Аграрна політика Італії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

ТА БІОТЕХНОЛОГІЙ ІМЕНІ С.З. ҐЖИЦЬКОГО

Кафедра маркетингу

РЕФЕРАТ

на тему «Аграрна політика Італії»

Виконала: студентка 2 курсу 4 підгрупи

Факультету економіки та менеджменту

Пелих Мар'яна Степанівна

Перевірила: Доцент кафедри маркетингу

Войтович Наталія Володимирівна

ЛЬВІВ - 2019

Вступ

Термін «політика» походить від грецької мови, що значить «мистецтво управління державою». У такому розумінні політика, як термінологічне поняття, означає цілеспрямовану діяльність держави у взаємовідносинах між різними суспільними групами, державами й народами, пов'язану з боротьбою за здобуття або утримання державної влади як знаряддя формування й регулювання цих відносин. Це система цілей і засобів їх досягнення тієї чи іншої держави у сфері внутрішнього й зовнішнього життя.[2, с.652]

Аграрна політика- це сукупність заходів щодо розвитку аграрного сектору економіки, які здійснює держава в галузі аграрних відносин пов'язаних з володінням і користуванням землею, як основним засобом виробництва у сільському господарстві.

Отже, розглянемо Італію, бо це високорозвинена індустріально-аграрна країна. Вона належить до групи найбільш високорозвинутих країн світу - "Великої сімки", ЄС, НАТО. Це країна, що розташована на півдні Європи, оточена морями басейну Середземного моря. Її площа - 30 133 800 га. Населення 60,48 млн(2018 р.) Тому ця тема є досить актуальною.

Мета: проаналізувати галузі рослинництва, галузі тваринництва, а також нормативно- правову базу Італії.

Суть аграрної політики Італії

В.М. Єрмоленко пропонує державну аграрну політику розглядати як систему економічних та організаційно-правових заходів державного впливу на аграрні відносини з метою забезпечення ведення високоефективного сільськогосподарського виробництва і соціального розвитку села.[3, c.30]

Дещо ширше трактують аграрну політику А. П. Зінченко, В. І. Назаренко й В. В. Шайкін, на думку яких ця категорія може тлумачитися як сукупність принципів і дій, які провадить держава з метою вирішення комплексу проблем, пов'язаних з функціонуванням агропромислового комплексу - власне сільськогосподарського виробництва, структур агробізнесу, ринку сільськогосподарської продукції, споживання, розвитку сільських територій та ін.[1, с.75]

Спільна сільськогосподарська політика (ССП) є відповіддю Європи на необхідність забезпечення гідного рівня життя для 22 мільйонів фермерів і сільськогосподарських робітників і стабільного, різноманітного, безпечного постачання продовольством для своїх 500 мільйонів громадян. І міністр з питань навколишнього середовища Італії Джан Лука Галлетті підкреслив, що сільське господарство є необхідним для навколишнього середовища не лише тому, що хороше середовище сприяє хорошому сільському господарству, але й тому, що хороше сільське господарство відповідає хорошим умовам.

Чисельність населення Італії складає майже 61 мільйон, з яких трохи більше 20% проживають у сільській місцевості. (Рис. 1)

Рис.1 Зайнятість населення Італії

Італія має дуже різноманітний сільськогосподарський сектор із значними регіональними відмінностями у структурі сільського господарства та виробництві; це відображається на кількості харчових продуктів, зареєстрованих як географічні вказівки, більше, ніж у будь-якій іншій державі-члені.

