Практичні аспекти впровадження процедури сертифікації лісів

В.Р. Ковалишин, доц., канд. екон. наук - НЛТУ України, м. Львів.

Розглянуто процедуру проведення сертифікації лісів на прикладі лісогосподарських підприємств України. Відзначено складові процесу сертифікації на шляху просування лісопродукції від виробника до споживача. Перераховано етапи проведення сертифікації продукції і послуг, існуючі в системі Держстандарту України. Обґрунтовано застосування виконавчого підходу під час проведення сертифікації лісів. Здійснено детальний аналіз кожного з етапів проведення сертифікації лісів на прикладі лісогосподарського підприємства та порівняння підходів до проведення сертифікації лісів двох схем FSC та PEFC.

Ключові слова: лісове господарство, сертифікація лісів, сертифікація ланцюжка походження продукції, FSC, PEFC, етапи проведення сертифікації.

Аннотация

Практические аспекты внедрения процедуры сертификации лесов

Ковалишин В.Р.

Рассмотрена процедура проведения сертификации лесов на примере лесохозяйственных предприятий Украины. Отмечены составляющие процесса сертификации на пути продвижения продукции от производителя к потребителю. Перечислены этапы проведения сертификации продукции и услуг, существующие в системе Госстандарта Украины. Обосновано использование исполнительного подхода в процессе проведения сертификации лесов. Осуществлен детальный анализ каждого из этапов проведения сертификации лесов на примере лесохозяйственного предприятия и сравнение подходов к проведению сертификации лесов двух схем FSC и PEFC.

Ключевые слова: лесное хозяйство, сертификация лесов, сертификация цепочки происхождения продукции, FSC, PEFC, этапы проведения сертификации.

Annotation

Practical aspects of introducing procedure of forest certification

Kovalyshyn V.R.

There is considered procedure of forest certification on the example of forest enterprises of Ukraine. There are mentioned components of forest certification on all stages of forest products processing. Stages of carrying out certification of products and services existing in the system of Derzhstandart of Ukraine are listed in the article. Implementation approach for forest certification is justified. There is made detailed analysis of each of the stages of forest certification on the example of forest enterprise and comparison of approaches to forest certification of two schemes FSC and PEFC.

Key words: forest management, forest certification, COC certification, FSC, PEFC, stages of certification.

Зміст статті

Сертифікація лісів поступово впроваджується у практику виробничо- господарської діяльності на лісогосподарських підприємствах України. Крім основного завдання, яке вирішує сертифікація лісів, - забезпечення екологічно, соціально та економічно відповідального ведення лісового господарства, підприємства, які впроваджують сертифікацію лісів, мають іншу мету - вихід на зовнішні екологічно та соціально чутливі ринки, передусім ринки країн Центральної та Західної Європи. Практика проведення аудитів зі сертифікації лісів в Україні показує, що в структурі лісогосподарських підприємств відповідальними за здійснення сертифікації зазвичай призначають спеціалістів відділу лісового господарства або рідше, і що є менш виправданим, спеціалістів відділу збуту. Загальний нагляд та контроль за дотриманням вимог сертифікації переважно ведеться головними лісничими підприємствами. Однак розуміння відповідальними працівниками процедури проведення сертифікації лісів та вимог стандартів залишає бажати кращого. сертифікація ліс виконавчий

З урахуванням поширення сертифікації лісів на багатьох лісових підприємствах Західного та Північного регіону України та необхідністю підготовки фахівців у лісовому господарстві, які б володіли базовими поняттями та чітко розуміли вимоги до проведення сертифікації лісів, на базі провідних навчальних та наукових закладів України здійснюється підготовка та підвищення кваліфікації працівників лісового господарства та студентів, які готуються працювати на лісових та лісопереробних підприємствах України. Зокрема на базі центру підвищення кваліфікації працівників лісового господарства Укрцентркадриліс читаються лекції для працівників лісового господарства щодо практичного впровадження сертифікації лісів у практику ведення лісового господарства, розуміння основних вимог сертифікації та особливостей проведення сертифікації лісів в Україні. У Національному лісотехнічному університеті України на освітньо-кваліфікаційному рівні спеціаліст та магістр спеціальності "Менеджмент та адміністрування" в рамках викладання дисциплін "Екологічна сертифікація лісів" та "Екологічна стандартизація і екологічна сертифікація" здійснюється навчання студентів теоретичних та практичних основ проведення сертифікації лісів, розуміння і виконання вимог стандартів сертифікації лісів, підвищення ефективності застосування процедури сертифікації лісів на лісових підприємствах України.

