Цикорій, його агротехніка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Цикорій, його агротехніка

Господарське значення

Цикорій звичайний (Сісhоrіит іпthybus L.) є найближчий родич кульбаби, ястребинки, осоту. Він відноситься до родини айстрових (Asteraceae). За системою Єнглера і Прантеля, культура входить до складу язичкоцвітних, особливістю яких є наявність язичкових квітів у кошику і молочних капілярів, що виділяють значну кількість «молочного соку», який містить каучук.

В культурній формі цикорій розповсюджений у двох видах: Сісhоrіит іпthybus L - використовується для вирощування коренеплодів і С. епdіviа L. як салатна культура, що містить велику кількість корисних мікроелементів, зокрема 40…50 мг-% вітаміну С та 6…14 мг-% каротину (провітаміну А). Культура широко розповсюджена в Європі і використовується в харчуванні та на корм тварин. Як кормова культура цикорій дає до 5 укосів. Один центнер зеленої маси містить 27 кормових одиниць і 2,7 кг перетравного протеїну.

Цю культуру в народі називають: Цикорій дикий, сині батоги, батіжки, волошка городня, голубій, петрові батоги, гонко, біль синя, синявка, терник тощо.

Вирощування кореневого цикорію доволі поширене в Західній Європі. Площа висіву цієї культури там сягає щорічно понад 60 тис. га. У Франції, наприклад, на кожного жителя вирощують по 200 кг сирого цикорію. В Україні його вирощуванням займаються лише спеціалізовані господарства та окремі аматори. Пропонуємо уважніше придивитися до цієї культури як нішевої.

Цикорій звичайний - харчове, лікарське, декоративне і медоносна рослина. У його коренях міститься до 15% цукрів, в тому числі до 11% інуліну. Обсмажені і розмелені корені цикорію - один з кращих сурогатів кави, здавна використовується в нашій країні для виробництва різноманітних «кавових» напоїв. Навіть в порошок натуральної кави до недавнього часу додавали цикорій.

Нині продукти переробки цикорію широко використовують у харчовій, кондитерській, спиртовій і, зокрема, в медичній промисловості. Найціннішою речовиною цикорію є полісахарид інулін, застосування якого в медицині практично безмежне. В харчовій промисловості цикорій використовують здебільшого для отримання спирту. Завдяки ароматичним властивостям та приємному смаку із його коренів виготовляють сурогати кави без кофеїну та інші напої. Його використовують для знищення у ґрунті нематод, висіваючи як попередник для суниць, цибулі, часнику та інших культур.

Цикорій є перспективною біоенергетичною культурою. Із тонни коренеплодів цикорію під час переробки можна отримати 100 л спирту-етанолу, який відповідатиме всім вимогам і стандартам. За середньої врожайності 200-250 ц/га отримують 2 т спирту-етанолу (див. табл.). Але за впровадження новітніх технологій виробництва цикорію цей показник можна збільшувати вдвічі.

Для морфології цикорію характерний вміст вуглеводів у формі інуліну, що відносяться до типу складномолекулярних цукрів. Ця рослина цінна не лише з медичної точки зору, а й з технічної, оскільки продукт цикорію нерозчинний у холодній воді, а під дією кислот і відповідної температури полісахариди гідролізуються і переходять у легкорозчинну форму моносахаридів - фруктозу, яку без великих витрат можна легко перевести у форму густого сиропу за рівного об'єму і концентрації в 1,5-2 рази більшої за концентрацію цукру. Інулін легко гідролізується неорганічними й органічними кислотами, а також спеціальним ферментом - інулазою.

Оцукрення маси на основі інуліну може відбуватися за 24 год, тоді як виробництво спирту із крохмалю потребує 60-72 год. Тому витрати на одиницю виробництва спирту в декілька разів менші, ніж для виробництва із крохмаленосної сировини, оскільки відпадає потреба підготовки солоду й немає терміну бродіння.

Цикорій звичайний (Сісhоrіит іпthybus L.) (2n-20) дворічна рослина з родини айстрових (Аstеrасеае) (рис. 93). Наукова назва роду - Cichorium - прийшла до нас із грецької мови і в перекладі означає «я йду керувати полем», що пов'язано з властивістю цієї рослини рости вздовж доріг та полів. Називають цого також і «нареченою сонця», бо квіти цієї рослини весь час повертаються за ним.

