Еколого-економічна ефективність аграрного природокористування в Рівненській області

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Національний університет водного господарства та природокористування, м.Рівне

Еколого-економічна ефективність аграрного природокористування в Рівненській області

Стахів О.А., к.е.н., доцент, Cтепанюк Н.А, асистент

Анотація

Розглянуто основні підходи до оцінки екологічної та економічної ефективності аграрного природокористування. Простежено вплив внесення добрив сільськогосподарськими підприємствами на підвищення урожайності сільськогосподарських культур в Рівненській області.

Annotatіon

It was consider main approaches to mark of ecological and economical efficacy of agrarian natural science. It was look after influence of entry of manure agricultural enterprises on promotion of productivity agricultural cultures in Rivne region.

Після підписання у 1992 році в Ріо-де-Жанейро міжнародного „Порядку денного на XXI століття” держави-учасники конференції ООН вперше в планетарному масштабі проголосили паритет економічної, соціальної й екологічної політики, природоохоронне підприємництво в усьому світі перейшло в розряд найбільш привабливих напрямків бізнесу. З того часу екологічні фактори усе активніше враховуються у всіх сферах планування, програмування й оперативної діяльності компаній, оскільки, від цього все частіше залежить ріст конкурентноздатності фірми, поліпшення її інвестиційної привабливості, більш комфортне бізнес-середовище на світових ринках. екологічний аграрний природокористування урожайність

Ефективна система землекористування неможлива без охорони і розширеного відтворення родючості ґрунтів та потребує комплексного еколого-економічного підходу до землі як ресурсу та головного засобу виробництва. Результуючі показники варті уваги лише за умови поліпшення агроекологічного стану ґрунту.

Для аналізу ефективності використання земельних ресурсів використовуються натуральні та вартісні показники. С.Г. Литвин пропонує такі показники для оцінки економічної ефективності використання земельних ресурсів: структуру сільськогосподарських угідь, у т.ч. посівних площ; рівень урожайності основних сільськогосподарських культур; щільність поголів'я тварин, їх продуктивність; загальні економічні показники на 100 га угідь і ріллі [1, с. 11-16].

О. А. Бугуцький вважає, що ефективність використання земельних ресурсів доцільно визначати системою таких показників: виробництво валової продукції на одиницю земельної площі; виробництво валової продукції рослинництва на одиницю земельної площі; виробництво валової продукції тваринництва на одиницю земельної площі; урожайність сільськогосподарських культур з одиниці посівної площі; вихід продукції тваринництва на одиницю земельної площі; розмір валового доходу і чистого доходу з одиниці земельної площі [2, с. 7-45].

Важливою методологічною і методичною проблемою оцінки ефективності землекористування є визначення величини цієї оцінки. В дослідженнях доцільно використовувати такі масштабні аспекти: земельну територію; сільськогосподарські угіддя; орні землі; багаторічні насадження та інші види земельних ресурсів.

Назріла об'єктивна необхідність пошуку оптимуму між економічною й екологічною ефективністю використання природних ресурсів, зокрема земельних як елемента природи, головного засобу виробництва в сільському господарстві та просторової бази для розміщення продуктивних сил суспільства. Суть та зміст еколого-економічної ефективності використання землі полягають у визначенні: зростання економічного ефекту сприятиме підвищенню родючості ґрунту, тобто результативні показники використання земельних угідь розглядаються як похідна величина від агроекологічного стану ґрунту, від його родючості та продуктивності.

Еколого-економічна ефективність використання земельних ресурсів є категорія економічна. Для визначення її рівня доцільною є така система основних показників:

- забезпеченість сільськогосподарськими угіддями і ріллею на душу населення;

- розораність і сільськогосподарська освоєність земель;

- коефіцієнт екологічної стабільності земельної території та ширина впливу угідь на навколишні землі;

- дослідження зміни агрохімічних показників родючості ґрунту;

- ефективність виробництва продукції рослинництва на одиницю земельної площі (собівартість одиниці продукції, валовий і чистий доход, вартість валової продукції в порівнянних цінах, урожайність) [3, с. 51].

