Розрахунок поголів’я та потреби у кормах для тварин при організації цеху заготівельного підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

КАФЕДРА ГОДІВЛІ ТВАРИН ТА ТЕХНОЛОГІЇ

КОРМІВ ІМ. П.Д. ПШЕНИЧНОГО

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

Тема: «Розрахунок поголів'я та потреби у кормах для тварин при організації цеху заготівельного підприємства»

Виконала: студентка 2 курсу 3 групи

Факультету ХТ УЯП АПК

Савченко В.В.

Київ-2017



ВСТУП

супоросний свиноматка годівля утримання

Тваринництво - важлива галузь господарства, яка забезпечує населення цінними продуктами харчування - молоком, маслом, яйцями, м'ясом , а харчову промисловість - сировиною. Найбільш розвиненими галузями є свинарство і скотарство.

На структуру, розміщення і спеціалізацію тваринництва країни впливає кормова база, яка у різній місцевості різна. Понад третину всіх посівних площ України зайнято кормовими культурами, до яких належать кукурудза, силос, зелений корм, соя (в Лісостепу), кормовий люпин (на Поліссі), кормові боби (в західних областях). Решта кормових угідь зайнята під посіви однорічних трав і озимих на зелений корм, багаторічних трав,кормових коренеплодів тощо. Скотарство - провідна галузь тваринництва, яка забезпечує потреби населення в молоці, дає сировину для харчової та легкої промисловості. Скотарство поширене в усіх областях і районах України. Найбільше великої рогатої худоби в Лісостепу і на Поліссі. В основному скотарство в Україні має молочно-м'ясний напрям, у структурі продукції, що виробляється, більшу частину становить молоко. Висока частка виробництва молока характерна для господарств у поліських, західних, лісостепових областях, де для цього є кормова база. Скотарство дає також багато м'яса (яловичина і телятина). М'ясні породи великої рогатої худоби вирощують на відгодівельних пунктах поблизу цукрових, спиртових, крохмале-патокових заводів, у господарствах, що займаються вирощуванням і відгодівлею тварин.

Свинарство в Україні посідає друге місце після скотарства. Частка свинини у виробництві м'яса наближається до 40%. Основна частина поголів'я свиней зосереджена на Поліссі, в Степу та Лісостепу, хоча спеціалізація цієї галузі в різних районах неоднакова. На Поліссі і в Лісостепу переважають породи м'ясо-сального, в Степу - сального напрямів. Найбільше свиней спостерігається у Вінницькій, Київській,Черкаській, Хмельницькій, Закарпатській, Чернівецькій та Рівненській областях [6].

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Характеристика великої рогатої худоби породи шароле

Шароле - одна з найвисокопродуктивніших порід великої рогатої худоби м'ясного напрямку продуктивності. Виведена вона у Франції. За походженням порода шароле селекціонувалась тривалий час у напрямі розвитку м'ясної продуктивності.

При виведенні породи кращих тварин за м'ясними ознаками відбирали, добре годували їх, особливо молодняк, вирощували телят на підсосі під коровами.

Влітку худобу утримували на високопродуктивних штучних пасовищах. Велику роль в удосконаленні породних і продуктивних якостей тварин відіграли виводки і виставки племінної худоби, а також різні конкурси, на яких заохочували власників, що експонували кращих за живою масою і м'ясними ознаками тварин.

Масть худоби породи шароле кремово-біла і світло-сіра. Тварини мають будову тіла, типову для м'ясних порід. Голова середньої величини з широким лобом, роги в більшості тварин довгі, закручені. Тулуб масивний - довгий і глибокий, спина широка і трохи провисла за лопатками, поперек і крижі добре виповнені м'язами. Задня частина тулуба розвинута теж добре, окіст круглий і зависає до скакального суглоба.

З екстер'єрних вад найбільшою є провислість спини за лопатками і роздвоєність холки, що свідчить про слабість м'язів у цій частині тіла. Середні проміри у корів такі: висота в холці 132 см, глибина грудей 73 см, ширина грудей 50 см, коса довжини тулуба 165 см, обхват грудей за лопатками 203 см, обхват п'ястка 22 см, середні проміри бугаїв відповідно 142 см, 80 см, 57 см, 180 см, 244 см, 24 см [4].

