Екозбалансоване господарювання у смузі дубових і букових лісів Закарпаття

Розглянуто поняття сукцесії та генези лісостанів. Викладено питання лісової типології з позицій забезпечення стабільності природного відбору в популяціях деревних видів та відповідного ведення лісового господарства. Проаналізовано особливості популяційного підходу до екозбалансованоголісогосподарювання. Підхід базується на тотожності сукцесійного і популяційного процесів лісостанів у просторі й часі. Розглянуто питання сукцесійних змін лісостанів для грабово-букових та дубово-букових типів лісу Закарпаття. Рекомендуючи лісовідновлення з використанням природного поновлення, формування насаджень розглянуто з лісокультурних позицій, для яких придатнішою є еколого-лісівнича типологія. Генезисний ряд об'єднано за типами лісорослинних умов для ведення певного типу лісового господарювання (гірське лісівництво, екологічно орієнтоване чи лісоексплуатаційне), які передусім враховують лісоексплуатаційний аспект та відповідне лісовідновлення. Популяційний підхід на типологічній основі дасть змогу прив'язати ці загальні положення до певних гірських територіальних комплексів. Для вирішення питання щодо поєднання результатів біологічних та екологічних досліджень в лісознавчу парадигму на типологічних засадах запропоновано сукцесію, як стадійний процес, розглядати в контексті розвитку типу лісу, його генези відповідної класифікації за стадіями.

Ключові слова: тип лісу; сукцесія; популяція; екосистема; лісовідновлення. екозбалансоване лісогосподарювання популяційний

Рассмотрены понятия сукцессии и генезиса древостоев. Изложены вопросы лесной типологии с позиций обеспечения стабильности естественного отбора в популяциях древесных видов и соответствующего ведения лесного хозяйства. Проанализированы особенности популяционного подхода экосбалансированноголесохозяйствования. Подход базируется на тождестве сукцессионного и популяционного процессов древостоев в пространстве и времени. Рассмотрены вопросы сукцесси-онных изменений древостоев для грабово-буковых и дубово-буковых типов леса Закарпатья. Рекомендуя лесовосстановление с использованием естественного возобновления, формирование насаждений рассмотрено с лесокультурных позиций, для которых более пригодной является эколого-лесоводственная типология. Г енезисний ряд объединен по типам лесорастительных условий для ведения определенного типа лесного хозяйства (горное лесоводство, экологически ориентированное или лесоэксплуатационное), которые в первую очередь учитывают лесоэксплуатационный аспект и соответствующее лесовосстановление. Популяционный подход на типологической основе даст возможность привязать эти общие положения к определенным горным территориальным комплексам. Для решения вопроса сочетания результатов биологических и экологических исследований в лесоведческую парадигму на типологических основах предлагаем сукцессию, как стадийный процесс, рассматривать в контексте развития типа леса, его генезиса соответствующей классификации по стадиям.

Ключевые слова: тип леса; сукцессия; популяция; экосистема; лесовосстановление.

The authors have studied the concepts of succession and genesis of forest stands. We have presented the issues of forest typology concerning ensuring the stability of natural selection in the populations of wood species and appropriate forest management. The peculiarities of the population-based approach to environmentally sustainable forest management are analysed. The approach is based on the identity of succession and population processes of forest stands in space and time. Some issues of successional changes of forest stands for hornbeam-beech and oak-beech forest types in Transcarpathian region are considered. The recommendations for reforestation using natural regeneration, establishment of plantations are considered from the forest-culture positions, for which the ecological forestry typology is more suitable. The genesis series is united by types of forest site conditions for a certain type of forestry (mountain forestry, environmentally oriented or forest exploitation), which primarily concern the forest-exploitation aspect and the corresponding forest regeneration. The population-based approach on a typological principle will allow these general provisions to be linked to certain mountain territorial systems. To solve the issue of combining the results of biological and environmental research into a forest-based paradigm on a typological basis, we propose the following measures to be taken. To begin with, the succession as a phasic process should be considered in the context of the development of the forest type, its genesis of the corresponding classification by stages. Secondly, the forest type is expedient to consider as a component of related types that form a genesis series. Thirdly, stability, balance and continuity of species populations are ensured by environmentally sustainable forest management. Finally, forest population-based management will take into account the dynamics of forest types, and also the duration of successional processes in forest mountain.

