· дотації на продукцію тваринництва і рослинництва;

· дотації на елітне насінництво;

· компенсація частини витрат на міндобрива і засоби захисту рослин;

· компенсації частини витрат на енергоресурси;

· цінова підтримка: компенсація різниці між закупівельною і ринковою ціною на сільгосппродукцію;

· надання виробнику товарів та послуг за цінами, нижчими за ринкові;

· закупівля у виробника товарів (послуг) за цінами, що перевищують ринкові;

· пільгове кредитування сільгоспвиробників за рахунок бюджету, списання боргів;

· пільги на транспортування сільгосппродукції [43].

Також існує таке поняття, як «зелена скринька» - це підтримка з боку держави, яка не вливає на виробництво і торгівлю сільськогосподарської продукції ( наукові дослідження, навколишнє середовище). В Україні від 75 до 80% сукупної підтримки приходиться на програми «жовтої скриньки», на «зелену» - відповідно 20-25%. У країнах світу з розвиненим сільськогосподарським виробництвом це співвідношення абсолютно зворотне. Так в Австралії на програми, що звільнені від зобов'язань щодо скорочення, тобто «зелені», та розвитку, направляється 91% коштів держави, у США - 78%, країнах ЄС - 59% [32].

2. Низький рівень обізнаності селян щодо можливостей одержання ними державної допомоги, складний процедурний механізм і непрозорість її отримання, внаслідок чого основна маса вітчизняних товаровиробників, які такої підтримки потребують, залишаються поза її межами: у 2010 р. із 52 тис сільськогосподарських підприємств підтримкою скористалися лише 2,3 тис, пільгові кредитні ресурси використовували лише 10% фермерських господарств, соціально спрямовані дорадчі послуги в 11 регіонах країни взагалі не надавалися [10]. Для отримання коштів агропромисловому підприємству необхідно надати безліч документів, а рішення про доцільність надання коштів приймається на закритих засіданнях конкурсних комісій Міністерства аграрної політики та продовольства і облдержадміністрацій. Крім того, даний вид підтримки надається юридичним особам і залишає поза увагою особисті селянські господарства, тому дійсно кошти отримують лише великі фінансово потужні приватні підприємства [37].

3. Припинення дії державних цільових програм, внаслідок чого окремі напрями державної підтримки сільського господарства припинили існування. Так, в червні 2011 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про скорочення кількості та укрупнення державних цільових програм» втратили чинність Державна цільова економічна програма підтримки розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на період до 2015 р. та Державна цільова програма створення оптових ринків сільськогосподарської продукції, які діяли з 2009 р. [17].

4. Низький рівень непрямих заходів підтримки аграрного сектору з боку держави. Оскільки в Україні відсутні програми щодо охорони сільськогосподарських земель, їх раціонального землекористування. Не розроблено механізми державної компенсації при страхуванні сільськогосподарської продукції, передбачені Законом України «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою». Існуюча система освіти не дозволяє забезпечити сільське господарство висококваліфікованими працівниками [17].

Отже, у підсумку через наявність корупції, нестабільність політичної та економічної ситуації в країні, недостатній розвиток фінансової системи держави та труднощі в роботі із вітчизняними партнерами, потік іноземних інвестицій, а особливо в галузі сільського господарства майже відсутній.

2) Деградація ґрунтів.

Деградація ґрунту - поступове погіршення властивостей ґрунту, викликане зміною умов ґрунтоутворення внаслідок природних чинників або нераціональної антропогенної діяльності, що супроводжується зменшенням вмісту поживних речовин, руйнуванням структури та зниженням родючості ґрунтового покриву [9].



Рис. 3.1. Ерозія ґрунтів

В Україні, як і в Європі, руйнування та деградація ґрунтів набули досить значного поширення, що може суттєво зашкодити розвитку вирощування технічних рослин. Існують чотири основні причини:

· ерозія, підкислення та засолення ґрунтів внаслідок механічного руйнування водою і вітром, неправильного впровадження меліоративних заходів (рис. 3.1);

· опустелювання, аридизація через висушування та переущільнення;

· забруднення речовинами антропогенного походження, в тому числі внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;

· прямі втрати через відведення під міські будівлі, дороги, аеродроми тощо [9]. сільськогосподарський урожайність ґрунт

До основних причин зниження властивостей ґрунту відносяться водна та вітрова ерозія, багаторазова обробка потужною і важкою сільськогосподарською технікою. На території України нараховується 57,5% ґрунтів, що страждають від ерозії. Цей процес різко зростає внаслідок низької культури землеробства, застарілих методів обробки ґрунту тощо.

Щороку внаслідок ерозії кількість еродованих земель в Україні збільшується на 80-90 тис. гектарів. При цьому втрачається приблизно 11 млн. т гумусу. Більше всього еродованих сільськогосподарських угідь знаходиться в Донецькій (70,6%) Луганській (61,6%) та Одеській (55,8%) областях. Від вітрової ерозії та пилових буревіїв потерпають Запорізька, Луганська, Херсонська області та АР Крим [14].

Від водної ерозії найбільше потерпають Карпатський регіон та Кримський півострів. Втрата цінних земель відбувається також внаслідок морської абразії вздовж узбережжя Чорного та Азовського морів [9].

Рис. 3.2. Розораність земель за регіонами України

Також однією з причин деградації земель є розораність, тобто застосування сільськогосподарської техніки (трактори, комбайни), а також забруднення відпрацьованими газами, мастилами та пальним, які витікають з них під час роботи на полях (рис. 3.2). За даними Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського», приблизно 40% площі орних земель України переущільнені [9].

Ще одним чинником погіршення стану ґрунтів є техногенні викиди промислових підприємств: кислотні опади, важкі метали, радіонукліди. Приблизно 20% ґрунтів в Україні забруднені, 17,7% - підкислені, 3,7% - підлужені та 2,8% - засолені [14]. Техногенно-забруднені землі характерні для індустріальних міст України (Алчевська, Вінниці, Києва, Кривого Рогу, Маріуполя тощо), а також навколо об'єктів нафтогазового комплексу та пришляхових смуг.