Раціональне використання земельних ресурсів є передумовою зниження собівартості товарної продукції, повнішого задоволення життєвих потреб населення, підвищення загального рівня його життя. Це спонукає до виявлення і приведення в дію резервів підвищення еколого-економічної ефективності використання земельних угідь, яке пов'язане з розробкою та реалізацією довгострокових програм оптимізації інтенсивного використання земельних ресурсів, що досягається:

- впровадженням раціональної структури землекористування; використанням ресурсозберігаючих технологій виробництва на землі;

- використанням найновіших екологічних систем у рослинництві та тваринництві;

- використанням дійових економічних важелів оптимально-раціонального використання земельних ресурсів;

- впровадженням іноземного й вітчизняного прогресивного досвіду в досягненні високих показників еколого-економічної ефективності землекористування [4, с. 55].

Метою економічної ефективності використання земельних ресурсів є визначення рівня корисного ефекту у вартісному та натуральному виразі на 1 га земельних угідь; виявлення резервів та шляхів збільшення корисного ефекту землекористування, куди входять досягнення оптимальної структури землекористування та раціональне використання земельних ресурсів.

Динаміка економічної ефективності використання, відтворення і збереження земельних ресурсів Рівненської області, як регіону України, останнім часом характеризується суперечливими тенденціями, які зумовлені сукупною дією об'єктивних і суб'єктивних факторів. Оцінка родючості земель та визначення ефективності використання землі засновані на виході продукції з одиниці земельної площі.

Економічний ефект можна одержати від запобігання збиткам у результаті зниження якості продукції в аграрному секторі, витратам на ліквідацію наслідків забруднення виробничих об'єктів у сільському господарстві, втратам сировини, енергії за рахунок зменшення відходів, підвищення затрат на відновлення та підтримання нормального стану природного середовища.

Економічна ефективність проявляється в одержанні певного ефекту при використанні природного ресурсного потенціалу території за відповідний проміжок часу, зменшення витрат на відновлення нормального стану навколишнього середовища в результаті підвищення ефективності його використання, охорони та розширеного відтворення природних ресурсів, особливо земельних.

Результати діяльності людини залежать від структури сільськогосподарських угідь, родючості ґрунтів та інтенсивності їх використання. Основними показниками ефективності землекористування є: урожайність сільськогосподарських культур; собівартість одиниці продукції; розмір валової продукції, валового доходу, чистого доходу на 1 га сільськогосподарських угідь [5, с. 64-78].

Економічну ефективність використання земельних ресурсів найбільш повно відображають такі показники: виробництво основних видів сільськогосподарської продукції на 100 га угідь; розмір валової продукції, валового та чистого доходу на 100 га сільськогосподарських угідь; вихід зерноодиниць на 1 га ріллі; рівень землезабезпеченості населення; коефіцієнт інтенсивності використання землі [6, с.27-49].

Екологічна ефективність характеризується зменшенням витрат на ліквідацію наслідків інтенсивного антропогенного втручання в навколишнє середовище, створення умов для розширеного відтворення природних ресурсів.

Рівень використання землі відображають показники землемісткості продукції та землевіддачі з одиниці площі. На початковій стадії моніторингу ґрунтів головним завданням є створення можливостей для відновлення та підвищення родючості ґрунтів України.

Інтенсифікація землеробства передбачає та прогнозує підвищення економічної ефективності землекористування. Вона супроводжується антропогенним навантаженням на грунт, яке має негативну тенденцію до зростання. Це порушує організаційну єдність ґрунту, а з часом доводить його до кризового стану. В такому випадку грунт розглядається з екологічної точки зору.

Ряд вчених, серед яких слід виділити Борщевського П.П., Данилишина Б.М., Дорогунцова С.І., Руснака П.П., досліджує екологічну ефективність використання, відтворення й охорони земельних ресурсів за допомогою системи таких показників: коефіцієнт екологічної активності (відношення науково обґрунтованих нормативів або показників екологічної ефективності заходів до фактичних); структура й ефективність капіталовкладень та поточних витрат на охорону і відтворення земельних ресурсів; динаміка витрат на збереження гумусу та окремих елементів живлення рослин у ґрунтах; динаміка стану і якості земельних ресурсів; динаміка показників негативного антропогенного впливу на земельні ресурси (забруднення, зміна ландшафту); темпи відтворення природного стану якості земель; динаміка впровадження прогресивних технологій [7, с. 81-89; 8, с.28-33].