Цикорій відноситься до рослин помірних широт, добре росте в умовах прохолодного клімату і погано переносить високі температури південних районів. Оптимальною кліматичною зоною може бути та, яка забезпечує тривалість вегетаційного періоду 120 і більше днів, не менше 200-250 мм опадів і суму ефективних температур у межах 2100-2400 ^о С.

За даними Н. І. Щібрі, для завершення розвитку рослини цикорію потребують тривалішого часу. У виробничих умовах коренеплоди досягають виробничої стиглості, яка настає за 110-130 днів вегетації, при середній температурі повітря не нижче 10 ^оС і 180-200 мм опадів. В умовах Лісостепу України повної стиглості цикорій набуває через 5 місяців, хоча накопичення маси коренеплоду продовжується до пізньої осені.

Біологічні особливості

Цикорій - це багаторічна трав'яниста рослина, має молочний сік, розмножується насінням. Його сходи можуть витримувати заморозки -6…-8°С. Щодо тепла культура невибаглива. Добрі врожаї отримують за достатньої кількості вологи, але рослини порівняно легко здатні переносити деякий період засухи. Цвіте з липня до вересня.

На першому році утворює листки та коренеплід, а на другому -- квітконосне стебло і дрібне насіння. Стебло до 1,5 м заввишки, з пруткоподібними гілками. Листки сидячі, цілокраї або слабопірчасто-надрізані. Квітки язичкові, блакитні або білі, зібрані в кошики. Плід -- сім'янка. Маса 1000 насінин -- 1,3-1,6 г.

Коренеплоди білого кольору, конічної, циліндричної або веретеноподібної форми, масою 150-330 г. Корені містять 23% вуглеводів, серед яких переважає інулін -- речовина, що може перетворюватися на цукор, спирт, глюкозу. З коренів одержують "цикорну каву". Її домішують до натуральної, а також одержують спирт і глюкозу. Бадилля використовують на корм худобі.

Морфологічні ознаки

Першого року життя: Коренева система цикорію представлена первинними коренями. Зародковий корінь протягом першого року життя перетворюється на стрижневий. Верхня частина стовщується і разом з іншими органами рослини, перетворюється на коренеплід.

Коренеплід товстий, м'ясистий, залежно від сорту, має циліндричну, конічну або веретеноподібну форму.

В перший рік росту і розвитку він утворює корінь білого кольору з жовтуватим відтінком і листя з довгими багатими на м'якуш черешками, що прилягають до голови коренеплоду. Розетка листків залежно від нахилу листя стосовно поверхні грунту буває трьох видів: прямостояча, розлога, проміжна. Кількість листків коливається від 12 до 45 штук. У салатного сорту цикорію їх буває дещо більше. Краї листкової поверхні видозмінюються від дрібно посічених до гладко заокруглених. Поверхня листкового апарату видозмінюється від гладкої до сильно гофрованої. Інтенсивність забарвлення листків залежно від сорту цикорію коливається від світло-зеленого до темно-зеленого кольору. Культурний вид цикорію, залежно від рівня родючості ґрунту та його зволоження, утворює на першому році вегетації крупне листя довжиною 25-35 см і шириною 6-15 см. Кількість їх коливається від 15 до 35 штук залежно від сорту та умов вирощування. На жилках листків і на листкових пластинах спостерігається антоціанове забарвлення у вигляді смуг, плям і крапок. В перший рік вирощування у цикорію розвивається товстий м'ясистий коренеплід з середньою масою 100 - 400 г, довжиною від 10 до 45 см і товщиною від 2 до 8 та більше сантиметрів. Коренеплід, залежно від сорту, має циліндричну, конічну або веретеноподібну форму. Під час росту він повністю занурений у ґрунт.

Другого року життя:

Коренева система насінників, на відміну від маточних коренеплодів, не має стрижневого кореня (його видалили під час збирання маточників) і складається з бічних коренів.