Аварія на Чорнобильській АЕС призвела до радіоактивного забруднення ґрунтів. В результаті чого 4,5 млн. гектарів сільськогосподарських угідь зазнало проблем, ще 180 тис. гектарів виведено з обігу через високий ступінь забруднення.

Великої шкоди завдає ґрунтам відведення сільськогосподарських земель під будівництво фабрик, заводів, електростанцій, відкритих гірничих розробок, доріг та міст, військових полігонів тощо. Зокрема ґрунтам завдають шкоди наступні чинники:

· високе техногенне та антропогенне навантаження на ґрунти, яке посилюється дією природних чинників, що знижує якість ґрунтового покриву, посилює ерозійні процеси та призводить до недобору валових зборів сільськогосподарських культур, зниження їх урожайності;

· високий рівень освоєння сільськогосподарських угідь, що збільшує навантаження на землі і призводить до погіршення їх якісного стану, а також екстенсивний ґрунтовиснажливий спосіб ведення землеробства;

· незавершеність реформування земельних відносин;

· мораторій на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення стримує формування та розвиток господарств на основі концентрації земельної власності в оптимальних розмірах у ефективних власників [41].

Унаслідок цього у сільськогосподарському виробництві переважають дрібні особисті селянські господарства, що не мають можливостей застосування сучасної сільськогосподарської техніки та нових технологій.

Отже, кожного року проблема деградації земель загострюється через ігнорування органами охорони земельних ресурсів та самих фермерів, які намагаються якнайбільше взяти з ґрунтів та якнайменше повернути, що і призводить до виснаження гумусу. Тож катастрофічний стан наших земель вимагає невідкладного впровадження заходів щодо усунення причин деградації ґрунтів та подолання вже існуючих проблем.

Техніко-технологічна база України в сільському господарстві є дуже застарілою і працює ще з радянських часів. Вітчизняна машинобудівна промисловість, що нараховує майже півтори сотні різних підприємств, не модернізована, оснащена технічно застарілим устаткуванням, технологічно відстала: зношеність технологічного устаткування досягає 70-80%, його середній вік - 30-35 років, а самі технології виробництва машин - жорсткі. Через застарілість сільськогосподарської техніки страждає якість продукції, ефективність збору урожаю та стан ґрунтів [17].

Отже, сільське господарство України має досить потужний потенціал та природні ресурси. Але проблеми, які на даний час воно має, вимагають негайного застосування конкретних та послідовних заходів. Україні слід скористатися позитивним досвідом зарубіжних країн світу щодо впровадження необхідної законодавчої бази та практичного застосування методів регулювання даної галузі, які сприяли б покращенню стану сільськогосподарських підприємств, створенню нових робочих місць (особливо у селах), забезпеченню сільськогосподарського виробництва висококваліфікованими працівниками, раціональному використанню земельних ресурсів та забезпеченню населення продуктами харчування.

3.2 Перспективи вирощування технічних культур

Вирощування технічних культур має великий потенціал у нашій країні, навіть попри низку зазначених вище проблем. Родючість українських ґрунтів, природні умови та ресурси тільки сприятимуть розвитку сільського господарства, проте це потребує вирішення зазначених вище проблем та інтеграції нових ідей і технологій у сільське господарство, належної державної підтримки та додержання усіх законодавчих норм щодо прав фермерів та власників приватних господарств.

Як доказ до існуючих перспектив та потенціалу галузі, можна навести показники рентабельності технічних культур за останні роки. У 2015 році рівень рентабельності соняшнику дорівнювала 78,4%, що у порівнянні із 2014 р. майже у два з половиною рази більше; ріпаку - з 29,2% у 2014 р. відбулось зростання до 58,8% у 2015 р [40]. Олійні культури традиційно виробляють найбільше. Сприятимуть цьому загалом високі ціни на дану продукцію та підвищений попит на світовому ринку. Так, при середній врожайності сої 20 ц/га посівні площі та валовий збір може зрости на 10-15%.

При цьому окремі види олійного насіння мали привабливі економічні показники. До таких культур належать соняшник та соя. Ефективність вирощування олійних культур матиме ще вищий рівень. За прогнозними розрахунками, рентабельність сої досягне 59,4%, тобто перевищить у півтора рази показник минулого року. Рентабельність соняшнику становить 78,4%, що значно вище порівняно з іншими видами рослин. Витрати на вирощування основної олійної культури України зростають. За підсумками 2015 року очікувана собівартість соняшнику в 2017 р. становитиме 508,0 грн/ц, що більше попереднього року на 20,8%. Водночас собівартість сої зменшиться проти 2016-го на 0,3% та становитиме 533,1 грн/ц. Для порівняння: витрати на виробництво та збут ріпаку за цей же період підвищаться майже на третину та досягнуть 665,9 грн/ц. Олійне насіння відзначалося меншими темпами зростання ціни. Так, соняшник за рік подорожчав лише на 11% та в середньому продавався по 10,2 тис грн/т. В свою чергу, ціни закупівлі сої зросли на 24%, до 10,8 тис грн/т. Середні аграрні підприємства отримають прибутки з 1 га при вирощуванні соняшнику 10,8 тис. грн., сої - 13,8 тис. грн. [37].

Щодо такої важливої для України технічної культури як цукрові буряки, то ситуація залишається не до кінця зрозумілою. Враховуючи на закриття цукрових заводів у декількох регіонах, сподіватися на підвищення посівних площ не варто. За підсумками 2015 року, площі під цукровим буряком показали рекордний мінімум - близько 240 тис. га і не допустили чергового перевиробництва цукру. В результаті виробники цукрових буряків наростили рентабельність до 27,7% за підсумками 2015 року проти 18% в 2014 році. Відпускна ціна на цукор майже подвоїлася протягом 2015 року, вирісши з 7,5 тис. грн. до рекордно високого рівня в 14 тис. грн. В Київській області аграрії збільшили площу посіву цукрових буряків на 38% в 2016 році, в порівнянні з 2015 роком, до 19 тис. га в 2016 році. Тернопільська область збільшила посіви цукрових буряків на 30%, «житниця» цукрових буряків - Вінницька область - на 15% (до 60 тис. га). На Вінничині цукрові заводи уклали договори з аграріями на сівбу цукрового буряку ще взимку [26].

