Дискретна оцінка емісійно-асиміляційних потоків діоксиду вуглецю на органогенних меліорованих ґрунтах агроландшафтів Полісся України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДИСКРЕТНА ОЦІНКА ЕМІСІЙНО-АСИМІЛЯЦІЙНИХ ПОТОКІВ ДІОКСИДУ ВУГЛЕЦЮ НА ОРГАНОГЕННИХ МЕЛІОРОВАНИХ ҐРУНТАХ АГРОЛАНДШАФТІВ ПОЛІССЯ УКРАЇНИ

Трофименко П.І. - к.с.-г.н., доцент, завідувач кафедри екологічного моніторингу, геоінформаційних та аерокосмічних технологій,

Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління Цуман Н.В. - к.с.-г.н., доцент кафедри ґрунтознавства та землеробства, Поліський національний університет

Трофименко Н.В. - к.е.н., асистент кафедри геоінформатики, Навчально-науковий інститут «Інститут геології»

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

У статті проведено дискретну оцінку емісійно-асиміляційних потоків діоксиду вуглецю меліорованих торфових ґрунтів Полісся України під різними сільськогосподарськими культурами. Дослідження проведено на органогенних ґрунтах у межах функціонування двох осушувально-зволожувальних меліоративних систем: «Чемерне» Сарненської дослідної станції (Західне Полісся) та «Смолянка» на території Куликівського району Чернігівської області (Східне Полісся).

Установлено, що значення величини балансу маси СО₂ (MCO) на торфових глибоких середньозольних та глибоких торфових малозольних ґрунтах на посівах усіх культур мають негативні значення, що вказує на переважання обсягів асимільованого рослинами вуглецю над обсягами емітованого ґрунтом до атмосфери.

Виявлено, що інтенсивність емісії СО₂ на торфових ґрунтах під кукурудзою помітно перевищує відповідні значення під соняшником та злаковим різнотрав'ям. Емісія СО₂ на посівах кукурудзи (9,9-13,1 мг/м²/хв) перевищує відповідні значення у злакового різнотрав'я (4,8-6,9 мг/м²/хв) та соняшнику (3,7мг/м²/хв).

Встановлено, що з 10 до 13 години просапні культури на глибокому торфовому серед- ньозольному та глибокому торфовому малозольному ґрунтах на 21,9-35,0% від загальної потреби СО компенсують за рахунок його емісії з ґрунту. Потреба у вуглецю у злакового різнотрав'я компенсується вуглецем ґрунтового походження на 45,4-97,9%. Це є наслідком завершення активного накопичення біомаси трав'яною рослинністю. Болотяна рослинність на торфово-болотному добре розкладеному ґрунті забезпечує власну потребу у вуглеці за рахунок продукованого ґрунтом СО₂ на 67%.

Завдяки невисоким значенням інтенсивност² і емісії діоксиду вуглецю з органогенних ґрунтів під трав'яними культурами й болотною рослинністю та невисокій потребі у вуглеці для забезпечення фотосинтезу спостерігалося краще «перехоплення» ґрунтового СО₂ порівняно з просапними культурами.

Ключові слова: торфовий ґрунт, меліорація, емісійно-асиміляційні потоки, СО₂, агро- ландшафти, Полісся України.²

Trofymenko P.I., Tsuman N.V., Trofimenko N.V. Discrete estimation of emission and assimilation flows carbon dioxide on reclaimed organogenical soils of agro-landscapes of Polissya Ukraine

In this article the discrete estimation of emission-assimilation flows of carbon dioxide of the reclaimed peat soils of Polissya of Ukraine under different crops is carried out. The study was conducted on organogenic soils within the framework of the functioning of two drainage and moistening reclamation systems: “Chemerne”, Sarny research station (Western Polissya) and “Smolyanka” - in the territory of the Kulikivka district of Chernihiv region (Eastern Polissya).