Листки за походженням поділяються на розеткові та стеблові. Розеткові - листки пазушних бруньок головки. Стеблові листки утворюються з конуса наростання під час зимового зберігання коренеплодів. Стебло грубе, дерев'янисте, борозенчасте, місце біля основи стовщене. Воно галузиться, утворюючи гілки першого, другого, рідше - третього порядків.

На другий рік вегетації цикорій утворює високе стебло з одним або декількома пагонами із залізо-волосистими стеблами висотою від 80 до 160 см, з великою кількістю листків, подібних рослинам першого року життя. Зо будовою середні листки черешкові, а верхні пригнуті з серцевидною основою, на якій в середині літа з'являються великі блакитні квіти, зібрані в окрушки. По закінченню цвітіння на місці квіток залишаються коробочки, в яких містяться дрібні насінини. Плід цикорію - сім'янка. Однонасінний закритий плід із нетовстим оплоднем відокремлюється від насінини. Співвідношення маси насіння до оболонки становить 0,78. Сім'янки цикорію мають форму подібну до призми зрізаного конуса з 4…6 ребрами довжиною 2…3 мм і шириною 1…1,5 мм, поперечно зморшкуваті, жовто-бурого кольору, з тонкою плівчастою короною. Кожен висаджений корінь цикорію може дати 20…30 тисяч насінин або 300...500 кг/га. Насіння може зберігати життєздатність до 12 років.

Найбільш врожайним типом куща вважається такий, що має велику кількість добре розвинутих, вирівняних та рівномірно розміщених квіткових стебел. Насінники цикорію мають тривалий період цвітіння - з кінця червня по жовтень місяць, в той же час окремі його суцвіття квітнуть лише декілька годин. Суцвіття - кошик. Квіти зберігаються в крихких коробочках, двостатеві язичкові, колір їх голубий, але мають різне забарвлення: рожеве, блакитне, бузкове, біле. інколи жовте. Суцвіття розміщені на кінцях пагонів поодиноко, а також по два-три в пазухах листків. Цикорій - рослина перехреснозапильна. Перенесення пилку відбувається за допомогою комах та бджіл. Самозапилення проходить дуже рідко. Насіння дозріває в кінці липня - в серпні, легко обсипається. Плід - сім'янка. Насіння від світло-сірого до чорного кольору, дрібне, завдовжки 2 - 3 мм, завширшки 1 - 1,5 мм, маса 1000 насінин - 1,4 - 1,6 г, урожайність коренеплодів коливається від30 до 60 т.

Найпридатніші ґрунти для вирощування цикорію - чорноземи з незначною кислотністю і високою повітродоступністю. Найкраще рослини цикорію розвиваються на легких ґрунтах, значно знижується урожайність коренеплодів при вирощуванні на важких, перезволожених ґрунтах. Останні значно ускладнюють процес збирання коренеплодів; значна їх кількість залишається з обламаними кінцівками не викопаними з ґрунту, що призводить до зниження врожайності.

Цикорій може сходити при досить низьких температурах (+2-3 ^оС), а молоді рослини розвиватись, хоч і помалу, при +4-5 ^оС. Повні сходи легко витримують ранкові приморозки до - 4-5 ^оС. Коренеплоди його є стійкими до низьких температур і зможуть зимувати в ґрунті. На цьому базується безвисадковий спосіб насінництва цієї культури.

Початковий розвиток відбувається досить повільно. Через два місяці після висівання рослини мають тільки 5 - 7 листочків завдовжки 8 - 10 см, а довжина коріння сягає 10 см. Тільки після того як у рослини сформується близько 20 листків у розетці (в серпні), починається інтенсивний ріст кореня. Він закінчується у вересні, але триває накопичення поживних речовин, насамперед інуліну.

Водний режим цикорію аналогічний режиму буряків. Для одержання 1 кг сухої речовини необхідно біля 300 л води. Найбільші прирости дають липневі та серпневі опади. В цей період 1 мм опадів забезпечує приблизно 2 ц/га приросту коренів. В цей же час він краще за інші просапні культури витримує тимчасові засушливі періоди.