Незважаючи на певні досягнення в розвитку аграрної сфери, в Україні ще багато питань чекають на вирішення. Для того щоб вирощування технічних культур в нашій країні розвивалося і процвітало, потрібні суттєві зміни у ціновій політиці. Продукції сільського господарства потрібні стабільні ціни, орієнтуючись на які фермери могли б визначати оптимальний обсяг виробництва продукції. Ціновий механізм повинен стати головною ланкою постреформованого аграрного виробництва.

Важливу роль відіграє утворення кластерів. Кластерні локальні мережі територіально-виробничих систем є джерелами і факторами забезпечення високого рівня та якості життя населення, економічного зростання й сталого розвитку території. У центральних, південних і східних областях України формуються зерново-олійні кластери, які мають високу ефективність [26].

Щодо земельних відносин, в Україні ще не в повній мірі вирішені питання щодо формування ринку землі:

· не визначено місце землі в системі економічного обігу;

· не створено належних умов для реалізації громадянами права власності на землю;

· потребує удосконалення інфраструктура ринку землі [48].



Рис. 3.3. Бурякозбиральний комбайн, виготовлений у Тернополі

Необхідно звернути увагу на розвиток фермерських господарств. Держава повинна запровадити заходи, які б сприяли збільшенню кількості такого виду господарств, адже за даними статистики, в Україні спостерігається тенденція до зменшення кількості фермерських угідь. Найважливішою проблемою у створенні фермерських господарств є відсутність стартового капіталу, на основі якого можна було б побудувати ефективно функціонуюче виробництво. Цю проблему можна усунути шляхом надання підприємцям вигідних кредитів. Потрібно забезпечити гарантії збуту всієї виготовленої сільськогосподарської продукції за вигідними цінами; створити умови за яких фермерські господарства матимуть можливість змінювати свою технічну базу на сучаснішу [17].

Належну увагу треба приділити розвитку вітчизняного виробництва сучасних сільськогосподарських машин та засобів малої механізації (рис. 3.3). Впровадження нового автоматизованого устаткування задля більш ефективної та швидкої обробки й збору сільськогосподарських культур.

Задля реалізації аграрного потенціалу необхідним є впровадження наступних заходів:

· застосування новітніх технологій вирощування і досягнень у селекції та насінництві;

· зміна строків сівби технічних культур;

· внесення зазначених змін у технологію виробництва технічних культур;

· збереження родючості ґрунту;

· внесення більшої кількості органічних добрив, що не завдають шкоди ґрунтам, є дешевшими та екологічно чистими;

· захист посівів від бур'янів, хвороб і шкідників;

· дотримання технологічних параметрів виробництва;

· залучення коштів для відновлення матеріально-технічної бази основних засобів виробництва;

· переоснащення господарств технікою;

· впровадження в рослинництві сучасних сортів і гібридів, поліпшення насінницької справи, освоєння ресурсозаощаджуючих технологій;

· більш раціональне використання біокліматичного потенціалу і зональних природнокліматичних умов;

· удосконалення землекористування, оптимізація структури посівних площ та дотримання сівозмін;

· підвищення рівня внесення мінеральних добрив і проведення хімічної меліорації земель (рис. 3.4), захисту рослин, розвитку селекції й насінництва, підвищення якості насіння та розвитку інфраструктури ринку [37, 40].



Рис. 3.4. Проведення меліоративних заходів

Існують також певні стратегії з поліпшення стану вирощування певних технічних культур, а саме льону-довгунця. На відміну від інших культур, таких як ріпак або соняшник, він не виснажує ґрунти. Але у держави немає далекоглядної політики в цій галузі. Льон - товар, який високо цінується на європейських і світових ринках, тож слід звертати увагу на існуючий попит задля подальшого відновлення функціонування галузі [7].

У дев'яностих роках майже 80% всієї продукції льонарства йшло на експорт, при нинішніх цінах - це десятки мільйонів доларів валютної виручки щорічно. У 2016 році в Україні посіяли всього 1360 га льону-довгунця, зате під льоноолійні культури відвели майже 60 тис. га, що є не рентабельним з огляду на світові ціни. Однак, щоб запустити обробіток льону, потрібні виробництва, які б його переробляли. Проте наразі немає жодного підприємства, яке б на промисловому рівні переробляло цю культуру. Але, крім сировини, в Україні гостро не вистачає обладнання. Скасування ПДВ на імпорт обладнання для переробки льону, швейного та текстильного виробництва, яке не випускається в Україні, буде сприяти тому, що сировину перероблятимуть в Україні, а не вивозитимуть за кордон. Для вирішення проблем галузі, необхідна консолідація льонарів, що об'єднавшись зможуть доносити до перших осіб держави інформацію про проблеми та стан галузі, а також пропонувати можливі шляхи розвитку [44].

Потрібно зазначити, що значну роль повинна відігравати інноваційна діяльність. Пріоритетним напрямом інноваційної діяльності в аграрному секторі є впровадження найбільш перспективних агротехнологій і на цій основі підвищення продуктивності виробництва з метою зниження витрат на одиницю продукції та зміцнення її конкурентоспроможності на внутрішньому і світовому ринках.

Серед напрямків інноваційного розвитку аграрного сектора слід визначити такі:

1) створення та впровадження у виробництво високопродуктивних сортів і гібридів сільськогосподарських культур, нових порід тварин і птиці;

2) стимулювання агроекологічної діяльності, зокрема розвитку альтернативного органічного аграрного виробництва;

3) формування високоосвічених професійних кадрів [37].

