Дослідження сучасного стану сільських територій: підходи, алгоритми, методи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Дослідження сучасного стану сільських територій: підходи, алгоритми, методи

кандидат економічних наук, доцент Євсюков Т.О.

доктор географічних наук, професор Ковальчук І.П.

Анотація

Подано структурну схему, алгоритми, методи і дослідницькі технології щодо комплексного аналізу сучасного стану сільських територій та оцінювання гостроти існуючих проблем. Акцентується увага на потенціалі застосування геоінформаційно-картографічного моделювання станів, масштабів і тенденцій змін сільських територій.

Аннотация

Предложена структурная схема, алгоритмы, методы и технологии комплексного анализа современного состояния сельских территорий. Акцентируется внимание на необходимости использования системного, комплексного геоинформационно-картографического моделирования состояния сельских территорий.

Annotation

The block diagram, algorithms, methods and is offered to technology of the complex analysis of a modern condition of rural territories. The to a focus to necessities of use of system, complex Geoinformation-cartographical modelling of a condition rural territories is brought.

Актуальність теми. Вона зумовлена кризовим станом сільського господарства, високою соціальною напругою в сучасному українському селі, гостротою демографічних, медико-географічних та екологічних проблем, характерних для сільської місцевості, а також недостатнім рівнем їхньої вивченості, недосконалістю методології і методик досліджень сільської місцевості, сільського населення і сільського господарства.

Стан вивченості проблеми. Проблема використання аналітико-синтезуючих підходів до вивчення сільських територій є відносно новою, хоч окремі її сторони достатньо активно висвітлювалися дослідниками. Зокрема, соціологи головний акцент робили на вивченні соціальних проблем та негараздів українського села (роботи В.І. Тарасенка, О.С. Гончарука, інших вчених [4, 5, 7, 21, 25]). Досліджували проблеми управління використанням, обґрунтовували шляхи раціонального використання та охорони земельних ресурсів, особливо в умовах реформування земельних відносин економісти-землевпорядники Д.І. Бабміндра, Д.С. Добряк, Л.Я. Новаковський, М.Г. Ступень, А.Я. Сохнич, А.М. Третяк та інші [10]. Економісти-аграрії П.І. Гайдуцький, Г.Д. Гуцуляк, П.Т. Саблук, М.М. Федоров, В.В. Юрчишин [18, 20] розробили теоретико-методологічні засади вивчення трансформаційних процесів, які відбувалися в аграрному та агропромисловому комплексах України в останні 15-17 років. Економіко-географи Б.М. Данилишин, В.О. Джаман, А.І. Доценко, Ф.Д. Заставний, В.П. Нагірна, Я.Б. Олійник, М.Д. Пістун, Є.І. Пітюренко, В.А. Поповкін, О.Г. Топчійов, М.І. Фащевський, О.У. Хомра, О.І. Шаблій та інші [13, 15, 24] у своїх працях відобразили як потенціал розвитку агропромислового комплексу, так і проблеми, пов'язані з трансформацією земельних відносин [1], економічною, екологічною, демографічною та соціальною депресивністю окремих регіонів. Водночас, виникло чимало нових проблем сільських територій, рівень вивчення яких є недостатнім. До них можна віднести питання, пов'язані зі вступом України до СОТ і впливом цього чинника на стан та розвиток агропромислової сфери господарського комплексу; проблеми, пов'язані з безробіттям, спектром соціальних негараздів, властивих сучасному етапові розвитку українського села; проблеми методичного та організаційного характеру, пов'язані, насамперед, з відсутністю достовірної інформації про різні аспекти функціонування сільської місцевості і сільського господарства за умов трансформації соціально-економічної системи України; проблеми, зумовлені недосконалістю методик вивчення цих аспектів функціонування сільської місцевості.

Тому нині існує гостра потреба у розробленні структурної схеми, обґрунтуванні нових підходів, алгоритмів, методів і дослідницьких технологій комплексного аналізу стану сільських територій та їхніх господарських структур. На наш погляд, важливою складовою у проведенні досліджень сучасного стану сільських територій є застосування технологій геоінформаційного моделювання і картографування сировинно-ресурсної, працересурсної, економічної, соціальної, природно-географічної та екологічної складових агрогеографічних геосистем. Ці технології дозволяють підвищити об'єктивність оцінювання еколого-економічного і соціально-демографічного стану сільських територій, інтерпретування отриманих результатів і висновків, обґрунтування системи заходів, орієнтованих на розв'язання проблем сільської місцевості.

Головним у спектрі цих завдань є створення й апробація логічно стрункої аналітико-синтезуючої схеми дослідження сучасного стану сільських територій та їхніх складових - природно-ресурсного і працересурсного потенціалу, населення, господарських об'єктів, соціально-демографічних, економічних та екологічних процесів і проблем.

Результати досліджень та їх обговорення. На наш погляд, структурна схема комплексного дослідження сучасного стану сільських територій має включати наступний ряд кроків (рис.1):



Рис.1. Структурна схема комплексного аналізу сучасного стану сільських територій та оцінювання гостроти існуючих проблем

Охарактеризуємо детальніше суть кожної складової цього комплексного дослідження.

1. Аналіз проблем, пов'язаних з недосконалістю організаційно-правових засад розвитку села і сільського господарства. Цей напрям досліджень повинен включати: вивчення законодавчої та нормативно-правової бази, яка регламентує розвиток аграрної сфери, демографічних процесів, створення фермерських та інших видів господарюючих суб'єктів на селі; дослідження програм розвитку [16] і підтримки певних галузей сільського господарства та АПК в цілому. В цьому сенсі існують великі перспективи для розробки проблематики економічного розвитку АПК, обґрунтування шляхів вирішення правових проблем українського села. До досліджень варто залучати вчених-юристів, аграрників, демографів, географів. Важливою складовою цієї роботи має виступати забезпечення інформаційної підтримки розвитку сільської місцевості, створення інформаційних комунікацій, розгортання сфери їхнього обслуговування (рис. 2).

