Регуляторні аспекти експортного потенціалу аграрного сектору національного господарства України

Анотація

Ключові слова: макроекономіка, експорт, потенціал, регулювання, переваги, експортоорієнтованість, екодиверсифікація, продбезпека.

Аннотация

Целью статьи является исследование состояния экспортного потенциала в аграрном секторе экономики Украины и формирование регуляторных основ по повышению его эффективности в контексте решения локальных и глобальных аспектов продовольственной безопасности. Объектом исследования является экспортный потенциал в аграрном секторе экономики Украины. Предмет исследования - совокупность теоретико-методологических, научно-организационных и практических регуляторных основ, обеспечивающих повышение эффективности использования экспортного потенциала Украины. Методологическими основами исследования являются диалектический метод научного познания, системный подход, фундаментальные положения общей экономической теории. Для решения поставленных задач были задействованы аналитические, синтетические и дедуктивные методы. Научная новизна статьи заключается в том, что впервые приведены данные анализа доли экспорта продовольственных товаров в общем объеме их производства в агропромышленном комплексе (АПК) и динамики импорт-экспорт продовольственных товаров Украины за 2014-2017 годы.

В статье рассмотрен вопрос о принципах регулирования экспортного потенциала в аграрном секторе национального хозяйства Украины, а также описано современное состояние экспортно-ориентированного производства в аграрном секторе национальной экономики. Обоснована роль и необходимость развития экспортно-ориентированной деятельности аграрного продовольственного сектора национальной экономики Украины и диверсификация его продукции на мировые рынки, в пользу решения проблемы глобальной продовольственной безопасности для населения всего земного шара, в соответствии с расчетами прогнозов Продовольственной и сельскохозяйственной организации ООН (ФАО) до 2050 года.

Ключевые слова: макроэкономика, экспорт, потенциал, регулирование, перегрузки, экспортоориентированность, экодиверсификация, продзащищенность.

Abstract

The article discusses the principles of regulation of export potential in the agricultural sector of the Ukrainian national economy and outlines the current state of export-oriented production in the agricultural sector of the national economy. The article describes the role and necessity of development of export-oriented activity of the agrarian food sector of the national economy in Ukraine and diversification of its production to the world markets, in favor of solving the problem of global food security for the population of the whole globe, in accordance with the estimated forecasts of the UN Food and Agriculture Organization for 2050 (FAO). The study concluded the formation and development of national competitive advantages takes place at three levels (companies, industries, countries) by maximizing process efficiency and continuous productivity gains. The criterion base for the performance of export-oriented activities is the introduction of a system of market and state methods of export promotion and the efficiency of the institutional environment, which ensures the achievement of sustainable socioeconomic development of the country and food security for the globe as a whole.

Keywords: macroeconomics, export, potential, regulation, congestion, export orientation, eco-diversification,food security.

експортний економіка продовольчий безпека

Актуальність теми дослідження. Для України та інших країн, що розвиваються, експорт є основним чинником економічного зростання та інтеграції у світове господарство, формою економічного самовизначення та основою входження на рівноправних позиціях до світової економічної системи.

Розвиток експорту в агарному секторі традиційно розглядається у контексті концепцій порівняльних переваг та цілеспрямованої державної політики. Але, враховуючи трансформаційний характер зовнішнього і внутрішнього середовищ, постає необхідність встановлення сучасних факторів та детермінант експортоорієнтованої діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Багато науковців приділяли значну увагу дослідженням формування передумов та механізмам реалізації експортного потенціалу. Серед них: Лука О.Ф., Голікова К.П., Латинін М.А., Кваша С.М. та інші. Науковці визначають експортний потенціал аграрного сектора як реальну або латентну здатність економічного суб'єкта виробляти конкурентоспроможні агропродовольчі товари та послуги та реалізувати ці результати виробництва на потенційних зовнішніх ринках, без шкоди для вітчизняного ринку [7]. Аналіз літературних джерел дозволяє зробити висновок, що головним критерієм оцінки експортного потенціалу є конкурентоспроможність. У визначеннях категорії конкурентоспроможності та конкурентних переваг у науковій літературі домінує її здатність мати попит на вітчизняних та іноземних ринках. У класичному визначенні конкурентоспроможності як економічної категорії, що було наведене у доповіді президентської комісії США «Світова конкуренція: нова реальність», визначається, що національна конкурентоспроможність - це рівень того, наскільки нація в умовах вільної та чесної конкуренції спроможна випускати товари і послуги, які відповідають вимогам міжнародних ринків, одночасно зберігаючи на колишньому рівні або збільшуючи реальні доходи своїх громадян.