Keywords:foresttype; succession; population; ecosystem; reforestation.

Вступ. Вчення про зміни зумовлені розвитком лісостанів, формуванням насаджень є важливою компонентою теорії екологічно орієнтованого лісівництва, що є невід'ємною складовою екозбалансованого ведення лісового господарства. Вивчення сукцесій з метою класифікації лісових екосистем є важливим для задоволення потреб природокористування і охорони навколишнього середовища, а також для лісовідновлення. Формування, відновлення та збереження популяцій видів у межах популяційно-територіальних угруповань є одним із способів задавання певного напрямку розвитку системних взаємозв'язків (В^^, 2017). Лісотипо- логічна основа дає можливість розвивати підходи до лісовідновлення на підставі вивчення сукцесій корінних деревостанів, зміни порід, динаміки типів лісу та рівноваги популяцій. В. Н. Сукачов пов'язує поняття сукцесії з поняттям генези в розумінні Г. Ф. Морозова щодо генетично близьких типів лісу. Це можна трактувати як зміну лісових асоціацій, які передують цій лі- сорослинній асоціації. Тип лісу в розумінні типу біогеоценозу, залежно від специфіки поширення рослинності, породного складу, має особливу динаміку змін лісорослинних асоціацій (сукцесії), що у визначенні Сукачова є циклічними змінами рослинності, які пов'язані з онтогенетичним розвитком деревостану, а точніше - із саморозвитком біогеоценотичного покриву внаслідок біогеоценотичного процесу. Короткочасні зміни в біогеоценозі Сукачов вважав циклічними або періодичними.

Відомий австрійський лісовод Айхингер визначає сукцесійний ряд як зміну типів лісу, в розумінні типу лісу - як лісорослинної асоціації.

Цікавим напрямом щодо розуміння сукцесій є розвиток динамічної типології лісу. Л. Б. Махатадзе, практично розуміючи під типом лісу кілька генетично зв'язаних між собою лісових асоціацій, в розумінні його як типу лісового біогеоценозу і залежно від специфіки поширення рослинності в горах та породного складу, визначає сукцесії як особливість динаміки змін рослинних асоціацій. При цьому тип лісу і тип вирубування

формують один ряд генетично пов'язаних асоціацій. Більш-менш визнано той факт, що тип лісу є абсолютно стабільною класифікаційною одиницею. З часом під дією різноспрямованих сил тип лісу може змінюватися. Найглибше це питання опрацювали Б. П. Колесніков і

І.С. Мелехов. Згідно з поглядами Б. П. Колеснікова, протягом життя одного покоління лісотвірної породи на одній і тій же ділянці змінюється ряд типів насаджень. Типи насаджень послідовно змінюють один одного в часі, й утворюють тип лісу. Обсяг поняття тип лісу тут більший, ніж у В. М. Сукачова. Він характеризується умовами зростання та його особливостями. На відміну від Б. П. Колеснікова, І. С. Мелехов не вважає процес розвитку лісу суворо детермінованим. На його думку, на одній і тій самій ділянці може сформуватися ряд типів лісу, що залежить від безлічі зовнішніх чинників, зокрема й антропогенних. Основною перешкодою для вивчення динаміки типів лісу є відсутність тривалих рядів спостережень.