сільський геоінформаційний картографічний

Рис.2. Схема складових дослідження сучасних організаційно-правових засад розвитку села і сільського господарства

2. Аналіз та оцінювання природно-ресурсного потенціалу розвитку села. Головними складовими природно-ресурсного потенціалу сільської місцевості мають виступати: а) земельні ресурси; б) водні ресурси; в) лісорослинні, рибні, мисливські ресурси; г) мінерально-сировинні ресурси; ґ) природоохоронні ресурси; д) рекреаційні ресурси. Для оцінювання запасів цих ресурсів і можливостей їхнього господарського використання застосовують три основні підходи - економічний, географічний та екологічний. Прикладами визначення природоресурсного потенціалу України в цілому та її областей, адміністративних і природно-географічних регіонів можуть слугувати праці В.П. Руденка [19] та колективу авторів з Ради з вивчення продуктивних сил України НАН України [12, 15]. Якщо ж досліджувати природно-ресурсний потенціал найнижчих ланок - територій сільських рад, агроформувань різних типів, фермерських господарств, то спектр методів дослідження, дослідницьких технологій має суттєво змінитися за рахунок залучення технологій ГІС і даних ДЗЗ, картографування і картографічного моделювання, анкетування та опитування населення, польових обстежень сільської місцевості, мікро- і наностатистичних узагальнень, які стосуються використання природно-географічних, екологічних, людських, фінансових і матеріально-технічних ресурсів. Варто також аналізувати ефективність використання біокліматичного, вітро-, геліо- і водоресурсного потенціалу, а також потенціалу розвитку гірськолижного, сільського (аграрного, зеленого) туризму тощо.

3. Аналіз наявної матеріально-технічної і фінансової бази розвитку села, пошуки засобів їх оптимізації та розв'язування існуючих проблем. Цей аспект досліджень повинен опиратися на різночасові дані про рівень матеріально-технічного і фінансово-економічного забезпечення сфери аграрного виробництва, вирішення соціальних, демографічних та економічних завдань і проблем. Головними джерелами інформації тут слугуватимуть показники статистичної звітності. Вони стосуються:

· даних економічного розвитку - "Основні показники господарської та фінансової діяльності селянського (фермерського) господарства" (форма 2); "Очікувані результати фінансово-господарської діяльності на 1 жовтня" (форма 8-СГ); "Баланс сільськогосподарської продукції на 1 січня" (форма 16-СГ); "Звіт про реалізацію сільськогосподарської продукції (місячна)" (форма 21-ЗАГ); "Звіт про реалізацію сільськогосподарської продукції" (форма 21-ЗАГ); "Основні економічні показники роботи сільгосппідприємств" (форма 50-СГ);

· показників стану галузі землеробства - "Звіт про сівбу ярих культур" (форма 3-СГ), "Заключний звіт про підсумки сівби під урожай" (форма 4-СГ); "Звіт про внесення мінеральних, органічних добрив, гіпсування та вапнування ґрунтів під урожай" (форма 9-Б-СГ); "Звіт про збір урожаю сільськогосподарських культур" (форма 29-СГ); "Звіт про наявність насіння сільськогосподарських культур (форма 1-СГ); "Звіт про хід збирання урожаю, сівби озимих та оранку на зяб" (Форма 7-СГ);

· показників галузі тваринництва - "Звіт про заготівлю кормів" (форма 10-СГ); "Звіт про стан тваринництва на 1 січня" (форма 24); "Баланс кормів" (форма 24-корми);

· показників технічного забезпечення - "Звіт про стан сільськогосподарської техніки і надходження пального" (форма 6-МЕХ); "Облік тракторів, сільськогосподарських машин та енергетичних потужностей (підсумки інвентаризації) на 1 січня" (форма 10-МЕХ).

Крім цього, важливою інформацією стануть облікові дані, матеріали анкетування та опитування населення тощо, а найважливішими методами досліджень виступатимуть математико-статистичний, порівняльно-географічний аналіз і синтез, картографічне моделювання, експертне і прогностичне оцінювання тощо. Дослідження повинні здійснюватися на основі комплексного і системного підходів. Головними завданнями при цьому мають виступати: 1) визначення рівня достатності матеріально-технічного і фінансового забезпечення прогресу в соціально-економічному розвиткові села; 2) виявлення резервів, проблемних питань, недоліків; 3) обґрунтування шляхів вирішення проблем матеріально-технічного і фінансового забезпечення розвитку сільського господарства і поліпшення стану сільської місцевості; пошуки засобів, інвестиційних ресурсів, механізмів розв'язання проблем фінансового і матеріально-технічного забезпечення розвитку сільської місцевості та аграрної галузі господарства.

4. Оцінювання геодемографічного і працересурсного потенціалу сільської місцевості, виявлення проблемних питань, пошуки шляхів їх розв'язання.. Тут головна увага повинна звертатися на вивчення геодемографічних процесів - розвиток поселень і динаміку кількості населення на певній території, його якісні і кількісні зміни, спрямованість і характерні риси трансформаційних процесів, питання міграційного руху, освітнього, професійного і соціального складу, здоров'я населення, рівня забезпечення господарських формувань професійними кадрами тощо. При дослідженнях необхідно оперувати такими показниками руху населення як природний приріст, сальдо міграції, загальне збільшення (зменшення) кількості населення, загальна динаміка населення, а також відносними параметрами (демографічними коефіцієнтами) - народжуваності, смертності, природного приросту тощо. Дуже важливо аналізувати траєкторії геодемографічних процесів [24], здійснювати районування території за розповсюдженням певних типів і підтипів геодемографічних процесів, прогнозувати зміни параметрів руху населення, геодемографічної ситуації, працересурсного потенціалу.