Отже, незважаючи на проблеми, які притаманні сучасному етапу вирощування технічних культур, Україна повинна розвивати виробничі потужності сільського господарства, щоб у найближчі декілька років наша продукція могла вийти на світовий ринок і конкурувати з продукцією інших розвинутих країн світу.

Висновки

Рослинництво - галузь сільського господарства, що займається вирощуванням зернових, кормових, технічних, овочевих та інших сільськогосподарських культур. Рослинництво поділяється на наступні галузі: рільництво (технічні, зернові, зерново-бобові та кормові культури), садівництво і виноградарство, ягідництво, овочівництво та баштанництво, вирощування бульбоподібних культур, луківництво (пасовища та сіножаті), грибництво, квітникарство.

Технічні культури мають важливе значення для розвитку сільського господарства та господарства взагалі. Продукція вирощування технічних культур є сировиною для харчової і легкої галузей промисловості, лісопромислового комплексу, електроенергетики та інших переробних галузей промисловості. Таким чином технічні культури займають важливе місце в економіці країни та вдоволенні потреб населення.

Передумовами і факторами для вирощування технічних культур є природні умови ресурси, що включають в себе (земельні, водні та агрокліматичні ресурси, ґрунти, особливості рельєфу території). Важливим чинником виступає наявність працездатного населення та кваліфікованих кадрів, що є спроможними обслуговувати функціонування галузі. Значним фактором виступає економічний, що обумовлює транспортабельність продукції, створення вигідних територіальних зв'язків, ринкові та економічні показники (рентабельність, собівартість, реалізація продукції тощо). Силою, що рухає вирощування технічних культур вперед є науково-технічний прогрес, який надає змогу запроваджувати новітню техніку та технології на виробництві для поліпшення його ефективності та продуктивності. Важливою передумовою є екологічний стан територій, де будуть вирощуватись технічні культури.

В Україні набули розповсюдження такі технічні культури: олійні (соняшник, ріпак, соя, льон-кудряш, гірчиця); цукроносні (цукровий буряк); волокнисті (льон-довгунець, коноплі); різні ефіроолійні (коріандр); лікарські рослини (троянда, валер'яна, душиця, ромашка, глід тощо).

Найбільше вирощують соняшник, валові збори якого збільшуються з кожним роком. Теж саме стосується сої та ріпаку. Цукровий буряк, навпаки, - знаходиться у кризовому стані і показники виробництва продукції постійно зменшуються. Вирощування льону-довгунця також значно зменшилось, наявні незначні посівні площі конопель, а інших волокнистих культур майже не вирощують. Вирощується багато видів ефіроолійних культур, майже половину загального їх обсягу становить коріандр. Велика кількість видів лікарських рослин, проте з незначними показниками валових зборів продукції.

Вирощування технічних культур по території України має певні особливості. Так, соняшник вирощують здебільшого у степу, цукровий буряк - у лісостепу та на Поділлі, сою, гірчицю та ріпак - на Поділлі та на півдні, лікарські та ефіроолійні рослини по усій території країни, льон-довгунець - на півночі.

Задля подолання проблем вирощування технічних культур та реалізації подальших перспектив необхідним є збільшення інвестицій та впровадження новітніх технологій, захист ґрунтів від руйнування, проведення своєчасних польових робіт та меліоративних заходів, користування новими добривами та препаратами від захисту шкідників, виведення родючих сортів насіння, розширення спектру вирощуваних культур, створення державних програм з підтримки аграріїв, впровадження прозорої системи оподаткування тощо .

У підсумку можна зробити висновок, що технічні культури України є одними із провідних сільськогосподарських культур та можуть мати велике майбутнє, якщо буде вирішено усі проблеми галузі та започатковано програму з розвитку та оновлення аграрного сектору.

Література

1. Агробізнес [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.agro-business.com.ua

2. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник / В.Г. Андрійчук // - К.: КНЕУ, 2002. - 624 с.

3. Архипов А.В. Технологічний основи виробництва та переробки продукції: навч. посібник / А.В. Багай, А.І. Єрохін. - М.: МГТУ, 2006. - 291 с.

4. Валова продукція сільського господарства (статистичний бюлетень) / Державна служба статистики України. - К., 2016. - 20 с.

5. Виробництво продукції рослинництва в Україні (статистичний бюлетень) / Державна служба статистики України. - К., 2016.

6. Голіков П.А. Економіка України: навч. посіб. / А.П. Голіков, Н.А. Казакова. - К.:Знання, 2008. - 286 с.

7. Голубєв А.А. Резерви підвищення ефективності виробництва продукції сільського господарства / А.А. Голубєв // АПК економіка і управ-ління, 2006. - № 5. - С. 23-29.

8. Грибник [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://gribnik.net/

9. Деградація ґрунтів та земельних ресурсів [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://cd.greenpack.in.ua/degradatsiya-runtiv-ta-zemelnyh-resursiv/

10. Державна служба статистики України, офіційний сайт. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

11. Публікація документів Державної служби статистики України - Режим доступу: https://ukrstat.org/uk/menu/publikac.htm

12. Дубель А.В. Особливості та економічна ефективність вирощування ріпаку / А.В. Дубель // Інноваційна економіка. - 2009. - № 4. - С. 88-91.

13. Економічна і соціальна географія світу: атлас / О.Я. Скуратович,

Н.І. Чанцева. - К.: Картографія. - 2010. - С. 19.

14. Економічна та соціальна географія України: атлас / За ред. А.М. Байназарова, О.В. Яковчука, - Х.: Ранок. - 2012. - С. 13.

15. Економічний словник-довідник / За ред. С.В. Мочерного. - К.: Феміда. - 1996. -366 с.

16. Збір урожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду в регіонах України за 2015 р. (статистичний бюлетень) / Державна служба статистики України. - К., 2016. - 104 с.

17. Ілюзія підтримки аграріїв. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.acrada.gov.ua/control/main/uk/publish/article/16737776

18. Іщук С.І. Промислові комплекси України: наукові основи територіальної організації / С.І. Іщук. - К.: Паливода А.В. - 2003. - 248 с.