В даний час порода шароле займає перше місце серед порід м'ясного напрямку продуктивності на своїй батьківщині у Франції з чисельністю 1834513 голів. Вона розводиться у всіх регіонах країни. Крім того, дана порода проявила прекрасні адаптаційні якості до різних кліматичних умов у багатьох країнах світу і зараз вона успішно використовується більше ніж у 70 країнах, розташованих на п'яти континентах, де тварин шаролезької породи використовують для поліпшення якісних показників місцевих порід м'ясного напрямку продуктивності. Тварини цієї породи витривалі і відрізняються високою тривалістю використання. Племінні бики ефективно використовуються до 15 років, корови - до 13-14 років.

При народженні телята важать 44-50 кг, через крупно плідність нерідко спостерігаються випадки важких отелень (до 80 % корів при отелі потребують допомоги,часто вдаються до кесаревого розтину). Телята вирощуються на підсосі до 8 місяців, до цього віку телиці мають живу масу 250-260 кг, бички - 270-290 кг. Середньодобові прирости становлять 900-1400 г. Жива маса повновікових корів становить 700-800 кг, бугаїв - 1000-1200 кг і більше. Корови характеризуються високим відсотком (4%) отелень двійнятами, молочна продуктивність корів в середньому 1800-2000 кг, жирність молока близько 4,0%. Часто корови, демонстровані на виставках, важать більше 1000 кг, бики - 1300-1500 кг. При відгодівлі тварин утворюється головним чином м'язова, а не жирова тканина, як це зазначається у інших м'ясних порід. Бички при відгодівлі в однорічному віці мають масу 500-530 кг, а в 18-місячному віці - 640-650 кг. Забійний вихід у середньому становить 65-66 %. Особливістю тварин породи шароле є виключно висока енергія росту, і в цьому відношенні вони посідають перше місце серед порід м'ясної худоби, причому здатність давати високі прирости зберігаються у них протягом тривалого часу (до 2 років). При відносно невисокій масі кісток у тушах інтенсивна відгодівля дозволяє отримувати надважкі туші з великою кількістю м'язової тканини при досить високому виході високосортного м'яса на 1 кг кісток. Якісні показники м'яса досить високі, співвідношення протеїну та жиру дорівнює 1:1, що є найкращим для споживача [10].

У період з 1955 по 1975 р. в Україну із Франції надійшло 300 голів племінного молодняку породи шароле, в тому числі 262 нетелі та телиці і 38 бичків. Були створені три племінні репродуктори: у дослідних господарствах «Чувиріне» харківської, «Поливанівка» Дніпропетровської і Роменській держплемстанції Сумської областей. Ці репродуктори позитивно вплинули на формування масиву шаролезьких помі сей. Ці репродуктори позитивно вплинули на формування масиву шаролезьких помі сей. У господарствах було вирощено і реалізовано понад 400 голів племінного молодняку, в тому числі 300 бугайців. Нині в трьох репродукторах є 287 голів, у тому числі 148 корів.

Тварини рекордної продуктивності: бичок Биль 8425 у віці 15 місяців досяг живої маси 602 кг, середньодобовий приріст дорівнював 1280 г, бичок Доду у віці 12 місяців - 485 кг. Жива маса телят при народженні становить: бичків - 42-45 кг, телиць - 40-42 кг. Молодняк породи шароле характеризується добрими забійними показниками, високою якістю м'яса. Забійний вихід - 64,6 %. Туші непогано виповнені, відзначаються помірним поливом, мають добре розвинену м'язову тканину стегна і поздовжнього м'яза спини, невисокий вміст внутрішнього жиру (1,9 %), помірний - міжм'язового (4,4 %), достатній - внутрім'язового, що забезпечує соковитість м'яса (11,57 %). Підтвердженням високих смакових якостей і біологічної повноцінності м'яса є відношення протеїн - жир - 1,73. Набули розвитку у вітчизняній селекції французькі генеалогічні лінії бугаїв Драпо 68012 і Орлеана 35655. Молочність цих ліній становить 232 кг. Вітчизняна споріднена група бугая Універсала 71012 налічує 75 нащадків, з яких 52 корови молочністю 218 кг [2].

Серед корів шаролезької породи зустрічаються рекордсменки по масі - багато тварин перевищують вагу в 800 кг. Основне ж поголів'я тримається в межах 600-750 кг. Це великі, масивні тварини з наступними характеристиками:

· удій до 4000 літрів, в основній масі до 2000;

· жирність - 3,5-4,5 %, вміст білка - 3,2-3,4 %;

· забійний вихід - до 65 %;

· зростання в холці - 130-155 см;

· обхват грудної клітки - до 190 см;

· окрас білий, з кремовим відтінком;

· слизові - світло-рожеві;

· молочність виражена слабо - вим'я невелике, зазвичай чашовидне, рідше козячої форми. Нерідко відзначається рихлість статури, звиклість тазу [9].