Крім цикорію звичайного, вирощують також цикорій салатний, ендивій (С. епdіviа L.) -- одно- або дворічна рослина з розгалуженим корінням, стебло близько 1 м заввишки, листки голі, різної форми. Квітки блакитні, білі, зібрані у кошики. Вирощують для осіннього і зимового споживання. Використовують для приготування салатів, як приправу до м'ясних страв.

Технологія вирощування

Найоптимальніші для цикорію ґрунти ті, на яких вирощують цукрові буряки. Цикорій кореневий невибагливий до ґрунтових умов і його успішно можна культивувати як на чорноземах, так і на поліських опідзолених та супіщаних ґрунтах із помірно зволоженим нижнім шаром.

За достатнього удобрення цикорій дає добрі врожаї на підзолистих ґрунтах, але заболочені, важкі, із близьким рівнем залягання ґрунтових вод ґрунти непридатні для його вирощування. Цикорій добре реагує на вгноювання та підживлення мінеральними добривами. Утім, гній краще вносити під попередник у кількості 25 т/га, а от за внесення безпосередньо під культуру краще застосовувати перегній. Оптимальне внесення мінеральних добрив: N - 20 - 25 кг/га, Р - 35 - 45, К - 50 - 60 кг/га, а також підживлення у період розвитку: N - 10 - 15 кг/га. У сівозміні цикорій розміщують після зернових колосових культур, гороху по пару.

Обробіток ґрунту під сівбу цикорію кореневого проводять в два етапи: основний - осінній і передпосівний - весняний.

Поле під цикорій має бути ідеально вирівняним і ретельно, як грядка, обробленим.

Удобрення цикорію кореневого нічим не відрізняється від удобрення цукрових буряків. Органічні добрива зазвичай вносять під попередник із розрахунку 40-50 т гною на гектар. Після удобрених озимих під цикорій вносять 100 кг азотних та 100-120 кг фосфорних і калійних добрив (у діючій речовині) на гектар. Найефективніше вносити ці добрива під глибоку зяблеву оранку (75% фосфорних і калійних та 50% азотних).

Під час висівання цикорію у рядки вносять повне мінеральне добриво. Краще для цього використовувати складні добрива із розрахунку 60-80 кг/га. Цикорій позитивно реагує на підживлення азотними добривами, яке бажано проводити після формування густоти рослин із розрахунку 40-50 кг/га.

цикорій агротехнічний

Підготовка насіння і сівба

Багато авторів публікацій через свою недостатню поінформованість, говорять про те, що у виробництві використовують сорти вітчизняної селекції Ярославський і зарубіжної - Сілезький. Мовляв, вони високопродуктивні.

Слід зазначити, що сорт цикорію кореневого Ярославський виведений понад 50 років тому. Підтримувальної селекції щодо нього та первинного насінництва не ведуть. Сорт за цей час став напівдиким і урожайність коренеплодів ледь сягає 150-200 ц/га.

Інститутом цукрових буряків і його філіалом в Умані (нині Інститут коренеплідних культур) створені нові вітчизняні сорти цикорію кореневого Уманський 90, 95, 96, 97 і 99. Коренеплоди цих сортів жовто-білого кольору, конусоподібної, як у цукрових буряків, форми завдовжки 21-26 см, діаметром 9-14 см, без борозенки. Сорти стійкі до ураження церкоспорозом, придатні для машинного збирання. Вміст інуліну - 17,5-19,0%, урожайність коренеплодів - 420-500 ц/га. За цими сортами ведуть підтримувальну селекцію і первинне насінництво.

Насіння цикорію дрібне, має форму зрізаного конусу завдовжки 2-3 мм і завширшки 1,5 мм. Саме через це ґрунт має бути добре розпушеним, вирівняним і ущільненим, із твердим ложем для насіння на глибині не більше 1,5 см, варто зазначити, що глибина сівби не має бути більшою за 1,0-1,5 см.

Набрякаючи насіння цикорію, поглинає найбільше вологи в перші години, після чого практично починається проростання. Отже, насіння слід висівати у вологий ґрунт. За таких умов сходи з'являться на 5-7-й день. Найоптимальнішим строком сівби є друга половина квітня.

Сіють цикорій буряковими сівалками із нормою висіву насіння не більше 0,8-1,5 кг/га. Період до появи сходів - 12-15 днів.