Однак через обмежену кількість слухачів таких курсів та дисциплін для спеціалістів багатьох лісових господарств України процес сертифікації лісів та розуміння вимог стандартів дотепер часу залишаються малознайомими. Одним із принципових для розуміння моментів є власне перебіг процесу сертифікації лісів та ключові завдання, які ставляться на кожному з етапів проведення сертифікації. В Україні більшість з існуючих видів сертифікації регулюються та здійснюються у системі Держстандарту України. Однак процедура проведення власне сертифікації лісів в Україні національними органами до сьогодні часу не розроблена. У системі Держстандарту України процедура проведення робіт зі сертифікації продукції регламентується нормативним документом "ДСТУ 341396. Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок проведення сертифікації продукції". Відповідно до цього документа, основними етапами в проведені сертифікації продукції чи послуг в Україні є [2]:

* подання та розгляд заявки на сертифікацію, прийняття рішення про сертифікацію;

* атестація виробництва продукції, що сертифікується, або сертифікація системи якості, якщо це передбачено схемою сертифікації;

* аналіз одержаних результатів та прийняття рішення про можливість видачі сертифіката відповідності;

* видача сертифіката відповідності та занесення сертифікованої продукції до реєстру системи;

* технічний нагляд за сертифікованою продукцією під час її виробництва;

* поширення інформації про результати робіт зі сертифікації.

Вимоги до процедури проведення сертифікації продукції чи послуг, які ставляться Держстандартом, опираються на підходи, розроблені Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO) та які, зокрема, застосовуються під час здійснення сертифікації відповідно до стандартів серії ISO 9000 та ISO 14000.

Процедури щодо проведення власне сертифікації лісів за схемами Лісової наглядової ради (FSC) чи Програми схвалення схем сертифікації (PEFC) також опираються на підходи, розроблені ISO. Однак принциповим є застосування виконавчого підходу під час проведення сертифікації лісів, на відміну від системного підходу, який використовується під час застосування стандартів серії ISO 9000 та ISO 14000 [1].

Сертифікація лісів фактично складається з двох компонентів: сертифікації системи ведення лісового господарства, що фактично включає сертифікацію лісогосподарського та лісозаготівельного виробництва зі всім комплексом пов'язаних робіт, та сертифікації ланцюжка походження деревини на кожному з етапів її трансформації. Під час сертифікації системи ведення лісового господарства оцінці підлягають такі питання, як: охорона і захист лісів, способи відновлення і догляду за лісом, технології лісозаготівель, збереження особливих природних цінностей лісів, соціальна захищеність працівників та інших включених у процес лісокористування сторін, охорона праці та техніка безпеки у виробництві тощо. На другому етапі сертифікації підлягає виробничий процес перероблення деревини та ланцюжок просування лісопродукції від виробника до кінцевого споживача. При цьому під час проведення аудиту перевіряються документи, які підтверджують походження деревини, а також всі етапи її перероблення та подальшого використання. Також важливим є застосування екологічно прийнятних способів перероблення та дотримання вимог охорони праці та техніки безпеки. Проходження сертифікації ланцюжка походження деревини на якомусь проміжному етапі не можливе без сертифікації всіх попередніх. Тож для прикладу, щоб лісопереробне підприємство успішно пройшло сертифікацію на вході у виробництво, потрібно використовувати лісопродукцію, що походить зі сертифікованих лісів або ж принаймні має контрольоване походження.

Практична процедура проведення сертифікації лісів складається з декількох ключових етапів. Першим важливим кроком у процедурі сертифікації лісів, який багато в чому визначає подальші етапи, є вибір органу зі сертифікації та, що важливіше, однієї з двох існуючих на сьогодні схем сертифікації - FSC чи PEFC. Підприємство, виходячи з власних інтересів, вимог ринків збуту продукції, поставленої мети чи відповідних зобов'язань, обирає для себе відповідну схему сертифікації і акредитовану організацію, яка має право здійснювати сертифікацію ведення лісового господарства чи просування лісопродукції за обраною схемою сертифікації. Сертифікацію лісів за схемою PEFC здійснюють акредитовані національні організації або аудиторські компанії після затвердження в рамках цієї схеми національної системи сертифікації. Перелік схвалених національних систем сертифікації лісів міститься на офіційній інтернет- сторінці PEFC [4].

В Україні до сьогодні відсутні органи та не розроблена національна система сертифікації, які отримали б акредитацію в PEFC. Тож процес сертифікації розвивається тільки за схемою Лісової наглядової ради (FSC), яка здійснюється FSC акредитованими органами зі сертифікації (аудиторськими компаніями). Лісовою наглядовою радою станом на початок 2014 р. акредитовано 16 органів зі сертифікації, які власне мають повноваження на проведення сертифікації лісового господарства, і вдвічі більше організацій, які мають право на проведення сертифікації ланцюжка просування продукції від виробника до споживача [3]. Найбільш відомими сертифікуючими органами в системі FSC є міжнародні організації - швейцарська SGS, північноамериканська Rainforest Alliance та британська Soil Association. Перелік усіх сертифікуючих організацій, які уповноважені здійснювати сертифікацію лісів у рамках FSC, доступний на офіційній інтернет-сторінці Міжнародної служби з акредитації (ASI) [3].