19. Іщук С.І. Географія промислових комплексів / С.І. Іщук, О.В. Гладкий. - К.: Знання. - 2011. - 375 с.

20. Качан Є.П. Регіональна економіка / Є.П. Качан // Підручник. - К: Грамота . - 2011. - 348 с.

21. Квітникарство [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://kvitnykarstvo.org.ua/

22. Клименко Л.П. Системи технологій: навч. посібник / Л.П. Клименко, С.М. Соловйов, В.Г. Норд.- Миколаїв: МДГУ ім. Петра Могили. - 2007. - С. 436-455.

23. Ковалевський А.П. Розміщення продуктивних сил: Навчальний посібник / А.П. Ковалевський. - К.: Знання-Прес. - 2002. - 207 с.

24. Клиновий Д.В. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України: Навч. посібник / Д.В. Клиновий, Пепа Т.В. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 728 с.

25. Коляденко С.В. Територіальна організація агропромислового комплексу України: методологія, практика та механізм регулювання: дис. д-ра наук / С.В. Коляденко, 2009. - 208 с.

26. Крисанов Д. Кластеризація економічної діяльності та обслуговування як інструмент сталого розвитку сільських територій / Д. Крисанов, Л. Удова // Економіка України. - 2009. - №11. - С. 3-13.

27. Круша П.В. Національна економіка: Підручник / П.В. Круша. - Вид. Каравела, 2008 - 427 с.

28. Кургак В.Г. Лучні агрофітоценози / В.Г. Кургак. - К., 2010. - 79 с.

29. Лещіловськй П.В. Економіка підприємств і галузей АПК / П.В. Лещіловський. - Мінськ, БГЕУ, 2006. - 299 с.

30. Макарець Л.І. Економіка виробництва сільськогосподарської продукції: Навч. посібник / М.М. Макарець. - СПб.: Лань, 2006. - 224 с.

31. Малюк М.М. Економіка сільського господарства: Практикум / Т.Н. Волкова, Т.В. Смирнова, Н.Б. Суховольська; під ред. М.М. Малюка. - СПб.: Лань, 2006. - 208 с.

32.Манів З.О., Луцький І.М., Манів С.З. Регіональна економіка / З.О. Манів // М-во освіти і науки України, Івано-Франків. ун-т права ім. короля Д. Галицького. - Львів: Магнолія. - 2006-2007. - 640 c.

33. Недбаєва С.М. Державне регулювання страхуванням сільськогосподарських ризиків / С.М. Недбаєва // Інвестиції: практика та досвід. - 2009. - № 24. - С. 88-91.

34. Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2015 року (статистичний бюлетень) / Державна служба статистики України - К., 2015.

35. Рослинництво України (статистичний збірник) / Державна служба статистики України - К., 2016. - 180 с.

36. Садкіна В.І. Географія: Підручник / Садкіна В.І., Гончаренко О.В. - вид. Оберіг, 2009 - 398 с.

37. Саблук П.Т. Аграрна реформа в Україні (здобутки, проблеми і шляхи їх вирішення) / П.Т. Саблук, В.Я. Месель-Веселяк, М.М. Федоров // Економіка АПК. - 2009. - № 12. - С. 3-13.

38. Світовий атлас даних [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://knoema.ru/atlas/Украина.

39. Сільське господарство України (статистичний збірник) / Державна служба статистики України - К., 2016. - 362 с.

40. Собкевич О.В. Інноваційна економіка / О.В. Собкевич, В.М. Русан, А.Д. Юрченко. - 2012. - № 3. - 34 с.

41. Солодкі сподівання: чи стане 2017 рік зірковим для цукрового буряка. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://agravery.com/uk/posts/show/solodki-spodivanna-ci-stane-2017-rik-zirkovim-dla-cukrovogo-buraka

42. Соняшник: сівба та догляд за посівами. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.agro-business.com.ua/agronomiia-siogodni/3192-soniashnyk-sivba-ta-dogliad-za-posivamy.html

43. Стратегія ефективного виробництва 2017. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://agro-business.com.ua/ostannia-vip-novyna/7167-efektyvne-vyrobnytstvo-2017.html

44. Суліма М.І. Економічна ефективність виробництва продукції в сільськогосподарських підприємствах / М.І. Суліма // Економіка АПК. - 2009. - № 2. - С. 88-94.

45. Тлумачний словник української мови [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.lingvo.ua

46. Тодосійчук В.Л. Регіональна економіка: Підручник - Вінниця: ВДАУ, 2008. - 434 с.

47. Топчієв О.Г. Суспільно-географічні дослідження: методологія, методи, методики / О.Г. Топчієв. - Одеса: Астропринт, 2005. - 632 с.

48. Чабан В.Г. Інновації як умова підвищення конкурентоспроможності аграрного сектора / В.Г. Чабан // Економіка АПК. - 2006. - № 7. - C. 68-72.

49. Шаблій О.І. Соціально-економічна географія України / О.І. Шаблій. - Львів: Світ, 2000. - 680 с.

50. Яковец Ю.В. Эпохальные инновации ХХІ века / Ю.В. Яковец. - М.: Экономика, 2004. - C. 108-109.

Додаток А

Таблиця 1. Зібрана площа, валовий збір та урожайність цукрових буряків за регіонами України за 2015 р.

