Органічне сільське господарство в Україні: історичний та екологічний аспекти розвитку

Significant advantages of organic agriculture are revealed, which are the recovery o f soil fertility, the minimization of harmful influence on the environment, production of biologically complete and ecologically safe food, creation of additional working places in the countryside, appearance of new perspectives in the forming of the country's export and food potential. Spatial distribution of organic agriculture is shown, expediency of wide implementation in agricultural practice is justified. Method of historical and eco-geographical analysis, cartographical method, modeling and statistical methods have been used during the study.

Key words: organic agriculture, organic production, organic products, organic market, land usage, soil fertility.

Постановка наукової проблеми та її значення. Органічне землеробство - це агровиробнича діяльність, у процесі якої не використовуються синтетичні мінеральні добрива, хімічні засоби захисту рослин, стимулятори росту, антибіотики, харчові домішки до кормів для відгодівлі тварин тощо. Ця система базується на сівозмінах, використанні рослинних решток, гною, компостів, рослинних добрив, органічних відходів виробництва, механічному обробітку ґрунтів та біологічних засобах боротьби зі шкідниками для підвищення родючості, покращення структури ґрунтів, забезпечення повноцінного живлення рослин, боротьби з бур'янами та шкідниками. Органічне виробництво відіграє подвійну соціальну роль: забезпечує ринок якісною органічною продукцією з високою харчовою цінністю та сприяє покращенню стану агроландшафтів, відновленню довкілля.

Крім того, позитивно впливає на розвиток сільської місцевості через створення додаткових робочих місць, появу нових перспектив для сільських об'єднаних територіальних громад, фермерських господарств. Органічний світовий ринок щорічно активно зростає. Значна частина органічної продукції України експортується: у 2016-2018 рр. були здійснені найбільші обсяги експорту органічної пшениці, кукурудзи, ячменю, вівса, жита, сої, люпину, гороху, льону, соняшника, ріпаку, гірчиці, чорниці, яблук, меду, волоських горіхів. Зростають обсяги експорту органічних напівфабрикатів і переробленої продукції: лущеного проса, спельти, пластівців, березового соку, яблучного концентрату. Актуальним є подальше вивчення органічного сільського господарства в Україні, бо цей напрям важливий у формуванні експортного та продовольчого потенціалу держави та має суттєве значення у покращенні стану довкілля.

Аналіз останніх досліджень із цієї проблеми. Дослідження розвитку органічного сільськогосподарського виробництва проводять зарубіжні та українські вчені: М. Гжибовська, М. Грунда, Х. Вільєр, М. Окада, Ж. Родейл, Р. Штайнер, В. І. Артиш, Н. М. Головаченко, Т. О. Зайчук, Т. О. Зінчук та ін. [18]. Аналізом основ розвитку органічного сільського господарства, вивченням міжнародного досвіду використання технологій органічного землеробства в Україні та проблем міжнародних і національних правових засад виробництва органічної сільськогосподарської продукції, її сертифікації та стандартизації займалися О. І. Шкуратов, П. О. Стецишин, В. В. Рекуненко, В. В. Пиндус, М. І. Кобець, М. Сокол, О. А. Никитюк, Я. С. Сосницька [4; 5; 13-15; 17; 19], а з'ясуванням стану формування попиту на органічну продовольчу продукцію в Україні та проблемами розвитку ринку органічної сільськогосподарської продукції в державі, тенденціями зростання його ефективності - О. В. Рудницька, О. Шубравська, О. І. Шкуратов, В. А. Чудовська, А. В. Вдовиченко [10; 16; 18; 20]. Проте чимало питань, пов'язаних із розвитком органічного сільського господарства та ринку органічної продукції в Україні, ще потребують подальших досліджень.

Формулювання мети та завдань статті. Метою й завданнями статті є з'ясування історичних та екологічних передумов формування й просторових відмінностей поширення органічного сільського господарства в Україні, аналіз сучасних показників стану та перспектив розвитку цього напряму землекористування.