1.2 Характеристика червонопоясої спеціалізованої породи свиней

Представники червонопоясої спеціалізованої породи свиней належать до м'ясного напряму продуктивності. Створення спеціалізованої лінії зумовлене збільшенням попиту товарного свинарства швидкостиглих і м'ясних кнурів-плідників для масового використання в обласних програмах породно-лінійної і міжлінійної гібридизації. Селекційний процес по її створенню здійснювали методом складного відтворювального схрещування свиней полтавського м'ясного типу з породами крупної білої, ландрас, гемпшир і дюрок.

Генеалогічна структура свиней нового генотипу представлена 8 генеалогічними лініями і 7 генеалогічними сімействами. В базових господарствах пробонітовано 3500 голів племінних тварин, із яких 1065 основних свиноматок і 119 основних кнурів.

Свині спеціалізованої лінії порівняно великі, пропорційно складені, з гарно розвинутими м'ясними формами, легкою головою, невеликими горизонтально поставленими ушами, довгим, широким і глибоким тулубом на міцних кінцівках. Масть тварин червоного кольору з нешироким білим поясом в районі лопаток, з віком окрас темніє.

Середня жива маса дорослих кнурів (36-місячного віку і старше), залишених в базових господарствах для відтворення, - 315 кг, довжина тулуба - 184 см, свиноматок відповідно - 245 кг і 168 см. Продуктивність свиноматок з двома опоросами і більше: багатопліддя - 10,7 поросят, молочність - 53,5 кг, жива маса гнізда поросят при відлученні - 166,3 кг.

В середньому по шести серіям контрольної відгодівлі молодняк нової спеціалізованої лінії характеризують наступні показники: середньодобовий приріст - 846 г, вік досягнення живої маси 100 кг = 176,5 дня, витрати корма на 1 кг приросту - 3,48 корм. од., товщина шпика 25,1 мм, вихід м'яса в туші - 62,1 %, маса стегна - 11,15 кг.

В результаті обробки дослідних даних по вивченню ефективності схрещування свиноматок різних пород і породності з кнурами створеного генотипу встановлено підвищення багатопліддя на 0,55 поросяти, скорочення терміну досягнення підсвинків товарної кондиції на 17,8 днів, зменшення витрат кормів на 0,52 корм. од., підвищення виходу м'яса в тушах на 2,53 %.

1.3 Особливості відтворення поголів'я

1.3.1 Особливості відтворення великої рогатої худоби породи шароле

Шароле виведена у Франції від місцевої худоби, поширеної на околицях міста Шароль. Тварини породи шароле мають широкий й округлий тулуб, як правило, дещо провислу спину, що зумовлено великою масою тіла при довгому тулубі. Як недолік екстер'єру найчастіше спостерігаються слабкі кінцівки, перехват за лопатками, м'яка спина. Отелення у таких корів перебігає з ускладненнями, вони часто залишаються яловими.

Середня жива маса дорослих шаролезьких бугаїв становить 1000-1129 кг, а корів у віці 5 років і старше - 678 кг, що більше на 20,4-38,1 % порівняно з іншими породами. Молочність шаролезьких корів становить 325,8 кг, що на 38,4-56,3 % більше порівняно з іншими м'ясними породами.

Коефіцієнт відтворюваної здатності (КВЗ) корів породи шароле сягає рівня 0,80-0,81. Тварини породи шароле відзначаються фізіологічною пізньостиглістю і тому телиць парують у віці 24-26 місяців з живою масою 450-490 кг.

Для корів породи шароле значним недоліком є ускладнення отелення. При чистопородному розведення майже кожна четверта первістка (25,4 %)у віці близько 2 років потребує акушерської допомоги при отеленні, а у 19,9 % здійснюється кесарів розтин. Лише у кожної другої (54,7 %) первістки отелення відбувається без ускладнень.

Виходячи з цього, слід обгрунтованіше підходити до вибору порід для схрещування. Шаролезьких плідників рекомендується використовувати в кінцевих варіантах схрещування.