Області	Усі категорії господарств
	зібрана площа, тис.га	валовий збір, тис.ц	урожайність, ц з 1 га зібраної площі
Україна	237,0	103307,5	435,8
Вінницька	51,7	20570,1	398,0
Волинська	11,3	4201,9	370,9
Дніпропетровська	0,7	313,8	426,5
Донецька	0,5	101,1	201,0
Житомирська	12,2	6071,6	496,1
Закарпатська	?	?	?
Запорізька	?	?	?
Івано-Франківська	0,6	333,9	515,7
Київська	15,7	8821,3	560,9
Кіровоградська	13,6	4833,2	356,6
Луганська	?	?	?
Львівська	12,4	5829,7	469,6
Миколаївська	1,5	853,6	572,4
Одеська	?	?	?
Полтавська	28,6	13957,9	487,5
Рівненська	10,6	4544,0	429,1
Сумська	1,8	746,3	423,9
Тернопільська	16,5	7266,0	440,5
Харківська	15,5	5387,0	348,6
Херсонська	?	?	?
Хмельницька	26,0	11404,2	438,8
Черкаська	10,9	4904,5	450,6
Чернівецька	0,2	56,4	298,3
Чернігівська	6,7	3111,0	463,1

Таблиця 2. Зібрана площа, валовий збір та урожайність соняшнику за регіонами України за 2015 р.

Області	Усі категорії господарств
	зібрана площа, тис.га	валовий збір, тис.ц	урожайність, ц з 1 га зібраної площі
Україна	5166,2	111811,2	21,6
Вінницька	187,0	5035,8	26,9
Волинська	2,5	52,1	20,6
Дніпропетровська	536,3	11986,5	22,4
Донецька	316,8	5282,9	16,7
Житомирська	60,6	1414,9	23,3
Закарпатська	2,7	46,8	17,6
Запорізька	536,1	9618,1	17,9
Івано-Франківська	12,1	272,6	22,4
Київська	116,0	2921,3	25,2
Кіровоградська	547,8	11700,9	21,4
Луганська	308,4	4847,7	15,7
Львівська	11,0	277,9	25,4
Миколаївська	475,6	9387,2	19,7
Одеська	418,0	7553,2	18,1
Полтавська	315,2	8484,3	26,9
Рівненська	4,2	95,6	22,8
Сумська	175,2	4712,2	26,9
Тернопільська	30,9	747,4	24,1
Харківська	402,8	11721,7	29,1
Херсонська	300,6	4864,5	16,2
Хмельницька	40,0	1058,6	26,4
Черкаська	190,1	5416,3	28,5
Чернівецька	10,4	208,3	20,0
Чернігівська	165,9	4104,4	24,7

Додаток Б

Таблиця 3. Динаміка валового збору ріпаку за регіонами України

	1990	2000	2010	2011	2012	2013	2014	2015
Україна	130,2	131,8	1469,7	1437,4	1204,4	2351,7	2198,0	1737,6
Автономна Республіка Крим	2,8	1,9	22,0	25,0	8,3	16,4	...	...
Області
Вінницька	11,6	25,6	78,8	143,0	115,3	245,3	235,5	188,9
Волинська	8,5	3,2	37,6	40,3	49,0	76,9	80,4	85,5
Дніпропетровська	0,8	1,3	49,6	57,4	24,6	161,4	99,0	84,1
Донецька	0,0	0,2	7,3	4,6	0,7	14,2	17,5	7,6
Житомирська	3,8	3,0	20,3	33,4	55,2	64,5	57,3	47,9
Закарпатська	2,0	0,7	0,5	0,9	1,4	1,7	0,8	1,2
Запорізька	0,4	3,0	54,9	15,8	10,5	71,7	47,4	50,8
Івано-Франківська	7,1	8,0	16,2	33,4	50,9	64,6	79,9	58,7
Київська	9,2	6,1	20,9	35,4	87,5	115,3	115,0	99,4
Кіровоградська	0,1	3,3	123,0	75,6	42,7	126,0	109,3	49,3
Луганська	0,0	0,0	4,0	1,6	2,0	1,9	4,3	1,0
Львівська	21,4	14,2	97,2	86,3	122,4	153,7	157,2	141,2
Миколаївська	0,5	1,2	120,9	88,3	14,8	97,2	92,1	41,5
Одеська	0,4	5,2	271,1	204,3	34,9	196,0	251,7	137,7
Полтавська	0,6	3,2	15,7	30,2	21,5	48,6	17,7	22,2
Рівненська	9,3	6,3	41,0	55,3	60,4	64,2	66,6	64,2
Сумська	10,0	1,6	45,2	29,6	52,7	70,0	58,6	23,7
Тернопільська	12,7	10,9	95,5	105,4	103,4	156,2	159,8	170,2
Харківська	0,2	0,9	1,9	10,1	13,7	31,5	31,6	27,7
Херсонська	2,4	7,1	117,1	79,6	10,8	99,8	81,3	59,4
Хмельницька	12,9	12,4	93,6	160,6	108,1	177,6	209,7	223,5
Черкаська	1,5	4,0	80,1	70,2	123,0	175,7	124,7	110,3
Чернівецька	2,2	3,7	10,7	21,0	16,2	29,9	33,6	16,3
Чернігівська	9,8	4,8	44,6	30,1	74,4	91,4	67,0	25,3