Після укладення договору та підписання всіх необхідних документів на здійснення сертифікації проводиться попередня сертифікаційна оцінка (аудит). Попередня сертифікаційна оцінка має на меті: 1) для підприємства - ознайомитися з підходами до роботи, які використовують аудитори та краще зрозуміти вимоги стандарту, за яким здійснюється сертифікація; 2) для сертифікуючої організації - ознайомитися з підприємством, виявити ключові невідповідності вимогам стандарту, за яким здійснюється сертифікація, та на основі отриманої інформації запланувати основну сертифікаційну оцінку. Під час проведення попередньої оцінки підприємство, яке проходить сертифікацію, повинно надати в розпорядження сертифікуючої організації необхідні документи для вивчення і аналізу. На основі роботи з документами вибираються виробничі об'єкти для проведення польових візитів. Як перед, так і в процесі попередньої сертифікаційної оцінки, здійснюються зустрічі з ключовими зацікавленими сторонами. Водночас такі консультації практично відсутні в процесі сертифікації лісів за схемою PEFC. На основі одержаної інформації готується звіт про проведення попередньої сертифікаційної оцінки та формується список ключових невідповідностей вимогам стандарту, на які підприємству необхідно звернути увагу до моменту основної оцінки. Попереднє оцінювання здійснює аудитор, який представляє організацію зі сертифікації, з можливим залученням місцевого експерта.

Наступний крок - це проведення основної оцінки, яка є найбільш важливим і відповідальним етапом у процесі сертифікації лісів. Як FSC, так і PEFC розроблено детальний порядок проведення основної сертифікаційної оцінки, однак вона може різнитися залежно від організації, котра здійснює сертифікацію, що свідчить про певний суб'єктивний підхід до сертифікації. Також можуть різнитися терміни між попередньою і основною оцінкою залежно від кількості та складності невідповідностей, виявлених під час попередньої оцінки та готовності підприємства до сертифікації. Згідно з процедурами проведення сертифікації FSC, основній оцінці обов'язково передує детальний консультаційний процес із потенційними зацікавленими сторонами або так званими стейкхолдерами. Цей крок має на меті отримати об'єктивну інформацію від зацікавлених сторін (юридичних та фізичних осіб) про стан ведення лісового господарства підприємством. З особами, які подали важливу інформацію, у процесі основного оцінювання проводяться зустрічі та консультації, а отримана інформація перевіряється в польових умовах. Сертифікація лісів за схемою PEFC відрізняється значно меншими вимогами щодо залучення зацікавлених сторін до процесу консультацій. Сертифікаційна оцінка здійснюється переважно на основі висновків аудитора, зроблених за результатами роботи з документацією підприємства, опитування працівників підприємства та польових візитів на виробничі ділянки.

Під час основного сертифікаційного оцінювання здійснюється детальний аналіз документації підприємства та проводиться опитування працівників підприємства. На основі аналізу документації обираються виробничі об'єкти для польових візитів, метою яких є виявити наскільки практична діяльність у лісі відповідає чинному законодавству та вимогам стандарту сертифікації. Після закінчення основної оцінки проводиться заключне засідання, на якому керівництву підприємства представляються результати оцінки, що включають перелік вимог щодо коригуючих дій та рекомендацій, які необхідно виконати для того, щоб привести стан ведення лісового господарства відповідно до вимог стандарту сертифікації лісів. Вимоги щодо коригуючих дій, які висуваються за результатами основної оцінки, поділяються на основні та неосновні. Основними вважаються дії, якщо виявлені невідповідності стосуються цілого критерію стандарту або сильно впливають на якість лісокористування, є системними або порушують інтереси багатьох зацікавлених сторін. Неосновні вимоги щодо коригуючих дій зазвичай стосуються невідповідності окремим індикаторам стандарту, а також невідповідностей, що трапляються поодиноко та не мають системного характеру. Виправлення основних вимог щодо коригуючих дій підприємство зобов'язане провести до отримання ним сертифіката. Виправлення неосновних вимог щодо коригуючих дій варто здійснити до першого наглядового аудиту, який відбувається після отримання сертифіката. Рекомендації мають добровільний характер і мають на меті акцентувати увагу керівництва підприємства на певних моментах діяльності, які надалі можуть спричинитися до виникнення основних або неосновних невідповідностей стандарту сертифікації.