It is established that the value of the mass balance of СО₂ (MCO₂) on peaty deep middle ash and deep peaty ash soils on crops of all crops has negative values, which indicates that the volumes of carbon assimilated by plants exceed the volumes of emitted to atmosphere.

It has been found that the CO₂ emission intensity on peat soils under maize significantly exceeds the corresponding values under sunflower and cereals. A CO₂ emission on maize (9.9-13.1 mg / m² / min) exceeds the corresponding values in cereals (4.8-6.9 mg / m² / min) and sunflower (3.7 mg / m²) /min).

It is established thatfrom 10 to 13 o'clock cropping crops on deep peat medium-ash and deep peat ash-bearing soils for 21, 9 - 35,0% of the total CO demand are compensated by its emission from the soil. This is due to the termination of active biomass accumulation by the herbaceous vegetation. Swamp vegetation on peat-swamp well decomposed soil provides its own carbon demand at the expense of 67% of CO₂ produced by soil.

Due to the low values of carbon dioxide emission from organogenic soils under grassland and marsh vegetation and the low carbon requirement for photosynthesis, a better “interception” of soil CO₂ was observed in comparison with the cultivated crops.

Key words: peat soil, land reclamation, emission and assimilation flows, CO₂, agricultural landscapes, Polissya of Ukraine.

Постановка проблеми. Загальновідомо, що торфовища і торфові ґрунти на території України займають значні площі. Масштабні осушувальні меліорації у 1965-1990 рр. спричинили відчутний негативний вплив на характер їх функціонування. За цей період площа осушених гідроморфних ґрунтів з 890 тис га (1964 р.) збільшилася до 3 млн 170 тис га (1991 р.), у тому числі осушено 825 тис га торфових боліт -- майже 77% їхньої загальної площі, що знаходиться в межах сільськогосподарських угідь [20].

При цьому концентрація СО₂ в атмосфері продовжує підвищуватися швидкими темпами. За даними лабораторії Мауна-Лоа, станом на 11 травня 2019 р. концентрація вуглекислого газу в атмосфері Землі перевищила показник у 415 ррт [10].

Максимальні втрати вуглецевих запасів у резервуарі торфово-болотних ґрунтів припадають на 1990 р., коли площа осушених земель в Україні стала максимальною. Після 1990 р. осушувальні меліорації в Україні фактично припинено [8]. Унаслідок нестачі фінансових та матеріально-технічних ресурсів здійснюється лише вибірковий технічний догляд за станом магістральних каналів. Останніми роками характер використання осушених земель, зважаючи на реформування земельних відносин та вдосконалення технологій у рослинництві, істотно змінився.

Загальновідомо, що торфовища становлять значний резервуар стоку та накопичення органічної речовини.

Водночас масштаби спрацювання торфів унаслідок антропогенного навантаження, спричиненого застосуванням елементів технологій у рослинництві, є значними [0] і в умовах зміни клімату потребують належного наукового обґрунтування їх використання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Як свідчать результати досліджень, емісія СО₂ торфовими ґрунтами має характер осциляцій [7; 13].

Так, на високоврожайних ділянках багаторічних трав названі показники досягали високих величин, тоді як параметри спрацювання торфу і органічних речовин на таких агрофонах зводилися до мінімальних значень. Лише на низьковрожайних, неудобрених варіантах, де частка кореневого і ризосферного дихання істотно падає, спостерігався певний зв'язок між емісією та спрацюванням торфовища. Про високу амплітуду осциляцій свідчать також і численні літературні джерела [20].

Загальновідомо, що під час вирощування продукції рослинництва оцінку емісійно-асиміляційних потоків СО₂ на ґрунтах можливо проводити лише в комплексі із сільськогосподарськими культурами, які мають неоднакові механізми фотосинтетичного зв'язування діоксиду вуглецю.

