Размещено на http://www.allbest.ru/

Гістологічні особливості будови шкіри піддослідних овець

Від функціональної діяльності шкіри залежить ріст і розвиток вовни та її технологічні якості. Гістологічними дослідженнями встановлено, що поліпшуючою породою при схрещуванні маток дніпропетровського типу асканійської м'ясо-вовнової породи виступають барани-плідники тексель та олібс, які дають можливість отримати більш скоростиглий молодняк з добрими якісними та технологічними характеристиками дермальних структур.

Шкіра є зовнішньою оболонкою тіла тварин, яка виконує велику кількість різноманітних функцій. Вона являється фізичним бар'єром, який не дозволяє шкідливим агентам проникати в організм, захищає організм від несприятливих впливів ультрафіолетових променів, виконує терморегулюючу функцію, деякою мірою бере участь у газообміні.

Шкіра є органом виділення. Через її пори і залози виділяється з організму вода, аміак, сечовина, молочна кислота, мінеральні солі. Також вона виконує внутрішньосекреторну функцію, виділяючи в кров або лімфу гормоно- та гістаміноподібні речовини. Порушення цих функцій призводить до серйозних захворювань тварин.

Авсаджанов Г.С. [1], Ролдугін Н.П. [6] встановили, що в постембріональний період розвитку шкіра та її шари, волосяні фолікули та секреторні відділи сальних та потових залоз продовжують свій розвиток до 3-річного віку. Після чого, у зв'язку зі зниженням функціональної діяльності, динамічно зменшуються у розмірі всі структурні елементи шкіри, що має негативний вплив на якість вовнового покриву.

Приселкова Д.О. [5], Панфілова Є.П [4] та інші встановили прямий зв'язок між шкірою і вовною, вважаючи, що особливості гістогенезу шкіри обумовлюють густоту, товщину вовнових волокон та інші технологічні та якісні характеристики вовни.

Структура шкіри овець завжди цікавила науковців. Від неї залежить вирішення багатьох проблем в галузі: руноутворення, прогнозування технологічних, селекційних особливостей, оцінка типу конституції, тощо.

У зв'язку з цим вивчення гістогенезу шкіри, особливостей шкіряного і вовнового покривів та її похідних має велике значення не тільки для переробної промисловості, але і для галузі вівчарства в цілому.

Матеріал та методи досліджень. Експериментальні дослідження проводили на базі ТОВ «Шаролезька вівця» Новомосковського району Дніпропетровської області. В умовах господарства проведено схрещування маток дніпропетровського типу асканійської мясо-вовнової породи з баранами-плідниками олібс і тексель. Використовуючи перетворювальне схрещування, отримали помісей другого покоління за породою олібс та тексель, які в подальшому розводили в собі.

Гістологічну будову шкіри вивчали в овець різних статево-вікових груп. Приготування гістопрепаратів, а також всі дослідження проводили згідно методик Н.А. Діомідової, Є.П. Панфілової, Є.С. Сусліної [2] та Г.Д. Каци [3]. Гістологічні препарати вивчали на мікроскопі типу МБ-30С.

Результати досліджень. З точки зору господарського значення, зоотехнічної науки і практики, гістоструктура шкіри в значній мірі визначає масу та міцність овчин, густоту, довжину та вирівняність вовнового покриву. Тому вивчення її гістологічної будови у овець м'ясного напрямку має важливе значення.

Нами проведені гістологічні дослідження по визначенню загальної товщини шкіри та її шарів у ярок різного походження в залежності від віку (табл. 1).

Таблиця 1. Товщина шкіри та її шарів у ярок, мкм, n = 5

Аналізуючи отримані дані за гістологічної будови шкіри слід відзначити, що основні її структурні елементи, виконуючи різне функціональне навантаження, розвиваються динамічно, але мають свої особливості. Нами встановлено, що у піддослідних ярок всіх груп загальна товщина шкіри збільшується від народження до 12-місячного віку непропорційно. Найбільша інтенсивність диференціації шкіри в товщину відмічається у новонароджених ягнят до 4 місяців.