Матеріали й методи дослідження. У дослідженні використовувалися наукові, картографічні, статистичні матеріали Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Департаменту аграрної політики та сільського господарства України, Федерації органічного руху в Україні, Дослідного Інституту органічного сільського господарства ( FiBL). Під час роботи застосовувалися методи історичного та еколого-географічного аналізу, моделювання, а також картографічний і статистичний методи.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. В

Альтернативних технологій сільськогосподарського виробництва, спрямованих на поліпшення структури й відтворення природної родючості ґрунтів, виробництва екологічно безпечних продуктів харчування та покрашення стану довкілля, було запропоновано кілька. У 20 -х рр. XIX ст. Р. Штейнером (Австрія), який вважав, що людина повинна жити в гармонії з довкіллям та підтримувати природний баланс у веденні господарства, мінімізувавши обробіток ґрунту (проводиться спушування, безвідвальна оранка та дискування), розпочате біодинамічне сільськогосподарське виробництво (Biodynamic Agriculture). Лемер-Буше (Франція) запропонував біоактивне міні- землеробство (Biointensive Mini-Farming) - систему ведення господарства, що забезпечує біологічну активність ґрунтів та живих організмів (при його веденні рекомендовані рослинні інсектициди: піретрум, ротенон, нікотин). Засновниками концепції екологічного землеробства (Ecological Farming), як однієї з форм ведення сільського господарства та прояву органічного виробництва, були М. Фукуока та філософ Мокіші Окада (1882-1955 рр.) (Японія), які вважали, що результатом ведення органічного землеробства повинні бути продукти харчування, які б підтримували та покращували здоров'я людей, та стабілізація біологічної рівноваги в природі, це господарювання повинно бути екологічно безпечним [18]. EM-технології (Effective Mikroorganism Technologies), засновані на використанні змішаних культур корисних мікроорганізмів, що будуть осередками росту для швидкого розмноження корисної мікрофлори у ґрунті й сприятимуть посиленому росту рослин і тварин, культивував у Японії Теруо Хіга. Напрямок маловитратного сталого землеробства (LISA - Low Input Sustainable Agriculture) ґрунтується на двох основних принципах: створенні у верхньому шарі ґрунту сприятливих умов для проростання насіння й розвитку рослин на початкових етапах вегетації та формуванні структури нижніх шарів ґрунту, що максимально забезпечить реалізацію його потенціалу для розвитку кореневої системи рослин і формування ефективного врожаю. В основі цього методу лежить відмова від інтенсивного механічного обробітку земель і застосування прямого посіву зі збереженням на поверхні ґрунту поживних залишків. Концептуальним підґрунтям органо-біологічного сільськогосподарського виробництва Х. Міллера (Швейцарія) і Г. Руша (Австрія) стала ідея, що сільськогосподарське виробництво повинно нагадувати природну екосистему та ґрунтуватися на принципах балансу поживних речовин [18].

Органічне сільськогосподарське виробництво теж з'явилося як один із альтернативних напрямів землекористування. У різних країнах існують деякі термінологічні відмінності при визначенні цього поняття. В англомовних країнах Європейського Союзу (ЄС) офіційно прийнятий термін «органічне землеробство» (Organic Farming), у Франції, Італії, Португалії та країнах Бенілюксу еквівалентним терміном є «біологічне землеробство» (Biological Farming), у Данії, Німеччині, іспаномовних країнах - «екологічне землеробство» (Ecological Farming).