У корів породи шароле оптимальна тривалість отелення в півтора-два рази більша, ніж у тварин інших порід, оскільки необхідно більше часу для того, щоб достатньо розійшлися кістки тазу. У зв'язку з цим при отеленнях шаролезьких корів поспішати з допомогою не слід. При схрещуванні шароле з молочними і комбінованими породами відбувається збільшення живої маси помісних новонароджених телят, зміна у них будови тіла та підвищення у зв'язку з цим, кількості тяжких отелень і мертвонароджених телят.

Найкращий розвиток м'ясної продуктивності у шаролезької худоби, насамперед, є одним з головних факторів, які зумовлюють її поширення. З участю шароле у світі створено багато нових порід (біфало, шарбрей, мандолагонська, каншем, американська м'ясна, аулієконська, українська м'ясна) та синтетичних ліній (Коопельсо-93, INRA-95) м'ясної худоби. В Україні подальшу селекційну роботу з породою слід проводити на зменшення частки важких отелень, усунення екстер'єрних недоліків при збереженні хорошої молочності корів і м'ясної продуктивності молодняку.



1.3.2 Особливості відтворення свиней

Племінна робота у свинарстві розпочинається із комплектування провідної племінної групи свиней висококласним молодняком. Чистопородне розведення у цій групі підтримується завдяки відбору і підбору на базі обміну кнурами та періодичного завозу племінних кнурців, неспоріднених власним. Згідно прийнятої схеми для комплектування племінної групи треба завезти племінний молодняк із провідних племінних заводів відповідної породи, а для гібридизації - кнурців другої породи.

Основні вимоги, які пред'являють до свиней - добра пристосованість до умов промислового виробництва і здатність проявляти високий ефект гетерозису в товарному виробництві. З цією метою в товарному свинарстві відтворення поголів'я здійснюють із застосуванням дво- або три породного промислового схрещування і гібридизації. Гарантований ефект гетерозису можна забезпечити використанням для схрещування відселекціонованих на комбінаційну здатність ліній різних порід.

Останніми роками пропонується селекція на спеціалізовані лінії за обмеженою кількістю ознак. У спеціалізованих батьківських лініях селекцію ведуть на одержання високих показників м'ясних і відгодівельних якостей і при помірних показниках відтворних ознак. Селекцію у материнських лініях ведуть на високі відтворні якості при помірних показниках м'ясності. Таким чином, у результаті схрещування спеціалізованих ліній однієї або декількох порід, які поєднуються між собою, створюється товарний продукт - внутрішньо породний та міжпородний гібрид [7].

Свині характеризуються високим рівнем скороспілості та багатоплідності (за порос свиноматка може принести 10-12 поросят). Статева зрілість в свиней наступає на 5-7 місяць. Для відновлення поголів'я використовують тварин, які досягли віку 9-11 місяців при живій масі свинок 120-130 кг, хряків - 140-180 кг. Перший приплід від молодих свиней - в 13-14 місяців. Період поросності триває 114-115 днів [2].



1.4 Організація годівлі та способи утримання тварин

1.4.1 Організація годівлі та способи утримання великої рогатої худоби породи шароле

Шаролезька велика рогата худоба невибаглива до умов утримання і дає хороші прирости на дешевих кормах - сіно,силос, сінаж без застосування концентратного раціону. Хороша засвоюваність їжі і її переробка в м'язові, і жирові запаси роблять корів шароле затребуваними в світі і одними з найпопулярніших в скотарстві. З плюсів породи відзначається низька вимогливість до кормів і чудовому наборі ваги на дешевих раціонах. Ще одна перевага - отримання ніжного м'яса з низьким вмістом жиру. Але в наших умовах це стало недоліком - шаролезька худоба гірше переносить похолодання і сильно зменшує прирости при падінні температури. Сукупність недоліків і історичне розведення м'ясної худоби іншого типу не дають цій породі зайняти гідне місце в тваринництві.

Бугайців в підсисний період вирощують так само, як і теличок. Після відлучення над ремонтних бугайців за масою поділяють на 4-5 груп. Кожну групу спрямовано вирощують і відгодовують за певною технологією, яка забезпечує отримання до забою кондиційних тварин. Бугайців важко доглядати. Якщо їх зібрано з різних ферм, то між ними можливі бійки. Як наслідок, виникають вади туш, якщо тварини перебували в стресовому стані перед забоєм - м'ясо у них темне. На майданчику тварин розміщують за віком і місцем надходження: телят або тварин з одного стада - по 150 голів; тварин річного віку або з різних стад по 50 голів. Слід запобігати стресовим ситуаціям при утриманні тварин. Обезрожувати їх варто тільки за кончої потреби. Доцільно купувати бугайців без рогів. Усім тваринам обов'язково роблять щеплення проти діареї, пастерельозу, різних паразитів. Заповнювати загони треба швидко, упродовж не більш як 5 днів, а краще - за один день. До відгодівлі тварин готують (проводять комплекс процедур і обробок одразу після розміщення на відгодівельному майданчику).