За способом фіксації вуглекислого газу переважна більшість рослин належить до С3 і С4 типів. До групи С3 належить більшість відомих видів рослин. До групи

С4 - деякі трав'янисті рослини, а також важливі сільськогосподарські культури: кукурудза, сорго, цукрова тростина, просо [12; 14].

У більшості видів рослин зростання концентрації вуглекислого газу в повітрі призводить до активізації фотосинтезу та прискореного накопичення надземної та підземної біомаси [9; 13; 19; 22]. Залежність швидкості росту рослин і накопичення біомаси від концентрації СО₂ нелінійна і має логарифмічний характер. У СЗ-рослин крива починає виходити на плато за концентрації вуглекислого газу понад 1 000 ppm. Однак у С4-рослин зростання швидкості фотосинтезу припиняється вже за концентрації вуглекислого газу у 400 ppm [18]. Нині спостерігається практичне досягнення оптимуму концентрації СО₂ в атмосфері для фотосинтезу у С4-рослин, тоді як досягнення оптимуму для СЗ-рослин гіпотетично може відбутися у дуже тривалій перспективі.

За таких умов установлення закономірностей формування обсягів емісії з органогенних ґрунтів та асиміляції СО₂ сільськогосподарськими культурами на органогенних меліорованих ґрунтах являє собою важливу наукову проблему.

Постановка завдання. Зважаючи на вищезазначене та враховуючи виняткову динамічність умов ґрунтового середовища, існує необхідність вирішення проблеми оцінки інтенсивності продукування ґрунтом СО₂ та його фотосинтетичної асиміляції сільськогосподарськими культурами.

Метою проведених досліджень було встановлення особливостей емісії СО₂ торфовими ґрунтами під час вегетації сільськогосподарських культур та встановлення закономірностей формування потоків діоксиду вуглецю в приземному (надґрунтовому) шарі повітря.

Виклад основного матеріалу дослідження. Дослідження проведено у 20162019 рр. на моніторингових ділянках, закладених на території Сарненської дослідної станції (Західне Полісся) та на території ТОВ «Світанок» Виблівської сільської ради Куликівського району Чернігівської області (Східне Полісся).

Дослідження на території Сарненської дослідної станції проводили на вирівнювальних посівах сільськогосподарських культур, які характеризуються обмеженим застосуванням добрив і меліорантів та невисокою культурою землеробства [2, с. 325]. Моніторингова ділянка на території Виблівської сільської ради Куликівського району Чернігівської області (Східне Полісся) - у межах заплави р. Десна.

На території досліджень на давніх флювіогляціальних відкладах поширено чотири основні ґрунтові відміни: дерново-підзолисті неоглеєні зв'язно-піщані (125,1 га), торфові глибокі малозольні, торфові глибокі середньозольні, торфові глибокі багатозольні (разом торфових - 309,8 га). На території дослідної станції функціонує меліоративна система з подвійним регулюванням «Чемерне», в якій після декількох реконструкцій використовуються різні види осушення та переважно гончарний дренаж [2].

Торфові ґрунти потужністю 0,5-5,0 м, добрерозкладені (ступінь розкладу понад 40%); середньо- і багатозольні (20-28% золи). За ботанічним складом переважно гіпново-осокові. Коефіцієнт фільтрації - від 0,5-1,0 м³/добу, вологоємність коливається в межах 300-800%; щільність ґрунту - 0,07-0,26 г/см³; щільність твердої фази - 1,27-1,65 г/см³ [2, с. 323].

Ґрунтову картосхему території Сарненської дослідної станції з закладеними моніторинговими ділянками представлено на рис. 1.

Рис. 1. Ґрунтова картосхема території дослідної станції (м. Сарни)із закладеними моніторинговими ділянками

Моніторингова ділянка на торфово-болотному добре розкладеному ґрунті на сучасних алювіальних відкладах розташована в межах меліоративної осушувально-зволожувальної системи «Смолянка», яка була збудована в 1910-1911 рр. на території Ніжинського і Куликівського районів, а реконструйована в 60-80-ті роки минулого століття.

