Генеалогічна структура та продуктивність вирощеного молодняка сучасних порід свиней України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Генеалогічна структура та продуктивність вирощеного молодняка сучасних порід свиней України

М. Гладій

С. Войтенко

Л. Вишневський

Анотації

Наведені результати оцінювання свиней в племінних господарствах України по породному і лінійному складу, а також інтенсивності вирощування ремонтного молодняка. Одержані дані вказують на суттєві порушення ведення племінного обліку та селекційно - племінної роботи з породами. племінний молодняк порода

Ключові слова: свині, породи, лінії, власна продуктивність, суб'єкти племінної справи у свинарстві.

Abstract. Imposed an assessment of pig breeding farms in Ukraine by species and linear structure, as well as the intensity of rearing. The findings suggest that substantial violations of conducting breeding records and breeding work with the rocks.

Key words: pigs, breed, line, own productivity, subjects in pig breeding.

Розвиток галузі свинарства на сучасному етапі характеризується значною інтенсифікацією усіх технологічних ланок і не можливий без добре налагодженої селекційно-племінної роботи, як однієї із складових процесу виробництва. В Україні в племінних господарствах розводиться 12 заводських порід свиней, які диференційовані на материнські й батьківські форми і здатні забезпечити високі показники виробництва свинини. З урахуванням трьохступінчатої піраміди розведення свиней, племінні заводи повинні реалізувати молодняк на племінних фермах, а ті, в свою чергу, формувати селекційне ядро на промислових комплексах. Проте переважна більшість промислових комплексів по виробництву свинини в нашій країні останні роки інтенсивно використовує генетичний потенціал свиней зарубіжної селекції, які на думку не лише виробничників, але і науковців, мають вищу продуктивність, порівняно із вітчизняними породами. Крім того, такий підхід застосовується і в багатьох племінних господарствах, особливо при розведенні найбільш численних в Україні порід - великої білої й ландрас, підтвердженням чого є родоводи тварин, записаних до ДКПТ та аналіз генеалогії порід в динаміці [1,2,3].

Неконтрольоване завезення свиней в племінні господарства та відсутність довготривалих програм селекції із наявними породами в Україні уже зараз привело до витіснення ліній і родин вітчизняного походження, які були консолідовані, апробовані й забезпечували стійку передачу ознак у поколіннях. Імпортування свиней з багатьох країн Європи та їх розведення в племінних господарствах нашої країни привело до значного перевищення допустимої кількості ліній і родин в породах, що не сприяє консолідації тварин і унеможливлює підвищення їх продуктивності методами внутріпородної селекції. Класики зоотехнії вважали, що в породі повинно бути кілька тисяч схожих за якістю особин, серед яких достатня кількість таких, що характеризують напрям продуктивності, за яким буде удосконалюватися порода. На протязі багатьох років зусилля науковців були спрямовані на створення внутріпородних типів та ліній у великій білій породі і інших породах, які відрізнялися за рядом ознак й давали змогу підвищувати продуктивність свиней за рахунок лінійного розведення чи кросування структурних одиниць породи. Проте останні десятиріччя ситуація кардинально змінюється і в племінних господарствах, особливо при розведенні свиней великої білої породи і ландрас, які найбільш численні в Україні, спостерігається засилля ліній, родин і термінальних кнурів, які належать до імпортованого поголів'я. Частина племінних господарств взагалі спеціалізується на розведенні виключно генотипів зарубіжної селекції.

З урахування вищевикладеної ситуації в племінному свинарстві України, актуальним вбачається аналіз генеалогічної структури наявних порід свиней та власної продуктивності ремонтного молодняка з можливістю забезпечення вимог промислових комплексів у високопродуктивному молодняку.

Мета досліджень - визначення дійсного стану племінних ресурсів галузі свинарства з можливістю лінійного розведення тварин та реалізації висококласного молодняка в товарні господарства для підвищення рентабельності виробництва свинини.