Доглядають за худобою спокійно, уникаючи з її боку зайвих стресів. Застосовують зручні знаряддя для роботи з нею. Ідентифікують кожну тварину і в кожної визначають температуру тіла, відразу ж відокремлюючи хворих. За температурою тіла визначають необхідність лікування. Ін'єкції вітамінів А, D, E не роблять. Загальний рівень годівлі молодняку до 15 - місячного віку визначають з розрахунку 2-2.2 корм. Од., старшого віку - 1,7-1,8 корм. Од. на 100 кг живої маси. Забезпечувати протягом перших 12 місяців помірну годівлю молодняку, після чого переводити його на високий рівень годівлі, що забезпечує високі прирости, недоцільно. Для бугайців на відгодівлі складають 16 раціонів, поступово підвищуючи енергетичність корму. Худобі, що надійшла на відгодівлю, у перші 5 діб згодовують якісне непосічене злакове сіно, на 3-й день крім сіна дають ще стартерні корми. Згодовують їх 14-21 день, поки споживання сухої речовини не стабілізується у межах 2,5-2,7 % від маси тварини. Дають також необхідну кількість мінералів і вітамінів А, D, E в раціоні, оскільки тварини, що надійшли, можуть відчувати дефіцит їх. Худобу старшого віку утримують на віддалених майданчиках. Намагаються зняти стрес, якого зазвичай зазнають телята, відлучені від матері, їм дають злакове сіно (не люцернове!). Теличкам ін'єктують тестостерон у вушну раковину, щоб вони не приходили в охоту і давали на 10-20 % приросту більше. Він діє упродовж 60 діб. Заключний період відгодівлі перед забоєм починають із живої маси 300-350 кг, залежно від розміру скелета бажаної вгодованості. Вирішальне значення при цьому має вміст зерна в раціоні для забезпечення достатньої його енергетичності. Якщо, наприклад, при вирощуванні тварин із середньою швидкістю росту раціон за масою включає 25 % силосу, за сухою речовиною 50 % зерна й 50% силосу, то при заключній відгодівлі за високої швидкості росту становить 75 % зерна і 25 % силосу, а за сухою речовиною - відповідно 90 % і 10 %. У таких випадках трапляються складнощі з його використанням, зокрема розлади травлення. Щоб запобігти їм, слід оптимізувати енергетичність корму [5].

Годівля тварин у літній період має дуже важливе значення, оскільки за рахунок правильної її організації, раціонально використовуючи зелені корми, можна з мінімальними витратами зернофуражу забезпечити високу продуктивність худоби. Кріс того, влітку можна використовувати дешеві майданчики чи приміщення під плівкою. Та головне полягає в тому, щоб використати переваги зелених кормів, яким важлива висока біологічна повноцінність у вітамінному відношенні, і те, що зелена трава є важливим оздоровчим фактором для тварин. У зелених кормах міститься комплекс цінних поживних речовин: протеїн високої якості (до 30 % у сухій речовині), легкорозчинні та легкоферментовані вуглеводи, незамінні жирні кислоти, вітаміни, ферменти,біологічно активні речовини. У траві лужні елементи переважають над кислотними [1].

Так як для даної породи характерна стійлово-пасовищна система утримання, то потенціальна цінність зелених кормів та їх переваги у годівлі можуть бути використані досить ефективно.

1.4.2 Організація годівлі свиней

У свинарстві застосовують вигульну і безвигульну системи утримання.

Вигульна система утримання. Ця система утримання підходить як для племінних, так і для не племінних ферм -- для кнурів-плідників, ремонтного молодняку, свиноматок з встановленою супоросністю і неодружених. У південних районах країни допускають вигульне утримання свиней на відгодівлі. Особливо необхідно таке утримання на племінних фермах, де вирощують молодняк для комплектування промислових комплексів. Сонячне світло, рух, зелена трава -- все це сприяє зміцненню здоров'я тварин, забезпечуючи їх високу продуктивність.