У відібраних з шару 0-30 см ґрунтових зразках визначали: вміст лужногідролізованого азоту за Корнфілдом ДСТУ 4729, вміст гумусу ДСТУ 4289 - 2004, рухомий фосфор та обмінний калій ДСТУ 4115 - 2002, рН сольовий ГОСТ 26483 - 85, зольність ГОСТ 27784-88.

Обрахунок величин емісії та асиміляції СО₂, статистичну обробку результатів досліджень проведено у програмах Excel 2010 та Statistica 6.0.

Під час визначення обсягів емісії-депонування СО₂ ґрунтом та рослинами різних сільськогосподарських культур використано скляну закриту прозору камеру діаметром d = 0,24 м, висотою h = 0,45 м, об'ємом V = 0,0203472 м різними видами дренажу, яка з'єднувалася із залізною насадкою з гумовим ущільнювачем, що врізалася в ґрунт на глибину 3 см. Для виокремлення вуглецевих потоків, які надходять з ґрунту та асимілюються або виділяються наземною масою рослини, а також депонуються ними, застосовано різницевий метод, який передбачав вимірювання емісії-депонування СО₂ на ґрунті з рослиною та без неї. Повторність вимірювання триразова.

Обсяг СО₂ визначали з урахуванням об'єму рослин висотою до 0,5 м за величинами зниження або підвищення газу в повітрі камери протягом п'ятихвилинної експозиції.

Зміну маси газу в одиниці об'єму повітря за одиницю часу MCO₂ визначали за формулами, наведеними в джерелах [5; 70].

Розрахунок інтенсивності асиміляції СО₂ (the intensity of assimilation) рослинами розраховували на основі різницевого методу відповідно до раніше оприлюднених методологій [2; 16] за формулою:

I_AS = ECO₂ - MCO₂,

де І_Д8 - інтенсивність асиміляції, ЕС0₂ - інтенсивність емісії, МС0₂ - величина балансу маси СО₂ в камері.

Показники родючості органогенних ґрунтів на давніх флювіогляціальних відкладах у шарі 0-30 см наведено в табл. 1.

Таблиця 1 Місцеположення спостережних ділянок та показники родючості торфових ґрунтів (шар 0-30 см)

Як свідчать результати аналізу, вміст у торфових ґрунтах рухомого калію є традиційно низьким, а кислотність ґрунтового середовища є достатньо високою. Поряд із вологістю ґрунту названі показники ґрунтової родючості виступають головними потенційно обмежуючими чинниками врожайності сільськогосподарських культур.

Без внесення достатньої кількості мінеральних добрив та вапна, накопичення наземної та кореневої біомаси культур, як правило, відбувається повільно та не дає змоги компенсувати надходження відчуженої з урожаєм органічної сировини з ґрунту.

Зважаючи на вищезазначене, створюються умови для підсиленої мінералізації органічної речовини торфових ґрунтів та її втрати шляхом емісії СО₂ до атмосфери. При цьому певна частина діоксиду вуглецю не може бути використана рослинами під час фотосинтезу. Йдеться про те, що менша біомаса дає змогу асимілювати меншу кількість СО₂.

Інтенсивність та асиміляцію СО₂ з досліджуваних ґрунтів представлено в табл. 2.

Таблиця 2 Інтенсивність емісії ґрунтами СО₂ та його асиміляція сільськогосподарськими культурами. Дати спостереження: 13.07.2016., атм. тиск - 740 мм рт. ст. та 20.07.2019., атм. тиск - 751 мм рт. ст.

Примітка: *концентрація СО₂ на висоті 0,45 м; **коефіцієнт співвідношення величини інтенсивності асиміляції двоокису вуглецю рослинами (кол. 5) до відповідного значення інтенсивності емісії СО₂ ґрунтом.