В ринкових умовах господарювання необхідне визначення вартості землі, що вимагає удосконалення грошової оцінки сільськогосподарських угідь, яке передбачає уточнення показників бонітування ґрунтів і еколого-економічної оцінки аграрного природокористування.

Ми пропонуємо до загальновизначених показників визначення еколого-економічної ефективності аграрного природокористування додати проведення аналізу чинників, що впливають на продуктивність землі, а саме:

1) зміну врожайності сільськогосподарських культур, тобто збільшення або зменшення обсягів виробництва продукції;

2) зміну кількості внесення добрив господарствами області.

З 1990р. по 2006р. врожайність зернових культур по області різко знизилась (табл. 1.) [9].

Таблиця 1 Урожайність зернових культур у Рівненській області

Схожа ситуація спостерігається і з урожайністю інших сільськогосподарських культур (рисунок). Найнижчі темпи врожайності в 2006р. порівняно з 1990р. відмічено по: овочам - 11,4% або 16 ц з 1 га; картоплі - 10,6% або 14 ц з 1 га.

В середньому темп зменшення врожайності щороку за період з 1990 по 2006р. становив: по зерновим -1,3% або 0,4 ц з 1 га (рис.1); по цукровому буряку -11% або 21,8 ц з 1 га; по картоплі та овочам відповідно -1,7% або 0,6 ц з 1 га та -7 % або 8 ц з 1 га.

Рис. 1 Динаміка врожайності основних сільськогосподарських культур Рівненської області вирівняна за рівнянням прямої, [9].

В загальному спостерігається зниження врожайності в усіх сільськогосподарських підприємствах. Більшу частку зниження врожайності основних сільськогосподарських культур можна спостерігати в державних підприємствах. Покращення врожайності відбувається на угіддях, що належать фермерським господарствам та великим приватним агрофірмам.

Особливо важливе для підвищення врожайності має внесення органічних добрив. Однак через економічні негаразди власники землі та землекористувачі не завжди мають змогу дотримуватись науково обґрунтованої системи удобрення.

Проблема раціонального використання, зберігання та підвищення ґрунтової родючості набула глобального значення. Виходячи з досвіду розвинутих країн світу, встановлена об'єктивна закономірність: якщо вчасно не зупинити процес падіння родючості ґрунтів, то виникає небезпека значного подорожчання грунтоохоронних та грунтовідновлювальних заходів. У ряді випадків це може стати незворотним процесом.

Мінеральні добрива як фактор антропогенного впливу досить істотно впливають на ґрунтові процеси. Зокрема, порушення науково обґрунтованих доз, способів, строків їх внесення та застосування фізіологічне кислих добрив призводить до підкислення реакції ґрунтового розчину.

Ґрунти при підвищенні кислотності втрачають поживні речовини внаслідок вимивання їх у нижні шарі ґрунту, при цьому погіршуються інші агрохімічні та агрофізичні показники, тобто знижується родючість. Цей процес негативно позначається на врожайності та інших результативних показниках ефективності використання землі.

Родючість ґрунту є базою для отримання високих урожаїв, для більш ефективного економіко-екологічного використання земельних ресурсів. На фоні кращих агрохімічних та агрофізичних властивостей ґрунту зростає економічний ефект від використання мінеральних і органічних добрив.

Отже, якісний стан ґрунту визначає еколого-економічну ефективність землекористування, є основою для зростання. Рівень ґрунтової родючості характеризується вмістом гумусу. Як специфічна органічна речовина, він комплексно впливає на показники родючості ґрунту. В складі різних фракцій гумусу міститься 98 % ґрунтового азоту, 80 % сірки та 60 % валових запасів фосфору [3, с. 49-52].