Органічне виробництво (Organik Farming) почало розвиватися з першої половини XX ст. на фоні технологічних змін у виробництві сільськогосподарської продукції (хімізації сільського господарства). Хоча фактично свій початок бере ще 12 тис. р. тому, коли не було ні відповідних термінів, ні відповідних знань, проте воно відповідало основним принципам ведення органічного землеробства: при вирощуванні сільськогосподарських культур не використовувалися штучні добрива, пестициди, гормони й антибіотики. Розробки теорії про те, як нові досягнення у науці можуть бути використані у сільському господарстві з метою усунення побічних ефектів від використання штучних добрив, отрутохімікатів, зберігаючи при цьому високі показники, розпочалися науковцями в кінці 1800-х - на початку 1900-х рр. Із зародженням ідеї органічного виробництва, з'явилися перші наукові роботи, у т. ч. були опубліковані результати наукових досліджень, що обґрунтовували переваги органічного землеробства. У 1925 р. були опубліковані лекції Рудольфа Штайнера із біодинамічного сільського господарства (раніше, у 1924 р. він провів перший курс органічного сільського господарства для більше як ста фермерів у місті Кобежице (Kobierzyce) у Польщі). Його вчення, яке більшою мірою ґрунтувалося на духовних і філософських міркуваннях, ніж на наукових, стало ранньою версією «органічного землеробства». У першій половині XX ст. з'явилися перші наукові роботи, що стосувалися негативного впливу хімізації рослинництва на здоров'я людей. У 1940 р. у книзі науковця Оксфордського університету лорда Вальтера Нортборна «Дбайте про землю» вперше було використано термін «органічний». Автор вважав, що кожна ферма має бути єдиним організмом із збалансованим і повноцінним життям, де живі істоти та рослини повинні перебувати в гармонії між собою [1; 13]. Одним із впливових носіїв нових ідей став Жероми Ірвін Родейл у США. Він був одним із перших, хто популяризував термін «органічне сільське господарство». Ним у 1942 р. був заснований журнал «Органічне землеробство й садівництво», на сторінках якого викладалася філософія органічного сільського господарства [13]. У 1943 р. у виданні леді Єви Бальфур «Жива земля» були опублікувані дослідження (ініційовані авторкою у 1939 р. поблизу містечка Хафлі у графстві Суффолк, Велика Британія), де порівнювалися результати за допомогою господарювання органічним та традиційним методами (на двох сусідніх фермах були задіяні два протилежні напрями виробництва, результати діяльності яких ретельно відслідковували, перевіряли та порівнювали). Цей перший експеримент та вихід у світ книги стали поштовхом після Другої світової війни до створення у Великій Британії компанії Soil Association - пропагандистської групи органічного руху на чолі з британським ботаніком А. Говардом. У цьому ж році була опублікована книга «Сільськогосподарський заповіт» сера Альберта Говарда, який вважається «батьком» органічного сільського господарства, бо він став першим, хто використав наукові знання для обґрунтування переваг органічного землеробства. У творі викладена концепція, названа автором «Закон Повернення». А. Говард був переконаним, що натуральні методи господарювання мають перевагу над методами, які пропонувала тогочасна наука про сільське господарство, працюючи тривалий час (1905-1924 рр.) радником із сільського господарства в Індії [2].

Активізувався розвиток органічного руху у 60-70-х рр. XX ст., коли світова спільнота почала активно приділяти увагу проблемі збереження довкілля, пошуку засобів піклування про його стан. У цей час засновано кілька організацій з органічного сільського господарства: у 1972 р. у Франції - Міжнародну федерацію органічного руху (IFOAM) (об'єднує 800 організацій із 120 країн світу), основне завдання діяльності якої - поширення інформації про принципи та практику ведення органічного сільського господарства; у 1973 р. у Швейцарії - Дослідний інститут органічного сільського господарства (FiBL) - один із провідних світових науково -дослідних та інформаційних центрів у сфері органічного сільського господарства, що забезпечує швидку передачу знань від наукових досліджень до консультативної роботи та сільськогосподарської практики.