Ias ***- відношення емітованого ґрунтом СО₂ до

ЕС0₂асимільованого рослинами (у відсотках)

Більшість рослинності на ділянках зі злаковим різнотрав'ям перебуває на етапі завершення інтенсивного накопичення вегетативної маси - початку періоду дозрівання насіння.

Концентрація СО₂ у приземному шарі повітря (С_р кол. 3) на посівах кукурудзи перебуває в інтервалі 493-524 ppm та перевищує оптимальні для фотосинтезу значення (400 ppm) приблизно на 20%.

Дані таблиці свідчать, що інтенсивність емісії СО₂ на торфових ґрунтах під кукурудзою помітно перевищує відповідні значення під соняшником та злаковим різнотрав'ям. Емісія СО₂ на посівах кукурудзи (9,9-13,1 мг/м²/хв) перевищує відповідні значення у злакового різнотрав'я (4,8-6,9 мг/м²/хв) та соняшнику (3,7 мг/м²/хв).

Інтенсивність асиміляції діоксиду вуглецю на торфових ґрунтах під просапними культурами - кукурудзою (25,8-40,0 мг/м²/хв) та соняшником (16,9 мг/ м²/хв) - порівняно зі злаковим різнотрав'ям (0,13-8,3 мг/м²/хв) характеризується помітно вищими значеннями. Це пов'язано зі швидшими темпами накопичення біомаси на початкових стадіях розвитку цих культур.

Величина балансу маси (МС0₂) характеризує спрямованість процесів емісії ^ асиміляції в системі «ґрунт - атмосфера - рослина» та значення істотності їх переважання в конкретний відносно короткий часовий інтервал.

Значення величини балансу маси СО₂ (МС0₂) на торфових глибоких середньо- зольних та глибоких торфових малозольних ґрунтах на посівах усіх культур має негативні значення, що вказує на переважання обсягів асимільованого рослинами вуглецю над обсягами емітованого ґрунтом до атмосфери.

Встановлено, що з 10 до 13 години просапні культури на глибокому торфовому середньо- та малозольному ґрунтах формування врожаю використовують від 21,9% до 35,0% загальної потреби за рахунок емітованого ґрунтом СО₂. Тоді як потреба у вуглецю у злакового різнотрав'я компенсується вуглецем ґрунтового походження на 45,4-97,9%, що пов'язано із завершенням періоду активного накопичення біомаси трав'яною рослинністю.

Болотяна рослинність на торфово-болотному добре розкладеному ґрунті забезпечує власну потребу у вуглецю за рахунок продукованого ґрунтом СО₂ на 67%.

Завдяки відносно невисоким значенням емісії СО₂ з органогенних ґрунтів під трав'яними культурами, а в посушливих під час досліджень умовах і під болотною рослинністю та відносно незначну потребу вуглецю для забезпечення фотосинтезу спостерігалося краще «перехоплення» ґрунтового вуглецю порівняно з просапними.

Загальновідомо, що чим родючіший ґрунт та/або чим більше в ньому органічної речовини, тим більша частина СО₂ для фотосинтезу компенсується за «рахунок» ґрунтового вуглецю [0]. Тому у разі недостатнього агротехнічного забезпечення та загальної низької культури землеробства ризик непродуктивних викидів СО₂ до атмосфери та небезпека спрацювання торфовищ через підсилення емісії значно підвищуються.

В умовах змін клімату та дефіциту матеріально-технічних ресурсів, коли пріоритетним постає питання збереження торфових ґрунтів, найкращим способом їх використання буде поступове переведення до складу високопродуктивних кормових угідь із посівом травосумішок або багаторічних трав.

Коефіцієнт характеризує емісійно-асиміляційну здатність ґрунтів у складі окремих видів ландшафтів у контексті ощадливості їх функціонування.