Матеріали та методи досліджень. Розподіл кнурів за відповідними лініями був проведений за даними зведених звітів по бонітуванню племінних стад станом на 01.01.2013року. До опрацювання були залучені результати оцінювання свиней у 204 племінних господарствах, з яких: 132 - по великій білій породі, 31 - ландрас, по 3 господарства - по миргородській породі, п'єтрен і українській степовій білій, 6 - по полтавській м'ясній, по 11- українській м'ясній та червоній білопоясій, 2 - уельс, по 1 господарству по породі дюрок й українській степовій рябій. При оцінці свиней за власною продуктивність (віком досягнення живої маси 100 кг і товщиною шпику, виміряній прижиттєво) були використані дані по 1661 кнурах та 33220 свиноматках вищевказаних порід. Матеріали опрацьовані методами варіаційної статистики.

Результати досліджень. Розподіл основних кнурів-плідників 11 порід (крім великої чорної породи) в суб'єктах племінної справи у свинарстві станом на 01.01.2013 року дав змогу виявити значну варіативність як за кількістю ліній в породі, так і кількістю представників в кожній з ліній. Безперечно, ситуація в породах не є постійною з огляду на обмін сучасним племінним матеріалом, але простежується чітка тенденція до витіснення вітчизняного генофонду не лише серед найбільш численних порід свиней, якими є велика біла порода і ландрас, а й полтавської м'ясної та інших.

Інвентаризація ліній великої білої породи свиней, яка була зроблена за результатами бонітування 1108 основних кнурів, засвідчила що найбільш чисельною в породі була лінія Славутича, до якої відносилося 116 кнурів (10,5% загальної кількості плідників). Тварини даної лінії утримувалися в племінних заводах та племінних репродукторах Дніпропетровської, Кіровоградської, Одеської, Полтавської, Сумської, Чернівецької, Черкаської і Чернігівської областей. Значно менша кількість основних кнурів (від 26 до 45 голів) налічувалася у лініях Чемпіона Турка - 4,0 %, Но Рекорда - 3, 2 %, Чемпіона Боя і Свата - по 3,1%, Драчуна - 3,0 %, Доугола - 2,9 %, Денні і Рекорда - 2,3 %. До ліній Альпіна і Сніжка належало по 0,9 %, Васко, Ману, Маршала, Оріона і Принца - по 1,0 %, Антіна, Наполеона, Лафета, Сегера - по 1,2%, Уісто -1,3%, Тоомаса -1,4 %, Вайса -1,6 % від загальної кількості основних кнурів в породі. Решта ліній були не такі чисельні й мали ряд неточностей чи порушень у кличках, які суперечать веденню племінної справи у свинарстві. Слід також вказати на наявність в породі великої кількості ліній, які представлені одним кнуром. Таких ліній в породі 78, що становить 7% від загальної кількості пробонітованих плідників вітчизняної і зарубіжної селекції. В породі також виявлено 47 ліній, які замість кличок мають лише цифрове позначення, причому досить різне. Приміром, в окремих господарствах Одеської області лінію позначають як: 03628 ідент. 3827 раб., в Дніпропетровській та Житомирській областях - UA 510000, UA-18000001195, UA-18000001197, у Волинській, Вінницькій, Дніпропетровській, Житомирській, Миколаївській і Сумській областях -23401АА, 18LNF 07765 тощо. Більшість із цих ліній не представляють значної цінності й суттєво не впливають на удосконалення породи, тому таких тварин слід виводити із селекційного процесу. Раніше для класифікації тварин зарубіжної селекції була запропонована символіка: ВБАП, ВБДП, ВБФС, ВБНП тощо. Наразі такого принципу дотримуються лише в частині господарств Черкаської, Чернігівської, Полтавської, Київської, Хмельницької і Харківської областей.