У дослідженнях геодемографічних процесів в українському селі доцільно використовувати методи і методичні прийоми статистичного аналізу, екстраполяції одержаних даних і висновків, експертних оцінок, аналогів, демографічних мереж, медико-географічних і геоекологічних узагальнень, кореляційного і факторного аналізу, геоінформаційно-картографічного моделювання тощо.

Перспективним напрямом дослідження є вивчення систем розселення населення - регіональних, субрегіональних, локальних, а також генетичних і планувальних типів поселень, мережі доріг, інших аспектів цієї проблеми [3, 7, 9, 11].

Стосовно працересурсного потенціалу села, то його необхідно аналізувати з позиції кількісної та якісної оцінки, загроз і ризиків, які зумовлені як трансформацією суспільно-економічних відносин, так і несприятливим розвитком демографічних процесів у сільській місцевості, безробіттям, соціальними негараздами, старінням населення, відсутністю фінансів та інвестицій тощо.

5. Аналіз структури землекористувань, її динаміки, загроз і ризиків, повязаних з реформуванням земельних відносин. Необхідність аналізу стану земель в межах землекористування зумовлюється, у першу чергу, нинішнім надмірним навантаженням на земельні ресурси, що стало причиною активного прояву ряду негативних процесів. В Україні, за розрахунками колективу вчених [10], до складу орних земель безпідставно включено понад 19 % їхньої площі (6,5 млн га), зокрема деградовані та інші малородючі землі. Використання таких земель завдає чималих щорічних економічних та екологічних збитків сільському господарству і довкіллю. Таким чином, виявлення деградованих, малородючих, порушених та забруднених земель у структурі землекористування та їх виведення із складу орних земель стає першочерговим завданням у контексті сучасного екобезпечного використання земельних ресурсів.

Аналіз структури землекористування та її динаміки має базуватися на відповідних даних, відомостях та матеріалах державної статистичної звітності. Зокрема, структура землекористувань відображена у Державній статистичній звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем [17]), яка на регулярній основі ведеться в складі земельного кадастру і дозволяє визначити:

- наявні землі та їх розподіл за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності (річна № 6-зем);

- наявні зрошувані землі та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами та угіддями (річна 6а-зем);

- наявні осушені землі та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами та угіддями (річна 6б-зем);

- землі, які перебувають у власності і користуванні (піврічна 2-зем).

Крім того, у відомостях обліку кількості земель містяться дані, які характеризують кожну земельну ділянку за площею та складом угідь, а кількісний облік ведеться за власниками землі і землекористувачами, у тому числі орендарями. Завдяки цьому при обліку кількості земель виділяються [14, 17]: землі в межах населених пунктів; землі за межами населених пунктів; землі за категоріями; землі за формами власності; зрошувані та осушені землі; землі, що надані в тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди; землі, що оподатковуються та землі, що не оподатковуються.

У матеріалах звітності вказують площі земель, що перебувають у власності, постійному і тимчасовому користуванні юридичних та фізичних осіб, за винятком тих площ земель, які надані в тимчасове користування іншим власникам землі і землекористувачам із земель, що перебувають у власності або в постійному користуванні цих юридичних і фізичних осіб.

У звітах також відображені площі земель і розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності в межах територій, які входять до адміністративно-територіальних одиниць, у тому числі окремо - в межах населених пунктів, зрошувані та осушені землі, розподіл земель за формами власності.

Крім сучасних статистичних даних, в аналізі повинна використовуватися статистична інформація попередніх років (століть) (наприклад, матеріали Йосифінської і Францисканської метрик XVIII-XIX ст., Генерального межування тощо), різночасові тематичні карти, літературні дані, аерокосмічні знімки.

Базуючись на цих та інших даних, у процесі дослідження стану землекористувань і трансформаційних процесів у їхньому складі необхідно визначати масштаби, спрямованість і тенденції змін, прогнозувати їхні наслідки, обґрунтовувати комплекс заходів, спрямованих на оптимізацію стану земельних ресурсів, підвищення ефективності використання земель.

6. Дослідження виробничої, управлінської та побутової інфраструктури села. Тут головна увага звертається на визначення функціонального типу господарств, їхньої природо-ресурсної, матеріально-технічної, працересурсної бази, управлінської та побутової (обслуговувальної) інфраструктури, стану комунікацій, виробничих процесів, ефективності виробництва, проблемних моментів, "вузьких" місць, тенденцій і перспектив розвитку різних галузей аграрного виробництва та потенціалу його підтримання і науково-технічного забезпечення.

Велику увагу необхідно звертати на аналіз таких чинників, як доступність господарства (поселення) до локальних та регіональних центрів збуту продукції, доступність до магістральної транспортної інфраструктури (до шляхів державного та обласного значення). Важливими є й інші моменти управлінської діяльності в агропромисловій сфері, у сфері формування обслуговувальної, комунікаційної інфраструктури сільської місцевості.