Метою статті є дослідження стану експортного потенціалу в аграрному секторі економіки України та формування регуляторних засад щодо підвищення його ефективності в контенті рішення локальних і глобальних аспектів продовольчої безпеки.

Виклад основного матеріалу. На даний час експорт на національному рівні набуває ознак потенціалу, тобто можливостей, наявних сил, запасів і засобів, що можуть бути використані. На формування та регулювання експортного потенціалу та розвиток експортоорієнтованої діяльності впливають об'єктивні економічні закони і, в першу чергу, закон конкурентних переваг.

Зовнішніми конкурентними перевагами вважають:

- інформаційні - діючі на підприємстві системи збору та обробки даних, ступінь поінформованості підприємства про стан і тенденції розвитку ринку, дію сил та умов навколишнього бізнес-середови- ща, поведінку споживачів, конкурентів та інших господарюючих суб'єктів;

- конструктивні - технічні характеристики продукції, її дизайн, упаковка;

- якісні - рівень якості продукції за оцінками споживачів;

- поведінкові - ступінь поширення філософії маркетингу серед працівників підприємства, націленість його діяльності на задоволення потреб споживачів конкретних цільових ринків;

- кон'юнктурні - ринкові умови діяльності, конкурентне середовище (кількість і поведінка конкурентів, гострота конкуренції);

- сервісні - рівень та якість послуг, що надаються підприємством;

- іміджеві - загальні уявлення споживачів про підприємство та його товари, популярність;

- цінові - рівень та можлива динаміка цін, їхня соціальна спрямованість;

- збутові - портфель замовлень, прийоми та методи розподілу.

Серед внутрішніх виділяють:

- виробничі - продуктивність праці, економність витрат, раціональність експлуатації основних фондів, забезпеченість матеріально- технічними ресурсами, бездефектність;

- технологічні - сучасність, прогресивність, гнучкість технологічних процесів, використання досягнень науково-технічного прогресу; кваліфікаційна професійність, майстерність, активність, творчість персоналу, схильність до нововведень;

- організаційні - сучасність, прогресивність, гнучкість, структурованість наявної організаційної структури;

- управлінські - ефективність і результативність діючої системи менеджменту, ефективність управління обіговими засобами, якістю, виробничими, закупівельними та збутовими процесами, дієвість системи мотивування персоналу;

- інноваційні - системи і методи розроблення та впровадження нових технологій, послуг, наявність і впровадження «ноухау»;

- наслідкові - ринкова культура підприємства, традиції, історія розвитку;

- економічні - наявність джерел фінансування, платоспроможність, прибутковість, ліквідність, рентабельність;

- географічні - розміщення, близькість до джерел матеріальних та людських ресурсів, ринків збуту, транспортних шляхів та каналів розподілу [1].

Передумовами розвитку експортоорієнтованої діяльності в сучасному динамічному середовищі України можуть виявитися будь-які якісні чи кількісні параметри, але головною умовою утримування конкурентних позицій повинна бути їх чутливість та спроможність до трансформацій відповідно до вимог ринку. Крім того, особливий вплив на суб'єкти експортоорієнтованої діяльності здійснюватимуть кон'юнктура та інституціональні чинники глобального середовища.

Традиційним показником залежності виробництва національної економіки від збуту власних товарів на інших ринках є експортна квота. Значимість експорту для національної економіки та окремих галузей виражається співвідношенням величини сукупного експорту до валового внутрішнього продукту за рік. Для аграрного сектора даний показник розраховується за формулою:

Exq=Ex/GP (1)

де Ех - експорт продовольчих товарів та сировини;

GP - виробництво продовольчих товарів та сировини.

Таблиця 1 Частка експорту продовольчих товарів у загальному обсязі їх виробництва в АПК України

Джерело. Сформовано авторами за даними Держстату України [3].

Для державного регулювання продовольчого експорту введено показник експортної квоти, що демонструє, якою мірою окремі галузі промисловості є орієнтованими на зовнішні ринки. Збільшення експортної квоти може свідчити про інтенсифікацію міжнародних зв'язків та підвищення конкурентоспроможності продукції. Аналіз статистичних даних показує, що в період з 2014 р. по 2017 р. в Україні спостерігається стала тенденція приросту обсягів виробництва та експорту агропродовольчих товарів.