Догляд за посівами

Формують площі посіву цикорію кореневого двома способами: висівають дражоване насіння спеціальними пневматичними сівалками на задану густоту, а також роблять це вручну. Після появи сходів проводять міжрядний обробіток ґрунту. За формування густоти вручну проривання рослин закінчують до настання фази 4-х справжніх листків, залишаючи відстань у рядку між рослинами 10-2 см, тобто із розрахунку 9 - 10 шт./п. м. Упродовж вегетації культури виконують кілька міжрядних культивацій для поліпшення аерації, знищення бур'янів, створення несприятливих умов для шкідників, які перебувають у ґрунті.

В обох випадках густота рослин на час збирання має бути 140-160 тис./га. Саме за таких умов корені цикорію найбільш вирівняні, міцні і дають найкращий урожай. Протягом усього вегетаційного періоду площі слід утримувати в розпушеному стані та чистими від бур'янів.

Однак доречно відмітити, що боротьбу з бур'янами проводять комплексом гербіцидів, які зазвичай використовують на посівах цукрових буряків. Культура цикорію кореневого стійкіша до гербіцидів і успішно витримує навіть подвійні дози.

Збирання врожаю

Заготовлювана сировина - корені, квітки і трава. Траву збирають у період цвітіння рослин. Збирання коренів цикорію кореневого розпочинають на початку жовтня. До цього часу здебільшого закінчується формування коренеплодів, накопичення в них інуліну й інших полісахаридів та мікроелементів.

Збирають корені бурякозбиральними комбайнами, а на малих площах - вручну. Надземну масу попередньо скошують. Під час збирання слід максимально уникати пошкодження коренеплодів цикорію кореневого, щоб забезпечити їхнє надійне зберігання.

Корені викопують пізно восени із таким розрахунком, щоб закінчити збирання до перших морозів.

Переробка

Сушіння сировини. Після збирання коренів їх доочищають, перевозять у місця переробки та сушіння за температури не більше 50°С. Траву сушать за температури не більше 40°С.

Зберігають корені в овочесховищах або буртах у польових умовах, запобігаючи їхньому підмерзанню. Строки зберігання коренів за таких умов - кілька місяців. Висушені корені та траву зберігають у сухих добре провітрюваних і прохолодних приміщеннях.

Вирощування цикорію кореневого є справою економічно вигідною для господарств усіх форм власності. За урожайності 25 т та ціні реалізації 300 грн/т коренеплодів гектар його посівів забезпечує 4 тис. грн чистого прибутку. А такий показник під силу не кожній нашій культурі.

Найкращі умови для вирощування промислового цикорію це північна частина Хмельницької та Житомирської обл. Продати цикорій можна на цикорієсушильний завод (м. Славута, Хмельницька обл.) До речі, завод здійснює самовивіз цикорію із вашого поля.

Висновки

Враховуючи ботанічний та біологічний потенціал цикорію коренеплідного та вимоги до ґрунтово - кліматичних умов вирощування, можна зробити висновок, що найбільш сприятливою територією для вирощування даної культури в Україні є лісостепова зона. При цьому врожайність коренеплодів у найбільш сприятливих умовах вирощування досягає 35 т/га за середньої маси коренеплоду 250-300 г.

Список використаної літератури

1. Куценко О. М., Кочерга А. А., Філоненко С. В. Технічні культури. Методичні вказівки до проведення лабораторно-практичних занять та самостійного вивчення дисципліни студентами спеціальності6.130100 «Агрономія» всіх форм навчання - Полтава. - 2003. - с. 173-175

2. Лихочвор В. В., Рослинництво. Технології вирощування сільськогосподарських культур. - К.: «Центр навчальної літератури». - 2004. - с. 469-472

3. https://agrarii-razom.com.ua/plants/cikoriy-koreneviy

4. © ІАС Аграрії разом

5. Борисюк В. О. Деякі особливості насіння цикорію коренеплідного /В. О. Борисюк, К. А. Маковецький: зб. Наук. Пр. ІЦБ УААН. - Київ, 2000. - с. 144-151

Размещено на Allbest.ru