Серед наявної кількості ліній у великій білій породі 49 ліній мають назву, яка вказана мовою країни-імпортера: Azuro, BiqTicket (Херсонська область), Вellay Teeag Matsa 173-4164 Вellay Teeag Matsa 4629 1318 Вellay Teeag Matsa 97-4183 (Хмельницька область). Абсурдними і такими, що не мають взагалі ніякого відношення до великої білої породи є лінії: А - господарство Полтавської області, Ф - господарство Запорізької області, Француз - Одеської області, Шакал - І.Франківської області, Маx - Львівської області, П'єтрен - Хмельницької області, Макстер - Чернігівської області, ІЗБДП - Житомирської області. Не можна погодитися з віднесенням ліній Ерго, Енорма, Есмера, Егона в господарствах Дніпропетровської і Львівської області до великої білої породи. Ці лінії належать до породи ландрас.

Отже, серед проаналізованих 1108 кнурів-плідників великої білої породи 50,3%, або 557 голів належали до ліній, які формують основу великої білої породи на сучасному етапі, решта - це тварини, яких здебільшого використовують для одержання відгодівельного молодняка. Загалом, можна констатувати, що у великій білій породі свиней продовжує відбуватися витіснення ліній вітчизняної селекції, за не завжди виправданого використання плідників зарубіжної селекції.

Порода ландрас, яка за кількістю тварин знаходиться на другому місці в Україні, розводиться у більшості областей України. Дану породу оцінено за 214 кнурами-плідниками, серед яких найбільша кількість належала до ліній: Паста/ Pasta - 11 голів (5,1%), Есмера -10 голів (4,7%), Лукача -9 голів (4,2%), Тенета - 7 голів (3,3%), Буцефала, Джека, Некторна, Нера - по 6 голів (по 2,8%). По 4-5 кнурів налічують лінії Вулкана, Джена, Енорма, Лоренсо, Овесйона, Рокота. Значно менше плідників, по 2-3 голови (по 0,9%) представляють лінії Supreme court, Lapaly, Grande, General Lee, Фокса, Факота, Тукана, Тамерлана, Марко Олександра, Макса, Лонга, Киндра, Йорда, Енорта, Еліаса/Eliasа, Дельфіна і Віктора. Серед ліній породи ландрас вказуються лінії Вайса і Веста, які належать до великої білої породи (Дніпропетровська область) та Драчуна (І.Франковська область). Як лінія в породі ландрас вказана "Номерний імпортний" (Полтавська область). Окремі лінії, як і у великій білій породі, представлені одиничними тваринами лише за номерами: 03536 іден.-5092 раб. (Одеська область), 5475EN (Вінницька область) та інші. Серед наявних в породі ландрас ліній 57 відносяться до генеалогічних формувань, які представлені одним кнуром. Найбільше таких ліній в Чернівецькій, Вінницькій, Миколаївській і Одеській областях. Такий стан породи вказує на не контрольованість завезення і використання свиней за відсутності єдиної програми роботи з породою.

Українська м'ясна порода охарактеризована по 85 кнурах-плідниках, які розводилися в суб'єктах племінної справи у свинарстві Дніпропетровської, Київської, Миколаївської, Одеської, Рівненської, Херсонської і Харківської областей. За кількість свиней в племінних господарствах порода займає третє місце в Україні. Розподіл кнурів за лініями вказує, що до лінії Цитруса відноситься 10 голів (11,8%), Цуката і Центра - по 8 голів (по 9,4%), Цензура - 7 голів (8,2%), Цоколя -6 голів (7,1%), Цинка -5 голів (5,9%). Не численними (по 3-4 голови) були лінії Бистрого, Орла, Центуріона, Цианіта, Циклона, Цикорія і Цимуса. По одній голові налічували лінії Цоя, Цепкого, Фараона і інбредна лінія. Загалом можна зробити висновок, що в породі зберігаються генеалогічні лінії, які складали основу при її апробації, хоча частина із них знаходиться під загрозою зникнення. Як виключення в породі використовуються лінії Бистрого, Орла,Фараона і інбредна лііня, які не мають загальних спільних предків із українською м'ясною породою.