Нами відмічено значне збільшення товщини шкіри ярок за породою олібс, де даний показник перевищив 10,3% проти 8,2% та 8,6% у піддослідних ярок по текселю та чистопородних АМД.

В подальшому приріст шкіри в товщину уповільнюється у всіх піддослідних групах, при цьому спостерігаються деякі особливості. Найбільш уповільнюється приріст шкіри у чистопородних ярок АМД, де після відлучення даний показник збільшується на 2,03-2,6% в залежності від віку.

Особливий інтерес викликають дані приросту шкіри у інтенсивних генотипів овець.

На підставі отриманих результатів слід констатувати деяке уповільнення приросту шкіри в товщину. У ярок за породою олібс, де приріст шкіри з 10,3% в 4 місяці, зменшується до 6,6% в 8 місяців, та до 2,76% в річному.

У ярок за породою тексель приріст загальної товщини шкіри уповільнюється з 8,2% при відлученні до 7,45% в 8 місяців, та 3,05% в 12 місяців.

В цілому слід зазначити, що основна товщина шкіри овець формується в ембріональний період розвитку. В постнатальний період зміни, що відбуваються в шкірі, мають породну належність та залежать від приросту живої маси, а також інтенсивності формоутворюючих процесів.

Серед піддослідних груп овець в різі вікові періоди найменшу товщину шкіри мали ярки за породою олібс. Це можна пояснити екстер'єрно-конституціональними особливостями даної породи, де швидко змінюється габітус з одночасним збільшенням висотних та широтних промірів.

Шкіра овець складається з епідермісу та дерми, яка в свою чергу підрозділяється на пілярний і ретикулярний шари. Зміни загальної товщини шкіри відбувається одночасно із морфофункціональними змінами її основних шарів.

Однією із захисних структур дерми є епідерміс. Він морфологічно поділяється на декілька шарів, побудованих із епітеліальних клітин: зроговілого, прозорого, світлого, зернистого і продукуючого (росткового). Останній є джерелом постійного оновлення епідермісу і формування волосяних зачатків, з яких згодом розвиваються волосинки. Саме цей шар межує з дермою і складається з живих клітин, які розмножуються шляхом мітозу.

Так як епідерміс є відносно тонким є складає незначну частину загальної структури шкіри, то його основна функція - захищати власне дерму від надмірного ультрафіолетового випромінювання.

Аналізуючи дані проведених досліджень слід відмітити, що в загальній будові шкіри епідерміс займає 21,5-26,1 мкм в залежності від віку та генотипу піддослідних овець.

З віком товщина епідермальної структури збільшується, але в загальній товщині шкіряного покриву стабільно займає 0,76-0,88% у піддослідних груп ярок.

Так як епідерміс складається із кількох шарів, одним з яких є ороговілі епітеліальні структури, що постійно злущуються, то цей шар можна з впевненістю віднести до відновлювальних та захисних структур.

Таким чином, нами не встановлено відмінностей за товщиною епідермальних структур у піддослідних груп ярок.

Власне шкіра знаходиться безпосередньо під епідермісом і складається з двох шарів, які мають відношення до росту вовнових волокон і представляють для селекціонера найбільшу цікавість. Вона побудована в основному із сполучної тканини у вигляді колагенових і еластинових волокон. В ній знаходяться кровоносні і лімфатичні капіляри, розгалуження нервів та їхні закінчення, завдяки цьому шкіра є посередником між організмом та зовнішньою середою.

Пілярний шар є добре розвинутим і загалом займає дві третини загальної товщини дерми. Він починається під епідермісом і закінчується в зоні залягання глибоко розташованих первинних фолікулів. В ньому залягають волосяні фолікули, сальні та потові залози, кровоносні капіляри. В ньому виділяють дві зони - підепідермальну та проміжну, які відрізняються за будовою і функцією.

Слід відмітити, що власне дермі притаманна найбільша пластичність та відновлювальність в порівнянні з іншими системами організму.