У даному разі глибокий торфовий малозольний ґрунт під соняшником у початковому періоді розвитку, коли асимілюються значні обсяги СО₂ та відносно невисокій ґрунтовій емісії, має найкращі значення коефіцієнта - 4,6. Кукурудза на силос має значення коефіцієнта 2,6--3,1. Найнижчі значення коефіцієнта мають торфові глибокі торфові середньозольні (1,02) та глибокі торфові малозольні ґрунти (2,2) відповідно під злаковим різнотрав'ям.

Висновки і пропозиції. Отже, у результаті досліджень установлено, що на посівах кукурудзи концентрація СО₂ в приземному шарі повітря (С₁) перебуває в інтервалі 493-524 ppm, що незначно перевищує оптимальні для фотосинтезу значення (400 ppm).

Значення величини балансу маси СО₂ на торфових глибоких середньозольному, малозольному та торфово-болотному добре розкладеному ґрунтах на посівах усіх культур має негативні значення, що вказує на переважання обсягів асимільованого рослинами вуглецю над обсягами емітованого ґрунтом до атмосфери.

Виявлено, що інтенсивність емісії СО₂ на торфових ґрунтах під кукурудзою помітно перевищує відповідні значення під соняшником та злаковим різнотрав'ям. Емісія СО₂ на посівах кукурудзи (9,9-13,1 мг/м²/хв) перевищує відповідні значення у злакового різнотрав'я (4,8-6,9 мг/м²/хв) та соняшнику (3,7 мг/м²/хв).

Зважаючи на вищевикладене, слід зауважити, що у разі інтенсивного використання торфових ґрунтів перед користувачами завжди поставатиме дилема, суть якої полягає у такому. З одного боку, для отримання високих урожаїв сільськогосподарських культур, передусім просапних, необхідне застосування ефективних елементів технологій, яке прогнозовано призведе до закономірного підсилення агрогенного навантаження і збільшення обсягів емісії СО₂. В іншому разі екстенсивні способи у рослинництві неминуче призведуть до зниження врожайності культур, що на тлі високої емісії унеможливить «перехоплення» СО₂ та в кінцевому підсумку також призведе до емісійних утрат ґрунтами органічної речовини.

В умовах трансформації клімату та підсилення парникового ефекту знаходження означеного оптимального балансу достатньо проблематичне - він дуже хиткий. Тому виникає питання доцільності використання таких унікальних ґрунтів як засобу виробництва просапних культур.

Окрім того, враховуючи підвищену в надґрунтовому шарі повітря в органогенних ґрунтів на висоті 0,45м (500 ppm і більше) концентрацію діоксиду вуглецю, вирощування сільськогосподарських С4 культур, зокрема кукурудзи (з оптимумом концентрації СО₂ « 400 ppm), може виявитися нераціональним.

Ми схиляємося до думки, що доцільний та раціональний спосіб використання меліорованих торфових ґрунтів - це високопродуктивні кормові, а також мисливські угіддя. Це дасть змогу уповільнити втрату ними органічної речовини та зберегти унікальні природні ландшафти з їх біорозмаїттям.

торфовий грунт діоксид вуглець

Список використаної літератури

1. Макаров Б.Н. Газовый режим почвы. Москва: Агропромиздат, 1988. С. 17-23.

2. Меліоровані агроекосистеми. Оцінка та раціональне використання агроресурсного потенціалу України зони зрошення і осушення / за ред. М.І. Ромащенко, Ю.О. Тараріко. Ніжин, 2017. С. 319-330.

3. Гумусний стан та емісія діоксиду вуглецю в агроекосистемах / В.В. Снітин- ський та ін. Агроекологічний журнал. 2015. № 1. С. 53-58.

4. Сябрук О.П. Вплив природних та антропогенних чинників на динаміку емісії СО₂ з чорноземів в умовах лівобережного лісостепу України: дис.... канд. с.-г. наук: 06.01.03. «Агрогрунтознавство і агрофізика» ; ННЦ «ІГА імені О.Н. Соко- ловського» НААН. Харків, 2015. 167 с.