У вигульній системі утримання розрізняють станково-вигульних і вільно-вигульних способи утримання.

Безвигульна система утримання. Цю систему застосовують в основному на великих спеціалізованих свинарських комплексах і фермах, коли тварин тримають цілий рік в приміщеннях без вигону на вигульні майданчики і пасовища. Свиней розміщують у секціях (на відгодівлі), групових, або індивідуальних станках. При такій системі утримання тварин не вистачає сонячного світла і руху, що призводить до гіподинамії і зниження резистентності організму, проте вона дозволяє механізувати процеси роздавання кормів, прибирання гною, забезпечує мікроклімат протягом усього року.

Табірна система утримання. Під час перебування на пасовищі свині знаходяться в русі (що сприяє розвитку кістяка й мускулатури), на сонці добре поїдають і засвоюють зелену масу молодих рослин. В результаті підвищуються плодючість і молочність свиноматок, молодняк краще росте і розвивається, дає більш високі прирости живої маси, знижується собівартість продукції.

Промислові технології утримання

На свинарських фермах і комплексах нашої країни застосовують три технології змісту: одне -, двох - і трифазну.

Однофазна технологія змісту характеризується тим, що свині від народження і до досягнення здавальних кондицій знаходяться в тому ж верстаті-маточнику, в якому проходив опорос. При такому вмісті знижуються витрати праці на перегін, запобігають стреси тварин, але ускладнюється конструкція верстата, нераціонально використовується площа в початковий період життя свиней, а в заключний період вони опиняються в скрутних умовах.

Двофазна технологія утримання передбачає вирощування свиней в періоди підсосу і дорощування у верстатах, де проходив опорос, а для відгодівлі їх переводять в свинарники-відгодівельники. Верстати після відлучення поросят від свиноматки трансформують, і тварини знаходяться в них до 3-місячного віку. При перекладі в інше приміщення тварин перегруповують. Мета такого змісту -- зменшення впливу стресових факторів на поросят при перегрупуванні.

Трифазна технологія змісту має найбільше поширення. В першу фазу поросят-сосунів тримають з матками до досягнення віку 26, 35, 45 або 60 днів. Потім поросят перегруповують і переводять в цех дорощування, де вони знаходяться до 4-місячного віку (друга фаза). Після цього тварин знову перегруповують і відправляють в відгодівельні цехи. При такому вмісті дотримуються сувора спеціалізація свинарників, раціональне використання основних площ, можливість використання в оптимальному варіанті спеціалізованого обладнання. Основний недолік -- стреси при зміні фаз.

Годівля та утримання холостих і супоросних свиноматок

Основні цілі при годівлі й утриманні маток в супоросний період полягають у наступному: створити необхідні умови для отримання максимального числа здорових поросят на кожен опорос; відновити в першій половині поросності втрати живої маси свиноматок, які були допущені в попередньому опоросі; забезпечити високу молочність маток для вигодовування майбутнього приплоду.

З підсисного періоду свиноматки виходять низької вгодованості, тому рекомендується норми годівлі збільшувати на 15-20 %. За 10-20 днів до передбачуваного терміну осіменіння холостих маток для стимуляції охоти рясно годують. Після встановлення поросності загальну поживність раціону знижують до рівня, близького до необхідного, так як рясна годівля їх у перші місяці поросності відображається на багатоплідності і збільшує смертність ембріонів.

В першу половину поросності в раціони свиноматок включають трохи більше соковитих кормів, ніж у другу половину. Згодовують свиноматкам тільки доброякісні корми. В раціон в цей період повинні входити силос (краще комбінований або з бобових трав), коренеплоди, бобова трава (в літній період), концентрати, корми тваринного походження та корми, багаті кальцієм (наприклад, трав'яне борошно). Крім цього щодня треба давати тваринам по 20-40 г крейди або вапна.

У другу половину поросності різко зростає потреба свиноматок у поживних речовинах, насамперед у білках, так як в цей час маса ембріонів подвоюється. Кількість об'ємистих кормів в раціоні скорочують, збільшуючи частку концентрованих кормів тваринного походження. В раціон включають зернобобові концентрати, рибне, м'ясо-кісткове і трав'яне борошно.