Інвестиції в сільське господарство. У період до 2020 року нова ССП збирається інвестувати близько 37,5 млрд євро в сільськогосподарський сектор та сільські райони Італії. За період 2007-2013 рр. ОСП інвестувала майже 9 млрд. Євро (плюс співфінансування з державних та приватних джерел) на цілий ряд різних видів діяльності, що підтримують виробництво сільського господарства та приносять користь сільським районам Італії, допомагаючи підтримувати різноманітність діяльності та перетворити це на особливість економічної сили, культурного багатства та соціальної згуртованості. Конкретно кажучи, з 2007 року фонди розвитку сільського господарства підтримували сільське господарство Італії в:

· створенні молодих фермерів: було створено понад 16 500 молодих фермерів із загальними інвестиціями у розмірі 800 млн. євро;

· модернізації господарств: великий акцент був приділений модернізації сільськогосподарських господарств та доданню вартості сільськогосподарській та лісовій продукції із загальним обсягом інвестицій (державних та приватних) 4,8 млрд. євро та 2,2 млрд. євро відповідно;

· розвиток сільських територій: Відпочинок та розвиток туризму в сільській місцевості через диверсифікацію несільськогосподарських видів діяльності, таких як агротуризм, були підтримані загальними державними витратами майже на 246 млн євро (майже 126 мільйонів євро з бюджету ЄС).

Для сільського господарства Італії характерні:

· невеликі господарства: 58,7% господарств мають менше 5 га, а середній розмір господарства на 12 га менше, ніж середній розмір господарства ЄС-28 з розміром 16,1 га;

· досить старі фермери (лише 4,5% італійських фермерів до 35 років, порівняно з 5,9% в ЄС-28) та постійне виселення сільського населення;

· внесок в економіку Італії, що становить 2,2% від загальної ВДВ (ЄС-28: 1,6%) та в зайнятість з 3,6% від загальної зайнятості (4,7% в ЄС-28).

Аналіз галузі рослинництва

На відміну від Північно-Західної Європи, в сільському господарстві Італії домінує рослинництво. На першому місці за вартістю в ньому стоять так звані «середземноморські продукти». Природне середовище для них сприятливе саме на півострові й островах. Понад половину всіх оранки займаю зернові культури, зокрема 30% - пшениця. На найродючіших землях пшеницю іноді поєднують із кукурудзою, найбільші збори якої дають північні області. На альпійських схилах й у долинах вирощують жито і овес. Італія займає перше місце Зарубіжною Європі з виробництву рису, а, по його врожайності вона входить у провідних рисоводческих країн світу. Тис давно став звичної їжею італійців. Він вирощується на зрошуваних землях Паданской рівнини. Картопля садять у багатьох районах країни, але найбільше в Кампанії. У Італії вирощують різні овочі: помідори, капусту, салати, цибулю, спаржу, баштанні культури. Головний овощеводческий район країни також Кампанія. Найважливішою технічної культурою Італії є цукрові буряки. Більше половини буряківничих господарств зосереджено в низов'ях річки По. Італію називають "першим садом Європи". Тут збирають яблука, груші, персики, черешні, абрикоси, інжир. У південних областях поширені мигдаль, волоські горіхи, фундук. Італія - одна з найбільших у світі виробників цитрусових. Майже всі вирощують у областях, насамперед Сицилії. Величезну роль сільське господарство Італії грає традиційне виноградарство. За зборами винограду Італія постійно суперничає і Франції протягом першого у світі, 90% його переробляється в вино, із виробництва якого Італія не поступається не країні у світі. Виноградники поширений по усюди, і становлять характерну риску італійського пейзажу. По збору оливок Італія посідає друге місце у світі після Іспанії. З технічних культур, дають волокно для текстильної промисловості, Італії вирощують потроху бавовну, льон і коноплю. Рік у рік дедалі більше значення набуває розведення квітів. Значна їхня частина йде експорту.