5. Трофименко П.І., Борисов Ф.І. Наукове обґрунтування алгоритму застосування камерного статичного методу визначення інтенсивності емісії парникових газів із грунту. Агрохімія і ґрунтознавство. 2015. № 83. С. 17-24.

6. Спосіб визначення балансу маси газу в системі «ґрунт - атмосфера - рослина»: Пат. № 127061 Україна. Заявка № и 2018 02361 ; заявл. 07.03.2018 ; опубл. 10.07.2018. Бюл. № 13 / П.І. Трофименко та ін.

7. Спосіб визначення інтенсивності емісії газів з ґрунту (на прикладі СО₂) / П.І. Трофименко та ін. Науково-методичне видання НААН України, МОН України, ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського», КНУ імені Тараса Шевченко. Київ, 2019. 29 с.

8. Трускавецкий Р.С. Баланс углерода в осушенных торфяниках украинского Полесья. Почвоведение. 2014. № 7. С. 829-836.

9. Curtis P.S., Wang X. A meta-analysis of elevated CO₂ effects on woody plant mass, form, and physiology. Oecologia. 1998. № 113. Р 299-313.

10. Earth System Research Laboratory. Global Monitoring Division. URL: https:// www.esrl.noaa.gov/gmd/obop/mlo/.

11. Emission reductions from revetting of peatlands. Towards a field guide for the assessment of greenhouse gas emissions from Central European peatlands. John Couwenberg, Jurgen Augustin, Dierk Michaelis, Hans Joosten. Duene/Greifwald University. 2008. 24 p.

12. Climate change reconsidered: interim report of the nongovernmental panel on climate change (NIPCC) / C.D. Idso et al. Chicago, IL: The Heartland Institute. 2011. 415 p.

13. Idso C.D., Idso K.E. Forecasting world food supplies: the impact of rising atmospheric CO₂ concentration. Technology. 2000. № 7 (suppl). P. 33-56.

14. The growth respons of C4 plants to rising atmospheric CO₂ partial pressure: a reassessment / О. Ghannoum et al. Plant, Cell and Environment. 2000. № 23. P. 931-942.

15. Guidelines for National Greenhouse Gas Inventories - IPCC, 2006. United Nations Framework Convention on Climate Change. URL: https://unfccc.int/process- and-meetings/.

16. Joosten H. Peatland restoration and climate: on possible fluxes of gases and money. Материалы международной конференции «Торф в решении проблем энергетики, сельского хозяйства и экологии». Минск, 2006. С. 412-417.

17. Kleber Markus Der EinfluЯ der Expositionszeit auf die Hцhe der Bodenatmung bei Anwendung der Lundegardhmethode. Z. Pflanzenernдhr; Bodenk, 157, 1994. S. 441-

18. Nakano H., Makino A., Mae T. The effect of elevated partial pressures of CO₂ on the relationship between photosynthetic capacity and N Content in rice leaves. Plant Physiology. 1997. Vol. 115. № 1. P. 191-198.

19. Tree responses to rising CO₂ in field experiments: implications for the future forest / R.J. Norby et al. Plant, Cell and Environment. 1999. № 22. P. 683-714.

20. Truskavetskii R.S. Carbon Budget of Drained Peat Bogs in Ukrainian Polesie. Project Organic Carbon in Drained Peat Bogs. Budget calculation methodology. Lambert Academic Publishing, 2015.

21. Monitoring of emission volumes ^ CO₂ assimilation in «soil-atmosphere-plant» system / P.I. Trofymenko et al. XIIInternational Scientific Conference «Monitoring of geological processes and ecological condition of the environment», 13-16 November 2018, Kyiv, Ukraine.

22. Wittwer S.H. Flower power: rising carbon dioxide is great for Lants. Policy Review. 1992. P. 4-10.

Размещено на Allbest.ru