7. Аналіз якості ґрунтів, їхньої потенційної врожайності, агроекологічного стану, деградаційних процесів, багаторічних змін цих параметрів. Потужною інформаційною базою, що характеризує стан та якість ґрунтового покриву території, є результати однієї з основоположних складових системи державного земельного кадастру - якісної оцінки земель. Зокрема, існуюча в Україні система земельного кадастру визначає, що облік земель за їх якістю проводиться за всіма категоріями земель і містить:

а) класифікацію всіх земель сільськогосподарського призначення за придатністю для вирощування основних сільськогосподарських культур з виділенням особливо цінних земель;

б) характеристику земель (ґрунтового покриву) за потужністю гумусового горизонту, вмістом гумусу і рухомих поживних речовин, гранулометричним складом ґрунтів; розподіл їх за крутизною схилів, еродованістю, кам'янистістю, засоленістю, солонцюватістю, кислотністю, перезволоженістю, заболоченістю, забрудненням продуктами хімізації сільського господарства; за часткою земель, порушених техногенною діяльністю (включаючи радіонуклідне забруднення);

в) характеристику культуртехнічного стану природних кормових угідь;

г) лісотипологічну характеристику лісових угідь;

д) класифікацію земель населених пунктів (вона проводиться за функціональним призначенням згідно з містобудівельною документацією населених пунктів);

е) характеристику земель населених пунктів за інженерно-геологічними умовами, рівнем забезпеченості соціальною, інженерно-транспортною та природоохоронною інфраструктурою, об'єктами оздоровчого, рекреаційного й історико-культурного призначення тощо.

8. Аналіз ефективності ведення сільського господарства. Ці дослідження повинні спрямовуватися на вивчення рівня досконалості схем землевпорядкування території, схем паювання земель, формування сільськогосподарських угідь і територій сівозмін, відповідності їхньої структури агровиробничому потенціалу ґрунтів, ефективності вирощування культур та ґрунтовідновних і ґрунтоохоронних заходів тощо.

Розміщення угідь на території господарства визначається умовами виробництва в галузях, вимогами різних культур до властивостей ґрунтів (вмісту поживних речовин, вологи), особливостями окремих ділянок, рівнем технічного забезпечення землеробства та іншими чинниками. Усі ці питання вирішуються у кожному господарстві з урахуванням конкретних умов, залежно від спеціалізації, структури посівних площ, розміщення населених пунктів тощо. Однак досвід сільськогосподарських підприємств, розташованих у різних природно-економічних умовах, дає змогу виявити загальні закономірності розміщення та використання угідь шляхом:

- аналізу характеру використання ділянок землі з рівнинним рельєфом;

- аналізу розподілу земель за експозиціями, крутизною і довжиною схилів;

- аналізу використання земель балкових систем;

- аналізу використання земель навколо населених пунктів та вздовж транспортних магістралей;

- аналізу використання зрошуваних земель, малопродуктивних та деградованих земель.

Для одержання високого урожаю потрібно забезпечити чітке дотримання сівозмін, термінів обробітку ґрунту, внесення добрив. Насамперед, необхідно забезпечувати високопродуктивну роботу техніки, не порушуючи при цьому агроекологічних нормативів. Тому при дослідженні цього спрямування аналізується агрономічна та агротехнічна документація, вивчаються матеріали внутрігосподарського землеустрою, схеми паювання тощо.

Зокрема, при аналізі ефективності ведення господарства звертається увага на забезпечення рівновеликості та оптимальної конфігурації полів сівозмін, розміщення полів з урахування морфологічних і морфометричних особливостей рельєфу та відносно садиби господарства, правильний підбір культур та сівозмін тощо. На ерозійно-небезпечних землях обов'язковим є запровадження контурно-меліоративної системи господарювання.

9. Аналіз лісогосподарських проблем, визначення їх гостроти і послідовності вирішення. Лісистість території є екологічним чинником, що істотно впливає на стабільність ландшафтів, якість поверхневих і підземних вод, розвиток ерозійних процесів, тому аналіз лісистості і стану лісів є обов'язковим при дослідженнях стану агроландшафтів.

Дослідження необхідно розпочинати з визначення рівня заліснення (лісистості) території землекористування та порівняння його з нормативним показником, рекомендованим для даної зони. Далі звертається увага на рівномірність розподілу лісових насаджень, їхній видовий і віковий склад, потенціал впливу на стан агроландшафтів, поверхневих і ґрунтових вод, розвиток ерозійних і дефляційних процесів.

Другим аспектом вивчення лісів є аналіз характеру їх господарського використання. При цьому акцент робиться на визначенні запасів деревини і недеревних ресурсів лісу, його рекреаційного потенціалу, встановленні норм і видів лісокористування та лісовідновлення, визначенні шляхів і засобів реалізації цих завдань, оцінюванні ефективності лісокористування.

Третім аспектом аналізу є визначення потенціалу збільшення лісистості, поліпшення екологічного стану лісів, обґрунтування заходів боротьби зі шкідниками лісу і його хворобами.

10. Дослідження об'єктів водного фонду і водного господарства, аналіз водогосподарських проблем. Особливої актуальності це питання набуває із загостренням глобальної світової проблеми - використання для життєвих потреб доброякісної води з метою збереження здоров'я нації у стратегічній перспективі [12]. У зазначеному контексті аналіз функціонального стану водогосподарських систем, виявлення найгостріших гідроекологічних проблем, дослідження антропогенного впливу на сучасний стан водних ресурсів має вивчатися з використанням новітніх дослідницьких технологій, передусім потенціалу і засобів геоінформаційних систем та гідроекологічного аналізу .

У полі зору дослідника повинні перебувати такі питання, як кількісна оцінка водоресурсного потенціалу та складових його балансу (атмосферних опадів, стоку, запасів поверхневих і підземних вод, випаровування тощо), виявлення особливостей його просторового розподілу, встановлення масштабів та ефективності сучасного використання, рівня забезпечення водними ресурсами населення, визначення обсягів та рівня очищення стічних вод; оцінювання масштабів меліоративних робіт, їхнього впливу на стан поверхневих і ґрунтових вод та земельних ресурсів; надійності функціонування водогосподарських об'єктів (водосховищ, ставків, ГЕС, дамб, меліоративних і судноплавних систем, каналів) тощо.