Таблиця 4. Динаміка посівних площ ріпаку за регіонами України

	1990	2000	2010	2011	2012	2013	2014	2015
Україна	89,6	156,7	862,5	832,8	547,0	996,1	865,3	671,1
Автономна Республіка Крим	1,5	2,8	17,5	19,4	6,2	8,4	...	...
області
Вінницька	6,9	27,9	44,0	71,9	52,6	91,0	75,3	67,9
Волинська	6,8	4,0	15,9	17,2	17,4	25,7	24,8	25,1
Дніпропетровська	0,6	2,4	27,6	34,6	18,6	77,8	57,6	41,6
Донецька	0,0	0,5	4,3	2,9	0,9	6,5	8,7	3,3
Житомирська	3,4	5,4	14,2	23,0	24,4	27,1	21,4	19,1
Закарпатська	1,1	0,9	0,4	0,6	0,6	0,6	0,3	0,5
Запорізька	0,3	5,5	34,0	10,8	8,3	38,8	30,6	23,2
Івано-Франківська	3,9	6,1	10,0	16,3	20,8	25,6	29,8	26,8
Київська	5,2	6,1	15,6	21,6	32,9	46,7	40,1	35,8
Кіровоградська	0,1	4,4	72,6	48,3	23,1	52,3	49,5	23,3
Луганська	0,0	0,1	4,0	0,9	1,6	1,4	1,9	0,7
Львівська	11,3	13,9	42,3	36,8	45,7	55,9	51,7	52,7
Миколаївська	0,3	3,3	72,3	63,4	11,8	50,7	44,4	20,7
Одеська	0,3	6,4	176,4	156,2	26,6	95,5	120,5	65,3
Полтавська	0,5	5,1	8,5	16,4	9,2	18,9	8,2	8,7
Рівненська	7,4	7,2	22,1	26,6	25,9	22,0	19,1	20,1
Сумська	7,8	2,4	27,8	20,5	25,5	37,4	22,0	10,0
Тернопільська	9,1	14,8	52,7	52,9	43,9	59,8	47,5	53,5
Харківська	0,3	1,1	1,6	5,6	8,6	14,4	15,3	14,0
Херсонська	1,8	8,9	74,0	48,5	10,8	58,7	52,3	32,8
Хмельницька	10,4	10,6	50,1	74,7	48,2	64,7	63,8	68,2
Черкаська	1,1	4,7	41,1	33,3	42,0	58,9	42,1	37,3
Чернівецька	1,3	4,5	7,2	11,6	7,7	12,8	10,6	7,5
Чернігівська	8,2	7,7	26,3	18,8	33,7	44,5	27,8	13,0

Таблиця 5. Динаміка урожайності ріпаку за регіонами України

	1990	2000	2010	2011	2012	2013	2014	2015
Україна	14,5	8,4	17,0	17,3	22,0	23,6	25,4	25,9
Автономна Республіка Крим	18,4	6,6	12,5	12,9	13,4	19,4	...	...
області
Вінницька	16,9	9,2	17,9	19,9	21,9	27,0	31,3	27,8
Волинська	12,4	7,9	23,7	23,4	28,1	30,0	32,4	34,1
Дніпропетровська	13,6	5,5	17,9	16,6	13,3	20,7	17,2	20,2
Донецька	10,4	3,1	17,0	15,7	8,0	21,9	20,0	22,9
Житомирська	11,3	5,7	14,3	14,5	22,6	23,8	26,8	25,1
Закарпатська	18,4	7,7	12,6	13,6	25,6	27,8	25,0	24,8
Запорізька	12,7	5,4	16,1	14,6	12,7	18,5	15,5	21,8
Івано-Франківська	18,2	13,1	16,2	20,5	24,4	25,2	26,8	21,9
Київська	18,0	10,0	13,5	16,4	26,6	24,7	28,7	27,8
Кіровоградська	10,0	7,5	17,0	15,7	18,5	24,1	22,1	21,2
Луганська	9,8	2,1	10,0	18,5	12,8	13,6	22,9	15,2
Львівська	19,0	10,2	23,0	23,4	26,8	27,5	30,4	26,8
Миколаївська	14,5	3,9	16,7	13,9	12,5	19,2	20,7	20,1
Одеська	12,3	8,1	15,4	13,1	13,1	20,5	20,9	21,1
Полтавська	12,9	6,3	18,3	18,4	23,4	25,8	21,6	25,6
Рівненська	12,6	8,7	18,6	20,8	23,3	29,2	34,8	32,0
Сумська	13,0	6,8	16,2	14,4	20,6	18,7	26,7	23,7
Тернопільська	14,0	7,4	18,1	19,9	23,5	26,1	33,7	31,8
Харківська	4,9	8,6	11,5	18,0	16,0	21,9	20,7	19,8
Херсонська	13,2	8,0	15,8	16,4	10,0	17,0	15,6	18,1
Хмельницька	12,4	11,7	18,7	21,5	22,4	27,5	32,9	32,8
Черкаська	14,5	8,6	19,5	21,1	29,3	29,8	29,6	29,6
Чернівецька	16,2	8,1	14,8	18,1	21,1	23,3	31,7	21,7
Чернігівська	12,0	6,2	17,0	16,0	22,1	20,5	24,1	19,4

Додаток В

Таблиця 6. Динаміка валових зборів сої за регіонами України

	1990	2000	2010	2011	2012	2013	2014	2015
Україна	99,3	64,4	1680,2	2264,4	2410,2	2774,3	3881,9	3930,6
Автономна Республіка Крим	17,1	2,0	34,0	39,5	37,4	33,6	...	...
області
Вінницька	1,5	4,7	158,3	211,7	198,2	229,3	370,1	290,7
Волинська	-	0,0	17,0	23,5	37,7	42,7	77,0	70,1
Дніпропетровська	6,2	2,6	19,2	18,4	11,3	6,2	6,9	14,4
Донецька	1,7	0,9	0,5	2,0	1,5	0,5	0,7	0,4
Житомирська	0,0	0,1	66,2	70,6	139,9	161,3	301,5	292,1
Закарпатська	0,7	0,0	0,1	0,1	1,5	0,5	8,3	13,8
Запорізька	6,3	1,4	18,7	18,3	15,8	20,5	27,2	36,0
Івано-Франківська	0,1	0,0	3,7	8,6	12,7	16,1	34,4	42,6
Київська	1,5	2,6	171,5	246,3	265,5	301,2	414,9	351,6
Кіровоградська	2,0	2,0	154,3	235,5	194,7	189,7	226,8	290,3
Луганська	0,2	0,6	0,4	0,6	0,7	0,8	-	0,1
Львівська	0,0	-	4,4	12,7	17,4	27,4	48,4	76,1
Миколаївська	9,2	2,4	27,2	36,4	26,9	23,0	27,0	25,2
Одеська	8,9	2,2	5,9	8,5	5,3	10,1	18,6	10,2
Полтавська	10,8	11,7	222,7	332,2	258,5	305,7	325,4	475,0
Рівненська	0,1	-	23,5	25,6	40,4	67,0	133,6	138,5
Сумська	1,2	0,8	43,4	78,0	88,7	118,9	168,4	220,8
Тернопільська	0,1	0,1	41,4	46,5	77,0	101,3	166,3	170,0
Харківська	7,9	0,8	56,4	76,7	63,6	46,0	60,5	62,0
Херсонська	16,0	22,0	259,8	282,8	269,7	300,6	310,1	328,0
Хмельницька	0,2	0,4	138,9	180,4	302,2	387,2	627,2	497,3
Черкаська	3,9	6,5	111,3	174,8	194,1	189,3	232,0	264,3
Чернівецька	3,6	0,3	77,8	88,4	82,1	111,6	168,5	109,8
Чернігівська	0,1	0,3	23,6	46,3	67,4	83,8	128,1	151,3