Червона білопояса порода свиней була представлена 59 кнурами-плідниками, які розводилися в племінних господарствах Вінницької, Запорізької, Миколаївської, Полтавської, Тернопільської, Черкаської, Хмельницької, Херсонської і Одеської областей. До лінії Динаміта належать 10 кнурів, або 16,9% наявних плідників у породі. В лінії Дантиста зосереджено 15,2% кнурів від загальної кількості основних плідників в породі, Дебюта - 13,5%, Демона -11,9%, Девіза і Дозора - по 8,5%, Дивізіона і Драба - по 6,8%, Дельфіна і Доброго - по 1,7%. Не типовою й такою що не належить породі вказано лінію Топ індекс у господарстві Хмельницької області.

Миргородська порода свиней на час аналізу розводилася в племінних господарствах Полтавської, Волинської і Сумської областей. В суб'єктах племінної справи налічувалося 48 кнурів, які відносилися до 9 ліній. Найбільше кнурів належало до ліній Дніпра і Швидкого - по 9 голів (18,8%), Грозного - 8 голів (16,7%) та Коханого й Ловчика - по 6 голів (12,5%). Лише по 3 голови кнурів було в лініях Веселого, Камиша і Маркіза (по 6,25%) і одна голова - в лінії Муромця (2,1%). Порода перебуває в категорії локальних не численних і скорочення генеалогічних формувань може привести до втрати популяції взагалі.

Полтавська м'ясна порода була представлена 40 пробонітованими кнурами у племінних господарствах Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської і Хмельницької областей. Найбільше кнурів відносилося до лінії Муфлона -9 голів (22,5%), Ефекта - 6 голів (15%) та Костра - 4 голови (10,0%). Лише по 3 голови кнурів налічували лінії Деркула, Сулутьена і Супутника (по 7,5%) та по 2 голови (по 5,0%) лінії Айдара, Антея, Патріота, Престижа, Прибоя і Стрільця. Слід вказати, що в породі останнім часом відбувається створення нових ліній методами ввідного схрещування за скорочення або втрати першопочаткових, що узгоджується із скороченням мережі племінних господарств.

Українська степова біла порода охарактеризована по 28 пробонітованих кнурах, які розводилися у Херсонській області. Найбільше кнурів відносилося до лінії Шума - 13 голів (46,4%), яка створювалася методами ввідного схрещування із генотипами англійської селекції. Лінії Асканія і Крона налічували по 3 кнура (по 10,7%), а лінії Асканійця, Нового і Степняка - по 2 голови (по 7,1%). Лише по одному кнуру нараховували лінії Арсенала, Аспекта і Бойця (по 3,6 %), що ускладнює їх подальше розмноження і збереження. В цілому, значне скорочення тварин даної породи не обґрунтоване, але на перспективу потрібно зробити акцент на збереженні ліній, які налічуватимуть хоча б по 2-3 тварини.

Породу п'єтрен не так давно стали розводити у суб'єктах племінної справи у свинарстві Одеської і Вінницької областей. В породі усі наявні 22 лінії представлені лініями-одинаками, які мають лише номери. При цьому в Одеській області лінія подана у вигляді 0650 і т.д., а у Вінницькій області лінії позначені як 2474DR, 6090FP, 6461FG тощо.

Уельська порода представлена 16 кнурами, які віднесені до 11 ліній, що розводяться в господарствах Харківської області. При цьому лінії Велінгтона, Імперіала, Леда, Рекса, Уейтера і Ямса налічують лише по одній голові кнурів (по 6,3%), Earlа і Emperorа - по 2 голови, Теда і Віктора - по 3 голови (по 18,8%). Лінія Віктора спільна із породою ландрас. Тобто, не дивлячись на спроби створити нові лінії та господарства, в породі переважна більшість ліній знаходиться в критичному стані щодо зникнення.

Порода дюрок представлена 10 кнурами, яких розводили у Миколаївській області. Пробонітовані кнури відносилися до ліній Вітамана, Музила, Мультітуда - по 2 голови (по 20 %) і Ладана, Мусса і Фредеріка - по одній голові (по 10 %.).