У 80-90-х рр. років ХХ ст. популярність екологічних ідей продовжує зростати, відбувається формування ринку органічних продуктів та розробляються системи його державного регулювання, збільшується кількість ековиробників, з'являються магазини органічної продукції, створюються національні стандарти й системи сертифікації органічних підприємств. У 1980 р. IFOAM сформулювані перші «Базові стандарти IFOAM щодо органічного виробництва й переробки», які постійно вдосконалюються й широко визнані у світі. На сьогодні IFOAM має власну програму добровільної міжнародної акредитації організацій, які займаються органічною сертифікацією. Акредитація, побудована на базових стандартах IFOAM, проводиться заснованим Федерацією міжнародним органом акредитації IOAS. У 1981 р. було засноване Об'єднання Швейцарських організацій органічного сільського господарства (Bio Suisse) й розпочалася сучасна ера органічного сільського господарства. У цей же рік були розроблені перші загальноприйняті методи ведення органічного сільського господарства у Швейцарії. У 1989 р. заснована провідна світова виставка органічних продуктів BioFach, яка щороку проводиться у м. Нюрнберг у Німеччині (у 2014 р., коли був своєрідний ювілей виставки - 25 років із дня заснування, серед 2236 експонатів, що представляли харчову та косметичну галузі з 76 країн світу, був представлений перший український павільйон). У 1991 р. з'явилася постанова ЄС про органічне виробництво (Постанова ЄС 2092/91). Із 2007 р. в Європейському Союзі державне регулювання у сфері органічної продукції здійснюється за допомогою Директиви ЄС № 834/2007, яка, зокрема, визначає загальні рамки та принципи органічного сільського господарства, вимоги до процесу виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки та виготовлення харчових продуктів, ознаки й маркування органічної продукції; систему інспекціїУконтролю органічної продукції, у т. ч. під час її експорту в країни ЄС (сертифікація органічної продукції в Україні найчастіше проводиться саме відповідно до цього стандарту). У 2000 р. були затверджені японські сільськогосподарські стандарти (JAS) для органічних рослин й органічних перероблених продуктів харчування рослинного походження, а з 2005 р. - для органічних продуктів тваринництва, органічних перероблених продуктів харчування тваринного походження й органічних кормів, відповідно до яких проводиться сертифікація для виробників, які орієнтуються на органічний японський ринок. Із 2002 р. загальні правила сертифікації органічної продукції National Organic Program (NOP) були прийняті у США (до 2002 р. кожен штат мав власне законодавство, що стосувалося виробництва органічної продукції та його реалізації. Загальні правила сертифікації органічної продукції були запроваджені з метою забезпечення її відповідності єдиним стандартам). Наразі найбільше аспектів органічного землеробства регулюється урядами США та ЄС. У 2012 р. між ЄС та США був укладений договір про об'єднання зусиль, спрямованих на стимулювання розвитку органічного виробництва, захисту органічних стандартів та полегшення процедури імпорту/експорту органічної продукції. Згідно з регулюванням, яке вступило в силу, ЄС і США визнають рівнозначними Стандарти ЄС з органічного виробництва та Національну програму НОП США. Відтак, продукція, яка була сертифікована як органічна в країнах ЄС чи в США, може бути продана з цим статусом в обох регіонах без проходження додаткової сертифікації (з деякими винятками). З 2018 р. прийнятий новий Регламент Ради ЄС 2018/848, який набрав чинності 17.06.2018 р. та буде введений у дію 1.01.2021 р. [2].

На сьогодні розвитку органічного виробництва у світі, проведенню досліджень, передачі знань у сільськогосподарську практику через консультаційну роботу, тренінгові курси, експертні звіти, статистичні щорічники (останні глобальні дані про органічне землеробство у світі опубліковано

13.02.2019 р.), поширення інформації із задіянням широкого спектру засобів комунікації (щомісячний журнал Bioaktuell, технологічні буклети, довідники, відео, інтернет -ресурси: веб-сайт www.bioaktuell.ch) сприяють IFOAM, FiBL, Міжнародне товариство досліджень у галузі органічного сільського господарства ISOFAR та ін.

Результатом органічного виробництва є органічна продукція. До органічної продукції відноситься цілий спектр товарів, серед яких: косметика, одяг, меблі, предмети інтер'єру, засоби гігієни, органічна побутова хімія, дитячі іграшки тощо [11]. Основним сегментом світового ринку органічної продукції є виробництво екологічно чистих продуктів харчування. У зв'язку з цим постійно зростає роль такої системи ведення землеробства, як органічне землеробство. Згідно зі світовими стандартами, органічним вважається землеробство, в якому не використовуються хімікати, яке передбачає мінімальну оранку ґрунту й не застосовує генетично модифікованих організмів. Відповідно до законодавства ЄС (Директива ЄС № 834/2007 від 28.06.2007 р. «Про органічне виробництво та маркування органічних продуктів») органічне господарство - це цілісна система господарювання та виробництва харчових продуктів, що поєднує кращі практики з позицій охорони навколишнього природного середовища, рівня збереження біологічного різноманіття, природних ресурсів, застосування високих стандартів належного утримання тварин, і метод виробництва, який відповідає певним вимогам до продуктів, виробленим із використанням речовин і процесів природного походження [13]. Згідно останніх даних Дослідного інституту органічного сільського господарства (РіБЬ), станом на 2017 р. 181 країна світу займається виробництвом органічної сільськогосподарської продукції на площі 69,8 млн га, включаючи землі перехідного періоду [12].