Виклад основного матеріалу. Розглянемо питання лісових змін і трансформацій для грабово-букових та дубово-букових типів лісу Закарпаття. Бук європейський у Закарпатській обл. є найбільш експансивною породою, витісняючи дуб скельний. Він в умовах м'якого клімату має біологічні переваги, особливо його природне поновлення. "Бук перебуває в оптимальних умовах у межах суцільного поясу 350-1300 м, легко витісняє всі інші компоненти карпатських лісів" - С. М. Стойко ^оіко, 2009). Дубово-букові ліси та буково-дубові ліси з дуба скельного в середньому голоцені підіймалися в Закарпатті значно вище, ніж зараз. Вважають, що грабово-букові деревостани виникли саме під впливом кліматичних змін, де на місці грабових дібров сформувалися грабові бучини ^оіко, 2009). Як підтвердження, зрідка навіть у ВРС V (букових лісів) трапляються острівці дуба скельного. Дослідники встановили неймовірно високі висотні діапазони поширення дуба скельного в Карпатах (1100 м н.р.м. у р. Кузій), а на висоті 970 м зафіксували граб (Molotkov, 1966). Одиничні дерева бука є в низинних районах на висотах 100-120 м н.р.м. (урочища "Рафайнове", "Острош"). У передгір'ях Закарпаття, а також по Ужгородсько- Хустському вулканічному хребту в складі основних лі- сотвірних порід бук піднімається від підніжжя схилів (150-200 м н.р.м.) до гребенів (600-1000 м). Найбільше характерний бук для Полонинського хребта, на схилах якого він нерідко утворює чисті деревостани і виходить на верхню межу лісу (Коріі, Kahaniak&Коріі, 2011). Процес витіснення дуба буком в умовах четвертої ВРС на північних схилах закінчився, а на південних він триває і досі ^оіко, 2009).

На південних схилах місце дуба активно займає граб, якщо фактор нестачі ґрунтової вологи є критичним для поширення бука. Граб появляється в місцях слабшого плодоношення бука, яке викликане також весняними заморозками (Molotkov, 1966). У мішаних дубово-букових умовах рівнинних лісів, дуб має перевагу у природному поновленні. Бук тут відновлюється гірше, зважаючи на більш континентальний клімат, через те дуб витісняється більше грабом, ніж буком ^оіко, 2009). Граб, як і бук, є породою природного поновлення і активно конкурує з дубом. Коли частка дуба в насадженні незначна, він може пригнічуватися грабом, але граб, порівняно з буком, щодо дуба менше агресивний. Дослідження показали, що домішка граба в молодому віці, а також інших порід, що відзначаються в молодому віці інтенсивним ростом, є бажаною (Holubetsetаі., 2003). Також у зоні дубово-букових лісів після суцільних рубок у місцях відсутності підросту бука і дуба трапляються похідні березняки і грабня- ки як короткочасна стадія, яка змінюється корінними буковими деревостанами, що можуть формувати стійку вузлову стадію. У дубово-букових лісах у свіжих і вологих гігротопах енергійно відбувається природна зміна дуба буком. Господарські заходи - створення лісових культур й інтенсивні рубки догляду - попереджують такі зміни (Molotkov, 1966). Проте дослідники вказують на господарський характер таких змін. У передгірних дубово-букових лісах витісняється дуб буком, інколи цей процес сприймають як прояви природного характеру, хоч він зумовлений недосконалим веденням господарства, при якому порушуються умови поновлення головних порід (Каріи- novskii, 1967). Після суцільних рубок граб відновлюється краще, тому є тенденція до поширення в районі похідних грабняків. Збільшення площ грабня- ків також пов'язують із збідненням ґрунтів унаслідок ерозії після невдалого проведення рубок.

Ключовим етапом у виникненні змін є період лісовідновлення. Автор геоботанічно-господарського районування, П. С. Молотков розвивав уніфікацію підходів до ведення господарства, що базувалася на властивостях едатопу в динаміці трофотопних та гігротоп- них рядів (Моіоїк^, 1966). Такі підходи зводилися до констатування факту високопродуктивного деревостану і створення його копії під час відновлення по складу корінного деревостану. Відповідно, у сухіших умовах до складу рекомендували більше дуба, у вологіших умовах - більше бука, у бідніших умовах - більше граба, у багатших умовах - більше дуба чи бука.