11. Дослідження соціальних негараздів (проблем) села. У даному контексті доцільно вивчити життєвий рівень населення, стан соціальної інфраструктури, потенціал трудових ресурсів, рівень здоров'я населення, криміногенну ситуацію, рівень розвитку таких негативних явищ як алкоголізм, наркоманія, СНІД. В той же час, важливими складовими аналізу будуть рівень безробіття, динаміка захворюваності сільського населення (в тому числі на туберкульоз, СНІД, венеричні, серцево-судинні хвороби тощо).

При комплексному аналізі сучасного стану сільських територій[22] серед соціальних проблем особливо важливо детально дослідити проблеми міграції молоді, динаміки чисельності працездатного населення, наявності і стану об'єктів соціальної інфраструктури (шкіл, дитячих садків, лікарень, будинків культури, музичних шкіл, бібліотек тощо), рівень народжуваності, процеси старіння населення, обезлюднення поселень тощо. Інформаційною базою тут повинні виступати статистичні дані, матеріали опитування та анкетування населення, опубліковані результати досліджень вчених тощо. У дослідженнях використовуватимуться такі методи як математико-статистичний, порівняльно-географічний, аналізу і синтезу, картографічного моделювання, прогнозування змін стану об'єктів тощо.

12. Аналіз та оцінювання гостроти екологічних, медико-географічних, природоохоронних, рекреаційних проблем сільської місцевості. У спектрі екологічних проблем головними виступають:

- деградація ґрунтів, розвиток таких несприятливих процесів як дегуміфікація, зменшення родючості, зростання частки кислих, вторинно- заболочених, засолених, забруднених, еродованих ґрунтів;

- погіршання стану осушених та зрошуваних земель;

- забруднення поверхневих і ґрунтових вод;

- загрози затоплення і руйнування угідь, поселень, комунікацій паводковими і повеневим водами та пошуки шляхів захисту населення від їхнього шкідливого впливу ;

- актуальною, на думку ряду вчених, залишається екологічна проблема лісових пожеж у зонах поширення радіонукліднозабруднених земель, що може слугувати причиною вторинного радіоактивного забруднення територій.

Серед медико-географічних проблем найгострішими є зростання рівня захворюваності сільського населення на такі хвороби як туберкульоз, серцево-судинні, онкологічні, невралгічні та ін. При їх вивченні необхідно застосовувати методики і дослідницькі технології, які враховують як показники здоров'я населення, так і його позитивні чи негативні реакції (у тому числі й адаптивні) на всю сукупність природних та антропогенних факторів навколишнього середовища. При аналізі кореляційних зв'язків співставляють картосхеми загальної смертності та онкологічної патології населення різновікових категорій із картосхемами екологічного стану як ландшафту в цілому, так і його компонентів [6].

Серед природоохоронних проблем найгострішими є порушення режиму охорони пам'яток природи, недотримання регламентів господарської діяльності в межах охоронних об'єктів і на прилеглій території.

У зв'язку з активним розвитком сільського, зеленого, аграрного, етнографічного туризму важливими дослідницькими завданнями є оцінювання рекреаційного потенціалу села, визначення ризиків розвитку рекреації і туризму, екологічних наслідків їхнього впливу на довкілля.

13. Аналіз та оцінювання екологічної ефективності землекористування згідно з міжнародним стандартом ISO 14031. В умовах наростання екологічних проблем у сфері використання земельних ресурсів набуває значної актуальності оцінка екологічної ефективності землекористування (функціонування підприємств і організацій). На наш погляд, результати такої оцінки мають здійснюватися згідно з міжнародними стандартами у галузі управління навколишнім середовищем. В Україні вже є певні напрацювання щодо застосування міжнародного стандарту ISO 14031 “Управління навколишнім середовищем. Оцінка екологічної ефективності” для оцінювання показників стану навколишнього середовища (землі) на базі земельно-кадастрового обліку [8]. Впровадження системи управління навколишнім середовищем, відображеної в системі стандартів ISO 14000, призведе до підвищення екологічної ефективності, адже в основі стандарту лежить концепція, згідно з якою господарюючі організації та підприємства (землекористувачі) повинні періодично аналізувати та оцінювати свою систему управління навколишнім середовищем, щоб виявити сприятливі можливості для його поліпшення. Оцінка екологічної ефективності землекористування згідно з міжнародними стандартами дозволить удосконалити систему управління земельними ресурсами в Україні в контексті стратегії європейської інтеграції.

Завершальними кроками є узагальнення результатів аналізу сучасного стану сільських територій, його інтегральна оцінка та обгрунтування рекомендацій, спрямованих на оптимізацію розвитку господарського комплексу села, охорону і відтворення земельного, трудового, екологічного потенціалу сільської місцевості.

Для вивчення охарактеризованих проблем пропонуємо застосувати відповідні схеми (алгоритми) дослідження. На наш погляд, алгоритм дослідження сучасного стану сільських територій мають включати такі кроки:

- постановка мети і завдань дослідження;

- вибір об'єктів дослідження, які б відображали різні аспекти стану функціонування сільської місцевості;

- підбір методів дослідження, інтегрування їх у дослідницькі технології;

- реалізація досліджень різнорангових об'єктів і типових процесів, властивих сільській місцевості;

- опрацювання отриманих результатів, узагальнення інформації, синтез нових знань;

- створення образно-знакових, логіко-математичних, картографічних моделей стану села, сільськогосподарських об'єктів, земельних ресурсів, ґрунтового покриву, трудового і виробничого потенціалу, соціальних проблем тощо;

- оцінювання економічної ефективності функціонування різних галузей господарства та агроформувань різних типів;

- прогнозування розвитку соціально-економічних, демографічних, екологічних процесів, що відбуваються в українському селі;

- обґрунтування управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності землекористування, розв'язання соціальних, економічних, екологічних, демографічних проблем;

- створення та забезпечення функціонування інформаційно-аналітичної системи моніторингу соціально-економічних показників стану сільської місцевості, масштабів розвитку трансформаційних процесів, наслідків прийняття і реалізації управлінських рішень;

- внесення коректив у плани господарського, соціального та економічного розвитку, охорони земельних, водних, біотичних та інших видів ресурсів з урахуванням результатів проведених досліджень тощо.