2-4 дні до опоросу норми годівлі зменшують приблизно на 30-40 %. У зимовий період раціони для супоросних свиноматок можуть складатися з 1,5-2,5 кг суміші концентратів (зерно злакових, макухи, шроти, горох), 2-6 кг соковитих кормів (картопля, цукрові та кормові буряки, комбінований силос), 0,3-0,5 кг трав'яного борошна. У літній період соковиті корми замінюють травою бобових, при цьому кількість концентрованих кормів збільшують на 8-10% порівняно з раціоном зимового періоду. Крім того, в раціони бажано вводити корми тваринного походження (знежирене молоко, сироватку, рибне і м'ясо-кісткове борошно).

Годівля та утримання підсисних свиноматок

Підсисних свиноматок утримують у свинарниках для проведення опоросів. Максимальна місткість таких свинарників становить 600 голів. Підсисних свиноматок розміщують у тих же індивідуальних станках, де проходили пологи.

На утворення молока свиноматки витрачають велику кількість поживних речовин із резервів власного організму на шкоду своєму росту і подальшої продуктивності, тому необхідно організувати годівлю таким чином, щоб повністю відшкодувати ці витрати [8].



2. РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА

супоросний свиноматка годівля утримання

2.1 Завдання

Назва м'ясного виробу - ковбаса сирокопчена столична

Потужність цеху - 855 кг/добу

Забійний вихід ВРХ - 71,5%

Забійний вихід свиней - 73,3%

Передзабійна маса молодняку ВРХ - 505 кг

Передзабійна маса свиней - 100 кг

Маса новонародженого теляти - 45 кг

Маса новонародженого поросяти - 1,00 кг

Витрати корму на 1 кг приросту живої маси ВРХ - 42,0 МДж.

Витрати корму на 1 кг приросту живої маси свиней - 21,5 МДж.

Порода ВРХ - шароле

Порода свиней - Червонопояса спеціалізована

2.2 Виконання завдання

2.2.1 Робочі розрахунки

1) Визначаємо кількість сировини на 100 кг ковбаси сирокопченої столичної:

Яловичина жилована вищого ґатунку - 35%

Свинина жилована нежирна - 35%

Шпик свинячий хребтовий - 30%

2) Розраховуємо необхідну кількість основної сировини, необхідної для виробництва ковбаси сирокопченої російської:

Яловичина жилована вищого ґатунку - 35% = 855 кг Ч 35% = 299,25 кг;

Свинина жилована нежирна - 35% = 855 кг Ч 35% = 299,25 кг;

Шпик свинячий хребтовий - 30% = 855 кг Ч 30% = 256,5 кг.

3) Після визначення потреби у кількості м'ясної сировини по сортах, знаходимо загальну потребу у м'ясі:

Вихід жилованого м'яса вищого ґатунку до загальної маси жилованого м'яса становить 20 %

Вихід нежирної жилованої свинини до загальної маси жилованого м'яса становить 40 %

потреба у загальній жилованій яловичині становитиме:

299,25 кг ч 20 % = 1496,25 кг жилованої яловичини;

потреба у загальній жилованій свинині становитиме:

299,25 кг ч 40 % = 748,125 кг жилованої свинини;

256,5 кг ч 4 % = 6412,5 кг шпику свинного.

4) Визначаємо потребу у м'ясі на кістках (загальну масу м'яса)

Вихід жилованої яловичини Й категорії вгодованості становить 71,5 %

Вихід жилованої свинини без шкури становить 75,3 %

Вихід шпика свинячого хребтового становить 4 %

потреба у яловичині становитиме:

1496,25 кг ч 71,5 % = 2092,7 кг яловичини;

потреба у свинині становитиме:

748,125 кг ч 75,3% = 993,5 кг свинини;

Потреба у шпику хребтовому становитиме:

6412,5 кг ч 75,3 = 85,2 кг.

5) Визначаємо живу масу тварин (кількість сировини) за формулою:

А = (В Ч 100) ч С

де А - маса тварин, кг; В - маса м'яса на кості, кг; С - норма виходу м'яса, % до живої маси (60-72 % для ВРХ, 55-75 % для свиней).

АВРХ = (2092,7 Ч 100) ч 71,5 % = 2926,9 кг живої маси;

Асвиней = (993,5 Ч 100) ч 73,3 % = 1355,4 кг живої маси.

6) Визначаємо кількість тварин за формулою:

N = А ч М

де N - кількість тварин; А - маса тварин, кг; М - маса однієї тварини.