Таблиця 1. - Вирощування продуктів харчування

Рис 2. Збір с/г насаджень (тис. тон)

Аналіз галузі тваринництва

Виробництво м'яса в Італії традиційно слабке. А виробництво великої рогатої худоби було відносно застійним на початку 21 століття, значна частина галузі була присвячена відгодівлі телят, які були імпортовані з Франції. Існує помітна географічна різниця в розподілі господарств; в той час як господарства великої рогатої худоби, свиней та тваринництва в основному зустрічаються на півночі, овечі господарства мають більш широке поширення на півдні. (Табл. 2) Виробництво вершкового масла задовольняє внутрішнє споживання , а деякі сири, зокрема “Горгонзола та Пармезан” , виготовляються на експорт. Вирощування буйволів - популярна діяльність в Тоскані та Кампанії, де їх молоко використовується для сиру “Моцарела”. Виробництво козячого молока стало більш прибутковим, його розглядають як предмет розкоші для міського ринку. Розведення свиней найбільш різко зросло, переважно в північних районах Ломбардії та Емілії-Романьї. Селянські родини традиційно утримують свиней для власного споживання. Конкуренція інших країн ЄС загрожує італійському ринку м'яса, який страждає від високих витрат на виробництво через необхідність зрошення.[13]

Таблиця 2 - Тваринництво в різних чпстинах Італії

Виробництво риби в Італії збільшилося вдвічі за останні чотири десятиліття XX століття, але на початку 21 століття воно зазнало різкого спаду. Загальна кількість для дикорослої риби, яка була в основному виловлена з Середземного та Чорного моря , зменшилася майже вдвічі між 1980 та 2010 роками. Аквакультура , що складалася як з морських, так і з прісноводних рибних господарств, займала все більш помітну роль у риболовній галузі. Внутрішнє споживання задовольнялось переважно імпортом. Сьогодні щорічний вилов риби коливається у межах 0,6 млн т.[13]

З рис. 3 бачимо, що найбільше в Італії вирощується овочів та садівничої продукції, фруктів та виготовляється вина. А якщо розглядати сферу тваринництва, то найбільший відсоток має виробництво молока, а також розведення великої рогатої худоби, свиней та птиці.

Рис. 3 - Продукція Італії

Нормативно - правова база

Завдяки політиці якості ССП ЄС передбачає ряд заходів, щоб допомогти виробникам розвивати високу якість репутації європейської продукції для підтримки конкурентоспроможності та прибутковості. Ключовим інструментом у цьому є реєстр більш ніж 1 300 захищених найменувань продуктів харчування, які класифікуються як захищене позначення походження (PDO), захищене географічне зазначення (PGI) або традиційне гарантування спеціальності (TSG). Насправді Італія є державою-членом з найбільш зареєстрованою продукцією. Виробництво цієї зареєстрованої якісної продукції сприяє різноманітності, розвитку та зростанню в сільській місцевості, де вони виробляються, та захищає місцеві знання, вміння та робочі місця.

В даний час в Італії зареєстровано 285 продуктів, з яких 165 як PDO (таких як Gorgonzola та Prosciutto di Parma) 118 як PGI, а 2 як TSG.[11]

В Італії встановлено найвищий податок за реєстрацію угоди Ї 18% від ціни угоди, що значно підвищує загальні витрати на придбання ділянки.[4, c.42]

Земельна реформа. Відповідно до ст. 44 Конституції Італії з метою досягнення раціональної експлуатації землі і встановлення справедливих соціальних відносин закон накладає зобов'язання на приватну земельну власність, встановлює граничні розміри цієї власності, відповідно, по областям і сільськогосподарським зонам, сприяє поліпшенню земель, перетворення великих землеволодінь і реконструкції виробничих одиниць, підтримує дрібну і середню власність.[6, c.62]

Для іноземних громадян закон встановлює заборону на купівлю сільськогосподарських земель.[8, c.23]

Сучасна система землекористування склалася в Італії в 50-ті роки XX ст. в результаті земельної реформи. Метою реформи було збільшення владними методами нової селянської власності як засіб усунення соціальних і економічних пережитків, що виражаються в монополії на землю великих власників і відсутності зв'язку виробників з землею, так як вони працювали на чужій землі, що негативно впливало на виробництво сільськогосподарської продукції.