Нашими дослідженнями встановлено, що в натальний період розвитку пілярний шар також динамічно змінюється у всіх піддослідних груп овець.

Серед структурних складових власне дерма пілярний шар займає від 55,87 до 63,12%. Даний рівень диференціації пілярного шару дає можливість стверджувати, що морфоутворюючі процеси дермальних структур інтенсивно проходять саме в сосочковому шарі.

На підставі проведених досліджень нами встановлено, що найбільша диференціація сосочкової структури в постнатальний період проходить від народження до відлучення. Приріст пропорційно становить від 12,9% до 19,8% в залежності від генотипу ярок.

Найбільш інтенсивно диференціація даної структури проходить у ярок по породі олібс та тексель у всі піддослідні періоди розвитку. На нашу думку, це пов'язано з інтенсивністю проходження обмінних процесів в організмі новостворених генотипів, де формоутворюючі процеси спрямовані на формування захисних структур в нових агроекологічних умовах.

Морфогенез дермальних структур у АМД найбільш інтенсивно проходить до 8-місячного віку. В подальшому приріст сосочкової структури та дерми в цілому уповільнюється до 2,6% в 12-місячному віці.

Поряд з пілярною структурою дерми важливе значення має диференціація ретикулярна, що в подальшому виступає буфером при механічній дії під час обробки овчин.

Нами встановлено, що в структурі власне дерми ретикулярні формування займають від 36% до 42%.

Інтенсивна диференціація цієї структури спостерігається в постнатальний період до 4-місячного віку у всіх піддослідних генотипів, де ярки за олібсом та текселем перевищують одноліток АМД.

Слід також відмітити, що з віком відсоткова частка ретикулярних структур у всіх піддослідних груп ярок зменшується.

Показник міцності дерми характеризується співвідношенням пілярного та ретикулярного шарів і є важливою технологічною властивістю отриманих овчин, як сировини для переробної промисловості. Вважається, що чим ближче співвідношення до одиниці, тим міцніше дерма.

Нашими дослідженнями встановлено, що співвідношення пілярного і ретикулярного шарів шкіри було оптимальним у всіх піддослідних овець. Слід відмітити, що у чистопородних АМД співвідношення складає 1,41-1,65. У помісних одноліток по текселю цей показник на рівні 1,59-1,75. Помісні ярки по олібсу характеризуються найтоншою шкірою і дане співвідношення шарів шкіри становить від 1,29 до 1,63 в залежності від віку.

Висновок. В результаті проведених досліджень нами встановлено, що використання баранів-плідників інтенсивних м'ясних порід на вівцематках асканійської м'ясо-вовнової породи овець позитивно вплинуло на гістологічну будову шкіряного покриву помісного поголів'я, потенційно підвищив якісні характеристики дермальних структур та технологічну придатність отриманих від них овчин.

Література

вівця гістологічний шкіра

1. Авсаджанов Г.С. Формирование кожи и шерстного покрова у овец в постэмбриональный период. - Орджоникидзе, 1972. - 231 с.

2. Диомидова Н.А. Методика исследования волосяных фолликулов у овец // Н.А. Диомидова, Е.П. Панфилова, Е.С. Суслина. - М.: Колос, 1961 - 68 с.

3. Кацы Г.Д. Кожа млекопитающих: теория и практика. Луганск: «Русь», 2000. - 142с.

4. Панфилова Е.П. Сравнительный морфогенез кожи овец // Биология кожи и волосяного покрова животных : МОИП. - Москва, 1973. - С. 7-22.

5. Приселкова Д.О. Развитие волосяных фолликулов в процессе шерстеобразования // Бюллетень НТИ ВНИИЖ. - 1958. -№2.-С.46-52.

6. Ролдугина Н.П. Возрастные изменения гистоструктуры кожи у грубошерстных овец. // Овцы, козы, шерстяное дело, № 4, 2006. - С. 77-82.

Размещено на Allbest.ru