Методи дослідження. Розглянемо цю проблему через призму побудови структурної схеми або матриці методів дослідження сільської місцевості і завдань, які будуть вирішуватися за допомогою цих методів (табл. 1).

Таблиця 1. Матриця методів дослідження проблем сільської місцевості

Усю сукупність застосовуваних у дослідженні методів, способів і прийомів доцільно інтегрувати у так звані дослідницькі технології. Дослідницькими технологіями називаємо таке поєднання методів, прийомів, способів дослідження певних об'єктів або процесів, яке забезпечує оптимальне вивчення існуючих проблем і вирішення завдань. На наш погляд, можна виділити наступні види дослідницьких технологій, придатних для вивчення проблем сільської місцевості (рис. 3).



Рис. 3. Види дослідницьких технологій, які можуть бути задіяні для вивчення проблем сільської місцевості

Технології історико-географічних досліджень. Зазначені технології базуються на глибокому вивченні та детальному аналізі різночасової статистичної, картографічної, довідкової, фондової інформації [11]. Такими матеріалами можуть слугувати різночасові топографічні і тематичні карти, історичні описи, літературні дані, аерокосмічні знімки, статистичні збірники тощо. Застосування історико-географічних технологій дозволить більш об'єктивно, із урахуванням історично сформованих відносин на селі і трансформаційних процесів, прогнозувати їхні наслідки для населення, навколишнього середовища та його компонентів, обґрунтовувати комплекс заходів, спрямованих на оптимізацію стану земель, підвищення ефективності використання земельних, водних, біотичних і людських ресурсів.

Технології економічного, математично-статистичного, кореляційного, багатофакторного, кластерного аналізу. Технології економічного, математично-статистичного аналізу сільських територій дозволяють інтерпретувати фінансово-економічні, демографічні, еколого-географічні явища і процеси у вигляді логіко-математичних схем, рівнянь, алгоритмів та відображати їх засобами статичного і динамічного картографування (картограми, картодіаграми, динамічні і статистичні діаграми та графіки тощо). У процесі цих досліджень у повній мірі використовується потенціал картографічного моделювання за допомогою технологій ГІС.

Кореляційний та багатофакторний аналіз дозволяє виявити стохастичну залежність між випадковими величинами. У найпростішому випадку досліджують дві вибірки (набори даних), у загальному - багатовимірні комплекси (групи) параметрів або об'єктів. Метою кореляційного і багатофакторного аналізу є встановлення тісноти зв'язків між явищами, об'єктами чи процесами. Кореляційний аналіз є важливим, але не єдиним методом оцінювання тісноти зв'язків. Широко повинні використовуватися багатофакторний та кластерний аналіз (особливо на рівні узагальнення даних, районуванні і типізації досліджуваних об'єктів).

Технології мікро- і наносоціоекономічних досліджень, опитування населення, анкетування. Їх застосування особливо актуальне на теперішньому етапі розвитку суспільства, коли масштаби прояву соціальних, економічних, демографічних процесів та явищ суттєво відрізняються, змінюються як у просторі, так і в часі. У цьому випадку традиційними методами і технологіями досліджень не можна проникнути в суть складних процесів, виявити і пояснити механізми їхнього виникнення та розвитку. Тому виникає необхідність суттєвого збільшення масштабу досліджень, деталізації, переходу на мікро- і нанорівень, аналізу і синтезу знань. В цьому сенсі суттєвий потенціал мають технології соціологічних наук [21], геоінформатики, картографічного моделювання, експериментів.

Технології ГІС, картографічного моделювання, дистанційного зондування. Розвиток ГІС-технологій дає можливість забезпечити принципово новий рівень виконання робіт із вивчення проблем сільської місцевості. Їх використання суттєво зменшує затрати часу та дає змогу отримати при цьому якісніші результати.

ГІС-технології із значним успіхом використовуються для забезпечення процесу прийняття рішень з оптимального управління земельними ресурсами, є важливим інструментом пізнання навколишнього середовища та управління ним, від чого залежить екологічна та економічна стабільність природно-господарських систем та об'єктів. Наочною є тенденція застосування геоінформаційних систем в якості інтегруючого компонента в задачах спостереження за довкіллям. ГІС-проекти відіграють провідну роль у вирішенні головних завдань моніторингу земель, прогнозуванні еколого-економічних наслідків розвитку негативних процесів, розробці заходів з їх попередження та запобігання.

Геоінформаційні системи і технології, цифрові моделі стали переконливою альтернативою традиційним засобам картографічного моделювання геосистем, оскільки для комплексного моделювання найскладніших просторових об'єктів та явищ в сучасних ГІС застосовується увесь арсенал числових методів та потужних програмних засобів комп'ютерної обробки, просторово-часового моделювання, накопичення, поширення і візуалізації інформації, в тому числі і з використанням глобальних інформаційних мереж [23].

Дослідження стану і розвитку сільських територій тісно взаємозв'язане з проблемою виявлення взаємовідносин як між окремими елементами цієї системи (природними ресурсами і компонентами, екологічними складовими природно-господарських систем), так і між господарськими, поселенськими, транспортними, рекреаційними і природоохоронними підсистемами, з пошуками закономірностей функціонування природно-господарських систем та об'єктів. Об'єктивною необхідністю при розв'язанні таких проблем є підвищення ефективності використання одного із засобів вивчення географічних об'єктів -картографічного моделювання та залучення до дослідницького процесу різночасових картографічних джерел.