Земельна реформа проводилася в два етапи. На першому етапі здійснювалася експропріація земельних володінь, які перебувають у власності приватних осіб. Критерії, що лежать в основі експропріації, розрізнялися залежно від зони втручання. У певних зонах (плоскогір'я Скала) експропріації підлягали землеволодіння, що перевищують 300 га, в інших районах реформи - на підставі критеріїв, прямо пропорційно залежать від розміру володіння і обернено пропорційно - від продуктивності, виключаючи так звані зразкові господарства, які досягли високого ступеня продуктивності.[12]

На другому етапі проведення земельної реформи відбувалася передача сільськогосподарських земельних ділянок на підставі спеціального договору.

Договір носив загальний характер купівлі-продажу у формі передачі земельної ділянки в обмін на виплату його вартості в розстрочку протягом 30 років. Також договір містив особливі умови в зв'язку з тим, що передача права власності селянину була відстрочена в часі від моменту укладення договору до сплати останнього внеску в рахунок вартості земельної ділянки. Вартість земельної ділянки в значній мірі була вигідною для його одержувача в силу дії ряду фінансових і податкових пільг.[9, c.75-78]

Особі, яка отримує земельну ділянку, заборонялося її продавати протягом 30 років кому-небудь, крім державного органу з проведення реформи або осіб, що обробляють землю, за відповідною ціною, яка визначається провінційною сільськогосподарською інспекцією, а також здавати її в оренду або передавати в користування.[7, c.425]

рослинництво тваринництво агропромисловий ринок

Висновок

Проаналізувавши аграрну політику Італії, ми дійшли висновку, що найбільш вдале визначення аграрної політики В.М. Єрмоленка, який пропонує державну аграрну політику розглядати як систему економічних та організаційно-правових заходів державного впливу на аграрні відносини з метою забезпечення ведення високоефективного сільськогосподарського виробництва і соціального розвитку села. Також ми проаналізували галузі рослинництва і тваринництва та визначили, що найбільш розвинене в Італії саме рослинництво. Італія славиться виробництвом вин, які експортує в різні країни світу, а також оливковою олією. В галузі тваринництва найбільше розводиться велика рогата худоба, свині, птиця, а також вівці та кози. Також проаналізували і нормативно-правову базу. І можемо зробити висновок, що Італія є державою-членом з найбільш зареєстрованою продукцією, що за законом іноземним громадянам заборонено купувати сільськогосподарські землі.

Список використаної літератури

1. Аграрная политика / А.П. Зинченко, В.И. Назаренко, В.В. Шайкин. и др..; под. ред. А.П. Зинченко. - М.: Колосс, 2004. - С. 75.

2. Великий енциклопедичний юридичний словник / за ред. Ю.С. Шемшученка. - К.: ТОВ «Вид-во «Юридична думка», 2007. - С. 652.

3. Єрмоленко В.М. Державна аграрна політика: поняття і принципи / В.М. Єрмоленко // Правова політика Української держави: матер. Міжн. наук.-практ. конф., присв. 70-річчю Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника. - Т. 1. - Івано-Франківськ: Прикарпатський нац. ун-ту імені В. Стефаника, 2010. - С. 30.

4. Жукова Т.С. - Особливості правової системи Італії - 42 с.

5. Кирюхін К. С. Указ. соч. С. 37-56.

6. Конституція Італійської Республіки (з передмовою Володимира Шаповала) / В.М. Шаповал - К.: Москаленко О.М., 2018. - 62 с.

7. Конституції держав Європейського Союзу / під заг. ред. Л. А. Окунькова. М .: Норма, ИНФРА-М, 1997. С. 423-450.

8. Садовская О. Н. Правовая система Италии: общетеоретическая характеристика основных элементов: Автореф. дисс. … к.ю.н. - Одесса, 2001. 23 с

Размещено на Allbest.ru