В Україні БіБЬ працює з 2004 р. З 2005 р. розпочатий міжнародний проект «Органічна сертифікація та розвиток органічного ринку в Україні» за підтримки Державного секретаріату Швейцарії з економічних питань ^ЕСО), загальна мета якого - сприяння зростанню українського органічного сектору та його інтеграції у світову торгівлю, сприяння розвитку сільських місцевостей шляхом надання неупередженого доступу до нових ринкових можливостей. Упродовж 2012-2018 рр. впроваджувався проект «Розвиток органічного ринку в Україні». Офіційні статистичні огляди ШОАМ підтверджують постійне щорічне зростання загальної площі органічних сільськогосподарських угідь та сертифікованих органічних господарств в Україні (табл. 1).

Динаміка кількості операторів та площі сільськогосподарських земель(органічних і перехідного періоду) в Україні за період 2002-2017

Таблиця

У 2018 р. прийнято Закон України «Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції» (№ 2496-УІП від 10.07.2018 р.), який визначає правові й економічні основи виробництва та обігу органічної сільськогосподарської продукції й сировини в державі та спрямований на забезпечення належного функціонування ринку органічної продукції та сировини, а також на гарантування впевненості споживачів у продуктах і сировині, маркованих як органічні. В Законі визначено поняття органічного виробництва як сертифікованої діяльності, пов'язаної з виробництвом сільськогосподарської продукції (у т. ч. всі стадії технологічного процесу, а саме первинного виробництва (включаючи збирання), підготовки, обробки, змішування та пов'язані з цим процедури наповнення, пакування, переробки, відновлення та інші зміни стану продукції), що провадиться з дотриманням вимог законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції [3].

Станом на 2018 р., за даними Міністерства аграрної політики та продовольства, на органічному ринку України діє 504 оператори, у т. ч. 304 сільгоспвиробники, частка органічних земель від загальної площі сільськогосподарських земель складає 0,89 %. Україна займає перше місце у Східноєвропейському регіоні щодо сертифікованої площі органічної ріллі, спеціалізуючись переважно на виробництві зернових, зернобобових та олійних культур: під вирощуванням зернових зайнято майже половину сертифікованих органічних земель - 48,1 % (7-ме місце серед основних країн-виробників органічних зернових), під олійними культурами - понад 16 % таких угідь (5-те місце у світі), 4,6 % зайнято бобовими (7-ме місце), 2 % - овочами (10-те місце), під фруктами зайнято 0,6 % площ, під виноградом - 0,1 %. У державі сертифіковано 570 тис. га дикоросів. Український експорт органічної пшениці у 2018 р. склав 80 тис. т, кукурудзи - 74 тис. т, сої - 17 тис. т, ячменю - 12 тис. т, соняшнику - 12 тис. т, пшениці спельти - 8 тис. т, яблук/концентрату - 5 тис. т, пшона/проса - 4 тис. т, ріпаку - 4 тис. т, чорниці (замороженої) - 4 тис. т тощо. Загалом експортується близько 80 % органічної продукції, виробленої в Україні [6; 8; 9].

Органічне сільськогосподарське виробництво має свої регіональні особливості. Більшість органічних господарств зосереджено в Одеській, Київській, Херсонській, Полтавській, Вінницькій, Закарпатській, Львівській, Тернопільській і Житомирській областях (рис. 1). Українські сертифіковані органічні господарства зазвичай мають вузьку спеціалізацію й невеликі площі На українському ринку органіки рослинницька продукція переважає над тваринницькою у співвідношенні 73 до 27 % [14].