Інтенсивне використання землі в сільськогосподарському виробництві при незбалансованому внесенні в грунт органічних добрив спричиняє зниження запасів гумусу в ґрунті. Тому в комплексі землеохоронних заходів провідне місце має належати внесенню науково обґрунтованих доз органічних добрив для забезпечення бездефіцитного балансу гумусу в ґрунті.

Органічні добрива всебічно впливають на рівень родючості ґрунту та результативність господарювання на землі (урожайність культур та вартість валової продукції галузі рослинництва).

Значна частка належить ґрунтам, підкисленим внаслідок об'єктивної дії комплексу негативних факторів. Дія вапна як нейтралізатора кислої реакції дієво посилюється при внесенні органічних речовин. Отже, роль органічних та мінеральних добрив, особливо фізіологічне лужних, для вирощування сільськогосподарських культур є безперечною.

Розглянувши рівень внесення добрив сільськогосподарськими підприємствами в розрізі районів Рівненської області, ми можемо відмітити, що критична ситуація спостерігається в усіх районах області (табл. 2).

Звичайно, на показники урожайності значно впливають наявні якісні характеристики ґрунту. Але правильно підібрана система сівозмін та внесення добрив відповідно нормам можуть позитивно вплинути на величину отриманого урожаю.

Таблиця 2 Внесення добрив сільськогосподарськими підприємствамиРівненської області, [9]

Необхідно зауважити, що оскільки раціональне аграрне природокористування передбачає ефективне еколого-економічне використання земельних ресурсів, то потрібно планувати природоохоронну діяльність згідно норм та вносити необхідну для відновлення ґрунту кількість добрив не порушуючи сівозміни.

При всій позитивній ролі органічних добрив система удобрення буде істотно ефективнішою при інтенсивному використанні мінеральних добрив, які є основним джерелом поновлення запасів поживних речовин у ґрунті, дають змогу вносити в потрібних дозах та заданих співвідношеннях елементи живлення для задоволення потреб рослин у ґрунтових факторах життя.

Отже, екологічний напрям землекористування повинен мати пріоритет перед економічним у господарській діяльності на землі, а прибутковість розглядається як похідна від родючості та агроекологічного стану ґрунту.

При раціональному використанні земельний фонд поліпшує свої властивості, зростає частка високородючих ґрунтів.

Поліпшення якості землі як природного ресурсу та засобу виробництва (інтенсифікація) досягається збільшенням у структурі земельних ресурсів частини високородючих ґрунтів. Як результат цього - підвищення загальної економічної родючості.

Література

1.Никонов П. Рациональное природопользование в отраслях АПК // Вестник сельскохозяйственной науки. - 1985.- № 8. - с. 11-16;

2. Бугуцький О.А. Аналіз економічної ефективності сільськогосподарського виробництва .- К.: Урожай, 1976.- 95 с.;

3. Борщевський П.П., Чернюк М.О., Заремба В.М., Коренюк П.І., Князьков О.П. Підвищення ефективності використання, відтворення і охорони земельних ресурсів регіону. - К.: Аграрна наука, 1998. - 240 с.;

4. Хачатуров Т.С., Папенов К.В. Эффективность природо-охранных мероприятий.- М.: Издательство МГУ, 1990. - 211 с.;

5. Одум Ю. Экология / Пер. с англ. - М.: Мир, 1986. - 328 с.;

6. Иванух Р.А. Природные ресурсы сельскохозяйственного производства Украинской ССР.- К.: Наукова думка, 1984.- 222 с.;

7. Данилишин Б.М., Грушко В.С. Природоохоронній діяльності - досконалий економічний механізм // Вісник аграрної науки. - 1993. - № 1. - с. 81-89;

8. Долишний М.И. Социально-зкономические факторы регионального природопользования // Сб. научн. тр. Ин-та экономики АН УССР / Под. ред. М.И. Долишнего.- К.- 1989.- 103 с.;

9. Статистичний збірник „Рослинництво Рівненської області за 2006 рік”/ Головне управління статистики у Рівненській області. - Рівне.-2007.- 78 с.;

10. Наумов О.Б. Визначення економічної ефективності за узагальнюючими показниками // Економіка АПК. - 2000. - №5. - с. 39.

Размещено на Allbest.ru