Тому одним із найефективніших методів вивчення сільських територій може виступати геоінформаційно-картографічне моделювання - сукупність операцій з картами, спрямованих на отримання нових знань про природно-господарські системи. Картографічне моделювання включає і створення карт, але на перший план висувається розробка методів використання вже створених карт, їх поєднаного аналізу. Виходячи з цього, головну увагу слід приділяти побудові складних картографічних моделей, які являють собою набір карт або картографічних характеристик і дозволяють отримати таку додаткову інформацію про досліджуваний об'єкт, яку кожна карта зокрема дати не може.

В той же час, досить цікавими в контексті формування геоінформаційної бази стану сільських територій є розробки вчених науково-дослідного інституту геодезії і картографії [23] щодо складу базових геопросторових даних, призначених для реалізації управлінських задач на місцевому рівні. Зокрема, до них пропонується включити такі компоненти:

1. Опорну геодезичну мережу у вигляді геодезичної мережі згущення;

2. Ортофотоплани та фотокарти на досліджувану територію;

3. Базу даних географічних назв;

4. Реєстр вулиць та адрес (у випадках, коли досліджуватимуться і території населених пунктів);

5. Дані про адміністративні межі районів, рад місцевого самоврядування та населених пунктів;

6. Гідрографічну мережу, сформовану водними об'єктами місцевого рівня (на наш погляд, слід також на базовому рівні відображати і водні об'єкти міжнародного, національного і регіонального рівнів, оскільки зазначені мережі суттєво впливають на характер господарського використання земель навколоводних об'єктів, створюють певні обмеження та обтяження землекористувачів, вимагають особливої їх охорони, використання тощо);

7. Об'єкти транспортної інфраструктури місцевого значення (мережа автошляхів і залізниць, мережа повітряного сполучення, мережа водних шляхів, окремі об'єкти транспортних систем). Тут також хотілося б відмітити, що ця компонента має бути доповнена інформацією про наявність об'єктів транспортної інфраструктури міжнародного і державного значення та міжрегіонального сполучення, бо вони є вагомим рентоутворюючим фактором, який суттєво впливає на характер подальшого використання земель навколо транспортних систем, формує напрями розвитку території населених пунктів тощо;

8. Інженерні комунікації та об'єкти трубопровідного транспорту місцевого значення;

9. Туристично-рекреаційні об'єкти місцевого значення;

10. Заповідники та інші території, що особливо охороняються місцевого значення. У цьому контексті, на наш погляд, також необхідно включити до складу базових геопросторових даних на місцевому рівні об'єкти державного і регіонального значення;

11. Межі об'єктів кадастрового зонування та земельних ділянок;

12. Контури будівель та споруд;

13. Контури структурно-планувальних елементів території (межі кварталів, мікрорайонів тощо);

14. Цифрова модель рельєфу у масштабі 1:2 000 на територію населених пунктів і масштабі 1:10 000 на територію поза населеними пунктами (регіонів).

При геоінформаційно-картографічному моделюванні сільських територій необхідно широко використовувати технології та інформацію дистанційного зондування Землі (ДЗЗ). Дані ДЗЗ відіграють важливу роль у створенні моделей досліджуваних об'єктів та оновленні інформації. Це економічно найефективніший спосіб одержання даних, який в короткий термін забезпечує одночасний огляд всієї досліджуваної території [2].

Важливим завданням досліджень сільської місцевості є створення ГІС “Ресурсний потенціал розвитку аграрної сфери господарського комплексу адміністративного району”. Метою такої ГІС є збирання, систематизація, аналіз геопросторових даних про ресурси району, ефективність їхнього господарського освоєння та використання, впливаючі на нього чинники і процеси. За допомогою ГІС такого типу можна буде вирішувати наступний спектр завдань:

1) збір, систематизація, формування баз даних про наявність і стан природних ресурсів (насамперед земельних), характер та інтенсивність їхнього використання;

2) зберігання та поповнення (поновлення) інформації у вигляді геопросторових баз даних з набором атрибутивних даних;

3) тематичне структурування інформації, її оброблення за допомогою загальновживаних і спеціалізованих методів, алгоритмів, програм;

4) аналіз інформації, візуалізація отриманих результатів, висновків і рекомендацій за допомогою геоінформаційних технологій;

5) прогностичні оцінки землекористування, охорони природних ресурсів, відтворення земельно-ресурсного потенціалу, соціальних, економічних, демографічних, екологічних процесів;

6) поширення інформації про стан природних (насамперед земельних) ресурсів серед зацікавлених користувачів і громадськості, допомога у прийнятті планувальних та управлінських рішень в галузях ресурсовикористання і ресурсозбереження;

7) використання отриманих висновків і рекомендацій у сфері фахової та екологічної освіти і виховання.

Висновки

Отже, враховуючи гостроту економічних проблем, пов'язаних, передусім, із входженням країни до СОТ та подальшим впливом цього чинника на стан і розвиток АПК, економічною кризою та її наслідками, проблемами соціального характеру, що особливо загострилися в українському селі, низку інших проблем, зумовлених, насамперед, відсутністю достовірної інформації про різні аспекти функціонування сільської місцевості за умов трансформації соціально-економічної системи, існує нагальна потреба розроблення методології та комплексних методик дослідження стану українського села та функціонування аграрної сфери господарювання. На наш погляд, ця аналітико-синтезуюча дослідницька система повинна включати такі складові як структурна схема, алгоритми і методи досліджень, дослідницькі технології. Один із варіантів схеми таких досліджень обґрунтовано нами. Вважаємо, що пошуки в цьому напрямку повинні тривати.

При реалізації означеної програми досліджень необхідно виділити першочергові та віддалені (стратегічні) завдання і реалізувати їх у цій послідовності.