Українська степова ряба порода налічувала лише 8 кнурів, які розводилися в одному господарстві Херсонської області. Лінії Реала, Рекорда, Рябого налічували по одній голові кнурів (по 12,5%), Рокота - 2 голови (25%) і Рифа - 3 голови (37,5%). З огляду на таку кількість тварин потрібно терміново прийняти міри по їх збереженню, оскільки відродити популяції буде не можливо. А проводити селекцію із такою кількістю плідників дуже складно.

Загалом, аналіз генеалогічної структури порід свиней в племінних господарствах дав змогу виявити суттєві порушення ведення племінної справи, які не узгоджуються з лінійним та чистопородним розведенням свиней. Можливо покращення ситуації відбудеться після деякого скорочення мережі племінних господарств у результаті переатестації суб'єктів племінної справи у свинарстві в 2013 році.

Одночасно моніторинг наявних порід свиней за ознаками, які відображають ефективність селекції щодо швидкості росту тварин та жировідкладання в молодому віці, тобто за віком досягнення живої маси 100кг й товщиною шпику на рівні 6-7 грудних хребців, виміряній прижиттєво, свідчить, що всі досліджувані породи можуть бути конкурентоздатними на ринку виробництва свинини.

Встановлено, що серед 11 наявних порід свиней (крім великої чорної породи) племінні кнури під час вирощування досягали живої маси 100 кг за 186,3 днів, а свинки за 193,1 днів (табл.1). При цьому кнурці, які вирощувалися в умовах племінних заводів мали вищу інтенсивність росту й переважали представників племрепродукторів за даною ознакою на 5,4 днів. А ремонтні свинки, які вирощувалися в умовах племінних заводів, навпаки, на 18,9 днів пізніше досягали живої маси 100 кг порівняно із з тваринами, які вирощувалися в племінних репродукторах.

У розрізі порід найвищою швидкістю росту в молодому віці характеризувалися кнурці порід п'єтрен, української м'ясної, дюрок і уельської, які живої маси 100 кг досягали, відповідно за: 150,0 днів, 174,3; 177,0 і 178,5 днів, що швидше узгоджується із відгодівлею свиней, ніж вирощуванням молодняка. Тому що досягнувши живої маси 100 кг за 5-6 місяців кнурці фізіологічно будуть не повноцінними для відтворення. Рекомендованими для першого використання кнурців вважається вік 11-12 місяців і жива маса в цей період 120-130кг. Наближені до бажаних показників були виявлені при вирощуванню кнурів української степової білої і української степової рябої порід -203,0 та 210,0 днів.

Аналогічна ситуація за вищевказаною ознакою простежується і серед свиноматок. Так, свинки порід п'єтрен, дюрок, уельської і української м'ясної живої маси 100 кг під час вирощування досягали за рекордно короткий час - 162,0; 179,0; 180,5 і 182,5 днів, відповідно. Що не узгоджується із технологічно рекомендованими нормами для першого осіменіння чи парування свинок у віці 9-10 місяців з живою масою 120-125кг.

1. Результати оцінювання кнурів і свиноматок за власною продуктивністю в племінних господарствах

Безперечно, можна погодитися із виробниками свинини, що зараз ми використовуємо сучасні генотипи свиней, які мають високу інтенсивність росту в молодому віці, але швидкість росту не узгоджується із відтворною здатністю маток. Тому не потрібно свинок, які одержані у якості відгодівельного поголів'я, використовувати для відтворення. Молодняк свиней, залишений для відтворення власного стада, повинен вирощуватися при середньодобових приростах не більше 600г.

Порівняння віку досягнення живої маси 100 кнурцями під час вирощування в умовах племінних заводів і племінних репродукторів засвідчило, що кнурці великої білої породи, полтавської м'ясної та червоної білопоясої, які вирощувалися в умовах племзаводів, мали менший вік досягнення живої маси 100 кг, порівняно із тваринами, вирощеними в іншій категорії племінних господарств.

Ремонтні свинки усіх досліджуваних порід, крім полтавської м'ясної, швидше досягали живої маси 100кг під час їх вирощування в умовах племінних репродукторів, ніж племінних заводів.