Таблиця 7. Динаміка посівних площ сої за регіонами України

	1990	2000	2010	2011	2012	2013	2014	2015
Україна	99,3	64,4	1680,2	2264,4	2410,2	2774,3	3881,9	3930,6
Автономна Республіка Крим	17,1	2,0	34,0	39,5	37,4	33,6	...	...
області
Вінницька	1,5	4,7	158,3	211,7	198,2	229,3	370,1	290,7
Волинська	-	0,0	17,0	23,5	37,7	42,7	77,0	70,1
Дніпропетровська	6,2	2,6	19,2	18,4	11,3	6,2	6,9	14,4
Донецька	1,7	0,9	0,5	2,0	1,5	0,5	0,7	0,4
Житомирська	0,0	0,1	66,2	70,6	139,9	161,3	301,5	292,1
Закарпатська	0,7	0,0	0,1	0,1	1,5	0,5	8,3	13,8
Запорізька	6,3	1,4	18,7	18,3	15,8	20,5	27,2	36,0
Івано-Франківська	0,1	0,0	3,7	8,6	12,7	16,1	34,4	42,6
Київська	1,5	2,6	171,5	246,3	265,5	301,2	414,9	351,6
Кіровоградська	2,0	2,0	154,3	235,5	194,7	189,7	226,8	290,3
Луганська	0,2	0,6	0,4	0,6	0,7	0,8	-	0,1
Львівська	0,0	-	4,4	12,7	17,4	27,4	48,4	76,1
Миколаївська	9,2	2,4	27,2	36,4	26,9	23,0	27,0	25,2
Одеська	8,9	2,2	5,9	8,5	5,3	10,1	18,6	10,2
Полтавська	10,8	11,7	222,7	332,2	258,5	305,7	325,4	475,0
Рівненська	0,1	-	23,5	25,6	40,4	67,0	133,6	138,5
Сумська	1,2	0,8	43,4	78,0	88,7	118,9	168,4	220,8
Тернопільська	0,1	0,1	41,4	46,5	77,0	101,3	166,3	170,0
Харківська	7,9	0,8	56,4	76,7	63,6	46,0	60,5	62,0
Херсонська	16,0	22,0	259,8	282,8	269,7	300,6	310,1	328,0
Хмельницька	0,2	0,4	138,9	180,4	302,2	387,2	627,2	497,3
Черкаська	3,9	6,5	111,3	174,8	194,1	189,3	232,0	264,3
Чернівецька	3,6	0,3	77,8	88,4	82,1	111,6	168,5	109,8
Чернігівська	0,1	0,3	23,6	46,3	67,4	83,8	128,1	151,3

Таблиця 8. Динаміка урожайності сої за регіонами України

	1990	2000	2010	2011	2012	2013	2014	2015
Україна	11,3	10,6	16,2	20,4	17,1	20,5	21,6	18,4
Автономна Республіка Крим	16,8	11,0	28,7	25,3	21,6	24,2	...	...
області
Вінницька	9,3	10,1	18,2	18,3	14,9	20,0	22,4	13,3
Волинська	-	3,0	20,5	19,6	20,7	18,8	23,6	14,9
Дніпропетровська	7,9	9,4	10,6	14,5	8,1	13,4	11,9	20,6
Донецька	8,2	6,4	4,3	10,1	6,8	6,2	7,8	5,3
Житомирська	5,4	10,2	17,5	18,2	21,3	20,7	24,3	16,9
Закарпатська	10,1	9,2	4,5	11,3	10,4	9,1	39,8	29,8
Запорізька	9,8	8,9	22,3	21,9	18,2	28,3	27,0	30,0
Івано-Франківська	9,1	8,0	16,2	15,3	19,4	21,0	23,2	18,7
Київська	12,5	13,3	15,0	23,3	19,6	20,6	21,9	16,4
Кіровоградська	10,3	6,4	13,7	19,0	12,3	15,3	15,1	16,6
Луганська	4,2	9,8	5,6	8,7	6,3	10,2	?	6,0
Львівська	9,6	-	14,2	12,5	18,8	17,6	21,3	19,5
Миколаївська	10,6	4,8	15,2	17,0	8,6	15,1	16,5	12,6
Одеська	10,5	9,1	12,2	13,9	6,1	15,7	17,3	14,0
Полтавська	11,0	11,6	13,1	23,7	14,1	18,7	15,8	22,1
Рівненська	7,0	-	13,5	10,8	18,6	19,2	24,5	18,1
Сумська	9,1	10,9	8,7	18,4	13,8	18,6	18,2	21,2
Тернопільська	5,8	11,9	16,9	16,7	20,4	20,3	24,2	16,3
Харківська	8,6	6,2	10,3	16,9	11,8	12,5	15,8	18,1
Херсонська	15,3	13,2	29,9	30,8	26,8	34,4	30,5	33,3
Хмельницька	8,6	10,0	19,5	15,7	21,5	23,9	27,8	18,7
Черкаська	10,4	12,6	14,2	22,5	17,4	19,3	17,4	18,9
Чернівецька	12,7	9,1	23,7	21,4	17,3	23,5	28,5	15,3
Чернігівська	6,0	10,1	10,8	17,5	16,8	17,3	18,7	18,2

Додаток Д

Рис. 1. Напрями використання насіння коріандру

Размещено на Allbest.ru