Суттєва перевага органічного напряму господарювання в тому, що воно сприяє покращенню стану довкілля. Це система, що ґрунтується на управлінні виробництвом, що враховує потенційний згубний вплив на навколишнє середовище й людину таких синтетичних добавок, як мінеральні добрива, пестициди, ГМО тощо. Всі ці методи підлягають заміні в органічному сільському господарстві на особливі методи, які зберігають і підвищують родючість ґрунту, запобігають розмноженню шкідників і зростанню захворювань. Органічне сільське господарство (ОСГ) дає змогу в перспективі узгодити й гармонізувати екологічні, економічні та соціальні цілі в аграрному секторі економіки. Концепція органічного сільського господарства полягає в тому, щоб, спираючись на екологічні процеси, біорізноманіття, поєднати в собі традиції та досягнення науки на благо довкілля й покращення якості життя людей [18]. Існують певні технологічні відмінності в організації органічного й традиційного сільськогосподарського виробництва. У сівозміні органічного сільського господарства повинно бути 20-25 % культур, які відновлюють ґрунт та накопичують поживні речовини: соя, горох, люпин, вівсяно-горохова суміш, вика, еспарцет, а також багаторічні бобові трави (люцерна, конюшина), частка зернових культур у структурі зернових площ - не менше, ніж 50 %; сівозміна традиційного - це польова (зернові культури, картопля й технічні культури з кормовими), кормова (просапні, трав'яно -пропашні, зернопропашні та плодозмінні; використовуються багаторічні трави тривалого використання), спеціальна (овочеві, овочекормові, ґрунтозахисні; використовуються овочеві культури, багаторічні трави), кукурудза - кукурудзяно- соєві боби - кукурудза). Практика обробітку ґрунту в органічному землекористуванні - це застосування широкозахватних важких дискових борін, плоскорізів, культиваторів, які дають змогу обробляти ґрунти на глибину 5-6 см без перевертання пласта, в осінній період основний обробіток ґрунту проводиться без оранки; при традиційному господарюванні практикується оранка з обертанням скиби, безполицевий обробіток ґрунту (без обертання скиби за рахунок глибокого рихлення та збереження подрібнених рослинних решток на поверхні поля), мінімальний (розпушування на глибину близько 8 см, вирівнювання й часткове перемішування оброблюваного шару та залишення наявних рослинних решток), нульовий - сівба в необроблений ґрунт. Щодо використання добрив, то в органічному господарюванні використовуються органічні речовини: гній, компост, органічні залишки; в традиційному - хімічні добрива, генетично модифіковані організми, пестициди, регулятори росту тощо. Рівень забрудненості території впливає на можливість здійснення господарювання при органічному землекористуванні - воно заборонене в зонах із різним рівнем забруднення довкілля, необхідне забезпечення ізоляції від забруднених територій природними бар'єрами; традиційне господарювання ведеться на будь -яких територіях, придатних для ведення сільського господарства, незалежно від рівня забруднення довкілля. При органічному господарюванні умови утримання тварин відповідають природним умовам їх існування, при традиційному застосовується стійлове утримання. У боротьбі з хворобами та шкідниками в органічному сільському господарстві використовуються різноманітні взаємозалежні форми життя, селекції культур, сівозміни, сидерати, регулювання зрошування, обробітку ґрунту, застосовуються біологічні препарати, при традиційному - хімічні засоби захисту та стимулятори росту рослин, отрутохімікати, антибіотики, кормові добавки для тварин тощо [18].

Технологічні методи ведення органічного сільського господарства сприяють відновленню природної родючості ґрунтів, підвищенню якості сільськогосподарських угідь, зменшенню шкідливих викидів, скороченню застосування штучних засобів хімізації та витрат невідновлюваних енергетичних ресурсів, що забезпечує позитивний вплив на довкілля й загалом екологічну ситуацію в державі. Тому є об'єктивна необхідність розвитку та впровадження органічного виробництва сільськогосподарської продукції [18].

Висновки та перспективи подальших досліджень. Протягом усього циклу виробництва продукції органічного сільського господарства обов'язковим є дотримання низки вимог, які в підсумку сприяють сталому соціально-економічному розвитку сільськогосподарського виробництва з метою задоволення суспільних потреб сучасників та майбутніх поколінь. Впровадження органічного сільського господарства в Україні сприяє відтворенню родючості ґрунтів та збереженню навколишнього середовища, розвитку сільських територій та зростанню рівня життя сільських мешканців, підвищення ефективності та прибутковості сільськогосподарського виробництва, забезпеченню споживчого ринку здоровою якісною продукцією, зміцненню експортного потенціалу держави, поліпшенню загального добробуту мешканців країни. Незважаючі на стримуючі чинники: високу вартість, довготривалий термін переходу до органічного землеробства, неналежний рівень інноваційної активності аграрних виробників, несформовану інфраструктуру ринку органічної продукції, дуже низький рівень державної фінансової підтримки органічних виробників, у найближчій перспективі потрібно активно популяризувати органічне землеробство, сприяти підвищенню екологічної свідомості агровиробників, розширювати внутрішній ринок органічної продукції, вивчати досвід західних операторів органічного сільського господарства, покращувати національну систему сертифікації органічних господарств.

Джерела та література

1.Гуменюк Г. Д. Органічне виробництво в світі - історія розвитку та сучасний стан (огляд) / Г. Д. Гуменюк, О. В. Баджурак, О. К. Ляшенко // Біоресурси і природокористування. - 2010. - Т. 2. - № 3/4. - С. 56-62.