Одержання високоякісної і достовірної інформації за результатами комплексного аналізу сільських територій, стану господарства, економічних, демографічних та екологічних проблем стане головною запорукою успішного вирішення завдань оптимального планування територіальної організації сільської місцевості, удосконалення соціально-економічних відносин на селі, оптимізації функціонування аграрної сфери господарського комплексу, використання переваг сучасного етапу його соціально-економічного розвитку та організаційно-економічних механізмів управління функціонуванням цих територій.

Список літератури

1.Балабанов Г.В., Кобзєв О.М., Семенченко Г.В. Трансформація структури сільськогосподарського виробництва України: регіональний аспект. - К.: ИАРР, 2000. - 32 с.

2.Бачурина С.С., Левочкин В.И., Медведев О.П., Способ А.Б. Использование материалов дистанционного зондирования в целях мониторинга территории Москвы // Информационный бюллетень ГИС-Ассоциации. - 1999. - №4 (16). - С. 12-16.

3.Білоконь Ю.М. Регіональне планування (теорія і практика) / За ред. І.О. Фоміна. - К., 2003. - 246 с.

4.Ван Атта Д.А., Гончарук О., Перротта Л. Українське село на зламі століть: соціологічний та антропологічний зріз. - К.: Скарби, 2001. - 164 с.

5.Гончарук О.С., Марусов А.Ю., Осташко Т.О. Соціальні проблеми реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств. - К.: Центр соціальних експертиз і прогнозів Ін-ту соціології НАНУ, 2000. - 108 с.

6.Гуцуляк В.М., Муха К.П. Медико-екологічна оцінка на прикладі урбанізованих територій (на прикладі м. Чернівці) // Географія в інформаційному суспільстві: Зб. наук. праць у 4-х тт. - К.: ВГЛ Обрії, 2008. - т. 2. С. 278-280.

7.Державна регіональна політика України: особливості та стратегічні пріоритети: Монографія / За ред. З.С. Варналія. - К.: НІСД, 2007. - 820 с.

8.Євсюков Т.О., Мартин А.Г. Застосування стандарту ISO 14031 для оцінки екологічної ефективності землекористування // Землеустрій та кадастр. - 2004. - № 3-4. - С. 98-102.

9.Зеленська Л.І. Збереження географічного різноманіття в староіндустріальних регіонах (на прикладі промислового Придніпров'я) // Географія в інформаційному суспільстві: Зб. наук. праць у 4-х тт. - К.: Глобрії, 2008. - т. 4. С. 246-248.

10.Класифікація сільськогосподарських земель як наукова передумова їх екологобезпечного використання / Д.С. Добряк, О.П. Канаш, Д.І. Бабміндра, І.А. Розумний - К.: Урожай, 2007. - 464 с.

11.Ковальчук І.П. Наукові засади і результати моделювання стану та динаміки поселенського навантаження, його впливу на природне середовище Західної України / Історична топографія і соціотопографія України. - Львів: Піраміда, 2006. - С. 11-43.

12. Методологічні підходи до комплексної оцінки господарської освоєності водно-ресурсного потенціалу / С.І. Дорогунцов, М.А. Хвесик, І.Л. Головинський. - К., 2000. - 56 с.

13.Пістун М.Д., Гуцал В.О., Провотар Н.І. Географія агропромислових комплексів. - К.: Либідь, 1997. - 200 с.

14.Положення Про порядок ведення державного земельного кадастру. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 р. N 15 // Земельне законодавство України: Зб. норматив. актів судової та арбітраж. (госп.) практики: У 2 кн. / За ред. А.С.Даниленка, Ю.Д.Білика, О.О.Погрібного, В.В.Кулініча. - К.: Урожай, 2002. - Кн. 2. - С. 17-22.

15.Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України. Б.М. Данилишин, С.І. Дорогунцов, В.С. Міщенко та ін.- К.: РВПС України, 1999. - 716 с.

16.Про затвердження Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 р. № 1158 // Офіційний вісник України. -2007. № 73. Ст. 2715.

17.Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем): Наказ Держкомстату України від 05.11.1998 № 377 // Офіційний вісник України. - 1998. № 50. С. 218.

18.Розвиток різноукладності на селі: особливості, проблеми / В.В. Юрчишин, Л.М. Шевченко, В.Х. Брус та ін.; за ред. В.В. Юрчишина. - К., 2007. - 446 с.

19.Руденко В.П. Географія природо-ресурсного потенціалу України. У 3-х частинах. Підручник. - К.: ВД "К.-М. Академія" - Чернівці: Зелена Буковина. 1999. - 568 с.

20.Саблук П.Т., Месель-Веселяк В.Я., Лузана Ю.В. Ефективність сільськогосподарського виробництва в особистих господарствах громадян (за матеріалами обстеження). - К.: Інститут аграрної економіки. - 2001. - 337 с.

21.Тарасенко В.І., Іваненко О.О. Проблема соціальної ідентифікації українського суспільства: Соціотехнологічна парадигма. - К.: ІС НАНУ, 2004. - 570 с.

22. Татаревська М.С. Рівень життя сільського населення: оцінювання та напрями поліпшення. Монографія. - Одеса, 2007. - 298 с.

23.Техніко-економічна доповідь по формуванню Національної інфраструктури геопросторових даних (УкрНДІГК): Звіт про НДР / Науково-дослідний інститут геодезії і картографії (НДІГК). - № ДР 0104Г008177. К.:, 2005. - 111 с.

24.Топчієв О.Г. Суспільно-географічні дослідження. Методологія, методи, методики: Навчальний посібник. - Одеса: Астропринт, 2005. - 632 с.

25.Україна: Стратегічні пріоритети. Аналітичні оцінки - 2006: Монографія / За ред. О.С. Власюка. - К. : НІСД , 2006. - 576 с.

Размещено на Allbest.ru