Порівняльна екологія стала важливим механізмом лісовідновлення на типологічній основі. З огляду на значне поширення лісотипологічних принципів у лісо- культурній справі України, тип ґрунтових умов було висунуто на перший план із загального поняття типу лісу (Migunova, 2010). Проте П. І. Молотков (Моіоїк^, 1966) зазначає, що для кожного лісорослинного району характерні певні природні та антропогенні зміни та їх взаємозв'язки. Зокрема, відзначено, що за недостатньо інтенсивного догляду в свіжих, вологих і перехідних до сирих лісорослинних умов відбувається зміна на похідний деревостан - грабняки. У сирих типах лісосіки затягують осоки, злакові та ситники. Автор робить висновок, що нововиявлені асоціації граба і луки є стійкими вузловими стадіями і без господарського втручання не відбудеться повернення до корінних деревостанів. Через це настає тенденція до зменшення популяцій бука і дуба скельного.

Визнаючи та рекомендуючи лісовідновлення з використанням природного поновлення, формування насаджень розглядали з лісокультурних позицій, для яких придатнішою є еколого-лісівнича типологія, що й застосовувалася. Вперше динамічну оцінку формування насаджень, що базується на природному взаємовідношенні порід у зоні дубово-букових лісів Закарпаття підійшов В. П. Ткач (Tkach, 1982). Поставив автор ключове питання - визначення сприятливих взаємовідносин між породами як засіб протидії небажаній зміні порід та формування бажаних тенденцій. Теоретичні моделі та методичні аспекти дослідження динаміки середніх показників висоти та діаметра, віку й запасу для відношень дуба і граба встановлено в роботі (Kopii, Kaha- niak&Kopii, 2011) для Прикарпаття. Використання динамічної типології та ценопопуляційного напряму пріоритетне для формування насаджень із використанням потенціалу природного поновлення, де взаємовідносинам порід належить ключова роль.

Ототожнення типу лісу як лісової біоекосистеми(Migunova, 2010), що має певні параметри забезпечення своєї стійкості, дає змогу говорити про динаміку чи зміни типів насаджень (деревостанів) для певного типу лісу. В ієрархічному порядку екосистем (Odum, 1975) такий тип лісу для характеристики виділу можна прив'язати до мезоекосистеми (середнього рівня) - елементарної популяції - елементарного водозбору, тоді як формування чи збереження популяцій видів прив'язується до екосистеми вищого порядку (мега- системи) з рядами споріднених типів лісу. Для мега- екосистем (у гірських умовах виділених за водозбірним принципом) можна говорити про певні генезо- споріднені ряди типів лісу, що є наслідком лісотвірних сукцесій за змінами екологічних умов, клімату, зокрема й антропогенного характеру (Molotkov, 1966). Такі ряди можуть складати споріднені комплекси типів лісу (Chernevyi, 2016).

У цьому прикладі до такого ряду віднесемо субфор- мацію (групу типів лісу) грабово-букові ліси (Carpineto- Fagetum), до якої входять свіжа грабова субучина, волога грабова субучина свіжа грабова бучина, волога грабова бучина, а також субформацію дубово-грабово-бу- кові ліси (Querceto-roboris- Carpineto-Fagetum), до якої входять свіжа дубово-грабова субучина, волога дубово- грабова субучина, свіжа дубово-грабова бучина, волога дубово-грабова бучина (Parpan, 1994; Blystivetal., 2010). Такі ряди повинні також об'єднуватися єдиною стратегією лісовідновлення та формування насаджень. Якщо розглядати з господарських позицій (господарські групи типів), то такі ряди можна укладати в контексті розвитку наближеного до природи лісівництва (екологічно орієнтованого).

Під час домінування у типоутворенні двох порід дуба та бука, типологічне різноманіття лісів району досить широке, що сприяє вживанню в лісівничій практиці численних заходів (Parpan, Parpan&Cherniavskyi, 2009; Mettler, Gregg, 1972). Виходячи з порівняльного аналізу фітоценотичних та еколого-лісівничих характеристик грабових бучин, букових дібров та грабово-дубових бучин, можна зробити висновок про доцільність впровадження у типах лісу грабові бучини дуба скельного і дуба черешкового в межах динамічного процесу типів лісу до грабово-дубових бучин.

Висновки і пропозиції