NВРХ =2926,9 ч 505 = 6 голів;

Nсвиней = 1355,4 ч 100 = 14 голів.

2.2.2 Розрахунок витрат кормів для тварин

7) Визначаємо абсолютний приріст тварин за формулою

Априріст = ЖМк - ЖМп,

Де Априріст - абсолютний приріст, кг; ЖМк - кінцева жива маса; ЖМп - початкова жива маса.

Априріст ВРХ = 505 - 45 = 460кг,

Априріст свиней = 100 - 1 = 99 кг.

8) Визначаємо загальні витрати енергії корму на приріст живої маси ВРХ за формулою:

В = Априріст Ч N Ч К,

де В - загальні витрати корму, МДж; N - кількість тварин, голів; К - витрати корму на 1 кг приросту живої маси.

В = 460 Ч 6 Ч 42 = 115920 МДж,

В = 99 Ч 14 Ч 21,5 = 29799 МДж.

9) Знаючи орієнтовану структуру та поживність кормів розраховуємо потребу у кормах для тварин:



Таблиця 1. Потреба у кормах для великої рогатої худоби

ВРХ
Корм	Вміст ОЕ у 1 кг	Структура раціону, %	Потреба ОЕ, МДж	Потреба кормів, кг
Сіно злакове змішане	6,8	10	11592	1704,7
Силос різнотравний	1,78	20	23184	13024,7
Сінаж різнотравний	3,44	10	11592	3369,8
Трава люцерни	1,75	30	34776	19872
Комбікорм	11,70	25	28980	2476,9
Молоко незбиране	2,28	5	5796	2542,1
-	-	100	115920	-

Таблиця 2. Потреба у кормах для свиней

Свині
Корм	Вміст ОЕ у 1 кг	Структура раціону, %	Потреба ОЕ, МДж	Потреба кормів, кг
Трав'яне борошно люцерни	7,73	3	893,97	115,6
Буряки цукрові	2,63	10	2979,9	1133
Картопля сира	3,19	10	2979,9	934,1
Трава кукурудзи	2,48	10	2979,9	1201,6
Комбікорм	13,50	65	19369,35	1434,8
Молоко незбиране	2,88	2	595,98	206,9
-	-	100	29799	-



ВИСНОВКИ

1. Скотарство - провідна галузь тваринництва, що займається вирощуванням великої рогатої худоби молочного, молочно-м'ясного та м'ясного напрямів продуктивності з метою отримання м'яса і молока.

Порода шароле великої рогатої худоби належить до м'ясного напряму продуктивності. Вона була виведена в 18 столітті у Франції в районі Шароле. Породу отримали в результаті схрещування місцевої гірської породи з симентальською породою [12].

2. Свинарство займає друге місце серед галузей тваринництва після скотарства. Свинарство займається розведенням свиней м'ясного, сального та беконного напрямів продуктивності.

Свині червонопоясої спеціалізованої породи належать до м'ясного напряму продуктивності. Були виведені в Україні в 1994 році. Породу отримали шляхом схрещування полтавської м'ясної породи, великої білої, ландрас, дюрок, гемпшир [13].

3. Для виробництва ковбаси сирокопченої столичної із потужністю цеху 855 кг/добу необхідно відгодувати 6 голів ВРХ та 14 голів свиней (вміст свинини складає 65 %, яловичини - 35 %). При цьому на відгодівлю вказаної кількості ВРХ необхідно затратити 115920 МДж енергії, свиней - 29799 МДж.



Список використаних джерел

1. Вирощування і відгодівля великої рогатої худоби / В92 О.М. Маменко, В.М. Кандиба, В.П. Міненко та ін. - К.: Урожай, 1987. - 160 с., іл. - (Літ. для каб. зоотехніка).

2. Підпала Т.В. Селекція сільськогосподарських тварин. - Миколаїв: Видавничий відділ МДАУ, 2006. - 277с.

3. Породи свиней в Україні / [В.П. Рибалко, Ю.Ф. Мельник та ін.] - Х.: Експада,2001. - 128 с.

4. Скотарство. Под ред. Д-ра с.-х. наук В. Е. Недавы. К., «Урожай», 1979, 180 с. (на укр. яз).

5. Угнівенко А.М., Костенко В.І., Чернявський Ю.І. Спеціалізоване м'ясне скотарство: Навчальне видання. - К.: Вища освіта, 2006. - 303 с.: іл. У24 ISBN 966-8081-52-8

Размещено на Allbest.ru