості. Це, своєю чергою, забезпечить підвищення безпеки українських продуктів. У зв'язку із цим важливо українське законодавство адаптувати до європейського, прийнявши низку законів, здатних врегулювати ці питання.

Говорячи про вплив держави на розвиток фермерства, слід наголосити на посиленні ролі стимулюючих важелів та інформаційно-консультаційного забезпечення розвитку сімейних ферм.

Висновки

фермерський господарство тваринництво кооперативний

Таким чином, фермерські господарства володіють значним потенціалом щодо розвитку конкуренції у сільськогосподарському виробництві, соціально-економічного розвитку сільських місцевостей. Проте ціла низка проблем: нестача обігових коштів, низький рівень матеріально-технічного забезпечення та інноваційного розвитку, не- врегульованість земельних відносин, недостатній рівень державної підтримки та неефективна система оподаткування, відсутність довгострокового кредитування та нерозвиненість аграрного страхування та інші обмежують подальший розвиток та ріст ефективності фермерських господарств. Усе це вимагає пошуку шляхів вирішення виявлених проблем та удосконалення системи державного регулювання розвитку фермерських (сімейних) господарств.

Література

1. Державна служба статистики України. - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http: // www.ukrstat.gov.ua/ FOOD AND AGRICULTURE ORGANIZATION OF THE UNITED NATIONS STATISTICS DIVISION - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http: // faostat3.fao.org / home /

2. Статичний щорічник України за 2017 рік./ Державна служба статистики України - Електронний ресурс. - [ Режим доступу] - http://www. ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2018/zb/11/zb_seu 2017_u.pdf

3. Статистичний збірник «Сільське господарство України» Офіційний сайт Державної служби статистики України. - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/Arhiv_u/07/Arch_ sg_zb. htm

4. Підсумки роботи аграрної галузі в 2018 році Офіційний сайт міністерства аграрної політики та продовольства України. - [Електронний ресурс] - Режим доступу: minagro.gov.ua/node/26663

5. Аналітика, консалтинг, новини АПК України - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http: // www.ukragroconsult.com/

6. Українське фермерство: особливості, проблеми, перспективи [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://a7d.com.ua/ agropoltika/ aktualna_tema/firsthands/1827-ukrayinske-ferme rstvo- osoblivosti- problemi. Html

7. Лупенко Ю.О. Інтеграція та самоорганізація аграрного бізнесу в умовах децентралізації влади / Ю.О.Лупенко, М.Ф. Кропивко, М.Й. Малік. К.: - ННЦ ІАЕ, 2015 . -444 с.

8. Davidova S., Thomson K. Family farming in Europe: challenges and prospects. - European Parliament's Committee on Agriculture and Rural Development. - 2014. - 65 p.

9. Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://posibniki.com.ua/post-agropromislova-integraciya

10. Державна підтримка фермерських господарств [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://minagro.gov.ua/node/3720.

11. Доброва Н.В., Осипова М.М. Проблеми розвитку фермерських господарств України / Доброва Н.В., Осипова М.М. // Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції (23-24 червня 2016 р., м. Одеса). - Одеса, ОНЕУ, 2016. - с. 127128.

Размещено на Allbest.ru