2.Етапи розвитку органічного руху в світі [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://organicinfo.ua/etapy гаетШуа organicheskogo Ду^Иетуа V mire.html

3.Закон України «Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції» [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2496-19

4.Кобець М. І. Органічне землеробство в контексті сталого розвитку. Досвід використання технологій органічного землеробства в Україні / М. І. Кобець // Проект «Аграрна політика людського розвитку». - Київ, 2004. - 22 с.

5.Никитюк О. А. Сертифікація і стандартизація продукції органічного землеробства / О. А. Никитюк // Агроекологічний журнал. - 2009. - № 2. - С. 26-31.

6.Органік в Україні [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.organic.com.ua/uk/ homepage/2010-01-26-13 -42-29

7.Органічна карта України: дані оперативного моніторингу про основні показники органічного

сільського господарства від 19 органів органічної сертифікації, які працюють в Україні, Офісу підтримки реформ при Міністерстві аграрної політики та продовольства України та міжнародного органу сертифікації «Органік Стандарт» [Електронний ресурс]. - Режим доступу :

http:/orgamcmfo.ua/shared/promo/60/3/Orgamc%20map%20of%20Ukrame_UA.jpg

8.Органічне без меж. Європейський досвід для полтавських аграріїв [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://poltava.to/project/5486/

9.Органічне виробництво в Україні: реалії та перспективи / Міністерство аграрної політики та продовольства України. Департамент продовольства [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://www.slideshare.net/TarasKutoviy/ss-72695482

10.Рудницька О. В. Формування попиту на органічну продовольчу продукцію в Україні : аналіз і перспективи / О. В. Рудницька // Економіка АПК. - 2005. - № 10. - С. 116-120.

11.Світ органічного сільського господарства [Електронний ресурс]. - Режим доступу :

https://shop.fibl.org/CHde/mwdownloads/download/link/id/1202/?ref=1

12.Світове органічне сільське господарство. Статистика та нові тенденції 2018 / Хельга Вімер, Джулія Лерноуд (ред.) // Дослідний інститут органічного сільського господарства (FiBL), м. Фрік,

Швейцарія, Міжнародна федерація органічних сільськогосподарських рухів - Органік Інтернешил (IFOAM - Organik International), м. Бонн, Німеччина [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www. organic-world.net/yearbook/yearbook-2018.html

13.Сокол М. Правові засади виробництва органічної сільськогосподарської продукції / М. Сокол // Історико-правовий часопис. - 2017. - № 2. - С. 79-84.

14.Сосницька Я. Органічне сільське господарство та його розвиток в Україні: суспільно -географічні аспекти / Я. Сосницька, Ю. Суровцова, О. Цуз // Наук. вісн. Східноєвроп. нац. ун-ту ім. Лесі Українки. Серія : Географічні науки. - 2016. - № 14 (339). - С. 68-72.

15.Стецишин П. О. Основи органічного виробництва / П. О. Стецишин, В. В. Рекуненко, В. В. Пиндус. - Вінниця : Нова книга, 2008. - 520 с.

16.Чудовська В. А. Напрями підвищення еколого-економічної ефективності виробництва органічної сільськогосподарської продукції / В. А. Чудовська // Збалансоване природокористування. - 2013. - № 4. - С. 75-81.

17.Чудовська В. А. Сертифікація виробництва органічної сільськогосподарської продукції в Україні / В. А. Чудовська // Teoretyczne i praktyczne innowacje naukowe : zbior raportow naukowych (Polska, Krakow, 29-31 stycznia 2013 r.) - Krakow : Diamond trading tour, 2013. - S. 152-154.

18.Шкуратов О. І. Органічне сільське господарство: еколого-економічні імперативи розвитку :

монографія / О. І. Шкуратов, В. А. Чудовська, А. В. Вдовиченко. - К. : ТОВ «ДІА», 2015. - 248 с.

19.Шкуратов О. І. Сутність органічного сільського господарства: концептуальний підхід / О. І. Шкуратов // Збалансоване природокористування. - 2013. - № 4. - С. 68-71.

20.Шубравська О. Ринок органічної продукції та перспективи його розвитку в Україні / О. Шубравська // Економіка України. - 2008. - № 1. - С. 53-61.

References