Основну оцінку здійснює один або декілька аудиторів, які представляють акредитовану організацію зі сертифікації, та один або декілька місцевих експертів, що залежить від розмірів підприємства, яке проходить сертифікацію, масштабів його діяльності та питань, на яких особливо необхідно акцентувати увагу під час оцінювання. Місцеві експерти також залучаються аудиторською організацією з метою кращого розуміння місцевих особливостей ведення лісового господарства.

За результатами основної оцінки готується детальний звіт про проведення сертифікації, який, згідно з вимогами Лісової наглядової ради, подається на рецензію незалежним експертам з метою встановлення відповідності, об'єктивності та кваліфікованості проведеної оцінки сертифікуючою організацією. Рецензентами зазвичай є відомі науковці та спеціалісти у сфері лісового господарства та/або екології. Потім звіт відсилається на затвердження до центрального офісу сертифікуючої організації. Після успішного закриття основних вимог щодо коригуючих дій підприємству видається сертифікат, а відповідна інформація про видачу сертифіката заноситься до міжнародної бази даних та міститься на інтернет-сторінках FSC чи PEFC. У випадку значної кількості основних вимог щодо коригуючих дій чи несвоєчасного або неналежного їх закриття сертифікуюча організація може прийняти рішення про невидачу або відтермінування видачі сертифіката до часу усунення відповідних вимог.

Термін дії виданого сертифіката становить зазвичай п'ять років. Кожного року організація, яка видала сертифікат, проводить наглядові аудити з метою перевірки подальшого дотримання підприємством вимог стандарту та закриття виявлених на попередніх етапах вимог щодо коригуючих дій. Загалом за п'ятирічний період здійснюється чотири наглядові аудити, однак можливі й позапланові аудити, якщо це викликано об'єктивною необхідністю. Під час наглядового аудиту аудитори здійснюють перевірку не менш як 25 % критеріїв стандарту сертифікації і таким чином за чотири аудити повторно повністю перевіряється виконання кожного критерію стандарту. Однак процедура сертифікації за схемою FSC також передбачає щорічну перевірку виконання окремих ключових критеріїв стандарту, зокрема таких, як: охорона праці та техніка безпеки, оцінка соціальних впливів ведення лісового господарства, дотримання обсягів сталого лісокористування лісовими ресурсами, охорона та підтримка рідкісних та зникаючих видів тощо. Процес сертифікаційної оцінки за PEFC у цьому подібний до схеми FSC, хоча існують певні відмінності, зокрема під час кожного наглядового аудиту перевіряється довільна кількість критеріїв на розсуд аудитора, однак за чотири наглядові аудити охоплюються всі критерії стандарту сертифікації. Такий підхід до проведення сертифікації може гарантувати постійний контроль за дотриманням вимог стандарту сертифікації та постійне поступове покращення діяльності сертифікованого підприємства.

Після закінчення п'ятирічного терміну дії сертифіката розпочинається повторний сертифікаційний цикл. При цьому немає необхідності проведення попередньої сертифікаційної оцінки, а процес сертифікації розпочинається з повторної основної оцінки.

Аналізуючи процедуру проведення сертифікації лісів за схемами FSC та PEFC, можна зробити відповідні висновки. Обидві схеми використовують подібні підходи щодо проведення сертифікації, які були розвинені з підходів до сертифікації застосовуваних ISO. У процесі сертифікації інформація про діяльність підприємства та його відповідність стандарту отримується під час роботи з документацією, опитування працівників підприємства та польових візитів на виробничі ділянки. Важливим моментом у сертифікації за схемою FSC є проведення консультацій та отримання інформації від значної кількості зацікавлених сторін. Сертифікація за обома схемами передбачає постійний контроль за дотриманням вимог стандарту, за яким здійснюється сертифікація, та спрямована на постійне вдосконалення виробничо-господарської діяльності підприємства.

Література

1. Пахомова Н.В. Экологический менеджмент / Н.В. Пахомова, А. Эндрес, К. Рихтер. - СПб.: Изд-во "Питер", 2003. - 544 с.

2. Шаповал М.І. Основи стандартизації, управління якістю і сертифікації: підручник / М.І. Шаповал. - Вид. 3-тє, [перероб. та доп.]. - К.: Вид-во Європ. університету, 2002. - 174 с.

3. Certification bodies for FSC. - ASI official web-site, 2014. [Electronic resource]. - Mode of access http://www.accreditation-services.com/archives/ standards/fsc.

4. List of PEFC accredited national schemes. - PEFC official web-site, 2014. [Electronic resource]. - Mode of access http://pefcregs.info/accredited national bodies.asp.

Размещено на Allbest.ru