Підтверджує конкурентоздатність вітчизняних порід і інший показник власної продуктивності свиней - товщина шпику на рівні 6-7 грудних хребців, виміряна прижиттєво. Встановлено, що кнурці 11 порід при живій масі 100 кг мали товщину шпику 23,2 мм, а свинки -24,3мм. При цьому кнурці, вирощені в умовах племінних заводів мали дещо кращі показники товщини шпику, відповідно, 21,1мм, що на 0,9 мм менше від представників племінних репродукторів. Для свинок даний показник був дещо вищим в племінних репродукторах -24,6мм проти 22,6 мм в племінних заводах.

Досить низькою товщиною шпику при живій масі 100 кг -18,6 -20,0мм, характеризувалися кнурці порід ландрас, уельської, червоної білопоясої та п'єтрен, що значно нижче установлених вимог до цього показнику Інструкцією із бонітування свиней. Серед свинок за даною ознакою кращими були особини уельської породи, ландрас та п?єтрен. В цілому показник товщини шпику серед свинок 11 наявних в племінних господарствах України порід варіював від 19,0 мм в породі уельс до 29,0 мм в українській степовій білій породі. Слід також вказати, що в умовах племінних заводів меншу товщину шпику мали свинки породи ландрас, української м'ясної й червоної білопоясої порід, що вказує на ефективність селекції щодо підвищення виходу м'яса в тушах за зниження товщини шпику. Проте слід наголосити, що серед таких порід, як велика біла, ландрас, українська і полтавська м'ясна, українська степова біла і червона білопояса мінливість досліджуваних ознак досить висока, тобто тварини даних генотипів знаходяться в різних умовах вирощування, які не сприяють консолідованості популяції та закріплення бажаних ознак продуктивності. Загалом, аналізуючи тварин за власною продуктивністю, можна зробити висновок про конкурентоспроможність усіх порід свиней в Україні, але при цьому ремонтний молодняк слід вирощувати не за технологією відгодівельних тварин.

Висновки

В цілому за результатами розподілу кнурів-плідників наявних в Україні 11 порід свиней (крім великої чорної породи) за лініями, а також оцінюванню кнурів і свиноматок за власною продуктивністю, доцільним вбачається зробити наступні висновки:

1. В частині суб'єктів племінної справи у свинарстві, особливо тих, які розводять велику білу породу і ландрас й не працюють за єдиної програми селекції з породою, тварини не можуть бути віднесені до чистопородних. Такі господарства повинні позбавлятися статусу суб'єкта племінної справи без дозволу реалізації племінного матеріалу.

2. Потрібно створити дієву систему ведення селекційної роботи на основі інформаційно-селекційного центру в галузі з впровадженням автоматизованих систем контролювання походження тварин та оцінювання їх продуктивності.

3. Дотримуватися принципу ієрархій при розведенні свиней відповідної породи, значно скоротивши кількість племінних заводів і зосередивши основний акцент на розведенні свиней в умовах селекційно-гібридних центрів.

4. Надати племінним господарствам, які розводять вітчизняні локальні породи свиней, статус генофондних чи інших стад з державною підтримкою утримання тварин у них згідно ратифікованої Україною угоди про збереження біорізноманіття.

Література

1. Березовський М.Д. Селекція свиней великої білої породи в Україні / М.Д. Березовський //Державна книга племінних тварин великої білої породи свиней. - Т. І. - К.:Арістей, 2006. - С. 6-24.

2. Войтенко С.Л. Генеалогічна структура порід свиней України / С.Л. Войтенко //Аграрний вісник Причорномор'я.- Миколаїв, 2010 .- № 1.- С. 76-79.

3. Гришина Л.П. Порівняльна оцінка продуктивних ознак свиней великої білої породи провідних господарств України (за даними ІІІ тому ДКПТ великої білої породи) / Л.П. Гришина, В. І. Малик // Міжвід. темат. зб. "Свинарство". - Полтава, 2012. - Вип. 61. - С. 75-79.

Размещено на Allbest.ru