Конкурентоспроможність у міжнародній торгівлі визначається взаємозв'язком чотирьох основних детермінант:

1. Факторні умови, до яких відносять і природні, і динамічні. Необхідно зазначити, що наявність достатньо потужного експортного потенціалу вітчизняної агросфери не забезпечує автоматично його повномасштабної реалізації, яка визначається доступністю зовнішніх ринків збуту виробленої агропродовольчої продукції, тобто тенденціями в обсягах виробництва і попиту на таку продукцію в країнах-імпортерах, їх митно-тарифною політикою та відповідністю якості вітчизняних товарів рівню вимог імпортерів, а також стійкістю позицій [9]. Крім того, для аграріїв також актуальною постає проблема обмеженості факторів, з однієї сторони, та необхідності постійного нарощування продуктивності, з іншої. Така проблема може бути вирішена за рахунок безперервного здійснення інноваційної діяльності на всіх економічних рівнях.

2. Попит - як каталізатор розвитку бізнесу.

Вважається, що економіка країни є найбільш конкурентоспроможною в тих галузях, в яких попит дає виробникам чітке уявлення про потреби споживачів, що стимулює інновації і створення конкурентних переваг.

3. Стан та рівень розвитку обслуговуючих галузей.

Конкурентоспроможні в міжнародних масштабах обслуговуючі

галузі створюють переваги для наступних галузей. Для аграрного сектора супутніми є галузі, що забезпечують його засобами виробництва, здійснюють переробку і зберігання сільськогосподарської продукції та обслуговування самого виробництва. На нашу думку, обтяжуючою обставиною є те, що нині супутні вітчизняні галузі ще більш нерозвинені, ніж сам аграрний сектор.

4. Стратегія фірми та безпосередньо пов'язана з нею гнучка організаційна структура як необхідна умова успішного включення в міжнародну торгівлю.

Сучасна глобальна економічна система відрізняється динамічністю та загостреною конкуренцією, що вимагає від учасників ринку постійної роботи над підвищенням продуктивності, ефективності управління, підвищення якості продукції і обслуговування. Значна кількість дослідників приділяє увагу методології оцінки експортного потенціалу. Однак, якщо рівень та напрям експортної орієнтації можна відобразити конкретними економічними показниками, то категорія експортного потенціалу дуже важко піддається кількісній оцінці. Крім того, наразі вже не існує прямої залежності між експортним потенціалом та позиціями країни на світовому ринку.

Коефіцієнт чистого експортного потенціалу агропромислового комплексу розраховується за формулою:

К_ек = (E- І)/ ЗТО (1.2)

К_екс - коефіцієнт чистого експортного потенціалу;

Е - експорт продукції агропромислового комплексу України;

І - імпорт продукції агропромислового комплексу України;

ЗТО - зовнішньоторговельний оборот України продукцією агропромислового комплексу.

Аналітичні дані динаміки імпорту-експорту продовольчих товарів України у 2014-2017 роках наведено у табл. 2.

Таблиця 2 Динаміка імпорт-експорт продовольчих товарів України

Джерело. Складено авторами за даними Держстату [3].

Коефіцієнт чистого експортного потенціалу показує, наскільки окремі галузі промисловості є орієнтованими на зовнішні ринки. Сальдо торгівлі позитивне і коефіцієнт чистого експортного потенціалу зростає, а у порівнянні з 2014 роком зріс майже у 1,5 рази. У товарній структурі експорту України 2017 р. в кількісному та грошовому вимірах переважають сировинні товари: кукурудза - 2,89 млрд USD (6,9 %), пшениця - 2,76 млрд USD (6,4 %), соя - 1,06 млрд USD (2,5 %), ріпак - 0,88 млрд USD (2 %).

Олія Кукурудза Пшениця Соя Ріпак

Рис. 1. ТОП-5 товарів у експорті продовольчої продукції України 2017 р. Джерело. Складено авторами за даними Держстату України [3].

Для визначення експортного потенціалу за методикою, наведеною О. Кириченко [4], кількісну оцінку експортного потенціалу можна отримати для тих галузей, які базуються на кількісно обмежених ресурсах, до яких відноситься і аграрний сектор економіки. Експортний потенціал визначається загальною площею ріллі та ефективністю її використання. Формалізована економіко-математична модель має вигляд:

де Ent - експортний потенціал аграрного сектора за t період;

ПРо - площа ріллі в базовому періоді; inPt - індекс зміни площі ріллі;

Ео - ефективність використання ріллі в базовому періоді;

IEt - індекс ефективності використання ріллі;

R - рівень рентабельності продукції, частка одиниці;

S - курс національної валюти;

Ко - коефіцієнт експортної орієнтації аграрного сектора в базовому періоді; IKt - індекс зміни експортної орієнтації аграрного сектора.

Всі індексні показники задаються у нормативній формі, решта - розраховуються на основі статистичних даних.

Дані виробництва та експорту пшениці і кукурудзи наведені в табл. 3.

Таблиця 3 Економічні показники виробництва та експорту пшениці і кукурудзи